EnglishНа русском

Ефективна економіка № 9, 2014

УДК 338.45:327.1

 

Г. О. Башук,

Старший викладач кафедри Рудникової аерології і охорони праці,

Криворізький національний університет, м. Кривий Ріг

 

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

 

A. Bashuk,

Senior lecturer of the department of Aerology and safety,

National University, Kryvyi Righ

 

METHODOLOGICAL APPROACHES TO ASSESSING THE COMPETITIVENESS OF INDUSTRIAL PRODUCTS IN UKRAINE

 

У статті представлені методичні підходи до конкурентоспроможності промислової продукції в Україні, показано роль інновацій, досліджено особливості методології галузі України.

 

The paper presents the methodological approach to the competitiveness of industrial production in Ukraine, the role of innovation, the features of the methodology sector of Ukraine.

 

Ключові слова: інновації, промисловість, конкурентоспроможність, методологія.

 

Keywords: innovation, industry, competitiveness, methodology.

 

 

Постановка проблеми.

Оцінка конкурентоспроможності продукції є вихідним елементом для виробничо-господарської діяльності підприємств за умов ринкової економіки. Вивчення конкурентоспроможності повинно проводитися безперервно та систематично на всіх етапах життєвого циклу продукції. Такий підхід уможливлює своєчасне прийняття рішень щодо оптимальних змін товарного асортименту, необхідності пошуку нових ринків для виготовлення товарів, розробки та виробництва нових та модернізованих виробів, розширення і створення виробничих потужностей і таке інше.

Аналіз основних досліджень і публікацій. На сьогодні розроблено ряд методик [3, 4, 5, 10] та методичних підходів [1, 2, 6, 7, 8, 9,] до оцінки рівня конкурентоспроможності продукції.

Постановка завдання. Виходячи з цього, метою даного дослідження є визначення оцінки рівня конкурентоспроможності промислової продукції, що ґрунтується на модифікованій ординалістській теорії аналізу споживчої поведінки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Методика оцінки рівня конкурентоспроможності продукції [4, 10], яка була розроблена у 80-х роках, та ряд галузевих методик [3, 5], сформованих на її основі, побудовані з використанням системи одиничних, групових (зведених, узагальнених, комплексних) та інтегральних показників.

Одиничний показник (параметричний індекс) визначається як відсоткове відношення величини параметра оцінюваного виробу до величини параметра базового зразка. Груповий показник розраховується на основі одиничних показників, як зведений параметричний індекс, методом середньозваженого. Інтегральний показник визначається як відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції до сумарних витрат на придбання та використання цієї продукції. Ці показники лежать в основі диференціального, комплексного та змішаного методів оцінки, які рекомендуються вищеназваною методикою.

Диференціальний метод ґрунтується на використанні одиничних показників конкурентоспроможності продукції. При диференціальному методі будуються параметричні індекси за формулами:

 

,                                                                (1.1)

 

                                                                                            (1.2)

 

Де Рі–значення і-го показника;

Ріб–базове значення і-го показника;

n–кількість показників.

З формул 1.1, 1.2 обирають ту, при якій підвищенню відносного значення показника відповідає підвищення конкурентоспроможності продукції. Наприклад, відносне значення потужності виробу розраховується за формулою 1.1, а для питомої витрати палива за формулою 1.2.

Комплексний метод оцінки рівня конкурентоспроможності базується на застосуванні групових та інтегральних показників. Груповий показник розраховується як зведений параметричний індекс:

 

                                                                        (1.3)

 

Де аі–вага параметричного індексу;

qiпараметричний індекс і-го параметра.

При розрахунку параметричного індексу важливим завданням видається визначення ваги параметра. Необхідність установлення ваги параметра пояснюється неоднозначністю для споживача різних параметрів товару. Виходячи з цього, визначається значимість (вага) параметра для споживача, за умови, що вся потреба береться за 100%.

В основі визначення інтегрального показника конкурентоспроможності лежить співвідношення сумарного корисного ефекту, розрахованого як комплексний показник за технічними параметрами та повними витратами на придбання та використання товару, розрахованих як комплексний показник за економічними параметрами. Вузловим моментом при оцінці конкурентоспроможності є розрахунок загального показника рівня конкурентоспроможності (К). В основі його визначення лежить співвідношення інтегральних показників конкурентоспроможності оцінюваного та базового зразків.

При наявності повної інформації про витрати на придбання та експлуатацію продукції рівень її конкурентоспроможності визначається за формулою:

 

                                                                    (1.4)

 

Де It, Iінтегральний показник якості оцінюваного та базового зразків;

П, Пбсумарний корисний ефект від експлуатації чи споживання відповідно оцінюваного та базового зразків за термін служби;

Вб, В–повні витрати на придбання та експлуатацію чи споживання відповідно базового та оцінюваного зразків.

Відношення повних витрат на придбання та експлуатацію порівнюваних зразків визначається за формулою:

 

                                                             (1.5)

 

Де Вс, Всбодноразові витрати на придбання відповідно оцінюваного та базового зразків;

 -середні сумарні експлуатаційні витрати, які відносяться до одного року служби відповідно оцінюваного та базового зразків;

Т–термін служби;

n–кількість статей експлуатаційних витрат.

При Кt>1 продукція конкурентоспроможна на конкретному ринку; Кt<1- продукція неконкурентоспроможна.

Змішаний метод оцінки рівня конкурентоспроможності продукції оснований на сумісному застосуванні одиничних та комплексних показників. При цьому проводяться такі заходи:

- найбільш важливі показники використовуються як одиничні;

- інші одиничні показники об'єднуються в групи, для кожної з яких визначаються групові показники;

-  на основі отриманої сукупності групових та одиничних показників якості оцінюється рівень конкурентоспроможності диференціальним методом.

Звичайно на ринку має місце різноманітність товарних видів. Комплекс товарів одного і того ж споживчого призначення, але з різними споживчими параметрами, наприклад потужністю, продуктивністю, рівнем споживаної енергії, зовнішнім оформленням і т. д., утворить параметричний ряд. Його розмах (число подібних товарів) зумовлений багатьма причинами і не в останню чергу конкуренцією. Місце кожного такого товару в параметричному ряду характеризується параметричним індексом, який являє собою відсоткове відношення фактичного споживчого параметра до еталонної величини, що визначається експертним шляхом і опитами. Будуються жорсткі параметричні індекси по об'єктивних техніко-економічних показниках, що порівнюються з нормативами і стандартами, і м’які, що базуються на експертних кваліметричних моделях. Жорсткий параметричний індекс (іП) і-го параметру розраховується як відношення:

 

                                                                    (1.6)

 

Де Пфі– фактична величина і-го параметра;

Псті–величина даного параметра по стандарту (нормативу, проекту).

М’який параметричний індекс має наступний вигляд:

 

                                                                    (1.7)

 

Де Бфj–фактичний бал за експертною оцінкою j-го параметру товару;

Бэпеталонний бал даного параметра.

Враховуючи, що параметри товару розрізнюються по мірі важливості для споживача, то з метою розрахунку об’єктивного зведеного параметричного індексу кожному індивідуальному індексу надається вага (коефіцієнт значущості, що визначається експертним ранжируванням ознак товару по мірі їх важливості). Зведений параметричний індекс (Іп) - середня арифметична зважена з індивідуальних параметричних індексів:

 

                                                                (1.8)

 

Де іП -індивідуальний параметричний індекс;

Wі–вага і-го параметра;

nчисло і-х параметрів.

На практиці застосовуються методики побудови показників, що розрізнюються в складових конкурентоспроможності товару. Одним з варіантів є відношення корисного ефекту від реалізації товару (Е) до витрат на його створення і використання (В):

 

                                                                  (1.9)

 

тобто визначається питомий корисний ефект. Якщо він максимальний в порівнянні з іншими товарами аналогічного споживчого призначення, то цей товар конкурентоспроможний. Однак потрібно попередити, що розрахунок такого показника по більшості споживчих товарів практично неможливий. Аналіз обмежується переважно засобами виробництва.

Одним з варіантів розрахунку питомого ефекту є коефіцієнт привабливості товару, який розраховується по формулі:

 

                                                                         (1.10)

 

Де ЧВчиста виручка від продажу товару;

Z–повні витрати на виробництво і транспортування товару.

Більш складний розрахунок даного показника, коли враховуються всі споживчі параметри товару, а також економічні чинники конкурентоспроможності. Спочатку складаються набір споживчих параметрів і перелік економічних чинників. Експертним шляхом (методом польових випробувань) визначаються ваги цих параметрів, заснована на оцінці їх значущість для споживачів. Потім формуються набори технічних і естетичних параметрів, а також і економічних чинників, по яких розраховуються приватні параметричні індекси. Наступним етапом є розрахунок зведених параметричних індексів: технічних, естетичних і економічних.

Методика розрахунку зведеного технічного, і естетичного параметричного індексу була розкрита раніше. У свою чергу, зведений індекс економічних чинників конкурентоспроможності (Іе) розраховується по аналогічній формулі:

 

                                                           (1.11)

 

де  іеj–індекс j-го економічного параметра, що обчислюється по формулі

 

                                                                              (1.12)

 

Де j і Fплj–відповідно фактичні і планові j-ті економічні чинники;

Wj–вага j-го економічного чинника;

m–число j-х економічних чинників, що позначаються на конкурентоспроможності товару (звичайно в набір включаються: собівартість, ціна, транспортні витрати, витрати на просування товару, податки і ін.).

Узагальнюючу характеристику конкурентоспроможності товару дає інтегральний індекс, формула якого:

 

                                                                                (1.13)

 

Товар конкурентоспроможний, якщо Ікс>1.

Проблема характеристики конкурентоспроможності вирішується також за допомогою експертної оцінки перспективності продукту. Висуваються критерії перспективності: потенціал ринку даного товару, резерви його модифікації, можливості вдосконалення його просування, альтернативні рішення, корисні властивості товару, що залучають споживачів, і т. д. Вводиться рейтинг (Ri) кожного i-го критерію: від 0 (низький) до 1 (дуже високий). Експертним шляхом визначається питома вага кожного критерію (Wi); їх сума прирівнюється до 1, тобто . Коефіцієнт (індекс) перспективності (і відповідно конкурентоспроможності) товару визначається по наступній формулі:

 

                                                                    (1.14)

 

Де n–число критеріїв перспективності.

Чим ближче Кперсп до 1, тим вище рівень перспективності і конкурентоспроможність товару.

Менш формалізований експертний метод якісної оцінки перспективності просування нового товару. Розробляється набір характеристик нового товару (об’єм продажу, що прогнозується, тип і число конкурентів, технічниі можливості товару, патентна чистота товару, забезпеченість ресурсами і т.ін.). Експертним шляхом по кожній позиції встановлюється рейтинг - нового товару і товарів-аналогів (дуже високий, високий, прийнятний, низький, дуже низький). Той товар, рейтинг якого по більшості позицій вище, може бути рекомендований до масового виробництва і продажу, оскільки має гарні перспективи попиту.

Інноваційні процеси значною мірою вияв конкуренції і її логічний наслідок. Добре відомо, що відсутність конкуренції веде до науково-технічного застою, втрати інтересу як у виробників, так і у торгових посередників до оновлення і вдосконалення товарів. На ринку монополістичної конкуренції, або олігополістичному ринку, поява нових і модернізованих товарів часто дає фірмі конкурентну перевагу. Тому в стратегії маркетингу важливе місце відводиться принципу диверсифікації, т. е. одночасному виробництву товарів з різними якісними характеристиками і відмові від одного домінуючого продукту, що відповідає принципам теорії ризику. Стратегія диверсифікації потребує відповідного статистичного обґрунтування.

Відповідно до вищенаведених принципів формується ідеальна споживча модель, яка задовольняє перспективні потреби на 100%, в основі якої лежить інформація, зібрана у процесі дослідження ринку. Модель містить перелік техніко-економічних параметрів, важливих для споживача на даному сегменті ринку; оцінку споживачем значимості кожного параметра; ідеальне значення кожного техніко-економічного параметра для споживача.

На нашу думку, оцінка конкурентоспроможності продукції може проводитися відповідно до схеми (рис. 1.1).

На першому етапі повинні бути визначенні цілі аналізу та оцінки конкурентоспроможності продукції. Оцінка конкурентоспроможності продукції повинна проводитися на різних стадіях життєвого циклу продукту

 (розробці, виготовлення, продажу та експлуатації), відносно цілі оцінки можуть бути визначені виходячи зі стадій життєвого циклу продукту.

Важливим етапом оцінки конкурентоспроможності продукції є проведення маркетингових досліджень з вивчення ринку, які містять вивчення ринкового потенціалу (місткості ринку), аналіз ринкової сегментації, дослідження фірмової структури ринку та позицій конкурентів, вивчення інформації про споживачів.

На підставі маркетингових досліджень формулюються вимоги до виробу. Основними критеріями при цьому виступають:

- технічний рівень продукції;

- відповідність рівня якості продукції вимогам міжнародних стандартів, законодавчих органів країни-імпортера та специфічним вимогам споживача;

- відповідність рівня якості продукції в експлуатації та споживанні вимогам нормативно-технічної документації;

- рівень витрат споживача на придбання продукції, сплату митних зборів, податки, транспортування, монтаж, налагодження придбаного обладнання, оплату запчастин, обслуговування та ремонт виробу, оплату матеріалів, палива, енергії і таке інше.

 

 

Рис. 1.1. Схема оцінки конкурентоспроможності продукції

 

Сформульовані вимоги до виробу є базою для визначення параметрів виробу, які підлягають оцінці. Параметри кількісно характеризують властивості продукції. Слід відмітити, що конкурентоспроможність визначається тільки тими властивостями, які становлять інтерес для конкретного споживача, тому всі параметри виробу, які виходять за рамки цих властивостей, не повинні розглядатися при оцінці конкурентоспроможності, як такі, що не стосуються її. Таке перевищення параметрів, з погляду споживача, є безкорисним та, навіть, може знизити конкурентоспроможність товару, у разі, якщо перевищення параметрів, що характеризують технічний рівень продукції, буде сприяти підвищенню ціни.

Значна роль в оцінці конкурентоспроможності промислової продукції повинна відводитися аналізу нормативних параметрів та умов, класифікація яких представлена на рис.1.2.

Першим кроком на цьому етапі є оцінка патентної чистоти продукту, яка відображає ступінь втілення у виробі технічних рішень, котрі не потрапляють під дію патентів, введених у країні, на ринку якої запланований збут.

 

Рис. 1.2. Класифікація нормативних параметрів та умов конкурентоспромож-ності продукції

 

Якщо в продукції є складові частини чи рішення, які не мають патентної чистоти, то подальший аналіз конкурентоспроможності доцільно проводити тільки після розробки та оцінки заходів, спрямованих на забезпечення такої патентної чистоти.

У межах аналізу нормативних параметрів та умов слід визначити принципові можливості продажів товару на конкретному ринку, з погляду наявності нетарифних обмежень у торгівлі.

У процесі аналізу зовнішньоторгової політики країн передбачуваного збуту товару слід установити наявність прямих заборон (ембарго) на його імпорт, обмеження імпорту (квотування), а також виявити необхідність та принципову можливість отримання ліцензій на постачання планової кількості товару (ліцензування).

Разом із кількісними обмеженнями в торгівлі з країнами передбачуваного імпорту розглядаються технічні обмеження, які можуть також поширюватися на аналізовану продукції.

Відповідно до міжнародних класифікацій (кодекс ГАТТ) технічних перешкод у торгівлі визначаються в основному два головних джерела виникнення технічних обмежень - технічні регламенти і стандарти.

Технічними регламентами є різні законодавчі акти, які містять вимоги до продукції, її окремих якостей, характеристик та показників. У ряді країн технічними регламентами можуть служити постанови уряду та компетентних органів, діючих за дорученням уряду. Відповідність продукції вимогам національних технічних регламентів є необхідною умовою, яка забезпечує доступ продукції на внутрішній ринок країни.

Таким чином, на етапі оцінки нормативних параметрів конкурентоспроможності промислової продукції встановлюється відповідність параметрів виробу обов’язковим регламентам, стандартам і нормам, що визначають рівень та межі цих параметрів. Якщо хоча б один з параметрів не відповідає обов’язковому рівню, продукція не може розглядатися як конкурентоспроможна, незалежно від результату порівняння за іншими параметрами. Цьому дослідження відповідності стандартам та законодавчим нормам, що діють  на ринку конкретної країни, повинно проводитися в першу чергу, і тільки у випадку виявлення такої відповідності оцінка конкурентоспроможності продукції може бути продовжена.

Наступним етапом оцінки конкурентоспроможності продукції є формування групи аналогів. Всі вироби, що входять до даної групи, повинні відповідати таким критеріям:

- конкуруюча та оцінювана продукція повинні бути аналогічними по призначенню та умовам експлуатації та орієнтовані на одну групу споживачів;

- виріб–конкурент повинен відповідати меті оцінки рівня конкуренто-спроможності;

- присутність виробу–конкуренту на ринку на момент оцінки та тенденції її зміни на перспективу повинно підтверджуватися достовірною інформацією.

До групи аналогів при оцінці продукції, що розробляється, можуть входити перспективні зразки, постачання яких на світовий ринок прогнозується на період випуску оцінюваної продукції, або ідеальна споживча модель, що задовольняє перспективні потреби на означеному сегменті ринку на 100%. При оцінці продукції, що виготовляється, до групи аналогів можуть бути включені зразки, що реалізуються на світовому ринку, або також може бути використана ідеальна споживча модель.

Економічні показники характеризують повні витрати покупця на придбання та експлуатацію (або споживання товару) і представляють собою елементи ціни споживання. Відповідно ціна споживання може бути розрахована по формулі:

 

                                 (1.15)

 

де            Цспож–ціна споживання виробу;

Цв–ціна виробу;

Еві –експлуатаційні витрати на і-рік служби;

–коефіцієнт приведення до сучасної вартості (коефіцієнт дисконтування);

r–норма дисконту;

t–строк служби виробу;

і–рік приведення.

На етапі аналізу технічного рівня та ціни споживання виробу важливим питанням є вибір набору параметрів, що використовуються при оцінці конкурентоспроможності продукції, та визначення величини їхніх вагових коефіцієнтів.

Висновки Дослідивши існуючі методики оцінки конкурентоспроможності промислової продукції, ми пропонуємо принципово нову методику оцінки рівня конкурентоспроможності промислової продукції, що ґрунтується на модифікованій ординалістській теорії аналізу споживчої поведінки та попиту та на її основі запропонувати нові концептуальні основи управління конкурентоспроможністю промислової продукції.

 

Список використаних джерел.

1. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності ” // Відомості Верховної Ради. – 1992. – №21. – С. 611 – 619.

2. Бойченко Б.М., Поляков В.Ф. Состояние и проблемы сталеплавильного производства Украины.//Металл и литьё Украины.– 2000.– №1– 2.– С.3–5.

3. Горбашко Е.А. Конкурентоспособность промышленной продукции. – Санкт-Петербург: СПУЭиФ, 1991. – 65 с.

4. Грищенко С. Горно-металлургический комплекс Украины: состояние, проблемы, перспективы развития.// Металл. – 2001. – №5. – С. 4 – 11.

5. Долинская М.Г., Соловьёв И. А. Маркетинг и конкурентоспособность промышленной продукции. – М.: Изд-во стандартов, 1991. – 128 с.

6. Емельянов А.В., Крутенюк В.В. Экономика улучшения качества проката.– Днепропетровск: «Проминь», 1971. – 34 с.

7. Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха: маркетинг (сто вопросов – сто ответов о том, как эффективно действовать на внешнем рынке). – М.: Международные отношения, 1988. – 416 с.

8. Захарченко Н.Н., Минеева Н.В. Основы системного анализа. Часть I. – СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1992. – 78 с.

9. Зыков Ю.А., Матвеев Л.А. Ориентация хозяйственного механизма на повышение качества. – М.: Экономика, 1986. – 214 с.

10. Іспірян Г.П. Конкурентоздатність: методика вимірювання та оцінки // Легка промисловість. – 1995. – №4. – С. 12-13.

 

References.

1. The Verkhovna Rada of Ukraine (1992), The Law of Ukraine "", Vidomosti Verkhovnoi Rady, vol. 21, pp. 611 – 619.

2. Bojchenko, B.M. and Poljakov, V.F. (2000), “Sostojanie i problemy staleplavil'nogo proizvodstva Ukrainy”, Metall i lit'jo Ukrainy, vol.1– 2, pp.3–5.

3. Gorbashko, E.A. (1991), Konkurentosposobnost' promyshlennoj produkcii, SPUJeiF, Sankt-Peterburg, p. 65.

4. Grishhenko, S. (2001), “Gorno-metallurgicheskij kompleks Ukrainy: sostojanie, problemy, perspektivy razvitija”, Metall, vol.5, pp. 4 – 11.

5. Dolinskaja, M.G. and Solov'jov, I. A. (1991), Marketing i konkurentosposobnost' promyshlennoj produkcii, Izd-vo standartov, Moscow, Russia, p. 128.

6. Emel'janov, A.V. and Krutenjuk, V.V. (1971), Jekonomika uluchshenija kachestva prokata,  «Promin'», Dnepropetrovsk, Ukraine, p.34.

7. Zav'jalov, P.S. and Demidov, V.E. (1988), Formula uspeha: marketing (sto voprosov – sto otvetov o tom, kak jeffektivno dejstvovat' na vneshnem rynke), Mezhdunarodnye otnoshenija, Dnepropetrovsk, Ukraine, p.16.

8. Zaharchenko, N.N. and Mineeva, N.V. (1992), Osnovy sistemnogo analiza. Part 1, Izd-vo SPbUJeF, SPb., Russia, p.78.

9. Zykov, Ju.A. and Matveev, L.A. (1986), Orientacija hozjajstvennogo mehanizma na povyshenie kachestva, Jekonomika, Moscow, Russia, p.214.

10. Ispirian, H.P. (1995), “Konkurentozdatnist: metodyka vymiriuvannia ta otsinky”, Lehka promyslovist, vol.4, pp. 12-13.

 

Стаття надійшла до редакції 17.09.2014 р.