УДК 334.722.3:38.432

 

О. М. Попадюк,

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”

Національної академії аграрних наук України, м. Київ

 

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ПІДТРИМКИ ТА СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНІЙ СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА

 

О. M. Popadyuk,

National Scientific Center “Institute of Agricultural Economics”

of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine, Kyiv

 

FORMATION MECHANISMS OF SUPPORT AND ENCOURAGEMENT OF ENTREPRENEURSHIP IN AGRICULTURE PRODUCTION

 

Стійка та прогнозована діяльність агроформувань залежить від економічного середовища, котре їх оточує. Ми ототожнюємо економічне середовище із сукупністю факторів, що є невід’ємною частиною наявності та функціонування різних форм господарювання в аграрному секторі. Економічне середовище являє собою цілісну систему, що об’єднує сукупність складових, тобто механізмів, які опосередковують стабільний розвиток підприємництва в сільському господарстві. До складу даних механізмів можна включити: регуляторну політику та законодавче забезпечення, кредитування та забезпечення ресурсами, розвиток інфраструктури, податкову політику держави, становлення інформаційної складової середовища існування підприємницьких структур на селі та цільова державна підтримка аграрних підприємств.

Економічне середовище підприємництва в сільськогосподарському виробництві відзначається відсутністю необхідних економічних “правил гри”, надмірною фінансовою політикою, обмеженістю доступу до кредитів, складною та дорогою процедурою реєстрації суб’єктів підприємництва, недосконалою системою сертифікації та ліцензування. На регіональному рівні, становленню та розвитку підприємництва не сприяють бар’єри при розподіленні пільг, кредитуванні та субсидіюванні підприємств, порушуються права окремих суб’єктів господарювання, або, навпаки декому надаються ексклюзивні права, що перешкоджають “добросовісній конкуренції”.

 

Stable and predictable activity agricultural enterprises depends on the economic environment which surrounds them. We identify the economic environment of a combination of factors that are an integral part of the existence and functioning of various forms of management in the agricultural sector. The economic environment is an integrated system that combines a set of components, that is, mechanisms that mediate stable business development in agriculture. The structure of these mechanisms can include: regulatory policy and legislative support, financing and provision of resources, infrastructure, tax policy, establishment of information component habitats businesses in rural areas and targeted state support of agricultural enterprises.

The economic environment of entrepreneurship in agriculture there is a lack of necessary economic “rules of the game”excessive financial policies, limited access to credit, complicated and costly registration entities, imperfect system certification and licensing. At the regional level, the establishment and development of businesses do not contribute to barriers in the distribution of benefits, loans and subsidies to enterprises, violated the rights of individual entities, or, conversely provided some exclusive rights that prevent “fair competition”.

 

Ключові слова: державна підтримка, державне регулювання, фінансово-кредитне забезпечення, оподаткування, регуляторне забезпечення, правове забезпечення.

 

Keywords: government support, regulation, finance and credit provision, tax, regulatory support, legal support.

 

 

Постановка проблеми. Необхідність втручання держави в економіку, зумовлюється неспроможністю ринкової системи до саморегулювання, і значним впливом зовнішніх чинників. Це визнають практично всі сучасні економічні школи, відрізняються в цьому питанні лише відношенням до міри, функцій та інструментів державного регулювання.

Ефективна державна підтримка, не тільки не перешкоджає розвитку підприємницької ініціативи, а навпаки, сприяє приватній інвестиційній активності та піднесенню економіки, що досягається завдяки освоєнню технологій на базі принципів ринкової конкуренції, що є перспективними. В даний спосіб держава допомагає створювати конкурентоздатні суб’єкти підприємницької діяльності, які мають можливість працювати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, зосереджуючи ресурси на найперспективніших напрямках оновлення виробництва [1, с. 141].

Аналіз останніх досліджень публікацій. Українські вчені, при дослідженні механізму ринкового саморегулювання, дійшли висновку, що ринкова система є динамічною, і в цілому ефективною, але має певні межі, в рамках яких ринковий механізм є дієвим [2, с. 77]. В зв’язку з цим у вітчизняній економічній науці набула поширення думка, про необхідність державного регулювання економічних процесів. До прихильників такої ідеї належать такі економісти як: М. І. Туган-Барановський, М. Н. Соболєв і К. Г. Воблий [3-5].

Дослідження вчених-аграрників показали, що визначальну роль у становленні ринкової економіки відіграє держава. Але державне регулювання не має заміщати ділову активність підприємств, а тільки формувати певні інституційні межі і гарантувати відповідні конкурентні умови на світовому ринку [6, с. 114].

Інші вчені також наголошують на потребі активної участі держави у регулюванні правових, економічних і соціальних процесів, тому що розвиток виробництва і споживання має циклічний характер, що проявляється у постійній зміні структури, якісних і кількісних співвідношень. Тому, коли співпрацюють ринкова система і державне регулювання, суспільство є повноцінним [7, с. 79].

Метою статті є узагальнення підходів до формування механізмів підтримки розвитку підприємництва в сільськогосподарському виробництві.

Постановка завдання. Специфічні особливості сільського господарства, що проявляються в сезонному характері виробництва, залежності від природних та кліматичних умов, високій фондомісткості ресурсів, що задіяні в аграрному секторі, постійний вплив цінової нееластичності попиту, що призводить до ризику неодержання доходів, великий розрив у часі між витратами на виробництво і одержанням продукції, низька ліквідність майна, що може бути надане під заставу, призводять до диспропорцій міжгалузевих цін, низької конкурентоспроможності галузі та міграції робочої сили і є факторами, що спонукають державу підтримувати сільське господарство [8, с. 71].

На нашу думку, політика, що спрямована на створення сприятливих організаційних, економічних умов та законодавчого забезпечення підприємницької діяльності – це державна підтримка. Вона передбачає, що органи влади на умовах, і в порядку, передбачених законом: надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності; сприяють в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; здійснюють облаштування територій об’єктами соціальної інфраструктури; стимулюють інноваційну діяльність; надають підприємцям інші види допомог.

Державна підтримка сільського господарства - це блок, що включає в себе економічний механізм та систему адміністративних, економічних, донорських та протекціоністських заходів, що формують певне підприємницьке середовище для аграрного бізнесу та забезпечують повноцінне функціонування господарських одиниць [9, с. 357-358].

Виклад основного матеріалу дослідження. Механізм підтримки розвитку підприємництва в аграрній сфері економіки - це сукупність функціональних механізмів, кожен з яких характеризується послідовністю етапів проходження процесів, що визначають дії по і забезпеченню розвитку підприємництва, а також порядок виконання цих дій. До складу функціональних механізмів належать: механізм фінансово-кредитного забезпечення, оподаткування, регуляторного забезпечення, правового забезпечення, механізм державної підтримки та регулювання, механізм інфраструктурного забезпечення та інші.

Механізм фінансово-кредитного забезпечення - це сукупність різних фінансових важелів і стимулів, за допомогою яких підприємства і організації агропромислового комплексу беруть участь в загальнонаціональному процесі відтворення. Він має практичний характер і пов’язаний зі спрямуванням кредитних ресурсів на кредитне забезпечення підприємницької діяльності, а відтак, на стимулювання ділової активності суб’єктів господарювання.

Фінансово-кредитний механізм розвитку підприємництва в аграрній сфері виробництва – це процес впливу на відтворювальні параметри галузі за рахунок орієнтації суб’єктів господарювання на досягнення спільних результатів.

Під кредитним забезпеченням підприємницької діяльності, з нашої точки зору, слід розуміти покриття виробничих витрат суб’єктів господарювання за рахунок кредитних ресурсів, що акумулюються банківськими установами і спрямовуються на поповнення основного і обігового капіталів.

Принциповою характеристикою фінансово-кредитного механізму в економічному зростанні агропромислового комплексу в умовах ринку є те, що він діє по методу фінансово-господарської діяльності, що базується на умовах комерційного розрахунку, тобто самоокупності і одержання прибутку. Для України проблема фінансово-кредитного механізму має особливе значення, що зумовлено, насамперед сучасним станом розвитку агропромислового комплексу та моделлю економіки в цілому.

Серед інструментів, напрямків та фінансових інститутів вдосконалення фінансово-кредитного механізму, ми виділяємо наступні: застосування сучасних нетрадиційних форм кредитування до яких належать: лізинг, факторинг, форфейтинг та система складських документів; обіг векселів; біржеві строкові інструменти: форварди, ф’ючерси та опціони; використання нематеріальних активів та практики франчайзингу; розвиток іпотечного кредитування та створення Державного селянського іпотечного банку; розвиток синдикованого кредитування; залучення міжнародних кредитів; розвиток венчурного інвестування; залучення іноземних інвестицій та інвестиційних кредитів; створення Сільськогосподарського гарантійного фонду; підвищення ефективності державної програми здешевлення кредитів, шляхом часткової компенсації процентних ставок за рахунок бюджетних коштів; вдосконалення амортизаційної політики держави; поширення кредитної форми кооперації, через створення кооперативних банків та активізації діяльності кредитних спілок; розвиток інтеграційних об’єднань: агропромислово-фінансових груп, кластерів, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; формування страхового забезпечення.

Слабкою ланкою в комплексі механізмів стимулювання аграрного підприємництва є механізм оподаткування. Загалом, зміни, які необхідно провести у податковій системі, що стосуються механізму оподаткування агропромислового комплексу, слід звести до наступного:

- здешевлення процедур реєстрації та ліцензування;

- раціоналізація системи податкових пільг;

- зниження податкового тиску за умови оптимізації податкової бази;

- стимулювання інвестиційної активності через оптимізацію оподаткування;

- запровадження системи спрощеного оподаткування з метою стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;

- оптимізація системи перевірок, шляхом створення надійної бази контролю, базуючись на системі моніторингу ризиків;

- введення законодавчих норм, які стимулюватимуть інвестиційну активність;

- створення сприятливих умов новоствореним підприємствам, які виявили бажання займатися сільськогосподарським виробництвом та наданням послуг у сільській місцевості.

Що стосується механізму регуляторного забезпечення: система видачі дозволів, система державного контролю та технічного регулювання, залишаються головними перешкодами для розвитку підприємництва в Україні. Дві основні причини гальмування процесу реформ: повільні темпи прийняття змін на законодавчому рівні і незадовільне виконання прийнятих законів.

Попри всі успіхи, досягнуті в реформуванні дозвільної системи, ще є напрямки для подальшого вдосконалення процедури видачі дозволів:

- надалі скоротити кількість дозволів, при цьому рекомендується застосовування принципу “гільйотини”;

- скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню;

- перегляд з метою розширення сфери застосування декларативного принципу, згідно з яким суб’єкт господарювання отримує право на здійснення господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру, шляхом повідомлення адміністратора, або відповідного дозвільного органу про відповідність його матеріально-технічної бази вимогам законодавства;

- зменшення кількості документів, що вимагаються від підприємств і перегляд вимог до отримання дозволів.

Для завершення реформування системи державного контролю в Україні, необхідно здійснити ще низку кроків:

- завершити впровадження ризик-орієнтованої системи планування перевірок, відповідно до якої, необхідно розробити критерії розподілу суб’єктів господарювання на групи ризику та визначити для кожної такої групи окрему періодичність перевірок;

- переглянути вже затверджені критерії розподілу суб’єктів господарювання на групи ризику;

- проводити перевірки виключно з використанням переліків питань;

- переглянути нормативно-правові акти з метою скорочення їх кількості, усунення дублювання норм у вимогах різних контролюючих органів та скасування застарілих вимог і правил;

- скоротити кількість контролюючих органів та переглянути їхні функції;

- забезпечити вільний та безоплатний доступ до вимог, дотримання яких перевіряється контролюючими органами;

- підвищити рівень виконавчої дисципліни збоку представників контролюючих органів, щодо дотримання вимог нормативно-правових актів, прийнятих у зв’язку з реформуванням системи перевірок.

Щоб сформувати ефективну та продуктивну систему технічного регулювання та завершити її реформування, необхідно:

- скасувати обов’язкову сертифікацію продукції та всіх послуг із низьким рівнем ризику;

- скасувати обов’язкову реєстрацію виробниками декларації про відповідність;

- завершити інституційну реформу системи технічного регулювання. Для цього, потрібно створити 4-ри незалежних відомства, кожне з відповідальністю в окремій сфері: 1) метрологія; 2) стандартизація; 3) ринковий нагляд та захист прав споживачів; 4) оцінка відповідності.

Чіткий та ефективний механізм правового забезпечення, також відіграватиме важливу роль у підвищенні конкурентоспроможності агропромислового комплексу. Існує нагальна потреба в приведенні національної нормативної бази у відповідність до міжнародних принципів і практики регулювання безпечності та якості харчових продуктів, що допоможе усунути існуючі нормативні розбіжності і вади в регулюванні. Крім того, це дасть можливість усунути подвійне регуляторне навантаження, покращити якість та безпечність українських продуктів харчування і підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції на міжнародних ринках.

Важливе значення представляє подальше удосконалення правової бази розвитку і діяльності суб’єктів підприємництва. Залагодження цього питання пов’язане із здійсненням секторального перегулювання та формування єдиної державної регуляторної політики щодо підприємницької діяльності в аграрній сфері. Удосконалення нормативно-правової бази, повинне бути пов’язаним із значним підвищенням якості нормативно-правових актів. На даний час суперечності в законодавчій базі, негативно впливають на діяльність аграрних підприємницьких структур.

Що стосується органів місцевого самоврядування, то вони повинні всіляко стимулювати розвиток та діяльність суб’єктів аграрного бізнесу. До ефективних інструментів такого сприяння, можна віднести: встановлення прозорого та справедливого порядку одержання дозволу на розміщення інфраструктурних об’єктів; встановлення більш низьких ставок місцевих податків і зборів; оприлюднення інформації про майно сільських громад, яке може бути передане в оренду чи реалізоване; гарантії залучення аграрних підприємств до участі в тендерних процедурах по виконанню замовлень місцевої влади.

 Висновки

Державне регулювання відіграє визначальну роль у становленні ринкової економіки, але воно не повинно заміщати ділової активності підприємств, а тільки формувати певні інституціональні межі і гарантувати відповідні конкурентні умови на світовому ринку.

Державна підтримка розвитку сільськогосподарських підприємств у найближчому майбутньому, повинна спрямовуватись на підтримання доходів сільських товаровиробників, а в далекій перспективі на забезпечення зрівноваженого розвитку сільського господарства і сільських територій та продовольчої безпеки країни. Вона є складовою частиною загальної соціально-економічної політики та аграрної політики держави, і здійснюється в рамках підтримки розвитку сільського господарства загалом. Використовуючи різноманітні інструменти і важелі, держава може створювати сприятливі умови для розвитку господарюючих суб’єктів в аграрній сфері. Державна підтримка є своєрідною противагою дії ринкового механізму і механізмом узгодження інтересів держави, сільських товаровиробників та національних інтересів.

Формування механізму державної підтримки сільськогосподарського виробництва необхідно як товаровиробникам, так і державі. В Україні по відношенню до аграрного виробництва відбувається процес становлення економічного механізму, але поки дуже повільно та непослідовно. Крім того, згаданий механізм ще не здійснює роль стимулятора, що є потрібним для розвитку виробництва.

 

Список літератури.

1. Бородіна О. М. Державна підтримка агросфери: еволюція, проблеми / О. М. Бородіна, С. В. Киризюк, О. Л. Попова [та ін.]; за ред. О. М. Бородіної. - К.: Інститут економіки та прогнозування НАНУ, 2008. - 264 с.

2. Дерев’янкін Т. Вітчизняна економічна думка про державу і суспільні інститути в системі ринкового господарства на рубежі ХІХ-ХХ ст. / Т. Дерев’янкін, О. Костюшко // Економіка України. - 2003. - № 11. - С. 76-79.

3. Туган-Барановский М. И. Основы политической экономии: в 2 т.. Избранные сочинения / М. И. Туган-Барановский. - Донецк: ДонГУЭТ, 2004. - Т. 2. - 686 с.

4. Соболев М. Н. Очерки экономической политики промышленности и торговли: [пособие для студ. Харьковского коммер. ин-та.] / Соболев М. Н. - Харьков: Пионер, 1916. - 278 с.

5. Воблый К. Г. Начальный курс политической экономии (история, теория и финансы) / Воблый К. Г. - К.: Центр, 1918. - 252 с.

6. Державне регулювання інноваційного розвитку економіки України: стратегічні пріоритети : монографія / [За заг. ред. М. А. Латиніна]. - Х.: Видавництво ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2014. - 320 с.

7. Калетнік Г. М. Державне регулювання економіки: навчальний посібник / Г. М. Калетнік, А. Г. Мазур, О. Г. Кубай ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, М-во аграр. політики і продовольства України, ВНАУ. - К.: Хай-Тек Прес, 2011. - 427 c.

8. Регулювання розвитку аграрного виробництва в регіоні: монографія / [А. Г. Мазур, А. Г. Підвальна, О. Г. Заболотний, В. М. Бондаренко]; ВДАУ. - Вінниця: Вінницька газета, 2009. - 188 c.

9. Плеханов Д. О. Об’єктивна необхідність державної підтримки аграрного сектора / Д. О. Плеханов // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 7. - C. 99-101.

 

References.

1. Borodina O. M. (2008) Derzhavna pidtrymka ahrosfery: evoliutsiia, problem [State support agrosphere: evolution, problems], Instytut ekonomiky ta prohnozuvannia NANU, Kyiv, Ukraine.

2. Derev'iankin, T. and Kostiushko O. (2003), “Domestic economic thought of the state and public institutions in the system of the market economy in the late nineteenth and twentieth centuries”, Ekonomika Ukrainy, vol. 11, pp. 76-79.

3. Tuhan-Baranovskyj, M. Y. (2004), Osnovy polytycheskoj ekonomyy [Fundamentals polytycheskoy эkonomyy], 2 nd ed, DonHUET, Donetsk, Ukraine.

4. Sobolev, M. N. (1916), Ocherky ekonomycheskoj polytyky promyshlennosty y torhovly [Essays эkonomycheskoy industry and trade policy], Pyoner, Kharkiv, Ukraine.

5. Voblyj, K. H. (1918), Nachal'nyj kurs polytycheskoj ekonomyy (ystoryia, teoryia y fynansy) [Course polytycheskoy эkonomyy (History, Theory and Finance)], Tsentr, Kyiv, Ukraine.

6. Latynina, M. A. (2014), Derzhavne rehuliuvannia innovatsijnoho rozvytku ekonomiky Ukrainy: stratehichni priorytety [State regulation of innovation development of economy of Ukraine: Strategic Priorities], Vydavnytstvo KharRI NADU “Mahistr”, Kharkiv, Ukraine.

7. Kaletnik, H. M. Kozlov, G. P. and Petrov E. P. (2011), Derzhavne rehuliuvannia ekonomiky [State regulation of the economy], Khaj-Tek Pres, Kyiv, Ukraine.

8. Mazur, A. H. Pidval'na, A. H. Zabolotnyj, O. H. Bondarenko, V. M. (2009), Rehuliuvannia rozvytku ahrarnoho vyrobnytstva v rehioni [Adjust the development of agriculture in the region], Vinnyts'ka hazeta, Vinnytsia, Ukraine.

9. Plekhanov, D. O. (2011), “The objective necessity of state support for the agricultural sector”, Investytsii: praktyka ta dosvid, vol. 7, pp. 99-101.

 

 Стаття надійшла до редакції 15.02.2015 р.