УДК 631.147: 338.439.5

 

Є. В. Гаваза,

кандидат економічних наук, науковий співробітник,

ННЦ "Інститут аграрної економіки" НААН, Київ

 

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВИРОБНИЦТВА ОРГАНІЧНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

 

E. Gavaza,

Ph.D., researcher, NSC „Institute of Agrarian Economics”, Kyiv

 

THEORETICAL AND METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE ASSESSMENT OF THE ECONOMIC POTENTIAL OF ORGANIC AGRICULTURAL PRODUCTS

 

Розкрито сутність економічного потенціалу виробництва органічної продукції, який формується комплексом таких складових, як ресурсний, виробничий та ринковий потенціали. Розроблено методичні підходи до його оцінки. Встановлено, що першочергову роль у ресурсному потенціалі органічного виробництва відіграє природний потенціал, зокрема якість ґрунтів. Значний вплив чинять особливості технології, застосування спеціальної техніки, особливих сівозмін тощо. Представлено приклад розрахунку виробничого потенціалу для продукції органічного рослинництва та тваринництва. Запропоновано алгоритм розрахунку ринкового потенціалу, а саме ємності внутрішнього ринку та можливостей експорту. Наголошено на врахуванні купівельної спроможності потенційних груп споживачів, виборі асортименту органічної продукції, застосуванні науково-обґрунтованих націнок. Обґрунтовано існування певних труднощів переходу на виробництво та споживання органічної продукції.

 

The essence of the economic potential of organic production, which is formed by a set of components, as a resource, production and market potential is revealed in the article. Methodological approaches to its assessment are elaborated. Established, that the primary role of the resource potential of organic production plays natural potential, in particular soil quality. Significant impact influence technology features, the use of special equipment, special crop rotation and more. An example of the calculation of the production capacity for the production of organic livestock and crop production are represented. The algorithm for calculating the market potential, in particular the capacity of the domestic market and export opportunities is offered. On accounting of the purchasing power of potential consumer groups, selection range of organic products, the use of science-based extra-charges is accented. The existence of certain difficulties in conversion to the production and consumption of organic products is founded.

 

Ключові слова: Органічне виробництво, органічна продукція, економічний потенціал, ресурсний потенціал, виробничий потенціал, ринковий потенціал.

 

Keywords: Organic production, organic products, economic potential, resource potential, production capacity, market potential.

 

 

Постановка проблеми. Розвиток ринкової економіки, поглиблення глобалізації і трансформаційних процесів, підвищення вимог до якості та безпечності продовольства і збереження навколишнього середовища, нераціональний розподіл та неефективне використання наявних ресурсів зумовлюють необхідність ефективного використання існуючого потенціалу виробництва органічної продукції на національному та регіональному рівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку виробництва органічної продукції розглянуті у працях низки науковців, зокрема що стосується основ органічного виробництва, його історії, особливостей технології, стандартизації та сертифікації, ефективності тощо. Серед них слід виділити наступних: В. І. Артиш, Т. Г. Дудар, Т. О. Зайчук, М. І. Кобець, Є. В. Милованов, В. В. Писаренко, О. В. Рудницька, О. В. Ходаківська, Т. О. Чайка та ін. Проте недостатньо вивченими залишаються питання практичної оцінки економічного потенціалу виробництва та можливостей споживання органічної продукції, що, по-суті, визначають необхідність його подальшого розвитку та окреслюють масштаби поширення.

Постановка завдання. Метою статті є окреслення теоретичних та методичних підходів до оцінки економічного потенціалу виробництва органічної продукції сільського господарства на макрорівні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Визначення рівня економічного потенціалу аграрних підприємств виробляти органічну продукцію є необхідною умовою розвитку органічного сільського господарства, виявлення факторів і пошуку резервів підвищення його ефективності в майбутньому. Модель формування економічного потенціалу виробництва органічної продукції та сировини має наступний вигляд (рис.).

 

Рис. Модель формування економічного потенціалу розвитку виробництва органічної сільськогосподарської продукції на макрорівні

 

Економічний потенціал – це комплекс взаємопов’язаних потенціалів, як складових структури органічного виробництва. Найчастіше як один із критеріїв класифікації потенціалів використовують види економічних ресурсів:

 

                                                            (1)

де: ПЕ – економічний потенціал;

ПРес – ресурсний потенціал;

ПВ – виробничий (виробничо-технологічний) потенціал;

ПР – ринковий потенціал.

 

Ресурсний потенціал. Економічний потенціал розвитку органічного виробництва обумовлений наявними ресурсами і ефективністю їх використання. Він обумовлюється тими ж складовими, що і потенціал розвитку виробництва традиційної продукції сільського господарства, однак має певні відмінності в частині першочерговості і важливості окремих складових. Правила ведення органічного виробництва висувають особливі вимоги до якості ґрунтів [2]. Вони обмежують поширення органічного виробництва на території всієї країни, адже сертифікувати можна тільки ті сільськогосподарські угіддя, які відповідають стандартам.

Для визначення ресурсного потенціалу органічного виробництва (ПРес) доцільно скористатися наступною формулою:

 

                        (2)

де: ППР – природно-ресурсний потенціал;

ПТ – трудовий потенціал;

ПНТ – науково-технічний потенціал;

ПІ – інформаційний потенціал.

ПНТ – науково-технічний потенціал

 

Природно-ресурсний потенціал характеризує сукупність наявних природних ресурсів, які можуть бути використані для органічного сільськогосподарського виробництва (земельні, водні, лісові, біологічні ресурси і т.д.). Основним видом ресурсів є земельні [8]. Саме з визначення придатності ґрунтів для ведення органічного виробництва продукції рослинництва починається процес інспекції та сертифікації. Якщо придатні ґрунти відсутні, то подальші кроки проводити недоцільно.

Трудовий потенціал – сукупність кількісних і якісних характеристик трудових ресурсів, що забезпечують можливість органічного сільськогосподарського виробництва. Його обсяг і якість визначаються кількістю активного працездатного населення, його освітнім і професійним кваліфікаційним рівнем по даному напрямку. Перехід на органічне виробництво в сільському господарстві вимагає необхідної кількості трудових ресурсів з високим рівнем кваліфікації, які орієнтуються у тонкощах технології.

Інформаційний потенціал – наявні обсяги інформаційних ресурсів, інформаційної техніки і технологій та інших засобів і можливостей створювати, збирати, накопичувати, обробляти і використовувати різні форми інформації для задоволення інформаційних потреб щодо органічного виробництва. Широке поширення інформації про органічне виробництво та її доступність зроблять його більш зрозумілим, а обмін досвідом господарювання позитивно вплине на конкурентоспроможність. Особливу увагу слід приділяти збільшенню кількості семінарів, тренінгів та консультацій з органічного виробництва.

Науково-технічний потенціал – це досягнення фундаментальної та прикладної науки, нові технології, дослідно-експериментальна база, а також науково-технічні та конструкторські кадри високої кваліфікації. Визначається сукупністю матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що спрямовуються в сферу науково-технічної діяльності з розвитку органічного сільськогосподарського виробництва. Науково-технічний потенціал генерує нові ідеї, спрямовані на покращення органічного виробництва та підвищення його ефективності. Він втілюється у вдосконаленні технологій відтворення родючості ґрунтів, сівозмін органічного землеробства та систем удобрення, виведенні нових сортів рослин і порід тварин, створення спеціальних технічних засобів тощо.

Виробничий потенціал. Оцінку виробничого потенціалу слід розпочинати з визначення кількості земельних угідь, придатних для органічного сільського господарства.

З метою встановлення загальної площі угідь, придатних для органічного виробництва, необхідно провести екотоксикологічний і еколого-агрохімічний аналіз ґрунтів з градацією на придатні, обмежено придатні та непридатні. Екотоксикологічний стан поля визначається рівнем антропогенного забруднення радіонуклідами, важкими металами та залишками пестицидів. Основними показниками, за якими визначається еколого-агрохімічний стан ґрунтів, є вміст в орному шарі ґрунту гумусу, азоту, рухомого фосфору, обмінного калію і мікроелементів, кислотність ґрунту.

Крім вимог до якості ґрунтів потрібно зважити на вимоги до водних ресурсів, атмосферного повітря та місця розташування земельних ділянок, що в сукупності, при дотриманні встановлених правил її виробництва, забезпечує відповідну якість та екологічну безпечність органічної сільськогосподарської продукції. Номенклатура показників для визначення критеріїв якості земель, їх придатності для виробництва органічної продукції та сировини встановлюється згідно з нормативними документами у сфері якості ґрунтів і навколишнього середовища.

Оцінка придатності земель для виробництва органічної продукції проводиться на основі детального аналізу інформації про якість ґрунтів, визначення ступеня антропогенного навантаження, фактичного виконання заходів щодо збереження родючості ґрунтів, а також встановленню їх придатності для виробництва окремих видів органічної продукції та сировини.

Зони виробництва органічної продукції встановлюються відповідно до критеріїв якості земель, їх придатності для виробництва такої продукції, а також придатності для виробництва окремих культур. У межах зон виробництва органічної продукції допускається наявність земель, обмежено придатних для виробництва органічної продукції, але не більше 50 % від загальної площі [7].

Виділення зон виробництва органічної продукції здійснюють з урахуванням соціально-економічних, ґрунтово-кліматичних факторів та рівня культури землеробства. При виділенні зон для ведення органічного землеробства повинні враховуватися перехідний (конверсійний) період і паралельне виробництво як етап для переходу на органічні технології. На основі проведеної оцінки ґрунтів визначаються зони, придатні для вирощування органічної продукції рослинництва.

Виробничо-технологічний потенціал – сукупність засобів виробництва, існуючих технологій їх використання та залучення до процесу виробництва органічної продукції. Характеризується наявністю основних виробничих фондів, виробничих потужностей, машинно-тракторним парком, технологіями виробництва тощо. Виробничий потенціал відображає виробничий рівень підприємства і базується на ресурсному потенціалі. Тут слід виходити з особливостей органічної технології.

Системи обробки ґрунтів розробляються для кожної сівозміни та для кожної культури, вирощуваної в тій чи іншій зоні, залежно від попередників і у відповідності з конкретними умовами господарства. Введення і освоєння сівозмін з відповідним набором і чергуванням високопродуктивних зернових, технічних та кормових культур – це одна з умов підвищення родючості ґрунтів. Згідно стандартів органічного виробництва, сівозміна повинна включати мінімум 20 % рослин, які відновлюють ґрунт і накопичують поживні речовини. Орієнтиром для складання структури сівозміни служить співвідношення площ культур на орних землях. Для цього існує розрахунок, в якому обсязі потрібно вирощувати бобові та зернові культури, коренеплоди, проміжні культури. Структура посівних площ і типи сівозмін визначаються спеціалізацією господарства [5, с. 44]. Для кожної природно-кліматичної зони повинна бути розроблена науково обґрунтована сівозміна для досягнення максимальної ефективності виробництва органічної продукції.

З метою визначення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції рослинництва спочатку потрібно встановити розмір угідь, придатних для органічного землеробства. Потім, враховуючи науково обґрунтовану структуру посівних площ органічного землеробства для кожної природно-кліматичної зони і врожайність с.-г. культур, можна розрахувати потенційні обсяги виробництва окремих видів продукції рослинництва.

Потенційний обсяг виробництва певного виду продукції рослинництва (у натуральному вираженні) визначається добутком придатної для її виробництва площі посіву на врожайність. Площа посіву під окрему с.-г. культуру, в свою чергу, визначається виходячи із загальної площі придатних для органічного землеробства угідь і науково обґрунтованої частки с.-г. культури в сівозміні. Для розрахунку потенційного обсягу виробництва в грошовому вираженні, необхідно помножити результат на ціну виробника сільськогосподарської культури.

Позначимо с.-г. культури як: х1, х2, х3 ... хn. Нехай загальна площа ріллі становить 20 млн га, а площа ріллі, придатної для органічного землеробства – 10 млн га. Знаючи науково обґрунтовану структуру сівозміни, врожайність і ціни на органічні с.-г. культури, можна визначити потенційний обсяг виробництва (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Приклад розрахунку потенційних обсягів виробництва органічної продукції рослинництва

 

Отже, потенціал виробництва органічної продукції х1 в натуральному вираженні становить 5,5 млн тонн, а в грошовому – 1,1 млрд дол. Загальний потенціал виробництва органічної продукції рослинництва становить 5,93 млрд дол.

Функціонування окремо рослинництва і тваринництва в органічному виробництві є надто утрудненим, оскільки, з одного боку, необхідно вносити значні обсяги органічних добрив (гною), а з іншого – для годівлі тварин використовуються тільки корми органічного походження. Частково харчування тварин може бути забезпечене за рахунок пасовищ і сінокосів, які також повинні бути сертифіковані як органічні.

На основі науково обґрунтованих раціонів годівлі тварин та їх продуктивності можна розрахувати потенційні обсяги виробництва по кожному виду органічної продукції тваринництва. Структура виробництва продукції тваринництва може бути різна, тому слід шукати оптимальне співвідношення, при якому, не порушуючи вимог органічного виробництва, можна було б досягти високої прибутковості виробництва органічної продукції тваринництва.

Потенційний обсяг виробництва органічної продукції галузі тваринництва розраховується як сума потенційних обсягів виробництва по кожному окремому виду продукції тваринництва і має грошове вираження. Наприклад, технологічним інститутом науково обґрунтовано вирощування в конкретній природно-кліматичній зоні певних тварин, які виробляють такі види продукції: y1, y2, y3 ... yn. Максимальна кількість поголів’я, насамперед, обмежується можливостями забезпечення його кормами органічного виробництва (кормова база), вирощуваних на сертифікованій ріллі, а також пасовищах і сінокосах.

Знаючи науково обґрунтовану кількість поголів’я, яке здатне прогодувати органічне рослинництво, а також продуктивність виробництва і ціни на органічну продукцію, можна визначити потенційний обсяг виробництва продукції тваринництва (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Приклад розрахунку потенційних обсягів виробництва органічної продукції тваринництва

 

Таким чином, потенціал виробництва органічної продукції y1 в натуральному вираженні становить 11,0 млн тонн, а в грошовому – 4,41 млрд дол. Загальний потенціал складає 5,8 млрд дол.

Ринковий потенціал. Внутрішньоекономічний потенціал – ємність внутрішнього ринку органічної продукції - частина загального потенціалу розвитку органічного виробництва, спрямована на задоволення потреб внутрішнього ринку.

Зовнішньоекономічний (експортний) потенціал – здатність виробляти органічну продукцію, конкурентоспроможну на світових ринках та експортувати її в достатніх обсягах за світовими цінами.

Для визначення ринкового потенціалу органічного виробництва (ПР) можна застосувати наступну формулу:

 

                                                                         (3)

де: ПВЕ – внутрішньоекономічний потенціал – ємність внутрішнього ринку;

ПЗЕ – зовнішньоекономічний (експортний) потенціал ринку органічної продукції.

 

Для оцінки потенційної ємності внутрішнього ринку органічної продукції слід здійснити наступну послідовність дій:

1) Визначення груп споживачів, зацікавлених в здоровій і натуральній їжі, і які мають достатні фінансові можливості для її придбання. Виявити потенційних споживачів органічної продукції можна як на основі опитування, так і на основі аналізу досвіду країн з розвиненим ринком органічної продукції, де головну частку її споживачів складають заможні люди. Слід зауважити, що завжди потрібно критично ставитися до будь-яких опитувань на екологічну тематику, тому що найчастіше відповіді людей і дії в реальному житті можуть не співпадати. Тут значну роль відіграє психологічний фактор, адже переважна кількість респондентів на запитання про те, чи будуть вони купувати екологічно чисту продукцію за певних умов, дають позитивні відповіді, але це зовсім не означає, що вони її обов’язково куплять, якщо у них з’явиться така можливість [1, с. 143].

У. Кьостер з цього приводу зазначає: „Навіть якщо покупці екологічно чистих продуктів не надто добре орієнтуються в цінах, все ж ціни відіграють певну роль при прийнятті рішень про покупку. Так, наприклад, опитування показують, що в силу різних міркувань (вплив на здоров’я, навколишнє середовище, утримання тварин), значна частина населення прихильніше ставиться до екологічно безпечного продовольства, ніж до традиційного. На ринку ж, відповідні переваги не спостерігаються. Це вказує на те, що ціна відлякує багатьох потенційних споживачів і змушує їх обирати більш дешеві замінники у вигляді традиційних продуктів харчування” [3, с. 66]. Тому слід відбирати тільки ті групи споживачів, які з найбільшою ймовірністю будуть купувати органічну продукцію.

2) Визначення потенційного асортименту органічної продукції. Цей етап методики необхідний для того, щоб проводити подальші розрахунки з визначення ємності ринку, так як рівні споживання і ціни на різні продукти харчування суттєво відрізняються. На сьогоднішній день стандарти органічного виробництва дозволяють виробляти практично весь діапазон продуктів харчування, але різні продукти органічного виробництва затребувані в різній мірі.

3) Важливим етапом є визначення частки заміни традиційної продукції органічною. Враховуючи різну зацікавленість споживачів у певних видах органічної продукції, буде і різним відсоток переходу на її споживання. Як свідчить досвід розвинених країн, найбільшим попитом користуються органічні овочі, фрукти, яйця, молочні та м’ясні продукти. Хлібопродукти, олія та жири, цукор і кондитерські вироби, інша продукція користуються значно меншим попитом. Також слід враховувати наближеність споживання продуктів харчування до раціональних норм. У тих групах споживачів, де продукти споживаються на рівні раціональних норм або наближених до них, є значно більший потенціал переходу на більш якісну і дорогу органічну продукцію, ніж в інших. Але навіть у цих групах і на найбільш затребувані органічні продукти відсоток заміни становитиме не більше 50 % (не виключаючи 100 % переходу окремих споживачів на харчування органічними продуктами).

Після цих трьох кроків, які ґрунтуються частково на спостереженнях, опитуваннях, аналізі досвіду інших країн та наукових припущеннях, слід переходити до конкретних обчислень.

4) Для визначення потенційного середньодушового рівня споживання органічної продукції необхідно помножити обсяги споживання традиційної продукції на відсоток заміни її органічної по кожній потенційній групі споживачів. Для цього беруться фактичні обсяги споживання окремих продуктів або продуктових груп (статистична інформація).

5) Визначення сумарних потенційних обсягів споживання органічної продукції. Для цього потрібно помножити кількість осіб в потенційній групі споживачів на середньодушове споживання органічної продукції. Результат покаже, скільки щорічно може споживатися органічної продукції в натуральних показниках (тис. т., млн т.).

6) Визначення рівня націнки на органічну продукцію. Обов’язково слід враховувати науково обґрунтовану націнку на органічну продукцію, що, як правило, не перевищує 20-50 % [6, с. 57-61]. У випадку, якщо ми візьмемо фактичні рівні націнок (а на нерозвиненому ринку вони часто сильно завищені), то потенційний відсоток заміни продукції органічної, і відповідно потенційна місткість ринку скоротиться в кілька разів. Як варіант можна скористатися рівнем націнок на органічну продукцію, які діють на найбільш ефективно функціонуючих ринках органічної продукцію.

7) Завершальним етапом методики є розрахунок потенційної ємності ринку органічної продукції. Для розрахунку потенційної місткості ринку органічної продукції потрібно знати потенційні обсяги споживання і ціни на органічну продукцію. Необхідно перемножити ці два показники по кожному продукту (продуктовій групі) і визначити розмір потенційних сегментів ринку органічної продукції в грошовому еквіваленті. Підсумувавши ці дані, в результаті отримуємо розмір потенційної ємності ринку органічної продукції в цілому [4, с. 25-33].

Експортний потенціал – це максимально можливий обсяг експорту. Продукція повинна спрямовуватися на експорт тільки після того, як у ній буде задоволений внутрішній ринок країни. Звідси, потенціал експорту органічної продукції буде розраховуватися як потенціал виробництва за вирахуванням потенціалу внутрішнього споживання (ємності ринку), потенційних втрат і з додаванням потенційного імпорту органічної продукції.

Загальний потенціал експорту органічних продуктів, виражений в грошовому еквіваленті, виглядає наступним чином:

 

                                            (4)

де: ЕП – експортний потенціал органічної продукції, млн дол.;

ВП – виробничий потенціал органічних продуктів, млн дол.;

ІП – обсяг потенційного експорту органічної продукції, млн дол.;

ЄрП – потенційна ємність ринку органічної продукції (внутрішнє споживання), млн дол.;

ВтрП – потенційні втрати продукції, млн дол.;

 

Потенційний імпорт обмежується продуктами, на які є незадоволений попит. Це може бути продукція, яку неможливо виростити в країні через погодно-кліматичних умов (наприклад, екзотичні фрукти, чай, кава), або продукція, яку можна зробити, але в недостатніх масштабах (наприклад, якщо попит на органічний цукор буде перевищувати його виробництво, обмежене часткою в сівозміні цукрових буряків, їх врожайністю і виходом цукру).

Таким чином, потенціал експорту можна розрахувати і для ринку в цілому, і для окремих продуктів. Та органічна продукція, яку можливо буде виробляти більшому обсязі, ніж того вимагає внутрішній ринок, і становитиме основу потенційного експорту.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Економічний потенціал виробництва органічної продукції є комплексом окремих складових, таких як ресурсний, виробничий та ринковий потенціали, визначення яких сьогодні є утрудненим через обмеженість статистичних даних та недостатню дослідженість згаданої тематики. Розрахунок економічного потенціалу виробництва органічної сільськогосподарської продукції дозволить визначити перспективні показники органічного сектору на макрорівні, може слугувати основою для державної політики щодо розвитку органічного виробництва та сприяння споживання органічної продукції населенням. Визначення фактичного рівня ресурсного, виробничого та ринкового потенціалів органічного виробництва в Україні є предметом для подальших наукових досліджень.

 

Список літератури.

1. Вічевич А. М. Екологічний маркетинг : навч. посібник. [А. М. Вічевич, Т. М. Вайданич, І. І. Дідович, А. П. Дідович] – Львів : УкрДЛТУ, 2002. – 248 с.

2. Гуцаленко О.О. Природно-економічний потенціал як фактор формування пропозиції органічної продукції в Україні / О. О. Гуцаленко // Збірник наукових праць ВНАУ. Серія економічні науки. – № 3 (80). – 2013. – С. 69-81.

3. Кёстер У. Основы анализа аграрного рынка / У. Кёстер; науч. ред. пер. Олег Нивьевский. – Изд. 4-е, перераб. и доп. – К. :АДЕФ-Украина, 2012. – 486 с.

4. Методичні рекомендації з визначення ємності ринку органічної продукції / Воскобійник Ю. П., Гаваза Є. В. – К. : ННЦ ІАЕ, 2013. – 40 с.

5. Методичні рекомендації з основ органічного землеробства для фермерів (Досвід ПП "Агроекологія") / П. В. Писаренко, А. С. Антонець, В. М. Писаренко та ін. Полтава, 2013. – 60 с.

6. Методичні рекомендації з ціноутворення на органічну продукцію / [Лупенко Ю. О., Месель-Веселяк В. Я., Саблук П. Т. та ін.]; за ред. Ю. О. Лупенка, В. Я. Месель-Веселяка. – К. : ННЦ ІАЕ, 2013. – 100 с.

7. Про затвердження Порядку оцінки придатності земель (ґрунтів) та встановлення зон виробництва органічної продукції та сировини і критеріїв якості земель (ґрунтів), їх придатності для виробництва органічної продукції та сировини, придатності для виробництва окремих культур. Проект Постанови Кабінету Міністрів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minagro.gov.ua/node/12447

8. Ходаківська О. В. Раціональне використання природно-ресурсного потенціалу сільських територій // Стратегічні напрями сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року/ за ред. Ю. О. Лупенка, О. Г. Булавки. – К. : ННЦ ІАЕ, 2013. – 75 с.

 

References.

1. Vichevych, A.M. Vajdanych, T.M. Didovych I.I. and Didovych A.P. (2002), Ekolohichnyj marketynh [Green marketing], UkrDLTU, L'viv, Ukraine.

2. Hutsalenko, O.O. (2013), “Natural and economic potential as a factor of proposal for organic production in Ukraine”, Zbirnyk naukovykh prats' VNAU. Seriia ekonomichni nauky, vol. 3, pp. 69–81.

3. Kioster, U. (2012), Osnovy analyza ahrarnoho rynka [Fundamentals of agricultural market analysis], 4th ed, ADEF-Ukrayna, Kyiv, Ukraine.

4. Voskobijnyk, Yu.P. and Havaza Ye.V. (2013), Metodychni rekomendatsii z vyznachennia iemnosti rynku orhanichnoi produktsii [Guidelines to determine the market size of organic products], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

5. Pysarenko, P.V. Antonets', A.S. and Pysarenko, V.M. (2013), Metodychni rekomendatsii z osnov orhanichnoho zemlerobstva dlia fermeriv (Dosvid PP “Ahroekolohiia”) [Guidelines on the basics of organic farming for farmers (Experience of PP “Agroecology”], Poltava, Ukraine.

6. Lupenko, Yu.O. Mesel'-Veseliak, V.Ya. and Sabluk P.T. (2013), Metodychni rekomendatsii z tsinoutvorennia na orhanichnu produktsiiu [Guidelines on pricing for organic products], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

7. Cabinet of Ministers of Ukraine, “Draft Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On approval of the assessment of the suitability of land (soil) and the establishment of areas of organic products and raw materials and quality criteria of land (soil), their suitability for the production of organic products and raw materials, suitability for production of certain crops"”, available at: http://minagro.gov.ua/node/12447 (Accessed 17 March 2015)

8. Khodakivs'ka, O.V. (2013), Ratsional'ne vykorystannia pryrodno-resursnoho potentsialu sil's'kykh terytorij [The rational use of natural resources potential of rural areas] , NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 27.03.2015 р.