УДК 338.5:336.713

 

К. В. Рябко,

аспірант кафедри бухгалтерського обліку і аудиту, Українська академія банківської справи

 

ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО МЕТОДУ ТРАНСФЕРТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

 

K. Riabko,

postgraduate at the Department of accounting and auditing Ukrainian academy of  banking

 

CHOOSING THE BEST METHOD OF TRANSFER PRICING AS A TOOL OF INCREASING THE EFFECTIVENESS OF THE BANK

 

Стаття присвячена аналізу методів трансфертного ціноутворення, що використовуються банками на сьогоднішній день. Виявлено їх основні переваги та недоліки, визначено механізм дії та наведено конкретні практичні приклади розрахунку трансфертних цін та чистого процентного доходу банку. Виходячи зі специфіки банківської системи України, обґрунтовано вибір оптимального методу трансфертного ціноутворення.

 

the article analyzes the common funds transfer pricing methods, that are used by banks nowadays, pointing out  their strengths and weaknesses, defining mechanism of their action, giving specific practical examples of calculating transfer prices and net interest income of the bank. Based on specificity of the banking system of Ukraine the optimal method of fund transfer pricing has been defined.

 

Ключові слова: трансфертна ціна, трансфертне ціноутворення, методи трансфертного ціноутворення, Казначейство, банківські ризики.

 

Key words: transfer price, funds transfer pricing, fund transfer pricing methods, Treasury, bank risks.

 

 

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Трансфертне ціноутворення є потужним інструментом управління банком та підвищення ефективності його діяльності. Сутність трансфертного ціноутворення полягає у встановленні внутрішніх цін на фінансові ресурси з метою перерозподілу їх між окремими підрозділами банку. Внутрішньобанківським посередником для перерозподілу фінансових ресурсів, як правило, є Казначейство. Всі підрозділи, що залучають ресурси, розміщають їх у Казначействі, всі підрозділи, що розміщають ресурси, залучають їх від Казначейства. До функцій Казначейства також відноситься визначення і встановлення трансфертних ставок.

Визначення трансферної ціни дає менеджерам банку можливість не тільки оцінювати результати діяльності його бізнес-підрозділів, а й ефективно управляти банківськими ризиками.

 АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Дослідження ролі трансферного ціноутворення у діяльності банку містяться у багатьох роботах як вітчизняних, так і зарубіжних авторів: П. Дзюби [1], М. Макаренка [2], М. Панова [4], Т. Савченка [3], В. Селезньової [5] та ін.

Поряд з цим, на сьогоднішній день не існує єдиної точки зору щодо того, який з методів трансферного ціноутворення є оптимальним для використання банками України з метою підвищення ефективності їх діяльності. Тому, дослідження ролі методів трансферного ціноутворення у діяльності банківських установ на сьогоднішній день залишається актуальним і потребує подальшого дослідження і розвитку.

 ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ

У світовій практиці для банків зазвичай виділяють три різних методи трансфертного ціноутворення. Перший – метод одного фонду (single pool approach), який передбачає використання єдиної ставки для активів і зобов’язань. Наступний метод – декількох фондів (multiple pool approach), при якому активи і зобов’язання  відносяться до різних фондів з використанням різних критеріїв і краще відображають ринкові реалії, ніж метод єдиного фонду. Останній метод – за узгодженими строками погашення (matched-maturity approach), який є деталізованою версією методу декількох фондів, при якому кожна операція має свою ціну [3]. Кожен з методів має як переваги, так і недоліки. Тому для розуміння того, який з методів трансфертного ціноутворення краще обрати тому чи іншому банку, розглянемо кожен з них детальніше.

Метод одного фонду полягає у сприйнятті всіх фінансових ресурсів банку як єдиного фонду до якого надходять усі залучені та запозичені ресурси та з якого вони використовуються для фінансування активних операцій банку. Механізм дії методу одного фонду наведено на Рис. 1

 

Рисунок  1. Механізм дії методу одного фонду

 

Основні переваги та недоліки методу одного фонду наведені у Таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Переваги та недоліки використання методу одного фонду

 

Тобто, метод одного фонду є найбільш простим методом трансфертного ціноутворення. Він використовує універсальну трансфертну ставку для активів і зобов’язань. Проте, цей метод не враховує такі фактори як строковість і рівень ризику.

Наведемо приклад розрахунку трансфертної ставки за банківськими продуктами (Таблиця 2) та чистого процентного доходу (Рис. 2) з використанням методу одного фонду за наступних умов. Підрозділ, що залучає кошти,  отримав від клієнтів 20 000 грн. і 10 000 грн., які вони розмістили на поточний рахунок і на строковий депозитний рахунок відповідно. Ці кошти використані банком для надання споживчого кредиту у сумі 23 000 грн. і середньострокового кредиту для малого бізнесу у сумі 30 000 грн. У цьому випадку баланс банку буде мати дефіцит у сумі 23 000 грн., які залучені Казначейством на зовнішньому ринку. Крім цього, середня ставка по споживчих кредитах – 27 %, по кредитах, наданих юридичним особам, – 29 %, середня ставка, що нараховується на залишок коштів на поточному рахунку – 10 %, а по строкових депозитах – 18 %, кошти, запозичені Казначейством на зовнішньому ринку за ринковою ставкою 11 %, при цьому операційні витрати не беруться до уваги, враховуються тільки процентні доходи та витрати.

 

Таблиця 2.

Визначення трансфертної ставки при використанні методу одного пулу

 

Середньозважена ставка по депозитах (СС деп.):

(20 000*10 % + 10 000*18 %)/30 000=12,67 %

Середньозважена ставка по кредитах (СС кр.):

(23 000*27 % + 30 000*29 %)/53 000=28,13 %

Трансфертна ставка (ТС):

(28,13 % - 12,67 %)/2=7,73 %

Трансфертна ставка по  зобов’язаннях:

7,73 % + 12,67 %= 20,40 %

Трансфертна ставка по активах:

28,13 % - 7,73 %=20,40 %

 

 

Рисунок 2. Розрахунок чистого процентного доходу банку за методом одного фонду

 

Вищенаведений приклад ілюструє те, як працює метод одного фонду на практиці: як банк визначає трансфертні ціні за цим методом і як розподіляє процентну маржу за своїми підрозділами. Поряд з цим, вищезазначений метод не дає можливості точно визначити прибутковість різних банківських продуктів, так як використовує однакові ставки за ними. Крім цього, як бачимо, не врахована строкова структура активів, що унеможливлює управління банківськими ризиками.

Отже, метод одного фонду найбільш підходить для малих банків, які мають стабільні, але не диверсифіковані джерела ресурсів і фінансування активних операцій яких здійснюється за рахунок залучених депозитів. Через свою простоту цей метод також підходить банкам, які працюють як один структурний підрозділ без великої мережі відділень і не мають багатьох напрямів діяльності.

На сьогоднішній день метод одного фонду майже не  використовуються, а якщо і використовується, то тільки малими банками в якості основи для розуміння більш розвинених методів трансфертного ціноутворення.

Більш складним, але й більш ефективним є метод декількох фондів. Його сутність полягає у виокремленні активів і зобов’язань у різні фонди у відповідності до певної групи ознак. Такими ознаками можуть бути строковість, сезонність, валюта залучення/розміщення ресурсів, умови кредитування, наявність вбудованих опціонів тощо. Термін переоцінки і строковість мають визначальний вплив при використанні методу декількох фондів, але інші фактори, такі як тип продукту, також беруться до уваги.

Метод декількох фондів передбачає встановлення системи ставок, а не тільки однієї чи двох трансфертних ставок, як передбачено у методі одного фонду. Найкращим варіантом для визначення трансферної ціни згідно з цим методом є підхід, який базується на використанні реальних ринкових ставок. Це дуже зручно для комерційних банків, які активно здійснюють діяльності на міжбанківському ринку. Механізм дії методу декількох фондів наведено на Рис. 3

Рисунок 3. Механізм дії методу декількох фондів

 

Переваги та недоліки методу декількох фондів наведені у Таблиці 3.

 

Таблиця 3.

Переваги та недоліки використання методу декількох фондів

 

Не дивлячись на наявність недоліків, метод декількох фондів широко використовується банками, особливо тими, що не мають деталізованої бази даних по операціям.

Наступний приклад (Таблиця 4) ілюструє як працює метод декількох фондів. У ньому використовується два типи депозитів і кредитів, що означає створення двох фондів, виходячи із строковості. Для того, щоб порівняти як метод декількох фондів відрізняється від методу одного фонду, нами використані ті ж самі комерційні ставки, що і при розрахунках за методом єдиного фонду, що демонструє як різні підходи впливають на чистий процентний дохід різних підрозділів банку.

 

Таблиця 4.

Визначення трансфертної ставки при використанні методу декількох фондів

 

Пул 1:

Трансфертна ціна: (27,0 % - 10,0 %)/2=8,5,0 %

Трансфертна ставка по зобов’язаннях: 8,5 % + 10 % = 18,5 %

Трансфертна ставка по активах: 27,0 % - 8,5 % = 18,5 %

Пул 2:

Трансфертна ціна: (29 % - 18 %)/2=5,5 %

Трансфертна ставка по зобов’язаннях: 5,5 % + 18 % = 23,5 %

Трансфертна ставка по активах: 29,0 % - 5,5 % = 23,5 %

 

Розрахунок чистого процентного доходу банку з використанням методу декількох фондів наведено на Рис. 4

 

 

Рисунок 4. Розрахунок чистого процентного доходу банку за методом декількох фондів

 

Отже, виходячи з наведеного прикладу, можна зробити висновок, що чистий процентний дохід банку (далі – ЧПД) склав 8 580 і є таким самим, як і при використанні методу одного фонду. Однак, ЧПД від операцій з активами, зобов’язаннями і ЧПД Казначейства відрізняється від аналогічних показників, розрахованих за методом єдиного фонду. Так як у прикладі використано тільки два види продуктів у кожній частині балансу, ЧПД від операцій відрізняється на невелику суму, порівняно з методом одного фонду. Але, коли всі банківські продукти беруться до уваги, ця різниця може бути досить значною.

У вищенаведеному прикладі при використанні методу декількох фондів ЧПД Казначейства зріс на 562 грн. При цьому, при використанні методу одного фонду ЧПД Казначейства склав 2 163 грн., а методу декількох фондів – 2 725 грн. Ця значна різниця викликана тим фактом, що Казначейство виділило 23 000 грн., що залучені на зовнішньому ринку і передало ці ресурси їх користувачам (активи) за іншої трансфертної ставкою. Використання методу декількох фондів призводить до чіткого перерозподілу фондів між двома підрозділами банку і тому дає можливість точно оцінити ефективність діяльності кожного з них.

Отже, метод декількох фондів є більш розвиненим, ніж метод одного пулу, проте він також не дає можливості визначити вартість ліквідності.

Метод визначення трансфертних цін за узгодженими строками погашення є історично більш розвиненою формою методу декількох фондів. Перерозподіл ризиків між підрозділами банку здійснюється наступним чином: трансфертні ставки встановлюються у розрізі строків і валют. Підрозділи банку, що залучають ресурси розміщають в Казначейство ресурси у тому ж обсязі і валюті і на той самий строк, що й угода залучення від клієнта. Аналогічно при видачі кредиту підрозділ банку, що розміщує ресурси отримує від Казначейства ресурси у тому ж обсязі, валюті та на той самий строк, як і кредитна угода з клієнтом. Таким чином баланс кожного підрозділу залишається замкнутим: будь-якій угоді з клієнтом відповідає протилежна угода з Казначейством. Метод трансфертного ціноутворення  вирішує одразу дві проблеми: по-перше, при замкнутому балансі підрозділу спрощується розрахунок його результату: чиста маржа підрозділу дорівнює різниці зовнішньої клієнтської і внутрішньої трансфертної ставки (з урахуванням знаку, у залежності від розміщення чи залучення коштів), по-друге, в аналітичному балансі підрозділів активи і пасиви з урахуванням трансфертних угод з Казначейством завжди співпадають за строками і валютами. Відсутність дисбалансу в структурі аналітичного балансу підрозділу знімає з нього валютний ризик (незалежно від зміни курсу активи і пасиви переоцінюються на однакову величину), процентний ризик (незалежно від зміни рівня відсоткових ставок чиста процентна маржа залишається незмінною до строку погашення угоди) і ризик ліквідності (активні і пасивні операцій повністю збалансовані за строками) Кредитний ризик у даному випадку відділяється від ризику ліквідності, процентного та валютного і залишається у підрозділу банку [5]. Механізм дії методу трансфертного ціноутворення за узгодженими строками погашення наведено на Рис. 5.

 

Рисунок 5. Механізм дії методу трансфертного ціноутворення за узгодженими строками погашення

 

Переваги та недоліки використання методу трансферного ціноутворення за узгодженими строками погашення наведені у Таблиці 5.

 

Таблиця 5.

Переваги та недоліки використання методу трансфертного ціноутворення за узгодженими строками погашення

 

При використанні методу трансфертного ціноутворення за узгодженими строками погашення використовуються ринкові індикатори: для короткострокових операцій і операцій з плаваючими процентними ставками – індикатори грошового ринку Libor/Euribor (в залежності від валюти операції), для довгострокових операцій використовуються котирування ринкових інструментів своп. Також можуть бути використані котирування інструмента CDR і спреди по облігаціях, що знаходяться у обороті.

Для того, щоб продемонструвати як метод трансфертного ціноутворення за узгодженими строками погашення відрізняється від методу декількох фондів, у прикладі наведеному  нижче (Таблиці 6, 7) використані різні трансфертні ставки для кожної статті балансу. У додаток до цього, банк використовує строковість продуктів, щоб визначити зручну точку трансфертної кривої де може бути визначена трансфертна ставка.

Для визначення трансфертної ставки припустимо, що банк видав кредит строком на 1 рік. Крім цього, припустимо, що на момент видачі кредиту трансфертна ставка була визначена шляхом пошуку на кривій Libor/swap точки, що відповідає терміну 1 рік. Відсоток за користування кредитом клієнтом банку становить 27 %. Трансфертна ставка у розмірі 20 % ілюструє додаткові витрати на залучення фінансових ресурсів банком на ринку. При цьому, різниця у розмірі 7,0 % (27,0 % - 20,0 %), що виникла між ставкою за користування кредитом клієнтом і трансфертною ставкою банку є  кредитним спредом банку. Терміновий кредитний спред зазвичай має відношення до грошей, що запозичені банком і несуть кредитний ризик. Тому кредитний спред має бути достатнім для компенсації позикодавцем кредитних витрат, прямих операційних витрат, що пов’язані з такими операціями, витрат на обслуговування кредиту і загальних накладних витрат банку тощо.

 

Таблиця 6.

Визначення трансфертної ставки при використанні методу за узгодженими строками погашення

 

Таблиця 7.

Ставки трансфертного ціноутворення, %

 

Для визначення трансфертної ціни по поточному рахунку з невизначеним строком потрібно взяти до уваги те, що клієнт може зняти кошти з рахунку у будь-який час, тому при визначені трансферної ставки на кривій Libor/swap необхідно використовувати строк 1 день, ставка за яким у нашому прикладі дорівнює 13,0 %. Тобто, різниця між трансфертною ціною банку та ставкою, що нараховується на залишок клієнта на поточному рахунку становить 3 %.

Розрахунок чистої процентної маржі банку наведено на Рис. 6

Порівнюючи результати, що отримані з використанням методів одного та декількох фондів та з використанням методу трансфертного ціноутворення за узгодженими строками погашення, бачимо значну різницю, яка виникає через те, що в останньому була використана окрема ставка для кожної кредитної/депозитної операцій банку. Тобто, метод трансфертного ціноутворення за узгодженими строками погашення дає більш чітке уявлення про витрати і доходи підрозділів банку.

 

 

Рисунок 6. Розрахунок чистого процентного доходу банку за методом трансфертного ціноутворення за узгодженими строками погашення

 

При цьому, чистий процентний дохід Казначейства зріс до 4 070 грн. порівняно з методом єдиного фонду  і методом декількох фондів, коли чистий процентний дохід склав 2 163 грн. і 2 725 грн. відповідно. Казначейство отримає більший процентний дохід як винагороду за управління ризиками і невідповідністю між продуктами.

 ВИСНОВКИ

Усі вищенаведені приклади ілюструють як метод одного, декількох фондів та метод за узгодженими строками погашення працюють на практиці та дають уявлення того як відрізняється розподіл чистого процентного доходу між різними підрозділами банку при використанні цих методів.

Отже, найбільш ефективним на нашу думку є метод за узгодженими строками погашення, так як він не тільки дає чітке уявлення про доходи і витрат кожного підрозділу банку, що дозволяє оцінювати прибутковість їх діяльності , а й дозволяє більш ефективно управляти валютним, процентним ризиками та ризиком ліквідності, акумулюючи  їх у Казначействі банку. Поряд з цим, кожен з методів трансфертного ціноутворення може використовуватися банком в залежності від специфіки його діяльності, організаційної структури, розміру активів тощо.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Дзюба, П. В. Трансферне ціноутворення: економічний зміст та специфіка [Текст] / П. В. Дзюба // Економіка України. – 2006. – № 1. – С. 14‑22.

2. Макаренко М. І. Система трансфертного ціноутворення в комерційних банках [Текст] : монографія / М. І. Макаренко, Т. Г. Савченко. – Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2008. – 238 с. – ISDN 978-966-8958-23-6

3. Савченко, Т. Г. Методологічні та методичні аспекти трансфертного ціноутворення у банківських установах [Текст] / Т. Г. Савченко // Міжнародна економічна політика. – 2006. – № 5. – С. 5–39.

4. Панов, М. В. Трансфертное ценообразование в процессе бюджетирования деятельности коммерческого банка  [Текст] / М. В. Панов // Финансовый менеджмент. – 2007. – № 3. – С. 79–85.

5. Селезнева, В. Ю. Механизм трансфертного ценообразования в многофилиальном коммерческом банке [Текст] / В. Ю. Селезнева // Экономический журнал ВШЭ. – 2002. – № 1. – С. 68–84.

 

REFERENCES.

1. Dziuba, P. V. (2006), “Funds transfer pricing: economic content and specifics”, Ekonomika Ukrainy, vol. 1, pp. 14-22.

2. Makarenko, M. I. (2008), Systema transfertnoho tsinoutvorennia v komertsijnykh bankakh [Funds transfer pricing system in commercial banks], Sumy: DVNZ “UABS NBU”.

3. Savchenko, T. H. (2006), “Methodological and methodical aspects of  funds transfer pricing in banking institutions”, Mizhnarodna ekonomichna polityka, vol. 5, pp. 5-39.

4. Panov, M. V. (2007), “Funds transfer pricing in a budgeting process of  a commercial bank”, Fynansovyj menedzhment, vol. 3, pp. 79-85.

5. Selezneva, V. Yu. (2002), “Funds transfer pricing mechanism in a commercial bank”, Ekonomycheskyj zhurnal VShE, vol. 1, pp. 68-84.

 

 Стаття надійшла до редакції 16.01.2016 р.