УДК 332.2.

 

О. І. Ковалів,

к. е. н., с. н. с., завідувач відділу з питань інтелектуальної власності та маркетингу інновацій,

Інститут агроекології і природокористування НААН України

 

основні засади вартісного оцінювання землі та її природних ресурсів – оcновного національного багатства України

 

O. I. Kovaliv,

Ph.D. in Economics, Senior scientific researcher, Head of the Intellectual Property and Marketing Innovation Department,

Institute of Agroecology and Environmental Management of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine

 

MAIN PRINCIPLES OF LAND VALUATION AND ITS NATURAL RESOURCES AS FUNDAMENTAL NATIONAL WEALTH OF UKRAINE

 

Обґрунтовано алгоритм формулювання економіки природокористування при звершення земельної реформи в Україні, з позицій національних інтересів. Здійснено теоретико-методологічні обґрунтування основних засад вартісного оцінювання землі та її природних ресурсів – об'єкту права власності Українського народу, що перебувають під особливою охороною держави, як головна передумова завершення земельної реформи в Україні.

 

An algorithm for environmental economics formation from the standpoint of national interests in the process of land reform realization in Ukraine is presented. It is carried out the theoretical and methodological substantiation of the main principles of land valuation and its natural resources – property of the Ukrainian people which are under special state protection as a precondition for the completion of land reform in Ukraine.

 

Ключові слова: земельні відносини, земельна реформа, інтереси, економіка природокористування, природні ресурси, рента, оцінювання.

 

Keywords: land relations, land reform, interests, environmental economics, natural resources, rent, valuation.

 

 

Постановка проблеми. Всі природні багатства, що розташовані в межах України і знаходяться у безпосередніх відносинах з людиною – громадянином, - є не просто об'єктами економіки та природокористування різноманітних рівнів (природних, антропогенних) і масштабів (від місцевого до біосферного), але становлять основу життєдіяльності й економічного зростання кожного громадянина, кожної громади і  держави в цілому.

Нажаль, новітні трансформаційні процеси, особливо земельні й аграрні реформування, які проходили після проголошення незалежності України, продовжували носити відомчо-бюрократичний характер і не націлювались на досягнення національної ідеї щодо створення повного добробуту для всіх громадян України, в тому числі для селян як генофонду нації.

При цьому поза увагою залишились проблеми загальнонаціонального рівня, як другорядні, стосовно інституалізації конституційних норми щодо землі та її природних ресурсів, - об'єкту права власності Українського народу, що перебувають під особливою охороною держави, і до яких мають пряме відношення всі громадяни України, а не лише селяни.

Такий стан доречно вважати «закономірним», адже до цього часу відсутні відповідні теоретико-методологічні наукові обґрунтування стосовно реальних шляхів звершення земельної реформи на даній основі та з позиції національних інтересів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З приводу виявлення проблем реформування земельних відносин, що відбуваються в Україні впродовж останнього чверть століття, і пошуку шляхів їх врегулювання, ведеться багато наукових дискусій та присвячено ряд робіт, зокрема таких відомих вітчизняних авторів, як І.К. Бистрякова, О.М. Бородіної, В.М. Будзяка, В.М. Гейця, О.І. Гуторова, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, М.І. Долішнього, С.І. Дороша, М.Ф. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, Л.Я. Новаковського, П.Т. Саблука, А.М. Третяка, В.В. Юрчишина і багатьох інших. Проте, питання з позиції загальнонаціональних інтересів як домінуючих стосовно вартісного оцінювання землі та її природних ресурсів – об'єкту права власності Українського народу – основного національного багатства, над питаннями приватних інтересів щодо власності на земельні ділянки як об’єкти нерухомості залишаються досить актуальними і потребують логічного їх врегулювання.

Метою дослідження є здійснення теоретико-методологічного обґрунтування основних засад вартісного оцінювання землі та її природних ресурсів – об'єкту права власності Українського народу як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави для завершення земельної реформи в Україні.

Виклад основного матеріалу. В сучасному середовищі ринкової економіки та змагальності у нагромадженні матеріальних і духовних благ, якими володіє країна, прийнято визначати і оцінювати ступінь поліпшення рівня життя його громадян рівнем величини «національного багатства» країни. При цьому, до економічних благ належать блага, створені працею попередніх і нинішнього поколінь людей, а також задіяні у процесі виробництва природні ресурси. Нажаль природні багатства в даному випадку розглядається в складі національного багатства тільки як природні ресурси (земля, ґрунти, надра, води, ліси, розвідані корисні копалини, атмосфера, клімат) в частині, що включаються в процес виробництва суспільного продукту. Тому в існуючих умовах не логічно ототожнювати конституційну норму «основне національне багатство» як природне багатство, що має неабияку вартість, разом з усіма своїми якостями та властивостями життєдайності й добробуту для всієї нації, - із просто: «національним багатством», яке виступає в даному сенсі як матеріальні блага, що є складовою «основного національного багатства».

Для цього слід керуватись чинними в Україні нормами. Відповідно до статей 13, 14 та 41 Конституції України, громадяни і юридичні особи мають право використовувати землю як об’єкт права власності українського народу відповідно до закону, і таке використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі [1].

Адже, конституційна норма «основного національного багатства»  – землі та її природних ресурсів як об'єкт права власності Українського народу дійсно включає «земельні ділянки» - об’єкти нерухомості (їхні межі й основу), а також відокремлені (вилучені працею людини із застосуванням знарядь та засобів з природного середовища) від землі «ресурси» природного походження, які задіяні у процесі виробництва. Наприклад, якщо ліс розглядати відокремлено від землі – основи, він перетворюється в деревину, а надра – у вугілля, газ, метал тощо. Всі відокремлені від землі ресурси природного походження, а також відмежовані земельні ділянки переходять до конкретних власників і перестають бути основним національним багатством, хоч сама «земля» як територіально-просторовий базис і природний ресурс разом з її надрами, ґрунтами, лісами, водними та іншими природними ресурсами залишається ним (основним національним багатством – об'єктом права власності Українського народу, що перебуває під особливою охороною держави).

Такі вимоги і надане право лише на використання землі, також, в умовах права власності лише на земельну ділянку, підтверджуються нормою щодо сплати на користь суспільства втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва та земельного податку (за природний об'єкт права власності народу), а власнику ділянки відшкодовуються лише завдані збитки за понесені затрати в процесі користування.

Ці аргументи підтверджують вимоги до залучення в економічні відносини вартісної частки основного національного багатства, що може дати відповідь до пошук шляхів зростання добробуту українців.

Даний оптимізм підсилює наше припущення і твердження: «Аграрний сектор економіки, як й інші, не можуть розвиватися автономно - без комплексної політики держави». Така сутність емпірично досліджуваного процесу привела до виникнення ідеї: «Національної комори», в якій знаходиться Ключ українського успіху. Це наукове обґрунтування з позиції об'єктивних законів природи і суспільства стосовно «Національної комори» Української держави, яка уособлює землю та її природні ресурси в усьому її просторі - в межах кордону України, включаючи прибережну смугу континентального шельфу виключної (морської) економічної зони – (X-Y-Z) - до центра Землі і в Космос, а також всіх громадян України (біля 43 млн.) як повноправних співвласників свого основного національного багатства та повноцінних володарів своєї Національної комори дає підстави вважати таку ідею імовірною. Адже, за розрахунками НАН України, реальна вартісна величина всього національного багатства держави сягає 320—380 трильйонів доларів США, з них приблизно 83—88% припадає на природно-ресурсні багатства, що в грошовому еквіваленті (доступних багатств) умовно припадає на кожного громадянина України близько по 2 млн. доларів США [2,3,4]. Тому інституалізація цих норм, що також пов’язані з господарською системою, потребує особливого підходу та реального моделювання.

Слід акцентувати увагу на нашій впевненості в тому, що ідея Національної комори як територіально-просторового базису життєдіяльності людини і як єдиного об'єкту права власності всього Українського народу, що перебуває під особливою охороною держави, до яких мають пряме відношення всі її громадяни і всі господарські та підприємницькі структури ототожнюється, також, з єдиною і головною конституційною нормою основного національного багатства – землі та її природних ресурсів України, яка поки що реально не працює.

Ця життєствердна і справедлива конституційна вимога як ключова до успіху з розв’язання надважливих завдань, що стоять перед українською нацією, дала нам можливість сформулювати робочу індукцію (гіпотезу) пропонованого нами наукового дослідження, а саме: «Досягнення бажаного становлення і розвитку Нової України можливе лише за умов звершення земельної реформи в усьому просторі Національної земельної комори». (рис.1).

 

 

Рис. 1. Логічна схема алгоритму виникнення гіпотези стосовно «Звершення земельної реформи в Україні»

Джерело: Розроблено автором

 

Беручи до уваги логічність побудови даної гіпотези, наявні наукові розробки та практичний досвід автора, а також зважаючи на те, що процес звершення а не просто «завершення» земельної реформи в Україні є досить актуальним і надважливим соціально-економічним чинником, виникла необхідність у вдосконаленні теоретичних і методологічних засад вартісного оцінювання землі та її природних ресурсів – об'єкту права власності Українського народу.

Адже, оцінені за існуючою методикою земельні ділянки сільськогосподарського призначення як капітал, не можуть виступати лише основним активом аграрного сектору, де головна роль відводиться переважно власникам таких ділянок (володіння, користування і розпорядження). Процес природокористування на таких ділянка, перш за все, пов'язаний із використанням природних об'єктів права власності українського народу - основного національного багатства, - лише у визначених межах і, - лише відповідно до закону, якого поки що немає. Тому власники земельних ділянок, чи інші користувачі не мають права привласнювати частку прибутку (доходу) за власність українського народу (абсолютний ренто-узгоджувальний дохід (прибуток).

Ми вважаємо, що шлях до досягнення добробуту в Україні лежить, саме, через комплексне врегулювання всіх складових відносин права, економіки й екології стосовно основного національного багатства, яке знаходиться в межах всього державного кордону, включаючи всі природні ресурси континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони України [5,6]. Інституалізація економіки природокористування та основ державності має базуватись на принципі: «від загального до конкретного, яке невідривно пов’язане із загальним». В епіцентрі має бути громадянин України і земля та її природні ресурси – основне національне багатство України, що перебуває під особливою охороною держави. Основні функції стосовно цих двох взаємних складових державності мають відноситись виключно до загальнодержавних і не можуть будь-кому делегуватись, чи «децентралізуватись». Натомість функції загальнодержавної ваги повинні підсилюватись, особливо стосовно гарантування законних прав всіх громадян, в тому числі стосовно землі та її природних ресурсів як об'єкт права власності Українського народу (Рис. 2).

 

Рис. 2. Логічно-смислова матриця-схема основних функцій державності та економіки природокористування в Україні

Джерело: розроблено автором

 

В основі функціонування даних вимог має знаходитися безперешкодна і повноцінна реалізація пав власності на:

- землю та її природні ресурси як об’єкт права власності всього Українського народу;

- земельну ділянку як на об’єкт нерухомого майна;

- працю (розумову та фізичну) і приватну ініціативу та її продукти, включаючи інноваційні та інтелектуальні;

- знаряддя, засоби й предмети, що приймають участь у виробництві, наданні послуг, культурно-естетичній, духовній та іншій діяльності громадянина тощо [4].

Всі означені та інші права власності як головні чинники заінтересованості повинні давати їхнім власникам відповідні збалансовані прибутки (доходи), особливо ренто-узгоджувальні (RН; RД; RП; RМ) [7,8].

Проте, в сільськогосподарській, лісогосподарській, водогосподарській (рибній) тощо діяльності настає ідеальний варіант, коли в одній особі (громадянин України) одночасно виступає співвласник землі та її природних ресурсів (об’єкту права власності всього Українського народу), власник земельної ділянки як на об’єкт нерухомого майна, власник-господар застосованої праці (розумової і фізичної) та приватної ініціативи, власник продукції і вироблених ним же продуктів, включаючи інноваційні та інтелектуальні, власник знарядь, засобів і предметів, що приймають участь в життєдіяльності на відповідній території його самого (громадянина) та його сім’ї, а також повноцінний член громади й споживач їжі, повітря й води [4]. Тому ми вважаємо, що лише за таких умов, і лише до такого повноправного громадянина (власника-господаря) може застосовуватись формулювання: «власник землі», «ринок землі», «землевласник» тощо.

Однак, власник конкретної земельної ділянки, здійснюючи повноцінне право власності по відношенню до неї (ділянки) як до об’єкту нерухомого майна, в межах якої знаходиться певна частка природних ресурсів (ґрунт, вода повітря, ліс, надра та інші природні ресурси) як об’єкт права власності Українського народу, має право здійснювати лише користування такими природними об'єктами права власності народу (ст. 13 Конституції України), відповідно до закону [1]. За таких умов, повноцінний власник-господар, сплачуватиме за використання об’єкту права власності Українського народу лише «єдиний земельний податок» в розмірі ренто-узгоджувальної величини (RН), а орендар такої ділянки здійснює тільки користування цими двома різними об’єктами права власності і сплачує всі передбачувані податки, включаючи орендну плату орендодавцю – власнику земельної ділянки, яка включатиме податок на дане нерухоме майно, а також земельний податок в розмірі ренто-узгоджувальної величини (RН) – за основне національне багатство України.

В підтвердження цього наукового обґрунтування нами визначається вартісна складова основного національного багатства України та вартісна складова, наприклад, розпайованих земельних ділянок, оцінених за існуючими в Україні методиками, і співставляється між собою.

З цією метою, нами проведено (вперше) розрахунок уявно-можливих втрат всього сільськогосподарського виробництва (сільськогосподарські вгіддя) по Україні, що можуть ототожнюватись, на даний час, із розміром оцінюваного основного національного багатства України у цій частині, та підлягає відшкодуванню відповідно нормативів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» № 1279 від 17 листопада 1997 року, і проіндексовано  станом на кінець 2015 року (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Розрахунковий розмір втрат сільськогосподарського виробництва по Україні, - як основного

 національного багатства, що підлягає відшкодуванню відповідно нормативів 1997 року (гр. 3-7)

та проіндексований станом на кінець 2015 року(гр. 8)*

(в млрд. грн.)

*Кумулятивне значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь з 1997 року до 1 січня 2016 року - 2,8162

Джерело: розроблено автором у 2013 році станом на 1 січня 2013 року за даними Держкомзему України і проіндексовано станом на 1 січня 2016 року..

 

Таким чином, розмір оцінюваного основного національного багатства України, в частині всіх 41,5 млн. га сільськогосподарських угідь, що можуть на даний час ототожнюватись із уявно-можливими втратами сільськогосподарського виробництва, (із застосуванням кумулятивного значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь з 1997 року до 1 січня 2016 року - 2,8162), станом на кінець 2015 року оцінюється в 10 143 мільярда гривень (3 601,684 млрд. грн. × 2,8162 = 10 143,062 млрд. грн.). [4].

Аналогічно визначаються втрати лісогосподарського виробництва. Ліси та інші лісовкриті площі займають 10624,4 тис га, з них ліси першої групи складають 55,8%, а другої (експлуатаційні) відповідно – 44,2%. Загальна сума уявно-можливих втрати лісогосподарського виробництва, згідно нормативів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» № 1279 від 17 листопада 1997 року, станом на кінець 2015 року оцінюється в 1 942 млрд. грн. (689523 млрд. грн.(1997р.) × 2,8162 = 1941,835 млрд. грн.). Нажаль дані параметри поки що знаходяться поза увагою владних структур та поза межами національних інтересів [4].

Зважаючи на такі об’єктивні чинники, наші припущення вказують на доцільність переходу до реальних передумов економіки природокористування в ринкових умовах, в першу чергу стосовно розпайованих земель. В нашому випадку із усіх сільськогосподарських угідь, що налічуються в Україні, за даними Держгеокадастру України, близько 27,5 млн. га розпайовано на віртуальні земельні ділянки і передано селянам у власність, які відповідно містять об’єкт основного національного багатства, що оцінюються і підлягає відшкодуванню українському народу, у разі їх відчуження, - в приблизно 6 721 мільярда гривень (10 143 млрд. грн. х 27,5 млн. га : 41,5 млн. га), або в середньому один гектар розпайованих сільськогосподарських угідь в частині основного національного багатства оцінюється в 244,4 тис грн. В еквіваленті до євро (станом на кінець 2015 року) ця величина складає - 9 863 євро за 1 га (курс за €1 = 24,78 грн.).

В свою чергу, - ці ж 27,5 млн. га розпайованих сільськогосподарських угідь в Україні, що поділені на віртуальні земельні ділянки (для майже 7 млн. громадян) і передані селянам у власність як нерухомість з метою організації подальшого використання за призначенням, офіційно оцінено (станом на 1997 рік) за існуючою в Україні методикою грошової оцінки земель, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України «Про Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» № 213 від 23 березня 1995 року, - в понад 305 млрд. грн. Застосовуючи кумулятивне значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь з 1997 року до 1 січня 2016 року - 2,8162, станом на кінець 2015 року дана вартість становить майже 859 млрд. грн., або в середньому один га земельної ділянки сільськогосподарських угідь оцінюється в 31,8 тис грн., що в еквіваленті до євро (станом на кінець 2015 року) складає - 1 283 євро за 1 га (курс за €1 = 24,78 грн.).

За таких реальних передумов і на основі чинних нормативно-правових документів, сумарна величина абсолютної вартості розпайованих земель в Україні, що складається з вартості оцінених об’єктів прав власності на земельні ділянки як на об’єкти нерухомості, які набуті безоплатно загальною площею 27,5 млн. га, а також на землю - основне національне багатство як на об’єкт права власності всього Українського народу, що знаходиться в межах цієї ж площі (27,5 млн. га), мала би становити 7 580 млрд. грн. (6 721 млрд. грн. + 859 млрд. грн.), або в середньому один гектар розпайованих земель оцінюється в 275,6 тис грн. ( 7 580 млрд. грн. : 27,5 тис. га), або в євро (станом на кінець 2015 року) - 11 122 євро за 1 га (курс за €1 = 24,78 грн.).

Оскільки питома вага ріллі в оцінюваних і розпайованих сільськогосподарських угіддях складає 93,7 відсотка, доцільно для співставлення і порівняння величини як питомої ваги між вартісними частками прав за власність на земельну ділянку як нерухомості та прав за власність Українського народу на основного національного багатства проводити стосовно один гектара ріллі середньої якості й продуктивності (взятого за приклад в Лісостеповій зоні ), станом на кінець 2015 року.

Фактично, за обґрунтованими розрахунками [7], абсолютна вартість землі, із врахуванням терміну її капіталізації (33 роки), в межах конкретної земельної ділянки і конкретного господарюючого суб’єкта розміром в один гектара ріллі середньої якості й продуктивності (взятого за приклад в Лісостеповій зоні ), станом на кінець 2015 року повинна становити 72,7 тис. грн., або 2 935 євро (за курсом 24,78 грн. за 1 євро). В межах цієї абсолютної вартості землі, частка вартості (виражена у гривнях) власності Українського народу як основного національного багатства становить 42, 7 тис. грн., або 1 725 євро (за курсом 24,78 грн. за 1 євро)., а частка вартості (виражена у гривнях) власності на земельну ділянку як нерухомості становить 30, 0 тис. грн., або 1 210 євро (за курсом 24,78 грн. за 1 євро).

Беручи до уваги існуючу обставину, при якій розраховується абсолютна вартість землі, в тому числі частка за власність Українського народу як основного національного багатства, із врахуванням терміну капіталізації 33 роки,  (у нашому випадку вартість одного гектара становить 42,7 тис. грн.), тому можна припустити, що при абсолютній вартості землі, розрахованій через виличну втрат сільськогосподарського виробництва в 244,4 тис. грн., - терміні капіталізації складатиме 189 років. Такий існуючий в Україні підхід стовно капіталізації родючих угідь не піддаються логіці, адже наші землі родять з часів трипілля і будуть давати плоди ще багато тисячоліть. При цьому доречно наголосити н тому, що, незважаючи на потребу у визначенні вартісної частки як власності Українського народу і основного національного багатства, земля та її природні ресурси в цій частині не можуть бути предметом купівлі-продажу за будь-яких обставин.

Натомість, в процесі природокористування і здійснення ринкових земельних відносинах стосовно конкретних земельних ділянок наданих у власність (оренду), можна допускати зниження, підвищення, чи рівновагу природної родючості ґрунтів, які знаходяться в їхніх межах, а також спричинювати відповідний вплив на суміжні землі та довкілля. Оскільки лані твердження не мають безпосередньо впливу на дане дослідження, тому потребують окремого вивчення.

При цьому, як парадокс, існуючого стану земельних відносин і природокористування (родючих ґрунтів) та наслідків проведеної «земельної реформи» в Україні, можна вважати розрахунковий (на кінець 2015 року) диференціальний рентний дохід за існуючою методикою та фактичною ціновою політикою. Наприклад, із такого ж аналогічного одного гектара ріллі, на основі економічної оцінки земель як природного ресурсу і засобу виробництва, диференціальний рентний дохід складає дві величини, а саме – 3 196,8 грн. (в еквіваленті 7,4 ц зерна - при ціні пшениці 3-го класу 432 грн./ц.), яку переважно ототожнюють із прибутком (доходом) власника-господаря землі (фактично - орендаря), а також із величиною розрахованого земельного податку, величину якого переважно ототожнюють із основним національним багатством, - в розмірі 691,2 грн. (в еквіваленті 1,6 ц зерна - мінімальна величина абсолютного рентного доходу як на гірших землях). За таких же умов, нормативна грошова оцінка даного гектара орних земель (при капіталізації 33 роки) в середньому по Україні, мала б становити – 128,3 тис. грн., або. 5 178 євро, в тому числі частка за власність на земельну ділянку як нерухомість - 105,5 тис. грн., або. 4 257 євро, а на частку за власність Українського народу як основне національне багатство лише - 22,8 тис. грн., або 920 євро ( за курсом 24,78 грн. за 1 євро), що в 4,6 разів менше. Хоч власник земельної ділянки фактично не одержує такого диференціального рентного доходу, - як і місцева громада у вигляді земельного податку також.

Вартісні співвідношення між оціненими величинами за видами власності Українського народу на основне національне багатство (землю та її природні ресурси) і власності осіб (фізичних та юридичних) на земельну ділянку як нерухомість в абсолютній вартості одного гектара розпайованих сільськогосподарських угідь (ріллі) середньої якості й продуктивності в Україні станом на кінець 2015 року в розрізі різновидів можливого їх розрахунку й оцінювання за існуючою методикою із врахуванням терміну її капіталізації, не лише наглядно підтверджують наші негативні оцінки наслідків проведених реформ, але й вказують на необхідність формування нових теоретико-методологічних засад та шляхів до виходу з існуючого стану (Табл. 2).

 

Таблиця 2.

Співвідношення між видами розрахунків вартісних величин власності на основне національне

багатство і на земельну ділянку як нерухомість в абсолютній вартості одного гектара ріллі

Джерело: розроблено автором

 

Такі несумірні величини, також, вказують на те, що в умовах соціально-економічної нестабільності, корупції та інфляції в нашій державі, де переважна більшість родючих угіль знаходиться в руках немісцевих орендарів та віртуальних селян-власників паїв (земельних ділянок як нерухомості) і запровадження неадекватного розміру плати за землю як за об’єкт природокористування українського народу та його не адресність, вести розмову про впровадження прискореного ринку родючих земель є абсурдним задумом. Натомість, унеможливлення безпроблемного започаткування власної справи та відсутність реально стимулюючих надходжень, в тому числі й податку на нерухомість, як основних джерел наповнення місцевих бюджетів, нівелює інтерес органів місцевого самоврядування та ініціативних працездатних членів місцевих громад до розвитку підприємництва та іншої прибуткової діяльності, що збільшуючи доходи і надходження в сімейні бюджети. Як наслідок, не зростає на відповідній території кількість та вартості нерухомого майна і засобів виробництва, об’єктів інфраструктури, рекреації, відпочинку тощо.

При цьому, ми вбачаємо, що вихід із даної ситуації може бути найбільш імовірним за умов розуміння переважною більшістю громадян України, в тому числі власниками набутих в неприродний спосіб прав на паїв (земельні ділянки), пропонованого нами шляху врегулювання земельних відносин як їхнього власного інтересу. Найбільш доказовими і переконливими аргументами можуть бути лише об’єктивна й достовірна інформація та правдиві розрахунки в процесі логічного аналізу фактичного стану економіки природокористування в Україні, здійснюваної за чинними нормативно-правовими актами, а також практичного порівняння з існуючим перевагами в Європейському союзі та в інших розвинених країн світу, до чого прагне українська спільнота.

Насамперед доцільно з’ясувати реально-можливу розрахункову вартість (ціну) сільськогосподарських угідь (ріллі) середньої якості й продуктивності в Україні, порівнюючи її з існуючими в країнах ЄС. У нашому випадку, середньо зважена абсолютна вартість одного гектара розпайованих сільськогосподарських угідь (ріллі) середньої якості й продуктивності в Україні станом на кінець 2015 року становить 158,9 тис грн., або 6 412 євро, в тому числі в розрізі вартісних часток прав власності на земельну ділянку як нерухомість - 55,6 тис грн., або 2 243 євро і прав власності Українського народу на основного національного багатства - 103,3 тис грн., або 4 169 євро (доцільно застосовувати до площі всіх сільськогосподарських угідь), що яскраво виражено на рис. 3.

 

Рис. 3. Середньо зважена абсолютна вартість одного гектара ріллі середньої якості й продуктивності в Україні

(станом на кінець 2015 року) в розрізі вартісних часток різних прав власності.

 Джерело: розроблено автором

 

Дана прогнозна вартість одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі) середньої якості й продуктивності в Україні у розрізі визначеного співвідношення вартісних часток різних прав власності (0,35 і 0,65), узгоджується із ціною аналогічного гектара та з відповідними частками прав у ній (у вигляді вартості, ціни), а також з механізмами формування ренто-узгоджувальних прибутків (доходів) на цій же основі. Тому дані співвідношення приймається нами за головний і центральний чинник процесу звершення земельної реформи в Україні стосовно земель сільськогосподарського призначення, навколо якого й відповідно до якого моделюється всі подальші організаційно-правові, економіко-фінансові та соціально-вмотивовані кроки й дії.

Таку величину (6 412 євро) абсолютної вартості одного гектара ріллі середньої якості й продуктивності в Україні (станом на кінець 2015 року) в розрізі вартісних часток стосовно прав власності: на земельну ділянку як нерухомість - 2 243 євро (0,35) і на основне національне багатства - 4 169 євро (0,65) доцільно прийняти як прогнозну, - на час здійснення основного обсягу звершення земельної реформи в Україні (до початку вступу в ЄС). Зважаючи на те, що ціни на землю постійно зростають, ми впевнені в тому, що фактичні результати будуть перевищувати наші наміри в такому ж співвідношенні (рис. 4).

 

Рис. 4. Середня вартість одного гектара сільськогосподарських угідь в країнах ЄС (станом на 2014 р.) та в Україні

Розроблено автором за даними [9]

 

Відомо, що, незважаючи на зростаючу політичну та економічну стабільність в багатьох країнах Центральної Європи при величезному потенціалі своїх сільськогосподарських земель для харчового потенціалу, ціни на сільськогосподарські угіддя в Західній Європі значно зросли протягом останніх 20 років. За інформацією стосовно середньої ціна на сільськогосподарські угіддя у країнах ЄС та інших розвинених країнах світу, то вони значно перевищують нормативні ціни в Україні. Зокрема, глобальне дослідження цін на землю (станом на 2014 р.), показало, що середня ціна на сільськогосподарські землі в Ірландії є найвищою у Європі - становить € 9 364 / акр. (1 акр дорівнює  0,4 га.), або  € 23 410 /га. Варто відзначити, що наступною найдорожчою країною в світі у земельному питанні є  Нова Зеландія (€ 21 330 / га), де сільськогосподарський сектор домінує у молочній галузі. На третій сходинці є Данія (€ 19 835 / га) та Великобританія (€ 13 629 / га). Польща, Франція, Канада, Бразилія, Румунія, Угорщина, Сполучені Штати і Канада - ціна за гектар є нижчою ніж € 10 000/ га [9] і в середньому дорівнює € 8 000/ га.

Закономірності до визначення розрахункової абсолютної вартості землі в розрізі вартісних часток різних прав власності та співвідношення таких часток бажано застосувати на початковому етапі звершення земельної реформи в Україні, в тому числі при визначенні вартості лісів та інших лісовкритих площ - 10 624,4 тис га.

Оскільки нами обґрунтовано, що середньо зважена абсолютна вартість одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі) середньої якості й продуктивності в Україні станом на кінець 2015 року становить 158,9 тис грн., в тому числі в частині прав власності Українського народу на основного національного багатства - 103,3 тис грн., що у 1,5 рази менша від величини, розрахованої за чинною методикою втрат сільськогосподарського виробництва (244,4 тис. грн.), тому необхідно даний понижуючий коефіцієнт (в 1,5 рази) застосувати також до лісів та інших лісовкритих площ. Таким чином, середньо зважена абсолютна вартість одного гектара лісів середньої цінності за групами й продуктивністю в Україні станом на кінець 2015 року із врахуванням даного коефіцієнта становитиме 121,8 тис грн. (1 942 млрд. грн. : 10 624,4 тис га : 1,5 = 121 858 грн.), або 4918 євро ( за курсом 24,78 грн. за 1 євро). В тому числі в розрізі вартісних часток прав власності на земельну ділянку як нерухомість - 42,6 тис грн., або 1 719 євро і прав власності Українського народу на основного національного багатства - 79,2 тис грн., або 3 196 євро.

З метою недопущення будь-яких похибок стосовно логічного обґрунтування синергетичного ефекту механізмів звершення земельної реформи в Україні, втому числі застосованого нами поділу абсолютної вартості землі на вартісні частки, аналогічні величини абсолютної вартості одного гектара земель інших категорії доцільно прийняти в дещо заниженому розмірі. При цьому перевищення розміру частки права власності на основне національне багатство як на об’єкт природокористування, над часткою за прав власності на земельну ділянку як на об’єкт нерухомості для забудованих та інших земель (крім родючих угідь, лісів і внутрішніх вод) приймається мінімально допустимим (51%). Для спів-ставності величин на прогнозному рівні, нами свідомо застосовано розмір одиниці площі в один гектар, в тому числі до ділянок під будівлями і спорудами (забудовані землі), які на практиці обліковуються і оцінюються у квадратних метрах (табл. 3, рис. 5).

 

Таблиця 3.

Прогнозована вартість землі в Україні як абсолютно-опосередкована в розрізі основних категорій земель

Джерело: розроблено автором

 

Така прогнозна вартість одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі) середньої якості й продуктивності в Україні у розрізі визначеного співвідношення вартісних часток різних прав власності (0,35 і 0,65), узгоджуючись із ціною аналогічного гектара та з відповідними частками прав у ній (у вигляді вартості, ціни), а також з механізмами формуванням ренто-узгоджувальних прибутків (доходів) на цій же основі. Даний підхід визначається нами як головний і центральний механізм стосовно земель сільськогосподарського призначення, навколо якого й відповідно до якого моделюється всі подальші організаційно-правові, економіко-фінансові та соціально-вмотивовані кроки й дії процесу звершення земельної реформи в Україні. Аналогічно визначається економічна оцінка земель даної категорії як природного ресурсу і засобу виробництва, а також прогнозна вартість одного гектара земель лісогосподарського призначення у розрізі визначеного співвідношення вартісних часток різних прав власності (0,30 і 0,70) як менш затратного засобу виробництва.

 

Рис.5. Абсолютно-опосередкована прогнозована вартість одного гектара певної категорії

землі в Україні у розрізі вартісних часток (Тис. грн.)

Джерело: розроблено автором

 

Відповідно обґрунтовуються, на основі існуючих методик, в тому числі експертної грошової оцінки земельних ділянок, аналогічні прогнозні вартості одного гектара (квадратного метра) всіх інших категорій земель, особливо земель житлової та громадської забудови і земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які складатимуть значну питому вагу частки вартості основного національного багатства як природного об'єкта права власності українського народу і виступатимуть головною рушійною силою в зростанні добробуту громадян, і водночас економіки держави та місцевих громад (рис. 6).

 

Рис. 6. Абсолютно-опосередкована прогнозована вартість категорій землі (всієї площі) в

Україні у розрізі вартісних часток.

Джерело: розроблено автором

 

За умов законодавчого запровадження нових механізмів визначення прогнозної вартості земель в Україні у розрізі запропонованого співвідношення вартісних часток різних прав власності, а також виправлення становища в існуючих земельних відносинах та врегулювання інших вимог, вбачається, що поряд із ліквідацією наявних проблем у земельній сфері, нова національна регуляторна політика, відіграватиме роль генератора і стимулятора зростання державного, місцевих і сімейних бюджетів, що наближатиме українців до стандартів ЄС, зберігаючи національні традиції на власній землі як основних складових звершення земельної реформи в Україні.

Висновки. Набуття прав власності на окремі земельні ділянки, в тому числі через безоплатну передачу земельних паїв у власність, аж ніяк не може замінити інституту права власності всього Українського народу, а тим більше їх неможна ототожнювати. Ця ключова вимога розмежування інтересів власників земельних ділянок і власників основного національного багатства стала головною аксіомою, пропонованої нами парадигми як нової, в основі якої лежать вимоги до розмежування, також, інших функціональних прав і до виокремлення їх в основні чинники інституціонального середовища з позицій національних інтересів в Україні.

Розраховане (як наприклад для ріллі) нами співвідношення вартісних часток прав власності на земельну ділянку як об’єкт нерухомості (0,35) і прав власності Українського народу на основного національного багатства, як природний об’єкт (0,65) в абсолютній вартості землі (1,0), вказує на те, що ренто-узгоджувальний прибуток (дохід) внаслідок набуття права власності на земельну ділянку як на об’єкт нерухомості не може перевищувати ренто-узгоджувальний прибуток (дохід) за право власності на основне національне багатства, як природний об’єкт.

 

Література.

1. Ковалів О.І. Обґрунтування шляхів подальшого розвитку земельної реформи в Україні / О.І. Ковалів //Землевпорядний вісник. – Київ. – 2014. – № 2. – С. 29–33.

2. Ковалів О.І. Земля та її природні ресурси — основа подальшої внутрішньої політики в Україні на рентній основі (реальна програма дій) / О.І. Ковалів // Землевпорядкування, № 3. 2003.- Київ. – С. 16-20.

3. Ковалів О.І. Алгоритм земельних інтересів як головна передумова звершення земельної реформи в Україні / Ковалів О.І // Збалансоване природокористування № 4. .2015. – Київ. - С. 96–105.

4. Рентні відносини в системі модернізації національного господарства: /За редакцією д.е.н., проф., чл.-кор. НАН України Б.М.Данилишина - К.: РВПС України НАН України, 2007. – 518 с.

5. Ключ до державного успіху – в Національній коморі. // Інвестиції, практика, досвід № 9, травень 2013, – Ст. 87–90.

6. Ковалів О.І. Принципи інституалізації конституційних норм стосовно землі та її природних ресурсів / О.І. Ковалів //Збалансоване природокористування  № 3, Київ,  2015, – Ст. 67-74.

7. Ковалів О.І. Особливості земельних відносин та природокористування в інтересах Українського народу // Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка", № 8. – 2015, – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4251

8. Хто реформує, а хто гальмує / Олександер Ковалів, Зоя Краснодемська // Урядовий кур’єр. — 2001. — 10 жовтня. — С. 6.

9. Конституція України від 28 червня 1996 // Відомості Верховної Ради України), 1996, № 30.

10. Oleksander Kovaliv. Теоретично-методологічні засади звершення земельної реформи в Україні як нова парадигма. / О.І. Ковалів // WSPÓŁPRACA EUROPEJSKA NR 3(10). – Warszawa. - 2016. – р. 35-47, – Режим доступу: http://we.clmconsulting.pl/index.php/we/article/view/142

11. Ken Whelan. Irish farming land is tops in global price ranking. 25/06/2014 Avaiable at: http://www.independent.ie/business/farming/irish-farming-land-is-tops-in-global-price-ranking-30377296.html

 

References.

1. Kovaliv, O.I (2014) , “Justification ways of further development of land reform in Ukraine”, Zemlevporyadniy visnik, vol 2, pp. 29–33.

2. Kovaliv, O.I. (2003), “The land and its natural resources - the basis for further domestic politics in Ukraine on rental basis (real program action)”, Zemlevporyadkuvannya, vol.3, pp.16–20.

3. Kovaliv, O.I (2015), “Alhorytm zemel'nykh interesiv yak holovna peredumova zvershennya zemel'noyi reformy v Ukrayini”, Zbalansovane pryrodokorystuvannya, vol. 4, pp. 96–105.

4. Danylyshyn, B.M. (2007), Rentni vidnosyny v systemi modernizatsii natsional'noho hospodarstva [Rent relations in the modernization of the national], RVPS Ukraine National Atsademy of Stsientses of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

5. Kovaliv, O.I. (2013), “The key to public success – the National pantry”, Investytsiyi, praktyka, dosvid, vol.9, pp.87–90.

6. Kovaliv, O.I. (2015), “Principles institutionalization of constitutional provisions regarding land and its natural resources”, Zbalansovane pryrodokorystuvannya, vol.3, pp.67–74.

7. Kovaliv, O. and Krasnodems'ka, Z. (2001), “Who is reforming and who impedes”, “Uryadovyi kuryer”, vol. 19 (October), p. 6.

8. Kovaliv, O.I. (2015), “Features of land relations and environmental management in the interests of the Ukrainian people”, Elektronne naukove fakhove vydannya "Efektyvna ekonomika", vol.8, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4251(Accessed 10 March 2016).

9. Verkhovna Rada of Ukraine (1996), “The Constitution of Ukraine”, Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 1996, vol. 30.

10. Kovaliv, O.I. (2016), ”Theoretical and methodological foundations of land reform completion as a new paradigm in Ukraine”, WSPÓŁPRACA EUROPEJSKA NR 3(10), Warszawa, рp. 35-47, available at: http://we.clmconsulting.pl/index.php/we/article/view/142.

11. Ken Whelan. Irish farming land is tops in global price ranking. 25/06/2014 Avaiable at: http://www.independent.ie/business/farming/irish-farming-land-is-tops-in-global-price-ranking-30377296.html.

 

Стаття надійшла до редакції 16.04.2016 р.