УДК 338.24:338.45:316.3

 

О. Ф. Новікова,

доктор економічних наук, професор, заступник директора,

Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ

 

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ*

 

О. F. Novikovа,

Doctor of Economics,  professor,  deputy of director

the Institute of the Economy of Industry of the NAS of Ukraine

 

PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND SOCIAL DEVELOPMENT OF ENTERPRISES ARE IN MODERN TERMS

 

Систематизовано потреби удосконалення управління підприємствами вугільної та металургійної галузей промисловості. Визначено наявність протиріч між економічним та соціальним розвитком. Встановлена залежність економічної ефективності та соціальної справедливості в діяльності підприємств. Досліджені та структуровані виробничі та соціально.трудові проблеми підприємств вугільної та металургійної галузей промисловості. Обґрунтовано пропозиції та рекомендації з розв’язання проблем та формування перспектив розвитку підприємств промисловості.

 

The necessities of improvement of management of coal and metallurgical industries of industry enterprises are systematized. The presence of contradictions is certain between economic and social development. The set dependence of economic efficiency and social justice is in activity of enterprises. The productive and sociallabour problems of enterprises of coal and metallurgical industries of industry are investigational and structured. Suggestions and recommendations are reasonable from the decision of problems and forming of prospects of development of enterprises of industry.

 

Ключові слова: підприємства промисловості, соціоекономічний розвиток, персонал підприємств, оплата і охорона праці, інноваційний розвиток, соціальна відповідальність.

 

Keywords: industrial, socioeconomic development, personnel, payment and labor protection , innovation development, social responsibility.

 

 

Постановка проблеми. На сучасному етапі на підприємствах вугледобувної та металургійній галузях промисловості України відбуваються складні процеси інституційних, техніко.технологічних та організаційних перетворень. Вони не лише охоплюють матеріально.технічну базу цих сфер економічної діяльності, впливають на обсяги виробництва та реалізації вугілля і металу, економічний та фінансовий стан підприємств, але і суттєво позначаються на всій системі соціально.трудових відносин, матеріальному становищі працівників цих галузей та стані їх соціальної захищеності. Процеси приватизації, які забезпечили входження у вугільну та металургійну галузі великих міжнародних компаній, обумовили позитивні зрушення в розвитку підприємств. На більшості приватизованих підприємств здійснюється модернізація виробництва, впровадження нових технологій та систем організації бізнесу, що впливає на підвищення ефективності операційної діяльності. Відбуваються зміни і в соціальній сфері приватизованих підприємств. З одного боку, розширюються можливості вирішення соціальних проблем, підвищення добробуту персоналу, а з іншого – виникають нові проблеми, пов'язані з оптимізацією чисельності працівників, використанням займаної праці, підвищенням вимог до персоналу. У той же час на державних підприємствах обох сфер економічної діяльності відбуваються процеси стагнації та занепаду.

Повільно усвідомлюється та запроваджується в систему управління державними вугільними та металургійними підприємствами правове оформлення ділової поведінки та корпоративної культури, посилення відповідальності працівника і роботодавця щодо продуктивної та гідної праці, якості трудового життя, конкурентоспроможності персоналу й підприємств тощо. Воєнне протистояння зумовило додаткові перешкоди до зміни ситуації на краще. Значна кількість шахт фактично не працюють або знаходяться на окупованих територіях. Металургійні підприємства значно скоротили обсяги виробництва та кількість персоналу.

Мета статті – обґрунтувати та систематизувати сучасні проблеми розвитку підприємств у виробничій та трудовій сферах та визначити пріоритетні напрями та заходи з їх розв’язання.

Аналіз останніх досліджень. Серед вітчизняних вчених проблематика функціонування та розвитку підприємств вугільної та металургійної галузей є популярною. Монографічних видань з цих питань є не так багато. Вони концентруються як результати наукових досліджень у академічних інститутах, а також у вищих навчальних закладах, де є кафедри з проблем управління підприємствами та спеціалізовані вчені ради за спеціальністю економіка та управління підприємствами. Серед вітчизняних науковців та фахівців, які плідно працюють над проблемами ефективності управління на промислових підприємствах найбільш відомі О. Амоша [9], І. Булєєв[1], Н. Брюховецька [8], О. Грішнова [2], А. Колот [10], І. Мєдведєва [7], О. Сумець [11], О. Ляшенко [5], Р. Лепа [4], М. Мазов [6], Ю. Залознова [9], І. Козаченко [3] тощо.

Але загальний кризовий стан в країні та тривале воєнне протистояння на Сході України поставили гостро проблеми не тільки економічного розвитку підприємств промисловості, вони визначили тяжкі соціальні наслідки для персоналу цих підприємств, які спричинили масове звільнення працюючих, заборгованість заробітної  плати, демотивацію до високої продуктивності праці, посилили прояв виробничих ризиків, послабили профспілковий рух тощо.

Результати досліджень. Систематизація негативних явищ на підприємствах вугільної та металургійної галузей визначила такі найбільш гострі проблеми. По.перше, відбувається неухильне скорочення  кадрового потенціалу підприємств у наслідок організаційних, інституційних та технологічних змін у даних сферах економічної діяльності. Компанії з метою підвищення ефективності та прибутковості здійснюють послідовну оптимізацію чисельності персоналу, при цьому все ширше засто­совуючи систему аутсорсингу, на яку переводяться переважно працівники допоміжного та обслуговуючого персоналу. Виведення персоналу у фірми.аутсорсери нерідко здійснюється з порушенням законодавства України та знижує соціальний захист працівників. Розвиток промислового аутсорсингу відбувається без урахування обмежень його застосування в техногенно небез­печних виробництвах, що сприяє зростанню виробничих ризиків та небезпек на підприємствах вугільної та металургійної галузей промисловості. Його поширення супроводжується зниженням со­ціальних гарантій працюючим, рівня безпеки праці, якості виконання ро­біт, зниженням соціальної відповідальності роботодавця тощо. По.друге, в структурі попиту на робочу силу зростає попит на працівників без професійної підготовки. Це свідчить про те, що в структурі кадрового потенціалу підприємств вугільної та металургійної проми­словості не відбувається суттєвих прогресивних змін, що є галь­мом для інноваційного розвитку. У той же час фахівці відзначають наявність проблеми щодо забезпечення підприємств висококваліфікованими кадрами. По.третє, мають місце проблеми в розвитку персоналу: в середньому по підприємствам  скорочується час­тка працівників, які оволодівають новими професіями та підви­щують кваліфікацію. Незначними є інвестиції підприємств у про­фесійний розвиток персоналу, які не перевищують 0,2.0,3% зага­льних витрат на робочу силу і є значно меншими порівняно з про­відними компаніями світу. Недостатній розвиток персоналу обу­мовлений слабкими інноваційними процесами на більшості підп­риємств, їх технологічною відсталістю. По.четверте, оплата праці на підприємствах досліджуваних галузей є вищою, ніж у серед­ньому по промисловості, і вона динамічно зростає. При цьому у сфері оплати праці мають місце такі проблеми: значна розбіжність рівнів заробітної плати на підприємствах різних форм власності; наявність працівників, які отримують заробітну плату в межах її мінімального рівня; наявність значної частки підприємств вугіль­ної промисловості, де несвоєчасно вводяться тарифні ставки і по­садові оклади відповідно до законодавчо встановленого підвищен­ня мінімальної заробітної плати; недостатній рівень захищеності оплати праці, обумовлений низькою часткою основної заробітної плати у загальному фонді оплати праці; зниження частки витрат на оплату праці у структурі операційних витрат; наявність заборгова­ності з оплати праці. По.п’яте, має місце проблема неефективного використання трудового потенціалу підприємств вугільної та металургійної промисловості. Розрахунок продуктивності праці на основі обсягу реалізованої продукції у порівняльних цінах свідчить, що у вугільній промисловості вона зросла за 2007.2013 рр. несуттєво, а в металургії – знизилась. Гальмом на шляху зростання продуктивності праці є недостатньо високий рівень технічної оснащеності праці, обумовлений значним ступенем зносу ос­новних засобів виробництва, низьким коефіцієнтом оновлення та незначною поширеністю інноваційних процесів. У таких умовах не забезпечується стимулюючий вплив заробітної плати на зрос­тання продуктивності праці. По.шосте, має місце поширеність несприятливих та небезпечних умов праці, які спричиняють травматизм і професійні захворювання. Аналіз свідчить, що в цілому ситуація суттєво не поліпшується, оскільки зростає кількість загиблих від травматизму на 100 тис. працюючих, збільшується період непрацездатності в розрахунку на одного потерпілого. Вугільна промисловість продукує найбільшу частку професійних захворювань (більше 70%), рівень яких зростає. Це свідчить про недостатню роботу підприємств з поліпшення умов праці, профілактики хвороб та зміцнення здоров'я працівників. Тому різні види захворюваності є досить поширеним явищем серед працівників галузей, щорічно 60.70% штатного складу не працюють певний період через тимчасову непрацездатність, що обумовлює значні втрати робочого часу.

Розв’язання визначених виробничих та соціально.трудових проблем на підприємствах вугільної та металургійної галузей промисловості потребує одночасних послідовних та компетентних дій, які будуть реалізовані зверху і знизу, та буде одночасно задіяний державний та виробничий рівень.

На державному рівні розв’язанню проблем виробництва перешкоджають такі недоліки:

неконкретизованість обов'язків та відповідальності структур управління на державному рівні за стан і перспективи соціально.трудового розвитку вугільної та металургійної галузей промисло­вості. Відсутність завдань щодо формування та розвитку кадрово­го потенціалу, соціального розвитку, убезпечення якості трудово­го життя тощо в Положеннях про діяльність відповідних Міністерств;

відсутність адресних стратегій та програм з розвитку трудо­вого та соціального потенціалу вугільної та металургійної галузей, невключеність цих питань до Енергетичної стратегії України на період до 2030 р. та проекту Програми розвитку вугільної галузі на період до 2030 р;

нескоординованість діяльності регіональних та галузевих органів управління щодо створення необхідних умов для вирішен­ня соціальних проблем підприємств вугільної та металургійної промисловості в регіонах їх найбільшої присутності; недостатня увага до вирішений них проблем у регіональних стратегіях розвитку та регіональних угодах;

недостатній рівень ефективності профспілкового руху у вугільній та металургійній галузях, обумовлений відсутністю конструктивної взаємодії між різними галузевими об'єднаннями профспілок, високим рівнем залежності профспілкових лідерів на вугі­льних та металургійних підприємствах від роботодавця, недостат­ньою активністю як керівників профорганізацій, так і їх членів;

наукова незабезпеченість формування та реалізації соціаль­ної політики у вугільній та металургійній галузях унаслідок від­сутності замовлень на дослідження соціальних процесів у даних галузях, недостатня обізнаність державних та регіональних орга­нів управління стосовно стану, тенденцій, потреб й інтересів у сфері соціального розвитку суб'єктів господарювання в цих галузях, відсутність соціальної звітності та соціального моніторингу;

недосконалість економічного, соціального та правового ме­ханізмів приватизації підприємств промисловості, недостатня про­зорість процесів приватизації та утвердження соціальних зобов'язань нових власників; недосконалий порядок ліквідації вуг­ледобувних підприємств, низький рівень правового та соціального захисту працівників, що підлягають вивільненню;

недосконалість законодавства, що регламентує соціально.трудові процеси та працю на підприємствах досліджуваних галузей, порушення та невиконання окремих положень чинного гірничого законодавства, а також інших законодавчих і договірних соціально.трудових га­рантій та норм, які забезпечують соціальний захист працівників.

Висновки. Послідовність проаналізованих перешкод щодо розвитку підприємств вугільної та металургійної галузей промисловості показала їх типовість і обумовила визначення пріоритетних напрямів з їх подолання з системою заходів щодо реалізації.

Для збереження кадрового потенціалу необхідно на підприємствах промисловості здійснити такі заходи:

забезпечити переважно укладання безстрокових трудових угод із висококваліфікованими працівниками;

поширити практику розробки та реалізації на підприємствах обох галузей Стратегій збереження і розвитку персоналу, поло­жень щодо корпоративної культури, забезпечити їх розуміння та підтримку більшістю працівників підприємств;

удосконалити зміст і процедуру укладання колективного до.говору на підприємствах галузей у контексті більшого узгодження інтересів сторін та чіткого визначення обсягів і сфер застосування займаної праці;

запровадити на підприємствах системи вертикальної профе­сійної мобільності, різноманітні форми залучення працівників до процесу прийняття рішень, що сприяє закріпленню кадрів.

Забезпечення професійного розвитку персоналу можливе на основі таких заходів:

створення на підприємствах розгалуженої системи виробничого навчання та підвищення кваліфікації персоналу, що охоплює всі категорії працівників та всі форми навчання;

моніторинг кадрового забезпечення підприємств, відповід­ності кваліфікаційного рівня працівників вимогам виробництва;

розробка комплексних планів підвищення кваліфікації; за­безпечення перманентного підвищення кваліфікації всіх працівни­ків відповідно до вимог виробництва; упровадження системи без­перервного навчання;

суттєве збільшення фінансування виробничого навчання з метою розширення, яке є інвестиціями в людський капітал;

формування і розвиток навчально.виробничих комплексі» ступінчастої підготовки працівників підприємств, створення кор­поративних університетів, удосконалення організації навчання, створення інтегрованих учбових планів і програм навчання пра­цівників, які забезпечують регулярність навчання;

посилення рівня мотивації працівників до підвищення ква­ліфікації через систему оплати праці, кар'єрного зростання та ви­нагороди за успішне професійне навчання й підвищення кваліфі­кації;

планування кар'єри і забезпечення просування на посаді працівників із високим освітньо.кваліфікаційним рівнем, забезпе­чення кар'єрного зростання працівникам, які підвищили кваліфіка­цію.

Для підвищення оплати праці необхідно:

запровадження на підприємствах таких систем організації оплати праці, які б відповідали досягненням сучасної теорії та практики організації оплати праці, матеріального стимулювання;

при розробці систем оплати праці на підприємствах забез­печити комплексний зв'язок розміру заробітної плати від індиві­дуальних результатів трудової діяльності кожного працівника та рівня його кваліфікації, інноваційності, мобільності; не допускати невиправдано надмірну диференціацію заробітків;

забезпечення неухильного дотримання норм трудового зако­нодавства у соціально.трудовій сфері, своєчасного підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до поетапної зміни цієї соціальної гарантії державою;

забезпечення повної та своєчасної виплати заробітків пра­цівникам підприємств усіх форм власності.

Поліпшення умов праці потребує:

збільшення фінансування системи охорони праці підприємств, поліпшення її матеріального, технічного, кадрового та організаційного забезпечення;

удосконалення системи матеріального та морального стимулювання працівників щодо дотримання ними вимог безпеки праці;

удосконалення системи організації праці, забезпечення неухильного дотримання норм трудової та технологічної дисципліни як умови попередження нещасних випадків на виробництві;

підвищення рівня кваліфікації працівників служб охорони праці; розвиток інституту уповноважених з охорони праці.

Підвищення ефективності праці та рівня задоволеності працівників процесом трудової діяльності можливе шляхом:

удосконалення кадрового менеджменту, забезпечення його орієнтації на підвищення результативності праці на основі розроб­ки стратегій розвитку персоналу в контексті стратегії модернізації виробництв;

суттєвого підвищення рівня оплати праці та надання соціа­льного пакета, забезпечення ефективної системи морального сти­мулювання, спрямованого на підвищення продуктивності праці;

відродження на підприємствах системи змагальності, забез­печення її оцінки та стимулювання, а також розвитку різноманіт­них форм трудового змагання;

запровадження сучасних систем нормування праці, її оцінки, забезпечення контролю за продуктивністю праці.

Забезпечення високого рівня соціального розвитку трудових колективів на підприємствах вугільної та металургійної галузей потребує:

розробки та реалізації планів соціального розвитку трудових колективів, що охоплює всі аспекти соціально.трудових відносин;

формування та запровадження на підприємствах галузей ко­рпоративної культури, націленої на розвиток та ефективне викори­стання людського капіталу підприємства;

забезпечення розвитку трудового колективу підприємства як єдиної команди з високими характеристиками колективізму, корпоративізму, професіоналізму, креативності, культури, професій­ної мобільності, здатності до інновацій;

формування стійких і згуртованих виробничих колективів (бригад, підрозділів), спроможних до ефективної трудової діяльно­сті на основі принципів узгодження інтересів, співробітництва, взаємозамінності, колективізму;

надання працівникам підприємства вагомого соціального пакета, що стимулює розвиток персоналу і сприяє закріпленню його в організації.

Розвиток соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством та територіями присутності потребує:

формування в Україні єдиних правил ведення бізнесу тільки як соціально орієнтованого та відповідального перед власним пер­соналом і суспільством в цілому;

визначення методологічних основ і методичних рекоменда­цій щодо кваліфікації та оцінки бізнесу з точки зору його соціаль­ної відповідальності, створення єдиних критеріїв оцінки ступеня  соціальної відповідальності бізнесу;

широкого запровадження на підприємствах вугільної та ме­талургійної галузей міжнародного  стандарту КСВ ISO 26000 – Ке­рівництво з соціальної відповідальності;

поліпшення відносин корпорацій із місцевими органами влади, громадськістю, населенням, засобами масової інформації шляхом активної участі в обговоренні проблем територій, обміні інформацією, готовності брати участь у вирішенні конкретних проблем узгодження інтересів сторін соціального діалогу на основі реальних можливостей кожної зі сторін;

активної співпраці компаній і територіальних органів управління у вирішенні соціальних проблем територій шляхом спільної розробки та фінансування конкретних проектів;

створення механізму суспільного контролю за дотриманням сторонами соціального діалогу взятих зобов'язань і відповідально­сті за їх невиконання.

Таким чином, перспективи розвитку підприємств обумовлюють проведення модернізації управління в виробничій, трудовій, соціальній та економічній сферах, яка буде сприяти досягненню економічної ефективності та соціальної справедливості.

 

Список літератури.

1. Булеев И.П. Мотивация труда в промышленности: теория и практика: монография / И.П. Булеев, Е.И. Булеев, Г.С. Атаманчук, А.Н. Рева  // НАН Украины, Ин.т экономики пром.сти. – Донецк: Ин.т экономики пром.сти НАН Украины, 2012. – 337 с.

2. Інвестування в людський капітал у системі чинніків гідної праці: моногорафія / [О.А. Грішнова, О.В. Дорош, С.Я. Шурпа]; за наук. ред. д.ра екон. наук, проф. О.А. Гришнової. – К.: КНЕУ, 2015. – 222 с.

3. Козаченко Г.В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія / Г.В. Козаченко, В.П. Пономарьов, О.М. Ляшенко. – Київ: Лібра, 2003. – 280 с.

4. Лепа Р.Н. Моделирование уровня поддержки организационных изменений персоналом // Моделі управління в ринковій економіці: зб. наук. пр. Заг. ред. та передумова Ю.Г. Писенко; Донецький нац. ун.т. – Донецьк: Цифрова типографія, 2014. – Спец. вип. – С. 238.251.

5. Ляшенко О.М. Сучасні підходи до управління підприємством // The economic security is imperative of modern enterprise management, 2015. – P. 421.425.

6. Мазов М.М. Анализ формирования портфеля проектов металлургического предприятия на основе стратегии устойчивого развития / М.М. Мазов, В.А. Петренко // Управління проектами та розвиток виробництва: Зб. наук. пр. – Луганськ: вид.во СНУ ім. В. Даля, 2015. – 4(56). – С. 5.14.

7. Медведєва І.Б. Діагностування безпеки промислового підприємства у трирівневій системі фінансових відносин: монографія / І.Б. Медведєва, М.Ю. Погосова. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2011. – 264 с.

8. Методи розвитку та забезпечення капіталізації промислових підприємств в умовах інституціональних змін: моногр. / І.П. Булєєв, Н.Ю. Брюховецька та ін. НАН України, Ін.т економіки пром.сті. – Київ, 2016. – 312 с.

9. Соціальний вимір вугільної та металургійної галузей промисловості України: монографія / О.І. Амоша, Ю.С. Залознова, В.П. Антонюк, О.Ф. Новікова та ін.; НАН України, Ін.т економіки пром.сті. – Донецьк, 2013. – 164 с.

10. Соціально.трудові відносини зайнятості: сучасні тенденції, виклики, шляхи розвитку: монографія / [А.М. Колот, І.Ф. Гнибіденко,
О.О. Гераситменко та ін.]; за наук. ред. А.М. Колота, І.Ф. Гнибіденко. – К.: КНЕУ, 2015. – 295 с.

11. Сумець О.М. Стратегії сучасного підприємства та його економічна безпека: навч. посіб. / О.М. Сумець, М.Б. Тулар. – Київ: Хай.Тек Прес, 2008. – 40 с.

12. Шмигаль Н.М., Ляшенко О.М. Особливості правового регулювання економічної безпеки підприємств в Україні // Держава і регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2015 р. – С. 91.95.

 

References.

1. Buleev, Y.P., Buleev, E.Y., Atamanchuk, H.S. and Reva, A.N. (2012),  Motyvatsyia truda v promyshlennosty: teoryia y praktyka [Work motivation in industry : theory and practice], Іnstitute of the Ekonomy of Industry of the NAS of Ukraine, Donetsk, Ukraine.

2. Hrishnova, O.A., Dorosh, O.V. and Shurpa, S.Ya. (2015), Investuvannia v liuds'kyj kapital u systemi chynnikiv hidnoi pratsi [Investing in human capital system chynnikiv decent work], Kyiv national ekonomic university, Kyiv, Ukraine.

3. Kozachenko, H.V., Ponomar'ov, V.P., Kozachenko, H.V.and Liashenko, O.M. (2003) Ekonomichna bezpeka pidpryiemstva: sutnist' ta mekhanizmy zabezpechennia [The economic security of the enterprise: the nature and mechanisms to ensure], Libra, Kyiv, Ukraine.

4. Lepa, R.N. (2014) “Modeling the level of support staff organizational changes”, Zbirka naukovyh prac [Collection of Scientific Papers],  Donetsk National University, Donetsk, Ukraine, pp. 238.251.

5. Liashenko, O.M. (2015) “Current approaches to enterprise management”, The economic security is imperative of modern enterprise management, pp. 421.425.

6. Mazov, M.M. and Petrenko, V.A. (2015) “Analysis of the formation of the portfolio of metallurgical enterprises on the basis of the sustainable development strategy” Zbirka naukovyh prac, [Collection of Scientific Papers], Upravlіnnja proektami ta rozvitok virobnictva [Project management and development of production], Chidnoukrayinskyy National University, Lugansk, 4(56), pp. 5.14.

7. Medvedieva, I.B. and Pohosova, M.Yu. (2011), Diahnostuvannia bezpeky promyslovoho pidpryiemstva u tryrivnevij systemi finansovykh vidnosyn  [Diagnosis security of industrial enterprises in the three.tier system of financial relations] Kharkiv national ekonomic university, Kharkiv, Ukraine.

8. Bulieiev, I.P. and Briukhovets'ka, N.Yu. (2016) Metody rozvytku ta zabezpechennia kapitalizatsii promyslovykh pidpryiemstv v umovakh instytutsional'nykh zmin [Methods of capitalization and software industry in terms of institutional change], Іnstitute of the Ekonomy of Industry of the NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

9. Amosha, O.I., Zaloznova, Yu.S., Antoniuk, V.P. and Novikova, O.F. (2013)  Sotsial'nyj vymir vuhil'noi ta metalurhijnoi haluzej promyslovosti [The social dimension of the coal and steel industries of Ukraine], Іnstitute of the Ekonomy of Industry of the NAS of Ukraine, Donetsk, Ukraine.

10. Kolot, A.M., Hnybidenko, I.F. and  Herasytmenko, O.O. (2015) Sotsial'no.trudovi vidnosyny zajniatosti: suchasni tendentsii, vyklyky, shliakhy rozvytku [Labor Relations Employment : current trends , challenges, ways]: Kyiv national ekonomic university, Kyiv, Ukraine.

11. Sumets', O.M. and Tular, M.B. (2008) Stratehii suchasnoho pidpryiemstva ta joho ekonomichna bezpeka [Strategy modern enterprise and its economic security], Khaj.Tek Pres, Kyiv, Ukraine.

12. Shmyhal', N.M. and Liashenko, O.M. (2015) “Features of legal regulation of economic security companies in Ukraine” Derzhava i rehiony. Seriia: Ekonomika ta pidpryiemnytstvo, pp. 91.95.

 

* Публікація містить результати досліджень, проведених при грантовій підтримці Держаного фонду фундаментальних досліджень за конкурсним проектом Ф71/21095

Publications are based on the research provided by the grant support of the State Fund for Fundamental Research (project N Ф71/21095

 

 

Стаття надійшла до редакції 01.07.2016 р