УДК 338.439:65.012.8(477)

 

М. Д. Курляк,

здобувач, Львівський державний університет внутрішніх справ, м. Львів

 

КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

 

M. D. Kurlyak,

Researcher of Lviv State University of Internal Affairs, Lviv

 

CONCEPTUAL AND METHODOLOGICAL APPROACH TO THE IMPROVEMENT OF THE FOOD SAFETY SYSTEM

 

У статті досліджується підхід щодо концепції організації та функціонування системи продовольчої безпеки України. Визначено, що система продовольчої безпеки є підсистемою продовольчої системи України для якої властиві певні характеристики. З’ясовано, що продовольча система є базовою для економіки України та її громадян, оскільки задовольняє первинні потреби людини у їжі, а також формує ринок праці, виступає певним ринком збуту для інших галузей економіки та створює умови для їх розвитку. Встановлено, що в Україні на законодавчому рівні не закріплено мінімального переліку основних груп продовольчих товарів, які обов’язково мають бути фізично на продовольчому ринку й економічно доступними для найвразливіших верств населення. Доведено, що основними інструментами формування системи продовольчої безпеки мають бути Політика забезпечення продовольчої безпеки та Стратегія забезпечення продовольчої безпеки України.

 

The approach to the concept of organization and functioning of the food safety system of Ukraine is researched in the article. It is determined that food safety system is a subsystem of the food system of Ukraine which inherits certain characteristics. It was found that the food system is the base for the economy of Ukraine and its citizens, as it satisfies the primary human needs for food, generates the labor market, serves as a specific sales market for other sectors of the economy and creates conditions for their development. It is established that the minimum list of major groups of food products that have to be physically in the food market and should be economically accessible to the most vulnerable groups of citizens is not fixed at the legislative level in Ukraine. It is proved that the Policy and the Strategy of the food safety provision should be the basic tools of formation of the food safety system in Ukraine.

 

Ключові слова: концепція, продовольча безпека, функція розвитку, функція безпеки, функція управління, загрози, система безпеки.

 

Keywords: concept, food safety, function of development, function of safety, management function, threats, safety system.

 

 

Постановка проблеми. В умовах світової фінансової кризи, яка зачепила і аграрний сектор економіки, виникла реальна загроза глобальній продовольчій безпеці, що вимагає реформування існуючих і розробки нових механізмів її забезпечення на міжнародному і національному рівнях. Тому для ефективного забезпечення продовольчої безпеки потрібно створювати або удосконалювати існуючу систему продовольчої безпеки. Формування системи продовольчої безпеки України достатньо складний процес. Перед тим як його розпочинати потрібне відповідне концептуальне рішення. Інакше потрібна відповідна концепція організації та функціонування системи продовольчої безпеки України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методичні питання забезпечення продовольчої безпеки розглянуті вітчизняними і зарубіжними вченими-дослідниками. Різні аспекти даної проблеми відображені у працях провідних вчених, зокрема у публікаціях Л. И. Абалкина, С. А. Айвазяна, В. С. Мхитаряна, Н. И. Кондакова, Г.А. Минаева, Р. І. Тринька,  В. І. Франчука та інших.

Постановка завдання. Метою дослідження є розробка концепції організації та функціонування системи продовольчої безпеки України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Трактувань поняття «концепція» у наукових джерелах є багато. На думку М.І. Кондакова їх можна звести до чотирьох основних положень:

1)   концепція як спосіб розуміння , трактування будь-яких явищ, подій;

2)   концепція як основна ідея будь-якої теорії;

3)   концепція як загальний задум, головна думка;

4)   концепція як система взаємопов’язаних і таких, що випливають один із одного поглядів на ті чи інші явища чи процеси [3, с. 263].

У нашому дослідженні ми будемо дотримуємося позиції В.І. Франчука, який під концепцією забезпечення економічної безпеки акціонерних товариств – розуміє взаємопов’язані й такі, що випливають один із одного загальні погляди на сутність, зміст та основні структурні елементи діяльності, пов’язаної з забезпеченням економічної безпеки, та зв’язки між ними. Концепція розкриває основне бачення змісту економічної безпеки акціонерних товариств та системний характер діяльності суб’єктів безпеки у реальних ситуаціях, спрямованої на її забезпечення, тобто організацію її у вигляді системи. Важливим у цьому процесі є знання основних характеристик акціонерного товариства, які відображали б і саму логіку забезпечення економічної безпеки. Саме з виокремлення таких характеристик слід розпочинати формування концептуальних засад організації системи економічної безпеки АТ [8].

Таким чином, під концепцією організації системи продовольчої безпеки України будемо розуміти взаємопов’язані й такі, що випливають один із одного загальні погляди на сутність, зміст та основні структурні елементи безпекової діяльності як системи продовольчої безпеки України та зв’язки між ними.

При цьому варто виходити з того, що система продовольчої безпеки є підсистемою продовольчої системи України для якої властиві певні характеристики. Їх необхідно враховувати, формуючи концептуально-методичний підхід до вдосконалення системи продовольчої безпеки України. Основні з них подані на рис. 1.

 

 Рис. 1. Основні характеристики продовольчої системи України

Авторська розробка

 

Досліджуючи продовольчу систему України необхідно розглядати її як цілісний організм зі зв’язками з іншими підсистемами. ЇЇ структура достатньо складна, оскільки до процесу виробництва, транспортування, торгівлі, та обслуговування й супроводження цих процесів задіяна величезна кількість різних структур та державних й недержавних інституцій, створюється й використовується велика кількість різних нормативно-правових документів. У процесі виробництва, розподілу й обміну продовольчої продукції використовуються значні обсяги фінансових ресурсів тощо. Продовольча система є базовою для економіки України та її громадян, оскільки задовольняє первинні потреби людини у їжі, а також формує ринок праці, виступає певним ринком збуту для інших галузей економіки та створює умови для їх розвитку. Вона функціонує, забезпечуючи у кінцевому результаті відповідними продуктами ринок, завдяки не тільки організації виробництва, логістики, торгівельної мережі тощо, а й за рахунок використання відповідних видів діяльності, які усувають, нейтралізують, чи пом’якшують дестабілізуючий, а то й руйнівний вплив загроз, які мають місце на кожному етапі забезпечення країни продовольством. Пов’язується все це у логічний ланцюг та систему шляхом застосування механізмів функцій розвитку, безпеки й державного управління. Зазначені функції розвитку, безпеки й управління мають власне призначення, водночас є до певної міри залежними між собою та створюють обопільні умови для забезпечення продовольчої безпеки.

Функція розвитку – це конкретні дії, пов’язані з реалізацією інтересів і спрямовані на незворотні та закономірні зміни конкретних матеріальних об’єктів, що ведуть до виникнення їх якісно нових станів або принципово нових об’єктів як цілісних систем, або ж до забезпечення їх стабільного достатньо кількісного чи якісного станів [8, с. 43].

Змістовно функція розвитку продовольчої системи передбачає забезпечення країни продовольством згідно з попитом на нього та потреб держави. Реалізується, класично, через:

1) власне виробництво й імпорт продовольства;

2) логістику продовольства;

3) продовольчий ринок (розподіл та обмін продовольства).

Розвиток передбачає кількісні і якісні зміни у тих чи інших напрямах функціонування продовольчої системи. Наприклад, у сфері виробництва – збільшення кількості продовольчих товарів та підвищення їх якості. Напрями розвитку продовольчої системи залежать від офіційно сформованих національних інтересів. Їх реалізація є одночасно якісним і кількісним показником рівня розвитку продовольчої системи, характерною ознакою яких є тенденція росту, збільшення.

З погляду продовольчої  безпеки забезпечення країни продовольством має здійснюватися, у першу чергу, за основними групами продовольства, що входять до складу продовольчого кошика. Цей процес може відбуватися шляхом:

1) власного виробництва основних груп продовольства (коли 70% і більше виробляється в країні);

2) імпорту основних груп продовольства (коли 70% і більше імпортується в країну);

3) поєднання власного виробництва й імпорту основних груп продовольства в залежності від реальної ситуації на продовольчому ринку в Україні та законодавчого регулювання.

Такий поділ звичайно умовний, бо у практичній діяльності надто складно забезпечити усі необхідні групи продуктів тільки власного виробництва. Це можуть зробити небагато країн. Склалася практика, якщо країна виробляє 70% і більше необхідних продуктів чи навпаки їх імпортує, то така країна сприймається як країна, що забезпечує продовольчу безпеку шляхом власного виробництва чи навпаки імпорту.

Важливою ланкою у ланцюгу забезпечення продовольчої безпеки країни є продовольчий ринок. З погляду продовольчої безпеки у структурі ринку необхідно виокремити два підвиди ринків:

1) ринок основник груп продовольчих товарів;

2) ринок, де формується державний продовольчий резерв.

Ринок основник груп продовольчих товарів відіграє визначальну роль у задоволенні первинних потреб людини та забезпеченні продовольчої безпеки країни у звичайних щоденних умовах. Формування переліку основних груп продовольчих товарів у більшості країн закріплено на рівні Закону. В Україні цей перелік визначено у двох документах:

1. Методиці визначення основних індикаторів продовольчої безпеки, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. №1379, де передбачено 10 основних груп харчових продуктів: хліб і хлібопродукти; картопля; овочі та баштанні культури; фрукти, ягоди і виноград; цукор; олія; м’ясо і м’ясопродукти; молоко і молокопродукти; риба і рибопродукти; яйця [4].

2. Методичних рекомендаціях щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, що затверджені Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.10.2013 №1277, де визначено 8 основних груп харчових продуктів: м’ясо та м’ясні продукти; молоко та молочні продукти; яйця; олія; цукор; картопля; овочі та баштанні культури; зерно [7].

Різниця між цими документами полягає у тому, що у другому цей перелік зменшений на 2 групи, відсутні риба і рибопродукти та фрукти, ягоди й виноград. Проте включено зерно.

Найширший перелік основних груп продовольчих товарів закріплений у проекті Закону України «Про продовольчу безпеку України», який був розроблений ще у 2012 році, проте не був прийнятий. До продовольчого кошика включаються такі продовольчі товари: хліб і хлібопродукти, картопля, овочі, баштанні культури, фрукти, ягоди і виноград, цукор, олія, м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молокопродукти, риба і рибопродукти, яйця, сіль [6].

Таким чином, в Україні на законодавчому рівні не закріплено мінімального переліку основних груп продовольчих товарів, які обов’язково мають бути фізично на продовольчому ринку й економічно доступними для найвразливіших верств населення. Як наслідок – відсутність відповідної безпекової продовольчої політики та конкретної програми забезпечення продовольчої безпеки країни. Наведені Методики визначення рівня продовольчої безпеки дають можливість лише здійснювати моніторинг, у результаті чого отримується відповідна інформація. Вони не є для уряду документом, який зобов’язує забезпечувати продовольчу безпеку за основними групами продовольства, наведеними у цих методиках.

З урахуванням життєвих потреб людини та можливостей держави все ж таки варто брати 12 основних груп продовольчих товарів закріплених у зазначеному проекті Закону України «Про продовольчу безпеку України» [6]. Разом з тим, з погляду продовольчої безпеки мова має йти не лише про групи й види продовольства, а й про їх кількісні показники з граничним значенням. Саме вони є індикаторами продовольчої безпеки, що показують межу наявності продовольства на ринку, нижче якої неможна опускатися, оскільки це створить сприятливі умови для виникнення загроз в державі соціального характеру.

Розвиток продовольчої системи супроводжується тими чи іншими загрозами, які виникають на кожному етапі (елементі) забезпечення країни основними групами продовольства. Знаючи джерело загрози й можливу силу його дестабілізуючого впливу, можна попередити нанесення збитків.

Для протидії загрозам продовольча система країни має виконувати функцію безпеки. Функція безпеки – це конкретні дії, які необхідно виконати, щоб захистити функцію розвитку соціальної системи від потенційних чи реальних внутрішніх і зовнішніх загроз створити в такий спосіб необхідні умови для її реалізації [8, с. 48].

Ефективність функції безпеки продовольчої системи значно буде вищою, якщо для її організації та здійснення використовуватиметься системний підхід. Інакше забезпечення продовольчої безпеки буде організовано у формі системи, яка спроможна об’єднати у єдине ціле усі необхідні механізми для протидії загрозам. Мова йде про механізми збору й аналізу інформації про загрози, їх попередження, ліквідації та відновлення руйнівних наслідків, цілісності процесів чи об’єкта. Такими механізмами на думку Франчука В.І., з якою можна цілком погодитися, мають бути:

1) інформаційно-оперативні;

2) попереджувально-профілактичні;

3) ліквідаційно-відновлювальні [8].

Зазначені механізми продовольчої безпеки як функції (діяльності) продовольчої системи України містяться у видових функціях продовольчої безпеки на чотирьох рівнях: держави, органів місцевого самоврядування, підприємства, сім’ї й окремої людини.

Між функцією розвитку та функцією безпеки існує природний зв’язок, який характеризується як єдиний процес з суперпозицією (накладанням) цих функцій. Проте, їх вплив здійснюється властивими для них методами та засобами [5, с. 25]. Функція розвитку передбачає конкретні дії, спрямовані на закономірну зміну конкретних матеріальних об’єктів, що призводять до їх якісно нових станів або принципово нових об’єктів як різноманітних цілісних систем. Такі конкретні дії не мають змісту без здійснення в реальному режимі часу інших дій, спрямованих на захист функції розвитку соціально-економічної системи від загроз, як потенційних, так і реальних. Захист функції розвитку здійснюється протягом усього життєвого циклу організації, циклів виробництва продукції, проведення торгових операцій тощо. Кожний цикл «розвиток – безпека» починається за нових граничних умов функції безпеки.

Такий підхід повністю може бути застосованим й до взаємозв’язків між зазначеними функціями продовольчої системи України. Основною метою функції розвитку є реалізація національних інтересів у сфері продовольчого забезпечення, а саме забезпечення країни продовольством, й в першу чергу основними групами продовольства, а функції безпеки – їх захист шляхом протидії загрозам.

Взаємозв’язки між функцією розвитку та функцією безпеки створюють умови для формування безпекових властивостей будь-якої соціальної системи у формі самодостатності та стійкості. З одного боку, вони є результатом безпекової діяльності, а з іншого, – перетворюються у певні можливості щодо збереження параметрів її функціонування та стримування руйнування [8]. Ці ж властивості також притаманні й продовольчій системі країни.

Самодостатність соціальної системи – це наявність у розпорядженні суб’єктів управління відповідних ресурсів та уникнення залежності від джерел їх походження, що може становити загрозу, а також їх використання на рівні необхідному для збереження параметрів життєдіяльності системи [8].

Стійкість соціальної системи – це наявність необхідних умов, елементів та системних зв’язків між ними як мінімум на рівні, достатньому для стримування дії дестабілізуючих факторів [8]. Стійкість економічної системи відображає міць і надійність її елементів, здатність витримувати внутрішні і зовнішні навантаження. Чим стійкіша економічна система, тим життєздатніша економіка, а відтак, і оцінка її безпеки буде вищою. Порушення пропорцій і зв’язків між різними компонентами системи призводить до її дестабілізації і є сигналом переходу економіки від безпечного стану до небезпечного [1].

Такі трактування сутності безпекових властивостей (самодостатності та стійкості) соціальної системи повністю відображають загальний зміст самодостатності та стійкості продовольчої безпеки як функції продовольчої системи країни. Крім цього вони можуть використовуватися в якості індикаторів стану продовольчої безпеки та ефективності СПБ.

Індикатори безпеки це критерії оцінювання з граничними показниками, які сигналізують про зону безпеки й небезпеки [8]. Проте для продовольчої системи зазначені критерії мають власні, притаманні лише їй характеристики та показники. Інакше необхідно сформувати з критеріїв самодостатності та стійкості відповідні індикатори продовольчої безпеки. При цьому варто виходити з того, що зазначені критерії пов’язані між собою, їх поділ є умовним та методичним. З огляду на таку обставину індикатори мають бути комплексними, простими, об’єктивними й зрозумілими для прийняття рішень у сфері забезпечення продовольчої безпеки країни. Найголовніше вони повинні відображати відповідь на два основних запитання:

1) чи достатньо в країні основних груп продовольства (відповідно до продовольчого кошика) для споживання на рівні не нижче середньорічної потреби?

2) чи імпортує країна продовольство, яке входить до складу продовольчого кошика?

Відповіді на ці два запитання для будь-якої країни, особливо в сучасних умовах для України є визначальними. Це пов’язано з тим, що формувати ємність внутрішнього продовольчого ринку з продовольчих товарів, що входять до продовольчого кошика, держава зобов’язана виходячи з офіційно встановлених раціональних норм харчування на одну людину та середньорічної чисельності населення країни. При цьому державна продовольча політика має бути орієнтована на власне виробництво. Україна для цього має всі необхідні природні ресурси та умови, проте не раціонально їх використовує, а також немає в достатній кількості розвинутої відповідної інфраструктури. У зв’язку з цим є потреба в імпорті деяких зазначених груп продовольства, але його частка не повинна перевищувати 30% від середньорічної потреби. В Україні використовується норма 30% як співвідношення між обсягом імпорту окремого продукту у натуральному виразі та ємністю його внутрішнього ринку. Така інформація є не об’єктивною, оскільки на ємність внутрішнього продовольчого ринку суттєво впливає платоспроможність людей. Чим вона нижча тим менша ємність ринку, а отже реальні потреби у виробництві чи імпортні продовольства будуть заниженні.

Зазначений взаємозв’язок між функціями розвитку й безпеки продовольчої системи України здійснюється за рахунок механізмів функції управління. Функція управління – це конкретні дії, які необхідно виконати, щоб інтегрувати в єдиний процес функції розвитку, безпеки і забезпечуючи на цій основі життєдіяльність соціальної системи [8]. Основне призначення функції управління полягає у координації зусиль людей, організацій, державних й недержавних інституцій та створенні всіх необхідних умов для реалізації функцій розвитку й безпеки продовольчої системи.

До основних механізмів управління, завдяки яким забезпечується взаємозв’язок між функціями розвитку й безпеки продовольчої системи України, можна віднести:

1. Концепцію продовольчої безпеки України.

2. Проект Закону України «Про продовольчу безпеку України», або ЗУ «Про національну безпеку», у якому передбачити основні засади продовольчої безпеки.

3. Стратегію розвитку аграрного сектору економіки України на певний період.

4. Державну програму розвитку аграрного сектору економіки на певний період.

5. Інші закони та нормативно-правові документи з питань функціонування, розвитку й безпеки продовольчої системи України.

Зазначені документи з одного боку, є продуктом державного (публічного ) управління, а з іншого, – правовими його засадами, яких дотримуватися й виконувати зобов’язанні без виключення усі, хто має відношення до продовольчого забезпечення країни. Крім цього, необхідно виходити з того, що базовим правовим документом, на основі якого мають розроблятися й прийматися закони й підзаконні акти, зазначені та інші, має бути Концепція продовольчої безпеки України. Саме у ній має бути закладений системний підхід до право та нормотворення у сфері продовольчого забезпечення в Україні.

Для експертного оцінювання основних ідей та положень запропонованого концептуально-методичного підходу до організації системи продовольчої безпеки України були розроблені відповідні параметри та критерії. У якості експертів виступали відомі науковці й практики у сфері продовольчої безпеки. Їх відбір здійснювався за методикою Кендалла. Вона дозволяє встановити рівень узгодженості думок експертів: «оцінки експертів погоджені» або «оцінки експертів непогоджені», використовуючи коефіцієнт конкордацїі, що розраховується за формулою:

 

,                         (1)

 

де W – коефіцієнт конкордації; S – сума квадратів відхилень суми рангів кожного об’єкта експертизи від середнього арифметичного рангів; n – кількість експертів; m – кількість об’єктів експертизи. Коефіцієнт конкордації може мати значення в діапазоні від 0 (за відсутності погодженості) до 1 (за повної одностайності оцінок). Граничне значення коефіцієнта конкордації становить не менше 0,5 [2].

Результати експертної оцінки подано у таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Результати експертної оцінки основних ідей та положень концептуально-методичного підходу

до організації системи продовольчої безпеки України

 

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Таким чином, з наведеного випливає, що основний зміст концептуально-методичного підходу до формування та функціонування системи продовольчої безпеки України зводиться до наступного:

1. Поняття «продовольчої безпека України» має містити три пов’язанні складові:

1.1) наявність у нормативно-правових документах переліку основних груп продовольства, які входять до складу продовольчого кошика та їх фізична доступність на продовольчому ринку, не нижче встановлених граничних значень на основі раціональних норм споживання (ця норма має бути включена у ЗУ «Про національну безпеку», або передбачити її у окремому, який необхідно розробити й прийняти, ЗУ «Про продовольчу безпеку України»);

1.2) наявність державного продовольчого резерву в країні та його сформованість у межах згідно з діючим законодавством;

1.3) протидія загрозам у процесі продовольчого забезпечення країни. Перші дві складові відображають наявність сформованості у продовольчій системі необхідних безпекових властивостей: самодостатності й стійкості та  граничну межу, нижче якої неможна опускатися, забезпечуючи продовольством країну. Третя складова, це безпекова діяльність різних суб’єктів продовольчої безпеки, що супроводжує весь процес забезпечення продовольством країни.

2. Безпекова діяльність суб’єктів продовольчої безпеки є сутністю функції продовольчої безпеки. Її ефективні та результативність буде значно вищою, якщо вона буде здійснюватися у формі системи.

3. Система продовольчої безпеки (СПБ) країни має бути органічною складовою продовольчої системи України, якій властива низка базових характеристик. Їх потрібно знати та враховувати під час формування, удосконалення та функціонування СПБ. У противному випадку вона буде відірвана від загального «живого організму», у наслідок чого буде зорієнтована сама на себе. Такі помилки часто спостерігається, наприклад, під час створення систем економічної безпеки на підприємствах.

4. СПБ має містити відповідні механізми функціонування, які б передбачали всі необхідні види діяльності, методи, засоби протидії загрозам продовольчій системі Україні, в першу чергу тим, що визначенні в ЗУ «Про основи забезпечення Національної безпеки України» та могли користуватися ними суб’єкти продовольчої безпеки як на макро так і на макрорівні.

5. СПБ України необхідно сприймати не як організаційно оформлену інституцію, що має відповідно організаційну структуру та ієрархію управління, а як форму взаємодії відповідних суб’єктів безпеки (державних й недержавних інституцій які забезпечують власною діяльністю чи ресурсами продовольчу безпеку) на макро– та мікрорівнях, а також відповідне ресурсне забезпечення на засадах системного підходу. Інакше йдеться про те, що має бути такий набір видів діяльності, що у цілому міститимуть усі необхідні механізми забезпечення продовольчої безпеки, у тому числі й нормативно-правове, інформаційне, організаційне, технологічне, кадрове тощо. Основним інструментами формування СПБ мають бути Політика забезпечення продовольчої безпеки та Стратегія забезпечення продовольчої безпеки України. Ці основні документи мають розроблятися Мінагрополітики та продовольства, як це й передбачено у Положенні про міністерство.

6. У функціонуванні будь-яких систем, у тому числі й СПБ України, мають місце й вузькі місця, тобто ті чи інші види діяльності, ресурси тощо, що знижують її ефективність. До певної міри це об’єктивний процес, оскільки внутрішнє й зовнішнє середовище СПБ є змінним, його вплив активним та у більшості випадків негативним. Для усування цих вузьких місць потрібна діагностика та аналіз діяльності СПБ на підставі якого й вони визначаються. Крім цього, для ефективної протидії загрозам СПБ повинна мати у розпорядженні й ними користуватися відповідні критерії оцінювання, які б відображали самодостатність та стійкість продовольчої системи України.

 

Література.

1. Абалкин Л. И. Экономическая безопасность России / Л. И. Абалкин // Вестник РАНМ, 1997. – 417 с.

2. Айвазян С. А. Прикладная статистика и основы эконометрии / С. А. Айвазян, В. С. Мхитарян. – М. : ЮНИТИ, 1998. – 437 с.

3. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник / Н. И. Кондаков. – М. : Наука, 1975. – 720 с.

4. Методика визначення основних індикаторів продовольчої безпеки України, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1379. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua.

5. Минаев Г.А. Безопасность – менеджмент организации / Г.А. Минаев // «Bestofsecurity. – №4 (26). – 2008. – C.25.

6. Проект Закону України «Про продовольчу безпеку України», зареєстрований у Верховній раді України від 24.10.2012 № 11378 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/різ/ zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=11378&skl=7.

7. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України : Наказ від 29.10.2013 р. № 1277 / Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. –. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.me.kmu.gov.ua.

8. Франчук В.І. Особливості організації системи економічної безпеки вітчизняних акціонерних товариств в умовах трансформаційної економіки : монографія / В. І. Франчук. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. – 440 с.

 

References.

1. Abalkyn, L. Y. (1997), "The economic security of Russia", Vestnyk RANM, p.417.

2. Ajvazian, S. A. and Mkhytarian, V. S. (1998), Prykladnaia statystyka y osnovy ekonometryy [Applied Statistics and Econometrics fundamentals], YuNYTY, Moscow, Russia, p. 437.

3. Kondakov, N. Y. (1975), Lohycheskyj slovar'-spravochnyk [Logical dictionary-directory], Nauka, Moscow, Russia, p. 720.

4. Cabinet of Ministers of Ukraine (2007), Method of determining key indicators of food security of Ukraine approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of December 5, 2007, № 1379, available at: http:// www.rada.gov.ua.

5. Mynaev, H.A. (2008), "Safety - management of organization",  Bestofsecurity, vol. 4 (26), p..25.

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), P Draft Law of Ukraine "On food security of Ukraine", registered in the Verkhovna Rada of Ukraine of 24.10.2012 number 11378, available at:  http://w1.c1.rada.gov.ua/riz/ zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=11378&skl=7.

7. Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine (2013), Approval of guidelines for the calculation of economic security of Ukraine, Order of 29/10/2013, 1277 number, available at:  http://www.me.kmu.gov.ua.

8. Franchuk, V.I. (2010), Osoblyvosti orhanizatsii systemy ekonomichnoi bezpeky vitchyznianykh aktsionernykh tovarystv v umovakh transformatsijnoi ekonomiky [Features of the system of economic security of domestic corporations in the conditions of transformation economy], L'vivs'kyj derzhavnyj universytet vnutrishnikh sprav, L'viv, p.440.

 

Стаття надійшла до редакції 19.09.2016 р.