УДК 339.91

 

Р. Д. Стаканов,

к. е. н., доцент кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин

Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

ЕВОЛЮЦІЯ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ: НА ШЛЯХУ ДО РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ

 

Roman D. Stakanov,

PhD, Associate Professor at the Chair of World Economy and International Economic Relations of Institute of International Relations,

Taras Shevchenko National University of Kyiv

 

THE EVOLUTION OF MIGRATION POLICY: TOWARDS REGIONALIZATION OF LABOUR MIGRATION REGULATION

 

Завдання даної статті полягає у досліджені еволюції міграційної політики щодо трудової міграції ключових країн світу, а також визначення пріоритетів модернізації такої політики з урахуванням системи міграційних інтересів регіональних угрупувань. Процеси регіональної та субрегіональної інтеграції, які відбуваються в усьому світі, в різний спосіб та до різного рівня звертаються до питання міграції. Найбільшою мірою регіональна політика є розвинена в Європейському Союзі, де було запроваджено вільний рух робочої сили між його країнами членами. Регіональні та субрегіональні процеси управління трудовою міграцією функціонують в рамках різних схем економічної політики, які можуть включати спрощення або ліквідацію візового режиму, спільне визнання кваліфікацій та мобільність соціальної допомоги. Підходи до сучасної міграційної політики суттєво диференціюються відповідно специфічних категорій міграції. При наявності загальної  тенденції до зменшення ліберальних змін в імміграційній політиці, трудова міграція, загалом, залишається бажаним видом міграції для приймаючих країн, особливо ж сприятливою і надалі є політика щодо висококваліфікованих працівників, студентів та інвесторів. На сьогодні, міграційні режими не стають більш обмежуючими загалом, а стають все більш складними та диференційованими, все більшого значення набувають професійні вміння при міграційному відборі.

 

The article is devoted to analyze of the evolution of key countries labour migration policy, as well as stressing the priorities of the modernization of this policy based on regional organizations interests. The processes of regional and sub-regional integration in different ways and on different levels address the migration issue. The most developed regional policy is in the European Union, which introduced the free movement of labour between its member countries. Regional and sub-regional labour migration processes operate under different schemes of economic policy, which may include the elimination or simplification of visa procedures, mutual recognition of qualifications and portability of social benefits. Modern migration policy approaches significantly differentiate among specific migration categories. Under general downward trend of liberal changes in immigration policies, labour migration, in general, remains a desirable type of migration for the host countries. First of all, migration governance facilitates immigration of highly skilled workers, students and investors. Today, migration regimes become not more restrictive in general, but more complex and differentiated, taking into account professional skills during migration selection.

 

Ключові слова: трудова міграція, міграційна політика, система балів, регіоналізація.

 

Keywords: labour migration, migration policy, point system, regionalization.

 

 

Актуальність теми дослідження. Регулювання міжнародної трудової міграції в світовому господарстві проходить через періодичні трансформаційні стадії, що обумовлено зміною як структури світового господарства в цілому, так і зміною міграційних пріоритетів. Зважаючи на вагоме значення процесів регіоналізації для світової економіки, дане явище здійснює вплив і на підходи до регулювання трудової міграції на регіональному рівні. Зважаючи на те, що регіональний рівень управління міграційними потоками знаходиться на стадії становлення, вагоме значення для розуміння перспектив подальшого прогресу у міграційному менеджменті як на регіональному, так і на глобальному рівні має дослідження еволюції національних міграційних політик щодо трудової міграції серед ключових приймаючих країн.

Аналіз останніх публікацій. Питання розвитку міжнародної трудової міграції, міграційна політики окремих країн та регіонів досліджувались рядом українських та зарубіжних науковців, серед яких в першу чергу варто виділити Дж. Борхаса, А. Вінтерса, А. Гайдуцького, С. Дрінквотера, І. Івахнюка, Е. Лібанову, О.Малиновську, С. Метельова, Д. Рату, А. Румянцева, О. Старка, А. Філіпенка, Дж. Флореса, О. Шниркова, також значну увагу даному питанню приділяється в звітах та окремих спеціальних дослідженнях ряду міжнародних організацій, зокрема Міжнародної організації праці, Міжнародної організації з міграції, Організації економічного співробітниці та розвитку. Світового банку тощо.

Постановка задачі. Завдання даної статті полягає у досліджені еволюції міграційної політики щодо трудової міграції ключових країн світу, а також визначення пріоритетів модернізації такої політики з урахуванням системи міграційних інтересів регіональних угрупувань.

Результати дослідження автора. Процеси регіональної та субрегіональної інтеграції, які відбуваються в усьому світі, в різний спосіб та до різного рівня звертаються до питання міграції. Найбільшою мірою регіональна політика є розвинена в Європейському Союзі, де було запроваджено вільний рух робочої сили між його країнами членами. Застосування даного принципу залишається питанням тривалого переговорного процесу, як через складану ситуацію на різних національних ринках країн ЄС, а також «туризму» в пошуках кращої соціальної допомоги. Незважаючи на це, європейський досвід є найбільшою мірою наближеним до об’єднаного регіонального ринку праці, а також продемонстрував свій потенціал зробити внесок у зменшення рівня безробіття в окремих країнах через відкриття нових можливостей працевлаштування, особливо для молоді [6].

Регіональні та субрегіональні процеси управління трудовою міграцією функціонують в рамках різних схем економічної політики, які можуть включати спрощення або ліквідацію візового режиму, спільне визнання кваліфікацій та мобільність соціальної допомоги в якості інтегрального компоненту переваг більш тісної економічної інтеграції за умов відсутності суттєво прогрес у глобальній лібералізації переміщення трудових ресурсів. Міграційна політика національного рівня передбачає регулювання доступу в країну мігрантів, порядок їхнього перебування на території, а у випадку еміграційної політики – також є відповідальною за підтримку зв’язків з діаспорою закордоном [11].

І. Мейер  [10] стверджує, що регіональна інтеграція незалежно від її типу має тенденцію впливати на політику імміграційного контролю для країн членів. Зокрема, це стосується таких аспекті як 1) сприяння руху осіб між національними територіями країн-членів; 2) з початком полегшення руху осіб в рамках інтеграційного регіонального об’єднання, організація намагатиметься розробляти спільну міграційну політику щодо третіх осіб, яка може бути більш обмежуючою щодо імміграції ніж вона була до створення цього регіонального угрупування. Це підтверджується досвідом ЄС, який характеризується уніфікацією консолідованої міграційної політики при створенні Шенгенської зони [11].

Міграційні інтереси та пріоритети в різних регіональних об’єднаннях досить сильно варіюються. Так, в Південній Америці процеси регіональної, в тому числі і міграційної, інтеграції, включають в себе поряд з аспектами трудової міграції, а й соціальні, культурні та гуманітарні аспекти. Водночас, в МЕРКОСУР, враховуючи інституційну обмеженість організації у сфері регулювання міграції, існує відчутний розрив між деклараціями та запровадженими заходами. Здійснення кроки регіонального міграційного регулювання є обмеженими узгодженням заходами соціальної динаміки, такими як зайнятість, освіта і охорона здоров’я. При цьому, вироблення спільної міграційної політики  щодо третіх країн в рамках розвитку інтеграційного об’єднання не відбувається [11].

Хоча в першій половині ХХ ст. в міграційна політика в світі характеризувалась посилення обмежуючих заходів, починаючи з 1945 р. сталою тенденцію є стимулюючою міграційна політика. За період 1945-2014 рр. 54% міграційних політик в світі були направлені на пом’якшення міграційного регулювання, а 36% - були більш рестрикційного характеру. Решта 10% носили нейтральний характер. Водночас, досягнувши піку лібералізаційної активності в 1960 р.,  заходи на сприяння міжнародному переміщенню продовжували здійснюватись, з циклічними варіаціями, які досить сильно корелюють з циклами економічного розвитку розвинених країн, до 1980-х рр. З середини 1970-х рр. до середини 1990-х відносна частка ліберальних міграційних змін зменшувалась, що було обумовлено економічною рецесією викликаною нафтою кризою 1973 р., зростанням структурного безробіття [9].

З 1990-х рр. поступово частка ліберальних рішень міграційної політики відчутно скорочується, а вже в ХХІ ст. усунення перешкод в русі робітників, як на глобальному, так і на регіональному рівні відбувалось в дуже обмежених масштабах. Однак, і надалі в період з кінця 90-х рр. ХХ ст.. і по теперішній час частка ліберальних рішень, все ж таки переважає, хоча дана перевага є незначною і можливість реверсивного переходу до рестрикційної політики залишається ймовірною [9].

В США, Канаді, Австралії та Новій Зеландії ліберальні зміни міграційної політики до 1980-х рр. значною мірою були пов’язані з усуненням расової дискримінації при імміграційному відборі, а також значною мірою переходом від переважно сімейної до стимулювання міграції кваліфікованих робітників. Зростаюче значення ООН та ЄС призводять до все більшої імплементації пріоритетів  прав людини в національне законодавство, що посприяло в першу чергу можливостям  міграції через возз’єднання сім’ї, але також дозволило і збільшити соціоекономічні права трудових мігрантів. Що обумовлювало довгострокові тенденції експансіоністської міграційної політики навіть в мовах тактичного зменшення доступу для мігрантів в умовах посткризової перебудови середини 1970-х рр. [7].

З середини 1990-х рр. в зв’язку з політично несприятливим кліматом, питаннями безпеки та інформаційними диспропорціями все більша кількість заходів міграційної політики стають обмежуючими. Однак, більш ліберальна політика залишається і надалі переважаючою, значною мірою у зв’язку зі створенням максимально сприятливих умов імміграції для студентів та висококваліфікованих працівників. Це пов’язаного в першу чергу зі зростанням значення науково-технічних зв’язків та ролі технологій в економічному розвитку, що знаходить своє відображення у глобальній боротьбі за таланти задля підвищення якості людського капіталу в країнах призначення [3]. Зростаюча відкритість для руху робітників в рамках ЄС відбувалась паралельно з більш обмежуючою політикою щодо окремих категорій іммігрантів з поза меж Співтовариства. Також характерним для даного етапу є розширення використанням програм тимчасової трудової міграції для країн ЄС, при цьому аналогічний підхід використовується в якості системного вирішення браку трудових ресурсів в країнах Перської Затоки. Азійські уряди ряду країн походження з 1990-х рр. приступили до політики залучення діаспори до економічних процесів на батьківщині через заохочення процесу рееміграції, дозволяючи подвійне громадянство, надаючи соціоекономічні та окремі політичні права емігрантам [9].

На урядовому рівні визначаються національні рамки правового регулювання трудової міграції. Укладається значна кількість двосторонніх угод, а певна частина держав уже на поточному етапі виводять тему міжнародної міграції робітників на рівень регіональних інтеграційних процесів. Також країни мають можливість здійснювати кооперацію на багатосторонньому рівні задля глобального покращення управління процесами міжнародного переміщення робочої сили [6].

Країни Європи, Північної Америки та ряд азійських країн запровадили більш складне законодавство для регулювання міграції. З іншого боку, законодавство відкрило нові можливості для легальної трудової міграції, наприклад розширена програма рекрутингу започатковано Японією та Кореєю в 1993 р., а в 2008 р. Китай започаткував Програму по рекрутингу глобальних експертів для залучення кваліфікованих робітників з-за кордону [9].

В Латинській Америці в 1970-80-х рр. більшість політичних змін мали обмежуючий характер з поступовим пом’якшенням починаючи в 1990-х [4]. З початком ХХІ ст. міграційна політика в Латинській Америці стає більш ліберальною щодо соціоекономічних прав мігрантів. Регіональна інтеграція в рамках МЕРКОСУР відіграє вагому роль у запровадженні процедур регуляризації нелегальних мігрантів в рамках регіону, а також часткового усунення обмежень у внутрішньорегіональній міграції [1].

З кінця ХХ ст. ключовими глобальними тенденціями міграційної політики в виступають зміни міграційних пріоритетів щодо різних сфер та категорій мігрантів, а також все більший акцент на відборі мігрантів на основі їхнього кваліфікаційного рівня. Трудові мігранти і надалі залишаються відносно бажаними іммігрантами, порівняно з іншими категоріями мігрантів, незалежно від їхнього кваліфікаційного рівня. Однак, починаючи з середини 1970-х рр. частка рестрикційних заходів відносно низькокваліфікованих робітників значно зросла. Єдиною категорією трудових мігрантів стосовно яких з 1945 р. значно зросли обмеження є нелегальні мігранти. Виключенням в даному разі виступає регіон Латинської Америки, де ліберальний тренд стосується в тому числі і нелегальних робітників [9].

Право на в’їзд для низькокваліфікованих з 1990-х рр. розширилось в більшості приймаючих країн. Значна кількість урядів сприяла імміграції сезонних робітників (Австрія в 2002 р., Франція – в 2004 р.). Деякі уряди зменшили критерії для доступу специфічних категорій робітників, які не відносились до висококваліфікованих професіоналів (наприклад, запровадження Сполученим Королівством в 1998 р. віз для робітників домашніх господарств). Набувають популярності двосторонні угоди щодо працевлаштування, такі як розширення Схеми туристичних віз з можливістю працевлаштування в Австралії та Новій Зеландії. Всі ці програми надають лише обмежені права робітникам, особливо щодо можливості отримання права на постійне проживання в країні перебування [9].

Незважаючи на обмеженість більшості програм трудової міграції, збільшення каналів в’їзду для низько кваліфікованих працівників вказує на те, що дана категорія робітників має сталий попит країнах призначення. Так, М. Байне [2] відзначає наявність складної картини політик щодо трудової міграції в ряді розвинених країн. Так, якщо Австралія та Швейцарія посилюють обмеження, Німеччина та США зберігають існуючий рівень жорсткості регулювання, то Нідерланди і Сполучене Королівство лібералізують свою політики щодо доступу низько кваліфікованої робочої сили [9].

Якщо регулювання імміграції робітників низької кваліфікації хоча загалом є відносно реалізованим, але має значні відмінності як між різними регіонами, так і в їхніх рамках, то політика сприяння кваліфікованій та висококваліфікованій міграції набрала особливої популярності в усіх регіональних об’єднаннях в ХХІ ст. [5]. Особливого поширення такий підхід набуває в міграційних системах, які базуються на пропозиції міграції і використовують системи, які базуються на міграційній системі балів. Система була запроваджена в Канаді (1967 р.), Австралії та Новій Зеландії (1991 р.) і продовжує модернізуватись і ефективно використовуватись в цих країнах і на сьогодні [9].

Зважаючи на значні успіхи в залученні кваліфікованої робочої сили в країнах з діючими системами балів, ряд країн, що використовують систему імміграції. Що базується на попиті на робочу силу також запроваджують окремі програми сприяння залученню висококваліфікованих фахівців. В 2007 р. Данія започаткувала Схему зелених карт надаючи право проживання впродовж на 6-місяцного пошуку роботи для тих, хто пройде через систему балів, в 2008 Нідерланди впровадили рейтингову адмісію самозайнятих осіб, які повинні впроваджувати інновації, створювати робочі місця або здійснювати інвестиції [9].

Певного поширення система міграційних балів набуває не лише в ЄС, але і в країнах азійського регіону. В 2006 р. Китаєм було запроваджено Схема адмісії кваліфікованих мігрантів, в 2010 р. в Південній Кореї система балів була впроваджена для спрощення процедури отримання права на постійну імміграцію для висококваліфікованих працівників, які прожили в країні понад 1 рік. В 2012 р. відкрила преференційний доступ для постійної імміграції науковцям, лікарям, менеджменту корпорацій [8]. Нелегальна міграція залишається єдиним типом міжнародного переміщення яке з другої половини ХХ ст. підпадало все більшою мірою під більш обмежуючу політику, однак, рестрикційний тренд співпадає з поширенням регуляризації в країнах Європи і Латинської Америки [9].

В рамках спільноти АСЕАН просувається ідея вільного руху кваліфікованої міграції, в зв’язку з чим започатковано Тристоронній форум щодо трудової міграції. В Америці такі регіональні об’єднання як МЕРКОСУР, Андська Спільнота, КАРИКОМ розвивають субрегіональні політики, які спрямовані на права трудових мігрантів, що підкріплюється наявністю консультативних та дорадчих регіональних інституцій. В Африці, різні субрегіональні органи, в тому числі Співтовариства розвитку Півдня Африки (САДК), Економічного співтовариства країн Західної Африки (ЕКОВАС) і Східно-Африканського співтовариства (EAC), порушували різні аспекти міграційної політики, в той час як МОП працює в тісному контакті з Африканським союзом в розробці регіональних підходів з питань зайнятості та боротьби з бідністю в Африці [6].

Одночасне використання міграційного відбору по принципу громадянства, а також професійним критеріям спричинює ряд наслідків. Так, легальна міграція трудових мігрантів до країн ОЕСР може бути ускладненою як через обмежуючу міграційну політику приймаючих країн, так і завдяки жорсткій конкуренції з боку більш багатих та кваліфікованих африканців, які користуються більш сприятливим режимом доступу на ринок праці країн ЄС та Північної Америки. Така більш таргетована політика поряд з все більш широким запровадженням міграційних систем балів стає все більш характерною рисою національного та регіонального регулювання трудової міграції у світовому господарстві.

Висновки. Імміграційна політика ключових приймаючих країн трансформувалась від міграційного відбору на основі національного принципу, до підходу єдиної політики щодо всіх національностей з виключенням для мігрантів в рамках інтеграційних об’єднань. Якщо імміграційна політика ХІХ- першої половини ХХ ст. була ліберальною лише щодо окремих національностей, то з другої половини ХХ ст. міграційна політика. В тому числі і на регіональному рівні, є сукупність ліберальних та рестрикційних підходів. Водночас, сучасний преференційний режим для міграції в ряді інтеграційних об’єднань, таких як ЄС або МЕРКОСУР, або через механізм двосторонніх угод щодо працевлаштування сезонних робітників чи працівників певних професій,  дозволяє стверджувати, що застарілий принцип заборони для міграції окремих національностей частково трансформувався в надання привілей для громадян певних держав.

Досвід кризових явищ в Європі в середині 1970-х рр. вказує на те, що навіть за умови тимчасового запровадження рестрикційних заходів імміграційної політики, визначальними є довгострокові інтереси для країн призначення. Таким чином, незважаючи на сучасну ситуацію з міграційною кризою, пов’язаною зі значним припливом до ЄС біженців з Північної Африки та Близького Сходу, а також нестійким посткризовим розвитком регіонального ринку праці, в стратегічному плані переважаючими є довгострокові потреби, інтереси та пріоритети в регіональних об’єднаннях. Так, зважаючи на демографічну кризу, ЄС потребуватиме стабільний притік молодої робочої сили всіх кваліфікацій, а також з урахуванням відставання в «боротьбі за таланти» з США, Канадою та Австралією – залучення висококваліфікованої робочої сили.

Підходи до сучасної міграційної політики суттєво диференціюються відповідно специфічних категорій міграції. При наявності загальної  тенденції до зменшення ліберальних змін в імміграційній політиці, трудова міграція, загалом, залишається бажаним видом міграції для приймаючих країн, особливо ж сприятливою і надалі є політика щодо висококваліфікованих працівників, студентів та інвесторів. На сьогодні, міграційні режими не стають більш обмежуючими загалом, а стають все більш складними та диференційованими, все більшого значення набувають професійні вміння при міграційному відборі.

 

Список літератури.

1. Acosta Arcarazo D., Freier L. F. Turning the Immigration Policy Paradox Up-side Down? Populist Liberalism and Discursive Gaps in South America / D. Acosta Arcarazo, L. F. Freier  // [Electronic source]. – Mode of access: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/imre.12146/abstract

2. Beine M. A., Boucher B., Burgoon M., Crock J., Thielemann E. Comparing Immigration Policies: An Overview from the IMPALA Database / M. A. Beine, B. Boucher, M. Burgoon, J. Crock , E. Thielemann  // [Electronic source]. – Mode of access: http://www.michelbeine.be/sitemichel/pdf/IMPALAIMR.pdf

3. Boeri T.,  Brücker H.,  Docquier F., Rapoport H. Brain Drain and Brain Gain: The Global Competition to Attract High-skilled Migrants / T. Boeri,  H. Brücker,  F. Docquier, H. Rapoport // [Electronic source]. – Mode of access:  https://global.oup.com/academic/product/brain-drain-and-brain-gain-9780199654826?cc=ua&lang=en&

4. Cantor D. J.,  Freier L. F., Gauci J.-P. A Liberal Tide: Immigration and Asylum Law and Policy in Latin America / D. J. Cantor, L. F. Freier, J.-P. Gauci // [Electronic source]. – Mode of access: http://sas-space.sas.ac.uk/6149/1/01.%20ALT_title%20page%20and%20contents.pdf

5. Czaika M., Parsons C. R. The Gravity of High-skilled Migration Policies / M. Czaika, C. R. Parsons // [Electronic source]. – Mode of access: https://www.imi.ox.ac.uk/publications/the-gravity-of-high-skilled-migration-policies

6. Fair migration: Setting an ILO agenda / International Labour Office // [Electronic source]. – Mode of access: http://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---ed_norm/---relconf/documents/meetingdocument/wcms_242879.pdf

7. Freeman G. P. Modes of Immigration Politics in Liberal Democratic States / G. P. Freeman // [Electronic source]. – Mode of access: https://www.jstor.org/stable/2547729

8. Gilardi F. Four Ways We Can Improve Policy Diffusion Research / F. Gilardi // F. Gilardi // [Electronic source]. – Mode of access: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/imre.12288/full

9. de Haas H., Natter K., Vezzoli S. Growing Restrictiveness or Changing Selection? The Nature and Evolution of Migration Policies / H. de Haas, K. Natter, S. Vezzoli // [Electronic source]. – Mode of access: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/imre.12288/full

10. Meyers E. International Immigration Policy: A theoretical and Comparative Analysis. / E. Meyers // [Electronic source]. – Mode of access: http://www.palgraveconnect.com/pc/doifinder/view/10.1057/9781403978370

11. Siciliano A.L. Is there a migration policy for regional integration in South America? Emerging evidence from MERCOSUR / A.L. Siciliano // [Electronic source]. – Mode of access: http://www.academia.edu/3264163/IS_THERE_A_MIGRATION_POLICY_FOR_REGIONAL_INTEGRATION_IN_SOUTH_AMERICA_EMERGING_EVIDENCE_FROM_MERCOSUR

 

References.

1. Acosta Arcarazo, D., and Freier L. F. (2015), “Turning the Immigration Policy Paradox Up-side Down? Populist Liberalism and Discursive Gaps in South America”, [Online], available at: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/imre.12146/abstract (Accessed 16 November 2016).

2. Beine M. A., Boucher B., Burgoon M., Crock J., and Thielemann E. (2015), “Comparing Immigration Policies: An Overview from the IMPALA Database”, [Online], available at:  http://www.michelbeine.be/sitemichel/pdf/IMPALAIMR.pdf (Accessed 16 November 2016).

3. Boeri T., Brücker H.,  Docquier F., and Rapoport H. (2012), “Brain Drain and Brain Gain: The Global Competition to Attract High-skilled Migrants”, [Online], available at:  https://global.oup.com/academic/product/brain-drain-and-brain-gain-9780199654826?cc=ua&lang=en& (Accessed 16 November 2016).

4. Cantor D. J., Freier L. F., and Gauci J.-P. (2015), “A Liberal Tide: Immigration and Asylum Law and Policy in Latin America”, [Online], available at:  http://sas-space.sas.ac.uk/6149/1/01.%20ALT_title%20page%20and%20contents.pdf (Accessed 16 November 2016)

5. Czaika M., and Parsons C. R. (2015), “Parsons The Gravity of High-skilled Migration Policies”, [Online], available at:  https://www.imi.ox.ac.uk/publications/the-gravity-of-high-skilled-migration-policies (Accessed 16 November 2016)

6. International Labour Office. (2014), “Fair migration: Setting an ILO agenda”, [Online], available at:  http://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---ed_norm/---relconf/documents/meetingdocument/wcms_242879.pdf (Accessed 16 November 2016)

7. Freeman G. P. (1995), “Modes of Immigration Politics in Liberal Democratic States”, [Online], available at: https://www.jstor.org/stable/2547729 (Accessed 16 November 2016)

8. Gilardi F. (2015), “Four Ways We Can Improve Policy Diffusion Research”, [Online], available at: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/imre.12288/full (Accessed 16 November 2016)

9. de Haas H., Natter K., and Vezzoli S. (2014), “Growing Restrictiveness or Changing Selection? The Nature and Evolution of Migration Policies”, [Online], available at: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/imre.12288/full (Accessed 16 November 2016)

10. Meyers E. (2007), “International Immigration Policy: A theoretical and Comparative Analysis”, [Online], available at: http://www.palgraveconnect.com/pc/doifinder/view/10.1057/9781403978370 (Accessed 16 November 2016)

11. Siciliano A.L. (2013), “Is there a migration policy for regional integration in South America? Emerging evidence from MERCOSUR”, [Online], available at:  http://www.academia.edu/3264163/IS_THERE_A_MIGRATION_POLICY_FOR_REGIONAL_INTEGRATION_IN_SOUTH_AMERICA_EMERGING_EVIDENCE_FROM_MERCOSUR (Accessed 16 November 2016)

 

Стаття надійшла до редакції 16.11.2016 р.