EnglishНа русском

Ефективна економіка № 4, 2017

УДК: 338.43:336(477)

 

Ю. О. Швець,

к. е. н., ст. викладач кафедри фінансів, банківської справи та страхування,

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя

Н. П. Кулачок,

студентка, Запорізький національний університет, м. Запоріжжя

 

ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО СЕКТОРУ

 

Yu. O. Shvets,

Candidate of Economic Sciences, senior lecturer of the Department of Finance, banking and insurance,

Zaporizhzhya national University, Zaporizhzhya

N. P. Kulachok,

student, Zaporizhzhya national University, Zaporizhzhya

 

FINANCIAL FACTORS OF GOVERNMENT SUPPORT OF AGRICULTURAL SECTOR ENTERPRISES

 

Функціонування бізнесового підприємства опирається на його фінансову забезпеченість, що стосується будь-якого виду підприємництва, в тому числі і в сфері сільського господарства. Доходи від ведення сільськогосподарського підприємництва складають значну частку ВВП України. Ефективне фінансове забезпечення цього сектору економіки може в декілька разів збільшити частку ВВП країни та значно зменшити рівень безробіття серед сільського населення. На сьогодні, сільськогосподарський сектор особливо збитковий, тому метою статті є провести аналіз державного фінансового забезпечення діяльності сільськогосподарських підприємств, визначити основні проблеми та окреслити кроки для покращення ситуації в даному секторі економіки. Окрім державної підтримки, сільськогосподарський сектор потребує інвестиційних вливань, сприятливий клімат для яких повинна забезпечити держава. Необхідна модернізація виробництва, яка частково буде забезпечуватись державним фінансуванням, а частково інвестиційними надходженнями.

 

Business enterprise relies on financial support, this applies to any type of business, including agricultural. Revenues from the agricultural business constitute a significant share of GDP Ukraine. Effective financial support for this sector may several times increase the share of GDP and reduce unemployment among the rural people. Today the agricultural sector is unprofitable, the purpose of the paper is to analyze state financial support of agricultural enterprises, identify the main problems and provide steps to improve the situation in this sector. In addition to government support, the agricultural sector needs investment inflows, favorable climate for which the state must provide. The required modernization of production, part will be provided state funding and partly investment income.

 

Ключові слова: державне фінансування, сільськогосподарський комплекс, кредитування сільськогосподарського сектору, державне регулювання, фінансова система України, фінансові посередники, іноземний досвід.

 

Key words: state funding, agricultural complex, lending agricultural sector, state regulation, financial system of Ukraine, financial intermediaries, international experience.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Державна фінансова підтримка функціонування сільськогосподарського підприємництва є життєво важливим фактором для нормальної діяльності сільськогосподарського сектору. Втрата одного з джерел фінансування або ж скорочення розмірів таких фінансових надходжень негативно впливає на роботу підприємства. За таких умов, щоб «вижити» та покрити збитки підприємства піднімають ціну продукції, що призводить до зниження попиту та ліквідації підприємства в кінцевому результаті. Тому дуже важливою є ефективна фінансова політика держави в сільськогосподарському секторі. Така політика має враховувати всю специфіку сільськогосподарської галузі, зокрема її сезонність.

На сьогодні здійснюється неефективне фінансове регулювання сільськогосподарської галузі, що пов’язано з низкою економічних та політичних чинників, а також і з нераціональним розподіленням адміністративного ресурсу. Сільськогосподарський сектор нагально потребує реформування фінансової політики держави.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Більшість економістів та науковців у своїх роботах звертають увагу читачів та громадськості на проблемах функціонування державного фінансового регулювання в країні. Дослідженням фінансового ринку займається багато вчених-економістів, однак більшість акцентують свою увагу на проблемах роботи банківської фінансової сфери та страхової сфери, це зокрема праці Вовчак О. Д. [3], Герасимова С. В. [4], Зеліско І.М. [6], Латковської Т. А. [8], Лук’янова В. С. [9]. Проте, взаємодія банківських та страхових структур із підприємствами сільськогосподарського комплексу висвітлена недостатньо, тому дана проблема є актуальною.

Формулювання цілей статті. Здійснити аналіз ефективності державного фінансового регулювання діяльності підприємств сільськогосподарського сектору, виокремити проблеми, запропонувати шляхи їх вирішення, надати рекомендації щодо реформування підходу до здійснення фінансового забезпечення сільськогосподарського комплексу.

Основний матеріал. Сільськогосподарський комплекс незважаючи на свій занедбаний стан на протязі останніх 6-ти років складає стабільну частку ВВП країни: у 2010 р. доходи від діяльності сільськогосподарського комплексу складали 7,44% (80.385 млн. грн.), а у 2016 р. – 11,63% (277.197 млн. грн.) (рис. 1). Однак, незважаючи на ріст економічних показників, частка ВВП галузі за дані роки збільшилась на 4,19% (196.812 млн. грн.), а доходи самої галузі, без прив’язки до ВВП країни збільшились майже в 3 рази, не було враховано інфляційний характер [5]. З рис. 1 також помічаємо, що якщо ВВП країни в період 2014 – 2016 рр. різко зріс, то частка ВВП сільськогосподарського сектору залишилась в межах стабільної похибки. Отже, фінансувались та розвивались інші галузі, що залишило позаду сільське господарство.

Показник середньорічної заробітної плати в секторі сільського господарства є одним з найнижчих по Україні. У 2016 р. середня зарплата в секторі сільського господарства в розрахунку на одного штатного працівника складала 3916 грн. [10].

 

Рис. 1. Співвідношення частки ВВП сільськогосподарського сектору до ВВП України у 2010 – 2016 рр.

(розроблено автором на основі [5])

 

Рівень матеріально-технічного  забезпечення сільськогосподарською технікою у 2015 р. становив від 45% – до 50%, а понад 90% матеріально‑технічних засобів визнані зношеними та потребують негайної заміни [10].

Державне фінансове регулювання в сільськогосподарській галузі є неефективним. В результаті нераціональної фінансової державної політики в галузі у 2015 році державою було втрачено близько 2,5 % ВВП. За підрахунками Міністерства економічного розвитку та торгівлі можлива частка ВВП від доходів сільськогосподарської галузі могла бути на 50 млрд. грн. більшою за умови оновлення матеріально-технічної бази та сприяння суб’єктам підприємництва галузі у пільговому кредитуванні [10]. Відсутність пільгового кредитування та пільгового оподаткування малих та середніх підприємств призводить до різкого скорочення їх кількості, що тягне за собою збільшення рівня безробіття серед сільського населення. Відсутність інвестиційних проектів не привертає увагу інвесторів до галузі. Державою не виділяються кошти на оновлення матеріально-технічної бази сектору та на впровадження інноваційних технологій, що відштовхує інвесторів та гальмує розвиток сільського господарства.

Дані економічних показників та висновки зроблені на їх основі можна пояснити тим, що сільськогосподарські підприємства обмежені в фінансових ресурсах. Найпопулярнішими та найдоступнішими для даної галузі ресурсами фінансового забезпечення є:

- кредити комерційних банків;

- державна підтримка;

- страхові виплати.

З огляду фінансової системи на сьогодні сільськогосподарський комплекс позбавлений можливості виходу на біржовий, валютний, іпотечний, інвестиційний ринки, залишаються недоступними ринки цінних паперів та фінансових послуг, фондовий ринок також заблокований для входу сільськогосподарських підприємств. Суб’єкти підприємницької діяльності сільськогосподарського комплексу не можуть скористатися і новітніми технологіями кредитних ринків, таких як лізинг. Таким чином, держава повинна шляхом створення відповідної, привабливої для інвесторів, фінансової платформи у поєднанні із правовим забезпеченням почати розвивати інноваційний фінансовий ринок для сектору сільського господарства.

Звернемо увагу на кредитування бізнесу в сільському господарстві. Переважною більшістю фінансових установ, близько 87%, що надають кредити сільськогосподарському бізнесу виступають комерційні банки, що зробили неконкурентоспроможними на цьому ринку такі установи, як кредитні чи кооперативні спілки. Незважаючи на те, що для кредитних спілок був створений такий орган як  Об’єднана кредитна спілка, дана некомерційна організація не змогла ефективно представляти інтереси кредитних спілок в уряді. Ще одним кроком на шляху вирішення проблеми було б створення кооперативного банку, який би став забезпечувати підприємців агропромислового комплексу вцілому та міг би здійснювати купівлю фінансових ресурсів в Національного банку України, так само як це здійснюють комерційні українські банки.

Мережа фінансових установ в Україні є широкою, але не здатна в повній мірі забезпечити потреби підприємств та надати їм можливість відносно вільно користуватись фінансовими ресурсами. У 2015 р. кількість підприємств, що здійснюють фінансову та страхову діяльність в Україні налічувало 4333 одиниці. При чому 93% (4039 од.) відносяться до категорії – малі підприємства [5]. Таким чином, помічаємо невелику кількість середніх та великих підприємств, що здійснюють фінансову та страхову діяльність і які не можуть забезпечити належне фінансове забезпечення підприємствам сільськогосподарської галузі. Щодо суто банків, то станом на 2016 р. налічується 75 діючих українських банків та 25 діючих банків з іноземним капіталом. На протязі 2014 – 2016 рр. припинили свою діяльність 82 банки. Частку банків було закрито через непрозору структуру власності та через порушення банківського законодавства [12].

З огляду на оцінку сьогоднішнього стану державного фінансового регулювання сільськогосподарського сектору, бачимо, що фінансова система є неефективною в процесі здійснення фінансування сільського господарства. Для здійснення результативного фінансового забезпечення галузі сільського господарства фінансовій системі країни потрібно задіяти більше нових фінансових установ. Дані установи повинні здійснювати цільове фінансування підприємств сільськогосподарського комплексу, їх діяльність повинна фінансуватись державою, таким чином держава зможе підтримати розвиток агропромислового комплексу вцілому по країні. Також з метою подолання кредитної монополії банків в кредитуванні сільськогосподарських підприємств пропонуємо утворити кооперативний банк, щоб зміг об’єднати фінансові ресурси кредитних спілок та спеціалізований сільськогосподарський банк з допомогою якого держава б могла здійснювати спеціалізоване фінансування сільськогосподарського комплексу враховуючи сезонність останнього.

Оцінивши стан державного фінансування сільськогосподарських підприємств можемо виокремити основні проблеми:

1. Відсутність кооперативного банку, який склав би конкуренцію існуючим комерційним банкам.

2. Відсутність спеціалізованого сільськогосподарського банку.

3. Відсутність законодавчих гарантій пільгового кредитування сільськогосподарського підприємництва.

4. Відсутність проектів пільгового оподаткування для суб’єктів підприємницької діяльності у сільському господарстві.

5. Недостатнє фінансування витрат на оновлення та обслуговування матеріально-технічної бази галузі.

6. Недостатнє фінансування інвестиційних проектів.

7. Відсутність державних та регіональних програм, які б розподіляли кошти для модернізаційних процесів виробництва у сільськогосподарській галузі.

8. Відсутність законопроектів, які б регулювали кредитування оборотних засобів підприємств сільськогосподарського сектору.

9. Недостатнє фінансування регіональних програм зайнятості та соціального захисту працівників сільськогосподарського сектору.

Вважаючи, що одною зі стратегічних цілей України є вступ до Європейського Союзу (ЄС) пропонуємо модернізувати фінансову структуру України у відповідності до стандартів ЄС, зокрема і сектор фінансування сільського господарства країни [13]. Ефективною вважаємо систему фінансування агросектору Польщі. Тут задіяні спеціалізовані організації, що перерозподіляють кошти та здійснюють фінансування критичних напрямків господарства.

З метою розвитку сільськогосподарського комплексу Польща задекларувала та виконала поетапну роботу, що складалась із таких кроків:

1. Були ліквідовані усі борги в сільськогосподарському секторі.

2. Було проведено реструктуризацію виробництва.

3. Було модернізовано  процес виробництва у агропромисловому комплексі.

4. Було доведено якість продукції до світових стандартів.

5. Була запроваджена система стимулювання сільськогосподарських підприємств.

6. Було реанімовано існуючі підприємства сільськогосподарської галузі.

7. Було залучено нових суб’єктів підприємницької діяльності [1].

З метою якісного підвищення сучасного економічного та фінансового стану сільськогосподарської галузі пропонуємо такі шляхи вирішення існуючих проблем:

1. Розробити законопроект, що регулюватиме пільгове кредитування сільськогосподарських підприємств на основі партнерських відносин держави та комерційних фінансових установ.

2. Внести зміни до Податкового кодексу України, які б встановлювали розмір пільгового оподаткування для підприємств сільськогосподарської галузі.

3. Утворити спеціалізований сільськогосподарський банк та розробити ряд законопроектів, які б регламентували його діяльність.

4. Збільшити витрати на фінансування інвестиційних проектів у сільськогосподарській галузі.

5. Збільшити витрати на оновлення матеріально-технічної бази галузі.

6. Розробити законопроекти, які б регулювали кредитування оборотних засобів підприємств сільськогосподарської галузі.

7. Розробити державні та регіональні програми, які б регулювали розподіл коштів для модернізаційних процесів виробництва у сільськогосподарській галузі.

8. Збільшити фінансування регіональних програм зайнятості та соціального захисту працівників сільськогосподарського комплексу.

З огляду на сучасний стан фінансового забезпечення сільського господарства в Україні та відштовхуючись від іноземної практики подолання подібних фінансових проблем пропонуємо державі утворити спеціалізовані органи перед якими поставити наступні завдання:

1. Подолати боргові зобов’язання сільськогосподарських підприємств перед банківськими установами.

2. Забезпечити пільгову кредитну ставку для підприємств сільськогосподарського сектору.

3. Підвищити інвестиційну привабливість сільськогосподарського сектору.

4. Гарантувати податкові пільги для інвесторів галузі.

5. Оновити матеріально-технічну базу сектору сільського господарства.

6. Розробити програму заходів щодо стимулювання сільськогосподарських підприємств.

7. Реанімувати існуючі сільськогосподарські підприємства.

8. Залучити нових суб’єктів підприємницької діяльності до галузі.

9. Модернізувати виробничі процеси агропромислового комплексу.

Висновки та напрямки подальших досліджень. Сільське господарство є однією з найменш фінансово забезпечених галузей в Україні. Окрім фінансового забезпечення, проблеми прослідковуються в соціальному захисті працівників даного сектору. Держава не в змозі надати робочі місця в сільськогосподарській галузі та забезпечити високу заробітну плату, соціальні гарантії робітникам. Держава не в змозі забезпечити комфортні умови для малих та середніх суб’єктів підприємницької діяльності в галузі.

Оцінивши фінансовий та економічний стан сільськогосподарського сектору в Україні та врахувавши іноземний досвід, запропоновано ряд кроків, щодо покращення ситуації із фінансовим забезпеченням підприємств сільськогосподарського сектору:

Зважаючи на те, що даний напрям фінансування підприємств сільськогосподарської галузі майже не досліджується в економічній та фінансовій літературі визначаємо його як актуальним та перспективним для проведення більш детальних досліджень.

 

Література.

1. Lewandowski J. Rodzaje kredytow na finansowanie rozwoju rolnictwa I warunki ich pozyskania. W: Ocena efektywnosci wykorzystania kredytow na modernizacje i restrukturyzacje gorpodarstw rodzinnych. Fundacja Rozwoj SGGW. Warszawa, 1997.

2. Podstawka M. System finansowy w rolnictwie na tle integracji Polski z Unia Europejska / M. Podstawka. – Warszawa : FAPA, 2000. – S. 188.

3. Вовчак О. Д. Фінансове посередництво: економічна сутність і класифікація / О. Д. Вовчак, Л. О. Крентовська // Вісник Національного банку України. – 2014. – №8. – С. 4–9.

4. Герасимова С. В. Роль фінансових посередників в організації інвестиційної діяльності акціонерних товариств / С. В. Герасимова // Фінанси України. – 2012. – №4. – С. 103–111.

5. Державна служба статистики України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

6. Зеліско І. М. Фінансові ресурси інтеграційних аграрних формувань: теорія, методологія, практика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. ек. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами» / Зеліско І.М. – Київ, 2012. – 36 с.

7. Коваль С. Л. Теоретичні аспекти фінансових ресурсів банку / С. Л. Коваль // Світ фінансів. – 2014. – №2. – С. 82–91.

8. Латковська Т. А. Реформування системи захисту прав споживачів на ринках фінансових послуг у сучасний період / Т. А. Латковська. // Юридичний вісник. – 2013. – №4. – С. 45–51.

9. Лук'янов В. С. Регуляторні імперативи сучасних фінансових ринків / В. С. Лук'янов // Актуальні проблеми економіки. – 2015 – №1. – С. 403–411.

10. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua.

11. Міщенко В. В. Інструментальне забезпечення стабільності банківської системи на основі розробки агрегованого індексу / В. В. Міщенко, О.К. Малютін. // Вісник Національного банку України. – 2015. – №4. – С. 32–37.

12. Національний банк України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bank.gov.ua.

13. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року від 19 вересня 2007 року №1158 (поточна редакція від 20 грудня 2013 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1158-2007-%D0%BF.

 

References.

1. Cabinet of Ministers of Ukraine (2017), “Resolution on approval of the State program of development of Ukrainian village until 2015”, available at: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1158-2007-%D0%BF (Accessed 14 April 2017).

2. Herasymova, S.V. (2012), “The role of financial intermediaries in organizing investment corporations”, Finansy Ukrainy, no. 4, pp. 103–111.

3. Koval', S.L. (2014), “The theoretical aspects of bank funds”, Svit finansiv, no. 2, pp. 82–91.

4. Latkovs'ka, T.A. (2013), “Reform of consumer protection in financial services in modern times”, Yurydychnyj visnyk, no. 4, pp. 45–51.

5. Levandovski, J. (1997), “Types of credit for financing the development of agriculture and the conditions of their acquisition”, Evaluation of credit utilization efficiency for modernization and restructuring of family affections, SGGW Development Foundation, Warsaw, pp. 32–34.

6. Luk'ianov, V.S. (2015), “Regulatory imperatives of modern financial markets”, Aktual'ni problemy ekonomiky, no. 1, pp. 403–411.

7. Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine (2017), available at: http://www.me.gov.ua (Accessed 14 April 2017).

8. Mischenko, V.V. and Maliutin, O.K. (2015), “Tool to ensure stability of the banking system through the development of an aggregate index”, Visnyk NBU, no. 4, pp. 32–37.

9. National Bank of Ukraine (2017) , available at: www.bank.gov.ua (Accessed 14 April 2017).

10. Podstavka, M. (2000), Finansova systema v sil's'komu hospodarstvi na tli pol's'koi intehratsii z Yevropejs'kym Soiuzom, [Financial system in agriculture against the background of Poland's integration with the European Union], FAPA, Warsaw, Poland.

11. State Statistics Service of Ukraine (2017), available at: http://www.ukrstat.gov.ua (Accessed 14 April 2017).

12. Vovchak, O.D. and Krentovs'ka, L.O. (2014), “Financial intermediation: economic nature and classification”,  Visnyk NBU, no. 8, pp. 4–9.

13. Zelisko, I.M. (2012), “Financial resources integration agrarian units: theory, methodology, practice”, Doctor of Economic Sciences Thesis, Economics and Enterprise Management,  Academy of Agricultural Sciences Ukraine, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 16.04.2017 р.