УДК 338

 

П. М. Кричун,

аспірант кафедри аудиту,

 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

СЛУЖБА ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ НА БУДІВЕЛЬНИХ ПІДРЯДНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ:

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

 

SERVICE OF INTERNAL AUDIT ON BUILDING ENTERPRISES: PROBLEMS AND PROSPECTS OF FUNCTIONING

 

В статті досліджено питання взаємодії системи внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту на будівельних підприємствах, запропоновано три схеми організації системи внутрішнього контролю та описано місце внутрішнього аудиту в кожній із цих схем, описано функціональну структуру внутрішнього аудиту, структуру також обґрунтовано необхідність посилення наукових досліджень в питаннях функціонування служби внутрішнього аудиту на будівельних підприємствах.

Ключові слова: аудит, внутрішній аудит, система внутрішнього контролю, служба внутрішнього аудиту, схеми функціонування служби внутрішнього аудиту 

 

The article is about the question of co-operation of the internal control and internal audit system is investigational on building enterprises, three charts of organization of the internal control system are offered and the place of internal audit is described in each of these charts, the functional structure of internal audit is described, a structure is also reasonable necessity of strengthening of scientific researches for the questions of functioning of service of internal audit on building enterprises.

Keywords: audit, internal audit, system of internal control , service of internal audit, chart of functioning of service of internal audit.

 

 

Функціонування системи внутрішнього контролю (СВК) на підрядних будівельних підприємствах в сучасних умовах функціонування економіки держави та ринкової кон’юнктури (ситуації) в галузі будівництва є необхідною умовою для досягнення максимального рівня ефективності їх діяльності. Однак питання дієвості такої системи, як і методично-організаційні засади функціонування служб внутрішнього аудиту (СВА), досі перебувають на зародковому рівні і вимагають більш інтенсивної участі вчених в розробці принципів, положень та засад функціонування цих явищ та їх нормативному урегулюванні.

Тенденції в даних питаннях є такими, що останніми роками  вітчизняні вчені все частіше піднімають питання про необхідність побудови СВК чи не на всіх вітчизняних підприємствах. Однак досі потребу в ній усвідомлюють не всі власники та керівники підприємств.

Розуміння місця та ролі внутрішнього аудиту в структурі СВК в сучасних наукових джерелах продовжує залишатися різноманітним та суперечливим. Така ситуація негативно впливає на розвиток цього виду діяльності в Україні.  У більшості вітчизняних підприємств та їх власників досі немає свідомого розуміння важливості створення на підприємстві служби внутрішнього аудиту (СВА).

Такій ситуації сприяють і плюралістичні тенденції до розуміння сутності внутрішнього аудиту та його зв’язку із СВК, які спостерігаються в роботах вітчизняних вчених. Усе це в сукупності і стало обґрунтуванням вибору теми наукової статті.

Завдання щодо здійснення внутрішнього контролю лежить саме на керівних органах підприємства. Як зазначає О. А. Петрик, внутрішній контроль на підприємстві здійснюють спостереж­на рада, правління, рада директорів, ревізійна комісія, керівники функціональних підрозділів, служба внутрішнього аудиту [1, с. 345]. При цьому автор дає таке визначення системи внутрішнього контролю: «сукупність політики і процедур, прийнятих керівництвом економічного суб’єкта з ме­тою забезпечення організованого й ефективного ведення госпо­дарської діяльності, у тому числі дотримання вимог по­літики керівництва, збереження активів, запобігання і виявлення випадків обману і помилок, точності і повноти облікових записів, а також своєчасної підготовки надійної фінансової інформації» [1, с. 345]. Схожі підходи пропагуються і іншими науковцями, тобто визнається, що служба внутрішнього аудиту (СВА) здійснює контрольні функції на рівні із іншими органами управління підприємством.

Що стосується діяльності внутрішніх аудиторів, то їхній статус наразі залишається поза межами нормативно-правового регулювання. На сьогодні здійснення внут­рішнього аудиту в Україні законодавчо врегульованим є лише для банківської сфери. У найближчому майбутньому очікується впровадження інституту внутрішніх аудиторів на рівні держпідприємств та бюджетних організацій [2].

На противагу вітчизняному досвіду внутрішній аудит є досить поширеним у європейських країнах та Сполучених Штатах Америки, де створено спеціальний Інститут внутрішнього аудиту. У зарубіжних країнах внутрішній аудит вважають важливим та необхідним елементом управлінського контролю, який здійсню­ється в інтересах самого підприємства. Основне завдання, яке ви­рішують внутрішні аудитори, — надання кваліфікованої допомоги персоналу підприємства для найбільш ефективного та якісного виконання ними своїх функціональних обов’язків.

Не зважаючи на методичну схожість, між внутрішнім та зовнішнім аудитом все ж є чимало відмінностей, які у більшості випливають із нормативно-правового статусу внутрішніх аудиторів. Зокрема, цілі і завдання СВА визначаються у внутрішніх (локальних) документах підприємств, на яких такі служби створено (положення про СВА, накази, інструкції та розпорядження тощо). СВА є структурним підрозділом в єдиній структурі підприємства, а тому її діяльність має внутрішньо-організаційний характер і залежить від розподілу повноважень між органами управління підприємством. Внутрішні аудитори отримують заробітну плату і є штатними працівниками підприємства, відповідно досить важко забезпечити повне дотримання принципу незалежності, зокрема від виконавчих органів управління підприємством. Для здійснення внутрішнього аудиту можна залучати зовнішніх аудиторів, однак такий аудитор при виконанні зовнішнього аудиту не може і не повинен одночасно перебувати в трудових чи будь-яких інших юридичних відносинах із підприємством. Кваліфікаційні вимоги до внутрішніх аудиторів визначаються керівництвом, якому підпорядкована СВА, тоді як до зовнішніх аудиторів такі вимоги встановлені законодавством. Важливою ознакою є і те, що діяльність СВА відбувається на постійній плановій основі, ініціювання перевірок з боку вищих органів управління підприємством можливе, але не є обов’язковою умовою. Для зовнішнього аудиту характерне ініціювання його проведення з боку замовника, навіть у випадках проведення обов’язкового аудиту згідно вимог законодавства.

Створення СВА відбувається за рішенням найвищих органів управління підприємством. Доцільність введення такого підрозділу в структуру будівельного підрядного підприємства випливає і залежить від розміру підприємства, його організаційно-правової форми та організаційної структури тощо. Зокрема, створення СВА на малих підприємствах в будівництві в більшості випадків не доцільне. Однак питання здійснення внутрішнього господарського контролю, одним із інструментів якого може бути зокрема і внутрішній аудит, залишається актуальним і для малих підрядних підприємств.

На рівні окремо взятого будівельного підприємства діяльність СВА можна розділити на складові:

1. Моніторинг внутрішнього контролю. Підрозділ внутрішнього контролю найчастіше відповідає за огляд заходів контролю, моніторинг їх функціонування та надання рекомендацій з удосконалення;

2. Перевірка фінансової та операційної інформації. Іноді внутрішнім аудиторам доручають огляд засобів, що використовуються для ідентифікації, виміру, класифікації цієї інформації, складання звітності про неї та конкретний запит щодо окремих статей, включаючи детальне тестування операцій, залишків на рахунках і процедур;

3. Огляд операційної діяльності. Полягає в огляді економічності, ефективності та результативності операційної діяльності, включаючи не фінансову діяльність суб’єкта господарювання;

4. Огляд дотримання законів і нормативних актів — огляд дотримання законів, нормативних актів та інших зовнішніх вимог, а також політик і директив управлінського персоналу та інших внутрішніх вимог;

5. Управління ризиками. Полягає в наданні допомоги підприємству через ідентифікацію та оцінку значної доступності ризику та поліпшення управління ризиками і системами контролю;

6. Управління. Підрозділ внутрішнього аудиту може оцінювати процес управління у контексті досягнення цілей з етики і системи цінностей, управління результатами діяльності та підзвітності, повідомлення інформації про ризик і контроль відповідним підрозділам організації та ефективності взаємодії між тими, кого наділено найвищими повноваженнями, зовнішніми і внутрішніми аудиторами та управлінським персоналом.

Таким чином, СВА підрядного підприємства може виконувати багато різних завдань. Але конкретні цілі, їх кількість та спрямування залежать від різних об’єктивних факторів: розміру суб’єкта господарювання, його структури, вимог та потреб управлінського персоналу.

Сучасні тенденції та зміна ролі внутрішніх аудиторів в питаннях підвищення ефективності та продуктивності діяль­ності підприємства потребують перегляду підходів та конкретизації визначення сутності внутрішнього аудиту.  Більшість визначень в наукових джерелах не враховують того, що внутрішній аудит повинен функціонувати як окрема система, незалежна від системи управління, системи бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю. Адже система внутрішнього контролю теж можу бути об’єктом внутрішнього аудиту. Плюс до того важливу роль відіграє конкретизація завдань, які покладаються на внутрішній аудит.

Тому в наступних наукових дослідженнях внутрішнього аудиту вченим пропонується виходити із того, що внутрішній аудит є окремою системою (службою) на підприємстві, незалежною від інших систем управління, обліку та контролю, хоча і такою, що впливає на них.

У будівництві можливі різноманітні типи поєднання систем (служб) внутрішнього господарського контролю та внутрішнього аудиту, а також їх зв'язок із зовнішнім аудиторами. За такою ознакою суб’єктів галузі можна розділити на три групи — на яких:

1. Створено службу внутрішнього господарського контролю (СВГК) без окремого виділення служби внутрішнього аудиту (СВА). Такий підхід доцільно використовувати підрядним підприємствам малого та середнього розміру, структура яких є відносно простою, спеціалізуються на виконанні окремих видів БМР, а не комплексному будівництві об’єктів в цілому (без виконання функції генпідрядника), або які здійснюють комплексне будівництво не більше ніж на 1-2 об’єктах одночасно. Склад СВГК на таких підприємствах укомплектовують фахівцями різних професій, в основному інженерно-будівельних. При цьому функції внутрішнього аудиту в більшості випадків покладаються на одну особу, або такі функції закріплюються за іншим працівником служби без створення окремої посади внутрішнього аудитора. На таких підприємствах зовнішні аудитори проводитимуть аудит в більшості випадків без використання матеріалів внутрішнього аудиту, або із використанням в мінімальному обсязі;

2. Створено окремі служби — внутрішнього аудиту та внутрішнього господарського контролю. Окремі служби варто створювати на великих підрядних підприємствах (які можуть виступати генпідрядниками), здатними вести комплексне будівництво цілих об’єктів, в тому числі одночасно на кількох будівельних майданчиках, мають складну організаційну структуру та юридично-правову форму (наприклад, для таких великих будівельних холдингів, як «Київміськбуд», які об’єднують багато підприємств, пов’язаних корпоративними зв’язками). В такій структурі СВА створюється як структурний підрозділ основного (материнського) підприємства із його підпорядкуванням найвищому органу управління (загальним зборам учасників (акціонерів)) або наглядовій раді;

3. Функції внутрішнього аудиту передано незалежним суб’єктам господарської діяльності (аутсорсинг). Така форма організації внутрішнього аудиту доступна для підрядних підприємств будь-якого розміру та організаційно-правової форми.  Її основною перевагою є те, що в такий спосіб забезпечується чітке дотримання принципу незалежності внутрішнього аудитора. Аудитор (фірма), який надає такі послуги, не може виступати одночасно в ролі зовнішнього аудитора і виконувати завдання з надання впевненості.

Підсумовуючи, можна сказати, що на сьогодні перед вітчизняними вченими стоїть завдання в методичній розробці та обґрунтуванні необхідності розподілу та ідентифікації цілей аудиту залежно від виду аудиторського завдання. Негативним явищем є і відсутність нормативно-правового регулювання внутрішнього аудиту на підприємствах будівництва та інших галузей, що призводить до організації діяльності внутрішніх аудиторів без необхідного методичного забезпечення, на власний ризик. Однак, питання схеми організації служби внутрішнього аудиту на рівні кожного окремого підприємства можуть вирішуватися залежно від господарсько-економічних та виробничих потреб підрядного підприємства через розробку внутрішніх (локальних) нормативно-розпорядчих документів.

Для ефективної організації діяльності СВА на підрядних підприємствах потрібно розробити та впровадити внутрішні стандарти процедур діяль­ності внутрішніх аудиторів або спеціальної інструкції, дотримання яких є обов’язковим. Ця потреба викликана проблемою відсутності нормативної регламентації діяльності внутрішніх аудиторів. На думку окремих вчених, ця проблема вирішується за допомогою розробки відповідних правил або стандартів, а також конкретних методик проведення аудиту [252, с. 7].

Потреба у розробці внутрішніх стандартів (правил) відповідає тенденціям, які останнім часом спостерігаються на більшості зарубіжних і вітчизняних підприємств. Йдеться про посилення формалізації організаційних та бізнес-процесів на підприємстві. Тобто на підприємствах офіційно визначають (ідентифікуються, групуються, класифікуються) усі ділові операції, чітко прописуються формулю­вання щодо покладених на працівників обов’язків, а також впроваджуються єдині стандарт­ні форми ведення документації в межах підприємства.

Також слід відзначити, що на практиці на підрядних підприємствах служби внутрішнього аудиту формуються дуже рідко. Викликано це як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами. До суб’єктивних факторів можна віднести нерозуміння важливості функціонування такої служби, небажання власників підрядних підприємств до створення окремої не профільної структурної ланки та виділення на неї бюджету фінансування. Об’єктивними факторами такої ситуації є майже повна відсутність нормативної регламентації діяльності внутрішніх аудиторів та юридичного статусу відповідних служб, низький професійний рівень аудиторів та відсутність знань технології виробництва на підрядних підприємствах, складність галузі та необхідність формування СВА із фахівців із комплексними знаннями або групи фахівців із вузькою спеціалізацією. Однак ситуація потребує нових та інноваційних наукових розробок в питаннях формування служб внутрішнього аудиту.

 

Література:

1. Петрик О. А., Савченко В. Я., Свідерський Д. Є. Організація та методика аудиту підприємницької діяльності: Навч.посіб. / За заг. ред. О. А. Петрик. — К.: КНЕУ, 2008. — 472 с.

2. Стратегія підготовки кадрів для запровадження системи внутрішнього контролю та створення служб внутрішнього аудиту в органах державного і комунального сектору України на період 2011 — 2013 роки, затверджена наказом ГоловКРУ від 14.12.2010 р. № 467.

Стаття надійшла до редакції 07.11.2011 р.