УДК  336.71 (477)

 

В. В. Коваленко,

д.е.н., професор кафедри банківської справи Одеського національного економічного університету, м. Одеса

Б. А. Дадашев,

д.е.н., професор кафедри фінансів і кредиту Севастопольського інституту банківської справи

Української академії банківської справи НБУ

 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МАКРОПРУДЕНЦІЙНОГО НАГЛЯДУ ТА РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

CONCEPTUAL PRINCIPLES OF МACROPRUDENTIAL OF SUPERVISION AND ADJUSTING OF BANK ACTIVITY

 

У статті розглянуто основні положення макропруденційного нагляду та регулювання, визначені основні проблеми його реалізації для регулювання вітчизняного ринку банківських послуг та розглянуто процес реалізації концепції макропруденційного нагляду та регулювання.

 

The substantive provisions of macroprudentialsupervision and adjusting, certain basic problems of his realization for adjusting of domestic market of bank services and the process of realization of conception of macroprudential  supervision and adjusting is considered, are considered in the article.

 

Ключові слова: банківська система, макропруденційній нагляд і регулювання, фінансова стійкість, капітал банків, базельські принципи.

 

Keywords: banking system,macroprudentialsupervision and adjusting, financial firmness, capital of banks, Basel principles.

 

 

Постановка проблеми. Остання фінансова криза засвідчила недієздатність сучасної системи банківського регулювання та нагляду. Підвищення вимог до фінансової стійкості банківських установ з боку Національного банку України потребує зміни стратегій розвитку банків. Модель агресивного та переважно екстенсивного розвитку, яка дає проциклічний ефект та виникнення дисбалансів, повинна перетворитися на модель більш збалансованого інтенсивного розвитку.

Найбільш розвинені країни світу досягли угод, що закладають підвалини для нових стандартів банківського регулювання й нагляду на глобальному рівні. На зміну базельським рекомендаціям повинна прийти нова архітектура фінансового регулювання.

На думку фахівців Міжнародного валютного фонду, одним із ключових завдань діяльності регуляторів фінансового ринку в посткризовий період, має стати використання макропруденційного аналізу та розширення повноважень центральних банків як головних регуляторів грошового та фінансових ринків [6, с.4]

В Україні потрібна нова державна політика щодо забезпечення фінансової стійкості банківської системи. Вона повинна ґрунтуватися на забезпеченні загальної макроекономічної стабільності, удосконалення банківського законодавства, розвитку банківської інфраструктури, зниження тіньових та кримінальних процесів у банківській сфері, а також забезпечення стабільного функціонування вітчизняної банківської системи.

Аналіз останніх публікацій. Проблемі удосконалення системи банківського нагляду і регулювання присвячені наукові праці таких провідних вчених, як:Звєрякова М.[1], Каурової Н. [2], Ковалева М. [3], Крилової В. [4] , Міщенка В. [5],  Науменкової С. [6],Самоснова М. [8], Чуб О. [9], Швець О.[10] та інших.

Незважаючи на те, що проблема удосконалення системи банківського регулювання та нагляду вивчається достатньо широко, але питання реалізації механізму макропруденційного нагляду та регулювання залишається актуальним.

Мета статті. Обґрунтування концептуальних засад макропруденційного  регулювання та нагляду для забезпечення фінансової стійкості банківської системи.

Виклад основного матеріалу.Ефективністьрегулювання та нагляду за фінансовим секторомзалежитьзначною мірою від того, наскільки чітко визначені завдання, що стоять перед органами регулювання та нагляду,  наскільки добре ці завдання розуміють і підтримують органи, щорозробляють економічнуполітику держави та несуть відповідальністьзаїїреалізацію.

Світова фінансова криза здійснила руйнівний вплив на фінансові установитаринки України. Булапідірванаїх платоспроможністьта порушена

ліквідність.  Однією з причин нездатності фінансових установ та ринків протистоятикризовимявищамєстанрегулюваннятанагляду.

Фінансова криза виявила невідповідність регулювання та нагляду за фінансовимсекторомсучаснимвимогамтазасвідчила, щопроцесрегулювання

та нагляду здійснювався з помилками. Уроки кризи зараз аналізуються в усьому світі, зокремавиробляєтьсяполітикащодореформуваннярегулювання та нагляду за фінансовим сектором з метою підвищення його ефективності.

Вкрай актуальним й для України є питання розбудови системи якісного регулюваннятанаглядузафінансовимсектором.

Якщо розглянути основні показники діяльності банків за їх розмірами, то слід відмітити, що найбільш динамічним стосовно розвитку банківської системи за досліджуваний період виступає 2007 рік (рис. 1).

 

Рисунок 1. Темпи приросту основних показників діяльності банків України, %,

розраховано авторами за даними [7]

 

У даному році спостерігається збалансованість між темпами приросту зобов’язань, наданих кредитів і активних операцій. Піковим на рахунок збиткових показників масштабності банківської діяльності є 2009 рік. Це зумовлено кризовою ситуацією фінансової системи. 2011 рік характеризується підвищенням нарощування активів, зобов’язань та наданих кредитів, при цьому проблемним питанням залишається рівень капіталізації банків.

Слід відмітити, що макропруденційна політика – це комплекс превентивних заходів, націлених на мінімізацію ризику системної фінансової кризи, тобто ризику виникнення ситуації, у якій значна частина фінансового ринку визначається як неплатоспроможна або неліквідна, у результаті чого учасники ринку не можуть продовжувати діяти без підтримки грошової влади та органів нагляду.

В свою чергу макропруденційний нагляд концентрується на системній стабільності фінансового сектору, а не уникненні неспроможності окремих банків.Особливу увагу при цьому повинно бути приділено системо утворюючим банкам та взаємозв’язкам на фінансовому ринку. Зазначене пояснюється тим, що ризик системної стабільності залежить від колективної поведінки учасників фінансового ринку, у результаті чого ризики у фінансовій системі для регулятора придбають ендогенний характер.

На відміну від макропруденційного нагляду, пруденційний нагляд зосереджений на окремих банках та їх ризиках, приділяючи мінімальну увагу діяльності фінансового сектору в цілому (табл.1).

 

Таблиця 1. Співставлення макро- та мікропруденційних підходів (складено за матеріалами [12])

 

Таким чином, макропруденційна політика відрізняється від мікропруденційного нагляду в аналізі стійкості фінансового ринку, який відбувається на агрегованому рівні, а не на рівні окремих фінансових установ; до уваги приймається увесь фінансовий ринок, а не тільки банківські установи; аналізуються взаємозв’язки між системоутоврюючими фінансовими установами, середніми та дрібними для уникнення ситуації ефекту «доміно».

Виходячи з потреби розробки концептуальних засад макропруденційного нагляду та регулювання доцільно визначити його предмет, об’єкт, основні завдання та інструменти реалізації.

У якості об’єкту макропруденційного нагляду слід вважати взаємовідносини між фінансовими посередниками, ринками, інфраструктурою фінансового ринку, а також між фінансовою системою і реальною економікою.

Предметом макропруденційної політики є процеси і механізми реалізації основних її завдань і цілей.

Таким чином, макропруденційна політика займає проміжне місце між грошово-кредитною політикою центрального банку, яка в свою чергу націлена на досягнення макроекономічних цілей, та макропруденційним регулюванням органу нагляду, який необхідний для уникнення ситуації неплатоспроможності окремих фінансових посередників, а також контролю за виконанням ними зобов’язань перед кредиторами, клієнтами та вкладниками. В цілому, можна сказати, що макропруденційна політика наближається до грошово-кредитної політики. В умовах збалансованої макроекономічної кон’єктури реалізація завдань макропруденційної політики буде сприяти досягненню цілей грошово-кредитної політики і навпаки, тобто макропруденційна політика повинна заміщувати грошово-кредитну політику у разі недієздатності останньої.

Виходячи з вище зазначеного, до основних завдань макпродунційної політики слід віднести:

- підтримка стійкості фінансової системи до агрегованих шоків, включаючи рецесію та зовнішні шоки;

- обмеження надлишкових фінансових ризиків, що приймають на себе фінансова система в цілому;

- згладжування фінансового циклу.

З точки зору інструментів макропруденційна політика базується на мікропруденційному регулюванні, так як використовуються такі  самі пруденційні норми – вимоги до капіталу та ліквідності, нормування балансу та лімітування ризиків. Група тридцяти виділила два підходи до використання інструментів макропруденціної політики (табл. 2).

 

Таблиця 2.  Класифікація інструментів макропруденційної політики Групи тридцяти

(складено за матеріалами [11])

 

Зазначені інструменти поділяють за наступними підходами:

- підхід змінних інструментів (variableapproach), який передбачає використання пруденційних норм, параметри яких змінюються у часі;

- підхід постійних інструментів (fixedapproach), який передбачає застосування постійно діючих обов’язкових нормативів.

На відміну від мікропруденційних стандартів, які для підтримки конкурентного середовища є рівними для усіх, макропруденційні політика має наступні особливості.

По-перше, вона передбачає високі стандарти для інститутів, ринків та інструментів, які визнаються системно значущими. У випадку фінансової нестабільності додаткові вимоги дозволяють системно значущим суб’єктам мати буфер капіталу та ліквідності і не залежати від допомоги грошової або фіскальної влади.

По-друге, пруденційні норми. Повинні носити контрциклічний (динамічний) характер, щоб протистояти дисбалансам на ринках фінансових активів.

До інструментів, що рекомендуються Комітетом по глобальній фінансовій системі (CommitteeontheGlobalFinancialSystem) Банку міжнародних розрахунків, віднесені додаткові буферні вимоги до капіталу  та ліквідності, обмеження левериджу за різними типами фінансових вимог і неспівпадання вимог і зобов’язань за строками і валютою, а також особливі вимоги до інститутів інфраструктури фінансового ринку. 

Таким чином, для України, реалізація макропруденційної політики передбачає підвищення ефективності регулювання та нагляду за фінансовим сектором в Україні,  що сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності фінансових установ та забезпечуватиме стійкість фінансовогосектору.

Длядосягнення поставленої цілінеобхіднимє: посиленнянезалежностірегуляторівфінансовихустанов; визначення органу, відповідального за розроблення політики фінансового ринку.

Виходячи із вище зазначеного, при реалізації макропруденційної політики на вітчизняному ринку фінансових послуг, необхідно визначитися з  належністю моделі до відповідного регулятора. На наш погляд,  можна виділити наступні моделі:

1. Подальша розбудова існуючих регуляторів  (Національного банку України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Держфінпослуг) шляхом посилення їх незалежності.

2. Створення окремого мегарегулятора - ухвалення рішення про створення мегарегулятора з покладанням на нього функцій щодо здійснення регулювання та нагляду за банківськими, небанківськими фінансовими установами та ринком цінних паперів.

3. Створення мегарегулятора при Національному банку України.

4.  Запровадження діяльності двох окремих органів регулювання та нагляду  (модель  «twinpeaks»):  [Служби фінансового нагляду при Національному банку України]; [Регулятора фінансового ринку].

На наш погляд, з метою оцінювання впровадження запропонованої політики доцільно проведення регулярного моніторингу та оцінки впливу політики. При цьому критеріями оцінки позитивного впливу такої політики можутьбути: зменшеннякількостібанкрутствфінансовихустанов; зменшенняобсягу (кількостітачастки) проблемнихактивів; створення підрозділів нагляду на основі оцінки ризиків небанківськихфінансових установ; створення підрозділу ризик-менеджменту у небанківських фінансовихустановах;   дотриманняекономічнихнормативіввсімаучасникамиринку; зменшення фактів шахрайств з боку учасників ринку,  зменшення  скаргз бокуспоживачівфінансовихпослуг; збільшення інформаційних джерел фінансової просвіти для

 населення.

Висновки та подальші розвідки. Модернізацію вітчизняної системи регулювання та нагляду доцільно проводити за двома напрямками: змістовні новації, які розглядають економічну природу регулювання та організаційно-управлінські новації, які повинні підвищити якість державного інституту регулювання.

До змістовних новацій відносимо: введення макропруденційного нагляду, за допомогою якого Національний банк України повинен підтримувати системну стабільність фінансового ринку в цілому, а не окремих банків; контрцеклічне регулювання, що націлене на згладжування негативних чинників кредитного циклу та їх вплив на реальну економіку.

У якості суб’єкту організаційно-управлінської новації може виступити адміністративна реформа системи регулювання та нагляду Національного банку України, яка необхідна для інституціональної підтримки переходу Національного банку України на змістовний мкапропруденційнийнагляд та регулювання.

 

Література:

1. Звєряков М.І. Банкiвськийкапiтал:вимоги Базеля III / М. I. Звєряков,  В.В. Коваленко // Фiнанси України. – 2011. - №6. - С. 13-23.

2. Каурова Н.Н. Макропруденциальное регулирования финансовых рынков / Н.Н. Каурова // Финансовый журнал. – 2012. - №1. – С. 6-18.

3. Ковалев М. Макропрудинциальное регулирование – новая функция центробанков / М. Ковалев // Банковский вестник. – 2010. - №11. – 17-24.

4. Крилова В.В. Визначення ролі центрального банку в системі регулювання та нагляду за фінансовим сектором/ В. В. Крилова, А. О. Крилова //Вісник Української академії банківської справи. - 2010. - № 2. - С. 27-33.

5. Міщенко В. Базель ІІІ:  нові підходи до регулювання банківського сектору / В. Міщенко, А. Незнамова // Вісник Національного банку України. – 2011. - №1. – С. 4-9.

6. Науменкова С.В. Нові тенденції в механізмі регулювання фінансового сектору / С.В. Науменкова // ВісникНаціонального банку України. – 2011. - №12.- С.4-11.

7. Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807&cat_id=36798.

8. Самсонов М.І. перспектив удосконалення банківського нагляду в Україні / М.І. Самонов // Фінанси, банки, інвестиції (науковий вісник). – 2011. - №4. – С. 89-92.

9. Чуб О.О. Концептуальні засади банківського нагляду в умовах глобалізації/ О. О. Чуб //Фінанси України. - 2009. - № 7. - С. 47-54.

10. Швець Н.Теоретичні домінанти банківського нагляду / Н. Швець //Банківська справа. - 2010. - № 5. - С. 83-93.

11. Enhancing Financial Stability and Resilience: Macroprudential Policy, Tools, and Systems for the Future. - Group of Thirty, october, 2010. – 77р.

12. Hirtle B. Macroprudential Supervision of Finical Institutions: Lessons from the SCAP /  B. Hirtle, T. Schuermann, K. Stiroh //  Federal Reserve Bank of New York Statt Reports. - 2009. - №409. – 15 р. Р.13.

 

Стаття надійшла до редакції 18.04.2012 р.