EnglishНа русском

Ефективна економіка № 5, 2012

УДК 339.9-048.35

 

С. Л. Демиденко,

 старший викладач кафедри бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту,

Черкаський державний технологічний університет

 

методичні підходи до оцінки РІВня Модернізації країн та регіонів

 

У статті проаналізовано сучасні підходи до оцінки рівня модернізації країни, проведено розрахунок індексів модернізації регіонів України, виокремлено їх конкурентні переваги та критичні відставання від провідних країн світу, запропоновано напрями підвищення конкурентоспроможності регіонів України.

 

In the article the modern methods for evaluating country’s modernization are analyzed, the modernization index of Ukrainian regions are calculated, their competitive advantages and critical gap of the world’s advanced level are pointed out, the ways for increasing of competitiveness on the regional level are suggested.

 

Ключові слова: економічна модернізація, індекс модернізації регіонy, конкурентоспроможність регіонів, рівень інноваційності, продуктивність праці.

 

Key-words: economic modernization, region’s modernization index, region’s competitiveness, level of innovativeness, labour productivity.

 

 

Постановка проблеми. Модернізація національної економіки на інноваційний основі вважається ключовою передумовою підвищення рівня конкурентоспроможності України. У цьому контексті важливого значення набуває формування комплексної системи індикаторів оцінки ефективності реалізації заходів оновлення економічної системи з метою виявлення критичних відставань, пріоритетних напрямів реформування та здійснення постійного моніторингу переходу країни на якісно новий рівень розвитку. Тому дослідження існуючих комплексних методичних підходів до аналізу модернізації країн та можливості їх використання в Україні на регіональному рівні є актуальним завданням та потребує свого вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі розвитку світового господарства проблемам якісної модернізації національної економіки приділяють значну увагу як окремі вчені-економісти, так і міжнародні організації, уряди країн, передусім тих, які перебувають на стадії масштабних структурних змін та активної інтеграції до міжнародних економічних відносин на конкурентних засадах. Важливе значення в дослідження цих проблем внесли як вітчизняні, так і зарубіжні вчені-економісти, зокрема: Л.Абалкін, О.Білорус, І.Бураковський, Е.Вілсон, В.Геєць, А.Зіденберг, А.Кредісов, В.Новицький, А.Ослунд, А.Румянцев, М.Савлук, Л.Хоффманн, А.Філіпенко та багато інших. У той же час недостатньо висвітлені питання оцінки модернізації національної економіки.

Метою статті є дослідження існуючих підходів аналізу економічної модернізації на національному та регіональному рівнях, розрахунок на їх основі індексів економічної модернізації регіонів України на сучасному етапі.

Основні результати дослідження. Модернізація національної економіки охоплює цілий комплекс соціально-економічних програм та заходів. Ефективність їх реалізації прямо впливає на рівень конкурентоспроможності країни чи регіону, рівень їх інноваційності та якості життя населення. Аналіз особливостей модернізації регіонів можна здійснювати шляхом використання існуючих методик оцінки глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму [1], здатності продукувати інновації країн ЄС чи світу загалом [2;3], які ґрунтуються на визначенні відповідних сукупних індексів.

Проте особливістю даних методичних підходів є наявність великої кількості показників та необхідність проведення експертних оцінок, що суттєво ускладнюється на регіональному рівні. У цьому контексті цікавою для використання вважається методика, яка розроблена фахівцями Китайського центру з питань дослідження проблем модернізації при Пекінському університеті (Китай), та є найбільш комплексною при оцінці рівня модернізації національної економіки [4].

Методика ґрунтується на використанні індексного підходу до оцінки рівня модернізації. Розрахунок сукупних індексів, що характеризують різноманітні сфери розвитку національних економік, вважається одним із найбільш популярних методів дослідження на сучасному етапі. Як правило, міжнародні організації складають рейтинги країн, які виступають інформаційно-аналітичною базою як для представників бізнесу, так і для уряду, науковців, громадян.

Сутність методики полягає у визначенні індексів реалізації першого та другого рівня модернізації національної економіки (регіону) та визначення загального інтегрованого показника модернізації країни (регіону). Так, модель першого рівня модернізації національної економіки (регіону) полягає у розрахунку індексу на основі десяти індикаторів, що характеризують економічні, соціальні сфери економіки та стан розвитку системи освіти:

 

 

 

де ІМІ – індекс першого рівня модернізації національної економіки (регіону);

Sij – рівень досягнення країною (регіоном) j граничного значення за індикатором i;

iact.val – величина фактичного значення індикатора i для країни (регіону) j;

 istand.val – величина граничного значення індикатора I для країни (регіону) j;

 n – кількість індикаторів;

kкількість країн (регіонів) [4].

Перелік індикаторів, які використовуються для розрахунку індексу першого рівня модернізації та їх граничні значення, наведено в табл. 1. У залежності від того, який тип індикатора – стимулятор чи дестимулятор – рівень досягнення країною граничного значення (Si) за визначеними десятьма показниками буде розраховуватися по-різному, проте розрахункове значення Si не може перевищувати 100% (формула 1.). Тобто якщо розрахункове значення Si буде перевищувати 100%, то для розрахунку індексу модернізації національної економіки (регіону) необхідно все одно залишати максимально можливе граничне значення – 100. Це означає, що країна (регіон) за цим індикатором досягла необхідного значення першого рівня модернізації.

 

Таблиця 1. Індикатори оцінки першого рівня модернізації національної економіки (регіону)

Назва індикатора

Граничне значення

Вид індикатора

Економічні індикатори

1.       ВВП на душу населення (ВРП на душу населення)

Розраховується щорічно

Стимулятор

2.       Частка зайнятих в сільському господарстві

<30%

Дестимулятор

3.       Частка валової доданої вартості сільського господарства, % ВВП (ВРП)

<15%

Дестимулятор

4.       Частка валової доданої вартості сфери послуг, %ВВП (ВРП)

>45%

Стимулятор

Соціальні індикатори та індикатори рівня освіти

5.       Рівень урбанізації

>50%

Стимулятор

6.       Кількість лікарів на 1000 жителів

>1 лікаря

Стимулятор

7.       Рівень дитячої смертності до 1 року (на 1000 народжених)

<30

Дестимулятор

8.       Очікувана тривалість життя при народженні

>70 років

Стимулятор

9.       Рівень освіченості дорослого населення

>80%

Стимулятор

10.    Рівень залучення населення до вищої освіти (частка студентів ВНЗ у структурі населення віком від 20 до 24 років)

>15%

Стимулятор

Джерело: Складено автором на основі: [4]

 

Ступінь досягнення країною (регіоном) першого рівня економічної модернізації можна оцінювати за чотирма фазами: початкова фаза, фаза розвитку, фаза зрілості та транзитивна фаза, тобто фаза переходу від першого до другого рівня модернізації. Якщо ж країна (регіон) не досягла першого рівня модернізації, тоді вона (він) потрапляє до фази традиційного суспільства.

Оцінювання другого рівня модернізації національної економіки здійснюється також шляхом розрахунку відповідного індексу, який ґрунтується на чотирьох групах індикаторів (16 показників у цілому). Для аналізу рівня модернізації регіонів України пропонуємо залишити чотирнадцять індикаторів, що характеризують стан економічного та соціального розвитку, рівень розповсюдження інформаційних технологій та знаннємісткості економіки. На наш погляд, для характеристики ступеня поширення знань та інформації доцільно не використовувати індикатор залучення населення до початкової освіти, оскільки рівень освіченості населення в Україні є високим та становить 99,7% [5], та показник розповсюдження телебачення, замінивши його на кількість користувачів мобільним зв’язком.

Для розрахунку індексу другого рівня модернізації регіону необхідно здійснювати порівняння по кожному фактору з країною-лідером. При проведенні аналізу рівня модернізації регіонів України пропонуємо базовими індикаторами вважати відповідні параметри соціально-економічного розвитку Польщі. Ця країна вважається однією з найбільш конкурентоспроможних у Центральній та Східній Європі (41 місце серед 142 країн світу у рейтингу глобальної конкурентоспроможності ВЕФ [1]) та виявилася найбільш стабільною в умовах сучасної глобальної фінансово-економічної кризи. Середньорічний темп зростання реального ВВП у Польщі протягом 1996-2010 рр. становив 4,4% [6], при цьому країна продовжувала демонструвати позитивну динаміку навіть у період поглиблення фінансово-економічної кризи у 2008-2009 рр.

Національна економіка Польщі перебувала в тривалому процесі переходу від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання шляхом реалізації масштабної програми структурних змін та наближення до єдиних європейських стандартів. Як наслідок, спостерігається покращення основних соціально-економічних параметрів розвитку, розмір ВВП на душу населення за ПКС в Польщі у 2010 р. перевищував аналогічний індикатор серед країн Центральної та Східної Європи на 26,6% [6]. Тому вибір Польщі як країни-орієнтира при розрахунку індексу другого рівня модернізації регіону є закономірно доцільним.

Розрахунок загального індексу модернізації регіонів України дозволить оцінити величину їх відставання від найбільш конкурентоспроможних економік світу, що характеризуються наявністю ефективного інституційного середовища, високим рівнем продуктивності праці та якості життя населення. Країнами-орієнтирами стала група держав з високим рівнем доходу згідно класифікації Організації економічного співробітництва та розвитку. Економіки цих країн вважаються найбільш конкурентоспроможними та інноваційними на сучасному етапі, тому порівняння показників розвитку регіонів України з основними індикаторами розвитку обраної групи країн є найбільш доречним.

Для визначення загального індексу модернізації регіонів було відібрано 12 індикаторів (табл. 2), які характеризують соціально-економічний стан розвитку на місцевому рівні, ступінь розповсюдження інформаційних технологій, знань та можливість доступу до освіти.

 

Таблиця 2. Індикатори оцінки загального рівня модернізації регіону

Назва індикатора

Алгоритм розрахунку

Індикатори економічного розвитку

1.     ВРП на душу населення (за Атласним методом Світового банку)

Валовий регіональний продукт / Населення регіону, дол. США

2.     Продуктивність праці

Валовий регіональний продукт / Кількість зайнятого населення, дол. США

3.     Частка валової доданої вартості сфери послуг

Валова додана вартість сфери послуг/ Валовий регіональний продукт, %

4.     Частка працездатного населення, яке задіяне у сфері послуг

Кількість працездатного населення, що працює у сфері послуг / Загальна кількість працездатного населення регіону, %

Індикатори соціального розвитку

5.       Рівень урбанізації

Кількість міського населення / Населення регіону, %

6.       Медична допомога

Кількість лікарів / 1000 жителів

7.       Очікувана тривалість життя

Очікувана тривалість життя при народженні, років

8.       Рівень викидів діоксину вуглецю в атмосферне повітря*

Кількість викидів діоксину вуглецю у атмосферне повітря / Населення регіону, т на 1 особу

Індикатори розвитку освіти та науки

9.       Фінансування НДДКР

Видатки на НДДКР / ВРП, %

10.    Патенти

Кількість заявок на отримання патентів у відомствах іноземних держав / 1 млн. осіб

11.    Залучення населення до середньої та вищої освіти

Кількість населення з середньою та вищою освітою / Населення регіону, %

12.    Розповсюдження Інтернету

Кількість Інтернет-користувачів / 100 жителів

*Дестимулятор

Джерело: Складено автором

 

Інформаційною базою дослідження є дані Державного комітету статистики України та Світового банку за останній можливий рік. При порівнянні розміру валового регіонального продукту на душу населення необхідно буде здійснити конвертування національної валюти в долари США за середньорічним курсом обміну валют.

Найвищий рівень модернізації національної економіки у світі за даною методикою демонструють у 2010 р. США (97% зі 100%), Данія (95%) та Швеція (94%) [4]. Ці країни, як і всі високорозвинуті держави, повністю завершили перший рівень економічної модернізації, тобто перехід від аграрного до індустріального типу суспільства, процес побудови стійких демократичних інститутів розвитку національної економіки. Країни-лідери перебувають на стадії завершення другого рівня економічної модернізації, головними ознаками якого є наукоємність, екологізація процесу виробництва, посилення глобалізаційних процесів.

Використання методики визначення індексів модернізації можливе як на національному, так і регіональному рівні. Зокрема, для аналізу стану проходження першого рівня економічної модернізації регіонів України було відібрано 9 індикаторів, що характеризують соціально-економічні складові розвитку. Проведене дослідження продемонструвало, що більшість регіонів України знаходяться на завершальному етапі проходження першого рівня економічної модернізації (рис. 1). Значення індексу у середньому по регіону коливається в межах від 88,9% (Тернопільська обл.) до 100% (м. Київ).

 

 

Рис. 1. Індекси модернізації регіонів України та національної економіки загалом у 2010 р.*

*розраховано автором

 

За розрахунковим значенням другого рівня економічної модернізації більшість регіонів України знаходяться на фазі впровадження чи розвитку постіндустріальних чинників. Найнижчі показники за даними параметрами притаманні Рівненській обл. (53,6% зі 120% (максимум)), Тернопільській обл. (54,7%), Кіровоградській обл. (55,0%). Лідером за індексом другого рівня економічної модернізації вважається м. Київ (96,8%), що відповідає рівню високорозвинутих країн згідно методики Пекінського університету.

З метою виявлення величини розриву між рівнями модернізації досліджуваного регіону та країн-лідерів (група країн з високим рівнем доходу за методикою ОЕСР) здійснили розрахунок загального індексу модернізації регіону. Отримані результати продемонстрували суттєве відставання більшості регіонів України від країн-орієнтирів – загальний індекс модернізації становить в середньому 53,2%. Найгірший результат за даним показником продемонстрували Черкаська обл. (48,1%), Луганська обл. (48,4%) та Донецька обл. (48,6%). Це пов’язано, передусім, з низьким рівнем знаннємісткості економіки регіонів та відставанням промислово потужних областей за ступенем соціального розвитку (високий рівень забрудненості навколишнього середовища, низька тривалість життя населення тощо).

У цілому загальний індекс модернізації регіонів продемонстрував критичні відставання за рівнем продуктивності праці та, як наслідок, розміром ВРП, кількістю отриманих патентів у відомствах іноземних держав, поширенням інформаційних технологій, зокрема Інтернету тощо (рис. 2).

 

Рис. 2. Структура загального індексу модернізації регіонів України у 2010 р.*

*розраховано автором

 

Як наслідок, індекс знаннємісткості економік регіонів України коливається в межах від 19,2% (Рівненська обл.) до 43,1% (Миколаївська та Хмельницька обл.). Високий результат за показниками інноваційності Миколаївська та Хмельницька області забезпечили за рахунок видатків на НДДКР у структурі ВРП – 6,89% (Хмельницька обл.) та 2,1% (Миколаївська обл.) при середньоукраїнському значенні на рівні 1,05%.

Аналіз отриманих результатів модернізації регіонів України засвідчив, що половина з них (12 областей та міста республіканського значення) потрапляють до групи країн з середнім рівнем розвитку: значення загального індексу модернізації знаходиться в межах від 52% до 79%. Інша половина областей відноситься до країн з рівнем розвитку нижче середнього – від 30% до 51%. Тому стратегія модернізації національної економіки має бути націлена, передусім, на підняття рівня конкурентоспроможності та інноваційності саме економічно відсталих регіонів.

Висновки. Дослідження особливостей економічної модернізації України на регіональному рівні продемонстрував перехід країни від індустріальної до постіндустріальної фази розвитку. Для успішної реалізації цього процесу необхідно, передусім, розробити комплексну стратегію модернізації національної економіки.

Головною метою стратегії має стати підвищення продуктивність праці, яка вважається ключовим індикатором конкурентоспроможності та модернізації як на регіональному, так і національному рівні. Базовим фактором для виконання цього завдання є створення відповідного інституційного середовища та забезпечення економічної свободи. Як наслідок, це сприятиме залучення іноземних інвестицій та зарубіжних новітніх технологій, підвищенню інноваційної активності національних виробників, які повинні будуть працювати в умовах високої конкуренції. Крім того, розвиток інфраструктури та поширення інформаційних технологій дозволить забезпечити зменшення витрат підприємств, пришвидшити торгівельні відносини.

Важливим напрямом стратегії модернізації України є також підвищення рівня соціального розвитку та конкурентоспроможності людського капіталу. У цьому контексті особливо актуальним завданням вважається збільшення видатків на освіту та охорону здоров’я, підвищення якості надання соціальних послуг. Фінансування соціальної сфери може відбуватися як за рахунок коштів держави, так і приватних інвесторів, яких можна мотивувати шляхом надання відповідних податкових пільг.

Таким чином, реалізація стратегії модернізації національної економіки дозволить підвищити рівень конкурентоспроможності України на міжнародній арені, сприятиме ефективній інтеграції держави до світового господарства на якісно нових конкурентних умовах.

 

Список використаних джерел:

1. The Global Competitiveness Report 2011-2012: [Electronic Resource]. – Mode of access: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GCR_Report_2011-12.pdf

2. Innovation Union Scoreboard 2011: [Electronic Resource]. – Mode of access: http://ec.europa.eu/enterprise/policies/innovation/files/ius-2011_en.pdf

3. The Global Innovation Index 2011: Accelerating Growth and Development: [Electronic Resource]. – Mode of access: http://www.globalinnovationindex.org/gii/GII%20COMPLETE_PRINTWEB.pdf

4. Обзорный доклад о модернизации в мире и Китае (2001-2010) / Пер. с англ. под. общей редакцией Н.И.Лапина. – М.: Издательство «Весь Мир», 2011. – 256 с.

5. Human Development Report 2011. Sustainability and Equity: A Better Future for All: [Electronic Resource]. – Mode of access: http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2011_EN_Complete.pdf

6. Eurostat Database: [Electronic Resource]. – Mode of access: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/

 

Стаття надійшла до редакції 08.05.2012 р.