EnglishНа русском

Ефективна економіка № 6, 2012

УДК 944 (477)

 

Л. М. Крот,

к.е.н., доцент кафедри економічної теорії, Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

 

ЕКОНОМІЧНІ ВИТРАТИ В БЮДЖЕТАХ ЗЕМСЬКИХ УСТАНОВ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В КІНЦІ XIX НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

 

ECONOMIC CHARGES IN BUDGETS OF ZEMSKY ESTABLISHMENTS OF THE LEFT-BANK UKRAINE AT THE END OF XIX AT THE BEGINNING OF XX CENTURIES

 

В статті проаналізовано економічні витрати земських установ Лівобережної України в кінці ХІХ- на початку ХХ століття. Особливу увагу приділено бюджетній політиці губернських земств, фінансуванню ними сільськогосподарських потреб населення.

 

The article consists of analysis economic charges of zemsky establishments of the left-bank Ukraine at the end XIX and at the beginning of XX centuries. Special attention is paid to the budget policy of gubernia zemstva and financing of agricultural needs of people.

 

Ключові слова: земство, повіт, губернія, бюджет, фінансування.

 

 

Вступ. Діяльність органів місцевого самоврядування має помітний вплив на соціально-економічне життя регіонів будь-якої держави. Сьогодні в Україні багато пишеться і говориться про необхідність реформування органів влади в областях і районах та надання їм суттєвих повноважень. Пропонуються різноманітні моделі для наслідування, зокрема польський досвід. Можна погодитися, що наші західні сусіди досягли в цій галузі вагомих результатів, але не слід ігнорувати і власну національну спадщину. Ми маємо на увазі земства, які функціонували в Російській імперії протягом 1865-1917 років. Названі органи місцевого самоврядування відігравали значну роль в економічному розвитку, особливо помітним був їхній вплив на процеси, що відбувалися в сільському господарстві Лівобережної України.

Вивченню діяльності земських установ багато уваги приділяли ще дореволюційні дослідники, серед яких можна виділити С. Мазлаха [1], Л. Падалку [2], Б. Веселовського [3] та ін. В радянській історико-економічній науці проблема земського самоврядування особливо не толерувалася владою. Після розпаду СРСР діяльність земств досліджують як в Росії, так і в Україні. Серед публікацій, що заслуговують на нашу увагу, необхідно виділити насамперед праці В. Абрамова[4], О. Краснікової [5] та ін.

Однак, незважаючи на значну кількість робіт, присвячених діяльності органів місцевого самоврядування, проблема фінансування економічних потреб населення в бюджетах повітових і губернських земств залишається недостатньо вивченою.

Постановка задачі. Метою статті є аналіз економічних витрат в бюджетах повітових та губернських земств Лівобережної України. Методологічною основою дослідження є системний підхід, аналіз літературних джерел (щорічних звітів земських управ, статистичних довідників та періодичних видань), використання логічного та порівняльного аналізу, узагальнення отриманих результатів.

Результати дослідження. Земська реформа була започаткована імператором Олександром II в 1864 році. Вона передбачала створення в повітах і губерніях виборних органів місцевого самоврядування, які б займалися облаштуванням доріг, розвитком освіти, медицини, сільського господарства та ін. Земський бюджет складався з місцевих податків. Найбільше коштів надходило від обкладання нерухомості, переважно землі. Його витратна частина поділялася на обов’язкову і необов’язкову. До першої  групи належали утримання земського управління та урядових установ, а до другої в-основному соціальні галузі, зокрема медицина та освіта, економічні та сільськогосподарські потреби населення. Причому спочатку обов’язкові витрати були важким тягарем для земств і не давали можливості фінансувати соціальні і економічні потреби. Однак згодом вони були суттєво скорочені, і це дало змогу більше коштів виділяти на медицину, освіту та сільське господарство.

В діяльності земських установ дослідники виокремлюють три періоди: перший 1865 – 1894 рр.; другий 1895 – 1905 рр.; третій 1906 – 1917 рр. Перший період, що тривав приблизно тридцять років, був часом становлення та розвитку земств. Тоді повітові земства практично не фінансували економічні та сільськогосподарські потреби. В їхньому бюджеті навіть не було окремої статті з цього напряму. Що стосується губернських земств, то вони надавали невеликі суми на покращення господарського становища краю.

Так, Полтавське губернське земство на потреби сільського господарства в 1879 році виділило всього 1500 крб. Ці кошти призначались на місцеві дослідження та обстеження. З 1880 року почали виділяти 2500 крб. на поліпшення землеробської діяльності.

Протягом 1879–1894 років Полтавське губернське земство, за підрахунками Л. Падалки, витратило на потреби сільського господарства 497408 крб. Фінансування здійснювалося за такими напрямками:

1.        Місцеві дослідження та обстеження – 221555 крб. (44,5%)

2.        Розповсюдження дрібного землеробства – 70000 крб. (14%)

3.        Поліпшення землеробської діяльності – 55221 крб. (11%)

4.        Загальні потреби сільського господарства – 3150 крб. (0,6%)

5.        Поліпшення скотарства – 24000 крб. (4,8%)

6.        Розповсюдження сільськогосподарських знань – 100562 крб. (20,2%)

7.        Разові субсидії – 17000 крб. (3,4%) [2, с. 26-27].

На основі вищенаведених даних можна зробити висновок, що найбільше коштів Полтавське губернське земство витрачало на місцеві дослідження та обстеження, а також на професійні навчальні заклади, сільськогосподарські школи. Чернігівське і Харківське губернські земства виділяли ще менше коштів на економічні і сільськогосподарські потреби. В 1895 році перше надало 2000 крб., а друге – 1100 крб. [6, с. 127].

Наступний період 1895-1905 рр. став переломним в діяльності земств. Вони починають більше уваги приділяти розвитку сільського господарства на місцях. Це було повязано із зростанням малоземелля серед селян, а також зі зниженням ціни на хліб на міжнародному ринку. Характерною рисою сільського господарства Лівобережної України була його технічна відсталість, малоефективність. Тому проблеми його модернізації виходять на передній план. В цей час відбуваються деякі позитивні зрушення в цьому напрямку. Проте вони не набули комплексного цілеспрямованого характеру. Характерними рисами зазначеного періоду були: по-перше, запровадження посад губернського та повітового агрономів, які утримувались на кошти земств; по-друге, створення при земствах дорадчих органів – Агрономічних рад при губернських земствах та економічних комісій і рад при повітових земствах; по-третє, повітові земства починають регулярно виділяти кошти на сільськогосподарські потреби; по-четверте, в цей час за ініціативою і підтримкою земств виникають рільничі сільськогосподарські товариства, які мали на меті сприяти дрібному сільськогосподарському виробництву; по-п’яте, більш цілеспрямованого характеру набуває просвітницька діяльність земств: збільшується кількість сільськогосподарських навчальних закладів, виникає регіональна сільськогосподарська преса („Хуторянин” у Полтавській губернії, „Южно-Русская сельско-хозяйственная газета” у Харківській губернії), зявляються курси для вчителів по сільському господарству, проводяться просвітницькі бесіди із селянами, які на той момент носили нерегулярний характер.

Помітно зростає фінансування земськими установами сільськогосподарських потреб. На прикладі таблиці 1 проаналізуємо суми виділених коштів як губернськими, так і повітовими земствами.

 

Таблиця 1.

Економічні витрати земських установ Полтавської губернії 1895-1905 рр.

Рік

Губернське земство

Повітові земства

Всього

1895

84913

50420

135333

1898

120871

77802

198473

1899

161202

90352

251554

1900

149531

97465

247226

1901

143523

112888

256411

1902

175070

125761

300831

1903

178875

175237

354112

1904

210734

204022

414756

1905

268523

202342

470865

Джерела: [6, с. 127], [7, с. 622-623], [8, с. 547], [9, с. 607], [10, с. 546], [11, с. 504]

 

За 11 років Полтавське губернське земство витратило 1430342 крб. Повітові земства за цей період виділили 1202639 крб. Разом 2632981 крб. Таким чином, якщо порівнювати витрати Полтавського губернського земства протягом 1879-1894 і 1895-1905 рр., то вони збільшилися майже втричі.

Фінансування сільськогосподарських потреб у 1897-1905 рр. здійснювалося за такими напрямками:

1.        Облаштування та утримання сільськогосподарських навчальних закладів та розповсюдження сільськогосподарських знань через початкові школи;

2.        Облаштування та утримання дослідних станцій, показових ділянок, музеїв та метеорологічних станцій;

3.        Утримання агрономів і спеціалістів з окремих галузей сільського господарства;

4.        На розвиток допоміжних сільськогосподарських промислів;

5.        Інші витрати по сільському господарству.

В Чернігівській губернії витрати на сільськогосподарські потреби зросли з 1895 року до 1905 року більше, ніж у 10 разів. Якщо в 1895 році губернське і повітові земства виділяли за цими статтями 13980 крб., то в 1905 році – 168173 крб. [12,с. 35].

В Харківській губернії за аналогічний період витрати повітових і губернського земств зросли з 15526 крб. в 1895 році і 253266 крб. в 1905 році, тобто більше, ніж у 15 разів.

В Полтавській губернії збільшення витрат не були такими вражаючими – 135333 крб. в 1895 році і 470865 крб. в 1905 році (майже втричі), проте саме вона значно випереджала в цьому напрямку своїх сусідів.

Таким чином, протягом 1895-1905 років земствами була проведена значна робота щодо модернізації сільського господарства в регіонах. На Лівобережній Україні не залишилося жодної земської установи, яка б не фінансувала сільськогосподарських потреб. Проте вищесказане не означає, що всі проблеми були вирішені. Швидше навпаки, земства тільки починали наближатися до дрібного сільськогосподарського виробника, робили перші кроки у вирішенні його проблем.

Третій період тривав з 1905 по 1917 рік. В ньому варто виділити два етапи – 1906-1913 рр. і 1914-1917 рр. Протягом першого етапу земства інтенсивно нарощували свою економічну діяльність. Другий етап проходив в умовах Першої світової війни, і це звичайно вплинуло на характер діяльності земських установ, хоча вони продовжували активно фінансувати сільськогосподарські потреби. На роботу земств у зазначений період мали значний вплив політичні події, що відбувалися в країні. Це, насамперед, революція 1905-1907 рр., а також Столипінська аграрна реформа, основною метою якої була модернізація сільського господарства. Держава активно включилась в цей процес і підтримувала економічну та сільськогосподарську діяльність земських установ.

Характерною особливістю цього періоду стало наближення земств безпосередньо до сільськогосподарського виробника. Земські установи сприяли створенню та розвитку дрібних сільськогосподарських товариств. Особливо активно в цьому напрямку працювало Полтавське губернське земство. На Полтавщині кількість даних установ була найбільшою в Російській імперії. Спираючись на них, земства проводили свою роботу на селі.

Збільшується кількість кредитних установ при активній роботі земства. З метою їхньої підтримки почали запроваджувати земські каси. Це робилося задля здешевлення кредиту та доступності його селянам.

В цей період було створено інститут дільничної агрономії, який мав на меті наблизити агрономічну допомогу до населення шляхом розподілу повітів на окремі дільниці. Дільнична агрономія вперше була запроваджена в Cамарській губернії у1906 році, і з того часу поширилася в інших регіонах. Полтавська губернія в 1912 році мала 72 дільниці, і це був найвищий показник в Російській імперії, на третьому місці знаходилася Харківська губернія – 66 дільниць.

Розвиток дрібних сільськогосподарських товариств та дільничної агрономії безпосередньо сприяв поширенню аграрної освіти серед населення. Саме в цей період регулярного характеру набула організація бесід та читань серед селян, які проводили дільничні агрономи на базі рільничих товариств.

Протягом 1906-1912 років швидкими темпами зростає фінансування земствами сільськогосподарських потреб населення (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Економічні витрати земських установ Полтавської, Харківської, Чернігівської губерній за 1906-1912 рр.

Рік

Полтавське

Харківське

Чернігівське

 

Губернське

Повітове

Разом

Губернське

Повітове

Разом

Губернське

Повітове

Разом

1906

159974

241009

40983

81494

157300

238794

85884

121616

207500

1907

214068

201177

425245

87187

208313

295500

95296

117798

213094

1908

231140

244628

475678

134667

223660

358327

122930

126337

249267

1909

315245

288033

603278

236325

235078

471403

152442

144302

296774

1910

415638

364151

779789

253982

291516

545498

168941

228633

397574

1911

502976

277404

780380

379009

401371

780380

187567

232123

419600

1912

610075

512233

1122308

456311

502554

958865

229791

235619

465410

Джерела: [12,с. 589, 609, 612] [13, с. 570, 589, 643] [14, с. 587, 614, 625] [15, с. 589, 611, 652] [16, с. 728-729] [17, с. 802, 810-811].

 

Кошти виділялися на забезпечення агрономів та спеціалістів, поліпшення природних умов, на допомогу сільськогосподарським навчальним закладам, облаштування та утримання дослідних станцій, сільськогосподарського складу, тваринництво, допоміжні промисли.

Земства Полтавської губернії найбільші суми виділяли на підтримку сільськогосподарських навчальних закладів, розвиток тваринництва, утримання агрономів та інших спеціалістів, дослідні станції та сільськогосподарські склади.

Земські установи Харківської губернії опікувалися тваринництвом, дослідними полями та сільськогосподарськими промислами.

В Чернігівській губернії земства віддавали перевагу фінансуванню сільськогосподарських складів та утриманню агрономічного персоналу. Взагалі Чернігівська губернія значно відставала від Харківської та Полтавської майже за всіма показниками.

Порівнюючи губернії Лівобережної України з іншими регіонами Російської імперії, зазначимо, що за даними на 1912 рік Полтавська губернія знаходилася серед лідерів. Як відомо, вона витратила на економічні потреби  1222,8 тис. крб., що становило 9,5% її загального бюджету. Це найкращий показник по країні. За кількістю виділених коштів вона поступалася лише Катеринославській губернії, однак відсоток від загальної суми в неї був меншим. Харківська губернія за цими показниками знаходилася на 7-му місці (958,9 тис. крб. – 7,1%), Чернігівська на 12-му місці (465,4 тис. крб. – 6,8%).[12, с. 10].

Аналіз співвідношення розмірів затрат та чисельності сільського населення в губерніях за 1912 рік показав, що в Полтавській губернії на кожного сільського жителя земства виділяли 25,3 коп., в Харківській – 28,5 коп., а в Чернігівській – 14,1 коп. [19, с. CL].

У 1901 році витрати на одного жителя в Полтавській губернії складали 3 коп., в Харківській – 3,4 коп., в Чернігівській – 3,3 коп. Загальноімперський показник складав 3,6 коп. [19, с. CL]. У 1907 році – відповідно 8,0 коп., 8,7 коп., 6,3 коп., загальноімперський показник – 4,2 коп. [20, с. LXXI].

Таким чином, ми можемо констатувати значний прогрес в галузі фінансування сільського господарства з боку земських установ в усіх губерніях Лівобережної України.

Витрати на економічні та сільськогосподарські потреби не належали до пріоритетних у земських бюджетах. До середини 90-х рр. XIX ст. вони були доволі мізерними і нерегулярними. Повітові земства взагалі до зазначеного часу практично не виділяли ніяких коштів. На початку XX ст. ситуація починає швидко змінюватися: витрати на економічні потреби стають регулярними і з року в рік зростають.

 

Таблиця 3.

Витрати земських установ на економічні та сільськогосподарські потреби на початку ХХ ст.

Губернії

1900 рік

% від загального бюджету

1912 рік

% від загального бюджету

сума, крб.

сума, крб.

Полтавська

247226

6,4

1122300

9,5

Харківська

92642

2,4

458900

7,1

Чернігівська

85768

2,9

465400

6,8

Джерела: [7, с. 623,629,630]; [12, с. 10].

 

Як видно з табл. 3, витрати земств на економічні потреби стрімко зросли протягом 1900-1912 рр. в Полтавській губернії майже в 4,5 рази; в Харківській – в 4,9 рази; Чернігівській – в 5,4 рази. Схожа тенденція була притаманна всім земським установам Російської імперії. Хоча фінансування органами місцевого самоврядування економічних потреб постійно зростало, вони все ж складали незначну частину в земському бюджеті. Найкращий показник по всій державі мало Полтавське губернське земство – 9,5%, в той же час середній показник дорівнював 6%.

Висновки. Позитивний досвід діяльності земств заслуговує на подальше вивчення. На черзі стоїть питання видання ґрунтовних досліджень з економічної діяльності повітових та губернських земств різних регіонів сучасної України. Їхній досвід може бути використаний органами місцевого самоврядування нашої держави. Адже аграрний сектор економіки і досі потребує втручання владних органів, без допомоги яких неможливо отримати дешеві кредити, нову техніку та грамотних спеціалістів. Сільські та районні ради в багатьох аспектах повинні використовувати досвід земств, особливо в таких питаннях як сприяння малому бізнесу, пропаганді передових форм господарювання, залученні інвестицій.

 

Література:

1.       Мазлах С. Сметы Полтавского губернского земства на экономические и сельскохозяйственные мероприятия // Полтавские агрономические известия.– 1916. - №2-С.21-30.

2.       Падалка Л. Главные экономические мероприятия Полтавского земства в 1898-1899 гг. в связи с экономической деятельностью за всё время существования / Л. Падалка // Статистический ежегодник Полтавского губернского земства . Год 5-й. – Полтава, 1901. – С. 11-78.

3.       Веселовский Б. История земства : [в 4 т.]. - СПб, 1909-1911.

Т.2. – 1909. – 703 с.

4.       Абрамов В. Земский бюджет / В. Абрамов // Банковские услуги. – 1996. – №3-4. – С. 30-33.

5.       Краснікова О. М. Фінанси та кредит у сільському господарстві Лівобережної України епохи вільного підприємництва (1861 – 1917): дис. на здобуття наук ступеня канд. економ. наук : 08.01.04 / Краснікова Оксана Миколаївна. – Полтава, 1999. – 205 с.

6.       Справочный указатель земских сельскохозяйственных учреждений (по сведениям 1895 года) / [сост. Соковнин П. Г.] – СПб. : Типография В. Ф. Киршбаума,1896. – 149 с.

7.       Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хозяйству (по данным на 1899,1900,1901 годы). / [сост. под ред. Бирюковича В. В.]. (Выпуск пятый) – СПб. : Типография Товарищества «Общественная польза», 1902. – 612 с.

8.       Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хозяйству (по данным на 1902 год). / [сост. под ред. Бирюковича В. В.]. (Выпуск 6-й) – СПб. : Типография М.Меркушева, 1903. – XLVI+574 с.

9.       Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хозяйству (по данным на 1903 год). / [сост. под ред. Бирюковича В. В.]. (Выпуск 7-й) – СПб. : Типография Товарищества «Общественная польза»,1905. – LL+595 с.

10.    Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хозяйству (по данным на 1904 год). / [сост. под ред. В.В. Бирюковича В. В.]. (Выпуск 8-й) – СПб. : Типография Товарищества «Общественная польза», 1906. – LXXI+577 с.

11.    Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хозяйству (по данным на 1905 и 1906 годы). / [сост. под ред. Морачевского В. В.]. (Выпуск 9-й) – СПб. : Типография В. Ф. Киршбаума,1908. – LXXXIV+908 с.+90 c.

12.    Морачевский В. В. Краткие сведения о сельскохозяйственной деятельности земств в 1912 году / В. В. Морачевский. – Пг., 1915. – 44 с.+28 с.

13.    Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хозяйству (по данным на 1907 и 1908 годы). / [сост. под ред. Морачевского В. В.]. (Выпуск 10-й) – СПб. : Типография В. Ф. Киршбаума, 1909. – VII+CXVII+520 с.+69 c.

14.    Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хозяйству (по данным на 1909 год). / [сост. под ред. В.В. Морачевского В. В.] (Выпуск 11-й) – СПб. : Типография В. Ф. Киршбаума, 1911. – CXXII+652 c.

15.    Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хозяйству (по данным на 1910 год). / [сост. под ред. Морачевского В. В.] (Выпуск 12-й) – Часть 1-я. – СПб. : Типография В. Ф. Киршбаума, 1912. – 188 c.+102 с.

16.    Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хозяйству (по данным на 1910 год). / [Сост. под ред. Морачевского В. В] (Выпуск 12-й) – Часть 2-я. – СПб. : Типография В. Ф. Киршбаума, 1912. – 974 с.

17.    Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хозяйству (по данным на 1911 год). / [сост. под ред. Морачевского В. В.] (Выпуск 13-й) – Часть 1-я. – Петроград: Типография В. Ф. Киршбаума, 1914. – 211 c.+120 с.

18.    Справочные сведения о деятельности земств по сельскому хозяйству (по данным на 1911 год). / [сост. под ред. В. В. Морачевского] (Выпуск 13-й) – Часть 2-я. – Петроград: Типография В. Ф. Киршбаума, 1914. – 752 с.

19.    Доходы и расходы земств 34-х губерний по сметам на 1901 год – Спб, 1905 – 314с. + CXXV

20.    Доходы и расходы земств 34-х губерний по сметам на 1907 год – Спб, 1908 – 324с.+CXXXII

Стаття надійшла до редакції 15.06.2012 р.