EnglishНа русском

Ефективна економіка № 6, 2012

УДК 338.45:246.87

 

 М. О. Чупріна,

ст. викладач НТУУ «КПІ»

 

ТЕХНОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СТРАТЕГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОСТІ АЛОКАЦІЙНО-ІНВЕРСІЙНОГО ТИПУ

 

TECHNOLOGY MANAGEMENT DEVELOPMENT STRATEGIC POTENTIAL INDUSTRY ALOKATSIYNO-INVERSION TYPE

 

Анотація. Здійснено формулювання категоріальних понять теорії управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості України. Доведена необхідність впровадження алокаційно-інверсійних технологій управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості України. Запропоновано структуру та дефініційне визначення механізму управління формуванням, нарощенням і використанням стратегічного потенціалу національного промислового виробництва.

 

Summary. Done formulation of categorical concepts of the theory of development of the strategic potential of industry in Ukraine. The necessity of IP-rovadzhennya alokatsiyno-inversion technology of development of the strategic potential of industry in Ukraine. The structure and Definitional determine the mechanism of formation, and increasing use of the strategic potential of the national industrial production.

 

Ключові слова. стратегічний потенціал промисловості, механізм управління розвитком стратегічного потенціалу, технологія управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості алокаційно-інверсійного типу.

 

 

Вступ. Визначальною ознакою сучасного історичного етапу розвитку національного господарства є ускладнення структурної побудови економічних систем, прискорення науково-технологічних змін та ініціювання збурень за наслідками провадження процесів глобалізації світового господарства. При цьому на передній план виходить проблема формування концепції управління розвитком стратегічного потенціалу, яка відповідає  ринковий стратегії господарювання. И це зрозуміло, оскільки Україна належить до індустріально розвинутих країн світу, яка має один з найбільших  в Європі структурно-розгалужений промисловий комплекс зі структурою, що має тенденцію до змін. Проблема полягає в тому, наскільки теорія стратегічного управління спроможна забезпечити галузям та підприємствам основу, як для виживання в сучасному нестабільному середовищі., так і для стійкого збалансованого розвитку. Це потребує розробки технологій управління процесом структурних перетворень національної економіки, в тому числі промисловості, які забезпечують найбільш повне та ефективне використання стратегічного потенціалу, а саме ресурсних, технологічних, науково-технічних, організаційно-економічних та геополітичних можливостей.

Теоретичним і прикладним аспектам вирішення багатогранних проблем управління стратегічним потенціалом промисловості в Україні присвячені праці О. Алимова, О. Амоші, В. Бабича, Ю. Бажала, В. Беседіна, П. Гайдуцького, А. Гальчинського, В. Гейця, О. Демешок, А. Голікова, І. Ігнат’євої, Б. Кваснюка, В. Микитенко, С. Мочерного, С. Пиріжкова, В. Черняка, М. Чумаченка,  В. Щелкунова та ін. [1 - 3; 6 - 9].  Результати наукових досліджень, на нашу думку, дозволяють точніше визначити вектор стратегічного розвитку промислового виробництва, обґрунтувати ї запропонувати альтернативні варіанти побудови сучасної моделі економічного розвитку, які базуватимуться переважно на використанні внутрішніх джерел розвитку і забезпечуватимуть підвищення рівня життя людей. Проте, у зазначених розробках, питанням  удосконалення складу технології управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості в контексті вирішення проблематики стратегічного управління загальноекономічним прискоренням в Україні приділено недостатньо уваги.

Отже, вищезазначене зумовлює необхідність розробки нової парадигми провадження функцій управління, яка детермінує формування методології, концепції, механізмів, моделей та технології управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості алокаційно-інверсійного типу в системі координат економічного розвитку України.

Постановка задачі. З огляду на зазначене, метою даної статті є  розробка і обґрунтування теоретико-методологічних засад, методичних основ і практичних рекомендацій щодо формування та добір дієвих технологій управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості України на засадах реалізації принципів системного й об’єктно-цільового підходів до ідентифікації масштабів розвиненості сукупних можливостей реального сектору національної економіки.

Відповідно до визначеної вище мети, основними завданнями статті є наступні: 1) визначити актуальний стан та подальший напрям розвитку теорії управління формуванням, нарощенням і використанням стратегічного потенціалу промисловості;  2) обґрунтувати  теоретико-методологічні засади формування дієвого механізму управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості України алокаційно-інверсійного типу; 3) удосконалити склад технологій управління розвитком стратегічним потенціалом за рахунок доповнення засобів та методів алокаційно-інверсійного управління сукупними можливостями промислового виробництва.

В основу теоретичних досліджень і доказів ефективності розробленого методологічного підходу до вирішення поставлених завдань покладено концепції загальної теорії систем, стратегічного управління, об’єктно-цільового підходу, теорії прийняття рішень, теорії макроекономіки, теорії економічного аналізу та прогнозування.  

Результати. Вирішення названих проблем в умовах глобалізації економічного розвитку держави передбачає, на сам перед, системне дослідження та осмислення терміну „стратегічний потенціал економіки України”, під яким слід розуміти сукупні граничні ресурси та можливості всіх секторів національної економіки вирішувати завдання стосовно досягнення спільних цілей та забезпечення національних економічних інтересів у тих чи інших умовах розширення європейського економічного простору (що засвідчено і деталізовано у науковій роботі [9]).

НТП розглядається нами, як найважливіший чинник, що впливає на підвищення продуктивності праці, а технології є одним з основних чинників, які зумовлюють здатність економіки до зростання. тому, з огляду на зазначене вище, автор статті вважає, що одним з головних завдань формування національної інноваційної системи України виступає оцінка реальної ролі стратегічного потенціалу та нарощення його масштабів, що може бути убезпечено за рахунок вдосконалення системи управління його розвитком (реалізація зазначених специфічних функцій здійснено з урахуванням існуючої системи закономірностей реалізації НТП – це представлено автором дисертації на рис. 1.).

 

 

 

Рис. 1. Система закономірностей науково-технічного прогресу на основі узагальнення наукових досліджень (деталізовано автором)

 

На думку дослідників, що деталізовано та обґрунтовано у наукових працях [6 - 8; 10], в період до середини ХХІ ст. у світовій економіці відбудуться значні технологічні зрушення, основними напрямами яких є: 1) нанотехнології та інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ-технології) як базисні напрями шостого технологічного укладу (на їхній основі розвиватимуться фотоніка та оптико-інформатика, нові покоління високопродуктивних і мініатюрних комп’ютерів, великих інтегральних схем та ін. За прогнозами обсяги продажів нанотехнологічної продукції у 2012 році досягнуть до 25 млрд. дол. США); 2) ІКТ-технології отримають подальший розвиток у таких напрямах, як використання багатомовного Інтернету з автоматизованими перекладачами, національні і глобальні інформаційні системи у сфері екології, медицини, освіти; 3) біотехнології та освоєння досягнень генної інженерії дозволить здійснити технологічний переворот у виробництві високотехнологічних лікарських препаратів, біологічних засобів боротьби із шкідниками рослин і тварин, подолання і усунення забруднення навколишнього середовища; 4) енергетична революція, перехід до відтворювальних джерел енергії; 5) продовження тенденції заміни металів та інших конструкційних матеріалів композиційними матеріалами, керамікою, пластмасами та розповсюдження наукомістких та інтелектуальних композитів; 6) екологізація технологічного процесу; 7) алокаційно-інверсійні технології управління економічною безпекою промисловості. При цьому, автор підтримує теоретико-концептуальні обґрунтування В. В. Микитенко, О. О. Демешок [6] щодо доцільності використання саме зазначених розробок при реалізації функцій управління формуванням, нарощенням та раціональним використанням стратегічного потенціалу промисловості (СПП). Тому, на думку автора, доцільним є зазначити, що процедури управління розвитком стратегічного потенціалу національної промисловості  – це процес спрямовування його використання до бажаного або запланованого рівня ефективності управління розвитком стратегічного потенціалу. При цьому, сутність зазначеного процесу можна розглянути в контексті реалізації функцій загального та специфічного управління формуванням, нарощенням та раціональним використанням стратегічного потенціалу промисловості України (табл.1).

З огляду на приведене у табл. 1. можна стверджувати, що реалізація зазначених функцій вимагає визначення сутності та змісту наявної інформаційної бази, а також обґрунтування адекватності використовуваного методичного забезпечення.  

 Таблиця 1.

Характеристика функцій управління формуванням, нарощенням та раціональним використанням СПП України*

Функція управління СПП

Сутність та зміст виконання специфічних процедур

функція планування

розробка рішень про кінцеві результати та зміст складових механізму управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості України. В межах функції планування доцільно виділяються такі підфункції: а) дослідження інформації (чітке визначення основних джерел інформації та вміння її кваліфіковано збирати та обробляти); б) прогнозування  (управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості  імовірнісне здійснити за рахунок оптимізації й перерозподілу інвестицій та їх спрямування у точки прикладення зусиль). Сучасні методи прогнозування базуються на використанні різних математичних теорій: функціонального аналізу, теорії рядів, теорії екстраполяції та інтерполяції, теорії вірогідності, математич­ної статистики, теорії випадкових функцій та випадкових процесів, кореляційного аналізу тощо); в) моделювання (застосування адаптивних моделі управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості, що запропоновані в даній роботі).

функція прийняття рішень

встановлення зворотного зв'язку від реалізації рішення до попередніх аналітичних та директивних стадій, а саме - до пошуку нових альтернатив, зміни умов постановки проблеми, корекції рішень і навіть перегляду поставленої мети, оцінки ефективності виконання рішення). При цьому, доцільним є здійснення пошуку сукупності заходів, визначення складу результативних дій та мобілізація резервів в межах промислового комплексу та системи державного управління реальним сектором економіки, як складової системи забезпечення збалансованого розвитку національного господарства в цілому;

функція організації

автор дисертації вважає за доцільне відзначити, що організація як процес являє собою функцію  по координації  багатьох задач. Швидкісні зміни навколишнього середовища та необхідність виробництва високотехнологічної продукції потребують застосування органічних або адаптивних структур, серед яких можна зазначити тип проектної організації, матричної організації та конгломерати;

функції обліку і контролю

встановлення критеріїв, визначення фактично досягнутих результатів і запровадження корективів у тому випадку, якщо досягнуті результати суттєво відрізняються від встановлених критеріїв).

функція алокаційно-інверсійного управління

раціональний розподіл-перерозподіл ресурсів, резервів та можливостей різної природи та інверсійного взаємозв’язку організаційних і комунікаційних структур управління  для виконання завдань прогнозування та формування реальних цілей у сфері управління розвитком СПП.

Примітка. * Деталізовано та обґрунтовано автором.

 

Приведене обумовлює необхідність формалізації вимог до розмірності інформаційно-методичного забезпечення та врахування його при обліку задля убезпечення результативності впроваджених технологій управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості. У цій відповідності, автор вважає, що реалізація зазначеного змісту цільових функцій управління розвитком (тобто, формуванням, нарощенням та раціональним використанням) стратегічного потенціалу промисловості дозволить цілеорієнтувати докладені суб’єктами (системою) державного управління реальним сектором зусилля в контексті цілеспрямування динаміки економічної системи України у визначеному напрямі (до визнаних орієнтирів розвитку) та з необхідним темпом економічного зростання.

Слід зазначити, що головною перешкодою на шляху загальноекономічного прискорення в державі є існування застарілої системи управління національною економікою та неадекватність використовуваних механізмів. А саме наступних:

1)   управління забезпеченням економічної безпеки держави (МУЗЕБ);

2)   управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості (МУРСПП) (у т.ч. управління використанням потенціалів системно-універсального функціонування (МУВПСУФ), а в його складі: управлінського, організаційного, наукового, інтелектуального, а також, на думку автора статті інформаційно-методичного, синергетичного, ієрархічно-функціональної складності, соціально-етичного тощо). Тому, на перший план, виходить проблематика щодо побудови алокаціно-інверсійної системи управління розвитком СПП, яка була б здатна здійснювати раціональний розподіл-перерозподіл ресурсів, резерві та можливостей національної промисловості та спрямувати комунікаційні зв’язки для формування та досягнення реальних цілей у сфері управління розвитком СПП.

Щодо механізму управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості, то, перш за все, доцільним вважалось чітке структурування його конститутивно-ключових елементів (наведено рис.2), сутність та зміст якого (з огляду на приведений склад) дефініційно можна визначити наступним чином: це сукупність важелів, інструментарію та регуляторів фінансового, структурного, політико-правового, організаційно-економічного впливу, а також інформаційно-методичного забезпечення, що спрямовані підвищення ефективності системи управління розвитком СПП, реалізація дії яких базується на принципах системного та об’єктно-цільового підходів.

Рис. 2. Конститутивні елементи загального механізму управління розвитком стратегічного потенціалу реального сектору (деталізовано автором)

 

Отже, автор статті підтримує думку дослідників [6 - 8], що сучасний етап розбалансованого розвитку української економіки потребує подальшого розвитку й адаптації теорії формування цільових підсистем у межах запропонованого механізму управління розвитком СПП, які забезпечать повне та ефективне використання стратегічного потенціалу національного промислового виробництва у цілому і сировинно-ресурсних, технологічних, науково-технічних, організаційно-економічних та системно-універсальних можливостей реального сектора, зокрема.

Зазначимо також, що для вибору напрямів реалізації стратегії розвитку стратегічного потенціалу національного промислового виробництва принципово важливими є дотримання наступних вимог: 1) співвідношення інвестиційної підтримки базових і перспективних галузей  промисловості України; 2) співвідношення між орієнтацією на зовнішній і внутрішній науково-технічний потенціал; 3) ступеня централізації ресурсів для підтримки науково-технічної діяльності; 4) співвідношення короткострокових і довгострокових інтересів (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Ключові пріоритетні напрями технологічного розвитку стратегічного потенціалу промисловості України

(галузеві особливості науково-технічного розвитку)*

Види економічної діяльності

Науково-технічний прогноз розвитку

1

2

Машинобудування

Темпи розвитку мають в 2 – 3 рази перевищити загальні темпи зростання промислового виробництва, створюючи умови для структурно-інноваційної перебудови і технічного переоснащення всіх галузей економіки, а саме:

-    виробництво авіаційної та ракетно-космічної техніки, транспортне машинобудування, важке верстатобудування, енергетичне машинобудування, устаткування для газотранспортних систем, окремі види електронної техніки і засоби зв’язку;

-    модернізація самої галузі машинобудування за рахунок прискорення процесів оновлення основних засобів та впровадження складної наукомісткої та високотехнологічної техніки;

-    створення сучасного технологічного устаткування для комплексного оснащення переробної промисловості, впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій;

-    розробка машин і устаткування для реалізації екологічно чистих технологій, переробки та утилізації відходів, систем контролю за станом і захистом навколишнього природного середовища;

-    виробництво технологічного устаткування для модернізації базових галузей промисловості (енергоблоків теплових електростанцій, шахтного устаткування, виробництв металургійної та хімічної промисловості в напрямі ресурсо- і енергозбереження, екологізація, автоматизації та підвищення ефективності виробництва.

Приладобудування

-    технічне переоснащення систем зв’язку і транспорту, управління устаткуванням, технологічними процесами. роботизованими комплексами на основі застосування сучасних приладах контролю, вимірювання і регулювання;

-    реалізація енергозберігаючих технологій, створення джерел світла на основі нових матеріалів;

-    удосконалення керуючих систем авіаційної, корабельної, військової та автоелектроніки;

-    розвиток навігаційних систем різного призначення.

Оборонно-промисловий комплекс

-    нарощення виробництва військової техніки та озброєння для Збройних сил України та за іноземними замовленнями;

-    збільшення обсягів випуску продукції цивільного та подвійного призначення (70 – 75% від загального обсягу виробництва в галузі.

Гірничо-металургійний комплекс

-    технологічне вдосконалення і технічне переоснащення основних металургійних процесів за базі ресурсозберігаючих і екологічно чистих технологій, зокрема: а) модернізації збагачувальних агломераційних виробництв і більш якісній підготовці сировини; б) вдосконалення установок позапічної обробки сталі типу «піч-ківш» та машини безпосереднього розливу сталі; в)використання нових видів енергоносіїв у доменному виробництві;

-    прискорення процесів диверсифікації виробництва та оптимізації його структури за рахунок збільшення обсягів випуску нових сортаментів металургійної продукції(сталі електроплавильного виробництва, спеціальних сталей і прокату, алюмінієвої фольги, нових видів цирконієвої продукції підвищеного попиту, титанових сплавів і прокату, економічних видів прокату і труб з антикорозійним покриттям, каліброваного прокату, гнутих профілів тощо);

-    вдосконалення (особливо з позицій екологізації) схеми розробки природних запасів мінеральної сировини.

Хімічна та нафтохімічна промисловість

-    прискорений розвиток і збільшення частки наукомістких і високотехнологічних хімічних виробництв (виробництва гумових та пластмасових виробів та продукції хіміко-фармацевтичної промисловості);

-    оптимізація потужності з виробництва базових видів хімічної продукції з урахуванням попиту внутрішнього та зовнішнього ринків;

-    зниження ресурсо- та енергомісткості виробництва із залученням до технологічних процесів альтернативних і біовідновлювальних джерел енергії та сировини (біоетенгролу, синтез-газу, хімічних продуктів коксування, продуктів поглибленої переробки нафти);

-    приведення системи нормативі технічного регулювання (якість продукції, екологія, охорона праці, техніка безпеки) до міжнародних стандартів.

Легка промисловість

-    розвиток сировинної бази за рахунок поглибленої переробки льону, шкірсировини та поступове скорочення і відмова від давальницьких схем сировинного забезпечення виробництва;

-    проведення реконструкції та технічного переоснащення підприємств, створення умов для вертикальної інтеграції виробництва, в т.ч. із залученням іноземних інвестицій і технологій;

-    створення систем захисту внутрішнього ринку від контрабандного ввезення товарів і тіньового виробництва.

Деревообробна та меблева промисловість

-    широке застосування ресурсозберігаючих технологій;

-    впровадження сучасних технологій одержання нових матеріалів для меблевої промисловості;

-    впровадження автоматизованих малотоннажних гнучких ліній з виробництва меблів.

Примітка. * Систематизовано дисертантом за даними наукової праці [11, с. 17 - 20].

 

Тому, у даному досліджені автором актуалізується питання щодо пошуку адекватних реаліям трансформаційного процесу стратегій розвитку національної промисловості, механізмів реалізації дії, методів і моделей алокаційно-інверсійного управління розвитком стратегічного потенціалу реального сектору. При цьому, можна ґрунтовно представити існування такого феномену в межах технологій стратегічного управління як алокаційно-інверсійні технології управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості  в якості визначального складової функціонування та розвитку сучасної системи управління. У цій відповідності зазначимо таке: на сучасному етапі розвитку країни саме зміна способів сприйняття, оцінювання та осмислення подальшого розвитку української промисловості є одним із визначальних факторів структурної перебудови та прискорення економічного зростання (зазначене доведено у науковій роботі [3]).

При цьому, поява нового класу моделей економічного зростання (у т.ч. промислового зростання) з ендогенним НТП викликала помітний інтерес до проблем господарської динаміки. Особливу роль у цьому відіграють наступні практичні наслідки: по-перше, припущене виникнення ефекту масштабу від збільшення ресурсів, залучених в інноваційний процес; по-друге, можливість впливати на темпи сталого економічного зростання через господарську політику, яка спрямована на стимулювання формування, використання та розвитку людського потенціалу; по-третє, роль розмірів господарського простору, а також процесів глобалізації господарювання.

Отже, провідні вітчизняні економісти [12; 13] сходяться на думці (автор статті її підтримує), що зростання ВВП України досягнуто екстенсивними методами без оновлення технологічного рівня виробництва, тому, створення конкурентноздатної економіки інноваційного типу, е першочерговим загальнодержавним завданням.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що задля досягнення поставленої мети необхідно забезпечити стабільне функціонування такої системи, в якій би оптимально поєднувалися економічні та адміністративні методи управління, тобто елементи як ринкової, так і планової економік. Основним завданням такої системи є забезпечення сталого розвитку як єдиного можливого засобу скорочення відставання від розвинутих країн світу, які сьогодні за рівнем життя населення значно випереджають Україну. Аналіз досліджень в області економічних знань дозволяє стверджувати, що акценти в проблемних питаннях економіки і управління зокрема, поступово переносяться на питання, що стоять на стику наук. Це обумовлює необхідність удосконалення та адаптації до сучасних економічних умов концептуального базису економічної науки і технологій управління, зокрема.

Відтак, автор вважає за доцільне підкреслити, що знання основних закономірностей функціонування економічних систем (а саме: цілісність, неадитивність, емерджентність, синергізм, ізольованість, сумісність та адаптивність) дозволяє передбачати форму поведінки складних систем при будь-яких змінах в зовнішньому середовищі. А це, в свою чергу, дозволяє приймати більш ефективні рішення щодо убезпечення регулювання майбутніх подій в межах національної промисловості та розвитку стратегічного потенціалу останньої.

Висновки. Надання економічному зростанню інвестиційно-інноваційної спрямованості потребує трансформації потенціалів системно-універсального функціонування що передбачає, перш за все, формування уявлення про можливості використання сукупних можливостей національної економіки по досягненню цілей збалансованого розвитку, по друге – активне використання сучасних методів управління для забезпечення збалансованості та визначення стратегічних напрямків розвитку СПП.. В роботі доведена необхідність впровадження алокаційно-інверсійних технологій управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості України, у зв’язку зі нагальною потребою вдосконалення засобів розвитку української промисловості. Підсумовуючи вищенаведені викладки зауважимо, що в роботі дістали подальшого розвитку; а) методичні підходи щодо вивчення економічні проблеми та перешкоди раціональному використанню стратегічного потенціалу промисловості; б) методологія управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості України на підставі запровадження цілісної концепції, що базується на використанні системного і об’єктно-цільового підходів до управління задля формування алокаційно-інверсійних технологій в контексті забезпечення високої ефективності формування й нарощення та досягнення раціональності його використання.; в) удосконалено склад засобів, методів і аналітичних процедур для забезпечення результативності використання запропонованої алокаційно-інверсійного технології управління розвитком стратегічним потенціалом промисловості України.

Серед перспективних напрямів подальших розробок з цієї теми можна, на наш погляд визначити необхідність проведення багаторівневої агрегованої оцінки стану стратегічного потенціалу промисловості України, що передбачає одержання не тільки результатів ретроспективного аналізу стану стратегічного потенціалу промисловості, а і моделювання стратегічного потенціалу промисловості України та розвиток технологій управління до 2020 року.

Література

1. Геєць В. М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку /  В. М. Геєць – К.: Ін-т економ. прогноз.; Фенікс, 2003 – 1008 с.

2. Данилишин Б. М., Микитенко В. В. Феноменологічні альтернативи економічного зростання України: Монографія / Б. М. Данилишин, В. В. Микитенко – У 2 т. – Т. 1. – К.: РВПС України НАН України, ЗАТ «Нічлава», 2008. – 336 с.

3. Данилишин Б. М. Науково-інноваційне забезпечення сталого економічного розвитку України / Б. М. Данилишин, В. І. Чижова // Економіка України [політ.-екон. ж-л / гол. ред. С. І. Пирожков].  – 2004. – № 3. – С. 4 –11.

4. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.ukrstat.gov.ua

5. Потенціал України та його реалізація / Спільний звіт Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України та Національного банку України „Розбудова спроможності до аналізу соціально-економічних результатів і потенціалу в Україні. –– К.: МЦПД, 2008. – 110 с.

6. Економічна безпека промисловості: цільовий функціонал та технології управління: Монографія. / В. В. Микитенко, О. О. Демешок / За науковою редакцією д.е.н., проф. Микитенко В. В. – Київ, ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», МНТУ ім. академіка Юрія Бугая МОНмолодіспорту України, 2012. – 650 с.

7. Демешок О. О. Цільові функціонали реалізації технологій управління забезпеченням економічної безпеки у промисловості / О. О. Демешок // Український соціум: наука – освіта – виробництво: Збірник наукових праць. / [О. М. Алимов, В. Ю. Бугай, С. М. Шкарлет, В. Ю. Худолей та ін.]; за ред. д.е.н., проф. В. В. Микитенко. – Вип. 1. – Київ, МНТУ ім. Ю. Бугая, Асоціація ТЕКУ, Вид-во ПП Вишемирський В. С., 2012. – С. 60 – 69.

8.  Микитенко В. В.. Алимов О. М. Технології управління стратегічним потенціалом розвитку України / В. В. Микитенко, О. М. Алимов // Електронний фаховий журнал ДУ ІЕП НАНУ, Національне господарство України: теорія та практика управління, Електронне наукове фахове видання 2011. - № 1 (1). Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/NacGosp/2011/Alimov _Mikitenko.pdf.

9.   Микитенко В. В., Алимов О. М. Стратегічний потенціал – сукупні можливості національної економіки по досягненню цілей збалансованого розвитку // Продуктивні сили України. Науково-теоретичний економічний журнал. К.: – РВПС НАН України. – 2006. – № 1. – С. 135–151.

10. Кузык Б. Н., Яковец Ю. В. Россия – 2050: стратегия инновационнного прорыва / Б. Н. Кузык, Ю. В. Яковец. – М.: ЗАО «Изд-во «Экономика», 2004. – 632 с.

11. Якубовський М., Новіцький В. Н., Кіндзерський Ю. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року // М. Якубовський, В. Новіцький, Ю. Кіндзерський // Економіка України [наук.- практ. ж-л / гол. ред. Б. М. Данилишин]. – 2009. – № 4. – С. 26–29. [наук. ж-л / гол. ред. В. М. Геєць]. – 2007. – № 1. – С. 4–20.

12. Борейко В. І. Державне регулювання соціально-економічного розвитку (теорія, методологія, проблеми): Монографія / В. І. Борейко. – Рівне: НУВПП, 2008. – 379 с.

13. Національна парадигма сталого розвитку України / [за заг.ред. акад. НАН України, д.т.н. Б.Є.Патона]. – К.: Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАНУ», 2012. – 72 с.

Стаття надійшла до редакції 18.06.2012 р.