EnglishНа русском

Ефективна економіка № 6, 2012

УДК 69.003:339.03

 

Н. В. Сторожук,

аспірант кафедри менеджменту в будівництві КНУБА

 

СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ТА ЗМІСТ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

The system of evaluation of effectiveness indices of construction company

 

В статті розглядаються основи впровадження на будівельних підприємствах контроллінгу інвестиційних потоків з метою підвищення якості і оперативності управління їх фінансово-господарською діяльністю і оптимізації фінансових результатів.

 

Ключові слова: контроллінг, інвестиційні потоки, управлінські рішення

 

The article reviewed the basis for implementation of construction enterprises controlling investment flows to improve the quality and timeliness of their financial and operational performance and optimize financial results.

 

Key words: kontrolling, investment flows , administrative decisions

 

 

Вступ: В статті розглянуто методику ефективності регіональних інвестиційних проектів і програм, що базується на оптимізації за коефіцієнтом прибутковості. Визначено структуру інвестиційного капіталу на підставі аналітичних підходів, що включає корпоративні цінні папери. Враховано зміни амортизаційної політики, що передбачає лібералізацію формування та використання амортизаційного фонду, створення на підставі пільг інвестиційних ресурсів, моніторинг і контроль за ефективним використанням коштів відтворення загального капіталу. Наведено напрями удосконалення економіко-соціального механізму регулювання інвестиційної діяльності в будівельній галузі.

Метою дослідження є висвітлення сутності та призначення  інвестиційного контролінгу в сучасній економіці, обґрунтування доцільності застосування інвестиційного контролінгу на підприємствах України.

Поняття контролінгу походить від англійського дієслова “to control”. На практиці це дієслово має декілька значень, зокрема в економічному аспекті означає “управління” і “спостереження, моніторування”. У сучасній економічній літературі представлено досить багато трактувань поняття контролінгу (табл. 1).

 

 

Таблиця 1. Узагальнення сучасних трактувань поняття “контролінг”

Автор (джерело)

 Трактування поняття “контролінг”

E. Майер, Р. Манн [9]

 

Контролінг – концепція ефективного управління фірмою і забезпечення її довгострокового існування.

Контролінг – система управління процесом досягнення кінцевої мети і результатів діяльності фірми.

Контролінг – система мислення та управління.

П. Хорват

(P. Horvath: Controlling. 11. Auflage. Munchen 2008.).

Контролінг – функція, організована задля підтримки управління.

Контролінг виконує функції інтеграції і координування процесу планування, а також інформаційного забезпечення цього процесу.

Хан Д. [8]

 

Контролінг – система управління діяльністю підприємства, що координує підсистеми планування, контролю та інформаційного забезпечення.

Т. Райхман

(Reichmann Т. Controlling mit Kennzahlen und Manadgementberichten. – Munchen.1995.)

Контролінг – концепція управління, орієнтована на результат (з урахуванням забезпечення ліквідності). Основне завдання контролінгу в зборі та обробці інформації в процесі розробки, координації і контролю над виконанням планів.

Х. Ю. Кюппер (H.-U. Kupper und A. Wagenhofer: Handworterbuch Unternehmensrechnung und Controlling, 4. Auflage, Enzyklopadie der Betriebswirtschaftslehre III.)

Контролінг – інструмент координації діяльності з метою досягнення системи цілей. Полягає у взаємодії таких компонентів: організації, системи планування і контролю, інформаційної системи, системи управління персоналом, системи цілей і принципів управління.

К.Зерфлинг

(Controlling von Klaus Serfling von Stuttgart: Kohlhammer, 1983 (Taschenbuch– 1. Januar 1983))

Контролінг – система збору інформації для підтримки процессу управління підприємством за допомогою планування, контролю, аналізу і розробки альтернативних варіантів поведінки фірми на ринку.

Д. Шнайдер [2]

 

Контролінг – це комплекс завдань щодо планування з інтегрованою системою планово-контрольних розрахунків на основі інформації внутрішнього виробничого обліку.

 

Враховуючи надані трактування можна зробити висновок, що контролінг покликаний вирішувати комплекс завдань, пов’язаних із моніторингом, плануванням і управлінням. Контролінг досить широко використовується в практиці західних підприємств і приносить відчутні результати. В управлінні вітчизняними підприємствами він не знаходить належного застосування, і насамперед,  внаслідок того, що потреба в ньому часто перевищує знання, які є в цій галузі. Виходячи з сутності поняття “контролінг” визначимо сутність поняття “інвестиційний контролінг”, спираючись на особливості інвестиційної діяльності в Україні [7].

На підставі даних дослідження проводиться прогнозування стану підприємства, зміни його фінансових потоків, а також робляться прогнози щодо змін в зовнішньому середовищі.

На підставі прогнозів відбувається перевірка досяжності, оптимальності, несуперечності, узгодженості раніше поставлених цілей регулювання фінансових потоків підприємства, за наслідками якої здійснюється коректування раніше розроблених планів і планових значень.

Відкоректовані плани впроваджуються і починають виконуватися. Далі проводиться відстеження досягнутих фінансових результатів діяльності підприємства, відбувається їх порівняння з цільовими (плановими) значеннями, і формулюються виводи за результатами проведеного порівняння. Таким чином, цикл контроллінгу замикається.

Очевидно, що для досягнення фінансової стійкості, з якою традиційно ототожнюється фінансова безпека, активи або капітал підприємства повинні бути скориговані до такого стану, за якого забезпечується рівність нормативам.

Для визначення еталонної вартості може використовуватися будь-яка загальновідома модель вартості бізнесу, побудована на основі доходного підходу. Зокрема, в [2, 3] нами наведено моделі вартості на основі показника EBITDA. Відповідно, за еталонної вартості бізнес генерує еталонний прибуток. При порушенні фінансової стійкості ефективність роботи підприємства знижується та можуть виникнути втрати прибутку. Отже, можна записати:

 

EBITDAет = EBITDAф + НПр,                                    (1)

 

де EBITDAет. – еталонна величина EBITDA, грн.;

EBITDAф – фактична величина EBITDA, грн.;

НПр – недоотримана величина прибутку через невідповідність показників фінансового стану нормативам, грн.

Отже, нашою задачею є визначення прибутку підприємства, який би був за еталонної структури активів, шляхом визначення недоотриманої величини грошового потоку.

У разі коригування активів підприємства, його зобов’язання є константою та навпаки.

У процесі порівняння фактичних показників фінансового стану з нормативами можуть виникнути відхилення як у гірший, так і у кращий бік. В даній роботі нами розглядаються тільки ситуації, коли фактичні значення показників гірші за прийняті нормативи. Якщо у підприємства в наявності більше активів, ніж це необхідно для досягнення нормативу фінансового стану, ми вважаємо, що це забезпечує економічну безпеку, тобто фактична (ринкова) вартість дорівнює еталонній вартості.

Дослідимо порядок коригування активу балансу, послідовно розглядаючи відповідність нормативам наступних груп показників: платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість.

Показник платоспроможності характеризує достатність вхідного грошового потоку підприємства для покриття поточних зобов’язань.

Розрахункова формула нормативу даного показника має наступний вигляд:

 

a/7_2011_13.files/image001.gif                                                                      (2)

 

де ГПпл – вхідний грошовий потік, необхідний для досягнення нормативу платоспроможності, грн.;

ПЗ – поточні зобов’язання, грн.;

Нпл – норматив коефіцієнта платоспроможності.

Відповідно, величина грошового потоку, необхідна для досягнення нормативу платоспроможності, знаходиться з наступного виразу:

 

ГПпл. = ПЗ  Нпл.                                                                        (3)

 

Шляхом порівняння грошового потоку, необхідного для досягнення нормативу платоспроможності, та фактичної величини грошового потоку визначається недоотриманий грошовий потік:

 

 

∆ГПпл = ГПпл - ГПф,                                                                     (4)

 

де ∆ГПпл. – недоотриманий грошовий потік через недосягнення нормативу платоспроможності;

ГПф – фактичний вхідний грошовий потік.

 

На наступному етапі оцінюємо відповідність коефіцієнтів ліквідності встановленим нормативам та визначаємо величину оборотних активів підприємства у разі досягнення нормативів. При цьому вважаємо, що видами оборотних активів, які можуть генерувати додаткові вхідні грошові потоки та, відповідно, збільшувати прибуток, є наступні: грошові кошти, дебіторська заборгованість, виробничі запаси.

Першим показником є коефіцієнт абсолютної ліквідності, що характеризує достатність грошових коштів та їх еквівалентів для покриття поточних зобов’язань.

Розрахункова формула нормативу коефіцієнту абсолютної ліквідності має наступний вигляд:

 

a/7_2011_13.files/image002.gif                                                                           (5)

 

де ЗГКн – залишок грошових коштів та їх еквівалентів, що забезпечує дотримання нормативу, грн.;

ПЗ – величина поточних зобов’язань підприємства, грн.;

Нал – норматив коефіцієнту абсолютної ліквідності.

 

Залишок грошових коштів та їх еквівалентів на кінець періоду, що забезпечує дотримання нормативу, знаходиться з наступного виразу:

 

ЗГКн = ПЗ × Нал.                                                                             (6)

 

Різниця між нормативною та фактичною величиною залишків грошових коштів характеризує частину недоотриманого грошового потоку підприємства, через невідповідність нормативу абсолютної ліквідності (∆ГПгк):

 

∆ГПгк = ЗГКн - ЗГКф,                                                                  (7)

 

де ЗГКф – фактичний залишок грошових коштів та їх еквівалентів на кінець періоду.

 

Наступним показником є коефіцієнт швидкої ліквідності, який характеризує достатність не тільки грошових коштів та їх еквівалентів, але й дебіторської заборгованості для покриття поточних зобов’язань. При цьому вважаємо, що до заборгованості, яка генерує грошовий потік, необхідно включати не тільки товарну дебіторську заборгованість, але й дебіторську заборгованість, що відображається за статтею балансу «Інша дебіторська заборгованість», оскільки до її складу ГЗК включають заборгованість за товари, роботи, послуги, що не відносяться до основної діяльності, суми заборгованостей з пов’язаними сторонами. Позначимо дебіторську заборгованість, що генерує додатковий грошовий потік у разі її погашення – ДЗ.

Дебіторську заборгованість за авансами виданими, з бюджетом, за нарахованими доходами вважаємо заборгованістю, що не збільшує грошовий потік, оскільки в більшості випадків дані борги погашаються взаємозаліком. Позначимо дану дебіторську заборгованість – ДЗін.

Норматив коефіцієнту швидкої ліквідності визначається за формулою:

 

a/7_2011_13.files/image003.gif                                                       (8)

 

де Ншл – норматив коефіцієнту швидкої ліквідності;

ДЗн – нормативна величина дебіторської заборгованості;

ЗГК – залишок грошових коштів, що враховується у розрахунках.

Величина дебіторської заборгованості, необхідна для досягнення нормативу коефіцієнту швидкої ліквідності знаходиться з виразу:

 

ДЗн = ПЗ × Ншл – ЗГК – ДЗін.                                                                (9)

 

 

При цьому, відповідно до раніше сформульованих нами тверджень, залишок грошових коштів, що приймається до розрахунків, визначається наступним чином:

 

ЗГК = max {ЗГКф; ЗГКн}.                                                                             (10)

 

Рівень ліквідності дебіторської заборгованості не є абсолютним, тобто перетворення даного активу у грошові кошти відбувається через певний період. Тому для визначення нормативного грошового потоку від реалізації дебіторської заборгованості необхідно визначити період обороту дебіторської заборгованості, та дисконтувати її величину до теперішньої вартості, оскільки чим довше у часі відкладається момент погашення дебіторської заборгованості, тим менший грошовий потік отримає підприємство. Нормативне значення періоду обороту дебіторської заборгованості (Тобдн) визначається як середнє значення (Тобд) по підприємствам однієї галузі за оцінюваний період.

 

a/7_2011_13.files/image005.gif,                                                                                 (11)

 

де q – коефіцієнт дисконтування

n – кількість одиничних періодів часу, обраних при визначенні тривалості обороту (рік, квартал, місяць).

 

Таким чином, величина недоотриманого грошового потоку в наслідок невідповідності коефіцієнту швидкої ліквідності нормативам (∆ГПдз), становить:

 

a/7_2011_13.files/image006.gif                                                             (12)

 

де ДЗф – фактична величина дебіторської заборгованості, що генерує додатковий грошовий потік.

Останнім показником ліквідності є коефіцієнт загальної ліквідності, який характеризує достатність грошових коштів, дебіторської заборгованості та виробничих запасів для покриття поточних зобов’язань. Вважаємо, що при коригуванні активу балансу змінюється тільки готова продукція, оскільки від її своєчасної реалізації грошовий потік збільшується у рамках звичайної операційної діяльності. Щодо виробничих запасів, то на гірничорудних підприємствах система їх постачання є налагодженою для забезпечення безперебійного виробничого процесу, тому вважаємо, що їх залишок у фінансовій звітності є оптимальним, а тому незмінним з точку зору досягнення нормативів (константою). Незавершене виробництво також не може бути зменшене чи реалізоване, оскільки обумовлене специфікою видобувного процесу. Також у структурі оборотних активів виділяють таку статтю як інші оборотні активи, у яку включають вартість грошових документів в національній та іноземній валюті, податкові зобов'язання. Дані активи є також незмінними з точку зору досягнення нормативів фінансового стану, оскільки не є джерелом додаткового грошового потоку.

Таким чином, нормативна величина готової продукції, що забезпечує відповідність нормативу коефіцієнта загальної ліквідності, становить:

 

a/7_2011_13.files/image007.gif                      (13)

 

де Нзл – норматив коефіцієнта загальної ліквідності;

ПГн – нормативна величина готової продукції;

ДЗ – дебіторська заборгованість, що приймається до розрахунку;

ВЗ – залишки виробничих запасів;

НЗВ – залишки незавершеного виробництва на кінець періоду, грн.;

ІОА – величина інших оборотних активів, прийнята за константу.

Величина дебіторської заборгованості, що приймається до розрахунку, визначається аналогічно до залишку грошових коштів – як максимум з двох величин – фактичної та нормативної її величини.

При визначенні грошового потоку від реалізації готової продукції необхідно також врахувати період її обороту.

У випадку реалізації залишків готової продукції підприємство отримує додаткову виручку. Величина нормативної виручки від реалізації нормативних залишків готової продукції визначається наступним чином:

 

a/7_2011_13.files/image008.gif,                                                                                         (14)

 

де ∆Врн – нормативна виручка від реалізації нормативних залишків готової продукції, грн.

Таким же чином визначається фактична виручка від реалізації фактичних залишків готової продукції - ∆Врф.

Надалі необхідно перевести виручку від реалізації залишків готової продукції у грошовий потік, враховуючи той факт, що у її складі є неоплачена частина. Для цього визначимо питому вагу (Ктд) дебіторської заборгованості у виручці, яка визначається як співвідношення дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію, що виникла у оцінюваному періоді (ДЗт), та виручки від реалізації.

Відповідно, нормативний та фактичний грошові потоки від реалізації залишків готової продукції визначаємо за формулами (15, 16):

 

a/7_2011_13.files/image009.gif                                                        (15)

a/7_2011_13.files/image010.gif,                                                         (16)

 

де Тобдзтф – фактичний період обороту дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію.

Величина недоотриманого грошового потоку в наслідок невідповідності коефіцієнту загальної ліквідності нормативу (∆ГПпг) є різницею величин, визначених за формулами (15, 16).

Загальна величина недоотриманого грошового потоку визначається наступним чином:

 

∆ГПл = ∆ГПгк + ∆ГПдз + ∆ГП­пг.                                                                          (17)

 

Загальна величина оборотних активів, що необхідна для досягнення нормативів ліквідності (ОАн), становить:

 

ОАн = ЗГК + ДЗ + ДЗін + ПГ + ВЗ + ІОА,                                                          (18)

 

при цьому,

ПГ = max {ПГ; ПГн}.                                                                                          (19)

 

Надалі розглянемо показники фінансової стійкості, а саме коефіцієнт автономії, який характеризує достатність власного капіталу у структурі джерел формування активів. Величина власного капіталу, необхідна для досягнення нормативу коефіцієнту автономії, знаходиться за формулою:

 

ВКн = (ОА + НА) ×На,                                                                                           (20)

 

де Навт – норматив коефіцієнту автономії;

ВКн – нормативна величина власного капіталу;

ОА – значення оборотних активів, що приймається до розрахунку;

НА – величина необоротних активів підприємства.

Величина оборотних активів, що приймається у розрахунках, визначається з наступного виразу:

 

ОА = max {ОАф; ОАн}                                                                                         (21)

 

де ОАф – фактичне значення оборотних активів.

Недоотримана величина власного капіталу визначається аналогічно попереднім показникам.

У цьому випадку величина власного капіталу характеризується з двох боків: як величина, яка потрібна для нормалізації фінансового стану та як величина капіталу, який би був у випадку досягнення нормативу.

Після порівняння фактичних значень показників з нормативними, на основі визначених недоотриманих грошових потоків, оцінимо величину недоотриманого EBITDA.

Для цього знаходимо спочатку вхідні операційні грошові потоки (22):

 

a/7_2011_13.files/image011.gif,                                                                                  (22)

 

де ГПвх – вхідний грошовий потік від операційної діяльності;

ПО – отримані у звітному періоді попередні оплати;

ДЗр – дебіторська заборгованість, яка виникла у звітному періоді.

Вихідні грошові потоки від операційної діяльності визначаються за формулою:

 

a/7_2011_13.files/image012.gif                                                                           (23)

 

де ГПвих – вихідний грошовий потік від операційної діяльності;

ПОвид – видані у звітному періоді попередні оплати;

КЗр – кредиторська заборгованість, яка виникла у звітному періоді.

Тобкз – період обороту кредиторської заборгованості.

Відповідно, чистий грошовий потік від операційної діяльності (ЧГП), становить:

 

 

ЧГП = ГПвх – Гпвих,                                                                                             (24)

 

Коефіцієнт співвідношення чистого операційного грошового потоку та фактичної величини EBITDA (Кгп) визначаємо за формулою:

 

a/7_2011_13.files/image013.gif,                                                                                                     (25)

 

Відповідно, величина недоотриманого EBITDA визначається:

 

 

∆НПр=∆ГП×Кгп,                                                                                                   (26)

 

де ∆ ГП – недоотримана величина грошового потоку, що приймається до розрахунків, грн.

 

∆ГП=max{∆ГПпл.;∆ГПл},                                                                                       (27)

 

Надалі з використанням формули (1) визначається величина еталонного EBITDA, з використанням якої визначається еталонна вартість та оцінюється рівень безпеки фінансового стану підприємства.

Висновки. Таким чином, на основі показника еталонної вартості може здійснюватись оцінка безпеки підприємства як співвідношення фактичної та еталонної вартості. Зазначена еталонна вартість досягається підприємством при усуненні всіх загроз та небезпек та може бути визначена на основі доходного підходу, оскільки здатність підприємства генерувати прибуток є визначальною для його ринкової вартості. Так, порушення фінансової стійкості є загрозою фінансовій безпеці підприємства. Тому розрахунок еталонної вартості повинен здійснюватись на основі визначення структури активів та капіталу підприємства, які забезпечують виконання нормативів, та прибутку, який би при цьому отримало підприємство.

  За допомогою проведеного дослідження було виявлено, що контроллінг в системі інвестиційних потоків підприємства є необхідним елементом, який і забезпечує орієнтацію всієї контроллінгової системи на перспективу. Впровадження на будівельних підприємствах контроллінгу інвестиційних потоків дозволить підвищити якість і оперативність управління їх фінансово-господарською діяльністю і оптимізувати її фінансові результати.

 

Список використаних джерел

 

1.      Пушкар, М.С. Контролінг [Текст]: монографія / М.С. Пушкар. - Тернопіль, 2001. -146с.  

2.      Шнайдер, Д. Контроллинг как инструмент управления предприятием: [Текст] / Е.А. Ананькина, С.В. Данилочкин, Н.Г. Данилочкина и др.; под ред. Н.Г. Данилочкиной. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 279 с.

3.      Басюк, Т. Інвестиційний контролінг: проблеми і перспективи [Текст] / Т.Басюк // Економіка України. - 2004. - № 6. - C. 32-37.

4.      Сафаров, О. Практика контроллинга: что препятствует успеху? [Текст] / О.Сафаров // Консультант. –2007. – № 23. – С. 27-31.

5.       Собкова, Н.Д. Концептуальні ознаки контролінгу у фінансовій системі України [Текст] / Н.Д.Собкова // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць. Спец.-вип., присвяч. Міжнар. наук.-практ.конф. "Контролінг у бізнесі: теорія і практика". – К. : Вид-во КНЕУ, 2008. – 512 с.

6.      Терещенко, О.О. Контролінг в системі антикризового управління підприємством [Текст] // Фінанси України. – 2008 – № 12.

7.      Цигилик, І.І. Стратегія і контролінг в системі внутрішнього економічного механізму підприємства [Текст] / І.І.Цигилик // Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - № 11. - C. 11-14

8.      Хан, Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга [Текст] / Д.Хан; пер. с нем. / под ред. А.А. Туркача, Л.Г. Головача, М.Л. Лукашевича. -М.: Финансы и статистика, 1997. – 224с.

9.      Манн, Р. Контроллинг для начинающих [Текст] / Р.Манн, Э.Майер; пер. с нем. - М.: Финансы и статистика, 1995. – 235с.

10.   Левицька, І.В. Моніторинг як інформаційне забезпечення контролінгу підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// intkonf.org/levitska-iv-ken-zhitnik-iv-monitoring-yak-informatsiyne-zabezpechennya-kontrolingupidpriemstva/  23.04.2009 р. Загол. з екрану.

Стаття надійшла до редакції 18.06.2012 р.