EnglishНа русском

Ефективна економіка № 7, 2012

УДК 330.341.1

 

С. О. Тульчинська,

к.е.н., доцент, Національний технічний університет України «КПІ»

 

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ НЕОБХІДНИХ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ РЕГІОНІВ

 

The determination which tasks of necessary for realization the principles development of the intellectually innovative system of regions

 

 

У статті дано поняття «інтелектуально-інноваційна система регіонів», визначено суб’єкти кожної з її підсистем: формування, генерації, освоєння знань та дифузії інновацій. Запропоновано принципи розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів в умовах становлення економіки знань та завдання які необхідно вирішити для їх реалізації.

 

A concept the intellectually «innovative system of regions» is given in the article. Subjects each of its subsystems: forming, generations, mastering of knowledges and diffusion of innovations are certain. Principles of development of the intellectually innovative system of regions and task which must be decided for their realization are offered in the conditions an becoming an economy of knowledges.

 

Ключові слова: регіональна інноваційна система, інтелектуально-інноваційна система, підсистема, принципи, завдання.

 

 

Вступ. Становлення економіки знань нерозривно пов’язано з формуванням, генерацією, освоєнням знань та дифузією інновацій, у зв’язку з цим розвиток інтелектуально-інноваційної системи регіонів набуває актуальності, що вимагає активної участі регіонів у здійсненні інноваційних процесів. З точки зору методології розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів необхідні цілісно взаємопов’язані, концептуально узгоджені знання про її розвиток, які повинні відповідати певним принципам, для реалізації яких необхідно вирішити певні завдання. Кожен регіон повинен окремо з врахуванням існуючих особливостей, а також інтелектуального потенціалу, визначати пріоритети розвитку, які відповідатимуть наявному потенціалу та економічним можливостям і дадуть змогу побудувати економіку знань регіону.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед науковців, які приділяють значну увагу питанням регіональної економіки в цілому та концепціям регіональної інноваційної системи зокрема, можна назвати представників української економічної школи: О. Амошу [1], П. Бєлєнького [6], П. Бубенка [2], З. Варналія [8], В. Василенка [3], З. Герасимчук [4], Б. Данилишина [5], М. Долішнього [6], М. Козоріз [11], В. Мельника [7], В. Симоненка [9], Д. Стеченка [10], В. Чужикова [12], А. Шевчук [13] та ін. Разом з тим, незважаючи на велику кількість публікацій, питання розвитку регіональної інноваційної системи в умовах становлення економіки знань потребують подальшого теоретичного й методологічного обґрунтування.

Постановка задачі. Метою статті є визначення суб’єктів підсистем інтелектуально-інноваційної системи регіонів, запропонувати принципи розвитку системи та сформувати завдання які необхідно вирішити для реалізації цих принципів.

Результати дослідження. Концепція регіональної інноваційної системи інтегрує дві основні ідеї: системний характер інноваційної діяльності та регіональний вимір інноваційного процесу. Регіональну інноваційну систему можна розглядати як сукупність взаємодіючих підсистем, розташованих на певній території, що забезпечують ефективний перебіг інноваційних процесів і мають свої особливості. Недоліком існуючих підходів до визначення регіональної інноваційної системи є невраховування значення інтелектуальної складової, яка є ключовим елементом кожної її підсистеми, тому на наш погляд доцільним є введення поняття «інтелектуально-інноваційна система регіонів».

Отже, інтелектуально-інноваційна система регіонів (ІІСР) – сукупність взаємопов’язаних підсистем (формування, генерації, освоєння знань і дифузії інновацій) та їх елементів, локалізованих на певній території, яким характерні певні властивості, які взаємодіючи зумовлюють нову інтегровану цілісність, а також сукупність органів регіонального управління та інститутів, які забезпечують реалізацію інноваційного процесу.

Інтелектуально-інноваційна система регіонів складається з таких підсистем (елементів): формування знань (освіта), генерації знань (наука), освоєння знань (виробництво), дифузія інновацій (інноваційна інфраструктура, фінансова інфраструктура та міжнародне співробітництво).

У науково-економічній літературі можна виокремити два підходи до визначення суб’єктів інтелектуально-інноваційної системи регіонів: перший – за ступенем агрегування суб’єктів; другий – за інституційними одиницями суб’єктів.

Перший підхід використовується переважно при розгляді інтелектуально-інноваційної системи регіонів у теоретичному аспекті. Відповідно до цього підходу суб’єктами інтелектуально-інноваційної системи регіонів є окремі особи та їхні групи. Окремі суб’єкти, котрі приймають участь в процесі формування, генерації, освоєння знань і дифузії інновацій, мають статус найманих працівників або приватних підприємців, їх групи утворюють суб’єкти більш високого рівня – трудові колективи та підприємства.

Другий підхід застосовується при визначенні інтелектуально-інноваційної системи регіонів та її суб’єктів у практичному аспекті, зокрема для цілей регіонального управління. Суб’єктами інтелектуально-інноваційної системи регіонів виступають юридичні особи незалежно від організаційно-правового статусу і форми власності, громадяни України та інших держав, іноземні організації і громадяни, об’єднання цих осіб, які приймають участь в процесі формування, генерації, освоєння знань і дифузії інновацій або залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію інноваційних процесів.

З нашої точки зору, більш точним є поєднання вказаних підходів. Таким чином, основні суб’єкти інтелектуально-інноваційної системи регіонів представлені в табл. 1.

 

Таблиця 1.

Суб’єкти інтелектуально-інноваційної системи регіонів

Підсистеми ІІРС

Суб’єкти підсистеми

формування знань (освіта)

-          викладачі,

-          вищі навчальні заклади,

-          заклади з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів,

-          навчально-методичні комплекси тощо

генерації знань

(наука)

-          науковці,

-          наукові установи та центри,

-          академічні та галузеві інститути,

-          лабораторії, наукові підрозділи ВНЗ,

-          наукові та конструкторські підрозділи підприємств,

-          науково-дослідні та проектно-конструкторські організації тощо

освоєння знань (виробництво),

-          підприємства й організації, які займаються  інноваційною діяльністю та комерціалізацією нововведень, включаючи малі, середні та великі підприємства, концерни, корпорації незалежно від форм власності,

-          науково-промислові об’єднання,

-          науково-дослідні та конструкторські підрозділи на промислових підприємствах,

-          промислово-фінансові групи тощо

дифузія інновацій (інноваційна інфраструктура)

-          технопарки,

-          наукові парки,

-          технополіси,

-          бізнес інкубатори,

-          інноваційно-технологічні центри,

-          центри трансферу технологій тощо

(фінансова інфраструктура)

 

-          венчурні фонди,

-          банківські установи,

-          інноваційні фонди,

-          фондовий ринок тощо

(міжнародне співробітництво)

-          інститути захисту прав інтелектуальної власності та трансферу технологій

 

Розвиток інтелектуально-інноваційної системи регіонів має здійснюватися на принципах, які б формували певну стратегію і тактику, спрямовану на досягнення визначених цілей соціально-економічного розвитку регіонів в умовах становлення економіки знань, і базувалися на таких найважливіших принципах: наукової обґрунтованості, системності, комплексності, цілісності, гнучкості, ієрархічності, ефективності, альтернативності, адекватності, цілеспрямованості, інформативності, довгостроковості, свідомості, доступності та гармонізації інтересів.

Для реалізації принципів розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів в умовах становлення економіки знань потрібно вирішити такі завдання:

-        врахувати закономірності та особливості розвитку економіки регіонів для їх найбільш повного використання;

-        ідентифікувати інтелектуально-інноваційну систему регіонів як складну динамічну категорію, яка, у свою чергу, є підсистемою національно-інноваційної системи;

-        узгодити цілі розвитку ІІСР з національною інноваційною системою та координувати діяльності всіх підсистем, які входять до інтелектуально-інноваційної системи регіонів, з метою забезпечення сталого розвитку в умовах становлення економіки знань;

-        взаємоузгодити децентралізацію і централізацію регіонального управління, поєднати в управлінні ринкові та адміністративні методи;

-        налагодити більш тісний зв’язок між підсистемами ІІСР та їх суб’єктами, для комплексного та пропорційного розвитку, що надасть можливість прискорити процес формування, генерації, освоєння знань та дифузії інновацій;

-        сформувати цілі підсистем ІІСР для повного використання інтелектуального капіталу регіонів;

-        визначити головну мету розвитку інтелектуально-інноваційної системи – створення умов і механізмів забезпечення формування, генерації, освоєння знань і дифузії інновацій задля сталого розвитку регіонів, становлення економіки знань та часткових завдань (збереження та посилення наукового та освітнього потенціалу регіонів, розвиток інноваційної інфраструктури, інтеграція освіти та науки та ін.), вирішення яких впливає або визначає способи їх досягнення;

-        врахувати можливості всіх підсистем інтелектуально-інноваційної системи регіонів та поглибити їх взаємодію (яка розкриває взаємозумовленість, взаємовплив, взаємопроникнення, взаємозабезпечення елементів підсистем), що призведе до виникнення синергетичного ефекту, унаслідок якого створюються нові можливості системи;

-        сформувати методи, засоби та інструменти регіональної політики розвитку ІІСР в умовах становлення економіки знань;

-        створити сприятливі законодавчі, адміністративні, економічні умови, для розвитку ІІСР в умовах становлення економіки знань;

-        забезпечити максимальний ефект від формування, генерації, освоєння знань і дифузії інновацій при мінімальних витратах в межах реалізації політики розвитку ІІС регіону;

-        забезпечити кілька альтернативних варіантів розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів за різними напрямами;

-        визначити пріоритетні галузі інноваційного розвитку регіонів;

-        визначити суспільні потреби регіонів в умовах становлення економіки знань;

-        розвинути інформаційно-комунікаційні мережі для отримання об’єктивної інформації про їх стан, потреби, можливості підсистем та суб’єктів ІІСР, для забезпечення сталого розвитку регіонів та становлення економіки знань;

-        забезпечити довгострокові заходи стимулювання розвитку ІІСР;

-        сформувати інноваційну культуру та суспільну думку щодо необхідності формування, генерації, освоєння знань та дифузії інновацій в регіонах в умовах становлення економіки знань;

-        забезпечити доступність до формування, генерації, освоєння знань і дифузії інновацій всіх верств населення та суб’єктів регіонів;

-        узгодити інтереси всіх суб’єктів підсистем ІІСР.

Висновки. Отже, інтелектуально-інноваційна система регіонів характеризується взаємодією підсистем: формування, генерації, освоєння знань і дифузії інновацій, локалізованих на певній території. Інтелектуально-інноваційна система регіонів пронизує весь соціально-економічний організм регіону, охоплює життєдіяльність різноманітних економічних суб’єктів. За наявністю двох підходів за ступенем агрегування та за інституційними одиницями до визначення суб’єктів інтелектуально-інноваційної системи регіонів, на наш погляд, для визначення суб’єктів інтелектуально-інноваційної системи регіонів доцільним є поєднання двох підходів.

Для розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів, необхідно дотримуватися певних взаємопов’язаних між собою принципів її розвитку, які максимально враховують трансформаційний характер економіки регіонів. Реалізація принципів розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів в умовах становлення економіки знань залежить від вирішення певних завдань які були сформульовані автором статті.

 

Список використаних джерел

1. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціальне забезпечення: монографія: / О.І. Амоша, В.П. Антонюк, А.І. Землянкін та ін. / НАН України, Інститут економіки промисловості. – Донецьк: Інститут економіки промисловості, 2007. – 328 с.

2. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку / П.Т. Бубенко / : Монографія. – Х.: НТУ «ХПІ», 2002. – 316 с.

3. Василенко В.Н. Экономическое развитие регионов: сходство и различие: / В.Н. Василенко, В.Ю. Медведь, Т.М. Савельєва / Мон. – Донецк: Юго-Восток, 2010. – 219 с.

4. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: теорія, методологія, практика: /З.В. Герасимчук / монографія. – Луцьк: «Надстир’я», 2008. – 528 с.

5. Данилишин Б.М. Продуктивні сили економічних регіонів України /Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, О.В. Горська / – К.: Нічлава, 2000. – 520 с.

6. Долішній М.І. Стратегічні фактори глобальної конкуренції і механізми забезпечення конкурентоспроможності регіонів // Конкурентоспроможність: проблеми науки і практики: /М.І. Долішній, П.Ю. Бєлєнський, Н.І. Гомольська / Монографія. – Харків: ВД «ІНЖЕК», 2006 – 248 с.

7. Інноваційний ресурс господарського розвитку / Монографія / За ред. В.П. Мельника. – К.: Об’єднаний ін-т економіки НАН України, 2005. – 363 с.

8. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку / Монографія / За ред. З.С. Варналія. – К.: Знання України, 2005. – 498 с.

9. Семиноженко В.П. Новий регіоналізм /В.П. Семиноженко, Б.М. Данилишин / – К.: Наукова думка, 2005. – 160 с.

10. Стеченко Д.М. Становлення політики Регіонального розвитку в Україні / Д.М. Стеченко // Регіональні перспективи. – 1997. - № 1. – С. 9-11.

11. Управління інноваційними процесами в регіонах /Монографія. / За ред. М.А. Козоріз і Т.С. Смовженко. – Львів: ЛБІ НБУ, 2006. – 263 с.

12. Чужиков В.І. Глобальна регіоналістика: історія та сучасна методологія: /В.І. Чужиков / Монографія – К.: КНЕУ, 2008. – 272 с.

13. Шевчук А.В. Інформаційні технології в забезпеченні соціально-економічного розвитку регіону/ А.В. Шевчук / НАН України, Ін-т регіональних досліджень. – Львів:, 2007. – 138 с.

 Стаття надійшла до редакції 12.07.2012 р.