УДК: 502.7 : 658.5

 

А.О. Федорченко,

аспірант, Криворізький технічний університет

 

ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ГІРНИЧОРУДНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ ВІД ВИКОРИСТАННЯ ВІДХОДІВ

 

 

Розкрито головну проблему гірничорудної промисловості та представлені основні шляхи переробки накопичених відходів. Запропонована модель розрахунку економічного результату від технології повторного використання відходів збагачення. Доведено доцільність використання техногенних ресурсів та одержання доходу.

 

The principal problem of iron-ore industry is opened and basic ways of using the refuses are performed. The model of calculation of economic result from technology of tailings redressing is offered. The necessity of using technical resources and getting of income from its using is proved.

 

Ключові слова: доходи, відходи, техногенні ресурси, хвостосховища, ефект.

 

 

Вступ. За масштабами та комплексністю впливу на всі компоненти оточуючого середовища одне з перших міст займає гірничодобувна промисловість. В результаті видобутку корисних копалин різко змінюється ландшафт території: при відкритому способі у земній корі утворюються вилучення обсягом 300-500 млн м³ і відвали висотою до 100 м. Негативний вплив на оточуюче середовище можна представити наступними цифрами. Так, наприклад, у Кривбасі на 1000 т видобутої руди порушується і часто безповоротно втрачається 40 м² земельних угідь, площа підтоплених територій збільшується на 30-50 м².

Не дивлячись на падіння в окремі періоди, у цілому світова тенденція видобутку корисних копалин характеризується постійним зростанням. Якщо за останні 100 років обсяг видобутку дорогоцінних металів зріс всього лише у 1,5-3 рази, то для більшості інших металів він збільшується у 5-10 і навіть 50-100 разів [1; 2]. Світові запаси руд складають 140 млрд т, в яких містяться 74 млрд т заліза. Проте розташування залізорудних родовищ на планеті нерівномірне. Лише три країни Україна, Росія і Австралія володіють 46% світових запасів заліза. Запаси заліза в Україні найбільші в світі і складають біля 12 млрд т, що перевищує 16% світових розвіданих запасів [3].

Дослідженням можливості повторного використання відходів збагачення займалися в основному науковці технічної галузі, серед яких необхідно назвати Трубецкой К.Н., Шапарь А.Г., Плотников О.В., Петрусенко І. Ю. та інші. При цьому не слід забувати, що дана проблема є актуальною, загальнодержавною і досить гострою, тому вирішувати її необхідно і економістам, і екологам і державним діячам.

Постановка завдання. Метою роботи є визначення переваг і перспективи одержання доходів від переробки відходів гірничорудної промисловості, всупереч тому, що впровадження та забезпечення безперебійної діяльності такої технології є досить дорогим.

Результати. Через невирішеність питання утилізації шламів та хвостів збагачення склалась катастрофічна проблема їх подальшого складування у дорогих гідротехнічних спорудах. Поблизу підприємств вільних від’ємних форм рельєфу місцевості для організації хвостосховищ практично немає. Складування шламів і хвостів збагачення, яке продовжується, підвищує собівартість основної продукції та вимагає відведення нових земельних угідь. Звісно, це у кінцевому випадку погіршує і до того складний стан оточуючого природного середовища в промислово розвинутих регіонах і в Україні у цілому.

Дослідження відходів збагачення, проведені науковцями відповідних галузей показали, що у техногенних родовищах містяться не тільки мінеральні складові, які застосовуються у будівельній металургії, але й цінні метали, корисні для чорної та кольорової металургії. У цих родовищах в деяких випадках містяться промислові концентрації чорних, легуючих, рідкісних і навіть дорогоцінних металів. Собівартість вилучення і переробки цих металів із вказаних родовищ буде нижчою, ніж вилучення їх із природної сировини, запаси яких в Україні обмежені або взагалі відсутні. Наприклад, червоні шлами є відходами глиноземного виробництва, сировину для якого українські підприємства імпортують із Африки [4].

Тобто виходить така ситуація, що «доходи на відходах» у гірничорудній промисловості є реальністю, яку не всі помічають через недостатнє висвітлення та зацікавленість вкладати гроші в технології переробки техногенної сировини. Проте сплине деякий час і дана ситуація безповоротно зміниться, адже природні ресурси вичерпуються. Деякі гірничо-переробні підприємства вже опинилися у такому становищі, що необхідно шукати або нові джерела природних ресурсів та транспортувати їх, або використовувати техногенні родовища, які розташовані під боком.

З ситуацією близької перспективи виснаження кар’єрів, як основного джерела залізної руди вже спікається ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», що розташований у Кривому Розі. Тому з 2006 року дане підприємство ввело в експлуатацію комплекс повторного дозбагачення лежалих хвостів. Новий комплекс дозволяє, за рахунок підвищення вмісту заліза магнітного у пісках, знизити обсяги перекачки цих пісків із шламосховища на збагачувальну фабрику з 300 тис. тон до 170 тис. тон, що підвищує ефективність роботи обладнання, зменшує знос.

У будівництво комплексу було інвестовано 42 млн грн. Із введенням нового комплексу дозбагачення випуск високоякісного концентрату збільшився до 600 тис. тон за рік. При цьому значно зменшується потрапляння шкідливих речовин в атмосферу, у зв’язку із транспортуванням залізо містких пісків з хвостосховища гідротранспортом та вилученням із виробничого циклу буро підривних робіт, процесів подрібнення та здрібнення. Центральний гірничо-збагачувальний комбінат – єдине підприємство у гірничорудній галузі серед країн пострадянського простору, яке реалізує програму повторного збагачення відходів. На комбінаті впроваджена технологія вторинної переробки залізо містких пісків, застосування якої дає суттєвий екологічний ефект. Робота комплексу дозволяє вивільнити ємності шламосховища, не займаючи при цьому нових площ [5].

Досвід ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» доводить ефективність такої технології, адже комбінат продовжує дозбагачувати лежалі хвости та виробляти з них основну продукцію (концентрат) та будівельні матеріали (пісок, жорства). Зрозуміло, що такий досвід є корисним для всіх гірничо-збагачувальних підприємств, які продовжують споживати природні ресурси, являючись при цьому виробниками продукції та відходів. Проте необхідно враховувати всі особливості технологічного процесу переробки сировини, адже кожне підприємство, як і умови залягання покладів, якими воно користується є унікальними, тому й підходи до еколого-економічної оцінки для  кожного з них дещо відрізняються. При цьому доходи на відходах є очевидними та беззаперечними.

Результатом даного етапу досліджень є розрахунок ефекту від впровадження технології по переробці лежалих хвостів гірничо-збагачувальних комбінатів, яка є одночасно узагальнюючою та рекомендованою для окремих випадків, які враховують особливості даної галузі виробництва

 

,                                (1)

де  - прибуток від реалізації додаткового обсягу основної продукції (концентрату з відходів збагачення), грн.; - прибуток від реалізації продукції, що виробляється попутно з відходів (будівельні матеріали, пісок, жорства), грн.; - сума зекономлених коштів від зменшення виплат за забруднення навколишнього середовища, грн..; - сума зекономлених коштів від зменшення витрат на утримання відходів шламосховища (внаслідок вивільнення території або її зменшення – знижуються витрати на укріплення дамби, її нарощення), грн.; - сума витрат, пов’язаних із запуском модуля (фабрики) по переробці лежалих хвостів, грн.

Звісно ж критерієм, який свідчить про економічну привабливість технології з переробки лежалих хвостів є                    

                                                                                                                                                                                 >>0                                                           (2)

З кожною 1000-ою тонною гірської маси, що видобувається гірничо-збагачувальним комбінатом, виробляється біля 200 тонн залізорудної продукції. При цьому в атмосферу викидається 2,5 т тонкодисперсного пилу, 1,8 т отруйних газів, а все інше відноситься до відходів [6]. Дана ситуація наглядно представлена на рис.1.

 

Рис.1. Розподіл видобутої гірської маси в обсязі 1000 т

 

Також при кожній 1000-ій тонні видобутої гірської маси відчужується 40 м² і затоплюється 50 м² землі, витрачається 110 м² високо мінералізованих вод. У регіонах, де розташовані гірничо-збагачувальні комбінати, техногенний вплив на оточуюче середовище настільки сильний, що природні механізми не здатні своїми силами компенсувати цей вплив. Сучасні технології збагачення руд передбачає складування відходів їх виробництва у спеціальних хвостосховищах. Функціонування хвостосховищ сьогодні стало найважливішою проблем не тільки гірничо-збагачувальних комбінатів, а й усієї країни, так як вона стала не лише екологічною, проте вже економічною і політичною проблемою.

Сьогодні в районах діяльності гірничо-збагачувальних підприємств спостерігається підвищений ріст онкозахворювань та смертності, що в першу чергу пояснюється впливом на людину різноманітних шкідливих викидів від діючих хвостосховищ. У той же час накопичені відходи містять до 22-25% корисних продуктів (загального заліза), які не можуть бути видобуті традиційними методами збагачення.

Нажаль, цій загальнодержавній проблемі, багато років не приділялось необхідної уваги. І лише в останні 6-7 років  питаннями переробки шламів хвостосховища почали займатись на ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Інститутом «Гипромашобогащение» ще у 90-х роках минулого сторіччя були проведені дослідницькі роботи по розробці технології і обладнання для переробки шламів залізних руд. Технологія переробки шламів хвостосховищ була захищена патентом Росії № 2065777 від 04.08.1994 і авторським свідоцтвом на винахід № 1743042 від 19.12.1989.

Висновки. Отже, наведена вище інформація доводить, що «доходи на відходах» є не просто словосполучення, а справжній факт. Все що необхідно – це інвестиції у технологію переробки лежалих хвостів. Звісно, що вкладення коштів передбачають бути масштабними, проте досвідом ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» засвідчено їх окупність. І саме необхідність вкладати додаткові кошти у нову технологію переробки відходів не викликає бажання у більшості власників гірничорудних підприємств використовувати техногенні родовища, адже краще використовувати традиційні і перевірені методи збагачення сировини.

Гірничо-переробні підприємства витрачають колосальні кошти на утримання відходів, сплату обов’язкових екологічних зборів та штрафів. Тому необхідно розробити оптимальну модель розрахунку економічного результату, що зацікавить власників здійснювати інвестиції у нові технології.

 

Список використаних джерел:

1. Шапарь А.Г. Экологические проблемы горнодобывающей отрасли и некоторые пути их решения // Горный журнал. – 2005. - №5. – С. 20-23.

2. Трубецкой К.Н., Шапарь А.Г. Малоотходные и ресурсозберегающие технологии при открытой разработке месторождений. – М.: Недра, 1993. – 189с.

3. Плотников О.В., Петрусенко І. Ю. Структура світових запасів заліза і тенденції розвитку залізорудної мінерально-сировинної бази України // Металлургическая и горнорудная промышленность. – 2003. - №1. – С. 79-114.

4. http://www.ecologylife.ru/utilizatsiya-2001.

5. http://www.unian.net/rus/online.

6. http://www.gipromash.com.ua.

 

Стаття надійшла до редакції 09.02.2010 р.