EnglishНа русском

Ефективна економіка № 8, 2012

УДК 330.342

 

В. Ф. Горячук,

к.т.н., с.н.с., с.н.с. Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України

 

СТРУКТУРНА МОДЕЛЬ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

 

STRUCTURAL MODEL CAPITALIZATION OF THE ECONOMY

 

В статті розглянуті питання капіталізації економіки, проаналізовані існуючи уявлення про неї, запропоновано структурну модель цього явища.

 

Questions of capitalization of the economy are considered in this article, the existing concepts about it are analyzed, а structural model of this phenomenon is proposed.

 

Ключові слова: капіталізація, капітал, структурна модель.

 

Keywords: capitalization, capital, structural model.

 

 

Постановка проблеми. Сьогодні у розумінні та тлумаченні поняття «капіталізація» немає єдиного підходу. Одні дослідники виходять із минулого, розглядаючи капіталізацію як обсяг накопиченого капіталу, другі – із сьогодення, оцінюючи рівень капіталізації виходячи з прибутку, який витрачається на збільшення капіталу, треті - з майбутнього, розглядаючи капіталізацію як рівень майбутніх доходів. Поряд з цим капіталізацію розглядують як включення ресурсів у виробництво, перетворення доданої вартості у капітал, та ін. Це в значній мірі обумовлено тим, що дослідження капіталізації здійснюються в рамках різних наукових дисциплін і напрямів та з різних позицій.

Мета статті. Проаналізувати існуючи погляди на капіталізацію економіки та побудувати структурну модель цього явища.

Виклад основного матеріалу дослідження. Законодавство України визначає капіталізацію як вартість компанії чи об’єкту [1-3]. У фінансовій теорії та практиці найбільш розповсюдженим є розуміння капіталізації як ринкова ціна компанії. Поряд з цим існує ще цілий ряд визначень капіталізації різних за змістом, які використовуються для аналізу певних економічних явищ. Капіталізацію розуміють як: вартість власного капіталу компанії; вартість цінних паперів, які котируються на фондовому ринку; оцінку вартості компанії за її прибутком; перетворення доданої вартості або прибутку в капітал; ефективність використання капіталу компанії; перетворення ресурсу у капітал; обсяг власного капіталу банку і т. ін. Фахівці Інституті економіки та прогнозування НАН України визначають капіталізацію як багатоаспектний і багаторівневий процес, який має своєю сутністю перетворення вартості в джерело створення додаткової вартості та виражається в багатоманітних формах залежно від сфер та рівнів функціонування економіки. Вони розглядають капіталізацію як процес, який охоплює всю економіку і модифікується залежно від того, на якому рівні і в якій сфері він здійснюється [4, с. 8-9].

Гриценко А.А. вважає принциповим розрізняти реальну та фіктивну капіталізації. Під реальною капіталізацією він пропонує розуміти процес перетворення вартості, втіленої в матеріальних та інших реальних цінностях, в джерело зростання вартості, тобто йдеться про реальні процеси. А фіктивну капіталізацію він пов'язує з представленням реального капіталу в цінних паперах. Він звертає увагу та те, «...що в сучасній літературі, говорячи про капіталізацію у звичайному значенні, мають на увазі фіктивну капіталізацію, яку не відрізняють від капіталізації взагалі. А відмінність ця надзвичайно важлива, плутати ці поняття не варто». В якості приклада він наводить кризу 1998 року, коли мільярди доларів США випарувалися в нікуди і при цьому нічого особливого не відбулося, просто компанії втратили частину своєї вартості на фондовому ринку. Це дуже добре по­казує, що таке фіктивна капіталізація і чим вона відрізняється від реальної [5].

На думку А.А. Гриценко капіталізацію також можна розглядати з точки зору виробництва. При цьому він вважає можливим виділити: капіталізацію чинників виробництва; капіталізацію процесу виробництва; капіталізацію результатів виробництва. Капіталізація чинників виробництва полягає в тому, що вони втягуються в ринковий обіг як умова капіталістичного виробництва. Капіталізація процесу виробництва має своєю суттю підкорення всіх елементів збільшенню доданої вартості і підвищенню прибутку. Якщо підприємство працює неефективно і є збитковим, то виникає питання: чи капіталізоване воно. Тобто воно не відповідає суті капіталізації і не може існувати як капіталістичне підприємство. Необхідно з'ясувати, що за цим криється. Як правило, попередній аналіз показує, що це пов'язано з тіньовими процесами, коли підприємство приховує частину реальних доходів і офіційно показує дохід, який є меншим за витрати. Капіталізація результатів виробниц­тва збігається з перетворенням створеної вартості в новий капітал [5].

Калиниченко М.П., посилаючись на російських дослідників, визначає три форми капіталізації [6]:

- реальна капіталізація - це результат фінансово-господарчої діяльності, яка є економічно об’єктивною та ініціюється з боку джерел фінансування, тобто пасиву балансу;

- маркетингова, яка формується в ході реалізації внутрішнього фірмового менеджменту та маркетингу, генерує грошові потоки на основі підвищення лояльності існуючих та залучення додаткових клієнтів. Маркетингова капіталізація, поряд з реальною капіталізацією, впливає на ринкову вартість підприємства. На практиці процес капіталізації найчастіше є результатом активної маркетингової політики. Вважається, що успішна рекламна кампанія «накручує» ринкову вартість підприємства, відриваючи її від реальної вартості;

- ринкова або фіктивна капіталізація - це ринкова вартість підприємства, акції якого котируються на фондовій біржі. Вона представляє собою добуток ринкової ціни акції та загальної кількості акцій. Оскільки ця форма капіталізації складається в результаті фондових операцій, вона називається фіктивною капіталізацією. Збільшення ринкової вартості акцій та акціонерного підприємства в цілому відображається в цьому випадку в активі балансу у вигляді переоцінки фінансових вкладень і балансується в пасиві додатковим капіталом. Це найпоширеніший підхід до капіталізації за кордоном, проте у вітчизняній практиці він має досить обмежену сферу застосування, оскільки в нашій країні акціонерна форма капіталу дотепер не одержала широкого визнання.

Мельник Л.М. на основі аналізу багатьох підходів до визначення сутності капіталізації робить висновок про можливість їх розподілу на 4 напрями [7]:

- процес перетворення ресурсів у вартість, яка приносить додаткову вартість;

- процес трансформації доходів у загальний капітал підприємства;

- категорія фінансового менеджменту (функція приросту фінансового капіталу);

- показник оцінки ринкової вартості підприємства (ринкова капіталізація)

Близьку точку зору на капіталізацію має С.С. Шумська, яка узагальнюючи різні тлумачення поняття «капіталізація», вважає можливим виділи чотири її варіанти [8]:

- перший, де капіталізація розглядається як процес нагромадження капіталу, який відбувається різними шляхами, наприклад, шляхом перетворення доходів (прибутку), отриманих у результаті підприємницької діяльності, в капітал ("перетворення додаткової вартості у капітал") чи шляхом віднесенням витрат на приріст капітальних активів, а не на витрати звітного періоду;

- другий - капіталізація як процес залучення ресурсів в обіг, перетворення їх у капітал (що передбачає розгляд етапів формування, використання, розподілу);

- третій - капіталізація як процес зміни форм капіталу. Наприклад, перехід капіталу із матеріально-речової форми в грошову форму (перетворення майна-власності у грошовий капітал як обернений процес відносно процесу нарощування виробничого капіталу за рахунок грошового);

- четвертий - капіталізація як оціночна характеристика вартості існуючого капіталу або як метод оцінки вартості підприємства (фінансового активу).

Використання різних визначень поняття "капіталізація" для означення різних за своїм змістом процесів пов’язано з тим, що ці процеси можуть бути різноманітними формами прояву одного і того ж по суті явища [4, с. 7]. У цілому ряду досліджень визначається, що капіталізація є багатогранним і складним феноменом. Тому необхідно знайти такий підхід до визначення поняття "капіталізація", який забезпечить основу для подальшої специфікації та конкретизації цього явища в залежності від рівня та сфери його прояву, завдань дослідження і т. ін. На наш погляд, це може бути системний підхід, в рамках якого доцільно розглянути капіталізацію як систему в цілому, а також в рамках окремих аспектів: процес, стан, відношення. В рамках першого аспекту розглядаються кількісні, якісні та структурні характеристики, які визначають стан окремих видів капіталу. Капіталізація як процес розглядається як сукупність трьох процесів: первісне нагромадження капіталу; створення доданої вартості, переструктуризація економіки за видами діяльності, видами капіталу та технологічними укладами. В умовах переходу від адміністративно-командної до ринкової економіці в Україні особливе значення має процес первісного нагромадження капіталу. Трансформаційні зміни в економіці країни супроводжуються суттєвими змінами в структурі капіталу за його видами, видами діяльності та технологічними укладами. Розгляд капіталізації як відношення, в першу чергу, пов’язано з правом власності на капітал та привласнення створюваної доданої вартості, протиріччям між суспільним характером виробництва та приватною формою привласнення його результатів, стратифікацією суспільства за різними видами капіталу та відповідно можливістю реалізації своїх прав на роботу та отримання гідної нагороди за нею, доступу до послуг в сфері охорони здоров’я, та освіти, захисту своїх прав суді та інших органах державного управління (рис. 1).

Кожному аспекту розгляду капіталізації відповідає своя ціль: стану - розвиток продуктивних сил як сукупності різних видів капіталу; процесу - максимізація доданої вартості при умові дотримання обмежень щодо стану навколишнього природного середовища та забезпечення відповідного соціального рівня добробуту населення; відношенню - зменшення стратифікації населення за рівнем капіталу та привласненням створюваної доданої вартості. Досягнення останньої цілі має вкрай важливе значення, бо без цього неможливо розвиток суспільства, його консолідація для вирішення спільних завдань, створення ефективних механізмів мотивації населення для продуктивної праці.

В запропонованій структурній моделі капіталізації економіки виділяються фіктивна та реальна капіталізація. Сьогодні для економіці багатьох країн властиво штучне зростання фіктивної капіталізації та її не відповідність реальній капіталізації. Це створює суттєві загрозі для подальшого розвитку економіки та створює умови для посилення кризових явищ.

В якості суб’єктів капіталізації визначенні наймані працівники, власники підприємств, держава та громадське суспільство. В умовах підвищення рівня освіти населення, його інформованості, розвитку систем комунікації роль громадського суспільства суттєво зростає. Головними механізмами, за допомогою яких суб’єкти впливають на капіталізацію, є ринок та державне регулювання. В умовах численних провалів ринку зростає значення підвищення ефективності державного регулювання. Це в значній мірі залежить від контролю за діями держави з боку громадського суспільства. При цьому важливе значення має використання окрім економічних критеріями, також духовно моральних критеріїв капіталізації.

Рис. 1. Структурна модель капіталізації

ф, Ед, Сф, Сд – фактичний та гранично припустимий стан навколишнього природного середовища та соціального добробуту населення

 

Висновки

1. Капіталізація це багатоаспектне явище, яке виражається в багатоманітних формах залежно від сфери та рівня її прояву.

2. Капіталізацію доцільно розглядати як процес, стан та відношення: як процес – це сукупність трьох процесів: первісне нагромадження капіталу; створення доданої вартості, переструктуризація економіки за видами діяльності, видами капіталу та технологічними укладами; як стан – це узагальнюючий показник економічного стану господарського суб’єкту, який можна конкретизувати як ринкова вартість, оцінка спроможності створювати додану вартість, обсяг накопиченого капіталу; як відношення – це система економічних відносин, в першу чергу, з приводу власності на капітал та створювану додану вартість.

3. Кожному аспекту розгляду капіталізації відповідає своя ціль: стану - розвиток продуктивних сил як сукупності різних видів капіталу; процесу - максимізація доданої вартості при умові дотримання обмежень щодо стану навколишнього природного середовища та забезпечення відповідного соціального рівня добробуту населення; відношенню - зменшення стратифікації населення за рівнем капіталу та привласненням створюваної доданої вартості.

4. Важливо розрізняти реальну та фіктивну капіталізації. Під реальною капіталізацією слід розуміти процес перетворення вартості, втіленої в матеріальних та інших реальних цінностях, в джерело зростання вартості, тобто йдеться про реальні процеси. А фіктивну капіталізацію – як представлення реального капіталу в цінних паперах.

5. Суб’єктами капіталізації є наймані працівники, власники підприємств, держава та громадське суспільство, а головними механізмами, за допомогою яких суб’єкти впливають на капіталізацію, є ринок та державне регулювання.

 

 

Список використаних джерел

1. Закон України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 р. №1378-IV.

2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" від 10.09.2003р. № 1440.

3. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про схвалення проекту Положення про функціонування фондових бірж" від 23.11.2005р. № 683.

4. Капіталізація економіки України / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця, д-ра екон. наук А.А Гриценка. –К.: Ін-т екон. та прогнозув., 2007. - 220 с.

5. Гриценко А.А. Капитализация экономики: проблемы и перспективы. Материалы семинара (часть 1) // Экономическая теория. - 2006. -№ 2. - С. 91-95.

6. Калиниченко М.П. Маркетингова капіталізація промислових підприємств / Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – 2011. – C. 134-144.

7. Мельник Л.М. Конкретизація понять капіталізації підприємства // Вісник Хмельницького національного університету 2009. - № 4. - T. 3. - С. 24-29.

8. Шумська С.С. Капіталізація економіки: системний підхід та методологічні напрямки дослідження / Економічна теорія. - № 1. – 2012. – С. 35-49.

Стаття надійшла до редакції 02.08.2012 р.