УДК 65.012.34:656.07

 

 

Т. В. Ібрагімхалілова,

аспірант кафедри маркетингу

Донецького державного університету управління

 

ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ РИНКУ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

 

POTENTIAL DEVELOPMENT OF THE TRANSPORTATION  AND LOGISTICS SERVICES IN UKRAINE

 

Анотація. У даній статті проведена оцінка рівня логістизації національної  економіки; проаналізовано напрями формування ринку транспортно-логістичних послуг в України,  виявлено основні перешкоди, що стримують розвиток транспортно-логістичного обслуговування та визначено основні драйвери досліджуваного ринку.

Ключові слова: ринок транспортно-логістичних послуг, логістичний потенціал, логістичні оператори, транспортно-логістичне обслуговування, драйвери, глобалізація.

 

Summary. The basic characteristic features of process of logistization of national economy are considered in this article; directions of forming of market of transport-logistic services are analysed in Ukraine, basic obstacles, retentive development of transport-logistic service and the basic drivers of the probed market are certain, are exposed.

Key word: market transport and logistics services, logistics capacity, logistics operators, transport and logistics services, drivers, globalization.

 

 

Вступ. При переході економіки України на інноваційний шлях повинні підсилюватися процеси спеціалізації, концентрації й кооперації промислового й сільськогосподарського виробництва, що приводить до безперервного росту обсягу перевезень вантажів і вимагає подальшого вдосконалювання методів управління транспортно-логістичною системою, впровадження прогресивних логістичних технологій.

З погляду світового досвіду й сучасних тенденцій розвитку глобального ринку логістичних послуг Україна перебуває на етапі формування й консолідації галузі, суттєво уступаючи західним країнам як по якості, так і по комплексності послуг, надаваних національними транспортно-логістичними компаніями. Подальше формування й розвиток в Україні багатоукладної економіки повинне супроводжуватися інтенсивним розвитком ринку транспортно-логістичних послуг, створенням конкурентного середовища в сфері руху товарів і міжнародних перевезень вантажів, істотними змінами в системі організаційно-економічних взаємин між учасниками транспортного процесу при одночасному посиленні інтеграційних тенденцій у світовій економіці [1]. 

Усі ці актуальні завдання вимагають пошуку адекватних ринкових механізмів забезпечення ефективного функціонування транспортно-логістичнго комплексу, у якості яких на перший план виходять логістика й логістичний менеджмент.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питаннями розвитку логістики, логістичних засобів і методів логістичного менеджменту займалися такі вчені й фахівці як: Козлов В. К., Ніколайчук В. Є., Окландер М. А., Питенко І. В., Ісіков С. К., Р. Беспалов, Гаджинський О. М. , Смехов А. А. та ін. Разом з тим, проблемам визначення умов для розвитку логістичного потенціалу України не відводиться належна увага, що зумовлює актуальність досліджень саме в цьому напрямку.

Постановка завдання. Метою дослідження є визначення основних тенденцій використання та перспектив розвитку транспортно-логістичного потенціалу України з урахуванням особливостей глобалізації бізнесу.

Виклад основного матеріалу дослідження із обґрунтуванням одержаних результатів.  В економічно розвинених країнах логістику вже кілька десятиліть вважають важливої складової національної економіки, що цілком оправдано. Світовий ринок логістичних послуг оцінюється в більш ніж 5 трлн. дол.  щорічно зростає на 4-5% [2]. 

В Україні ринок логістичних послуг почав формуватися на початку 90-х років XX в. Першими на ньому стали діяти такі відомі західні логістичні компанії, як "United Parcel Service" (UPS) (США), "Thomas Nationwide Transport" (TNT) (Нідерланди), "Schenker-Billspedition Transport Logistics" (Schenker-btl) (Німеччина/Швеція).

Як відомо із загальної теорії складова логістики в структурі виробленого в країні продукту – важлива характеристика розвитку економіки країни, свого роду макроекономічний індикатор.

Якщо в розвинених країнах логістична складова у ВВП рівна 10 – 15 %, то в добре організованих економіках цей відсоток ще менше.

Так у країнах ЄС і США логістичні витрати становлять 12-16% ВВП, у Китаї - 26%, у Японії — 6% [2]. 

Що стосується України, то більшість експертів співвідносять економіку країни з рівнем країн «третього світу», у яких логістичні витрати можуть досягати 40 % від обсягу ВВП. Отож, більшість експертів уважає, що показник в Україні коливається в межах 30 – 35 % (табл. 1).

 

Таблиця 1. Логістичні витрати у ВВП

 

При цьому 70% логістичних витрат припадає на транспорт (7 млрд. діл.), 25% - на складське зберігання (2,5 млрд. діл.) і близько 5% - на управління логістичними потоками (0,5 млрд. дол.) (табл. 2.)

Таблиця 2. Структура логістичних витрат в Україні

 

При цьому у грошовому виразі 30 – 35 % дорівнюють порядку 31,8 – 37,1 млрд. доларів США -  це сукупні логістичні витрати у вартості зробленого в Україні сукупного суспільного продукту.

Багато економістів вважають, що основна експортозорієнтована й бюджетоутворююча галузь в Україні – металургія, більшість підприємств якої, до речі, зосереджене саме в Донецькому регіоні. Отож, обсяг виробленої продукції в металургійній галузі в 2011 р. склав 23,8 млрд. доларів США, тобто майже вдвічі менше, чим реальний обсяг української логістики. Ще один гігант економіки – обробна галузь торік виробила 8,9 млрд. доларів США, а досить перспективне для України машинобудування – 13,6 млрд. доларів США (табл.3).

 

Таблиця 3. Порівняльна характеристика основних галузей економіки України за обсягом виробництва

 

Як свідчать дані таблиці 3, потенціал логістики в Україні найвищий.

Більше того, Україна, завдяки своєму вигідному географічному розташуванню, є транзитною країною й уже тому повинна мати високий логістичний потенціал.

Виникає питання, наскільки реалізується цей потенціал. По оцінках аналітиків, ємність українського логістичного ринку досягає 300 млрд. євро, при цьому в дійсності логістичний потенціал України використовується лише на 300 млн. євро [3]. Причинами такого низького використання Україною свого логістичного потенціалу є те, що Україна виявилася не готовою до переходу від централізованого до ринкового типу економіки.

Як результат цього, в Україні не приділяється достатньої уваги розвитку транспортної інфраструктури – основної бази логістичного потенціалу.

Головними перешкодами для  розвитку інфраструктури є:

- постійне підвищення цін на паливо,

- високі ставки на кредити,

- пробіли в законодавчій базі України,

- високі міжнародні вимоги до рухливого складу,

- невідповідність якості автомобільних доріг європейським стандартам,

- низька щільність дорожньої мережі (2 – 3 рази нижче, чим у країнах ЄС і США) [4].

Також однією з головних проблем на шляху підвищення логістичного потенціалу є порти. Це саме вузьке місце у використанні коефіцієнта транзитності країни. Сьгодні це стало ще більш помітно, коли у світі одержали широке поширення мультимодальні перевезення на основі використання контейнерів міжнародних стандартів.

Разом з тим у рейтингу Всесвітнього банку за показником ефективності логістики (Logistics Performance Index — LPI) в 2010 р. Україна зайняла лише  102 місце з 155 країн (табл.4) .

До країн-лідерів, що ввійшли в першу десятку, відносяться Сінгапур, Нідерланди, Німеччина, Швеція, Австрія, Японія, Швейцарія, Гонконг (Китай), Великобританія й Канада. Білорусь і Росія зайняли, відповідно, 74-е й 99-е місця.

 

Таблиця 4. Рейтинг Всесвітнього банку за показником ефективності логістики

 (Logistics Performance Index — LPI) в 2010 р.

 

Для визначення показника ефективності логістики оцінювалися 7 параметрів:

-  діяльність митної служби — наша країна зайняла 97-е місце,

-  інфраструктура - 74-е,

-  міжнародні перевезення — 83-е,

-  компетентність логістики - 90-е,

-  "трекинг И трейсинг" (фіксування й відстеження шляхи) — 80-е,

-  внутрішні витрати на логістику — 21-е

-  своєчасність доставки - 55-е.

Сучасний ринок логістичних послуг можна розділити на три основні сектори:

I  - перевезення й експедирування вантажів різними видами транспорту

II - складські послуги

III - послуги з інтеграції та управління  ланцюгами поставок.

У рамках проведеного національного рейтингу «LOGISTICS AWARD UKRAINE», який організований Українською Логістичною Асоціацією (УЛА), проведена оцінка результатів роботи транспортно-експедиторських, складських операторів, дистриб’юторських компаній, а також компаній, діяльність яких пов'язана з формуванням ринку логістичних послуг в Україні: постачальників устаткування, IT-рішень у логістиці, консалтингових компаній. Серед основних критеріїв визначення переможців Національного рейтингу використовувалися наступні характеристики:

-  комплексність послуг (кількість послуг і охоплення логістичних рішень),

-  імідж компанії (період і географія діяльності, відкритість, популярність, репутація, конкурентні переваги),

-  рівень компетентності компанії,

-  технічне й технологічне встаткування,

-  фінансовий стан,

-  обсяги робіт і послуг,

-  економічна ефективність та якість логістичних послуг.

Структура учасників дослідження в рамках рейтингу «LOGISTICS AWARD UKRAINE», за їхньою спеціалізацією повністю відповідає сучасній структурі українського ринку, яка представлена на рис.1.

 

Рис.1. Структура ринку логістики в Україні

 

Як свідчать дані рисунку 2.1., структурно на вітчизняному логістичному ринку переважають операції, пов'язані із транспортною логістикою - 89%, послуги складського зберігання - 8%, експедирування - 2%, керування ланцюгами поставок - 1%. Тобто, сьогодні український ринок логістичних послуг формують в основному вузькофункціональні посередники, що займаються окремо транспортуванням, експедируванням, вантажопереробкою, митним оформленням, складуванням, а на ринку переважають транспортно-експедиторські підприємства.

Для порівняння: структура ринку логістики Європи або світового ринку логістики свідчить про те, що в ній постійно зменшується питома вага транспортних витрат, зате росте обсяг комплексних логістичних послуг 3 Pl-провайдерів – спеціалізованих підприємств, що надають весь комплекс логістичних послуг в одній особі.

У табл. 5 представлено комплекс логістичних послуг України, а також частки досліджених транспортно-експедиторських компаній і складських операторів, які надають ці послуги.

Як випливає з даних таблиці, лише 50% транспортно-експедиторських компаній і 43,8% складських операторів забезпечують експедирування вантажів, причому тільки 40% транспортно-експедиторських надають одну з основних логістичних послуг – послугу інтермодальних перевезень. Обробку й упакування вантажів забезпечують 87,5% складських операторів і 40% транспортно- експедиторських компаній [3].

З таблиці також добре видно, що в нашій країні розвинені транспортні логістичні послуги: експедиторські, автомобільні перевезення, залізничі перевезення, авіаперевезення. Послуги складування перебувають у розділі проблемних, наприклад упакування вантажів, зберігання, обробка. А супровідні послуги такі як консультування, страхування, оптимізація вантажопотоків, управління замовленнями перебувають у розвитку.

Формування ринку логістичних послуг підтверджують вікові показники організацій-учасників. Так, третина організацій, зайнятих наданням логістичних послуг, почали свою діяльність у даному секторі економіці в останні п'ять років, а кількість організацій зі стажем роботи в області логістики, що не перевищує 10-ти років, становить близько 55%. Іншими словами більш половини організацій здійснюють свою діяльність у сфері логістичних послуг не більш 10 років.

 

Таблиця 5. Комплекс логістичних послуг, надаваних логістичними операторами в Україні

 

В Україні логістичними операторами стають організації, як є знову створюваними, так і вже діючими у суміжних галузях. Логістичними операторами, зокрема, стають дистриб'юторські компанії. Інтеграційні процеси, що відбуваються в роздрібній ланці товаророзподільчих ланцюгів, дозволяють серйозно тиснути на оптові компанії. Багато мереж будують власні розподільчі центри й відмовляються від послуг дистриб'юторів. При роботі ж із дрібним роздробом оптові компанії, як правило, надають кредити магазинам на тривалий строк під низький відсоток або взагалі без відсотків, що приводить до різкого падіння рівня рентабельності й росту простроченої дебіторської заборгованості. У результаті середня ланка в ланцюзі «виробник – оптовик – роздріб» поступово втрачає прибуток, що змушує дистриб'юторів або піти з ринку, або переорієнтувати свій бізнес на надання комплексних логістичних послуг.

Якість впровадження інформаційної системи будь-якого класу й стандарту залежить від старанності вивчення й опису технологічних процесів автоматизуємого підприємства, оскільки на етапі установки й налагодження програмного забезпечення фахівці з головою поринають у бізнес клієнта, що надалі дозволяє надавати кваліфіковані консалтингові послуги. Ще недавно It-Постачальникам поручався винятково аутсорсинг It-Сервісів, таких, як управління серверною інфраструктурою, інтеграція програмно-апаратних систем, підтримка центрів обробки викликів і баз даних. Однак, у міру розвитку бізнесу, нагромадження достатнього досвіду в різноманітних областях логістики й придбання зв'язків, багато It-Компанії прагнуть переорієнтуватися на послуги з інтеграції ланцюгів поставок. У цьому випадку цінність посередника для клієнтів полягає не в тому, що він має широку логістичну інфраструктуру або матеріальну базу, а в його можливості забезпечити інформаційну прозорість каналу розподілу й впровадити сучасні технології управління логістичним процесом.

Таким чином, переносячи результати дослідження в цілому на сегментацію ринку логістичних послуг, можна говорити про те, що підприємства малого й середнього бізнесу становлять не менш третини організацій, що функціонують у сфері логістики. Беручи до уваги структуру ринку логістичних послуг, можна констатувати, що для розвитку малих і середніх підприємств у сфері логістики існують досить комфортні умови.

Представники малого й середнього бізнесу, насамперед, можуть виступати в ролі традиційного вузькофункціонального логістичного оператора, тобто надавати або одну, або кілька суміжних функцій (наприклад, транспортування й експедирування або експедирування й митне оформлення) і бути представлені в кожному із секторів галузі (перевезення й експедирування вантажів різними видами транспорту, складські послуги, послуги з інтеграції та управління ланцюгами поставок):

- транспортні компанії;

- експедитори;

- склади загального користування;

- вантажні термінали;

- митні брокери, агенти;

- інформаційно-консалтингові послуги й т.п.

Але зараз український ринок фрагментарний і вузькоспеціалізований, і в країні ще є чимало можливостей для поліпшення його якісного стану. Більш того, основним фактором, що впливають на формування ринку в цілому, на його обсяги й на структуру, є діяльність іноземних компаній, які  надають українському бізнесу комплексні логістичні послуги.

При цьому такі компанії, як «Kuehne + Nagel», «Raben», «Frans Maas», «Asstra», «FM Logistic», ICT, DHL, TNT, «Fedex» та ін. дуже відрізняються від таких же компаній, скажемо, у Німеччині, Франції та інших країнах [4]. В Україні вони більше спеціалізуються на перевезеннях, на наданні транспортних послуг, і питома вага логістичних послуг у їхніх доходах незначна, що знову ж свідчить про нерозвиненість українського ринку. Проте наявність логістичної складовій у переліку послуг цих компаній свідчить про те, що перспективи для розвитку є, і чималі.

З українських компаній, які наближаються у своїй роботі до світових стандартів надання логістичних послуг, можна назвати УВК, «Група Беріг», « Укрпродукт-Логістик», «Комора-С».

Підсумовуючи ситуацію розвитку сфери логістичних послуг в Україні  відзначимо основні перешкоди, що стримують розвиток транспортно-логістичного обслуговування товарних потоків:

- дефіцит термінальних, транспортно-логістичних і складських комплексів середнього й високого класу (особливо для контейнерних вантажів, питома вага яких у світовій практиці вже досягає 55 %);

- низька швидкість проходження товарних потоків (низька рейсова швидкість і простої до 40 % часу в дорозі);

- низька пропозиція комплексної транспортно-логістичної послуги для забезпечення міжнародних, міжрегіональних і внутрішньорегіональних перевезень;

- недостатність інтеграції інформаційних і програмно-обчислювальних комплексів;

- відсутність координації між видами транспорту й клієнтами при організації мультимодальних і змішаних перевезень вантажів (необхідна зміна концепції – від єдиного технологічного процесу й штрафів за простої до планування перевезення на принципах єдиного вікна і єдиної тарифної ставки);

- низька кваліфікація персоналу.

Основними драйверами (рушійними силами) на досліджуваному ринку є:

- глобалізація діяльності компаній-клієнтів;

- концентрація компаній-клієнтів на ключових компетенціях і аутсорсинг непрофільних напрямків;

- прагнення до скорочення розміру логістичного ланцюга й оптимізації витрат на її ділянках;

- розвиток контрактної, проектної логістики, тобто формування стратегії й тактики логістичного обслуговування корпоративних клієнтів;

- ІТ-підтримка логістичних процесів, особливо можливість одержання вчасно повної інформації про місце знаходження вантажу в ланцюзі поставок;

- у сфері виробництва - розвиток «ощадливої логістики», тобто впровадження методик «ощадливого виробництва» і «6 сигм» з метою ресурсозбереження й виявлення джерел втрат ресурсів підприємства при здійсненні логістичних операцій;

- надання спеціалізованих наборів логістичних послуг, наприклад розвиток фреш-логістики, «холодної» логістики, автомобільної логістики, аграрної логістики, фармацевтичної логістики й т.п.;

- формування інтегрованої логістичної підтримки життєвого циклу продукції, що особливо актуально для наукомістких виробів і виробів з коротким життєвим циклом, наприклад комп'ютерної техніки, мобільних телефонів і т.п.

На наш погляд, ці зміни ведуть до репозиціонуванню та впровадженню нових стратегій у діяльності логістичних операторів.

Висновки. Таким чином, в Україні сформовані передумови до розвитку глобальних 3,4PL провайдерів, здатних вирішувати всі питання: від виконання окремих операцій у сфері логістики до надання комплексних послуг і інтегрованого управління логістичними ланцюгами підприємства-клієнта (включаючи оптимізацію бізнес-процесів протягом усього ланцюга поставок).

З погляду світового досвіду й сучасних тенденцій розвитку глобального ринку логістичних послуг Україна перебуває на етапі формування й консолідації галузі, суттєво уступаючи західним країнам, як по якості, так і по комплексності послуг національними транспортно-логістичними компаніями.

У той же час в Україні спостерігається висока зацікавленість у поширенні транспортно-логістичних послуг, як з боку споживачів так і з боку логістичних операторів. Підвищення ролі регіонів України як споживачів і одночасно виробників широкого спектра транспортно-логістичних послуг у середньостроковій перспективі буде визначатися збільшенням споживчого попиту й обороту роздрібної торгівлі.

 

Список використаних джерел

1. Концепція розвитку транспортно-дорожного комплексу України на середньостроковий період та до 2020 року.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://mintrans.gov.ua/mintrans/control/uk/publish

2. Смирнов I.Г. Світовий ринок логістичних послуг: географічні особливості // Вісник Київського ун-ту. Серія «Географія». Вип. 46.- 2009.- с. 60—65.

3. Рынок логистических услуг Украина. 2010 год.-[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.marketing.vc.

4. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети.- К.: НІСД.- 2007.- с. 592-598.

5. Витримки з доповіді директора ДП "Кюне й Нагель" В. Шкурбана на II Міжнародному логістичному конгресі "Логістика – ключ до розвитку" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : ukrlogistica.com.ua.

 Стаття надійшла до редакції 5 травня 2011 року.