УДК 338:664.1

 

О. Г. Данькевич,

старший викладач кафедри прикладної економіки, Національний університет харчових технологій

 

УКРАЇНСЬКІ ПЕРСПЕКТИВИ ЦУКРОВОГО ВИРОБНИЦТВА

 

Анотація. Стаття присвячена оцінці можливих сценаріїв розвитку бурякоцукрового виробництва в Україні та виробленню рекомендацій для його збереження, підвищення ефективності та конкурентоспроможності на внутрішньому та світовому ринках.

 

Аnnotation. The article is devoted to the evaluation of possible aspects for beet-sugar manufacturing development in Ukraine. Recommendations are made for its preservation, increasing the efficiency of production and competitive possibilities.

 

Ключові слова: цукор, ринок, ефективність, квотування, регулювання.

 

Key words: sugar, efficiency, regulation, allocation.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Питання формування ринку цукру в Україні вивчається з моменту здобуття незалежності, оскільки надлишкові потужності цукрових заводів треба ефективно використовувати, диверсифікувати або зменшувати до раціональних для країни розмірів. Крім того механізм регулювання ринку цукру знаходиться на стадії первинного формування і потребує удосконалення. Державні управлінські структури не мають значного впливу на кон’юнктуру ринку цукру в Україні, що фактично виливається у значні коливання цін на цукрові буряки та цукор в залежності від погодних умов, урожайності та площ посівів цукрових буряків.

Ситуація, що склалася у бурякоцукровому комплексі України потребує негайної уваги Уряду і зацікавлених сторін для вироблення чіткої стратегії поведінки держави на цьому ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної  проблеми. Багато уваги вивченню проблем регулювання ринку цукру в своїх наукових дослідженнях приділили: О. Багатеренко, В. Бойко, П. Гайдуцький, М. Дем’яненко, А. Заїнчковський, О.Заєць, А.Зельднер, М. Коденська, В. Лиськов, В. Логінов, І. Лукінов, М. Малік, М. Роїк, М. Павловський, П. Саблук, В. Слюсар, А. Фурса та ряд інших авторів. Частина результатів наукових досліджень реалізована в регулятивних актах та Законі України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» від 17 червня 1999 року N 758-XIV, який визначив умови і принципи його функціонування. Але цей Закон приймався в часи коли існував дефіцит цукру і сьогодні вже не виконує функції регулятора ринку належним чином. Ринок цукру постійно приносить сюрпризи і тому існує потреба вдосконалення механізму регулювання з тим, щоб бути передбачуваним і уникати у майбутньому катастрофічних ситуацій.

Формування цілей статті.  Метою статті є аналіз розвитку ситуації на ринку цукру України за останні роки, на основі якого прогнозування можливих напрямків розвитку виробництва бурякового цукру.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. На початку 1991 року бурякоцукровий комплекс України мав у своєму складі 192 цукрових заводи, 5 рафінадних заводів, 135 насінницьких господарств, 4 насіннєві заводи, понад 8000 колективних господарств, які вирощували цукрові буряки, 10 кар’єрів з видобування вапнякового каменю, 12 машинобудівних і ремонтних заводів, будівельно-монтажні та інші організації, науково-дослідний та проектно-конструкторський інститути, підприємства та організації виробничої і соціальної інфраструктури.

Кількість зайнятих у бурякоцукровому комплексі становила понад 1,5 млн. чоловік. Україна займала провідне місце у світі за площами посіву цукрових буряків (1,6 млн. гектарів), та за виробництвом цукру з цукрових буряків понад 5 млн. тонн, що складало 10 відсотків світового виробництва бурякового цукру, та 60 відсотків виробництва у колишньому СРСР. Україна входила до числа перших світових його експортерів [1].

Цукрова галузь, була однією з головних, що підтримувала життєвий рівень села, давала надходження до бюджетів усіх рівнів, цукрові заводи були осередками, навколо яких формувалася соціальна сфера сільських і міських населених пунктів (школи, дитсадки, лікарні, їдальні, магазини, будинки побуту, гуртожитки, житлові будинки).

Державна політика в галузі протягом перехідного періоду не була спрямована на збереження, підтримку і розвиток. Навпаки, на початку 90-х, ми самі відмовилися від поставок цукру на безмежний російський ринок. Фактично заводи і працівники були покинуті напризволяще. Маючи надпотужності по виробництву бурякового цукру ми ще й втратили ринки його збуту.

Замість затвердження державної програми і проведення згідно неї виваженої реструктуризації галузі для зменшення руйнівних наслідків переходу до ринку, держава самоусунулася від цих проблем. Таким простим способом було зекономлено сотні мільйонів гривень, які необхідно було б витрачати на поступове виведення з експлуатації неефективних цукрових заводів.

У зв’язку із збитковою роботою цукрових заводів багато власників почали їх закривати. При цьому різалися на металобрухт не тільки застарілі малопотужні заводи а і потужні “шеститисячники”, звільнялися з роботи тисячі кваліфікованих працівників. Ніяких компенсацій власники цих заводів і їх працівники не отримали.

Із 192 цукрових заводів загальною потужністю 509,8 тис. тонн переробки цукросировини на добу, які працювали на початку 90-х років, з кожним роком залишається працювати все менше. Починаючи з 2000 року спостерігається спад виробництва та скорочення виробничих потужностей. Динаміка зміни сумарної виробничої потужності працюючих цукрових заводів наведена на рис. 1.

 

Рис. 1. Сумарна добова потужність цукрових заводів, по переробці цукрових буряків за добу у 1991-2010 роках, тис. тонн

 

Протягом перехідного періоду усі показники роботи галузі значно знизилися.

Перехід до ринкової економіки став справжнім викликом для виробництва бурякового цукру. Із втратою ринків збуту в колишніх республіках СРСР та обмеженої міжнародної конкурентоспроможності виробництво цукрових буряків знизилося більш ніж у два рази [2], з 44,26 млн. т. в 1990 році до 18,73 млн. т. у 2011 році (табл. 1). Рентабельність вирощування цукрових буряків знизилась з 31,2% в середині 90-х до –11,1% у 2007 році і залишається нестабільною, змушуючи сільгоспвиробників скорочувати площі посівів і постійно ризикувати вкладаючи гроші у вирощування цукрових буряків.

 

Таблиця 1.

Показники виробництва цукрових буряків в Україні, 1995-2011 рр.

* – Джерело: Матеріали НАЦУ «Укрцукор» [3]

 

Однак спад виробництва цукрових буряків не був постійний. Після найнижчого врожаю 2000-го року показники роботи галузі дещо покращились. Спостерігається чітка тенденція підвищення середньої врожайності починаючи з 2000 року, що свідчить про деякі позитивні структурні зрушення в галузі.

Ринок цукру в Україні нагадує дитячу гойдалку. В дефіцитні роки високий попит на цукор стимулює сільськогосподарські підприємства збільшувати площі посіву цукрових буряків. Виникає перевиробництво, ціни падають вниз – і виробники цукрових буряків скорочують посіви. В результаті утворюється дефіцит, який Україна намагається покрити за рахунок імпорту білого цукру або цукру-сирцю. Як наслідок ціни на внутрішньому ринку знову зростають, і сільгоспвиробники знову збільшують площі посівів. В результаті пропозиція цукру знову перевищує попит, і ціни знову падають вниз. Цикл повторюється. За всім цим відсутня чітка державна політика, але ж при виваженому підході амплітуду коливання цін можна було б помітно зменшити.

Перевиробництво цукру у 2006 році спричинило кризу галузі у наступні роки. Вже у 2007 році рентабельність вирощування цукрових буряків сягнула рекордного збиткового значення –11,1%. Випуск цукру у 2008 – 2010 роках впав нижче 1,6 млн. тонн, (табл. 2) при цьому внутрішнє споживання цукру за рік усіма категоріями споживачів становить біля 2 млн. тонн. За 2000–2011 роки в Україні значно скоротились розміри посівних площ під цукровими буряками, зменшилось виробництво цукру [4], особливо у 2009 р., коли його було вироблено 1,267 млн тон і Україна вимушена була імпортувати цукор. Крім того, Україна з 16 травня 2008 року набула повноправного членства у СОТ та взяла на себе зобов’язання запровадити імпортну тарифну квоту обсягом 260 тис. тонн цукру-сирцю з тростини за пільговим тарифом (2 %) і доведенням її у 2010 році до 267 тис.тонн.

 

Таблиця 2.

Показники виробництва цукру з цукрових буряків в Україні, 2000-2011 рр.

 

Найбільший обсяг виробництва цукру 2,6 млн. тонн був досягнутий у 2006/07 маркетинговому році (МР), що дозволило повністю забезпечити внутрішнє споживання і створило нові проблеми внаслідок перевиробництва. Враховуючи залишки невикористаного цукру, квоту на пільгове ввезення 260 тис. тонн цукру-сирцю перевиробництво сягнуло майже 1 млн. тонн і викликало різке зниження цін. Оптова ціна на цукор з вересня 2006 року по лютий 2007 року знизилася з 2,8 тис.грн./тонну до 2,1-2,15 тис.грн./тонну, що, навіть, нижче встановленої Урядом на 2006/07 МР мінімальної оптової ціни 2850 грн./тонну. В таких умовах виробники і цукрових буряків і цукру отримали збитки, що негативно вплинуло на можливість майбутньої  прибуткової діяльності на цьому ринку.

Виробництво бурякового цукру після пікового 2006 року значно скоротилося. Істотно наростити обсяги вдалося лише в 2011 році.

Нинішня ситуація схожа на ситуацію 2006 року, а значить можлива ситуація чергового дефіциту цукру в найближчі роки.

Цей висновок підтверджується поточними даними виробничого сезону 2012/13 МР. За інформацією асоціації "УкрЦукор", у поточному році площа цукрових буряків до збирання в усіх категоріях господарств становить 457,2 тисяч гектарів. Виробництво цукру у 2012 році очікується на рівні 1,8 мільйона тонн [5], що само по собі, дасть можливість повністю забезпечити потребу внутрішнього ринку буряковим цукром власного виробництва. При цьому перехідні залишки на початок 2012/13 МР становили 648 тис. тонн, що говорить про надзвичайний надлишок цукру на внутрішньому ринку навіть без урахування імпортних поставок по квоті СОТ. Надлишоковий цукор буде тиснути на ціни, що приведе до збитків як у виробників цукрових буряків так і цукрових заводів, що, в свою чергу, спонукатиме до зменшення площ посів у наступному 2013 році та, відповідно, зменшення пропозиції виробленого цукру. В перспективі найближчих 3 - 4 років, Україна знову зіткнеться з проблемою недостатнього виробництва цукру.

Для збереження галузі та забезпечення продовольчої безпеки країни виникла термінова необхідність змін у механізмі регулювання ринку цукру і пристосування його до вимог сучасності та світової організації торгівлі.

На підвищення ефективності роботи підприємств бурякоцукрового комплексу, конкурентоспроможності продукції цукробурякового виробництва суттєвий вплив здійснює державна підтримка галузі. У 2008 р. вперше в Україні сільгоспвиробники отримали підтримку з держбюджету на виробництво цукрових буряків у розмірі 750 грн на 1 га [6, с. 42]. Такий захід став необхідним у зв’язку з різким погіршенням в 2007 році показників ефективності виробництва цукрових буряків (рентабельність -11,1 %) та цукру, рентабельність якого становила -2,5 % (табл. 1, 2).

За оцінками експертів 2006/07 МР поклав початок на національному цукровому ринку процесам укрупнення, злиття і поглинання виробників цукру та їх активну вертикальну інтеграцію з виробниками сировини.

Цукрова галузь України повністю приватизована. Вже сьогодні в Україні близько 70% вирощених цукрових буряків виробляється у вертикально інтегрованих холдингових компаніях. До них належать: ТОВ "Агропродінвест", Агропромислова асоціація "Група компаній "Укррос", ТОВ "Райз-цукор", ТОВ "Астарта-Київ", група компаній «Мрія-Центр», концерн "Укрпромінвест" тощо.

Лідируючі цукрові холдинги можна охарактеризувати, як фінансово сильні, що диверсифікують свою діяльність. Збільшується вертикальна інтеграція з тенденцією до розширення операцій від виробництва цукру до вироб­ництва цукрових буряків для гарантування постачання сировини, як вирішального фактору максимізації ефективності маркетингового ланцюга. Зазначені компанії вирощують цукрові буряки на орендованих землях (понад 174 тис. гектарів) з до­триманням сучасних технологій, що дає можливість досягти урожайності до 50 тонн з одного гектара при середній урожайності по Україні у 2010 р. – 27,8 т/га.

 

Таблиця 3.

Показники роботи цукрових холдингів в Україні*

* Джерело: Матеріали НАЦУ «Укрцукор»

 

Як бачимо загальна частка виробництва бурякового цукру в Україні найбільшими компаніями поступово збільшується. При цьому їм належить 32 заводи із 73 (44%), що працювали у 2010/11 МР.

Можна зробити висновок, що, в подальшому, тенденція поступового укрупнення компаній виробників цукру зберігатиметься і по кількості заводів, що їм належать і по частці виробленого цукру з одночасним зменшенням загальної кількості неефективних заводів.

Досвід роботи цукрової промисловості України показує, що закриття заводів буде відбуватися і далі, навіть без участі держави.

На світовому ринку цукру спостерігається кілька важливих тенденцій які безумовно впливають на вітчизняну цукрову промисловість: 1) змінюється струк­тура пропозиції цукру. Зростає частка цукру виробленого із цукрової тростини і скорочується пропозиція цукру із цукрових буряків. Це відбувається тому, що ви­робництво тростинного цукру менш затратне ніж цукру із цукрових буряків; пра­вила СОТ забороняють пряме субсидування і підтримку неконкурентоспроможних галузей. Навіть технологічно найсучасніші заводи в Європі виробляють буряковий цукор який не може скласти конкуренцію цукру із цукрової тростини [7]. Саме тому найбільші виробники бурякового цукру поступово втрачають позиції на ко­ристь більш дешевого тростинного цукру. Так Європейський Союз значно скоротив посівні площі під цукрові буряки до розмірів, достатніх для забезпечення  виробництва цукру на рівні внутрішнього споживання.

Виходів з такої ситуації є лише два:

1) щоб зберегти виробництво бурякового цукру необхідно створити умови для підвищення конкурентоспроможності цукрових заводів, стимулюючи їх модернізацію, виводити з експлуатації неперспективні, малопотужні заводи з тим щоб в перспективі залишилося 40-50 [8] сучасних потужних підприємств; частково переорієнтуватися на імпортну сировину – цукор-сирець, що дасть можливість диверсифікувати ризики від виробництва бурякового цукру;

2) згортання виробництва бурякового цукру і перехід на переробку цукру-сирцю, що дасть можливість заводам більше заробляти, але автоматично ставить країну у повну залежність від кон’юнктури світового ринку цукру. 

В обох випадках необхідно зберегти систему квотування виробництва цукру удосконаливши її можливістю платного викупу квот і жорстким спостереженням за їх виконанням, що повинно зацікавити підприємства у підвищенні конкурентоспроможності і ефективності виробництва цукру.

Висновки з даного дослідження та перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Детальний аналіз показує, що до системної кризи бурякоцукрового комплексу призвели:

- втрата зовнішнього ринку цукру країн СНД і Російської Федерації, зокрема;

- неврегульованість внутрішнього ринку, надлишок продукції, реалізація цукру за ціною нижче собівартості та вимивання обігових коштів;

- перехід на давальницьку схему переробки цукрових буряків, бартеризація з нееквівалентним коефіцієнтом обміну;

- зменшення посівних площ цукрових буряків та їх врожайності;

- недооцінка державою такої стратегічної галузі як цукрова, серйозні недоліки при приватизації цукрових заводів, багаторазова зміна власників і штучне доведення їх до банкруцтва.

Для удосконалення механізму регульованого ринку цукру в Україні необхідно вирішити наступні питання:

1) забезпечити законодавчий захист вітчизняних товаровиробників, зокрема в умовах СОТ;

2) прийняти програму розвитку бурякоцукрової галузі на перспективу і контролювати її виконання;

3) активізувати роботи по розширенню ринків збуту цукру і удосконаленню ціноутворення на внутрішньому ринку;

4) стимулювати підвищення конкурентоспроможності вітчизняної цукрової галузі шляхом реструктуризації, укрупнення цукрових холдингів, стимулювання модернізації цукрових заводів;

5) запровадити державну підтримку розробки виробничих технологій та проведення досліджень біологічних видів палива з цукровмісних продуктів на технічній базі цукрових заводів.

 

Література

1. Данькевич О.Г. Перспективи бурякоцукрового виробництва в Україні // Збірник наукових праць НУХТ. Економіка. №23, 2007. – Київ: НУХТ, 2007. - 155с. (с.13-16). 

2. Оперативно-статистичні матеріали цукровиків України «Бурякоцукровий комплекс України» – К.: «Цукор України», 2012. – 201с. ISBN 978-966-2044-53-9 

3. Обзор новостей. Украинський рынок сахара. [Електронний ресурс]. // Web-site / Компания Ibcontacts. – Режим доступу: http://ibcontacts.com.ua/sites/default/files/archiv/sugar_august_ru.pdf. – Назва з екрану.

4. Коденська М.Ю. Оцінка діяльності та перспективи розвитку цукробурякового виробництва України / М.Ю.Коденська, А.В. Доронін. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/Agroin/2010_7-9/DORONIN.pdf

5. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України [Електронний ресурс] : Web-сайт.– Електрон. дані та прогр. – Прес-служба міністерства аграрної політики та продовольства. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245735563&cat_id=244277212. – Назва з екрану.

6. Про внесення змін до пункту 2 Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва : Постанова Кабінету Міністрів України від 25.06.2008 р. № 584 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 48. – С. 42. – (Бібліотека офіційних видань).

7. Штрубенхофф Х.-В. Реструктуризація цукрового комплексу України / Х.-В. Штрубенхофф, О. Нів'євський. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.ier.kiev.ua/Ukraine/WP/2006/agwp_1_ukr.pdf .

8. Лиськов В.В. Формування ефективної структури цукрової промисловості України. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2000. – 210 с.

 

 Стаття надійшла до редакції08.10.2012 р.