УДК 338

 

І. П. Садловська,

к. е. н., доцент  кафедри менеджменту організацій та логістики

Державного економіко-технологічного університету транспорту

 

НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

 

 

В статті розкрито положення державної політики в сфері транспортної інфраструктури, реалізація яких дозволить досягти її соціально-економічного розвитку у відповідності із стратегічним баченням, з забезпеченням ефективного використання ресурсного потенціалу.

Ключові слова: транспортна інфраструктура, державна політика, державний пріоритет дій, критерії ефективності та результативності, інтеграція, підвищення ефективності, розвиток.

 

In the article position of public policy is exposed in the sphere of a transport infrastructure, realization of that will allow to attain her socio-economic development in accordance with strategic vision, with providing of the effective use of resource potential.

Keywords: a transport infrastructure, public policy, state priority of actions, criteria of efficiency and effectiveness, integration, increase of efficiency, development.

 

 

Вступ. У стратегії посткризового розвитку України транспорт відіграє чи не найважливішу роль. Система транспортних комунікацій, яка діє  безперебійно, є матеріальною підґрунтям, без якого досягнення стійкого економічного зростання неможливе.

 В Україні транспортна діяльність робить суттєвий внесок у створення валової доданої вартості  – за даними Державної служби статистики України її частка становить 13 %, а вартість основних засобів виробництва – 35 % від загальної вартості виробничого потенціалу країни; середньооблікова кількість штатних працівників галузі – понад 935 тис. осіб.

 Комплексні заходи щодо розвитку транспортної галузі в посткризовий період є стратегічно важливими і передбачають реалізацію інфраструктурних і транспортних проектів, серед яких: реконструкція аеропортів, будівництво мостів, доріг, тунелів, розмежування пасажирських і вантажних залізничних маршрутів та запуск високошвидкісних поїздів у денний час, переоснащення портів, створення ланцюга міжнародних логістичних центрів, подальша розбудова мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК), які забезпечували б ефективніше сполучення між Європою та Азією територією України.

Слід зазначити, що органи державної виконавчої влади України останнім часом приділяють більше уваги питанням реалізації наявного та розвитку транзитного потенціалу країни.

Постановка задачі. Належну роль у посткризовому розвитку економіки транспортна галузь України може виконати, у разі якщо після відповідного реформування поступово інтегруватиметься в європейську та світову транспортну мережу. Адже надійні міжнародні транспортні комунікації створюють необхідні умови для прискореного розвитку всієї глобалізованої економіки. Прогресивна їх трансформація в Україні сприятиме також вирішенню найважливіших завдань сьогодення у зовнішньоторговельних операціях і дозволить збільшити обсяги міжнародних перевезень. Важливим тут вбачається додержання вимог євростандартів, зокрема, поступовий перехід до всеосяжного використання електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Саме тому інтеграція національної транспортної інфраструктури в єдину транснаціональну мережу стає державним пріоритетом дій на найближчі роки.

Вкрай актуальною на сьогодні є загальна модернізація транспорту України: вона має відповідала європейським стандартам як за швидкістю та і за якістю перевезень вантажів, так і за комфортністю обслуговування пасажирів.

Залізничний транспорт України є важливою складовою транспортно-дорожнього комплексу та відіграє провідну роль у життєдіяльності багатогалузевої економіки, забезпечуючи значні обсяги перевезень вантажів і пасажирів.

Заходи щодо  інтеграції залізниць України до транспортної мережі ЄС передбачають активніше співробітництво у розбудові колії 1520 мм на території Західної Європи, а також модернізацію наявної в Україні колії європейського зразка, що пролягає до Ковеля. На відміну від організації залізничного транспорту в більшості країн Європи, вітчизняна ще має такі недоліки, як нерозмежованість пасажирського та вантажного залізничного руху, неповна електрифікація залізниць, нерозвиненість потрібної логістичної системи перевезень тощо. За відомчою інформацією на капітальне оновлення чекає практично весь рухомий склад залізничного транспорту – від тягових засобів до вагонів для вантажних і пасажирських перевезень. Рівень зношеності основних засобів сягає 80-90 %, у т. ч. тепловозів – 97 %, електровозів – 90 %, приміського рухомого складу – 90 % (зношеність вантажних вагонів — понад 80 %, із загальної кількості пасажирських вагонів – понад 7 тис. од., лише 2 тис. обладнані кондиціонерами).

Усе це, без сумніву, істотно гальмує інтенсифікацію вантажних перевезень та впровадження швидкісного пасажирського руху. Тож потрібна повна реалізація вимог 7-річної програми Укрзалізниці щодо системного впровадження швидкісних денних пасажирських поїздів. Нею передбачено, що на першому етапі створюється швидкісний транспортний коридор Львів-Донецьк-Харків, на якому відпрацьовуватимуть розмежування руху пасажирських і вантажних поїздів. Надалі буде сформовано внутрішньодержавні пріоритетно пасажирські, суто пасажирські, а також вантажні транспортні коридори. Тому матеріально-технічна база транспортної галузі потребує термінового оновлення і розвитку, а це пов’язане з великими фінансовими витратами. Так, за даними Укрзалізниці вартість тільки одного вантажного електровоза коливається від 31 до 38 млн. грн., пасажирського – від 5 до понад 70 млн. грн.

Не відповідає європейським стандартам і більшість автомобільних доріг України; через поганий стан автодорожньої мережі держава щороку втрачає близько 32 млрд. грн. Потрібна розбудова не менш як 6 тис. км. автобанів із загальними витратами як мінімум 30 млрд. дол. Дорожнє будівництво є невід’ємною частиною й одним із ефективних механізмів прискореного економічного розвитку країни.

Іншим важливим напрямком посткризового розвитку автомобільно-транспортної системи є нарощування обсягів випуску вітчизняними підприємствами автомобільної техніки для вантажних і пасажирських перевезень з урахуванням вимог євростандартів щодо економічності й охорони довкілля. Значний потенціал має Україна в нарощуванні випуску великовантажних автомобілів на Кременчуцькому автозаводі, автобусів і карет швидкої допомоги (разом із французькою компанією “Рено”) – на Львівському, автобусів — на підприємствах корпорації “Богдан” (насамперед серії А801), легкового транспорту (у тому числі у співробітництві з відомими іноземними компаніями) – на Запорізькому та інших автозаводах країни. Актуальною залишається проблема організації виробництва вітчизняного автомобільного тягача сідельного типу.

Структура парку автобусів, що використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів не відповідає потребам сьогодення ні за пасажировмісністю, ні за комфортністю, ні за показниками безпечності та екологічними, ні за терміном експлуатації. Майже 64 % складає частка автобусів особливо малого (до 16 місць) і малого (16-24 місця) класів.

Розбалансованість структури парку автобусів найбільше спостерігається на міських маршрутах, де частка автобусів особливо малого класу перевищує потребу в 5 і більше разів, а наявність автобусів великого класу у 3 - 5 разів менша від потреби. Майже відсутні автобуси особливо великого класу у більшості міст, крім міст «мільйонників».

Проблемами автомобільного транспорту є:

- відсутність системного підходу до забезпечення функціонування автомобільного транспорту, створення конкурентного середовища на ринку транспортних послуг;

- недосконалість законодавства з питань регулювання діяльності автомобільних перевізників та інших суб’єктів підприємницької діяльності, які забезпечують безпеку перевезень пасажирів та вантажів, а також системи державного контролю за дотриманням персоналом автомобільного транспорту вимог законодавства з питань автомобільного транспорту;

- недостатній обсяг фінансування витрат, пов’язаних з наданням соціально значущих послуг, за рахунок бюджетних коштів;

- відсутність стандартів якості перевезень;

- існування  «нелегальних» перевізників;

- незадовільний рівень безпеки перевезень пасажирів та вантажів.

Україна має значний потенціал розвитку авіаційного транспорту та нарощування обсягів вантажних і пасажирських перевезень повітряним флотом іноземного й вітчизняного виробництва. Але для реалізації цього потенціалу важливими є адаптація законодавства до європейських стандартів, оновлення матеріально-технічної бази, модернізація аеропортової інфраструктури, забезпечення захисту національних інтересів у реалізації завдань з відкриття українського повітряного простору. Очікувана ратифікація Кейптаунської конвенції сприятиме залученню додаткових фінансових ресурсів для оновлення матеріально-технічної бази авіаційних підприємств України. На порядку денному – розширення low-cost перевезень пасажирів.

Проблемами морегосподарчого комплексу України є:

- необхідність реформування системи управління морськими портами;

- недосконалість законодавства з питань скоординованого управління безпекою судноплавства, використання подвійних стандартів та колізій норм права у сфері забезпечення безпеки судноплавства;

- відставання в імплементації в національне законодавство України відповідних норм, стандартів, правил та інших інструментів Міжнародної морської організації;

- відсутність системи інформування судноплавних компаній незалежно від форми власності та підпорядкування про зміни у національному та міжнародному законодавстві з питань безпеки судноплавства, а також про аварійні події та заходи щодо їх запобігання;

- скорочення протяжності річкових судноплавних трас порівняно з 1990 роком більш ніж на 2,0 тис. км;

- зниження експлуатаційної надійності електромеханічного обладнання та гідротехнічних конструкцій судноплавних шлюзів нижче допустимого рівня;

- значне перевищення фактичних строків експлуатації знаків навігаційного обладнання та суден технічного і спеціального флоту порівняно з нормативними показниками;

- вимушене завищення міжремонтних строків експлуатації обладнання та конструкцій судноплавних шлюзів;

- низький рівень матеріально-технічного та кадрового забезпечення спеціалізованих підприємств, що обслуговують водні шляхи.

Варто наголосити, що швидкість і ефективність міжнародних вантажних перевезень через пропускні пункти та морські порти України можуть суттєво зрости, якщо вирішити питання скоординованого розвитку припортових залізничних станцій, скоротити час здійснення процедури контролю та оформлення вантажу, насамперед контейнерів у портах (нині в Одеському МТП на це затрачається 6,5 годин, а в Іллічівському – аж 10 годин).

Проведений аналіз дав авторові можливість визначити основні характеристики господарської транспортної інфраструктури України (табл. 1).

 

Таблиця 1. Обсяги перевезень вантажів за видами транспорту у 2000-2011 рр., млн. т.

* Включає в себе перевезення українськими судами

 

Результати. Завданнями державної політики на 2013 рік у сфері залізничного транспорту є:

– реалізація Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010-2019 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1390;

– забезпечення залізниці рухомим складом, здатним істотно підвищити техніко-економічні показники, зокрема щодо підвищення швидкості руху пасажирських поїздів до 160 км/год (у перспективі до 200 км/год)  і  вантажних – до 100-120 км/год; збільшення строку експлуатації та підвищення продуктивності рухомого складу; забезпечення перевезення пасажирів з обмеженими фізичними можливостями;

– забезпечення електрифікації залізничних ліній з інтенсивним рухом вантажних поїздів; за умови дотримання наступних основних принципів:

– забезпечення економічної ефективності проектів електрифікації;

– узгодження планів електрифікації із планами модернізації інфраструктури;

– узгодження планів електрифікації із завданнями підвищення пропускної спроможності залізниць на вантажних напрямках та завданнями з впровадження швидкісного руху поїздів на пасажирських напрямках;

– продовження будівництва (із завершенням у 2014 році) нового тунелю на залізничній дільниці Бескид-Скотарське Львівської залізниці взамін існуючого, який знаходиться в аварійному стані;

– поетапного розвитку прискореного руху пасажирських поїздів на мережі залізниць України;

– організації руху поїздів за напрямками, які будуть орієнтовані переважно на один вид перевезень (пасажирські або вантажні);

– забезпечення безпеку руху та схоронність вантажів.

 

Таблиця 2. Критерії ефективності та результативності

Примітка:*) — чисельник — оптимістичний сценарій, знаменник — песимістичний сценарій

 

Завданнями державної політики на 2013 рік у сфері автомобільного транспорту:

– підвищення ефективності державного управління галуззю, націлене на зменшення негативного впливу нелегальних перевезень, реалізації повноважень центральних органів виконавчої влади щодо контролю дотримання перевізниками вимог законодавства; заборона використання автобусів переобладнаних з вантажних автомобілів;

– прийняття та впровадження заходів Державної цільової економічної програми розвитку автомобільного транспорту на період до 2015 року, зокрема щодо удосконалення системи державного управління у галузі, імплементації законодавства ЄС у вітчизняне законодавство, розроблення нової редакції Закону України «Про автомобільний транспорт», розроблення та внесення змін до інших законодавчих та нормативно-правових актів;

– посилення вимог до перевізників щодо дотримання правил безпеки руху, збільшення штрафних санкцій за їх порушення; вимог до конструкцій автобусів, посилення їх безпечності, заборони використання на маршрутах переобладнаних автобусів, їх обладнання обмежувачами швидкості та ременями безпеки, розроблення типового положення про систему управління безпекою перевезень на автомобільному транспорті; методики проведення незалежного розслідування дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками за участю автотранспорту загального користування тощо;

– створення умов для оновлення перевізниками автобусів середньої, великої та особливо великої місткості завдяки застосуванню механізму пільгового кредитування.

 

Таблиця 3. Прогноз основних показників розвитку автомобільного транспорту

* – попередні дані; ** – експертна оцінка

 

Завданнями державної політики на 2013 рік у сфері морського і річкового транспорту є:

– розвиток інфраструктури морських портів;

– підвищення ефективності функціонування портів, рівня їх технологічного та технічного оснащення;

– збільшення вантажопереробки, фінансово-господарських показників морськими і річковими портами України;

– запровадження пілотних проектів реконструкції та експлуатації морських портів, що не підлягають приватизації, на умовах державно-приватного партнерства;

– забезпечення безпеки мореплавства та судноплавства на внутрішніх водних шляхах;

– розвиток та удосконалення системи пошуку і рятуванню на морі;

– захист навколишнього природного середовища;

– забезпечення морської безпеки.

 

Таблиця 4. Критерії ефективності та результативності

 

Завданнями державної політики на 2013 рік в авіаційній галузі є:

– підвищення рівня безпеки авіації (безпеки польотів, екологічної безпеки, економічної безпеки, інформаційної безпеки та авіаційної безпеки);

– подальший розвиток державної системи використання повітряного простору України;

– лібералізація ринку авіаперевезень шляхом приєднання України до європейської програми «відкрите небо»;

– подальший розвиток аеропортів України. Більшість аеропортів входять до сфери управління місцевих органів влади, тому на оновлення їх інфраструктури та доведення до сучасних вимог необхідно спрямовувати саме кошти місцевих бюджетів (або цільові субвенції, що спрямовуються з Державного бюджету на розвиток конкретного регіону).

 

Таблиця 5. Критерії ефективності та результативності

 

Висновки. За умови успішного впровадження вищевказаних напрямів реалізації державної політики, транспортна інфраструктура зможе задовольнити потреби економіки і суспільства в якісних транспортних послугах, які відповідатимуть світовим аналогам, і створить передумови для дальшого успішного розвитку країни.

 

Список використаних джерел:

1. Андреева Т. П. Україна: економічний і інвестиційний потенціал / Т. П. Андреева. – Л. : Львів. комерц. акад., 2002. – 162 с.

2. Международные транспортные коридоры Украины: сети и моделирование / [Бакаев A. A., Пирожков С. И., Ревенко B. C. и др.]. – К. : КУЭТТ, 2003. – Т.1. – 518 с.

3. Ложачевська О. М. Управління функціонуванням та розвитком транспортного комплексу регіону / О. М. Ложачевська. – К. : НАУ, 2002. – 248 с.

4. Димарчук С. М. Організація управління розвитком транспортно- логістичних систем в контексті європейської інтеграції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук / С. М. Димарчук. – Рівне, 2003. – 20 с.

5. Котлубай М. Финансовый механизм транспортного комплекса Украины / М. Котлубай, Е. Парубец // Тр. ИКТП-Центр. – 2001. – Вып. 9-10. – С. 43-52.

6. Корпоративне управління в Україні: стратегії, інновації, інвестиції / [Борисюк І. О., Чигасова Н. М., Григор’єв Г. С. , Садловська І. П. та ін. ] ; за ред. В. І. Щелкунова, Г. В. Жаворонкової. – К. : Наук. думка, 2008. – С. 316-329.

7. Садловська І. П. Стратегічне управління національною транспортною інфраструктурою України : [монографія] / І. П. Садловська. – Київ : П.П. «Сердюк В.Л.», 2011 – 356 с.

8. Прейгер Д. К. Стратегічні напрямки розвитку транспортної галузі України у після кризовий період / Прейгер Д. К., Собкевич О. В., Ємельянова О. Ю. ; за ред. Я. А. Жаліла. – К. : НІСД, 2011. – 48 с.

9. Про схвалення Транспортної стратегії України на період до 2020 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2010 року № 2174-р

 Стаття надійшла до редакції08.10.2012 р.