УДК 65.012.8

 

В. Я. Нусінов,

д. е. н. професор, професор кафедри обліку,

 аудиту та фінансового аналізу, Криворізький національний університет

К. О. Астаф’єва,

асистент кафедри  економіки, організації та управління підприємствами,

 Криворізький національний університет

 

ОЦІНКА СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНОЇ ГАЛУЗІ

 

У статті розглянуто методичні підходи до визначення та оцінки соціальної безпеки підприємств гірничо-збагачувальної галузі. Було зазначено, що існуючі методики оцінки не дають повного та комплексного розуміння про стан соціальної безпеки підприємства. Тому у статті запропоновано розраховувати соціальну безпеки підприємства за допомогою точки соціальної беззбитковості, яка враховує додаткові соціальні витрати, які необхідні для досягнення їх нормативного значення. За норматив приймається середньогалузевий рівень відрахувань на соціальні заходи.

 

The article considers the methodological waste to identify and evaluate the social security mining and dressing industry. It was noted that the existing valuation techniques do not provide a full and comprehensive understanding of the state of social enterprise security. Therefore, this article contains expect social enterprise security through social break-even point, which takes into account the additional social costs that are necessary for them to achieve the value. For standard accepted level of Total deductions for social values.

 

Ключеві слова: Соціальна безпека держави , соціальна безпека підприємства, нормативний прибуток, беззбитковий об’єм реалізації, соціальна беззбитковість.

 

Keywords: social security, social security enterprise standard profit, break-even volume of sales, social profitability.

 

  

В умовах ринкової економіки формування соціальної безпеки на підприємстві є ключовою умовою забезпечення ефективного функціонування господарюючого суб’єкту. Соціальний захист працівників являє собою важливу складову існування та розвитку підприємства, як соціальної ланки держави, забезпечує реалізацію прав всіх членів соціуму.

Не зважаючи на велику кількість публікацій на тему соціальної безпеки, загальне розуміння поняття не було визначене, тому э потреба у додатковому дослідженні. Проблемами забезпечення соціальної безпеки підприємства займалися такі економісти, як П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, С. М. Синчук, Безбожний В. Л., Бєляєв О. О., Диба М. І. , Кириленко В. І. та інші вітчизняні та зарубіжні науковці.

При розгляді питання соціальної безпеки підприємства, неможливо уникнути визначення іі без зв’язку із соціальною безпекою держави. Як правило, дослідники розглядають соціальну безпеку як частину національної безпеки держави або ланку економічної безпеки. Інші бачать соціальну безпеку як основу сучасного громадянського суспільства у ліквідації корупції та державній безпеці в цілому.

Під соціальною безпекою держави, необхідно розуміти стійкий стан суспільства, що зберігає свою цілісність та здатність до саморозвитку, не зважаючи на внутрішній та зовнішній вплив [3]. В процесі становлення в Україні ринкових відносин, об’єктивними становляться проблеми соціальної безпеки, як фактора якості життя суспільства. Тому для розвитку та стабільності суспільства соціальна безпека держави отримує більш вузьке розуміння та проявляється у «соціальній безпеці підприємства». Причиною виникнення такої ситуації є суспільна дестабілізація та невпевненість у майбутньому для значної частини населення, поява різних соціальних груп з різними економічними та соціальними можливостями. Рівень соціальної захищеності населення вже в меншій мірі залежить від держави, та переходить на підприємство. Звідси можна зробити висновок, що значення соціальної безпеки підприємства набуває більшої ваги. 

Економіст Безбожний В. Л. у своєму науковому дослідженні зазначає, що на сьогоднішній день підприємству притаманний великий спектр загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, що негативно впливають на його розвиток, тому забезпечення економічної безпеки, є основною успішного розвитку підприємства. В сучасних ринкових умовах спостерігається трансформація економічної безпеки у соціально-економічну безпеку підприємства, що зумовлено збільшенням впливу людського чинника на  середовище функціонування підприємства. Вплив зовнішнього середовища виявляється у формуванні соціальної відповідальності, внутрішнього  утворення соціального взаємозв’язку та взаємозалежності, що формує партнерство. Разом з тим, створення такого взаємозв’язку також супроводжується низкою загроз, які виникають в наслідок конфлікту інтересів, не відповідності кінцевих цілей діяльності тощо.

Автор зазначає, що під поняттям соціально-економічної безпеки підприємства слід розуміти «стан захищеності підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз, який досягається шляхом гармонізації та взаємоузгодження його інтересів відповідно до інтересів суб'єктів внутрішнього й зовнішнього середовища в часі та просторі» [1].

Економісти Мехеда Н. Г., Маджула А., визначають соціальну безпеку підприємства, як систему соціально-економічних заходів, які спрямовані на матеріальне забезпечення працівників, покращення якості життя та умов праці [2].

На підприємствах, стан соціальної безпеки підприємства можна розглядати через умови колективних договорів, профспілкових угод, які обумовлюють соціальний захист працівників та характеризують стан соціальної безпеки підприємства.

Аналіз базових міжнародних документів, вітчизняної законодавчої бази та умов соціальних договорів на підприємствах з цих питань, дає можливість виділити найважливіші принципи  соціальної безпеки підприємства:

- соціальна справедливість у галузі трудових відносин — рівна винагорода за рівну працю, право на безпеку та гігієну праці, збереження здоров'я, працездатності громадян, на соціальну допомогу в разі захворювань, на високий рівень компенсації загубленої працездатності, забезпечення медичної, соціальної та професійної реабілітації постраждалих на виробництві;

- всебічний та обов'язковий характер захисту працівників від соціальних і професійних ризиків, забезпечення права на соціальний захист, як головного орієнтиру соціально-економічного розвитку суспільства;

- мінімальний рівень соціальних і професійних ризиків, наявність відповідної інформації, забезпечення необхідного рівня особистої безпеки робітників.

Оцінка соціальної безпеки підприємства є важливим питанням його ефективного функціонування. Шляхи проведення оцінки та інструменти аналізу можуть бути дуже різноманітними, але на нашу думку, при оцінці необхідно розглядати забезпечення соціальної безпеки підприємства з боку загальної суми витрат на соціальні заходи.

Оцінку соціальної безпеки підприємства пропонується проводити методом встановлення нормативної величини витрат на соціальні заходи підприємств окремої галузі. Це дозволить, у порівнянні, визначити відповідність соціальних витрат окремого підприємства, загальній тенденції.  За норматив соціальних відрахувань пропонується приймати середньогалузеве значення. Розрахунок проводиться за формулою 1:

 

 

де  -  додаткові витрати на забезпечення соціальної безпеки підприємства, грн;

    - нормативні витрати на соціальне забезпечення, грн.;

 – фактичні витрати на соціальне забезпечення, грн..

Так  як витрати на соціальне забезпечення можливо умовно віднести до постійних витрат підприємства, тому потрібно їх враховувати при розрахунку точки беззбитковості. При чому, існування додаткових витрат на соціальне забезпечення вплине на формування додаткового об’єму реалізації при розрахунку точки беззбитковості.

Додатковий рівень точки беззбитковості із урахування забезпечення соціальної безпеки буде розраховуватись за формулою:

 

 

де  -  додаткові витрати на забезпечення соціальної безпеки підприємства, грн;

 – чиста виручка підприємства, грн.;

 – умовно-змінні витрати, грн.;

 – приріст точки беззбитковості, який враховує додаткові витрати на соціальне забезпечення. 

Якщо  має від’ємне значення, тоді приріст точки беззбитковості буде дорівнювати нулю.

Новий рівень беззбитковості з урахуванням забезпечення соціальної безпеки, буде розраховуватися як сума фактичного беззбиткового об’єму реалізації та його приросту, та розраховуватися по формулі 2:

 

 

де,  – новий рівень точки беззбитковості, який забезпечує соціальну безпеку підприємства, грн.;

 – приріст точки беззбитковості підприємства, грн.

 – фактичний беззбитковий обсяг реалізації.

При розрахунку рівня соціальної безпеки підприємства пропонується використовувати абсолютний та відносний показник приросту точки беззбитковості:

 

 

де, – фактична обсяг реалізації, грн

Темп приросту точки беззбитковості за рахунок забезпечення соціальної безпеки повинен бути спрямований до мінімального значення. Чим більше отримане значення, тим нижчий рівень соціальної безпеки на підприємстві. Згідно цього можливо сформувати шкалу рівня соціальної безпеки підприємства (табл.1):

таблиця 1

 

Так як було зазначено, соціальна безпека підприємства та соціальна безпека держави є взаємопов’язані визначення, тому оцінку її рівня, пропонується проводити на місто утворюючих  підприємствах. Це пов’язано із великою вагомістю рівня соціальної безпеки великих підприємств та загальної соціальної безпеки держави, тому що саме такі підприємства є засновниками добробуту суспільства.

Підприємства гірничо-збагачувальної галузі України забезпечують більшу частину надходжень до бюджету та фонди соціального страхування. Тому стан соціальної безпеки на цих підприємствах дуже важливий для стабільного розвитку соціального захисту населення України.

На протязі останніх років, відрахування на соціальні заходи підприємств гірничо-збагачувальної галузі представлені на діаграмі 1

Згідно діаграми 1, на протязі 2007-2009 років спостерігається деяка стабільність у соціальних відрахуваннях. Починаючи із 2010-го року, приріст відрахувань на соціальні заходи збільшується, особливо це помітно на підприємстві ПАТ «Полтавський ГЗК».

 Також значне збільшення відрахувань на соціальні заходи спостерігається у 2009-2010 рр. на підприємстві ПАТ «Південний ГЗК» майже на 22%.

Якщо розглядати галузь у цілому, то треба наголосити, що сума відрахувань на соціальні заходи залежить від соціальної політики підприємства, але спостерігається деяка галузева тенденція.

 

Діаграма 1. Динаміка відрахувань на соціальні заходи підприємств гірничо-збагачувальної галузі.

 

Середньогалузевий рівень відрахувань на соціальні заходи потрібно вираховувати через частку соціальних затрат у собівартості реалізованої продукції. Провівши відповідний аналіз, нами було визначено, що середньогалузеві відрахування на соціальні заходи у 2007 році склали 4,51%, 2008 – 4,12%, 2009- 4,82%, 2010 – 4,45%, 2011 – 4,04% від собівартості реалізованої продукції.  

Як видно на діаграмі 1, відрахування на соціальні заходи збільшуються, разом с тим відносна частка цих затрат  у собівартості значною мірою не збільшується. Тому можливо зробити висновок, що збільшення відбувається за рахунок зростання собівартості реалізованої продукції, тобто за рахунок збільшення обсягу реалізації.

При розрахунку рівня соціальної безпеки, необхідно визначити чи відповідають відрахування на соціальні заходи підприємства нормативному значенню. Після чого розрахувати приріст точки беззбитковості, яка забезпечить відповідний рівень соціальних затрат.

Отже при розрахунку соціальної безпеки підприємства, може сформуватися інший рівень беззбитковості, який буде характеризувати соціальну беззбитковість. Розрахунок відхилення соціальної беззбитковості від планової розраховується за формулами 3.

Загальний рівень соціальної безпеки підприємства визначається відповідно до шкали та представлений у таблиці 2.

Згідно даних таблиці 2, на підприємстві ПАТ «ЦГЗК» рівень соціальної безпеки на протязі 2007-2011 рр. залишається на достатньому рівні. Та лише у 2008 році, соціальна захищеність підприємства була на середньому рівні.

 

Таблиця 2.

Рівень соціальної безпеки на підприємствах гірничо-збагачувальної галузі за 2007-2011 роки.

 

Це пов’язано із зменшення об’єму реалізації продукції, що є наслідком світової фінансової кризи.  На підприємствах ПАТ «Полтавський ГЗК» зниження рівня безпеки спостерігається починаючи із 2009 року та на 2011 р. знаходитися на середньому рівні. 

Високий рівень соціальної безпеки протягом 2007-2011 рр спостерігається на підприємствах ПАТ «Північний ГЗК» та ПАТ «ІнГЗК». Високий рівень соціальної захищеності на цих підприємствах пов'язаний із стабільним збільшенням собівартості реалізованої продукції, що прибутковість підприємства.

Низький рівень соціальної безпеки спостерігається на  ПАТ «Південний ГЗК» у 2007 році. Це пов’язано із недостатнім рівнем відрахувань на соціальні заходи, який менший за нормативне значення на 22%.

Отже при визначенні методики та інструментів, оцінки та забезпечення соціальної безпеки підприємства треба акцентувати увагу саме на рівні соціальних витрат та напрямки їх розподілу. Тому наступним кроком при розгляді цього питання, є визначення ефективності витрат на соціальні відрахування.  

 

Література

1. Безбожний В. Л. Вибір способу забезпечення соціально-економічної безпеки великих промислових підприємств : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.00.04 «Економіка та управління підприємтвами»/  В.Л. Безбожний ; СНУ ім. В. Даля МОН України. – Луганськ, 2009. – 24 с.

2. Мехеда Н. Г. Планування соціальної безпеки на підприємстві // Мехеда Н. Г., Маджула А. - Черкаський  національний університет ім. .Б.Хмельницького Україна – 2010 - №1 – 85 с.

3. Ковалев В.Н. Социальная безопасность  населения: концепция и методы мониторингового наблюдения // Социология.  Социальность. Современность - 1998.  - Вып. 4.  – 103 с.

Стаття надійшла до редакції 12.10.2012 р.