УДК 332

 

С. В. Тарабановська,

здобувач Луганської філії,

Інститут економіко-правових досліджень НАН України

 

КОНЦЕПЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬООБЛАСНОЇ КООПЕРАЦІЇ НА 2013-2017 РОКИ

 

У статті обґрунтовано концепцію регіональної програми розвитку внутрішньо обласної кооперації, на прикладі луганської області, яка містить сім кроків: визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована програма, аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом, визначення її мети, вибір оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів, шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання програми, очікувані результати, визначення її ефективності, оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми.

Ключові слова: регіон, програма, внутрішньо обласна кооперація, кроки.

 

In the article  the conception based on the regional program of development inwardly regional co-operation, on the example of the Lugansk region which is contains seven steps: determination of problem, on the decision , analysis of problem reasons and substantiated necessity of its decision by a program method, determination of its purpose, choice the optimum variant of decision problem  on the  comparative analysis basis of possible variants, ways and methods of decision problem, is directed, term of the implementation program, expected results, determination of its efficiency, estimation of financial, material and technical, labour resources necessary for program implementation .

Keywords: region, program, inwardly regional co-operation, steps.

 

 

Вступ. Луганська область є одним з провідних промислових регіонів України.  За обсягом реалізації промислової продукції область посідає третє місце.  Область займає провідне становище в Україні за випуском вугілля, нафтопродуктів, азотних добрив,  синтетичних смол і пластмас, флоат-скла, тарного картону. Промисловість області – це багатогалузевий комплекс, де лідирує обробна промисловість. Частка продукції, яка вироблена підприємствами обробної промисловості, у загальному обсязі складає близько 80 %. Обробна промисловість представлена підприємствами з виробництва коксу та продуктів нафтопереробки, машинобудування, хімічної, нафтохімічної, харчової, целюлозно-паперової, швейної і промисловості будівельних матеріалів.

В Луганській області сформувалося три крупні промислові вузли. Спеціалізацію Луганського вузла визначають підприємства машинобудування, металообробки і легкої промисловості; Алчевсько-Стахановського – підприємства металургійної і машинобудівної; Лисичансько-Рубіжансько-Сєверодонецького – підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості. Провідними підприємствами в окремих галузях є: у виробництві коксу і продуктів нафтоперероблення: ПАТ "Алчевськкокс", ПрАТ "ЛИНІК";  у машинобудуванні: ПАТ "Луганськтепловоз", ПрАТ "Краснодонський завод „Автоагрегат", ВАТ "Краснолучський машинобудівний завод", ТДВ "Первомайський  електромеханічний завод", ПрАТ "Імпульс", ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод", ТОВ "Укрбат", ПАТ "Луганський машинобудівний завод", ПрАТ "Первомайський механічний завод'", ТДВ "Попаснянський ВРЗ", ПрАТ "НВЦ "Трансмаш" та ін.; у металургії: ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", ПАТ "Стахановський завод феросплавів", ПАТ "Луганський трубний завод"; у хімії: ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання "Азот", казенне хімічне об'єднання ім. Г.І.Петровського, ТОВ НВП "Зоря", ПАТ "Склопластик", ПАТ "Стахановский завод техвуглецю".

В ринкових умовах підприємства вимушені змінювати своїх виробничих та торгівельних партнерів через низку причин (ціна продукції, якість, умови постачання, асортимент тощо). Крім цього через щорічне зростання обсягу імпортної продукції, в більшості за демпінговими цінами, продукція вітчизняних товаровиробників виявляється не рентабельною. Така ситуація призводить до зниження обсягів виробництва продукції, втрати ринків збуту, згортанню впровадження нових технологій, скороченню робочих місць, збільшення невиробничих витрат і потребує вирішення через впровадження нових механізмів її стимулювання, зокрема розвитку внутрішньообласної кооперації.

Результати попередніх досліджень. Нормативно-правовою базою для розроблення Регіональної цільової програми розвитку внутрішньообласної кооперації на 2013-2017 роки (далі – Програма) мають стати Конституція України, Закон України «Про державно-приватне партнерство», «Про затвердження Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року», «Про теплопостачання», «Про державну підтримку сільського господарства України», Гірничий закон України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 № 1001 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року», від 19.09.2007 № 1158 «Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року», розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 № 145-р «Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року», від 09.07.2008 № 947–р «Про схвалення Концепції проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року», Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада», Стратегія економічного та соціального розвитку Луганської області на період до 2015 року (затверджена рішенням обласної ради від 25.09.2008 № 24/10), регіональна цільова Програма «Луганщина інвестиційна. 2011-2015 роки» (затверджена рішенням сесії обласної ради рішенням від 03.09.2010 № 37/20), рішення засідань обласного комітету з економічних реформ та інші нормативно-правові акти.

У той же час Програма повинна враховувати специфіку балансу споживання і трудових ресурсів, особливості соціально-економічного розвитку області та конкретику сучасних її проблем. Її основне завдання – визначити пріоритетні напрями кооперації підприємств різних галузей економіки, створення реальних умов для забезпечення стабільної та безперебійної роботи промислових підприємств, модернізації і реконструкції виробництв, розширення асортименту та конкурентоспроможності продукції. Нарощування обсягів випуску та реалізації продукції, яка сприятиме ефективному забезпеченню потреб економіки регіону.

Метою статті є обґрунтування та формування концепція регіональної програми розвитку внутрішньообласної кооперації, на прикладі Луганської області. 

Результати досліджень. Для розробки концепції регіональної програми розвитку внутрішньообласної кооперації, на прикладі Луганськ ї області, слід використовувати по крокову методику, рис.1. 

 

Рис. 1. Кроки розробки концепції регіональної програми розвитку внутрішньообласної кооперації

Луганської області

 

1 крок. В даний час в умовах стабілізації економічного середовища особливу увагу слід приділяти розвитку внутрішньообласної кооперації. Питання економічної безпеки та самодостатності території виходять на перший план. Ця проблема актуальна і для Луганської області, економіка якої характеризується великим потенціалом кооперації. Високий рівень диверсифікованості економіки зумовлює відповідний рівень розвитку виробничої кооперації. Найбільший рівень кооперації відзначається у підприємств машинобудування, металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, сільського господарства та хімічного виробництва. Але серед підприємств ряду галузей спостерігається досить низький рівень кооперації - йдеться про сфери добувної промисловості, лісового господарства та меблевої промисловості, будівництва та виробництва будівельних матеріалів, сільського господарства, харчової промисловості і торгівлі. Для забезпечення комплексного розвитку економіки області потрібне збільшення частки внутрішньообласної кооперації, в першу чергу, у промисловості.

Область, незважаючи на позитивні показники діяльності промисловості,  має низку проблем розвитку галузей промисловості. Серед них: бюджетне недофінансування будівництва і технічного переоснащення вугільних підприємств; відсутність держзамовлень підприємств машинобудування та хімічного виробництва; зниження обсягів виробництва хімічної та металопродукції; неконкурентоспроможність промислової продукції за ціновою ознакою; зростання цінових складових продукції промислових підприємств за рахунок тарифних факторів; неконкурентоспроможність вітчизняних нафтопереробних підприємств; низька завантаженість існуючих потужностей; відтік професійних кадрів з області в інші країни, зокрема в Росію (особливо в легкій промисловості, виробництві будівельних матеріалів, машинобудуванні та нафтопереробній галузі); високий ступінь зносу основних фондів промислових підприємств; відсутність у підприємств коштів на впровадження виробничих програм та освоєння нових видів продукції.

Суттєву вагу зазначених факторів для економіки підприємств підтверджують наступні негативні тенденції в промисловості: зниження темпів росту:  харчової промисловості (2008 – 96,1 %, 2009 – 95,4 %, 2010 – 83,1 %); металургії (2008 – 104,4 %, 2009 – 73,0 %, 2010 – 86,6 %); виробництва коксу, продуктів нафтопереробки (2008 – 78,9 %, 2009 – 104,1 %, 2010 – 93,3 %); галузі оброблення деревини та виробництва виробів з деревини (2008 – 106,8 %, 2009 – 79,2 %, 2010 – 89,7 %); зниження обсягів реалізації продукції в: галузі добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних (млн грн в факт. цінах: 2008 – 68,9; 2009 – 57,6; 2010 – 52,5); харчовій промисловості (млн грн в факт. цінах: 2008 – 2510,1; 2009 – 2608,2; 2010 – 2456,9); зменшення фінансових результатів в: вугільній промисловості (в млн грн: 2008 – +318,8; 2009 – -1882,5; 2010 – -1122,5); галузі добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних (в млн грн: 2008 – -4,0; 2009 – -11,1; 2010 – -14,9); легкій промисловості (в млн грн: 2008 – +3,7; 2009 – -8,9; 2010 – -14,2); хімічній та нафтохімічній промисловості (в млн грн: 2008 – +79,6; 2009 – -553,0; 2010 – -572,0); галузі виробництва коксу, продуктів нафтопереробки (в млн грн: 2008 – -712,8; 2009 – +359,6; 2010 – -11,3); металургії (в млн грн: 2008 – -34,7; 2009 – -1210,1; 2010 – -1104,2); галузі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води (в млн грн: 2008 – -669,7; 2009 – -387,7; 2010 – -536,0); обсяги виконання будівельних робіт зменшуються протягом останніх років (2008 – 69,3%, 2009 – 53,2%, 2010 – 96,1%).

За підсумками 2011 року індекси промислової продукції склали: промисловість, всього – 115,5 %, у тому числі: легкій промисловості – 102,4 %; целюлозно-паперове виробництво – 96,3 %; галузі виробництва коксу, продуктів нафтопереробки – 106,4 %; хімічна – 131,9 %; металургія – 130,1 %; машинобудування – 127,2 %. Фінансовий результат за підсумками 2011 року склав: промисловість, всього – 2384,8 млн грн; в тому числі: легкій промисловості - +6,5 млн грн; целюлозно-паперове виробництво – +98,3 млн грн; хімічній та нафтохімічній промисловості – -740,5 млн грн; металургії – + 321,8 млн грн; машинобудуванні – +528,0 млн грн. Позитивні тенденції, які намітились у 2011 році, лише підтверджують, що промислові підприємства потребують подальшої модернізації й реконструкції, впровадження інвестиційних проектів розвитку, розширення ринків збуту та випуску нових конкурентоспроможних видів продукції.

В іншому разі існує реальна загроза остаточної дестабілізації роботи підприємств, згортання програм розвитку виробництва, втраті позиції на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту, скорочення працівників або робочого тижня, що призводить до втрат обласного та місцевих бюджетів, соціальної напруженості, погіршенню інвестиційного клімату регіону та його залежності від імпорту. Розробка Регіональної програми розвитку внутрішньообласної кооперації на 2013-2017 роки зумовлена актуальністю вирішення зазначених проблем.

2 крок. За останні роки розвиток промислового комплексу області характеризувався нестабільністю. Світова фінансова криза 2008 року негативно вплинула на роботу підприємств і спричинила падіння обсягів виробництва продукції (2008 – 94,1 %, 2009 – 80,1 %). За останні 2 роки ця тенденція здобула кризового напрямку і промисловість стала нарощувати випуск продукції (2010 – 107,1 %, 2011 – 115,8 %). Однак і за цих умов одними з важливих завдань для місцевих органів виконавчої влади залишається  відновлення та підтримка роботи реального сектору економіки, забезпечення нарощування випуску продукції, залучення інвестицій та створення нових робочих місць. Вирішення цих завдань не лише допоможе у розв’язанні соціальних питань, але й сприятиме самодостатності регіону, підвищенню його конкурентоспроможності у глобальній та регіональній боротьбі за капітал, технології та кваліфіковану робочу силу.

Негативно вплинули на розвиток промисловості регіону втрата традиційних споживачів через появу нових гравців з інших країн на внутрішньому та світовому ринках, зниження попиту на продукцію через наявність кризових явищ в світовій економіці, обмежені фінансові можливості реалізації інвестиційних проектів.

До цих причин також слід додати: зростання тарифів на послуги залізничного транспорту та цін на енергоресурси зменшують цінову конкурентоспроможність підприємств на внутрішньому та зовнішніх ринках; низькі митні ставки на ввезення імпортних нафтопродуктів; насиченість внутрішнього ринку продукцією немісцевого виробництва; низький рівень впровадження інновацій для  освоєння випуску нових видів продукції; висока енергоємність виробництва продукції у більшості галузей та значний рівень невиробничих витрат паливно-енергетичних ресурсів через неефективне енергетичне устаткування; нераціональна структура паливно-енергетичного балансу області, в якому значну частину займають імпортовані енергоресурси, насамперед газова складова; відсутність бюджетних коштів на повноцінне фінансування роботи підприємств вугільної галузі та несвоєчасне виділення бюджетних коштів за статтею «Реструктуризація вугільної галузі»; низька інвестиційна привабливість  підприємств; наявність «тіньового» ринку в легкій промисловості; відсутність диференційованої акцизної політики, яка враховувала б  якість продукції; неплатоспроможність сільгоспвиробників призводить до зниження закупівель мінеральних добрив на внутрішньому ринку; наявність можливостей знайти роботу з більшою заробітною платою за кордоном; слабкі коопераційні зв’язки промислових підприємств з торгівельними мережами; високі ставки за кредитуванням та наявність відстрочки платежів; недостатність фінансування державних програм розвитку реального сектору економіки; затягування процесу прийняття до комунальної власності об’єктів соціальної сфери промислових підприємств з боку міст та районів.

Масштаби розвитку кооперації в області значною мірою обмежуються дією ряду факторів:

організаційні та нормативно-правові фактори: відсутність дієвих стратегічних, законодавчих та нормативно-правових документів стимулювання виробничої кооперації; відсутність достатньої підтримки вітчизняного товаровиробника на державному рівні;

виробничо-технологічні фактори: індустріальна структура економіки (залежність від декількох галузей: металургія, хімічне та нафтохімічне виробництво, вугільна промисловість, машинобудування); технологічна неоднорідність та структурна нерівномірність промисловості; висока концентрація в регіоні застарілих виробництв; недостатня виробничо-технологічна зв'язаність підприємств області; відсутність ресурсної бази (залізорудна сировина, нафта, природний газ);невисока конкурентоспроможність продукції та технологій.

інфраструктурні фактори: недостатній розвиток інфраструктури кооперації (логістичних центрів, елементів інноваційної інфраструктури тощо); недостатня розвиненість торгового середовища та відсутність сучасних форматів торгівлі;

інформаційні фактори: недостатність регіональної бази даних про технологічні можливості промислових підприємств області; недостатність інформації про ринок продукції та послуг; відсутність інформації про ціни на продукцію та послуги підприємств, якість продукції, транспортні послуги;

соціальні фактори: нерозвинений ринок перспективних кадрів; значний відтік кваліфікованих кадрів з регіону; необхідність збереження робочих місць на містоутворюючих підприємствах.

Таким чином, тільки усунувши дію цих факторів, можна розширити масштаби розвитку кооперації в області. Розвиток регіональної кооперації має враховувати також і територіальний аспект, тобто особливості розміщення продуктивних сил та спеціалізацію виробництва певної території.

Метою кооперації в даному випадку є забезпечення комплексності регіональної політики на основі раціонального використання потенціалу всіх територій області. До ефективних інструментів такої кооперації можна віднести:  територіально-виробничі комплекси (концентрація виробництва, раціональне використання ресурсів); створення спільних підприємств.

Луганська область представляє собою старопромисловий регіон, тому для неї характерні дві моделі просторової організації території:

1. Монопрофільність економіки територій: підприємства однієї-двох галузей виступають в якості містоутворюючих, що гарантують зайнятість більшості населення та основні надходження до бюджету. До таких міст і населених пунктів можна віднести: Алчевськ, Сєвєродонецьк, смт Петровське, смт Лутугине, смт Білоріченський, смт Троїцьке і т.д.

2. Перевага в структурі промисловості великих масових виробництв (Первомайськ, Стаханов, Рубіжне, Лисичанськ і т.п.). Конкурентоспроможність в даному випадку визначається конкурентоспроможністю виробничо-технологіч-ного комплексу.

Виняток становить Луганськ, де переважає диверсифікована структура економіки з багатогалузевим промисловим комплексом, потужний науково - технічний потенціал. Результатом кооперації з урахуванням територіальних аспектів повинно стати поповнення бюджетів, розвиток територій, вирішення соціально-економічних проблем і т.п.

Таким чином, головною проблемою в територіальному аспекті кооперації є нерівномірність розміщення виробництв. В основному підприємства зосереджені у великих містах, що не дозволяє ефективно використовувати  потенціал інших територій. Для вирішення цієї проблеми необхідна диверсифікація виробництва, а також створення інноваційних організацій, малих підприємств, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо в різних районах області. Впровадження наукомістких виробництв дозволить прискорити перехід до інноваційної економіки. Впровадження програми внутрішньообласної виробничої кооперації  дозволить вирішити зазначені питання та сприятиме завантаженню виробничих потужностей місцевих товаровиробників, недопущення скорочення робочих місць, виплати заробітної плати, стабільній роботі підприємств, розширенні ринків збуту продукції, створення нової конкурентоспроможної продукції та акумулюванні фінансових коштів в регіоні для вирішення соціальних програм на території області.

Крок 3. Головна мета Програми - сприяти реалізації Стратегії економічного та соціального розвитку Луганської області на період до 2015 року  за рахунок посилення позицій регіону на українському та міжнародних ринках шляхом поглиблення внутрішньообласної кооперації у ключових сферах економіки області, забезпечення її самодостатності.

Підцілями Програми є: забезпечення сталого розвитку підприємств області; впровадження різноманітних форм кооперації для розвитку зв’язків торговельної мережі з промисловим комплексом; зміцнення і посилення позицій підприємств на традиційних ринках, завоювання нових ринків, в т.ч. шляхом імпортозаміщення; модернізація виробництва та інтеграція суб'єктів господарювання в нову економіку; формування виробничої інфраструктури для розвитку та підтримки внутрішньогалузевої та міжгалузевої кооперації; зростання числа і рівня добробуту зайнятих виробничою діяльністю; збільшення наповнюваності регіонального та місцевого бюджетів.

Крок 4. Реалізація Регіональної програми розвитку внутрішньообласної кооперації на 2013-2017 роки передбачає два варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає переважно державну підтримку розвитку галузей промисловості, фінансування вугільної промисловості, надання державних замовлень, реалізацію заходів із залученням інвестиційних ресурсів, що певною мірою забезпечуватиме централізацію процесу розвитку промислового комплексу. Другий варіант – реалізація програми за рахунок позабюджетних коштів за часткового фінансового, організаційного та методичного сприяння з боку держави та області. Зазначений варіант мінімізує бюджетні видатки і перекладає основний тягар фінансових витрат на недержавні структури.

Перелік заходів, що вносяться до Програми, формується Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації за поданням обґрунтованих пропозицій структурних підрозділів обласної державної адміністрації, керівників промислових підприємств, органів місцевої виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Оптимальним варіантом розв’язання проблеми є варіант, коли на основі розробленої та затвердженої Концепції буде сформована Регіональна програма розвитку внутрішньообласної кооперації на 2013-2017 роки, де буде чітко сформований комплекс завдань і заходів, спрямованих на відновлення виробничих зв’язків підприємств різних галузей економіки, визначені конкретні виконавці, джерела та орієнтовні обсяги фінансування, які будуть відігравати головну  роль у її здійсненні.

Забезпечення самодостатності регіону та споживчого попиту на продукцію підприємств області є неможлива без розвитку споживчого ринку, здатного забезпечити населення широким асортиментом продовольчих та непродовольчих товарів за доступними цінами. Насичення споживчого ринку області за рахунок товарів вітчизняних виробників становить приблизно 65 % товарообороту. Тобто використання зазначеного резерву в 35 % надасть новий імпульс для розвитку реального сектору економіки. 

Споживкооперація може стати серйозною силою не тільки в досягненні індивідуальних цілей споживачів, працівників системи споживкооперації і пайовиків, зміцненні їх особистого добробуту та соціальної захищеності, але і в реалізації загальнодержавних завдань, пріоритетних національних проектів,     забезпеченні     зайнятості     населення,      вирішенні     проблем продовольчої безпеки регіону. Вона може стати основним оператором в реалізації завдань по заміщенню імпортної продукції продукцією вітчизняних виробників.

Крок 5. Оптимальним способом розв’язання проблеми є вдосконалення роботи промислового комплексу, а саме: виявити потенційно конкурентоспроможні виробничо-технологічні системи сучасного та наступного за ним новітнього технологічних укладів;стимулювання швидкого поширення технологій сучасного технологічного укладу;розгортання інфраструктури підготовки кадрів необхідної кваліфікації, створення необхідної інформаційної інфраструктури, а також системи захисту інтелектуальної власності;

на державному рівні врегулювати питання щодо: надання довготермінових кредитів за помірними відсотковими ставками на реалізацію проектів модернізації виробництва; захист внутрішнього ринку та заохочення експорту перспективної вітчизняної продукції шляхом митно-тарифного регулювання; стимулювання розвитку інноваційно активних підприємств; боротьби з «сірим» імпортом та «тіньовими» виробниками; забезпечення підтримки відповідних фундаментальних і прикладних досліджень; встановлення квот на товари, аналоги яких виробляються промисловими підприємствами України; залучення підприємств до реалізації державних цільових програм розвитку галузей промисловості та кооперації; залучення підприємств до виконання програм державного замовлення; модернізація виробництв, запровадження енергозберігаючих та енергоефективних технологій, перехід на альтернативні види палива; забезпечення конкурентоспроможності промислової продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках; розвиток торгової кооперації та розширення ринків збуту; підвищення інвестиційної привабливості підприємств, залучення ефективних інвесторів до реалізації програм модернізації виробництва; розширення сфери використання місцевих сировинних ресурсів, впровадження технологій поглибленої переробки сировини, зростання обсягів випуску продукції з місцевої сировини; залучення підприємств до реалізації галузевих та регіональних програм; співпраця органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування з метою реалізації заходів виробничої кооперації; впровадження на основі світового досвіду наступних видів промислової кооперації для підприємств малого та середнього бізнесу: франчайзинг; аутсорсинг; субконтрактинг; поставка комплектних підприємств, обладнання; надання ліцензій, виробничого досвіду, знань; спільне виробництво; спільні підприємства; спільні проекти; матеріально-технічне забезпечення; забезпечення збуту продукції (отримання замовлень на виробництво); виконання науково-дослідних та проектних робіт;

Реалізація Програми здійснюватиметься в два етапи. Програма виконується у два етапи: 2013 - 2014 роки та 2015 - 2017 роки. На першому етапі (2013-2014 роки) передбачається опрацювання пропозицій щодо можливостей налагодження виробничих зв’язків промислових підприємств, ємності внутрішнього ринку, впровадження нових форм кооперації, залучення інвесторів до реалізації проектів розвитку виробництв, впровадження нових енергозберігаючих технологій, модернізація виробництв та підвищення якості продукції, залучення місцевих виробників до реалізації державних та регіональних програм розвитку, розвиток торгівельної кооперації. На другому етапі (2015 - 2017 роки) планується реконструкція, створення нових виробництв, забезпечення стабільного функціонування та нарощування обсягів виробництва підприємств реального сектору економіки.

Основні завдання та заходи на 2013 - 2017 роки необхідно навести у додатку до Програми. Структура внутрішньообластної кооперації:

1. Кооперація між підприємствами Луганської області.

2. Заміщення імпорту товарами вітчизняного виробництва.

3. Виробництво товарів широкого споживання (побутова кооперація).

Крок 6. Виконання Програми дозволить завантажити  виробничі потужності підприємств реального сектору економіки, забезпечити нарощування обсягів виробництва, поліпшити фінансовий стан суб’єктів господарювання, залучити інвестиції на реалізацію виробничих програм, дозволить створити нові робочі місця.

У стратегічному плані Програма дозволить вдосконалити систему відносин між підприємствами та організаціями на основі довгострокової спільності інтересів, з метою: активізації споживчого попиту регіону; використання внутрішніх ресурсів розвитку; забезпечення сталого та ефективного розвитку підприємств регіону; забезпечення зростання доходів до бюджетів всіх рівнів; підвищення рівня життя і соціальної захищеності населення; зміцнення економічної, енергетичної, фінансової, продовольчої та іншої безпеки області.

Крок 7. Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів суб’єктів господарювання, державного та місцевих бюджетів, залучення інвестицій та інших джерел.

Необхідний обсяг фінансування Програми і його розподіл за роками і джерелами фінансування, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету, визначаються за підсумками розробки Програми і мають коригуватись щороку, виходячи з конкретизації завдань за підсумками виконання Програми у попередні роки, а також з реальних можливостей бюджету.

Висновки. Таким чином, пожвавлення соціально-економічних процесів в регіоні неможливе без  розвитку його промислового комплексу. Одним із шляхів такого розвитку на сьогодні є відновлення та налагодження виробничих зв’язків підприємств області. Розвиток реального сектору економіки регіону через налагодження кооперації між підприємствами за допомогою розробленої концепції  дозволить забезпечити раціональне використання джерел внутрішнього розвитку, економічну безпеку території, завантажити виробничі потужності підприємств та підвищити  прибутковість, впроваджувати інвестиційні проекти розвитку матеріально-технічної бази. Концепція регіональної програми розвитку внутрішньообласної кооперації створюватиме сприятливий інвестиційний клімат в регіоні, забезпечить сталий економічний розвиток області та її самодостатність, дозволить створити нові робочі місця та підвищити рівень життя населення.

 

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141

2. Закон України «Про державно-приватне партнерство» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 40, ст.524

3. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року»: Режим доступу:  http://yandex.ua/yandsearch

4. Закон України «Про теплопостачання» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 28, ст.373

5. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 49, ст.527

6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року», від 19.09.2007 № 1158: Режим доступу:http://www.yur-info.org.ua/doc/ 1807009.jsp

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року»  // Офіційний вісник України від 08.10.2007 р., № 73, стор. 7, стаття 2715, код акту 41044/2007.

8. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 145-р «Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року» Режим доступу:  http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KR060145.html

9.  Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року» Режим доступу:  http://invest.ukrproject.gov.ua

10. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада» Режим доступу http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf

11. Стратегія економічного та соціального розвитку Луганської області на період до 2015 року Режим доступу:  http://www.loga.gov.ua/

 Стаття надійшла до редакції 08.10.2012 р.