EnglishНа русском

Ефективна економіка № 12, 2012

УДК 658.336

 

М. С. Пашкевич,

к. е. н., доцент кафедри економіки підприємства,

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ

Т. О. Паламарчук,

магістрант кафедри економіки підприємства,

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ

 

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

 

GREENING OF ENTERPRISES IN UKRAINE

 

У статті досліджено проблему екологізації виробництва промислових підприємств. Акцентовано увагу на управлінні процесами утворення та утилізації відходів. Сформульовано основні принципи екологізації виробництва підприємств України. Запропоновано комбінований підхід до здійснення контролю за рівнем відходів виробництва та його наслідками.

 

The paper investigates the problem of greening of production industry. Attention is focused on managing the processes of waste formation and recycling. The main principles of cleaner production of enterprises in Ukraine are given. A combined approach to monitoring the level waste production and its consequences is offered.

 

Ключові слова: екологізація, виробництво, відходи, підприємство

 

Key words: greening, production, waste, enterprise.

 

 

Вступ. Забезпечення економіко-екологічної безпеки багато в чому залежить від ефективності механізмів управління промисловими підприємствами. Одним з таких механізмів, який останніми роками набуває розвитку, є механізм екологізації виробничих процесів. Для України ця тема є надзвичайно актуальною, враховуючи високий рівень ушкодженості природного середовища, а також євроінтеграційні прагнення та дотримання принципів сталого розвитку економіки.

У теперішній час існує значний науковий доробок у галузі теорії та механізмів управління підприємствами, сталого розвитку економіки в цілому. Економічним проблемам охорони навколишнього середовища і підвищення ефективності процесу екологізації виробничо-господарської діяльності присвячені роботи В.В. Глухова, Я.Д. Вишнякова, Н.В. Ігошина, А.В. Молчанова, А.Л. Новосьолова, В.Ф. Протасова, Н.Ф. Реймерса, Т.С. Хачатурова, Н.В. Чепурних та ін.

Однак, на наш погляд, процеси екологізації виробництва підприємств України носять фрагментарний характер, внаслідок відсутності політики «озеленення» та дійових механізмів її впровадження. Також екологізація виробництва торкається окремих великих підприємств України, у той час, коли згідно принципів сталого розвитку механізми екологізації повинні бути обов’язковими для реалізації усіма підприємствами.

Постановка задачі. На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає в науковому обґрунтуванні принципів і положень екологізації виробництва в рамках виробничо-господарської діяльності підприємств України.

Результати. Глобальна екологічна криза, що супроводжує сучасний економічний розвиток, зумовила виникнення гострих еколого-економічних проблем у діяльності вітчизняних промислових підприємств. Виробнича сфера є найбільш вагомим фактором техногенного впливу на навколишнє природне середовище. Саме тому проблема взаємозв'язку економічного розвитку і екологічної безпеки привертає до себе підвищену увагу. Вирішенню цієї проблеми присвячено чимало публікацій. Однак більшість з них розглядають екологічні проблеми на загальному теоретико-методологічному рівні в системі напрямків, важелів розвитку і регулювання економіки.

Еколого-економічні проблеми діяльності підприємств можна визначити як конфлікт між глобальним характером екологічної кризи, з одного боку, і недосконалістю існуючих механізмів підтримки екологічної безпеки підприємств - з іншого. У реальних умовах мети виробничо-господарської діяльності підприємства повинні відповідати екологічним вимогам суспільства та Концепції сталого розвитку України, яка розроблена у відповідності з рішеннями Всесвітньої конференції ООН з навколишнього природного середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) і передбачає інтеграцію економічного зростання та екологічного імперативу.

Основоположним принципом даної концепції є пріоритет екології над економікою, іншими словами - верховенство екологічних критеріїв і вимог над економічними. У цих умовах екологічна безпека країни виступає одним з головних чинників сталого розвитку. Міжнародний статус екологобезпечного розвитку України залежить від ефективності реалізації зазначеної концепції як на національному, регіональному рівнях, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання. З урахуванням цього вирішення проблеми екологічної безпеки необхідно починати з конкретних підприємств виробничої сфери, які слід вважати початковою ланкою в процесі екологізації виробництва. Екологізація виробництва передбачає постійне відтворення наукових ідей, інформаційних матеріалів, технічних засобів і технологічних рішень для забезпечення екологічних умов виробництва [1].

Розвиток економіки породжує екологічні проблеми: виснаження озонового шару Землі, глобальна зміна клімату внаслідок «парникового ефекту», забруднення атмосферного повітря та водойм. За розрахунками фахівців, забруднення навколишнього природного середовища завдає значний економічний збиток національним економікам майже всіх країн світу. Наприклад, навіть за приблизними розрахунками, щорічні збитки від деградації природи оцінюються в розвинених країнах - 0,4-2% ВНП, в країнах Східної Європи - 3-5, у країнах СНД - 6-15, зокрема в Україні - 10-15 % ВНП [1].

Сучасна техніко-технологічна база промисловості не дозволяє здійснити на промислових підприємствах глибоке очищення повітря і води. Розробка нових технологічних процесів, на основі яких може бути створена безвідходне виробництво, забезпечить не тільки високі техніко-економічні показники, а й комплексне використання природних ресурсів. Однак, за технічних і економічних причин перехід до безвідходної технології відразу здійснити неможливо. Реальний шлях екологізації технології - це поступовий перехід спочатку до маловідходних, а потім - до безвідходних замкнутих циклів. Тим самим можуть бути досягнуті раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища.

Поняття «повністю безвідходна технологія» умовне, оскільки жодне виробництво неможливе без відходів. Навіть природні кругові процеси супроводжуються утворенням відходів. Маловідходні та безвідходні технологічні процеси і системи повинні функціонувати таким чином, щоб не порушувати природного ходу процесів, що протікають в природі.

Таким чином, з наведного можна зробити висновок, що велике значення під час екологізації виробництва на підприємствах України у теперішній час має створення та використання технологій, які дозволять мінімізувати відходи. Так, можна сформулювати наступні принципи екологізації виробництва на основі ефективного поводження з відходами: усі виробничі процеси повинні здійснюватися при мінімальному числі технологічних етапів, оскільки на кожному з них утворюються відходи та втрачається сировина; технологічні процеси повинні бути безперервними, що дозволяє найбільш ефективно використовувати сировину і енергію; одинична потужність технологічного обладнання повинна бути оптимальною, що відповідає максимальному коефіцієнту корисної дії і мінімальних втрат; при розробці нового технологічного устаткування необхідно передбачати широке використання автоматичних систем на базі комп'ютерної техніки, що забезпечують оптимальне ведення технологічних процесів із мінімальним виходом шкідливих речовин; теплота, яка виділяється в різних технологічних процесах, повинна бути корисно використана, що дозволить заощадити енергоресурси, сировину і знизити теплове навантаження на навколишнє середовище.

Одним з найбільш небезпечних факторів забруднення навколишнього природного середовища є токсичні відходи. Ефективне вирішення всього комплексу питань, пов'язаних з їх скороченням, відноситься до ключових завдань екологізації виробництва. Тому розробка і реалізація заходів, спрямованих на ліквідацію або обмеження негативного впливу шкідливих речовин на навколишнє природне середовище та здоров'я людини повинні стати предметом постійної уваги як уряду, так і господарюючих суб'єктів.

Принцип безвідходного виробництва запозичений у природних екосистем, що працюють за замкнутою схемою. Кругообіг речовин у природі відтворює життя у всіх її різноманітних формах при повній утилізації відходів. Основні положення екологізації виробництва можна звести до наступних.

Розробка і впровадження технологічних процесів і схем, які виключають або доводять до мінімуму відходи і викиди в навколишнє середовище шкідливих речовин, створення водооборотних циклів і безстічних систем для економії і охорони від забруднення шкідливими речовинами прісної води як одного з найбільш дефіцитних ресурсів. Проектування і впровадження систем переробки відходів виробництва і споживання, повернення в основний виробничий цикл вторинних матеріальних ресурсів. Розробка та впровадження принципово нових процесів отримання традиційних видів продукції і усунення відходів. Створення регіональних промислових комплексів, підприємства яких пов'язані переробкою відходів.

Відомий вчений І.В. Петрянов-Соколов підкреслює, що однією з неодмінних умов створення безвідходного промислового комплексу є таке поєднання технологій, яке дозволить максимально утилізувати всі складові компоненти сировини, що надходить і споживати всередині підприємства відходи одного виду продукції для виготовлення іншого аж до повної ліквідації відходів [2]. Діяльність по запобіганню забруднення навколишнього середовища спрямована в першу чергу на усунення або ослаблення джерел утворення відходів, а не застосування т.з. технологій «кінця труби» (end-ofpipe technologies) [3].

Перший і найбільш важливий крок у застосуванні програми запобігання забрудненню навколишнього середовища на будь-якому підприємстві - це становлення філософії попередження шкоди навколишньому середовищу пріоритетом організації. Деякі підприємства створили системи бонусів і нагород для працівників, які внесли значний вклад у програму щодо запобігання негативного впливу на навколишнє середовище.

Заявивши про свою прихильність ідеям екологізації, підприємство повинно тримати цей напрямок. Учасники програми повинні зосередитися на виявленні областей, в яких можна скоротити утворення відходів, відштовхуючись від інформації, зібраної з різних джерел.

Після того, як визначені найбільш шкідливі зони, рекомендується зосередитися на екологізації одного єдиного процесу. Учасники повинні сконцентруватися на виборі найбільш бажаних методів усунення або скорочення відходів або викидів від цього джерела. Це вимагає детального аналізу всіх витрат і вигод, які можуть бути спричинені тими чи іншими діями, таких як зниження витрат на експлуатацію обладнання, штрафів за порушення екологічного законодавства і наступних за ними зобов'язань по відшкодуванню збитку, нанесеного навколишньому середовищу.

Незалежно від того, який підхід буде обраний, необхідно визначити спосіб вимірювання ефекту від проекту екологізації виробництва. В першу чергу, потрібно отримати максимально точні дані про всіх витратах, пов'язаних з діючими методами виробництва. Далі ці витрати порівнюються з витратами (включаючи вартість необхідного обладнання), які будуть потрібні для реалізації проекту екологізації. Крім традиційних методів оцінки та прийняття рішень в проекті екологізації повинні бути враховані неявні вигоди і втрати. Нематеріальні результати доцільно конвертувати в реальні доходи і збитки, надаючи їм не менше значення, ніж матеріальним [4].

Подальше вирішення екологічних проблем вимагає активізації інноваційної діяльності та збільшення інвестицій на природоохоронні заходи.

Для поліпшення екологічних характеристик промислового виробництва потрібно: посилити моніторинг техногенного впливу підприємств на навколишнє природне середовище, зокрема, шляхом вдосконалення засобів контролю та статистичної звітності підприємств з встановленням адміністративної відповідальності їх керівників за її достовірність [5]; удосконалити методологію визначення нормативів екологічних зборів з підвищенням їх ролі у відновленні природних екологічних параметрів навколишнього природного середовища, оскільки на сьогодні вони занадто низькі і майже не здійснюють регулюючої функції; посилити систему економічного стимулювання підприємств і організацій до скорочення шкідливих викидів і поліпшення загального екологічного стану виробництва шляхом надання пільгових кредитів і регресивного оподаткування; переглянути розміри лімітів, які встановлюються для підприємств в залежності від регіональних граничних меж викидів і не враховують фактичного нанесеної шкоди навколишньому природному середовищу. У разі низького рівня граничних меж створюються умови, коли вигідніше сплатити штрафи, ніж здійснювати значні природоохоронні інвестиції; поглиблювати наукові дослідження з проблем екологізації промислового виробництва, зокрема, щодо розробки дієвого економічного механізму стимулювання природоохоронної діяльності з боку держави [2].

Висновки. На підставі проведених досліджень було зроблено наступні висновки. Екологізація виробництва є важливою складової еколого-економічної безпеки країни. У свою чергу, поряд з іншими компонентами, в екологізації виробництва слід особливу увагу приділити процесам поводження з відходами. У ході досліджень було сформульовані принципи екологізації виробництва підприємств України на основі управління процесами утворення та утилізації відходів. Було встановлено, що необхідно використовувати комбінований підхід6 процесний та за центрами відповідальності, який дозволить контролювати утворення та утилізацію відходів на усих етапах виробництва та в усих підрозділах.

 

Література:

1. Проблеми екологізації промислового виробництва : (текст) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://portfinance.ru/ukraine-4.html

2. Екологізація виробництва : (текст) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.green-printing.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=49&Itemid=2

3. Паламарчук В.О. Еколого-економічні та соціальні нариси з проблем природокористування: Монографія / В.О. Паламарчук, Є.В. Мішенін, П.І. Коренюк. – Пороги, 2004. – С. 8-23

4. Лебединский Ю.П. Экологизация производства / Ю.П. Лебединский. – К.: Урожай, 1990

5. Семенов В.Ф. Екологічний менеджмент [Електронний ресурс] / В.Ф. Семенов. – Режим доступу : http://pidruchniki.ws/ekologiya/ekologizatsiya_suspilnogo_virobnitstva

Стаття надійшла до редакції 04.12.2012р.