EnglishНа русском

Ефективна економіка № 12, 2012

УДК 631.164.23:330.341.1

 

М. В. Правдюк,

аспірантка ННЦ «Інститут аграрної економіки»

 

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

Розглянуто теоретичні аспекти економічної оцінки інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств, здійснено моніторинг існуючих проблем в нових вимірах економічного простору, а також опрацьовано й запропоновано власне бачення та підходи до економічної оцінки інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

 

Theoretical aspects of economic evaluation of innovative activity of agricultural enterprises were considered, the monitoring of existing problems in new dimensions of economic space was accomplished and also our own view and approaches to economic evaluation of innovative activity of agricultural enterprises have been suggested.

 

Ключові слова: економічна оцінка, технології, інноваційний розвиток, інноваційна діяльність, сільське господарство.

 

Key words: economic evaluation,  technologies, innovative development, innovative activity, agriculture.

 

 

Постановка проблеми. Інноваційний шлях розвитку є одним із головних факторів формування конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, забезпечення економічного зростання і соціального прогресу нашої країни. В умовах економічних трансформацій аграрної сфери України зростає значення інноваційної діяльності, яка охоплює наукові дослідження й розробки та використання нововведень у господарській сфері. Сільськогосподарські підприємства України перебувають у кризовому стані, що характеризується низькою продуктивністю праці, скороченням посівних площ і збитковістю виробництва сільськогосподарської продукції, тому необхідна активізація їх інноваційної діяльності. Науково-дослідні роботи в галузі мають переважно прикладний характер, їх результатом є нові сорти сільськогосподарських культур та технології виробництва сільськогосподарської продукції. Проте освоєння виконаних розробок у виробництві гальмується відсутністю чіткого механізму передачі технологій від наукових установ до сільськогосподарських підприємств, що знижує ефективність використання наукового потенціалу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми інноваційної діяльності є дуже різноплановими: вони стосуються загальнотеоретичних питань інновацій і науково-технічного прогресу, розвитку інноваційних процесів у суспільстві, оцінки наукового потенціалу, організації виконання наукових досліджень і розробок, економічної ефективності інновацій, інноваційної політики тощо. Висвітленню різних аспектів інноваційної діяльності присвячені роботи зарубіжних учених-економістів: С. Ю. Глаз’єва, П. Друкера, Г. Лахтіна, Р. Нельсона, І. Перлакі, Дж. Пілдича, Р. Пітструп-Андерсена (R.Pitstrup-Andersen), Б. Санто, Р. Фостера, Й. Шумпетера та вітчизняних – В. Андрійчука, В. Амбросова, І. Бланка, О. Гудзь, Г. Калетника, М. Кропивка, О. Правдюк, П. Стецюка, В. Ткаченко, О. Шпичака та багатьох інших [1–7]. Публікації, присвячені оцінці інноваційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах, стосуються переважно проблем відтворення, ефективності організаційних форм господарювання, визначення економічної ефективності нових сортів сільськогосподарських культур та технологій виробництва. Науковий потенціал галузі, організація науково-дослідної роботи та передачі наукових розробок у виробництво вивчені недостатньо, відсутні комплексні дослідження всіх аспектів інноваційної діяльності.

Мета дослідження. Важливість інноваційної діяльності для забезпечення виходу сільськогосподарських підприємств з кризи, підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції та недостатня вивченість проблеми визначили мету даної наукової розробки та її завдання.

Викладення основного матеріалу дослідження. Незважаючи на значне поширення інноваційної теорії в світі, особливо в країнах із розвинутою ринковою економікою, розуміння інновації неоднозначне. Інноваціями називають процес розробки нових рішень; зміни, що відбуваються на практиці; якісні результати змін; сприйняття товару як нового тощо. В українській мові термін „інновація” вживають, як правило, в речовому значенні, а процес створення й поширення інновацій називають інноваційним процесом [1–7].

Таким чином, інновація – це нове технічне чи організаційне рішення, реалізоване у сфері господарської діяльності. Інновація є результатом інноваційного процесу. Інноваційний процес – це процес дослідження, розробки та освоєння нових продуктів і технологій у господарській діяльності.

Інноваційна діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання, направлена на використання нових технічних чи організаційних рішень, яка охоплює всі стадії життєвого циклу інновації, починаючи від зародження ідеї, включаючи дослідження, розробки, освоєння у виробництві і закінчуючи реалізацією на ринку нових товарів.

В умовах ринку рушійним мотивом інноваційної діяльності є очікування одержання прибутку, тобто інновація забезпечує підвищення віддачі на вкладені ресурси і є основним інструментом підприємництва. Унаслідок інноваційної діяльності суб’єктів господарювання відбуваються технологічні зміни, які визначають науково-технічний прогрес.

Загальні теоретичні положення, які стосуються інноваційної діяльності повною мірою справедливі і для сільського господарства [6]. Водночас, інноваційна діяльність у сільськогосподарських підприємствах має деякі специфічні риси – важливу роль відіграють біологічні фактори. Інноваційна діяльність у сільськогосподарських підприємствах значною мірою ґрунтується на процесах створення нових сортів, технологій та порід і пов’язаних із цим інвестиціях [4]. Породно-сортовий склад і структура сільськогосподарського виробництва мають вирішальний вплив на рівень розвитку й ефективності сільськогосподарських підприємствах. Сучасне сільськогосподарське виробництво характеризується широким застосуванням нових сортів, технологій, порід та переходом сільськогосподарських підприємств на нові організаційні форми господарювання, що вимагає розширення досліджень.

Для аналізу інноваційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах використовувались висвітлені в науковій літературі методичні підходи до економічної оцінки розвитку сільського господарства в цілому. Аналіз інноваційних процесів зроблено за змінами площ і даних про виробництво й урожайність сільськогосподарських культур та продуктивність тварин. Оцінку наукового потенціалу здійснюють за основними показниками, які є його складовими: кадри, матеріально-технічна, інформаційна й організаційна бази. Для оцінки економічної ефективності інновацій доцільно використовувати такі показники, як урожайність, собівартість одного центнеру, ціна реалізації, виручка з одного гектару, прибуток з одного гектару, рівень рентабельності. При економічній оцінці інвестицій у доцільно використовувати широко розповсюджений в умовах ринку фінансовий аналіз альтернативних варіантів за допомогою формалізованих методів співставлення результатів і витрат на основі дисконтування, тобто приведення до моменту оцінки майбутніх фінансових ресурсів підприємства.

Специфікою інноваційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах, як і в цілому в сільському господарстві, є те, що перші стадії інноваційного процесу – дослідження й розробки – виконуються в спеціалізованих наукових установах, а освоєння інновацій здійснюється безпосередньо в сільськогосподарських підприємствах. Для забезпечення ринкової орієнтації інноваційних розробок, тобто відповідності їх вимогам ринку, необхідно:

- виконувати маркетингові дослідження, результати яких використовувати для формування тематики науково-дослідної роботи;

- концентрувати зусилля на пріоритетних напрямках досліджень чи окремих породах;

- завершувати виконання розробки підготовкою технологічної документації;

- виконувати комплексні розробки – відпрацьовувати всі елементи технології, включаючи сорт, утримання ґрунту, захист від шкідників і хвороб;

- виконувати інноваційні проекти нових технологій;

- давати економічну оцінку нових сортів і технологій для обґрунтування їх використання сільськогосподарськими підприємствами.

На основі маркетингових досліджень наукова установа повинна готувати прогноз розвитку сільськогосподарських підприємств на десять-двадцять років. Маркетингові дослідження й прогноз розвитку потрібні для підвищення якості планування тематики науково-дослідних робіт. Прогноз необхідно складати щорічно і на основі нього вносити зміни до тематичних планів досліджень.

Уся науково-дослідна робота повинна бути підпорядкована розробці інноваційних проектів та їх успішній реалізації у сільськогосподарських підприємствах.

Рівень розвитку сільськогосподарських підприємств, нині, значною мірою залежить від їх інноваційного забезпечення. Вітчизняними  вченими виведені сорти і гібриди, розроблені сучасні вітчизняні технології, що можуть забезпечити високі врожаї сільськогосподарських культур: зернових на рівні 8,0-10,0 т/га, кукурудзи – 10,0 і більше, цукрових буряків – 60,0-70,0, соняшнику – 3,5 – 4,5, картоплі – 45,0-50,0 т/га. Виведено 4 породи та 7 внутрішньопородних типів сільськогосподарських тварин, а також 2 кроси птиці, які демонструють високі показники продуктивності. Однією з вирішальних структурних проблем сільськогосподарських підприємств вважається технологічна багатоукладність сільськогосподарського виробництва. Різнотипні технологічні уклади в сільськогосподарських підприємствах існують і відтворюються паралельно і незалежно один від одного, в результаті чого відбувається деградація значних територій, поглиблюється криза соціально-економічної інфраструктури. За даними офіційної статистики, третьому технологічного укладу відповідає близько третини сільськогосподарського виробництва, на четвертий уклад, який домінував в 80-х роках минулого століття, доводиться ще стільки ж, а що стосується п’ятого технологічного укладу, який окреслює власне постіндустріальний тип сільськогосподарського виробництва, то на його частку припадає лише 3 – 5 % у загальній структурі.

Дослідження засвідчили значну диференціацію сільськогосподарських підприємств за регіонами щодо їх інноваційного розвитку. Встановлено, що найбільше інноваційний потенціал сільськогосподарських підприємств використовується Сумською, Волинською, Дніпропетровською, Запорізькою областями.

За результатами визначених індексів забезпечення фінансовими ресурсами інноваційних проектів сільськогосподарських підприємств здійснено типологію регіонів України та виявлено, що високий рівень забезпечення має Дніпропетровська, Донецька, Запорізька та Київська області, середній – АРК, Закарпатська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська та Харківська області; помірний – Волинська, Житомирська, Кіровоградська, Луганська, Рівненська, Сумська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області; низький – Вінницька, Івано-Франківська та Тернопільська області, що дає підстави стверджувати про необхідність розробки підходу, який дозволятиме диференційовано формувати стратегію інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Сільське господарство – одна з найбільш наукоємних галузей сільськогосподарського виробництва й особливо гостро потребує розвитку консультаційних послуг. Враховуючи специфіку галузі, яка полягає в тривалому термінові створення нових сортів та порід, доцільна організація спеціалізованих регіональних інноваційних служб, у структурі яких необхідно передбачити три основні напрями діяльності: інноваційного маркетингу, консультування та інноваційного проектування. Інноваційні служби доцільно створювати при наукових установах і освітніх закладах сільськогосподарського профілю, тому вони не вимагатимуть великих штатів працівників – консультуванням і проектуванням можуть займатись за договорами ті ж наукові співробітники, які виконують розробки. Організація інформаційно-консультаційної роботи повинна базуватись на договорах інноваційної служби з науковою установою та з сільськогосподарськими підприємствами, згідно яких необхідно виплачувати винагороду виконавцям за використання розробок. Для підвищення інноваційної активності в сільськогосподарських підприємствах необхідно на державному рівні створити сприятливі організаційно-економічні умови для функціонування інноваційної економіки.

На регіональному рівні основним напрямом забезпечення ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств повинна стати реалізація інноваційних проектів у сільськогосподарських підприємствах, які забезпечать перехід на нові технології виробництва сільськогосподарської продукції. Для забезпечення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств  доцільно використовувати інноваційну стратегію розвитку, суть якої полягає у прискореному переході на нові інтенсивні технології сільськогосподарського виробництва і тісній співпраці з науковими установами.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Удосконалення організації поширення інновацій у сільськогосподарських підприємствах можна забезпечити зміцненням зв’язків науки з виробництвом шляхом реформування дослідних господарств, надання їм більшої самостійності й переведення на договірні принципи співпраці з наукою; створенням у структурі наукових установ підрозділу інноваційного маркетингу, а також створенням нової посередницької структури – регіональної інноваційної служби, яка б виконувала функції наукового забезпечення розвитку сільськогосподарських підприємств області, надавала послуги в підготовці інноваційних проектів та консультації при їх практичній реалізації у господарствах.

Для стимулювання інноваційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах необхідно на державному рівні створити сприятливі організаційно-економічні умови функціонування інноваційної економіки та реалізувати низку заходів, зокрема, по підтримці агарної науки, її лідируючого положення в розробці нових технологій та законодавчо врегулювати ліцензійну діяльність у сфері передачі прав на сорти; вести гарантовані компенсації за впровадження інноваційних технологій; забезпечити пільгове інноваційне кредитування сільськогосподарських підприємств.

Прискорений перехід на нові інтенсивні технології сільськогосподарського виробництва має здійснюватись на основі програми розвитку агросфери, підготовки і реалізації інноваційних проектів у сільськогосподарських підприємствах, що дозволить забезпечити ефективне використання наявного наукового потенціалу галузі, тісну взаємодію й співпрацю органів державної влади, науки і сільськогосподарських підприємств.

 

Література:

1. Амоша О. І. Організаційно-економічні механізми активізації інноваційної діяльності в Україні / О. І. Амоша // Економіка промисловості. – 2006. – № 5. – С. 15–21.

2. Гаца О. О. Інновації і їх роль у розвитку продуктивних сил / О. О. Гаца,  О. Ф. Савченко // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 22. – С. 2730.

3. Гудзь Е. Е. Необходимость и предпосылки формирования и развития инновационной экономики аграрной сферы Украины / Е. Е. Гудзь // Формирование и развитие инновационной экономики: Материалы международной научно-практической конференции / Нижегородская государственная с.-х. академия.- Нижний Новгород, 2010. - с. 253-255.

4. Данилишин Б. М. Регулювання розвитку інноваційного потенціалу в економіці : [монографія] / Данилишин Б. М., Корецький М. Х., Дацій О. І. –  Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. – 220 с.

5. Демченко Т. С. Теоретичний інструментарій фінансування інноваційних проектів агроформувань / Т. С. Демченко // Інвестиції: практика та досвід – 2011. – № 16. – С. 43–48.

6. Коваленко Н. В. Інноваційний тип розвитку національної економіки, як необхідна умова ефективної інтеграції у світове господарство / Н. В. Коваленко. – Прометей, 2010. – № 1. – С. 2426.

7. Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) / Й. Шумпетер. – М.: Издательство «Прогресс», 1982. – 454 с.

Стаття надійшла до редакції 11.12.2012р.