English • На русском
Електронний журнал «Ефективна економіка» включено до переліку наукових фахових видань України з питань економіки (Категорія «Б», Наказ Міністерства освіти і науки України від 11.07.2019 № 975)
Ефективна економіка № 12, 2012
УДК 332.340.5
Т. Є. Шевченко,
канд. техн. наук, доцент, Національний технічний університет України «КПІ», м. Київ
К. Ю. Удовіченко,
студент ФММ 5 курсу, Національний технічний університет України «КПІ», м. Київ
ВПЛИВ ФАКТОРУ ЧАСУ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА
У статті проаналізовано вплив фактора часу на результати фінансово-господарської діяльності підприємства, сформульовані основні напрямки прояви фактору часу на підприємстві, надано структуру процесу циклічного розвитку підприємства.
В статье проанализировано влияние фактора времени на результаты финансово-хозяйственной деятельности предприятия, сформулированы основные направления влияния фактора времени на предприятие, разработана структура процесса циклического развития предприятия.
Having conducted this article we analyzed the time factor effect on the results of the enterprise financial and economic activity, stated main direction of the time factor display on the enterprise, presented the structure of the cyclic process of the enterprise development structure of the cyclic process of the enterprise development.
Ключові слова: виробництво, фактор, підприємство, цикл, час.
Ключевые слова: производство, фактор, предприятие, цикл, время.
Keywords: production, factor, enterprise, cycle, time.
Вступ
Актуальність дослідження часу як економічної категорії, а також економічної його форми економічного часу, визначається необхідністю виявлення закономірностей розвитку господарюючих суб'єктів в умовах сучасної економіки, тому виникає наполеглива необхідність у виявленні закономірностей, на основі яких відбувається розвиток господарюючих суб'єктів. Закономірності економічного розвитку можливо виявити лише з врахуванням тимчасової динаміки, оскільки економічні процеси є нічим інше, як економічний рух, який здійснюється в економічному часі і просторі. Даний підхід до розгляду суті процесів розвитку господарюючих суб'єктів як процесів економічного руху, зумовив необхідність дослідження ролі, місця і значення економічного часу в діяльності підприємств. Будь-яка економія зрештою зводиться до заощадження часу, яке забезпечує підвищення економічної ефективності і рівня економічної стійкості господарюючих суб'єктів. У цьому аспекті закономірності економічного часу незалежно від змін економічного середовища здатні служити орієнтиром для господарюючих суб'єктів при виборі цілей і стратегій економічної поведінки. Проблеми економічного часу актуальні не лише через вищеназвані обставини, особливого значення вони набувають як визначальну основу економічної стійкості господарюючих суб'єктів. Категорія економічна стійкість є одній з найменш досліджених вітчизняною економічною наукою. У теорії економічної стійкості економічний час грає визначальну роль, оскільки будь-яка економічна рівновага не може бути досягнуте за відсутності тимчасової відповідності. Зважаючи на той факт, що ефективність економічного, як і будь-якого іншого вигляду руху, визначається тривалістю часу його здійснення, можна укласти, що економічний час є одним з основних чинників, що визначають рівень економічної стійкості підприємств.
Негативні наслідки економічної кризи та численні проблеми в діяльності вітчизняних підприємств засвідчують необхідність розробки таких заходів економічної політики, які б давали можливість впливати як на виробничу діяльність, так і на стан споживчого ринку. При цьому фактор часу набуває величезного значення, тому взаємозалежності часових темпів економічного зростання та якості економічного простору стали об’єктами досліджень, якими займаються багато вітчизняних та зарубіжних фахівців, таких як Є.В. Балацький [1], О.О. Гетьман [2], В.М. Геєць[3] та інші. В той час, проблема дослідження впливу фактору часу в економічної діагностиці досліджена неповною мірою.
Постановка завдання
Формою і мірою усіх видів руху є час, який виражає тривалість існування і послідовність зміни станів усіх матеріальних систем і процесів у світі [3]. Якщо аналізувати економічну теорію в ретроспективі, то можна виявити досить чітку тенденцію – всі дослідження йшли по шляху розширення часових горизонтів аналізу.
Критичне узагальнення міри розробленості проблеми економічного часу вітчизняною науковою думкою, включаючи соціологічну, дозволяє зробити ряд виводів. Так, не дивлячись на те, що сукупність знань, накопичених з цієї проблеми, досить велика, проте, постановка питання про роль, значення часу в розвитку господарюючих суб'єктів, про економічний час як основи економічної стійкості по суті є новим напрямом досліджень. Різноманітні, здавалося б, підходи до характеристики чинника часу зводилися кінець кінцем до аналізу і опису лише двох його форм - робочого і вільного часу, а багато аспектів цього напряму обмежувалися лише кількісним аналізом, не зачіпаючи якісні сторони часу і зовнішніх форм його прояву в економічних процесах.
Метою статті є дослідження суті, властивостей і форм розвитку економічного часу як чинника, що забезпечує підвищення рівня економічної стійкості господарюючих суб'єктів, аналіз впливу часу на фінансові результати діяльності підприємств.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:
- обґрунтувати реальність існування економічного часу як форми загального часу і як економічній категорії;
- визначити роль, місце і значення економічного часу в розвитку господарюючих суб'єктів;
- досліджувати закономірності і форми прояву економічного часу в діяльності господарюючих суб'єктів;
- виявити характер взаємозв'язку і взаємовпливу економічного часу і економічної стійкості;
- досліджувати можливість управління економічним часом в процесі формування економічної стійкості;
- обґрунтувати економію часу як об'єктивну економічну необхідність розвитку господарюючих суб'єктів;
Об'єктом дослідження є економічний час підприємства, як чинник підвищення рівня економічної стійкості господарюючих суб'єктів. Предметом дослідження виступає система економічних стосунків, що виникають з приводу взаємодії економічного часу і економічної стійкості господарюючих суб'єктів в умовах трансформаційної економіки.
Основним завданням можна вважати проведення аналізу окремих видів економічних циклів розвитку підприємств, як основної форми прояву дії фактору часу на соціально-економічні та виробничо-технологічні процеси.
Результати дослідження
Економічні зміни розгортаються та виникають в часі, тому, саме економічна діагностика повинна враховувати час не тільки як координату, а також як фактор, що має суттєвий вплив на фінансовий результат управління та використання економічного потенціалу підприємства. Тому виникає необхідність визначення категорії «час» в дослідженнях соціально-економічних систем. Як зазначив дослідник проблематики часу (темпорологічної проблематики) А.М. Бич: «... власний час будь-якого матеріального суб'єкту Всесвіту залежить, за винятком всього іншого, і від стану самого суб'єкту, а саме від енергії внутрішніх процесів, що протікають у суб'єкті» [1, с. 74]. Відповідно, час в соціально-економічних системах ми визначили як вплив фінансово-економічного стану підприємства, а саме результат взаємодії внутрішніх господарських процесів, що протікають на підприємстві - тобто відповідна реалізація економічного потенціалу. Також необхідно окреслити відповідну одиницю виміру часу. На нашу думку, мінімальний відрізок часу - це один робочий (або банківський) день. Тому слід говорити про максимум 365 періодів на рік. Фактор час відповідно, буде вимірюватись наступними базовою та похідними одиницями, що є пов'язані з розрахунком фінансовим результату господарської діяльності підприємства: 1 (один) день, 1 (один) місяць - 30 днів, 3 (три) місяці (квартал) - 90 днів і 1 (один) рік - 360 (365) днів. Самі періоди виміру час використовуються в фінансовому обліку, економічній статистиці, фінансовому та інвестиційному менеджменті.
Досліджуючи графічне відображення життєвого циклу підприємства, ми прийшли до висновку, що не можна розглядати результуючий показник ведення господарської діяльності - обсяг продажів чи прибуток як те, що залежать переважно від фактору час. Зрозуміло, що фактор «час» має вплив на вартісний вираз чистого доходу та чистого прибутку, проте, користуючись існуючими методами досліджень його неможливо відокремити (тобто провести темпоральну редукцію для фактору «час», елімінуючи інші фактори).
Концепції ділових циклів та довгих хвиль, також опосередкують вплив фактору «час». Відтак, на нашу думку, вимірюванню впливу фактору «час» з використанням ділових циклів, довгих хвиль, показників «життєвий цикл товару», «життєвий цикл підприємства», «життєвий цикл галузі» притаманне протиріччя, тому що вказані концепції та показники мають прихованою складовою тій самий фактор «час», що неможливо відокремити.
В основу дії фактору часу можна покласти зміну комплексу соціально-економічних і техніко-економічних умов. Внаслідок цього однакові витрати праці, що здійснюються в тому самому місці, але в різні періоди часу приносять різні результати (ефекти) або досягнення однакових результатів вимагає різних витрат праці [3].
Основними напрямами прояву фактора часу на підприємстві можна вважати такі:
– динамічність техніко-економічних показників підприємства;
– сезонність виробництва або реалізації продукції, що виявляється у сезонних коливаннях обсягів поставки сировини, виробництва продукції або попиту на неї, а також запасів та дебіторської заборгованості;
– фізичний знос основних засобів, що обумовлює загальні тенденції до зниження їх продуктивності та зростання витрат на їх утримання, експлуатацію та ремонт протягом розрахункового періоду;
– зміну в часі цін на вироблену продукцію і споживані ресурси;
– зміну в часі параметрів зовнішнього середовища (цін, ставок, податків, мита, акцизів, розмірів мінімальної місячної оплати праці, податкового та іншого законодавства і т. п.);
– розриви за часом між виробництвом і реалізацією продукції і між оплатою і споживанням ресурсів;
– різночасність витрат, результатів і ефектів, тобто здійснення їх протягом усього періоду реалізації проекту, а не в якийсь один фіксований момент часу.
– розрив у часі між виробництвом продукції та надходженням виручки від її продажу.
Відповідно до цього, формування механізмів управління часом, на рівні організації повинно починатися з аналізу виробничо-господарської діяльності з урахуванням фактору часу.
Розрив у часі між виробництвом продукції та надходженням виручки від її продажу називається лагом доходу. Аналогічно в розрахунках ефективності повинні бути враховані і лаги витрат – розриви в часі між оплатою товарів і послуг і їх споживанням у виробництві. Лаг доходу вважається позитивним (негативним), якщо виручка від продажу продукції надходить після (до) її виробництва. Лаг витрат вважається позитивним (негативним), якщо споживання товару чи послуги у виробництві здійснюється після (до) її оплати [5].
Формування механізмів управління таким ресурсом, як час, на рівні організації повинно починатися з аналізу виробничо-господарської діяльності з урахуванням фактору часу. Ключовими поняттями в аналізі повинні стати питання ентропії і негентропії системи, час-процесів, а також часові рівні організації. Це повинно дозволити визначити, які тенденції переважають в організації - конструктивні або деструктивні. Формування вектора розвитку або «стріли часу» є основним завданням економічного регулювання на загальнодержавному рівні. Сформована «стріла часу», в свою чергу, опосередковує часові процеси на галузевому (регіональному) рівні і рівні підприємства [6].
Фактор часу в економічних явищах, передусім, проявляється у вигляді циклічного розвитку а при дослідженні економічної діяльності підприємств необхідно виділяти такі види циклів:
– операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Операційний цикл являє собою час виконання однієї операції, протягом якого виготовляється одна деталь, партія деталей або кілька різних деталей. Скорочення операційного циклу дає змогу кожному підрозділу виконати встановлену програму з меншим обсягом незавершеного виробництва. Це означає, що підприємство отримує можливість прискорити оборотність коштів, виконати встановлений план із меншими витратами цих засобів, вивільнити частину оборотних коштів. Операційний цикл складається з двох частин: робочого періоду, упродовж якого продукт перебуває у процесі виготовлення, та часу перерв у цьому процесі. Структура операційного циклу в різних галузях і на різних підприємствах неоднакова. Вона визначається характером виробленої продукції, технологічним процесом, рівнем техніки й організації операційного процесу.
– виробничий цикл – розпочинається з моменту надходження матеріалів на склад підприємства і закінчується в момент відвантаження покупцю продукції, що булла виготовлена з даних матеріалів. Виробничий цикл виготовлення всіх видів продукції (від виготовлення заготовок, деталей до складання виробів) використовується при:
- розробленні виробничих програм підприємства та його підрозділів;
- визначенні нормальних розмірів незавершеного виробництва, побудові графіків матеріального забезпечення виробництва;
- оперативній підготовці виробництва;
- установленні термінів запуску деталей у виробництво, виходячи з термінів випуску готової продукції;
- випередженні в роботі цехів (дільниць), а також для здійснення контролю за діяльністю виробничих підрозділів .
– логістичний цикл – це інтервал часу між оформленням замовлення на постачання товару (засобів виробництва) та доставкою замовлення споживачеві.
– фінансовий цикл – розпочинається з моменту оплати постачальникам матеріалів (погашення кредиторської заборгованості) і закінчується в момент отримання грошових коштів від покупців за відвантажену продукцію (погашення кредиторської заборгованості). Фінансовий цикл представляє собою період обороту активів, протягом якого готівкові кошти уречевлені в оборотних фондах. Фінансовий цикл включає в себе час надходження оборотних коштів в двох стадіях кругообігу – виробничій і товарній і не включає час їх перебування в грошовій стадії.
– інвестиційний цикл представляє собою період часу від моменту впровадження інновації у виробництво (початок капіталовкладень) до її ліквідації. Зменшення тривалості фінансового циклу (періоду обороту власних оборотних коштів) при збереженні певного балансу між рахунками дебіторів і кредиторів може слугувати одним з критеріїв ефективності управління фінансами підприємства. Оскільки тривалість операційного циклу більше тривалості фінансового циклу на період обороту кредиторської заборгованості, то скорочення фінансового циклу , як правило, веде до зменшення операційного циклу, що оцінюється як позитивна тенденція. Тривалість виробничого циклу вираховується як сума періодів обертання всіх складових оборотних коштів. Тривалість операційного циклу більше тривалості виробничого циклу на період обороту дебіторської заборгованості. При аналізі тривалості операційного циклу слід також враховувати вплив отриманих і виданих авансів [4].
Основними показниками контролю на підприємстві, що впливають на його стійкий розвиток та ефективність діяльності, можна назвати: ліквідність, прибуток, короткострокову та довгострокову конкурентоспроможність
1. Ліквідність: здатність платити кредиторам компанії. Управління ліквідністю підприємства здійснюється за допомогою управління потоками грошових надходжень (cash-in), тобто виручкою (revenue) у вигляді: 1) операційних надходжень (чистий прибуток, амортизація, зростання кредиторської заборгованості, зменшення дебіторської заборгованості, збільшення резервів за відтермінованими до сплати податками, зростання нарахованої, але не виплаченої заборгованості із заробітної плати, по відсотках, по платежах до бюджету і т. ін.); 2) фінансові надходження (приріст заборгованості за комерційними паперами, облігаціями, емісія простих та привілейованих акцій, субординованого боргу, перевищення ринкової ціни акції над ціною емісії і т.д.); 3) дискреційні надходження (визначаються менеджментом компанії, наприклад, продаж частини основних фондів, продаж інших активів компанії); та грошовими виплатами (cash-out), тобто витратами (expense) у вигляді: 1) операційних виплат (збиток, зростання дебіторської заборгованості, збільшення запасів, зменшення кредиторської заборгованості і т. ін.); 2) фінансові виплати (зменшення довгострокового боргу, зменшення обсягу заборгованості за комерційними паперами, облігаціями, акціями, зменшення обсягу таких паперів і т.д.); 3) дискреційні витрати (визначаються менеджментом компанії, наприклад, збільшення обсягу основних фондів, виплата дивідендів, збільшення інвестицій в дочірні компанії, зростання інших активів і т. ін.). Ліквідність має бути позитивною в будь-який час існування компанії, якщо ж ліквідність стає негативною, компанія є банкрутом [5].
2. Прибуток: надлишок чи додана вартість (surplus) [5], створені підприємством. Прибуток являє собою різницю між офіційними (юридично підтвердженими) доходами і витратами підприємства. Якщо він негативний (збиток), капітал компанії зменшується. Коли капітал стає недостатнім (overdebt), компанія може стати банкрутом.
3. Короткострокова конкурентоспроможність: відносна позиція підприємства на ринку в порівнянні з конкурентами. Частка ринку, яку займає компанія, визначає можливість її впливу на цей ринок і потенціал зростання компанії. Крива навчання (learning curve) трансформує частку ринку компанії у відносний потенціал щодо цінових переваг. Крива навчання в даному випадку показує обернену залежність між кількістю виробленої продукції підприємством за весь час існування виробництва такої продукції та витратами на одиницю продукції. Як правило, частка ринку має складати не менш 15%, щоб підприємство вважалося конкурентоспроможним.
4. Довгострокова конкурентоспроможність ґрунтується на добре збалансованому стратегічному портфелі замовлень та активів, стійкому оновленні господарської діяльності, пошуку нових рішень для задоволення споживчого попиту, оптимальному терміні розроблення і виведення нової продукції на ринок.
Широке коло різних видів циклів та їх взаємозв’язок дають нам уявлення про перебіг виробничих процесів на підприємстві із урахуванням фактору часу.
Висновки
В даному дослідженні було наведено широкий спектр основних напрямків прояву фактора часу на підприємстві. Вивчення різновидів економічних циклів дає більш широке і водночас точне уявлення про перебіг виробничо-господарських подій усередині підприємства. Економічна діагностика може проводитись більш повною мірою за умовами дослідження фактору часу на результат господарської діяльності, що формує об'єкт досліджень. Економічна діагностика відрізняється від економічного аналізу саме внаслідок урахування впливу фактору часу.
Економічна діагностика може проводитись більш повною мірою за умовами дослідження фактору часу на результат господарської діяльності, що формує об'єкт досліджень як темпоральність економічного потенціалу підприємства. Економічна діагностика відрізняється від економічного аналізу саме внаслідок урахування впливу фактору часу;
Дослідивши темпоральність економічного потенціалу час в соціально-економічних системах, ми визначили як вплив фінансово-економічного стану підприємства, а результат взаємодії внутрішніх господарських процесів, що протікають на підприємстві - тобто реалізація економічного потенціалу.
В даному дослідженні нами наведено широкий спектр з існуючих методів урахування дії фактору часу на розвиток соціально-економічних систем взагалі і підприємств взагалі. Вивчення різновидів економічних циклів дає більш широке и водночас точне уявлення про перебіг виробничо-господарських подій усередині підприємства. Перебіг окремих циклів та управління ними на підприємстві – основна задача будь-якого керівника. В той же час, на нашу думку перспективним питанням подальших досліджень є – вивчення та формалізація взаємозв’язків та взаємозалежностей між різними видами циклів у тому числі між макроекономічними (Кітчина, Жугляра, Кузнеця, Кондратьєва) та безпосередніми циклами виробничо-господарської діяльності підприємства (операційний, виробничий, фінансовий, логістичний, інвестиційний та інші цикли.).
Вплив фактору часу на фінансовий результат господарської діяльності підприємства запропоновано оцінювати емпіричним показником - узагальненим впливом фактору часу, що враховує вплив інфляції, вплив споживчих цін підприємства, вплив терміну впровадження нового обладнання та нових технологій і вплив цін готової продукції (реалізації товарів, робіт, послуг тощо).
В той же час, на нашу думку перспективним питанням подальших досліджень є вивчення взаємозв’язків між різними видами циклів, як макроекономічних так і безпосередніх циклів виробничо-господарської діяльності підприємства (операційного, виробничого, фінансового, логістичного, інвестиційного та інших). Вивчення даної проблеми може дати змогу вдосконалення інструментарію та методів управління виробничою діяльністю підприємства.
Література
1. Бич А.М. Природа времени: Гипотеза о происхождении и физической сущности времени / А.М. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. - 288 с.
2. Балацкий Е.В. Понятие времени в экономической науке / Е.В. Балацкий: [Электронный ресурс]: Режим доступа: www. chronos. msu.ru/nameindex/ balacky .html
3. Гетьман О.О. Економічна діагностика: [Навчальний посібник для студентів
вищих навчальних закладів] / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 307 с.
4. Геєць В.М. Моделі і методи соціально-економічного прогнозування: [Підручник] / Геєць В.М., Клебанова Т.С., Черняк О.І., Іванов В.А. та ін. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. - 396 с.
5. Глухарєв С.М. Економічна діагностика: [Конспект лекцій з курсу для студентів 5 курсу денної і 6 курсу заочної форм навчання спеціальності 7.050107, 8.050107 - «Економіка підприємства»] / Укладач Глухарєв С.М. - Харків: ХНАМГ, 2008 - 118 с.
6. Дерев'янко Ю.М. Дослідження місця та ролі фактору часу в економічній
діяльності підприємства / Ю.М. Дерев'янко: [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/portal/Soc_Gum/Mre/2010_4/3_4.pdf
7. Економіка підприємства: [Підручник] / Л.Г. Мельник; за заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 648 с.
8. Економічна теорія: Політекономія: [Підручник] / під ред. В.Д. Базилевича. -Київ: Знання прес. - 2008. - 719 с.
9. Ефимова М.Р. Общая теория статистики: [Учебник] / Ефимова М.Р., Петрова Е.В., Румянцев В.Н. - М.: ИНФРА-М, 1997. 416 с.
10. Калініченко О.В. Макроекономіка: [Електронний ресурс] / О.В. Калініченко: Режим доступу: http ://b -ko. com/book_130_gl ava_13_2.2. Організаційн. html
Стаття надійшла до редакції 12.12.2012р.