УДК 351.822

 

Г. В. Мироненко,

аспірант кафедри менеджменту банківської діяльності,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

ЧИННИКИ ТРАНСФОРМАЦІЇ І ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЧИННОЇ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

 

У статті аналізуються чинники сучасних перетворень організації міжнародних валютно-фінансових відносин у рамках Ямайської валютної системи та перспективи подальшого існування її структури.

 

В статье анализируются факторы современных преобразований организации международных валютно-финансовых отношений в рамках Ямайской валютной системы и перспективы дальнейшего существования ее структури.

 

The paper analyzes the factors of modern transformation of the international monetary and financial relations within the Jamaican currency system and the prospects of keeping the structural construction.

 

Ключові слова: світові гроші, резервна валюта, наднаціональна валюта, регіональні валюти, моновалютна система, багатовалютна система.

 

Ключевые слова: мировые деньги, резервная валюта, наднациональная валюта, региональные валюты, моновалютная система, многовалютная система.

 

Key words: world money, reserve currency, supranational currency, regional currencies, single currency system, multicurrency system.

 

 

Постановка проблеми. Сучасні національні господарства є відкритими економічними системами, отже мають у своїй структурі зовнішньоекономічний сектор, а спілкування господарюючих суб’єктів із зовнішнім світом опосередковується валютними відносинами. Системи валютних відносин національного, регіонального або глобального рівня постійно трансформуються, віддзеркалюючи економічні процеси. Поглиблення інтернаціоналізації суспільно-економічних відносин, глобалізаційні перетворення світу є ключовими чинниками трансформації валютних відносин і валютних систем національного, регіонального а глобального масштабу.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідження перспектив розвитку валютних відносин держав з рештою світу посідають чільне місце у працях вітчизняних і зарубіжних учених. Це пояснюється значенням валютних відносин у розвитку практично кожної країни світу. Серед досліджень з проблематики розвитку та регулювання валютних відносин на особливу увагу заслуговують праці вітчизняних учених: О. Береславської, Я. Белінської, Т. Вахненко, А. Гальчинського, О. Дзюблюка, М. Диби, Д. Лук’яненка, З. Луцишин, В. Мазуренка, В. Міщенка, О. Мозгового, О. Плотнікова, О. Рогача, А. Румянцева, А. Філіпенка, О. Шарова, В. Шевчука, О. Шниркова, В. Юрчишина, В. Ющенка, С. Яременка та ін. На теренах СНД найвідомішими є праці Буторіної, Л. Красавіної, С. Моїсеєва, І. Платонової, Д. Смислова, М. Хазіна.

Б. Айхенгрін, Дж. Вільямсон, Р. Дорнбуш, Г. Кассель, П. Кругман, П. Ліндерт, М. Обстфельд, К. Рогофф, Р. Триффін, С. Фішер, Дж. Френкель, М. Флемінг, М. Фрідман – представники західної економічної думки, які зробили суттєвий внесок у розвиток теоретико-методологічних засад формування і розвитку світової валютної системи. На даному етапі відбувається активне дослідження майбутніх трансформацій у цій сфері, що зумовлює необхідність узагальнення існуючих концептуальних підходів та їх аналітичної оцінки.

 Мета статті полягає у висвітленні чинників та концептуальних підходів до можливих напрямків трансформації сучасної світової валютно-фінансової системи, аналізі перспектив подальшого існування світової моновалютної системи.

Виклад основного матеріалу. Світова валютна система на даному етапі свого розвитку перебуває у нестабільному стані, що пов’язано, передусім, із глобальними трансформаціями світу, коли внаслідок гострої конкурентної боротьби змінюється співвідношення сил держав і угруповань. Одним з найяскравіших проявів таких  змін є  утворення неформального об’єднання БРІКС. Як зазначає О. Резнікова, якщо рік тому в оцінках експертів щодо діяльності та результатів саміту БРІКС лунав переважно скептицизм, то зміни, що відбулися за рік, змусили аналітиків змінити тональність виступів у напрямку більшої зацікавленості та поваги до нового міжнародного суб’єкта та його членів. Країни БРІКС зазнали чи не найменших втрат від світової фінансово економічної кризи і протягом останніх років відігравали помітну роль у відновленні глобальної економіки [4].

Ці процеси позначаються на уподобаннях держав світу щодо ключових резервних валют у якості якоря валютно-курсової політики. Крім того, чинна валютна система під впливом світової фінансово-економічної кризи 2007  - 2009 рр. демонструвала організаційну слабкість та фактичну неспроможність ефективно протистояти руйнівним ризикам, що спричинило активізацію дискусій щодо необхідності її реформування. Так, активно обговорюються такі пропозиції, як збереження моновалютної системи на основі долара; формування двовалютної системи на базі долара і євро; створення багатовалютної системи на основі найбільш використовуваних у світовій економіці валют; введення системи, заснованої на регіональних валютах; розширення використання СДР як єдиної світової / резервної валюти; створення нової наднаціональної валюти, повернення до золотого стандарту, створення багатотоварного стандарту [3, с.30]. Рамки наукової статті не дають змоги детального розгляду всіх цих альтернативних варіантів, тому нижче ми зосереджуємося на перспективах збереження моновалютної системи на основі американського долара.

Лідерство США у світовій економіці дало змогу американському долару посісти місце домінуючої міжнародної валюти і утримувати його майже 70 років. М. Фрідмен стверджував: "Подобається нам це чи ні, але світ спирається на доларовий стандарт. І він буде продовжувати спиратися на доларовий стандарт" [11]. Позиції американської валюти в якості світового лідера ілюструються низкою показників: на ринку форекс близько 85% всіх трансакцій опосередковуються доларом; сформувався неформальний стандарт розрахунків за міжнародними торговельними операціями (і що найважливіше – на дорогоцінні метали та енергоносії) у доларах; на ринку боргових цінних паперів основна валюта номінації облігацій – долар; у структурі сукупних світових валютних резервів частка долара стійко перевищує 60%.

Виконання доларом функцій світових грошей забезпечує низку економічних переваг США: отримання  доходу від сеньйоражу; зниження витрат за трансакціями кредитно-фінансових інститутів США у доларах та отримання ними додаткових прибутків, а також мінімізація курсових ризиків; «дефіцит без сліз», або можливість фінансувати дефіцит платіжного балансу власною валютою.  За оцінками McKinsey Global Institute, чистий сеньйораж  дає 10 млрд. дол. щорічного прибутку США, 90 млрд. дол. – доходи від  зниження вартості запозичень, 30 - 60 млрд. дол. становить зниження витрат від курсових коливань [12, c.8-12]. Отже, чистий щорічний прибуток США від використання долара як резервної валюти може досягати 150 млрд. дол.

У числі причин, що забезпечують таке становище долара у світовій валютній системі, можна виокремити наступні:

- наявність в США найбільшого в світі ринку номінованих у доларах цінних паперів, включаючи державні облігації. Його структура, низька вартість брокерських послуг, численні інструменти роблять цей ринок самим гнучким і доступним, а долар - найбільш зручною валютою для роботи компаній, центральних банків і урядів інших країн;

- долар є однією з найбільш популярних і надійних форм збереження капіталу в моменти фінансово-економічних потрясінь внаслідок виключно високої ліквідності доларових ринків.

Багато в чому це визначається тим, що державні облігації Міністерства фінансів США, визнаються найліквіднішим активом і котируються на світовому ринку внаслідок довіри міжнародних інвесторів;

- відсутність серйозної альтернативи з боку інших світових валют, оскільки, незважаючи на стабільність деяких з них, наприклад, швейцарського франка або австралійського долара, їм не вистачає сили національної економіки для заміни американського долара на світовому ринку [2].

Погоджуючись з двома першими причинами, зауважимо, що остання видається не надто адекватною сучасному стану речей.

Наприкінці XX в. намітилася тенденція до поступового зменшення ролі долара як домінуючої міжнародної валюти і посилення конкуренції з боку інших грошових одиниць. З 2001 р. курс долара по відношенню до євро знизився з 0,8813 дол. за 1 євро до від мітки 1,5812 дол. в кінці березня 2008 р., тобто на 79,4%, а індекс реального ефективного (середньозваженого по відношенню до кошика ряду валют) курсу долара знизився за період 2001-2007 рр.. на 23,4% [6, c.72]. Передусім, цей тренд довгострокового характеру виявляється у зміні структури валютного компонента світових резервних активів, а саме - поступовому зниженні частки американського долара; зростанні ролі австралійського і новозеландського доларів в обороті світового валютного ринку. Стають відмітними зменшення сумарної частки валютних торгових пар за участю долара, євро та єни (долар / євро, долар / ієна, євро / ієна); зниженні частки долара США в структурі міжнародних банківських кредитів і зарубіжних банківських активів, а також в загальній сумі річних нетто-емісій (за вирахуванням погашень) міжнародних боргових цінних паперів і в загальній сумі непогашеної заборгованості за міжнародними борговими цінними паперами (у розрахунку на кінець року) [6, c.73-77.].

Відомі вчені прогнозують перспективи втрати доларом ключової позиції у світовій валютній системі. Д. Смислов зазначає, що існують очевидні свідчення того, що багато країн обтяжуються засиллям долара в міжнародній валютній системі [6, с.79] та вважає диверсифікацію офіційних міжнародних валютних резервів із зменшенням в них питомої ваги американської валюти і укладення центральними банками двосторонніх валютних свопів шляхами протидії домінуванню долара.

Л.Н. Красавіна зауважує, що збереження доларового стандарту, характерного для американоцентризму, суперечить тенденції до багатоцентрізму в сучасній світовій економіці [3, с.31].

Б. Айхенгрін, аргументуючи послаблення долара у ролі глобальної валюти, показує, що впродовж тривалого часу цю роль поділяють між собою кілька валют і обґрунтовує завершення панування долара у світовій економіці, пов’язуючи це з підйомом Китаю, Індії, Бразилії та інших країн з економікою, що розвивається. Вагомим негативним чинником зміни конкурентних позицій долара є зростання розміру державного боргу США, який на 1 січня 2012 р. перевищив 100% ВВП [7, с. 9].

Аналізуючи трансформаційні процеси у валютній сфері, варто згадати дилему, сформульовану Р. Триффіном у 1960-х рр., яка заперечувала роль національної валюти у якості повноцінних світових грошей. Дилема  розкрила суперечливу роль дефіциту платіжного балансу країни-емітента. З одного боку, платіжний дефіцит дає змогу поповнення міжнародних резервів у міру збільшення виробництва і світової торгівлі, а з іншого боку, платіжний дефіцит є чинником послаблення здатності США виконувати зобов’язання щодо обміну доларів на золото за твердим паритетом; усунення дефіциту платіжного балансу США може призвести до глобальної дефляції та економічного спаду, оскільки у цьому випадку інші країни втрачають джерело резервної валюти [13]. Таким чином, дилема Р. Триффіна стала обґрунтуванням необхідності упровадження наднаціональної валюти в умовах зростаючої інтернаціоналізації економіки.

СДР - міжнародна валютна одиниця не отримала визнання на світових ринках як інтернаціональний масштаб порівняння цін, міжнародне платіжний і резервний засіб. У зв'язку з відсутністю ринкового попиту на СДР їх частка в міжнародній валютній ліквідності складає всього 0,4%, а у світових валютних резервах - 1,2% [6, с. 61]. Отже, завдання перетворення СДР на головний міжнародний резервний актив,  поставлене ​​в статуті МВФ (ст. VIII, розділ 7), залишилось не реалізованим.   В результаті відкріплення валют від

СДР до них нині прив'язаний лише лівійський динар (до євро - 40 валют) [3, с. 35]. Проте, ідея створення наднаціональної валюти залишилась однією з альтернатив у контексті сучасного реформування валютного устрою світу. У 1990-х рр. Дж. Сорос запропонував концепцію міжродної валюти, забезпеченої буферними запасами нафти. Ці ідеї обумовлені тим, що наднаціональна валюта найбільш відповідає умовам глобалізації економіки, коли зростають грошові потоки, обслуговуючі міжнародний рух товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Подібний механізм може бути забезпечений, якщо наднаціональний центральний банк здійснюватиме емісію інтернаціональної валюти, виходячи з інтересів світової спільноти і на відміну від політики МВФ пред'являтиме однакові вимоги до країн-членів  незалежно від того, користуються вони кредитами чи ні [3, c.34].

Висновки. Глобалізація та формування багатополярності світової економіки, зміна розстановки сил між провідними економіками, поява нових валют, що претендують на роль світових грошей, є чинниками сучасної трансформації світової валютно-фінансової системи.

Збереженню чинного устрою, заснованого на монопольному становищі американського долара, протистоять альтернативні концептуальні підходи:  створення наднаціональної валюти в якості світових грошей та перехід до багатополярної світової валютно-фінансової системи. Остання концепція характеризується високим ступенем реалістичності з урахуванням активізації процесів регіональної валютної інтеграції. На відміну від неї, концепція створення наднаціональної валюти окреслює кілька важливих питань для подальших досліджень: по-перше, чи забезпечуватиме вона стабільність світової економіки, по-друге, як вона вплине на статус і функції інших резервних валют, по-третє, чи забезпечуватиме така система адекватний обсяг міжнародної ліквідності.

 

 Список використаної літератури

1. Барсегян А.Г. Перспективы реформирования мировой валютной системы / А.Г. Барсегян // Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия «Экономика и управление». Том 24 (63). — 2011 г. — № 1. — С. 20—27.

2. Кондратюк, Е.Л. О возможной реформе мировой финансовой системы / Е.Л. Кондратюк //Российский институт стратегических исследований [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.riss.ru/?commentsId = 165.

3. Красавина, Л.Н. Тенденции и перспективы реформы мировой валютной системы //Век глобализации. — 2011. — № 1. — С. 29 – 43.

4. Резнікова О.  Підсумки четвертого саміту БРІКС: нове місце країн, що розвиваються, у глобалізованому світі. Аналітична записка [Електронний ресурс] / О. Резнікова. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/801.

5. Світове господарство XXI століття: проблеми та вектори розвитку : [Монографія] /  За ред. М. Г. Нікітіної. – Сімферополь: ДІАЙПІ, 2010. – 264 с.

6. Смыслов, Д.В. Реформирование мировой валютно-финансовой архитектуры: 1990—2000-е гг. — М.: ИМЭМО РАН, 2009. — 123 c.

7. Струк Т. Концепции реформирования мировой валютной системы / Т. Струк // Банкаўскi веснiк, чэрвень 2012. – С. 7 – 14.

8. Eichengreen B. Globalizing Capital: A History of the International Monetary System (Second Edition) / Barry J. Eichengreen. – 2008. – 265 p.

9. Eichengreen B. Exorbitant Privilege: The Rise and Fall of the Dollar and the Future of the International Monetary System / B. Eichengreen. – Oxford University Press, 2012. - 224 p.

10. Fleming M. On Exchange Rate Unification / M. Fleming // Economic Journal. – 1971. – Vol.81. – № 323. – P. 467–488.

11. Friedman, M. A Monetary History of the United States, 1867-1960 /  Friedman, and A. Schwartz. - Princeton, NJ: Princeton University Press, 1971. – 888 p.

12. McKinsey Global Institute. An exorbitant privilege? Implications of reserve currencies for competitiveness / McKinsey Global Institute // A McKinsey Global Institute Discussion Paper. – 2009. – 48 р.

13. Triffin R. Gold and the Dollar Crisis: the Future of Convertibility / R. Triffin. – Yale University Press, 1961. – 195 p.

Стаття надійшла до редакції 19.01.2013р.