EnglishНа русском

Ефективна економіка № 10, 2011

УДК 330.15.011; 330.366

 

С. І. Рассадникова,

к. е. н., доц., доцент по кафедрі економічних систем та економічних відносин,

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, м. Одеса

 

РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

В статті визначаються суб’єкти, об’єкти та інструменти екологізації економіки регіонів України. Розглянуто шляхи вирішення регіональних екологічних проблем, одним з яких є визначення головних напрямків екологізації економіки регіонів

 

The subjects, objects and tools of of Ukrainian regions The ways of decision of regional ecological problems are examined, one of which is to determine the main directions of regional environmentally sound development.

 

Ключові слова: екологізація економіки, забруднення довкілля, екологічна безпека, екологічний потенціал, екологічний слід.

 

Keywords: environmentally sound development, contamination of the environment, ecological safety, ecological footprint, ecological capacity.

 

 

Економічний розвиток сучасного індустріального суспільства досягається значною мірою за рахунок споживання природних ресурсів. Це призводить до їх виснаження та дефіциту, при цьому стрімко зростає техногенне навантаження на природне середовище, що визначається щорічним збільшенням екологічних проблем і катастроф. В таких умовах, концепції екологізації економіки в країнах світу приділяється все більше уваги. Причинами такого інтересу є занепокоєння майбутнім розвитком суспільства, з огляду на негативний вплив результатів діяльності людства на навколишнє середовище та пошук шляхів його зменшення.

В Україні досить давно визначена проблема нераціонального використанням природних ресурсів, в наслідок чого її відносять до екологічно забруднених країн. Причому, слід звернути увагу на нерівнозначні умови та чинники проблемних екологічних питань в залежності від регіонів країни. Так, значні її території (Чорнобильська зона) взагалі непридатні для проживання і ведення господарства. Техногенно забрудненими вважаються такі регіони, як Донбас, Придніпров'я, Одеса, частково — Прикарпаття. Таким чином, вкрай необхідно враховувати екологічний стан окремого регіону при визначенні механізмів екологізації його економіки для збереження якості довкілля та підвищення ефективності використання природних ресурсів.

Проведений аналіз наукових публікацій з екологізації економіки свідчить про опрацьованість даного питання в наукових працях, зокрема, серед останніх публікацій слід зазначити праці: М.І. Долішнього, І.І. Дідовича, Л.І.Федулової, Микитюк О.М.,  Грицайчук В.В.,  Злотіна О.З.,  Маркіної Т.Ю. та ін. Проте, сучасний етап трансформації економічних відносин вимагає системно-ситуативного підходу до аналізу та вирішення проблем екологізації економіки в регіональному аспекті, що в перелічених працях використано не в повній мірі.

Мета роботи полягає у окресленні кола напрямів екологізації економіки України в регіональному аспекті.

Результати. Відповідно до [1,c. 112],  екологізація визначається як об'єктивно зумовлений процес перетворення всієї суспільної праці,  спрямований на збереження і розвиток суспільно-економічних функцій природи. При цьому вченими визначено, що управління процесами екологізації включає наступні елементи: цільові установки – мета екологізації,об’єкти екологізації,суб’єкти екологізації, інструменти (засоби) екологізації.

Під об’єктами екодеструктивного впливу треба розуміти процеси виробництва й споживання продукції або самі продукти (вироби, послуги, робота, що виконується), використання яких призводить до причини екодеструктуризації [2, с. 58]. Зробимо уточнення, щодо даного визначення, на нашу думку, в залежності від регіону змінюються і продукти або послуги, які негативно впливають на екологічний стан. Так, наприклад, якщо вважати об’єктом екологізації машинобудівну галузь, то далеко не на всіх регіонах України позначається її екодеструктивний вплив. Тому потрібно визначати об’єкти екологізації на регіональному рівні. Аналіз потенційно можливих суб’єктів впливу дозволяє виділити підприємства, організації та фізичні особи, впливаючи на які можна досягти цілей екологізації, при цьому ж знову потрібно відзначити важливість їх визначення на регіональному рівні.  

Інструменти екологізації також повинні бути сформовані для кожного окремого регіону. При цьому, основною функцією інструментів має бути визначення системи мотивів для досягнення цілей екологізації регіону. Зазвичай вчені виділяють такі дві групи інструментів: 1) прямої мотивації; 2) непрямої мотивації. Інструменти прямої мотивації орієнтовані безпосередньо на об’єкти екологізації: самі фактори екодеструктивного впливу (процеси, шкідливі речовини та ін.) або продукти й послуги, які є носіями екодеструкції (тобто їх виробництво і споживання пов’язано зі шкідливою дією на довкілля)[3, c. 90]. Наприклад, такі інструменти, як платежі, екологічне маркування (вмісту шкідливих речовин) орієнтовані на екодеструктивні фактори, а екологічні податки на продукти (пестициди, міндобрива, батарейки тощо), пов’язані з предметами й послугами, які є носіями екодеструктуризації. Інструменти непрямої дії орієнтуються не на показники екодеструктивної діяльності, а на продукти й послуги, які можуть створювати умови для досягнення цілей екологізації (наприклад, обмеженням розповсюдження певних товарів і послуг, гарантією якості тощо).

Серед основних напрямів екологізації вчені виокремлюють насамперед,  екологізація законодавчої бази – це й облік екологічних наслідків для держави і населення при прийнятті того чи іншого закону в будь-якій галузі, і орієнтація законодавчих і нормативних документів на екологічні проблеми та їхній дозвіл[4, c. 12]. На нашу думку, цей напрям є найважливішим через те, що для застосування будь-яких інструментів екологізації потрібне їх чітке визначення та регулювання в законодавчих документах. А так як контроль за їх виконанням легше проводити на місцевих рівнях, то екологізована повинна бути саме регіональна законодавча база. 

Наступним у переліку запропонованих напрямків, виділяють екологізацію податкової системи на основі затвердженого законодавства[4, c. 78]. При цьому, необхідно для окремого регіону визначати галузі,що мають найбільший екодеструктивний ефект, для яких затвердити податки і податкові ставки таким чином щоб для виробників саме цієї галузі було максимально вигідно переорієнтувати свою діяльність на екологічно безпечну, ніж сплачувати штрафи.

Ще одним актуальним напрямком вчені виділяють екологізацію виробництва та визначають такі заходи як: впровадження маловідходних і безвідходних технологій; переоснащення виробничих потужностей на ресурсозберігаючі; створення окремих виробничих комплексів, де крім виробництва, здійснюється також переробка і повторне використання відходів

виробництва (а також знаходяться виробничі цехи з випуску тари для виробленої продукції, її збору і повторного використання), тобто існує повний рециклінг виробництва; орієнтація на випуск екологічно чистої продукції [4, c. 167]. Набір таких заходів має бути визначений місцевою владою та підтримуватися для кожного окремого регіону на основі екологічного моніторингу, які ми виокремлюємо в один з найважливіших напрямків екологізації.

Сучасний екологічний моніторинг регіону повинен визначати поточну ситуацію і динаміку екологічної безпеки регіону,  яка заснована на розрахунку «екологічного сліду», «екологічного потенціалу» та визначенні взаємозв'язку між факторами впливу і екологічною безпекою регіону з використанням факторного аналізу. Слід зазначити, що екологічний слід людини представляє попит на ресурси в визначеному регіоні, а екологічний потенціал відображає всю можливу біологічну продуктивність регіону тобто, теоретично, являє максимальний рівень споживання ресурсів [6, c.103]. Розрахунок «екологічного сліду» може бути проведено для продукції, виробленої у регіоні та для продукції споживаної в регіоні, що дозволяє визначити дві категорії: «слід споживання»  та «слід виробництва». Порівняння між екологічним слідом і екологічним потенціалом визначить, чи існуючий природний капітал є достатнім для підтримки структури споживання і виробництва регіону[7,c.156].

Наступним напрямком вбачається екологізація інвестицій – необхідність залучення фінансових коштів для проведення природоохоронних заходів. На регіональному рівні, повинні бути визначити пріоритетні напрями інвестування.

Останнім напрямком, але не менш важливим, як вказує Долішній, є  "імплантація"  екологічних благ у систему людських цінностей стосовно виховання в людині бережливого ставлення до природи, високої екологічної культури господарювання. З іншого боку, необхідно зробити екологічні блага більш доступними для широких верств населення[5,с. 43]. Визначення заходів за даним напрямком, на нашу думку, повинне враховувати регіональні особливості людського розвитку.

Висновки. Таким чином, нами визначені об’єкти, суб’єкти екологізації економіки регіонів України та виокремленні наступні напрямки її ефективного проведення на рівні регіонів України:

- екологізація законодавчої бази для регіонального рівня;

- екологізацію податкової системи регіону;

- екологізацію виробництва регіону;

- сучасний екологічний моніторинг регіону:

- екологізація інвестицій за напрямами, що визначені на регіональному рівні;

- "імплантація"  екологічних благ у систему людських цінностей.

 

Список використаних джерел:

 

1. Кислий В.Н., Лапин Е.В., Трофименко Н.А. Экологизация управления предприятием: Монография. – Суми: ВТД "Университетская книга", 2002. – 232 с.

2. Синякевич И. Екологізація розвитку: об'єктивна необхідність, методи, пріоритети// Економіка України. – 2004. - № 1. – С. 57-63

3. Економічна безпека та сталий розвиток: взаємодія на регіональному рівні : автореф. дис.  на здобуття наук.  ступеня канд.  екон.  наук:  спец. 08.00.01.  [Електронний ресурс]  / В.В. Кузьменко; Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2007. – 20 с.

4. Смірнова К.В.Деякі напрямки екологізації економіки України////Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України.- 2005. - № 15.6.- с. 165-169

5. Долішній В.І. Регіональні аспекти екологізації економіки//Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України.- 2005. - № 15.6.- с. 103-111

6. Dietz TE, Rosa A, York R. 2007. Driving the human ecological footprint// Front Ecol Environ.- 2007. - 5(1) – С.13–18.

7. Guan D, Su W. Study on evaluation method for urban ecosystem health and its application//Acta Sci Circon.- 2006.- 26(10). – С. 123 -160

Стаття надійшла до редакції 06.10.2011 р.