EnglishНа русском

Ефективна економіка № 2, 2013

УДК 658.15

 

В. В. Красношапка,

кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри економіки і підприємництва,

НТУУ «Київський Політехнічний Інститут»

О. В. Моргун,

студентка, НТУУ «Київський Політехнічний Інститут»

 

ФІНАНСОВІ СТРАТЕГІЇ У КОНТЕКСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

 

В статті розкривається роль фінансової стратегії у діяльності підприємства. Охарактеризовано основні задачі та етапи розробки фінансової стратегії. Проаналізовано взаємозв’язок фінансової стратегії та антикризового управління. Також досліджено необхідність  антикризового управління та розробку ефективної фінансової стратегії в умовах впливу несприятливих факторів або в кризових умовах на підприємстві.

 

The paper elucidates the role of the financial strategy of the company. The basic objectives and stages of development of financial strategies. Analyzed the relationship of financial strategy and crisis management. Also, the need for crisis management and the development of an effective financial strategy under adverse factors or in crisis at the company.

 

Ключові слова: Фінансова стратегія, несприятливе середовище,  антикризове управління,  антикризова стратегія, фінансове оздоровлення.

 

Keywords: Financial Strategy, unfavorable environment, crisis management, crisis strategy, financial recovery.

 

 

Постановка проблеми. За ринкових умов, коли підприємства є самостійними та відповідальними за свою діяльність, в умовах жорсткої конкуренції на ринку виникає об’єктивна необхідність аналізу та прогнозування фінансового потенціалу та фінансового стану підприємства.  Крім того, функціонування підприємств характеризується обмеженістю ресурсів, в тому числі фінансових ресурсів. Тому для забезпечення життєдіяльності підприємства необхідною є розробка обґрунтованої фінансової стратегії, яка б враховувала вплив зовнішніх та внутрішніх факторів та була б здатною попередити кризові явища на підприємстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у дослідження проблеми розробки теоретичних та методологічних основ формування фінансових стратегій внесли такі вітчизняні та зарубіжні вчені як: Віханський О.С., Градов А.П., Наливайко А.П., Осовська Г.В., Пономаренко В.С., Стрікленд А.Дж., Томпсон А. А., Шинкаренко В.Г.

Впродовж останніх років також збільшилася кількість наукових праць присвячених подоланню фінансово-економічних проблем на підприємстві та виведенню їх з кризового стану. Вченими, що досліджували дану проблематику є: Бланк І.А., Герчікова І.Н., Градов А.П., Лігоненко Л.О., Телін С.В..

Антикризовим управлінням на підприємстві, а саме розробкою стратегій управління в кризових умовах, займалися такі вчені: Е. І. Альтман, І. Ансофф, В. А. Василенко,  М. К. Колісник, Б. І. Кузіна, Е. М. Короткова, Д. Дж. Майєрс, Т. С. Петер, Т. Таффлер, Л. І. Федулова.

Праці даних вчених розкривають особливості вибору фінансової стратегії, загальні підходи до аналізу та оцінки фінансового стану підприємства, проте багато питань потребують подальшої розробки, насамперед це стосується проблеми формування фінансової стратегії в контексті антикризового управління підприємством.

Постановка завдання. Показати взаємозв’язок фінансової стратегії та антикризового управління з метою розробки шляхів фінансового оздоровлення підприємства.

Результати дослідження.

Однією з головних проблем сучасних підприємств, які працюють в ринкових умовах є проблема виживання, адаптації до мінливих умов зовнішнього середовища, а також проблема забезпечення безперервного розвитку. Ефективне розв’язання цих проблем можливе за допомогою створення і реалізації конкурентних переваг підприємства, а це в свою чергу здійснюється на основі обґрунтованої стратегії розвитку підприємства.

Томпсон А.А. і Стрікленд А.Дж. розглядають стратегію підприємства як план управління, направлений на зміцнення його конкурентних позицій та досягнення поставлених цілей. Стратегія розпадається на безліч конкурентоздатних дій та підходів до бізнесу, від яких залежить успішне управління підприємством. Менеджери розробляють стратегію для того, щоб визначити в якому напрямі буде розвиватися компанія і на основі цього приймати рішення про засоби її реалізації. Вибір менеджерами стратегії означає, що вони з усіх можливих шляхів розвитку, які відкрилися для компанії, обрали один напрям, в якому компанія і буде рухатися. Без стратегії немає продуманого плану дій, немає єдиної програми досягнення бажаних результатів діяльності. В кінцевому результаті ефективна стратегія дає можливість зайняти сильні позиції на ринку та успішно функціонувати не дивлячись на непередбачувані обставини, конкуренцію та внутрішні проблеми [6, с.11-13]. 

В компанії виділяють різні види стратегій відповідно до рівня формування. Взаємозв’язок між ними можна показати за допомогою «піраміди стратегій», розробленої Томпсон А.А. і Стрікленд А.Дж. [6] (рис.1.).

 

 

Рис. 1.  «Піраміда стратегій» Томпсона — Стрікленда для корпорацій [6]

 

В компаніях стратегія розробляється на чотирьох різних організаційних рівнях [6, с.73]:

1. Корпоративна (загальна) стратегія – стратегія для компанії та сфер її діяльності в цілому.

2. Ділова стратегія – для кожного окремого виду діяльності компанії.

3. Функціональна стратегія – для кожного функціонального напряму певної сфери діяльності. Сюди відносяться фінансова стратегія, виробнича стратегія, маркетингова стратегія та ін..

4. Операційна стратегія – більш вузька стратегія для основних структурних одиниць: заводів, торгових регіональних представників.

Таким чином, стратегію можна розглядати як інструмент досягнення поставлених довгострокових цілей, визначеними засобами з урахуванням впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. При цьому особливо важливого значення стратегія набуває тоді, коли зміни середовища становлять реальну загрозу подальшому функціонуванню компанії. Відповідно це дає можливість розглядати стратегію як інструмент антикризового управління.

Важлива роль в «піраміді стратегій» відводиться функціональним стратегіям. Їх головна роль полягає у підтримці загальної ділової стратегії і конкурентоспроможності компанії. Крім того, вони створюють управлінські орієнтири для досягнення намічених функціональних цілей. Таким чином, функціональна стратегія у фінансах є певним планом забезпечення кругообігу фінансових ресурсів у компанії з метою підтримки ділової стратегії компанії.

Фінансова стратегія – це формування системи довгострокових цілей, а також шляхів їх досягнення. Фінансова стратегія передбачає вирішення завдань, передбачених загальною стратегією підприємства. Цілі фінансової стратегії не повинні суперечити цілям та напрямкам загальної стратегії, вони мають бути спрямовані на максимізацію прибутку та підвищення ринкової вартості підприємства.

Фінансова стратегія підприємства – це орієнтована на перспективу система дій персоналу з ефективного залучення, використання й перерозподілу фінансових ресурсів, спрямована на досягнення фінансових цілей, що забезпечують економічний і соціальний розвиток підприємства [3, с. 15].

Розробка фінансової стратегії починається із прогнозування основних напрямків розвитку фінансів, визначення принципів їх організації та використання, розподілення фінансових ресурсів між різними напрямками економічної діяльності.

Фінансова стратегія включає в себе методи та практику формування та планування фінансових ресурсів, а також забезпечення фінансової стійкості підприємства. Фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, що склалися на ринку на основі різностороннього врахування фінансових можливостей та об’єктивної оцінки зовнішніх та внутрішніх факторів. Вона передбачає формування довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найбільш оптимальних шляхів їх досягнення.

При розробці стратегій необхідно велику увагу приділяти комплексності їх розробки, оскільки кожний альтернативний варіант передбачає аналіз всіх факторів та питань щодо фінансового, ресурсного та організаційного  забезпечення, а також визначення часових та вартісних параметрів по кожній альтернативній стратегії.

Фінансова стратегія повинна включати всі форми фінансової діяльності підприємства, а саме:

- фінансове забезпечення поточної господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутків та рентабельності;

- виконання фінансових зобов’язань перед контрагентами;

- оптимізацію забезпечення основними та оборотними засобами;

- контроль за цільовим та ефективним розподілом і використанням фінансових ресурсів;

- грошові розрахунки;

- інвестиційну політику.

В процесі розробки фінансової стратегії необхідно враховувати динаміку макроекономічних процесів, можливості диверсифікації діяльності підприємства та тенденції розвитку фінансових ринків.

І.А.Бланк виділяє такі принципи, яких необхідно дотримуватися при розробці фінансової стратегії:

1) розгляд підприємства як відкритої соціально-економічної системи, здатної до самоорганізації;

2) облік базових стратегій операційної діяльності підприємства;

3) переважна орієнтація на підприємницький стиль стратегічного управління фінансовою діяльністю;

4) виділення домінантних сфер стратегічного фінансового розвитку;

5) забезпечення гнучкості фінансової стратегії, альтернативності стратегічного фінансового вибору, постійного використання результатів технологічного процесу в фінансовій діяльності;

6) облік фінансового ризику в процесі прийняття стратегічних фінансових рішень;

7) орієнтація на професійний апарат фінансових менеджерів в процесі реалізації фінансової стратегії, забезпечення розробленої фінансової стратегії підприємства відповідною організаційною структурою управління фінансовою діяльністю [1, с.97-105].

Таким чином, фінансова стратегія повинна забезпечувати формування та ефективне використання фінансових ресурсів; визначення оптимальних напрямків їх інвестування;  відповідність фінансових дій можливостям та стану підприємства.

При розробці фінансової стратегії можна виділити такі етапи;

1) визначення періоду формування стратегії на основі періоду, прийнятого для формування корпоративної стратегії, по відношенню до якої фінансова стратегія носить підлеглий характер (3 - 5 років);

2) дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища (економіко-правових умов фінансової діяльності підприємства та можливого їх зміни, кон'юнктури фінансового ринку в цілому та окремих його сегментів);

3) оцінка сильних і слабких сторін підприємства, що визначають особливості його фінансової діяльності, в першу чергу, достатності потенціалу для реалізації інвестиційних можливостей;

4) комплексна оцінка стратегічної фінансової позиції підприємства;

5) формування стратегічних цілей фінансової діяльності: головних і деталізованих;

6) розробка цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності;

7) прийняття основних стратегічних фінансових рішень, виходячи з цілей і цільових стратегічних нормативів, результатом є портфель альтернатив стратегічних підходів;

8) оцінка розробленої фінансової стратегії по системі спеціальних економічних і позаекономічних критеріїв;

9) забезпечення реалізації фінансової стратегії і організація контролю реалізації [1, с. 105-109].

Особливістю розробки фінансової стратегії є те, що в процесі оцінюється перспективне фінансове становище підприємства під впливом зміни окремих факторів та умов середовища. Це обумовлює використання спеціальних методів діагностики середовища: SWOT – аналіз, PEST – аналіз SNW – аналіз, портфельний, сценарний та експертний методи.

Завданнями фінансової стратегії є:

-  фінансове забезпечення операційної та довгострокової інвестиційної діяльності;

-  визначення шляхів проведення фінансової політики та використання фінансових можливостей;

-  визначення фінансових взаємовідносин із контрагентами на перспективу;

-  розробка заходів щодо забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності;

-  розробка заходів щодо попередження, виходу підприємства із кризового стану, а також розробка методів управління в після кризовий період.

Проблема вибору фінансової стратегії для підприємства є досить актуальною, оскільки прийняття господарських рішень відбувається у ринковому середовищі. Основну увагу тут необхідно приділяти оцінці стану суб’єкта господарювання, розробці прогнозу щодо напрямку розвитку підприємства, а також визначенні конкретних рекомендацій для недопущення можливих помилок. Перш за все, фінансова стратегія має бути визначена як рекомендація стосовно зміни фінансового стану суб’єкта господарювання у довгостроковій перспективі на основі кількісних характеристик фактичного стану підприємства.

В умовах ринкової економіки суб’єкти господарювання здійснюють свою діяльність під впливом багатьох негативних факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, які можуть привести до фінансової кризи та банкрутства. Для нейтралізації кризових явищ на підприємствах застосовується антикризове управління із застосуванням різних форм та методів управління фінансами. Воно передбачає постійне врахування ризику та орієнтацію на можливі зміни середовища функціонування підприємства, це в свою чергу приводить до необхідності періодичного перегляду та коректування фінансової стратегії, залежно від ситуації (рис.2.).

 

 

Рис. 2. Складові антикризового управління

 

 

Управління розвитком – процес, направлений на перспективу, тобто формування довгострокових стратегій розвитку підприємства.

Управління функціонуванням – це управління підприємством в короткостроковому періоді. Саме тут головним є відслідковування показників фінансового стану підприємства з метою запобігання виникненню кризових ситуацій.

Управління функціонуванням підприємства передбачає своєчасне вирішення проблем, тобто це поточна управлінська діяльність.

Як управління функціонуванням, так і управління розвитком передбачає використання фінансової стратегії, але в першому випадку цілі стратегії мають короткостроковий характер, у іншому – довгостроковий.

Короткострокові цілі - це конкретні показники економічної діяльності, які необхідно постійно відслідковувати та аналізувати. Саме короткостроковим цілям потрібно приділяти основну увагу з точки зору антикризового управління. Вони включають показники фінансового стану, які необхідно аналізувати з метою попередження кризових явищ. Система оцінювання фінансового стану підприємства як інструменту антикризового управління зображено на рис.3.

 

 

Рис. 3. Система оцінювання фінансового стану підприємства

 

 

Таким чином, антикризове управління – це таке управління організацією, яке спроможне запобігти або пом’якшити кризові ситуації в процесі господарської діяльності підприємства, а також підтримати функціонування підприємства в режимі виживання в період кризи та вивести її з такого стану з мінімальними втратами.

Антикризове управління розглядається як комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження кризи. Він включає: системний аналіз слабких та сильних сторін підприємства, виявлення можливостей та загроз; оцінювання ймовірності банкрутства, використовуючи ряд моделей; управління ризиками; розробка та впровадження системи попереджувальних заходів. З іншої сторони, антикризове фінансове управління – це система управління, яка спрямована на виведення підприємства із фінансової кризи, у тому числі проведення реструктуризації та санації підприємства.

Таким чином, антикризове управління – це сукупність заходів, спрямована на запобігання і виведення об’єкта із кризового стану.

Пошук шляхів виходу підприємства з фінансової кризи безпосередньо пов'язаний з виявленням і усуненням причин, що її зумовлюють. Для цього необхідно, в першу чергу, здійснити комплексний аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, виділити елементи, що впливають на підприємство, зібрати та проаналізувати інформацію про кожний елемент і на основі оцінки фактичного становища підприємства з’ясувати причини виникнення кризи.

Таким чином, в процесі планування заходів по виведенню підприємства з кризового стану слід приділити значну увагу розробці антикризової стратегії та визначення засобів її реалізації.

У рамках антикризового управління стратегія визначає основні монетарні та немонетарні цілі та механізми досягнення поставлених цілей попри вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, що є джерелом виникнення кризового стану.

Для кожного окремого підприємства повинні бути узагальнюючі показники оцінювання рівня кризового становища, які виступають критерієм обґрунтованого вибору антикризової стратегії. Сюди можуть відноситися: норма прибутку і рентабельності, ефективність використання основних та оборотних фондів, показники ділової активності, фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності підприємства, показники ймовірності банкрутства.  

Для реалізації антикризового управління потрібно дотримуватись наступних принципів:

- оцінку можливості настання неплатоспроможності та банкрутства проводити на основі ранньої діагностики кризових явищ та фінансової діяльності підприємства;

- визначати індикатори кризових явищ та класифікувати їх за ступенем небезпеки для фінансового розвитку підприємства;

- терміново реагувати на кризові явища;

- використовувати адекватні заходи залежно від ступеня реальної загрози життєдіяльності підприємства;

- максимально використовувати можливості подолання підприємством кризового фінансового становища.

Діагностика кризових явищ починається із визначення причин цих явищ, які можуть мати зовнішній та внутрішній характер. До зовнішніх причин відносяться: економічна та політична ситуація в державі, зміна впливу конкурентних сил. До внутрішніх належать:  неефективна інвестиційно-інноваційна політика, неефективний менеджмент, неефективна маркетингова та фінансова стратегія, помилки в управлінні фінансовою діяльністю, а також причини, пов’язані з операційною діяльністю підприємства. При цьому важливим є ефективне використання інструментарію щодо попередження і виявлення симптомів настання кризи.

Важливим при розробці стратегії виходу підприємства з фінансової кризи є визначення цілей у відповідності до масштабів кризової ситуації: відновлення платоспроможності, усунення фінансової нестабільності, зміна фінансової стратегії з метою забезпечення сталого економічного розвитку.

Значне місце в реалізації антикризового управління є забезпечення контролю за реалізацією заходів щодо виходу підприємства з кризи. Результати такого контролю повинні час від часу обговорюватися з метою внесення коректив до антикризових заходів, що в свою чергу спрямовується на підвищення їх результативності та ефективності. При цьому ефективним є залучення зовнішніх консультантів з консалтингових компаній, це дозволить об’єктивно подивитись на ситуацію та адекватно оцінити стан підприємства.

Таким чином, поетапність дій антикризового управління дасть можливість комплексно оцінити діяльність підприємства, дати об’єктивну оцінку його фінансового стану, а також можливість прийняти ефективні управлінські рішення щодо виведення підприємства з кризового стану.

Створення фінансових стратегій є одним з найважливіших напрямів антикризового фінансового управління.

Фінансове управління в умовах кризи має спиратися на механізми фінансової санації, яка є основною стратегією фінансового оздоровлення та запобігання банкрутству.

Етапами проведення санаційних заходів є: визначення причин кризового стану, аналіз фінансового стану підприємства та визначення санаційної спроможності підприємства. При проведенні санації головним є визначення стратегії та тактики її здійснення. Сутність стратегії полягає у відновленні діяльності підприємства у довгостроковому періоді та у виборі найефективнішого варіанту його розвитку.

Відповідно до обраної стратегії розробляється санаційна програма, тобто узагальнений план проведення заходів по виведенню підприємства з кризового стану. В ньому зазначаються основні напрями фінансового оздоровлення підприємства, визначаються внутрішні резерви ресурсів, а також обираються форми здійснення санаційних заходів.

Антикризове управління підприємством має починатися не з розробки заходів по недопущенню неплатоспроможності, а уже з моменту розробки місії та визначення цілей його діяльності, що передбачає підтримку на належному рівні стратегічного потенціалу, здатного забезпечити конкурентну перевагу підприємства протягом тривалого періоду.

Таким чином, основою успішної діяльності підприємства є формування ефективної та обґрунтованої фінансової стратегії, яка базується на аналізі фактичного фінансового стану підприємства та аналізі факторів, що впливають на нього. В ситуаціях, коли підприємство стикається із фінансовими труднощами, такими як погіршення платоспроможності або втрата фінансової стійкості, в дію мають вступати  механізм антикризового управління, яке тягне за собою перегляд фінансової стратегії або розробка нової стратегії, яка дала б  можливість оздоровити підприємство.

Висновки. Фінансова стратегія є конкретною програмою дій із пошуку джерел залучення фінансових ресурсів, а також використання власних і залучених ресурсів з метою забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності в умовах мінливого середовища.

Фінансова стратегія відіграє значну роль в діяльності підприємства як в період стабільної діяльності, так і в кризовий період, коли на підприємство діє безліч негативних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Фінансова стратегія має визначати довгострокові цілі діяльності, які не мають суперечити загальній стратегії. Вона відображає план дій, який має дотримуватися підприємство в своїй фінансовій роботі для того, щоб успішно функціонувати на ринку.

Кожне підприємство функціонує у середовищі, яке постійно змінюється, тому дуже важливо постійно аналізувати фактори, що впливають на його діяльність, визначати силу їх впливу та заходи по нейтралізації. Для цього необхідно переглядати фінансову стратегію, орієнтуючись на нові цілі, залежно від його стану.

 

Перелік посилань

1. Бланк  И.А.  Финансовый менеджмент: Учебный курс. – 2-е изд., перераб и доп. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. – 656 с.

2. Василенко В. А. Стратегічне управління : навч. посіб. / В. А. Василенко, Т. І. Ткаченко. – К. : ЦУЛ, 2003. – 396 с.

3. Веретенникова Ганна Борисівна. Формування фінансових стратегій промислових підприємств: дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Харківський національний економічний ун-т. - Х., 2005.

4. Веретенникова Г.Д. Теоретичні засади процесу формування фінансової стратегії / Веретенникова Г.Д. – К. : Наука молода, 2004. - 215 с.

5. Суздальцев О.М., Гайдаш К. О. Антикризове управління як один із напрямів підвищення ефективності діяльності підприємства / Вісник Донецького університету економіки та права. – 2012. -  № 1. – с. 88-92

6. Томпсоц А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов / Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. — М : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.

7. Тяжкороб В. Оцінка поточної стратегії як важливий етап управління підприємством / Стратегія економічного розвитку України. Спецвипуск. – 2011. - № 28. -  с. 85-91

8. Штангрет А.М. Антикризове управління підприємством [навч.посібн.] / Штангрет А.М., Копилюк О.І.  – К. : Знання, 2007. –  335с.

Стаття надійшла до редакції 19.02.2013 р.