EnglishНа русском

Ефективна економіка № 2, 2013

УДК 338.43.01:636(477.42)

 

І. І. Гаврилюк,

 асистент, Львівський національний аграрний університет

 

CТАН ТА НАПРЯМИ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ СКОТАРСТВА У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

 

Проаналізовано виробництво основних видів продукції скотарства, виявлені причини кризового стану. Визначили для чого потрібні  виробничо-економічні зв’язки сільськогосподарських підприємств з переробними підприємствами які займаються м'ясо-молочною продукцією та  охарактеризували  основними проблеми розвитку галузі скотарства.

 

Analyzed the production of major livestock products, identified causes of crisis. Determined the need for which production and economic ties with farm processing enterprises engaged in meat and dairy products and describe the major problems of the industry pastoralism.

 

Ключові слова: скотарство, виробничо-економічні зв’язки, продукція, поголів’я, виробництво.

 

Keywords: breeding, production and economic relations, production, livestock production.

 

 

Постановка проблеми. На сьогоднішній час в країні виникла проблема з забезпеченням населення  м’ясом і молоком загострюється у зв’язку з тим, що потреби населення зростають з кожним днем, а виробництво не може функціонувати безперебійно. Виробництво продуктів харчування в усі часи було і буде залишатись для населення важливою проблемою світового масштабу. Забезпечення населення продовольством розглядається як найважливіший чинник рівня соціального життя країни. Особлива роль у розв’язанні даної потреби належить тваринництву.

Скотарство є важливою галуззю сільського господарства. Дана галузь забезпечує надходження на ринок таких важливих продуктів харчування, як м'ясо і молоко, постачає сировину для переробної галузі.

Ринок продуктів скотарства є особливим видом продукції. Його особливості викликані тим, що молоко та яловичина є різним продуктами як із споживчої сторони, так із організаційної. Канали розповсюдження продукції скотарства на ринок від виробника до споживача відрізняються між собою. Молоко потребує щоденного товаропросування. Яловичина, м’ясопродукти та жива худоба поступають на ринок меншою кількістю.

В цілому скотарство є відносно капіталомісткою галуззю, але за рівнем капіталомісткості молочного скотарства переважає над м’ясним. Спостерігається різниця в рівні енергомісткості продукції різних галузей сільського господарства. Слід зазначити також і те, що скотарство є галуззю, яка найбільше піддається сегментації і по стадійній спеціалізації в технологічному процесі, що є доброю основою для підвищення рівня спеціалізації і міжгосподарської кооперації в технологічному процесі виробництва продукції цієї галузі, які є одними з головних напрямів підвищення її ефективності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Економічний стан виробництва продукції скотарства із врахуванням їх провідного значення як продуктів харчування завжди привертав увагу багатьох вчених. Їй присвятили свої наукові праці П.С. Березівський, П.І. Гайдуцький, П.Т. Саблук, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Шпичак, В.П. Ситник, В.І. Бойко, М.Й. Малік, В.Г. Андрійчук, Р.І. Тринько, В.І. Топіха, М.Д. Янків, Г.В. Черевко, Л.В. Молдаван, І.В. Свиноус та ін.

Постановка завдання. Дослідити сучасні тенденції функціонування ринку продукції скотарства. Дослідити теоретико-методологічне обґрунтування стану та розробка рекомендацій щодо збільшення обсягів виробництва продукції тваринництва.

Виклад основного матеріалу. У даний час дуже гостро постає питання оцінки стану розвитку агропродовольчої сфери, яка займається виробництвом продуктів харчування, та оцінки її продуктивності, ефективності та екологічності. На сьогодні обсяги виробництва сільськогосподарської продукції Україні не задовольняють потреби населення. Більшість підприємств аграрної сфери опинилась на межі банкрутства через низький попит, брак обігових коштів, недостатню технічну оснащеність, високі відсоткові ставки банківських кредитів, відсутність налагодженої системи збуту продукції, велику дебіторську заборгованість держави за зданий урожай, відсутність кадрів, недостатню кваліфікацію спеціалістів, високий рівень податків і низькі закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію [3].

Скотарство є важливою галуззю сільського господарства. Дана галузь забезпечує надходження на ринок таких важливих продуктів харчування, як м'ясо і молоко, постачає сировину для переробної галузі. 

У Львівській області сільськогосподарським виробництвом у 2010 році займалось 459 сільськогосподарських підприємств, 162 господарських товариств, 271 приватних підприємств (включаючи фермерські), 4 виробничі кооперативи; 417 недержавних сільськогосподарських підприємств, 42 державних сільськогосподарських підприємств, 319424 особистих підсобних підприємств населення.

На теренах Львівської області функціонують різні форми господарювання, з яких зарекомендували себе приватно-орендні підприємства.

Впродовж останнього часу спостерігається зменшення поголів’я великої рогатої худоби як в Україні, так і Львівської області зокрема. Розглянемо динаміку поголів’я великої рогатої худоби у сільськогосподарських підприємствах Львівщини (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Динаміка поголів'я великої рогатої худоби та виробництва основних видів продукції скотарства

в сільськогосподарських підприємствах Львівській області*

Показник

роки

2010 р. до 2006р., у %

2006

2007

2008

2009

2010

 

Поголівя ВРХ, усього, тис. гол.

353,3

317,5

299,8

283,7

251,9

71,3

у. т.ч. корови, тис. гол.

215,1

192,1

177,7

171,7

161,7

75,2

Виробництво мяса (в забійній вазі), тис. т

19,2

29,3

39,6

44,1

51,9

У 2,7р.

Виробництво молока, тис. т

28,8

24,3

23,7

24,7

22,9

79,5

 

Впродовж 2010 р. сільськогосподарськими підприємствами налічувалось великої рогатої худоби 251,9 тис. корів (71,3%) що забезпечують виробництво 22,9 тис. т молока (79,5%), виробництво мяса в забійній вазі збільшилось у 2,7р.

Одним із основних чинників скорочення поголів’я корів стало загострення ситуації з реалізацією молока, що призвело до збитковості галузі в цілому в країні. Виробництвом продукції молочного скотарства у Львівській області займаються сільськогосподарські підприємства та особисті селянські господарства. Фермерські господарства також займаються виробництвом молока, але вони не здатні вплинути на конюктуру ринку, тому що, питома вага виробництва молока незначна.

Для успішного функціонування будь-якого підприємства будь-якої галузі необхідною умовою є наявність ринків збуту. І ще необхідною умовою має бути те, щоб ці ринки забезпечували повну реалізацію виготовленої продукції.

 Виробничо-економічні зв’язки сільськогосподарських підприємств з переробними підприємствами які займаються м'ясо-молочною продукцією слід розглядати як один з ознаків узгодженої роботи. У даній системі основною ланкою  виробництва готової продукції є переробні підприємства, які зв’язують стадію виробництва і готової продукції.

В науці розрізняють місцеві ринки, тобто ті які тяжіють до місць вироблення продукції, в виробництві молока якраз ці ринки відіграють вирішальну роль. Так як молочна продукція, є швидкопсующою продукцією, то наявність місцевих ринків з достатнім попитом на продукцію є запорукою успішного виробництва. Розрізняють ще регіональні ринки, але в теперішніх умовах на них орієнтуються тільки ті господарства, які мають високу інтенсифікацію виробництва, високу якість молока.

Функції переробних підприємств зводяться до того, щоб виступати в ролі організаторів економічних взаємовідносин і керівників технологічного циклу. Виробничі зв’язки підприємств з виробництва мяса і молока, його реалізації і переробки повинні бути організовані таким чином, щоб швидше і без суттєвих втрат продукції забезпечити рух її до споживача. Організація виробничих зв’язків створює умови і швидкість руху продукції в ході реалізації, транспортне забезпечення, наявність посередників тощо [4, с.154].

З даних таблиці 2 видно, що продукції, худоби та птиці (на забій) у 2006-2010р.р. зменшилось на 72,4%, у господарств населення на 44,2%,  в сільськогосподарських підприємствах зросла на 52,2%, в інших господарських структурах збільшилось у 2,5р.

Молока та молочних продуктів зменшилось на 76,7%, в господарствах населення – 70,7%, в інших господарських структурах на 53,1%, в сільськогосподарських підприємствах збільшилось на 3,4%.

 

Таблиця 2.

Надходження продукції тваринництва на переробні підприємства, тис. т

Види продукції

2006р.

2007р.

2008р.

2009р.

2010р.

2010р. до 2006р., %

Худоба та птиця (у живій вазі)

Надійшло – усього

36,5

56,1

40,0

21,9

27,1

74,2

В тому числі від сільськогосподарських підприємствах

9,0

18,8

13,9

8,4

13,7

152,2

Господарства населення

26,9

37,1

22,7

11,6

11,9

44,2

Інших господарських структур

0,6

0,2

3,4

1,9

1,5

у 2,5р.

Молоко та молочні продукти

Надійшло – усього

186,0

221,7

187,6

143,1

142,6

76,7

В тому числі від сільськогосподарських підприємствах

47,5

46,1

51,0

50,5

49,1

103,4

Господарства населення

113,1

149,6

124,9

81,2

80,0

70,7

Інших господарських структур

25,4

26,0

11,7

11,4

13,5

53,1

 

Цілком логічно, що в поточні ситуації дефіциту молока, переробника більше турбує не стільки якість сировини, скільки проблема де його взяти в достатній кількості і за прийнятною ціною. Однак слід пам’ятати, що Україна має міжнародні зобов'язання перед СОТ та ЄС, а останнім часом й Митним Союзом, які стосуються, в тому числі і якості молока. Зараз багато молокопереробних підприємств, з огляду на дефіцит сировини, не мають можливості дотримуватися відповідність рівня його якості вимогам міжнародних стандартів. Але це питання буде ставати все гостріше, тому його рішення є для галузі надзвичайно важливим [1, с.41].

У нинішніх умовах основними проблемами розвитку галузі скотарства є: недостатня частка власного виробництва молока  і м'яса у формуванні відповідного балансу країни, що не забезпечує необхідний рівень її продовольчої безпеки; нарощування імпорту м’ясної і молочної продукції, не конкурентоспроможність вітчизняної галузі скотарства у порівнянні з аналогічним сектором країн з розвиненим скотарством; недостатній рівень розвитку племінної бази скотарства, високий ступінь зносу основних виробничих фондів галузі; негармонізованість вітчизняного ветеринарного законодавства з міжнародними нормами і правилами, що обмежує можливості експортної стратегії вітчизняного скотарства.

У перспективі поліпшення соціально-економічного стану в державі забезпечить збільшення доходів населення і відповідне зростання попиту на продукти тваринництва. Але тоді скотарство повинно розвиватися на інноваційній основі з залученням кращих вітчизняних і зарубіжних технологій, селекційних досягнень. Заходи державної підтримки галузі мають концентруватися на підтримці високотехнологічних виробництв, стимулювання реалізації регіональних модернізаційних програм, проектів, здатних прискорити перехід галузі до якісно нового технологічного рівня, що дозволить вийти на забезпечення нової якості життя і скласти конкуренцію на світовому ринку продуктів тваринного походження. Пріоритетну державну підтримку має отримати спеціалізоване скотарство, яке не вимагає великих капітальних вкладень, значних об'ємів використання зернофуражу і базується на значних можливостях відгодівлі на основі ефективного використання луків і пасовищ.

Висновки. Зменшення поголів'я ВРХ зумовлює зниження виробництва м'яса та молока, що призводить до імпорту даної продукції з інших країн з метою задоволення потреб населення. Для ефективного функціонування галузі ринку продукції скотарства необхідний чітко сформульований організаційно-економічний механізм. Він повинен ґрунтуватись на державній підтримці галузі скотарства, залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в галузі; забезпечення підтримки особистих селянських, фермерських господарств у веденні тваринництва; будівництво нових великотоварних ферм; необхідність розробки комплексної державної програми розвитку даної галузі на найближчі роки; зниження ціни на мінеральні добрива, технічне оснащення, пальне. Лише в такий спосіб можна забезпечити формування повноцінного цивілізованого ринку продукції скотарства.

 

Література.

1. Порівняльний аналіз різних варіантів підтримки виробників молока із урахуванням досвіду інших країн [Електронний ресурс]. – Режим доступу : agribusiness.kiev.ua/img/zstore

2. Сільське господарство Львівщини : стат. зб. – Львів : Головне управління статистики у Львівській області, 2011. – 174с.

3. Саблук П.Т. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції: Практ. Посібник / За ред. П.Т.Саблука.-К.:ІАЕ, 2000.-348с.

4. Шолудько О.В. Ринок продукції скотарства: проблеми і перспективи/ Шолудько О.В., Біттер О.А., Березівський З.П.- Львів: Українські технології, 2004.-208с.

Стаття надійшла до редакції 19.02.2013 р.