УДК 336.71

 

В. В. Коваленко,

д. е. н., професор кафедри банківської справи

Одеського національного економічного університету, м. Одеса

 

ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА ВЗАЄМОДІЯ БАНКІВ І ПІДПРИЄМСТВ

 

V. V. Kovalenko,

d. е. s., professor of department of banking of the of

Odesa of national economic university, Odesa

 

FINANCIAL- CREDITING CO-OPERATION OF BANKS AND ENTERPRISES

 

Визначено економічну сутність фінансово-кредитної взаємодії банків і підприємств. Обґрунтовано роль кредитних відносин у фінансово-кредитній взаємодії. Запропоновано модель та склад фінансово-кредитної взаємодії банку і підприємства.

 

Economic essence of financial- crediting co-operation of banks and enterprises is certain. The role of credit relations is reasonable in financial- crediting co-operation. A model and composition of financial- crediting co-operation of bank and enterprise are offered.

 

Ключові слова: фінансово-кредитна взаємодія, банк, підприємство, кредитні відносини, капітал.

 

Keywords: financial- crediting co-operation, bank, enterprise, credit relations, capital.

 

 

Постановка проблеми. Фінансово-кредитні відносини є однією з найважливіших категорій ринкової економіки, яка відображає реальні взаємозв'язки та відносини суб’єктів господарювання в економічному житті суспільства. Фінансово-кредитна взаємодія банків та підприємств завжди була та залишається важливим важелем стимулювання розвитку виробництва та являє економічні взаємовідносини з приводу зворотного руху запозиченої вартості. Фінансово-кредитні взаємовідносини забезпечують трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражають стосунки між банком-кредитором та підприємством-позичальником. За їх допомогою вільні кошти підприємств, приватного та державного сектору акумулюються в банках, перетворюючись у позичковий капітал, котрий передається на основі договору за плату в тимчасове користування іншим підприємствам. Отже, фінансово-кредитна взаємодія в ринковій економіці являє собою еластичний механізм переливання капіталу з одних галузей в інші та регулювання норми прибутку. З іншого боку, фінансово-кредитна взаємодія є інструментом підтримки безперервності кругообігу фондів підприємств та обслуговування процесу реалізації товарів.

Аналіз останніх публікацій. Значний науковий внесок у дослідження питань розвитку банківської діяльності та фінансово-кредитної взаємодії банків і підприємств зробили українські вчені та фахівці, зокрема, Ф.Ф. Бутинець, А.М. Мороз, М.I. Савлук, В.В. Пятенко, М.М. Буднік, З. М. Васильченко, О.В. Васюренко, В.К. Галіцин, В.М. Кравець, Матвієнко, А.А. Пересада, В.В. Рисін, В.С. Стельмах, а також російські науковці О.І. Лаврушин, М.З. Бор,

П.В. Масленченков, О.П. Орлюк, О.Ф. Ширинська та вчені закордонних країн, такі як Дж. К. Барлтроп, Д. Нотон, Ван Хорн Дж., Миллер Роджер Лерой, Ф. Джозеф та інші.

Водночас, коло проблем, пов’язаних з фінансово-кредитною взаємодією банків та підприємств не знайшли належного відображення в науковій літературі. Так, зокрема, відсутні науково-методичні підходи, які б дозволяли оцінити вплив на політику та стратегію фінансово-кредитної взаємодії банків і підприємств зовнішньої макроекономічної системи, недостатньо висвітлені методи управління ризиками фінансово-кредитної взаємодії банку тощо.

Постановка завдання. Визначити основні напрями фінансово-кредитної взаємодії банків і підприємств.

Виклад основного матеріалу. Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, яка ґрунтується на ринкових принципах ведення господарства, зумовила необхідність змін у фінансово-кредитній сфері економіки, котра забезпечує рух грошових пото­ків, створюючи ринкові умови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери за аналізом літератури [5; 9] є банківська система, якій належить провідне місце в загальному механізмі організації та регулюванні системи ринкового господарства. Від функціонування цієї системи залежить успіх економічного, технічного та соціального розвитку країни.

Банківська система України є одним із найбільш розвинутих елементів ринкового господарського механізму. Реформування банків при переході до ринку розпочалося раніше за інші сектори економіки, що визначалося роллю банків при вирішенні завдань перехідного періоду. Проте, як свідчить аналіз літератури [6,10] незважаючи на позитивні зрушення, банківський сектор України залишається недосконалим та не відповідає вимогам сучасної конкурентоспроможності економіки. Як результат українські банки, особливо після світової фінансової кризи 2008 р. не ефективно виконують свої основні функції у сфері фінансово-кредитної взаємодії з підприємствами в частині: мобілізації грошових ресурсів для кредитування підприємств; наданні довгострокових позик на взаємовигідних умовах.

Таким чином, банки протягом останніх років не ефективно здійснюють посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників та не в повній мірі виконують функцію створення й регулювання грошового ресурсу. За аналізом літератури  [13; 15] виконання цих функцій банками, пов’язане з наступними проблемами: утрати довіри до банків, що знижує можливості мобілізації ресурсів; низький рівень довгострокового кредитування (короткостроковим кредитам належить більше 60 % кредитного портфеля банків); низький рівень взаєморозрахунків з підприємствами.

На сучасному етапі з, одного боку банки належним чином не можуть задовольнити попит на кредитні капітали, насамперед з боку підприємств, які постійно відчувають дефіцит платіжних засобів, а з іншого підприємства не можуть надати необхідні гарантії  кредитоспроможності.

Таким чином, фінансово-кредитні взаємовідносини комерційних банків та підприємств доцільно розглядати у взаємодії з банківською та економічною  системою, як показано на рис. 1.

 

Рис. 1. Модель комплексу фінансово-кредитних взаємовідносин

(опрацьовано з урахуванням думок [2; 6;8])

 

Зазначимо, що за умов, коли банки насамперед спеціалізуються на посередницькій діяльності [1], яка пов’язана із залученням грошових коштів на ринку фінансових ресурсів з метою продажу підприємствам, для їхньої ефективної фінансово-кредитної діяльності однаково важливими є операції із залучення коштів та їх розміщення.

Банківську діяльність щодо взаємовідносин з підприємствами можна розглядати як реалізацію посередницьких операцій на фінансово-кредитному ринку, які виконують спеціалізовані фінансові установи на підставі закону під наглядом держави. Таким чином, комерційний банк, як, перш за все, кредитна установа, на думку авторки, повинен проводити діяльність за наступними критеріями: прибутковість діяльності, утворена за рахунок операцій залучення та розміщення ресурсів та комісії за надані послуги; стратегія діяльності банку повинна полягати в пошуку та залученні дешевих ресурсів з метою їх розміщення за найвищою доцільною ставкою; обґрунтований ризик повинен відповідати величині власного капіталу та сформованих резервів; безпека банку та позичальника повинна гарантуватися на основі партнерських відносин, розвитку послуг та за взаємної зацікавленості.

Сутність фінансово-кредитної взаємодії обумовлена змістом, функціями та місцем кредиту як самостійної економічної категорії, а також видами кредитних відносин, організаційною структурою банківської системи та  її функціями  з регулювання  кредитних відносин.

За аналізом літератури [7; 1188; 14] реалізація функцій кредиту відбувається в процесі кредитування підприємств. Процес кредитування складається зі стадій надання, використання та повернення позиченої вартості. Таким чином, фінансово-кредитна взаємодія банку та підприємства являє систему організаційно-економічних методів, на основі яких реалізується мета кредиту в суспільному відтворенні (рис. 2).

 

Рис. 2. Модель та склад фінансово-кредитної взаємодії банку і підприємства (складено автором)

 

Склад фінансово-кредитної взаємодії виявляє елементи, а структура відображає взаємозв’язки, які забезпечують взаємодію та збереження основних властивостей при зовнішніх та внутрішніх змінах. Урахування правових та економічних умов в яких функціонує механізм фінансово-кредитної взаємодії дозволяє виділити його головні елементи. Зокрема, такими елементами можна вважати суб’єкти кредитних відносин, тобто банк та підприємство.

Доцільно зауважити, що спільність інтересів учасників фінансово-кредитної взаємодії, тобто підприємства та банку досягається на основі конкурентного середовища, рівноправності та взаємної відповідальності. Зокрема, банки, встановлюючи процентну ставку за кредитом, виходять з того, що розмір плати за кредит повинен бути більшим, ніж проценти, які сплачені за залучені ресурси. При цьому верхню межу процентної ставки банки встановлюють у відповідності потреб та пропозиції на фінансово-кредитному ринку.

З іншого боку, для  підприємств основною умовою сплати процентів та повернення кредиту є конкурентоздатність продукції, яку можна реалізувати з  прибутком, необхідним для забезпечення внутрішніх потреб підприємства та сплати обов’язкових платежів і податків. Формою реалізації спільних інтересів у фінансово-кредитних відносинах між банком та підприємством є  кредитна угода, яка приводить у дію процес кредитування.

Таким чином, основним елементом фінансово-кредитної взаємодії банку та підприємства, доцільно вважати процес кредитування, який виявляє сутність кредиту та здійснюється на основі дотримання принципів кредитування учасниками кредитних взаємовідносин, за якими проходить надання, використання та повернення кредиту, а також визначаються умови кредитування

До елементів  фінансово-кредитної взаємодії можна віднести методи кредитування в частині способів організації кредитного процесу, який ґрунтується на способах участі кредиту в обороті коштів підприємства, тобто являє собою форму зв’язку між оборотом фондів та рухом кредитних коштів. Як відомо, у залежності від об’єктів та методів кредитування на практиці розрізняють конкретні види кредитів, які є необхідною ланкою організації кредитних  відносин та одночасно елементом механізму фінансово-кредитної взаємодії між банком та підприємством.

До особливого елементу фінансово-кредитної взаємодії можна віднести кредитну ставку, тобто плату за використання кредитних коштів. В умовах ринкової системи господарювання сутність кредитної ставки за визначенням полягає в тому, що процент є платою за користування позиченим капіталом, відповідно до ціни його придбання. При цьому між  банком та підприємством відносно величини проценту, строків та методів його сплати виникають економічні відносини.

Важливим елементом фінансово-кредитної взаємодії банку та підприємства є маркетинг, який на рівні управління виявляється у функціях маркетингового менеджменту. За аналізом літератури [3; 4; 11] маркетинг, як вид діяльності дає можливість банку забезпечити найбільший успіх в умовах ринкової економіки. При цьому його функції розвиваються з потреби формувати компонент управління взаємодією в кредитному процесі, об’єктом якої є зв’язки з підприємством-позичальником, відносини із залучення та розміщення кредитних ресурсів на основі повного обліку ринкових чинників. У цьому сенсі маркетинг надає можливість постійного професійного аналізу зовнішнього економічного середовища, в якому формується та розвивається кредитний процес, фінансово-кредитного ринку та діяльності підприємств-позичальників кредитних ресурсів. При цьому стратегія поведінки банку на ринку та реалізація елементів стратегії у взаємовідносинах с підприємством  ґрунтується на результатах маркетингового аналізу.

Єдність елементів представленої моделі фінансово-кредитної взаємодії обумовлена змістом перерозподільної функції кредиту та принципів кредитування. Об’єктивною основою цієї взаємодії є виробничі відносини та економічні закони в кредитних відносинах.

Висновки. У фінансово-кредитній взаємодії банків та підприємств виявлено проблеми високої концентрації капіталу у найбільших банках, низький рівень капіталізації банків та низьку кредитоспроможність підприємств.

На сучасному етапі банки не можуть задовольнити потреби на кредитні капітали, а підприємства не виявляють достатнього рівня кредитоспроможності.

Рух вартості у фінансово-кредитних відносинах між банком та підприємством визначається взаємодією кредитних коштів з іншими економічними категоріями на основі еквівалентного грошового обміну між юридично відокремленими товаровиробниками.

Фінансово-кредитна взаємодія системи банку й системи підприємства в ринковій економічній системі забезпечується кредитним потенціалом системи банку та кредитоспроможністю системи підприємства. В свою чергу, кредитний потенціал банку визначено як обсяг кредитних ресурсів у вигляді власних, залучених та запозичених коштів, який банк може ефективно надати в позику підприємству на принципах кредитування, за умови забезпечення резерву ліквідності, а також обсяг «технічних ресурсів» у вигляді матеріальних та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення фінансово-кредитної взаємодії.

Зростання рівня залучення кредитних ресурсів власними засобами банку приводить до підвищення фінансової стійкості, але в той же час, до зменшення ефективності кредитної діяльності за рахунок зниження рівня економічної віддачі від фінансового левериджу.

Мультиплікатор капіталу банку виявляє функцію важеля управління структурою власного та залученого капіталу, за допомогою якого банк може забезпечити необхідну структуру капіталу банку, у вигляді співвідношення власного та залученого капіталів, шляхом формування необхідного балансу між власним капіталом та використанням можливості залучення додаткових фінансово-кредитних ресурсів на ринку.

 

Література

1. Банковская энциклопедия / Под ред. С. И. Лукаш, Л. А. Малютиной. — Днепропетровск: Каисса-Плюс, 2004. - 250 с.

2. Банковское дело: современная система кредитования: учебное пособие/О.И. Лаврушин, О.Н. Афанасьева, С.Л. Корниенко; под ред.засл. деят. науки РФ, д-ра экон. наук, проф. О.И. Лаврушина. - 3-е изд.,доп. - М. : КНОРУС, 2007. - 264 с.

3. Баранов П. А. Банковский маркетинг: особенности рекламы в коммерческих банках / П. А. Баранов // Финансы и Кредит. - 2009. - № 7. - С. 12-13.

4. Беляевский И.К. Маркетинговое исследование: информация, анализ, прогноз: Уч. пособие.- М.: Финансы и статистика, 2007.- 320 с.

5. Васильченко З. М. Комерційні банки: реструктуризація та реорганізація: монографія / З. М. Васильченко. – К. : Кондор, 2004. – 528 с.

6. Васюренко О. В. Фінансова – кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: наук. пр. / О. В. Васюренко – Х.: ХІБС УБС, 2006. 243 с.

7. Ведернікова С.В. Теоретичні основи системної перебудови банківської системи / Ведернікова С.В. // Збірник наукових праць ІV науково – практичної конференції «СПЕЦПРОЕКТ: аналіз наукових досліджень (9 – 14 липня 2008 р.)» м. Дніпропетровськ, 2008. – С. 11-16.

8. Владичин, У.В. Банківське кредитування: навч.посібник/ У. В. Владичин. - К.: Атіка, 2008. -648 с.

9. Вовчак О. Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні : монографія / О. Д. Вовчак. – Львів : Вид-во Львівської комерційної академії, 2005. – 544 с.

10. Гуцал І. С. Банківське кредитування суб'єктів ринку в трансформаційній економіці України. — Л. : ВАТ "БІБЛЬОС", 2009. — 242с.

11. Єпіфанов А. О. Методологічні складові ефективного розвитку банківського сектору економікики України.: Монографія / А. О.Єпіфанов. – Суми: Університетська книга, 2007. – 415 с.

12. Кредитование: Пер. с англ. / Под ред. М. А. Гольцберга, Л. М. Хасан-Бек. — К.: ВНV, 2010. — 384 с.

13. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика / В. Д. Лагутін. – К. : «Знання», КОО, 2008. — 215 с.

14. Матвієнко П.В. Розвиток грошово-кредитних відносин у трансформаційній економіці України / П.В. Матвієнко. – К. : Наукова думка, 2007. - 256 с.

15. Петрук О.М. Банківська справа: Навч. Посіб. / За ред. д.е.н., проф. Ф.Ф. Бутинця. – К.: Конкорд, 2009. – 461 с.

  Стаття надійшла до редакції 03.04.2013 р.