УДК 331.101.6

 

І. В. Хлівна,

к. е. н., доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту

Уманська філія ПВНЗ «Європейський університет»

 

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ринку праці у сільській місцевості

 

I. V. Hlivna,

Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor of Finance and Accounting Branch

Uman PVNZ «European University»

 

 

У статті досліджується стан та особливості функціонування ринку праці у сільській місцевості. Автором розглянуто проблеми, що стосуються розвитку ринку праці, забезпечення зайнятості населення насамперед в аграрному секторі економіки, мотивації аграрної праці, відтворення населення у сільській місцевості Запропоновано та обґрунтовано шляхи розвитку головних напрямків підвищення рівня зайнятості та стабілізації ринку аграрної праці. Доведено, що стратегічною метою державної політики зайнятості є сприяння забезпеченню ефективного використання трудових ресурсів у сільському господарстві, яке забезпечує баланс між попитом і пропозицією робочої сили, відповідність наявної кількості робочих місць професійно-кваліфікаційній робочій силі та зорієнтовано на скорочення ручної, непрестижної та важкої праці.

 

Ключові слова: ринок праці, зайнятість, безробіття, демографічна ситуація, сільське населення, трудові ресурси, робоча сила.

 

 

Постановка проблеми. Оздоровлення соціально-економічної та демографічної ситуації на селі і формування стабільного і ефективного ринку праці у сільській місцевості є однією з найбільш значимих та невідкладних проблем розвитку Української держави. Саме для сільської місцевості характерні депопуляція і старіння населення, суттєві зміни в структурі зайнятості, порушення основних співвідношень у формуванні та реалізації трудової активності, падіння продуктивності аграрної праці та зниження рівня життя сільського населення. Похилий вік і низький професійний рівень зайнятих у сільськогосподарському виробництві вже сьогодні стають гальмом на шляху реформування агропромислового комплексу в цілому. Тому перед наукою та практикою стоїть важливе завдання створення такого соціально-економічного середовища, яке стимулювало б впровадження в практику комплексної стратегії формування зайнятості сільського населення та соціально-економічного розвитку села, що набуває особливої актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми, що стосуються розвитку ринку праці, забезпечення зайнятості населення насамперед в аграрному секторі економіки, мотивації аграрної праці, відтворення населення у сільській місцевості, в останній час знаходять досить широке відображення в економічній літературі. Значну увагу їх вивченню приділяли і приділяють такі вітчизняні вчені: С.І. Бандур, Д.П. Богиня, О.А. Бугуцький, С.Й. Вовканич,   М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, Т.А. Заяць, С.М. Злупко, Є.П. Качан,  Л.В. Транченко, В.М. Шамота, М.В. Шаленко, Л.О. Шепотько, К.І. Якуба та інші. Багато наукових ідей трансформуються на український грунт із зарубіжних джерел. Серед найбільш значимих слід назвати теоретичні розробки С. Брю, Г. Манків,  Я. Корнаї, М. Юхновича, І.С. Маслової,                А.А. Нікіфорової та інших. Разом з тим проблеми сучасного ринку праці сільської місцевості вивчені недостатньо. Ще більшою мірою це стосується зайнятості та формування ринку робочої сили у сільському господарстві регіонів.

Мета статті – є комплексне вирішення питань, які стосуються формування та тенденцій розвитку ринку праці у сільській місцевості.

Виклад основного матеріалу. Ринок праці в сільській місцевості адміністративної області є складовою частиною ринку праці країни. Він розуміється як сукупність соціально-економічних відносин, що мають специфічні територіальні особливості, за допомогою яких здійснюється формування попиту і пропозиції на робочу силу в межах сільської місцевості регіону. Робоча сила маючи фізичні здібності та духовні якості, якими володіє та користується у процесі трудової діяльності, є товаром на ринку праці.

Особливості робочої сили, як товару на ринку праці, визначають його суспільно-географічну сутність. Вона означає, що єдиного ринку праці практично не існує. Він диференціюється за професіями, галузями, регіонами. Трудові ресурси можуть переміщуватися територіально, змінювати заняття. Суспільно-географічну сутність ринку праці визначає також специфіка чинників, які впливають на пропозицію та попит робочої сили, це –територіальні (системи розселення, функціональні типи населених пунктів, територіальний поділ праці), геодемографічні, соціально-економічні, психологічні [2].

Основоположні цілі функціонування ринку праці в сільській місцевості – це забезпечення раціонального використання трудових ресурсів у галузевому та територіальному аспектах, юридичного обґрунтування трудових відносин, суспільного визнання унікальної цінності людської праці, рівності сторін у виробничих відносинах. Для досягнення поставлених цілей ринок уособлює наступні основні функції: суспільний поділ праці, інформаційну, посередницьку, ціноутворюючу, регулюючу.

Згідно з методологічними основами системно-структурного аналізу, ринок  праці доцільно структуризувати за територіальною, галузевою, професійною, соціальною, організаційно-управлінськими структурами. До структурних ознак класифікації ринків відносяться: кількісне співвідношення покупців і продавців товару «робоча сила», умови конкуренції, рівень демографічного навантаження, зайнятості та безробіття на тій чи іншій території [4]. Таким чином, спільними рисами для галузевих та територіальних ринків праці є ідентичність товару, суб’єкти та об’єкти ринку, цілі та функції, ринкова інфраструктура, засоби державного регулювання та місцевого самоуправління. Ці висновки стосуються змісту ринку праці аграрної сфери та сільської місцевості. Разом з тим, цей ринок має певні особливості внаслідок дії особливостей аграрних відносин, провідну роль АПК в економіці, значну питому вагу сільських жителів та сільського способу життя. Відзначимо, що за кількістю зайнятих ринок праці у сільському господарстві в останні роки поділяє перше місце з ринком праці у промисловості (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Потреба підприємств у працівниках за видами економічної діяльності у 2011 році*

(на кінець звітного періоду)

*Розраховано автором за даними Державного комітету статистики України [1]

 

Разом з тим продуктивність праці є дуже низькою. Внаслідок слабкого розвитку демократичного самоврядування у КСП та радгоспах, фермерства, відсутності альтернативи робочих місць в них селяни на практиці залишаються найбільш безправними та дискримінованими по відношенню до права на працю. Рівень заробітної платні на селі є нижчим за рівень оплати міським жителям, що знижує мотивацію праці, призводить до розвитку дрібних неспеціалізованих, отже низькопродуктивних, особистих підсобних господарств. Крім цього, ринок праці у сільській місцевості має найменш розвинуту інфраструктуру (центри зайнятості, біржі праці, центри підготовки та перепідготовки кадрів, інформаційно-рекламні організації, соціально-благодійні фундації) [3]. Це утруднює реальну оцінку становища на ринку праці у сільській місцевості, використання методик кількісного аналізу.

На нашу думку, методика суспільно-географічного дослідження ринку праці у сільській місцевості регіону, це: по-перше – вивчення головних чинників формування ринку (демографічної ситуації та територіальної організації систем розселення), соціально-економічної бази сільських поселень, соціально-екологічної ситуації на селі; по-друге – оцінка рівня та якості життя сільських жителів, умов їх праці; по-третє – системно-структурний аналіз власне ринку праці (попит і пропозиція на робочу силу, рівень зайнятості і безробіття, галузева структура і територіальна організація трудових ресурсів) і, нарешті, прогноз та обґрунтування розвитку ринку праці у сільській місцевості регіону на перспективу.

При оцінці якості працездатного населення необхідно враховувати принаймні три групи ознак – виконувану роботу; професію, освіту; загальну кількість зайнятих та незайнятих. Важливе значення має вивчення соціально негативного явища на ринку праці – безробіття. Насамперед доцільно визначити його структуру та обсяги видів [5]: фрикційного, структурного, циклічного. Але точного виміру безробіття на практиці досягти дуже важко. Значна увага у методиці дослідження ринку праці в сільській місцевості повинна приділятися методам його регулювання. Вони дозволяють зняти соціальну напругу у суспільстві, забезпечують раціональне використання трудових ресурсів, позитивно впливають на соціально-економічний регіональний розвиток.

На формування ринку праці в сільській місцевості найбільше впливають: демографічна ситуація, міграційний рух населення, система розселення, інфраструктура сільської місцевості, соціально-економічні та екологічні умови праці в сільському господарстві. Найбільший вплив на формування ринку праці справляють демографічна ситуація, міграційний рух населення, сільська система розселення; інші фактори меншою мірою впливають на процес формування ринку праці. Зменшення за останні роки природного руху населення приводить до зменшення населення. Це негативно відбивається на забезпеченні трудовими ресурсами насамперед сільського господарства. У статево-віковій структурі на протязі багаторічного періоду переважають жінки (табл. 2). Така особливість є суттєвим фактором формування ринку праці.

 

Таблиця 2.

Економічна активність населення Черкаської області за статтю та місцем проживання у 2011 р.*

(в середньому за період)

*Розраховано автором за даними Державного комітету статистики України [1]

 

Особливо негативним чинником відтворення трудових ресурсів у сільській місцевості є перевищення смертності над народжуваністю практично в 2 рази. По-перше, визначені закономірності є важливими при прогнозуванні розвитку ринку праці. По-друге, вони вказують на пріоритетність застосування засобів демографічної політики (стимулювання народжуваності, матеріальна допомога багатодітним сім’ям, одиноким матерям) в районах, де спостерігається найбільший рівень депопуляції. Інший негативний демографічний чинник впливу на ринок праці в сільській місцевості – старіння населення. Кількість жителів у віці старше працездатного дорівнює 20,0% всіх жителів. Це свідчить про значне демографічне навантаження на працюючих.

Відзначимо, що така демографічна ситуація характерна для всіх національностей, які проживають в Україні. Перспективи покращання ситуації на ринку праці в сільській місцевості повинні базуватися на поєднанні заходів державного, регіонального та місцевого рівнів в єдину систему регулювання ринку. Однією з важливих умов управління та регулювання ринку праці суспільно-географічними методами є його структуризація в територіальному, галузевому, віковому, освітньому, професійному та соціальному структурних зрізах. Програма забезпечення зайнятості має бути широкомасштабною і включати вирішення певного комплексу проблем, пов’язаних з розвитком сільської місцевості. Насамперед це такі підпрограми: розвитку на селі інфраструктури соціально-комунального призначення; економічної допомоги розвитку приватної власності; житлового будівництва; розвитку сільського господарства і раціонального природокористування в сільській місцевості. Важливими каналами фінансування цих програм мають бути: бюджетне фінансування (у всіх розвинутих країнах світу сільське господарство є дотаційним); інвестиції підприємств (надходження з прибутку, від приватизації, із спеціально створюваних фондів); кошти громадських організацій, приватних осіб, селянських спілок (общин).

Крім прямої фінансової підтримки, важливе значення має підтримка вітчизняного виробника на споживчому ринку; заборона ввозу неякісних закордонних продовольчих товарів за демпінговими цінами; забезпечення сприятливого інвестиційного середовища для закордонних інвесторів. Це буде сприяти розвитку агропромислового виробництва і, отже, створенню додаткових робочих місць.

У системі регулювання ринку праці важливе значення має соціальний захист. Він має здійснюватися у відповідності до структури безробітних або частково чи тимчасово непрацюючих. Насамперед це допомога жінкам, непрацюючій молоді, інвалідам, особам, які відбули покарання. Державними органами управління та центрами зайнятості вже проводяться такі важливі заходи регулювання ринку праці у сільській місцевості, як: працевлаштування громадян на основі використання резервів та перерозподілу робочих місць; організація громадських робіт; професійна підготовка та перепідготовка кадрів у відповідності до попиту на робочу силу.

Висновки. Таким чином всебічне дослідження ринку праці у сільській місцевості, тенденцій розвитку безробіття та інших негативних соціальних явищ дозволили здійснити суспільно-географічне обґрунтування головних напрямків підвищення рівня зайнятості та стабілізації ринку аграрної праці. Серед них виділяються насамперед три групи напрямків за функціональними й територіальними ознаками – загальнодержавного, обласного і районного значення. До них належать: політика соціального захисту населення на основі принципів, положень та концепцій Міжнародної організації праці, які визнані в Україні, нормативних та законодавчих актів Української держави, Конституції України; адаптація пропозиції робочої сили до попиту на неї у кількісному та якісному відношеннях з допомогою державного регулювання: підготовка та перепідготовка кадрів, створення нових робочих місць, сприятлива податкова та кредитна політика для підприємств, які їх надають (активні форми соціальної політики); грошові виплати та компенсації найменш соціально захищеним верствам населення (пасивні форми соціальної політики).

При цьому, обов’язковою умовою здійснення названих загальнодержавних заходів є їх територіальна диференціація та галузева й соціальна структуризація у відповідності до територіальних галузевих, статевовікових, освітньо-професійних особливостей ринку праці сільської місцевості, особливо рівнів зайнятості фіксованого та прихованого безробіття. Програма регулювання ринку праці на селі уособлює заходи, які враховують демографічну ситуацію на селі, старіння населення; забезпеченість сільських жителів об’єктами соціальної та виробничої інфраструктури, рівень матеріального забезпечення селян у цілому, роздержавлення, приватизацію, розвиток різних форм власності та організації виробництва, рівень зайнятості та безробіття.

Загальними заходами є підвищення рівня інженерно-комунікаційного облаштування села (нині він у 8-10 разів нижчий порівняно з міським), збільшення обсягу соціально-побутових послуг, розвиток сільської рекреації та екологічний захист села, підвищення загальної культури сільського життя, у тому числі відродження прогресивних національних традицій, звичаїв, свят тощо. Джерелами фінансування цих заходів є:

- впровадження податкових пільг для сільськогосподарських виробників;

- усунення диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію;

- постійна цілеспрямована фінансова підтримка розвитку сільської місцевості державою;

- приватні пожертвування та кошти громадських фундацій соціально-економічного спрямування.

Таким чином, успішність подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва і максимального використання трудового потенціалу села насамперед залежить від раціонального розподілу і ефективного використання трудових ресурсів. Адже високий рівень їх трудової активності і зацікавленості в результатах своєї праці забезпечить відродження аграрного сектору економіки, сприятиме підвищенню ефективності виробництва сільськогосподарської продукції і загальному розвитку держави. Тому стратегічною метою державної політики зайнятості є сприяння забезпеченню ефективного використання трудових ресурсів у сільському господарстві, яке забезпечує баланс між попитом і пропозицією робочої сили, відповідність наявної кількості робочих місць професійно-кваліфікаційній робочій силі та зорієнтовано на скорочення ручної, непрестижної та важкої праці.

 

Список використаних джерел:

 

1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] : офіційний web–сайт. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

2. Формування і ефективність використання трудових ресурсів в сільськогосподарських підприємствах: монографія / О.Ю. Єрмаков, О.В. Величко; Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. — К.: Аграр Медіа Груп, 2010. — 172 с.

3. Чепурко Г. І. Ринок праці в Україні: очікувані зміни за членства в СОТ: монографія / Г. І. Чепурко, Ю. О. Привалов, В. М. Галицький; НАН України, Ін-т соціол. — К.: Наук. думка, 2010. — 173 с.

4. Чернявська О. В. Регіональні аспекти аналізу та регулювання ринку праці України: монографія : в 2 ч. Ч. 2 / О. В. Чернявська; Полтав. ун-т економіки і торгівлі. — Полтава, 2011. — 144 с.

5. Шкільов О. В. Сучасний стан та перспективи розвитку аграрного ринку праці [Текст] : научное издание / О. В. Шкільов // Продуктивність агропромислового виробництва (економічні науки). № 16, 2010 : науково-практичний збірник / Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу. — К. : НДІ «Украгропромпродуктивність», 2010. — С. 81—87.

Стаття надійшла до редакції 30.03.2013 р.