УДК 336.71

 

О. В. Лисенок,

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки

Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, м. Київ

 

ПРОБЛЕМНІ КРЕДИТИ – ФІНАНСОВИЙ ТЯГАР УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ

 

 

В статті розглядається сутність проблемних кредитів та основні способи повернення проблемної заборгованості банків. Досліджуються причини виникнення проблемних кредитів та здійснюється аналіз кредитного портфеля вітчизняних банків щодо питомої ваги проблемної позикової заборгованості.

 

The paper considers the nature of problem loans and basic methods of repayment of bad debts of banks. We investigate the causes of bad loans and the analysis of the loan portfolio of domestic banks on the proportion of bad debt borrowing.

 

Ключові слова: банк, проблемні кредити, аналіз, способи повернення.

 

Keywords: bank, problem loans, analysis, methods of repayment.

 

 

Постановка проблеми. Управління кредитною діяльністю банку є одним із основних напрямів досліджень у банківських установах, адже кредитування завжди було й залишається пріоритетною економічною функцією банків. У зв’язку з цим слід відмітити, що значна проблемна заборгованість в кредитному портфелі банків може призвести не тільки до фінансових втрат, а й до погіршення іміджу тих банків, для яких проблема повернення прострочених кредитів є найгострішою. Адже для таких банків підвищується ризик ліквідності через реальну загрозу масового вилучення коштів вкладниками з банківських рахунків. Усе це дає підстави стверджувати, що зниження проблемної позикової заборгованості банків і попередження появи нових проблемних кредитів є актуальним завданням, від розв’язання якого значною мірою залежить сталий соціально-економічний розвиток країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення економічної літератури свідчить, що кредитна діяльність комерційних банків традиційно перебуває у центрі уваги економістів і залишається сьогодні чи не найбільш дослідженим розділом банківської справи. Значний внесок у розробку питань кредитування комерційними банками зробили сучасні економісти заходу Кристофер Ф. Блюмфілд, В. Лексис, Д. Мак Нотон, Е. Рід, С. П. Роуз, Дж. Ф. Сінкі. Дослідженню теорії і практики організації кредитних відносин за умов наближення до міжнародних стандартів банківського кредитування сприяють праці вітчизняних вчених-економістів В. Л. Андрущенка, О. В. Васюренка, Я. В. Грудзевича, І. С. Гуцала, О. В. Дзюблюка, О. Т. Євтуха, Б. С. Івасіва, Т. Т. Ковальчука, В. Д. Лагутіна, І. М. Лазепка, Б. Л. Луціва, М. І. Мируна, В. І. Міщенка, А. М. Мороза, О. В. Пернарівського, Л. О. Примостки, М. Ф. Пуховкіної, М. І. Савлука. Серед російських вчених слід назвати праці І. Т. Балабанова, Ю. І. Коробова, В. І. Колесникова, О. І. Лаврушина, А. І. Ольшаного, Г. С. Панової, В. В. Кисельова, В. М. Усоскіна, В. А. Челнокова та інших.

Постановка завдання. Банківське кредитування в Україні потребує подальших наукових теоретичних досліджень і практичних розробок з питань удосконалення управління проблемними кредитами комерційних банків для забезпечення стабільного функціонування банківської системи України.

Виклад основного матеріалу. Погіршення якості кредитних портфелів українських банків протягом 2008 – 2010 років пов’язане із зростанням проблемної заборгованості за кредитами. Остання, у свою чергу, була сформована як під впливом макроекономічних чинників, так і в результаті відсутності у докризовий період ефективних систем ризик-менеджменту в українських банківських установах.

У зв’язку з цим слід відмітити, що ефективність управлінських дій щодо покращення якості кредитного портфеля банків певною мірою залежить і від визначення сутності та складових проблемної кредитної заборгованості, оскільки у зарубіжній науково-практичній та юридичній літературі немає однозначного її тлумачення (табл. 1).

 

Таблиця 1. Основні визначення проблемних кредитів у зарубіжній практиці [1]

 

Проте найточнішим, вважаємо, є визначення поняття проблемної позичкової заборгованості банків, наведене у вітчизняній науковій літературі, де проблемний кредит трактується як кредит, за яким вчасно не проведений один або декілька платежів, істотно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, які призводять до сумнівів щодо повернення кредиту [2, с. 188; 3, с. 148].

Таким чином, значна кількість проблемних кредитів у кредитному портфелі банків і їх негативний вплив на фінансову стабільність як окремих банківських установ, так і банківської системи України в цілому, змушують шукати ефективні способи вирішення цієї проблеми.

Узагальнюючи накопичений досвід роботи банків з проблемними кредитами, виокремимо основні методи повернення проблемної позикової заборгованості (рис. 1).

 

 

 

Рис. 1. Основні методи управління проблемними кредитами (складено автором на основі [4, с. 49; 5, с. 42])

 

Слід зауважити, що оцінка кожного з вказаних на рисунку 1 методів повернення банком проблемних кредитів повинна здійснюватись з урахуванням інтересів обох сторін кредитної угоди, а також із врахуванням наявності умов для практичної реалізації цих методів.

З цього приводу відзначимо, що сьогодні банки активно використовують різні методи повернення проблемних кредитів, враховуючи сукупність різних факторів, що визначають можливість і ефективність їх застосування, а також можливості позичальника надалі розрахуватись перед банком за простроченою заборгованістю. Проте якість кредитного портфеля значної кількості банків в Україні залишається вкрай незадовільною. Це дає підстави стверджувати, що самого лише досвіду менеджерів банку і їхньої інтуїції вже недостатньо для того, щоб своєчасно передбачати можливі розміри простроченої й сумнівної щодо повернення позикової заборгованості та своєчасно приймати рішення щодо її попередження і зменшення.

Причини виникнення проблемної заборгованості можна поділити на зовнішні та внутрішні. На зовнішні чинники (фактори) комерційні банки безпосереднього впливу не мають, в основному вони можуть тільки до них адаптуватись. До зовнішніх (макроекономічних) факторів можна віднести:

-  загальний фінансово-економічний стан країни і регіону, в якому банк здійснює свою діяльність;

-  рівень захисту економічних інтересів банківської системи і кожного окремо узятого банку, передбачений законодавством країни;

-  діюча податкова система і рівень оподаткування;

-  середній рівень кредитоспроможності позичальників;

-  інші зовнішні фактори, включаючи події, що носять форс-мажорний характер (зокрема, дефолти платежів по зобов'язаннях держави) [6, с. 233].

Усі ці фактори визначають макроекономічну складову ризику неповернення кредитів і відповідно регіональну складову величини показника питомої ваги простроченої заборгованості.

Внутрішні ж чинники виникнення проблемної заборгованості пов'язані з діяльністю самого банку:

-  недостатня кваліфікація персоналу та система перепідготовки кадрів;

-  неповна та недостовірна інформація про позичальника;

-  недостатньо продумана та розроблена кредитна політика банку;

-  неякісна оцінка кредитоспроможності позичальника;

-  помилки при структуруванні кредиту (щодо терміну, суми, процентів);

-  недоврахування у кредитному договорі інтересів банку;

-  помилки при оцінюванні забезпечення кредиту;

-  недостатній рівень контролю за позичальником після видачі кредиту;

-  перевищення службових повноважень працівниками банку [6, с. 234].

Слід відмітити, що зростання частки проблемних позик у кредитному портфелі  українських банків призводить до зростання непрацюючих активів та скорочує можливості кредитування національної економіки.

Як видно з таблиці 2, до 2008 року простежується стійка тенденція до зниження частки проблемних позик у кредитному портфелі і на початок 2008 року проблемні кредити становили всього 1,31% від загального обсягу кредитного портфеля українських банків, а в абсолютному вираженні це складало 6357 млн. грн.

Проте фінансова криза 2008 року призвела до стрімкого зростання проблемної заборгованості (рис. 2). Частка проблемних кредитів у сукупному обсязі наданих українськими банками позик зростала протягом 2008 – 2010 років. Так, якщо на 01.01.2009 року питома вага проблемних позик у кредитному портфелі вітчизняних банків становила 2,27%, то на 01.01.2011 року вже 11,24%, тобто зросла на 8,97 п. п. В абсолютному вираженні обсяг проблемних кредитів банківської системи України збільшився за 2008 – 2010 роки на 66836 млн. грн. або в 4,7 рази.

 

Таблиця 2. Кредитний портфель вітчизняних банків на 01.01*

*Складено та розраховано автором на основі даних [7]

 

За результатами 2010 року, внаслідок покращення економічної ситуації, темп зростання залишків за простроченими кредитами сповільнився до 21,33%, проте їхня абсолютна сума продовжувала зростати, досягнувши свого найбільшого значення на 01.01.2011 року 84851 млн. грн. Приріст прострочених кредитів практично припинився після 2010 року, що можна пояснити, з одного боку, початком стабілізації економіки, а з іншого – активізацією угод з продажу кредитних портфелів і першими кроками банків у напрямку відновлення кредитування.

 

Рис. 2. Динаміка проблемних кредитів у кредитному портфелі вітчизняних банків станом на 01.01

(складено автором на основі даних таблиці 2)

 

У 2011 році більш високі вимоги до позичальників і посилення банками роботи з оцінки ризиків стримували зростання простроченої заборгованості за кредитами. Упродовж року динаміка прострочених кредитів була різноспрямованою, але в цілому за результатами 2011 року залишки за простроченими кредитами скоротились на 5,6 млрд. грн., або на 6,55%, і на 01.01.2012 становили 79,3 млрд. грн.

Висновки. Узагальнюючи результати проведеного дослідження можна зробити висновок, що банківська система України знаходиться у дуже тяжкому фінансовому стані. Велика кількість прострочених кредитів призводить до втрати довіри до банку з боку вкладників та акціонерів, виникнення проблем з платоспроможністю та ліквідністю, погіршення репутації банку. Крім того, банк несе додаткові витрати, пов’язані з вимогами щодо повернення кредиту, частина активів банку перебуває у формі непродуктивних. Такі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищити прямі збитки від непогашеної позики. Тому вартість проведення ефективної кредитної політики й раціональної організації кредитної роботи в банку, включаючи досвідчену команду кредитного аналізу та контролю, як правило, набагато нижча за витрати з управління проблемними кредитами та збитки, яких можна було б уникнути.

Таким чином, кожний банк у своєму портфелі має проблемні кредити, проте головне питання полягає у встановленні допустимого для банку рівня цих позик у кредитному портфелі та утримання його на певному рівні шляхом процедури максимально можливого зменшення або повернення в повному обсязі заборгованості по кожному окремо взятому проблемному кредиту. Завдання банківського менеджменту під час управління проблемними кредитами полягає в мінімізації збитків за кредитними операціями банку за допомогою відповідних методів управління.

Для належної організації роботи з проблемними кредитами необхідно виробити підходи до ідентифікації потоку клієнтів, що звертаються за реструктуризацією, шляхом їх сегментації, а також, розробити інструментарій реструктуризації та визначити пріоритетність і обмеження щодо його використання, враховуючи інтереси банку та регулятивні вимоги.

Процедура повернення проблемних кредитів не вкладається в однозначні стандартні схеми. Діапазон варіантів вирішення питань широкий: від ліберальних методів «роботи» з боржником до категоричного банкрутства тих, які відверто ігнорують намагання банку узгоджено розв’язати проблему.

 

Література:

1. Александров А. Ю. Управление проблемными активами в кризисных условиях / А. Ю. Александров // Проблемы современной экономики. – 2009. – №1. – [електронний ресурс]: http://www.m-economy.ru/art.php?nArtId=2429.

2. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку: підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. / Л. О. Примостка. – К.: КНЕУ, 2004. – 468 с.

3. Сало І. В. Фінансовий менеджмент банку: навч. посіб. / І. В. Сало, О. А. Криклій. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. – 314 с.

4. Слобода Л. Напрями вдосконалення роботи банків України з проблемними активами в посткризовий період / Л. Слобода, Н. Дунас // Вісник НБУ. – 2011. – №4. – С. 46 – 51.

5. Герасименко Р. Проблемні позики та прогнозування їх частки в кредитному портфелі банку / Р. Герасименко, М. Дегтярьова // Вісник НБУ. – 2012. – №4. – С. 40 – 46.

6. Банківські операції: підручник – 3-тє вид., перероб. і доп. / [А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.]; за заг. ред. д-ра економ. наук, проф. А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608 с.

7. Дані фінансової звітності банків України [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bank.gov.ua.

 Стаття надійшла до редакції 01.10.2012 р.