УДК 330.322:001.8 + 658.0 (477)

 

О. Ю. Біленький,

д. е. н., доцент, професор кафедри маркетингу та комерційної справи,

Донецький національний університет імені Михайла Туган-Барановського,

м. Донецьк

 

ІННОВАЦІЙНІ ОРІЄНТИРИ В ПРОЦЕСАХ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

 

О. Y. Bilenkyi,

Doctor of Economics, associate professor, professor department of marketing and business case

Donetsk national university of economy and trade of a name of Mikhail Tugan-Baranovsky, Donetsk

 

INNOVATIVE LANDMARKS IN THE PROCESS OF DEVELOPMENT OF SMALL BUSINESS: A REGIONAL PERSPECTIVE

 

У статті розглянуто інноваційні орієнтири оцінки потенціалу проекту розвитку підприємства з урахуванням значимості підтримки й регулювання інноваційних проектів малого й середнього інноваційного бізнесу. Удосконалено багатокритеріальну модель оцінки інноваційного потенціалу проекту, орієнтовану на врахування інтересів суб'єктів на рівні галузей і регіонів.

 

In the article the innovative capacity assessment guidelines of the project development of the company, considering the importance of support and management of innovative projects of small and medium-sized innovative businesses. Improved multi-criteria evaluation model innovation potential of the project, focused on the interests of the subjects at the level of industries and regions.

 

Ключові слова: інноваційні орієнтири, потенціал проекту, малий та середній бізнес, оцінка потенціалу, інтереси суб’єктів.

 

Keywords: innovative orientation, potential project, small and medium-sized businesses, capacity assessment, the interests of stakeholders.

 

 

Постановка проблеми. Технологічне оновлення національної економіки і перехід на інноваційний шлях розвитку тісно пов’язаний із завданням ефективного державного регулювання розвитку малого і середнього інноваційного бізнесу.

Розподіл бюджетних коштів, як найбільш вагома частина підтримки інноваційного бізнесу, залежить, в першу чергу, від інструментального механізму оцінки перспективності інновацій і найголовніше від значущості інноваційних проектів з погляду розвитку як національної, так і регіональної економіки. Суб’єктивізм системи відбору, невизначеність критеріїв при оцінці пріоритетності і якості інноваційних проектів є своєрідними обмежувачами результативності цільових програм активізації малого і середнього бізнесу. Складність визначення об’єктів фінансової підтримки обумовлена різноманітністю інноваційних проектів, відмінністю в рівнях їх інноваційної спрямованості, багатофакторністю соціально-економічних ефектів в середовищі реалізації, різними можливостями підтримки малого і середнього інноваційного бізнесу на макро- і мезорівнях.

В зв’язку з цим актуальним є завдання науково-методичного забезпечення управління інноваційним розвитком малого і середнього бізнесу, розвитку системної оцінки якості інноваційних проектів, а також розробка алгоритмів управління, що дозволяють погоджувати інтереси бізнесу і суб’єктів мезорівня.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема інноваційного розвитку економіки, пошуку шляхів подолання технологічної відсталості через управління науково-технічними інноваціями є предметом особливої уваги багатьох економістів. Загальнотеоретичні підходи до управління інноваціями досліджувалися в роботах таких ученных як Е. Друкер, М. Портер, Н. Рігс, Б. Санто, Й. Шумпетер та ін. Проблеми сучасних тенденцій розвитку інноваційної діяльності досліджуються С. Ілляшенком [4], П. Завліним, А. Прігожіним та ін. Значний внесок до вивчення інноваційної сфери мезорівня внесли такі учені, як: О.І. Амоша [1], Л.А. Баєв [2], О.Д. Вайсман, Л.І. Гохберг, Т.О. Загорна [3], Р.М. Лепа, В.Б. Чернов та ін. Разом з тим, недостатня увага приділяється теоретичним аспектам управління інноваційними проектами малого і середнього бізнесу на мезорівні.

Вимагають розробки прикладні аспекти оцінки інноваційних проектів, критерії вибору напрямів державної підтримки з урахуванням інтересів регіону, методи і моделі багатокритеріальної і факторної оцінки інноваційного потенціалу проектів з метою підвищення об’єктивності оцінки.

Виклад основного матеріалу. В умовах ринкової економіки інноваційний бізнес вимагає державного регулювання і, перш за все, там, де локалізовано інноваційні підприємства, там де помітні їх очевидні ефекти, тобто на макро- і мезо- рівнях. На користь управлінського розкриття і однозначності сприйняття підходів до державної підтримки інноваційних проектів малого і середнього бізнесу, в сучасних дослідженнях вчених економістів постійно уточнюється базовий понятійний апарат.

Перш за все, необхідно розмежувати поняття «інновація» і «потенціал інновації». Аналіз сучасних визначень поняття «інновація» по таких характеристиках як: морфологічне значення [5, c. 11], змістовність, цілеспрямованість [6, c. 44], конструктивність [3, c. 22], вимірність і критеріальність [2, c. 27] дозволив визначити інновацію наступним чином – це явище, що припускає комплексний процес створення, розповсюдження і використання нового вигляду виробів, технологій, організаційних форм, можливостей, приводить до динамічного зростання ефективності функціонування об’єктів інноваційної діяльності, формування та закріплення у суб’єкта діяльності конкурентних переваг довгострокового характеру. Останнє, [1, c. 101] має особливе значення «в контексті державного регулювання інноваційної діяльності з урахуванням вимог щодо зростання національної конкурентоспроможності».

Для ухвалення управлінських рішень, щодо державної підтримки проектів, необхідно оцінювати потенціал інновації, який відображає можливий рівень приросту економічної ефективності суспільного виробництва, досяжний з урахуванням всіх можливих напрямів використання інновацій. Через високу спільність і системність поняття «потенціал інновації», з управлінських позицій доцільно виділити:

а) внутрісистемний потенціал інновації – соціально-економічний потенціал інновації і її результатів з урахуванням реалізації і дифузії проектного рішення на мезорівні.

б) загальносистемний потенціал інновації – зовнішня ефективність інновації, можливість впровадження інноваційної ідеї на макроекономічному рівні, з урахуванням використання інновації в різних технологічних рішеннях і її дифузії на макрорівень.

Під інноваційним потенціалом проекту, слід розуміти можливості дії інноваційного проекту на економіку в цілому і розвиток суб’єкта його реалізації і підтримки, з позицій забезпечення зростання ефективності і ефекту функціонування промисловості, з урахуванням раціональних можливостей розвитку регіону і дифузії інновації, що реалізовується проектом. При оцінці інноваційного потенціалу проекту, слід враховувати як потенціал власне проекту, так і потенціал, що реалізовується проектом, конкретною, інновації.

Оцінюючи власне потенціал проекту, слід враховувати його основні проектні характеристики, а саме: технологічний, комерційний і соціально-економічний потенціал і його комерційну результативність. Отримана система категорій дослідження інноваційних орієнтирів в розвитку підприємницьких структур представлена на рис. 1.

Важливу роль в досягненні методологічної результативності дослідження грає класифікація інновацій, прикладне значення якої полягає в можливості побудови фільтру при первинному відборі проектів в системі підтримки.

 

Рис. 1. Орієнтири інноваційного розвитку суб’єктів ринку (авторська розробка)

 

Як відомо, можливий два типи розвитку: адаптаційний (пристосовний) – в рамках незмінних сутнісних системоутворюючих характеристик об’єкту, і біфуркаційний (перебудовний), пов’язаний із зміною сутнісних характеристик об’єкту як системи (рис. 2).

В рамках адаптаційного розвитку нами виділено дві групи інновацій: поліпшуючі (1) – направлені на вдосконалення базисної системоутворюючої технології, і забезпечуючи (2) – створюючи умови динамічної реалізації потенціалу вже використовуваної інновації (організаційно-управлінські, інфраструктурні). Біфуркаційний або перебудовний тип розвитку, пов’язаний, із загибеллю старої і виникненням нової технологічної системи характеризується появою нових, базисних (3) інновацій.

 

 

Рис. 2. Системна класифікація інновацій: 1 – поліпшуюча інновація;

2 - забезпечуюча інновація; 3 - базисна інновація (за дж. [3, с. 44])

 

На нашу думку всі типи інновацій та інноваційні проекти щодо їх реалізації вимагають підтримки з боку державних органів управління, що істотно прискорить динамізм ефективного розвитку як економіки в цілому на макрорівні, так і регіону на мезорівні.

Проте, рівні і механізми підтримки і регулювання «адаптаційних» і «біфуркаційних» інновацій повинні відрізнятися. На нашу думку, підтримка забезпечуючих і поліпшуючих інновацій стосовно малого і середнього бізнесу – це завдання, переважно, державних органів мезорівня. Базисні ж інновації, вимагають додаткового розгляду і підтримки на макрорівні.

З урахуванням важливості вирішення проблем щодо сприяння інноваційним перетворенням на сучасному етапі необхідно узагальнити і систематизувати проблеми оцінки малого і середнього інноваційного бізнесу, що дозволило виділити наступні групи проблем: проблеми критеріїв, оцінки інноваційності проекту, експертизи; оцінки практичної реалізації (табл. 1).

Проведений аналіз дозволив більш обґрунтовано і чітко сформулювати вимоги до багатокритеріальної моделі і методів оцінки інноваційних проектів.

З метою комплексної оцінки інноваційного потенціалу проекту і компенсації відмічених недоліків, в дослідженні [2, c. 26-29] пропонується узагальнена ієрархічна модель багатокритеріальної оцінки інноваційних проектів, що включає, п'ять рівнів дезагрегації узагальненого цільового критерію (рис. 3):

- перший рівень - фокус ієрархії, відображає основну мету моделі – вибір інноваційного проекту малого і середнього бізнесу для підтримки на мезорівні на основі визначення інноваційного потенціалу кожного з альтернативних варіантів проектів.

 

Таблиця 1.

Розгорнута характеристика багатокритеріальної оцінки потенціалу інноваційних проектів

(дж. [2, с. 26-64; 4, с. 250-256])

 

- другий рівень - представлений критеріальними комплексами, які носять якісний характер; до даного рівня відносяться потенціал інновації і потенціал, безпосередньо, проекту;

- третій рівень - представляє групові складові критеріальних комплексів другого рівня; так потенціал інновації – представлений у вигляді сукупності загальносистемного (макроекономічного) і внутрісистемного (мезоекономічного) потенціалу інновацій; потенціал проекту – формують технологічний потенціал, потенціал комерційної ефективності, соціально-економічний потенціали, а також комерціалізуємость проекту;

- четвертий рівень – це, конкретні параметри критеріальних комплексів третього рівня – приватні критерії, порівняння по яких дозволить точніше оцінити представлені до розгляду проекти;

- на п’ятому рівні розташовані безпосередньо об’єкти експертизи, а саме альтернативні інноваційні проекти малого і середнього бізнесу, що піддаються потенційній оцінці.

Вказана модель є основною при визначенні доцільності підтримки інноваційного проекту, оскільки фокусує увагу не тільки на потенціалі проекту, як такого, але і на проектному потенціалі інновації.

Ухвалення рішень щодо конкретизації підтримки здійснюється в умовах невизначеності і риски у зв’язку з чим виникає необхідність систематизації основних методів у відповідності заданій ситуації. При достатній різноманітності методів ухвалення управлінських рішень, сама специфіка інноваційних проектів (відмінність сфер, зміст, технологій і тому подібне) істотно обмежує вибір відповідних методів, найбільш доцільними з яких є експертні.

Результати систематизації вимог щодо характеристик методу оцінки, покликані забезпечити підтримку ухвалення рішень в заданих умовах та потребують:

1) відповідати раціональній логіці людського мислення: забезпечувати можливість попарного порівняння багатокритеріальних завдань по окремих критеріях;

2) повинні бути універсальними, таким, що дозволяє працювати в потоковому режимі;

3) дозволяти вирішити проблему з урахуванням її реальної складності;

4) враховувати, що є безліч альтернатив, індивідуальних експертних оцінок, деколи протилежних а тому несистематизований процес ухвалення рішень позначатиметься на їх якості;

5) дозволяти виявляти недостатній професіоналізм експертів і забезпечувати об’єктивну узгодженість думок;

6) враховувати, що для вибору якнайкращих рішень не завжди вдається побудувати логічний лінгвістичний ланцюжок суджень, що дозволяє ранжувати альтернативні варіанти рішень; необхідний механізм математичного обґрунтування, виражений в кількісному ранжируванні (установки пріоритетів) для можливих рішень;

7) враховувати як наявну кількісну, так і якісну інформацію про переваги особи, що ухвалює рішення.

8) забезпечувати можливість адекватної рангової і кількісної порівняльної оцінки інноваційних проектів в режимі багатокритеріального регулювання.

Відповідно до вказаних вище вимог, з переліку методів ухвалення багатокритеріальних рішень, що розглядається в умовах конкуренції між проектами на мезорівні необхідно виділити два найбільш відповідних і часто використовуваних: метод теорії нечітких множин і метод аналізу ієрархій.

Результати евристичної згортки, що спрощують використання моделі, дозволили отримати вагові коефіцієнти її елементів до 4-го рівня і підтвердили її адекватність для практичного використання (табл. 2).

Істотною є подальша можливість практичного використання отриманих вагових коефіцієнтів при оцінці інноваційних проектів малого і середнього бізнесу в рамках регіональних цільових програм інноваційного розвитку, оскільки ваги визначаються зовнішніми умовами, а не характеристиками власне проектів.

 

Таблиця 2.

Результат евристичної згортки шляхом визначення вагових коефіцієнтів елементів узагальненої ієрархічної моделі

(на основі дж. [2, c. 28])

 

 

Проведена вище лінійна згортка узагальненої ієрархічної моделі дозволяє істотно скоротити часові витрати на відбір проектів за рахунок відсутності необхідності регулярного визначення значущості критеріальних змінних моделі і об’єктивності їх призначення.

Отже не втрачає актуальності покрокова оцінка і відбір проектів малого і середнього інноваційного бізнесу, кожен етап якої припускає відсіювання частини проектів, що дозволить прискорити процес експертизи і понизити витрати на її проведення. За результатами ретельного аналізу сучасних досліджень інноваційної діяльності малих підприємств в роботі [2, c. 35-36] виділено наступні етапи оцінки інноваційних проектів:

- на першому етапі пропонується провести попередню експертизу проекту на відповідність заданим програмою підтримки умовам;

- на другому етапі – визначається ступінь новизни ідеї, що є основою даного проекту. Якщо проект є псевдо інновацією, він виключається з подальшого відбору.

- третій етап припускає багатокритеріальну експертну оцінку проектів на базі існуючих в сучасних дослідженнях та практики бізнесу методів і моделей.

Авторська позиція в цьому питанні принципово не відрізняється від думки дослідників [1-3], але запропонована система критеріїв позбавлена показників що за природою оцінюють саме результативність інновації на мезо- та макрорівнях (наприклад конкурентні переваги підприємства, продукції, зростання іміджу території, пожвавлення інвестицій в галузь і т. ін.)

Таким чином, представлена методика дозволяють оцінити і проранжувати проекти малого і середнього інноваційного бізнесу з погляду доцільності їх державної підтримки на мезорівні, а також дати докладні рекомендації у напрямі доопрацювання представлених до оцінки проектів, що мають регіонально-орієнтований характер.

Окрім ранжирування, пропонована методика (рис. 3) дозволяє визначити «вузькі» і/або значущі місця заявлених проектів і їх найбільш важливі чинники, що сприяє розробці комплексу рекомендацій для претендентів, що отримали незадовільну експертну оцінку, і дозволяє акцентувати увагу на значущих чинниках проектів, що отримали підтримку. Схема факторної оцінки і регулювання розвитку інноваційних проектів представлена на рис. 3.

 

 

Рис. 3. Модель факторної оцінки і регулювання розвитку інноваційних проектів в рамках управління на мезорівні

 

Висновки. Пропонована до реалізації методика дає можливість виявити конкретні недоліки проекту і сформувати рекомендації по його поліпшенню як в процесі доопрацювання, так і в процесі реалізації, що дозволить централізовано регулювати інноваційний потенціал проекту. В результаті - з’являється можливість розвитку інноваційного потенціалу як суб’єкта мезорівня, так і макроекономічного рівня в цілому.

Використання розробленої узагальненої ієрархічної моделі багатокритеріальної оцінки, методу її застосування, механізму і методики факторної оцінки на нашу думку є актуальним, сучасним і доступним способом регулювання підтримки малого і середнього інноваційного бізнесу на мезорівні, що підтверджується відповідними вимогами практики бізнесу.

 

Література.

1. Амоша О.І., Мельцер Л.Г. Інноваційна діяльність у регіональному розрізі: перешкоди, стимули, перспективи / О.І. Амоша, Л.Г. Мельцер //. В кн.: Интеллектуальная собственность. Использование. Внедрение. Передача. / Под общ. ред. Ю.Н. Киклевича - Донецкое региональное отделение Академии технологических наук Украины. – Донецк: МЧП «ВИК». – 2007. – С.40-50.

2. Баев Л.А. Управление инновационным развитием: региональный целевой подход. / Л.А. Баев, М.Г. Литке // Вестник ЮУрГУ. Серия «Экономика и менеджмент». – 2009. -  Вып. 4. - №41 (174). – С. 26-34.

3. Бондарева Л.Н., Влияние прямых инвестиций на формирование конкурентных преимуществ промышленных предприятий: монография. [Текст] / Л.Н. Бондарева, Г.Л. Ярин. – Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. экон. ун-та, 2004. – 451 с.

4. Загорная Т.О. Роль инновационно-инвестиционной стратегии в системе формирования конкурентных преимуществ предприятий // Економічний простір: Збірник наукових праць. - № 23/2. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. – С. 220-227.

5. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: навч. посіб. - 2-ге вид., перероб і доп. [Текст] / С.М. Ілляшенко – Суми: ВТД «Університетська книга»; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – 324 с.

6. Федоренко В. Економічне становище підприємств та інвестиційні процеси / В. Федоренко, Т. Гаврилова // Економіка України. – 2002. - №5. – С. 28-33.

 

 References.

1. Amosha O.I., Meltser L.G. InnovatsIyna dIyalnIst u regIonalnomu rozrIzI: pereshkodi, stimuli, perspektivi / O.I. Amosha, L.G. Meltser //. V kn.: Intellektualnaya sobstvennost. Ispolzovanie. Vnedrenie. Peredacha. / Pod obsch. red. Yu.N. Kiklevicha - Donetskoe regionalnoe otdelenie Akademii tehnologicheskih nauk Ukrainyi. – Donetsk: MChP «VIK». – 2007. – S.40-50.

2. Baev L.A. Upravlenie innovatsionnyim razvitiem: regionalnyiy tselevoy podhod. / L.A. Baev, M.G. Litke // Vestnik YuUrGU. Seriya «Ekonomika i menedzhment». – 2009. - Vyip. 4. - #41 (174). – S. 26-34.

3. Bondareva L.N., Vliyanie pryamyih investitsiy na formirovanie konkurentnyih preimuschestv promyishlennyih predpriyatiy: monografiya. [Tekst] / L.N. Bondareva, G.L. Yarin. – Ekaterinburg: Izd-vo Ural. gos. ekon. un-ta, 2004. – 451 s.

4. Zagornaya T.O. Rol innovatsionno-investitsionnoy strategii v sisteme formirovaniya konkurentnyih preimuschestv predpriyatiy // EkonomIchniy prostIr: ZbIrnik naukovih prats. - # 23/2. – DnIpropetrovsk: PDABA, 2009. – S. 220-227.

 

 

 

Стаття надійшла до редакції 31.05.2013 р.