EnglishНа русском

Ефективна економіка № 6, 2013

УДК 336.143.01

 

А. М. Вдовиченко,

к. е. н., завідувач науково-дослідного відділу економіко-математичного моделювання, аналізу та прогнозів

Науково-дослідного інституту фінансового права, Національний університет Державної податкової служби України , м. Ірпінь

Г. В. Орос,

студентка, Національний університет Державної податкової служби України, м. Ірпінь

 

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ДЕРЖАВНИХ ВИДАТКІВ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

 

A. M. Vdovychenko,

candidate of economic science, the head of economic modeling, analysis and forecasts research department in Researching

Institute of Financial Law,  National University of State Tax Service of Ukraine, Irpin

H. V. Oros,

student, National University of State Tax Service of Ukraine, Irpin

 

THEORETICAL ASPECTS OF RELATIONSHIP BETWEEN PUBLIC EXPENDITURES AND ECONOMIC GROWTH

 

У статті розглянуто основні наукові погляди щодо взаємозв’язку між розміром державного сектора та економічним зростанням. Розкрито специфіку та основні проблеми зв’язку між цими категоріями. Доведено необхідність їх раціонального співвідношення, збалансованості та обґрунтованості для досягнення оптимальних параметрів функціонування економіки.

 

The article deals with basic scientific ideas of relation between public sector size and economic growth. Specificity and major problems of the relation between these categories are indicated. Was proved the necessity of rational relationship, balance and validity between analyzed categories for achieving the optimum parameters of economy.

 

Ключові слова: фіскальна політика, державні видатки, економічне зростання, податки, державний сектор.

 

Keywords: fiscal policy, public expenditure, economic growth, taxes, public sector.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді. Ефективність державної перерозподільної політики тісно пов’язана з питанням взаємозв’язку економічного зростання та динаміки державних витрат. У зв'язку із цим, у сучасній економічній науці й практиці незаперечну актуальність становлять питання оптимального співвідношення обсягу й структури державних видатків і, відповідно, ступеня навантаження на економіку. Усестороннє вивчення цих проблем дозволить розробити коректну й ефективну державну економічну політику, сформувати систему механізмів забезпечення достатнього інтенсивного економічного зростання національної економіки та забезпечити збалансований розвиток країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню взаємозв’язку  економічного зростання та державних видатків присвячені праці відомих закордонних вчених, таких як Т. Лінд, Г. Олсон, А. Берг, М. Хенкенсон, Аткінсон, С.Фольстер, Р. Солоу, П. Сондерс. Вагомий внесок у вивчення сутності економічного зростання та впливу державних видатків також здійснили Р. Барро, Й. Агель.

В Україні дослідженням проблем щодо підвищення ефективності видатків бюджету займалися лише у ракурсі впровадження програмно-цільового бюджетування, теоретичні засади якого розглядалися у працях Бабич Т.С., Запаріна І.В., Жибера Т.В., Кульчицького М.І., Перуна І.Ю., Федосова В.М., Чугунова І.Я. та інших.

Водночас поза увагою дослідників перебувають проблеми виявлення можливостей стимулювання економічного зростання за допомогою державних витрат. У цілому аналіз наукової літератури дає змогу констатувати, що в сучасній фіскальній сфері існує ряд об’єктивних протиріч у поглядах вчених стосовно діалектичного зв’язку, який існує  між  цими двома категоріями.

Виявлені протиріччя обумовили необхідність вивчення впливу державних видатків на економічне зростання та ідентифікації чинників, які опосередковують такий зв'язок.

Постановка завдання. Метою статті є теоретичне обґрунтування взаємозв’язку державних видатків та економічного зростання держави та розробка заходів з підвищення ефективності витрат в Україні.

Виклад основного матеріалу. Організація ефективного використання бюджетних коштів  необхідна  в  будь-якому  сучасному  суспільстві,  оскільки  це  суттєво впливає на досягнення оптимальних параметрів функціонування економіки та вирішення пріоритетних завдань держави.

Теоретичним підґрунтям досліджень взаємозв’язку економічного зростання та державних видатків  виступає неокласична та ендогенна модель зростання.

У неокласичній моделі підкреслюється важливість заощадження і накопичення капіталу як основної умови економічного зростання. Однак, у кінцевому підсумку, швидкість росту зводиться до константи, яка не залежить від норми заощадження. Вона визначається факторами, які є екзогенними по відношенню до моделі - кількістю населення і технологічним розвитком.

Основний постулат теорії полягає у тому, що в середньостроковому періоді зниження податків на капітал може призвести до збільшення заощаджень і більш високих темпів зростання. Однак, при цьому країна з неефективною податковою системою в довгостроковій перспективі може демонструвати такі самі темпи економічного росту,  як і її сусіди, але рівень виробництва буде значно нижчим.

Загалом неокласична модель є корисним інструментом для структурування теоретичних знань, пов’язаних з економічним зростанням. Модель є спрощеною і  зосереджує увагу на кількох центральних механізмах, які детермінують зростання економіки країни. Проте, очевидно, що вона має серйозні недоліки. Зокрема, теза, що довгострокові темпи зростання залежать тільки від зовнішніх факторів, викликає більше питань, ніж відповідей.

Основна ідея ендогенної моделі зростання полягає в тому, що виробництво вимагає більше, ніж просто прямих інвестицій у фізичний капітал і використання живої праці. Інвестиції в знання, людський капітал, суспільну інфраструктуру, також важливі. З цієї розширеної концепції капіталу випливає, що постійна або зростаюча віддача для факторів виробництва є основою довгострокового зростання.

Повертаючись до питання взаємозв’язку між  темпами економічного зростання та державними видатками, варто відзначити, що на думку багатьох експертів одночасної жорсткої кількісної залежності, вираженої певними величинами, між цими поняттями не існує. Причина полягає в тому, що існує, багато чинників, які опосередковують такий зв'язок.

 Значний внесок в розвиток знань стосовно економічного зростання та державних видатків здійснено Робертом Дж. Барро [1]. В своїй праці він наводить переконливі емпіричні докази того, що великий державний сектор є перешкодою зростання економіки. Він пояснює такий стан речей тим, що з одного боку, держава забезпечує суспільні товари та послуги (суспільні блага) і амортизує ринкові коливання, а з іншого – політика втручання генерує свої власні витрати при цьому підвищуючи податкове навантаження і спотворюючи стимули. Таким чином,  можна дійти висновку, що існує певна рівновага між розміром  та ефективністю поєднання державного сектора. Під ефективністю слід розуміти здатність уряду трансформувати свої доходи в суспільні товари та послуги, які стимулюють зростання [1].

Аналогічного висновку з приводу існування негативного впливу на зростання значного розміру державних витрат доходять С.Фольстер та М. Хенкрексон [2]. Ними зосереджується увага на важливості огляду питань пов’язаних з економетричними проблемами досліджень.

У той же час, кілька останніх статей, які стосуються впливу державних витрат на економічне зростання спростовують такий негативний ефект. Так, наприклад, у оглядовій статті Йонас Агель, Томас Лінд і Генрі Олсон [3] роблять висновок, що «теоретичні та емпіричні дані ... не дають підстав стверджувати про позитивний, негативний або неіснуючий зв'язок між цими явищами». Аткінсон [4] стверджує, що «вивчення сукупності відносин між економічними показниками і розміром державного сектору не супроводжується переконливими доказами». Слемрод [7] робить більший акцент на економетричних проблемах у більшості побудованих моделей «немає ніяких переконливих доказів того, що розмір державного сектору має позитивний чи негативний вплив на рівень (темп) зростання тому, що фундаментальним задачам ідентифікації ще не приділено належної уваги».

Дані припущення також знаходять свій відгук і в роботі російського вченого Р. Нігматуліна, який зазначає, що темп економічного зростання є функцією багатьох змінних та чинників. Деякі з них неможливо виразити кількісно, зокрема рівень чесності в бізнесі та у державних органах, національні традиції, бережливість, самопочуття нації та багато інших чинників. Побудова залежності економічного зростання з однієї числової змінної (макроекономічного параметра) за даними різних країн, що характеризуються великою кількістю макроекономічних параметрів і нечислових характеристик, що впливають на економіку і суттєво різняться між собою, має дати величезне розсіювання точок [6].

Для отримання більш повного уявлення щодо існування залежності між економічним зростанням та державними видатками, а також факторами, які опосередковують такий зв'язок, можна розглянути дослідження групи грецьких вчених [7]. В роботі розглядається зв'язок між фіскальним розміром та економічним зростанням на прикладі 64 країн, як розвинених так і країн, що розвиваються протягом чотирьох п’ятирічних періодів з 1980 по 2000. Дослідження побудовано на методології Антоніо Aфoнсо і Давіда Фурцері [8], і полягає в розрахунку міри ефективності державного сектора (PSE). Цей індекс вимірює економічну ефективність державного сектора в процесі досягнення низки цілей державного втручання.

Основним моментом у методології даної наукової праці є порівняння продуктивності уряду в певних сферах економічної діяльності та відповідних витрат, які держава здійснює для досягнення цієї конкретної цілі. Таким чином, щоб побудувати індекс ефективність державного сектора (PSE), потрібно оцінити міру роботи державного сектора (PSP) і міру відповідних витрат державного сектору (PEX) для кожної країни в кожній галузі політики і кожного періоду часу. Ефективність державного сектора (PSE) є співвідношенням величин PSP та PEX. Для того, щоб порівняти показники PSP і PEX (виражені в різних одиницях виміру) між країнами необхідно виразити PSP і PEX кожної країни стосовно середньої PSP і PEX всіх країн вибірки для кожного періоду. Іншими словами, PSP і PEX кожної країни виражені у відсотках від відповідного середнього (нормований рівень 1) рівня значень показників PSP і PEX. Отже, в кінцевому підсумку PSE це індекс, який вимірює ефективність уряду країни стосовно урядів інших країн у кожен період в конкретній галузі політики. Чим більше його значення, тим ефективнішим є уряд країни.

В узагальненому вигляді модель оцінки впливу розміру та ефективності публічного сектору на економічне зростання запропонована авторами  матиме вигляд:

 

 ,         (1)

 

де  – темпи зростання країни i в момент часу t,  – державні видатки в момент часу t, – міра ефективності уряду (PSE або TE) та  включає контрольні змінні.

Розрахунок ефекту від збільшення розміру державного сектора на модель економічного зростання розраховується як відношення часткових похідних  темпу зростання країни до розміру державного сектора:

 

 ,                                     (2)

 

при цьому  – позитивний вплив зростання розміру державного сектору,  – несприятливі наслідки від збільшення розміру державного сектору на економічне зростання.

Оцінені коефіцієнти в (2) є статистично значимими, що дозволяє зробити висновок про те, що у разі коли фіскальний розмір вимірюється як частка державного споживання в ВВП, поєднання розміру та ефективності державних видатків має важливе значення в обґрунтуванні зв'язку між розміром публічного сектору та економічним зростанням [7].

В дослідженні Л-Е. Борге, Т. Фальша, П. Товмо «Ефективність державного сектора: роль політичних та бюджетних установ, їх бюджетної забезпеченості і демократичної участі» [9] висунуто припущення, що економічне зростання держави залежить не тільки від розміру державних видатків, а зокрема від ступеня ефективності надання державних послуг і бюджетної забезпеченості та автономності місцевих органів влади.

Робота супроводжується емпіричними доказами, побудованими на основі оцінки 17 показників у шести сферах державних послуг. До них належать: догляд за людьми похилого віку; початкова і неповна середня освіта; заклади дошкільної освіти; соціальна допомога; опіка над дітьми та охорона здоров’я. У середньому на ці галузі припадає майже 75% видатків місцевих бюджетів. Результати дослідження показали, що централізований бюджетний процес знижує ефективність державного сектора, а сильне політичне керівництво навпаки сприяє підвищенню ефективності.

Отже, наукові праці, присвячені взаємозв'язку між розміром державного сектору і економічним зростанням сповнені суперечливих висновків. Систематизована таблиця порівняння отриманих результатів досліджень різних авторів стосовно взаємозв’язку між розміром державного сектору та економічним зростанням наведена в табл. 1 [10].

 

Таблиця 1. Результати досліджень взаємозв’язку між розміром державного сектору та економічним зростанням

Автор

Міра величини державного сектору

Кількість країн та часовий період

Результати досліджень

Cameron (1982)

Державне споживання

19 країн, 1960–79

Негативна кореляція.

Landau (1983)

Державні витрати

48 країн, 1961–76

Негативна кореляція.

Marlow (1986)

Загальна сума витрат, витрати на соціальні потреби

19 країн, 1960–80

Негативна кореляція.

Saunders (1986)

Загальна сума витрат, витрати на соціальні потреби

14–21 країн,

1960–73 та 1975–82

Результати чутливі до вибору періоду часу і країни.

Saunders (1988)

Загальна сума витрат, витрати на соціальні потреби

15–17 країн,

1960–1980

Результати чутливі до вибору періоду часу і країни.

Agell et al. (1997)

Податки і витрати як частка ВВП

22–23 країни ОЕСР,

1970–90

Негативна кореляція, не стійка до рівня ВВП і демографії.

Fölster and

Henrekson

(2001)

Загальні податкові доходи і витрати

22-29 розвинені країни (7 розвинених країн які не є членами ОЕСР використовуються для тестування моделі на стійкість)

1970-95

Значний негативний ефект від державних витрат.

Dar and

AmirKhalkhali

(2002)

Загальні державні витрати

19 країни ОЕСР

1971-99

На основі регресії кожної окремої країни авторами було отримано негативну кореляцію між розміром державного сектору та економічним зростанням у 16 з 19 країн.

Agell et al.

(2006)

Загальні податкові доходи і витрати

22-23 країни члени ОЕСР

1970-95

Результати дослідження є слабшими при дослідженні країн-учасниць ОЕСР, ніж в праці Fölster і Henrekson (2001), однак відсутня причинна інтерпретація через неодночасність отриманих результатів.

Romero-Avila

and Strauch

(2008)

Загальний та диференційований дохід, загальні і диференційовані витрати

15 країни ЄС

1960-2001, річні дані

Для загального доходу і загальних витрат держави спостерігається негативний і значимий ефект на економічне зростання. Однак, він різниться в залежності від виду податків. Так, для прямих податків, такий ефект є негативним і значущим, в свою чергу для непрямих податків і внесків на соціальне страхування –несуттєвим. Також прослідковується істотний негативний вплив протягом всього аналізованого періоду часу від державного споживання, однак виявлено протилежний ефект від збільшення державних інвестицій.

Colombier

(2009)

Загальні податкові доходи і витрати

21 країни ОЕСР

1970-2001

Стійкий позитивний, хоча і незначний ефект від зростання розміру державного сектора (результат спростовано Bergh та Öhrn (2011)).

Afonso and

Furceri (2010)

Загальні державні доходи і витрати

28 країни ОЕСР та ЄС

1970-2004

Волатильність державних доходів і витрат є шкідливою для зростання.

Bergh and

Karlsson

(2010)

Загальні державні доходи і витрати

24-27 країни ОЕСР

1970 -1995, та 1970-2005

Негативний вплив податків і витрат.

 

Дві важливі відмінності в існуючих дослідженнях стосуються методології визначення розміру держави і типу досліджуваних країн. Зокрема,  можна помітити наступну закономірність: досліджуючи країни, що розвиваються з, як правило, невеликим державним сектором зв’язок між розміром держави і зростанням є позитивними, у той самий час, як у розвинених країнах з великим державним сектором, кореляція між розміром держави і зростанням є негативною [10].

Таким чином, теоретичний аналіз, що ґрунтується на дослідженнях західних економістів, свідчить, що залежність темпів економічного зростання від державних видатків є негативною. Емпіричні дані, що підтверджують такий зв'язок суперечливі, однак можна дійти висновку, що в багатьох країнах все ж таки спостерігається негативна кореляція між загальним розміром державних видатків і економічним зростанням. Іншими словами, збільшення розміру державного сектору на 10 відсоткових пунктів у вигляді податкових надходжень або витрат як частки ВВП у середньому, пов’язані з щорічним зниженням темпів зростання на 1,5 процентних пункти. Той факт, що багато вчених досі ведуть дебати стосовно неоднозначності цих результатів може бути пов'язаний з тим, що у своїх дослідженнях вони використовують різну методику розрахунку розміру державного сектору та тип досліджуваних країн.

Однак, слід зазначити, що не всі видатки гальмують зростання економіки країни, зокрема деякі з проведених досліджень підтверджують факт, що державні видатки на освіту та інвестиції позитивно пов'язані зі зростанням економіки.

Висновки. З огляду на отримані результати аналізу співвідношення між державними видатками та економічним зростанням, головними завданнями бюджетної політики в Україні мають стати: скорочення непродуктивних витрат бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва та окремим категоріям населення, зміцнення дохідної частини бюджету за рахунок удосконалення  системи  оподаткування  й  зміцнення  контролю  за  повнотою  сплати податків, створення системи ефективного фінансового контролю за якісним і цілеспрямованим використанням державних видатків і, нарешті, посилення контролю за розмірами державного боргу, що в кінцевому підсумку надасть можливості для стійкого економічного розвитку країни.

 

Література.

1. Barro R. Economic Growth in a Cross-Section of Countries / R. Barro // Quarterly Journal of Economics. – Vol. 106. – No. 2. – 1991. – pp. 407 – 443.

2. Fölster S., Henrekson M. Growth and the Public Sector: A Critique of the Critics / S. Fölster, M. Henrekson // IUI Working Paper Series. -  No 492. -1997.

3. Agell J., Lindh T., Ohlsson H. Growth and the Public Sector: A Critical Review Essay / J. Agell, T. Lindh, H. Ohlsson // European Journal of Political Economy. – No. 13. – 1997. – pp. 33 – 52.

4. Atkinson A.B. The Welfare State and Economic Performance / A.B. Atkinson // National Tax Journal. -  Vol. 47. – No. 2. – 1995. – pp. 171–198.

5. Slemrod J. What Do Cross-Country Studies Teach about Government Involvement, Prosperity, and Economic Growth? / J. Slemrod // Brookings Papers on Economic Activity. – Vol. 2 . – 1995. – pp. 373 – 431.

6. Нигматулин Р. Об оптимальной доле государственных расходов в ВВП и темпах экономического роста /Р. Нигматулин// Вопросы экономики. – № 3. – 2003. – С. 125 – 131.

7. Angelopoulo К., Philippopoulos A., Tsionas E. Does public sector efficiency matter? Revisiting the relation between fiscal size and economic growth in a world sample / К. Angelopoulo, A. Philippopoulos, E. Tsionas // Public Choice. – No. 137. – 2008. – pp. 245 – 278

8. Afonso A., Furceri D. Government Size, Composition, Volatility and Economic Growth / A. Afonso, D. Furceri // European Journal of Political Economy. – Vol. 26. – No.4. – 2010. – pp. 517 – 532.

9. Borge L-E., Falch T.,Tovmo P. Public sector efficiency: the roles of political and budgetary institutions, fiscal capacity, and democratic participation / L-E. Borge, T. Falch, P. Tovmo // Public Choice. – No. 136. – 2008. – pp. 475 – 495.

10. Bergh A. and Henrekson M. Government Size and Growth: A Survey and Interpretation of the Evidence / A. Bergh, M. Henkson // IFN Working Paper No. 858. – 2011.  – P. 23.

 

References.

1. Barro R. Economic Growth in a Cross-Section of Countries / R. Barro // Quarterly Journal of Economics. – Vol. 106. – No. 2. – 1991. – pp. 407 – 443.
2. Fölster S., Henrekson M. Growth and the Public Sector: A Critique of the Critics / S. Fölster, M. Henrekson // IUI Working Paper Series. -  No 492. -1997.
3. Agell J., Lindh T., Ohlsson H. Growth and the Public Sector: A Critical Review Essay / J. Agell, T. Lindh, H. Ohlsson // European Journal of Political Economy. – No. 13. – 1997. – pp. 33 – 52.
4. Atkinson A.B. The Welfare State and Economic Performance / A.B. Atkinson // National Tax Journal. -  Vol. 47. – No. 2. – 1995. – pp. 171–198.
5. Slemrod J. What Do Cross-Country Studies Teach about Government Involvement, Prosperity, and Economic Growth? / J. Slemrod // Brookings Papers on Economic Activity. – Vol. 2 . – 1995. – pp. 373 – 431.
6. Nigmatulin R. Ob optimal`noi dole gosudarstvennyx rasxodov v VVP i tempax ekonomicheskogo rosta /R. Nigmatulin// Voprosy ekonomiki. – № 3. – 2003. – S. 125 – 131.
7. Angelopoulo K., Philippopoulos A., Tsionas E. Does public sector efficiency matter? Revisiting the relation between fiscal size and economic growth in a world sample / K. Angelopoulo, A. Philippopoulos, E. Tsionas // Public Choice. – No. 137. – 2008. – pp. 245 – 278
8. Afonso A., Furceri D. Government Size, Composition, Volatility and Economic Growth / A. Afonso, D. Furceri // European Journal of Political Economy. – Vol. 26. – No.4. – 2010. – pp. 517 – 532.
9. Borge L-E., Falch T.,Tovmo P. Public sector efficiency: the roles of political and budgetary institutions, fiscal capacity, and democratic participation / L-E. Borge, T. Falch, P. Tovmo // Public Choice. – No. 136. – 2008. – pp. 475 – 495.
10. Bergh A. and Henrekson M. Government Size and Growth: A Survey and Interpretation of the Evidence / A. Bergh, M. Henkson // IFN Working Paper No. 858. – 2011. – P. 23.

 

Стаття надійшла до редакції 19.06.2013 р.