УДК 338.57.87.12

 

А. А. Росляков,

аспірант, Національний університет біоресурсів та природокористування України

 

ФОРМУВАННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ НА РИНКУ ЄС, США ТА УКРАЇНИ

 

А. А. Rosliakov,

post-graduate, National university of life and environmental sciences of Ukraine

 

PRICING AND PRICE REGULATION OF AGRICULTURAL COMMODITIES ON THE MARKETS OF EU, USA AND UKRAINE

 

В статті розглядаються механізми державного регулювання аграрного ринку в країнах ЄС, США та в Україні. Аналізуються законодавчі механізми регулювання, вплив лібералізації законодавства на функціонування ринків. Також, в статті дається оцінка ф’ючерсним ринкам, як одному з найбільш вживаних інструментів управління ціновим ризиком на аграрному ринку.

 

Mechanism of state regulation of agricultural markets in EU, USA and Ukraine is described in this article. In the article analyses of legislation and liberalization of regulatory legislation in agricultural markets is given. Also in the article were estimated futures markets as the most usable instrument of price risk management.

 

Ключові слова: ринки, регулювання, цінова підтримка, ціновий ризик, хеджування, трейдери, волатильність,

 

Keywords: markets, regulation, price support, price risk, hedging, traders, volatility.

 

 

Вступ

Формування ціни на сільськогосподарську продукцію значною мірою залежить від державної політики регулювання цін на аграрному ринку. Кожна країна вирішує проблеми цінових коливань на аграрному ринку та їх регулювання різними методами. В даній статті розглянуто регулювання цін з боку держави на ринках ЄС, США та України.

 Постановка завдання

Ціллю статті є проаналізувати поточну ситуацію із регулюванням цін на сільськогосподарську продукцію в ЄС, США та Україні та надати рекомендації щодо оптимізації процесів цінового регулювання на аграрному ринку України на основі іноземного досвіду.

Результати

Історія регулювання цін на сільськогосподарську продукцію в Європейському Союзі бере свій початок із створення Єдиної Аграрної Політики (ЄАП) в 1957 році після підписання Римського договору. Ідея створення ЄАП виникла в кінці 1950-х на початку 1960-х років, коли країни-засновниці ЄЕС відновили зруйноване Другою Світовою Війною сільське господарство. Шість країн-членів ЄЕС до створення ЄАП мали високі протекціоністські бар’єри для захисту сільськогосподарського виробництва своїх країн. Зазвичай такі, міри набували форми цінової підтримки, що в свою чергу перешкоджало вільній торгівлі товарами, адже правила підтримки суттєво відрізнялися між країнами. Для гармонізації політики підтримки та створення загального ринку між країнами-учасницями була створення ЄАП. Трьома головними принципами якої є: цілісність ринку, перевага продукції спільноти та фінансова солідарність. Результатом такої реформи стало створення вільного аграрного ринку між країнами-учасницями, який зовні був захищений від конкуренції високими тарифами на імпорт продукції з третіх країн з одного боку, та високими інтервенційними цінами всередині спільноти – з іншого. Така ситуація заохочувала фермерів до постійного нарощування обсягів виробництва, тому що їм не потрібно було хвилюватися щодо каналів збуту та цін реалізації своєї продукції. Але згодом, така політика почала породжували величезні дисбаланси через те, що інтервенційна ціна зазвичай була вища світової ціни і перед Європейським Союзом постала криза перевиробництва у секторі сільського господарства. Саме тому в 1992 році ЄЕС взяв на себе зобов’язання відповідно до угод Уругвайського Раунду ГАТТ/СОТ щодо до поступового зниження інтервенційних цін і заміни підтримки сільськогосподарських виробників системою субсидій на гектар угідь.

Це в свою чергу поставило перед фермерами питання цінового ризику та необхідності його мінімізації. Тобто, були створенні умови для повноцінного функціонування ф’ючерсного ринку.

Враховуючи те, що біржова інфраструктура Європейського Союзу є однією з найбільш розвинутих у світі, французька біржа МАТІФ запропонувала ринку свій перший контракт на рапс в 1994 році. З подальшою лібералізацією аграрного ринку були створені ф’ючерсні контракти на пшеницю, кукурудзу та пивоварний ячмінь.

На теперішній час, європейські фермери управляють своїм ціновим ризиком виключно за допомогою ринку ф’ючерсів та опціонів. А ціни на сільськогосподарську продукцію на ринку ЄЕС формуються виключно під впливом попиту та пропозиції і корелюються з іншими світовими цінами.

Хоча слід зазначити, що ЄС продовжує практику використання тарифних надбавок на сільськогосподарську продукцію, яка імпортується до країн спільноти за цінами нижче світових (система розрахунку референтних цін затверджена Європейською комісією).

У Сполучених Штатах Америки історично склалося, що ціноутворення на аграрному ринку відбувалося під впливом попиту та пропозиції. Зважаючи на те, що економіка цієї країни є однією з найдавніших ліберальних економік світу, управління ризиком виникло з еволюції аграрних відносин та відзначилося створенням першого в світі ф’ючерсного контракту на пшеницю в 1865 році в Чикаго. В подальшому, створювалися нові ф’ючерсні контракти, які охоплювали все більше сільськогосподарських культур та мали більшу географію. Саме ф’ючерсні контракті були основним інструментом управління ціновим ризиком для американських фермерів. Тим не менш, впродовж 20-23-х років ХХ століття були введені такі механізми підтримки фермерів як товарні та фінансові інтервенції з боку держави за допомогою яких за рахунок державних коштів викупався надлишок сільськогосподарської продукції в роки перевиробництва, а згодом цей надлишок реалізовувався в роки дефіциту тієї чи іншої сільськогосподарської продукції. Іншою мірою підтримки були фіксовані ціни, які розраховувалися на основі історичних даних та маркетингові доплати. Тобто, державною адміністрацією визначався економічно обґрунтований рівень цін і при реалізації сільськогосподарської продукції нижче даної ціни, фермер отримував субсидію у вигляді маркетингової доплати (marketing loan), яка фактично становила різницю між фіксованою ціною та ціною реалізації. Ці міри на даний час є лише історією, адже вони були скасовані в процесі реалізації політики на підвищення конкурентоздатності місцевого сільськогосподарського виробництва. На даний час, США повернулися до ліберальної політики ціноутворення на аграрному ринку і ф’ючерсний ринок є саме тим місцем, де визначаються ціни на сільськогосподарську продукцію під впливом попиту та пропозиції. Тим не менш, це не означає, що в США відсутні механізми підтримки фермерів. Насправді їх дуже багато, але від підтримки цін на сільськогосподарську продукцію державна підтримка перейшла у площину субсидій, субвенцій та прямих виплат сільськогосподарським товаровиробникам.

Слід також зазначити, що ф’ючерсні ринки у Чикаго та Нью-Йорку стали місцем ціноутворення на сільськогосподарську продукцію для усього світу. Такі ринки ще називають референтними ринками, тобто ринками на котирування яких орієнтуються при встановленні цін на локальних ринках. Вони розширили географію свого функціонування і тепер операції хеджингу проводяться на них операторами ринку з різних куточків світу.

В Україні ціноутворення на аграрному ринку у значній мірі залежить від світової кон’юнктури. Через те, що наша країна у великій мірі інтегрована в світову економіку (а з 2009 року країна є учасницею СОТ) і має потужній експортний потенціал, складається ситуація, коли світові ціни стають цінами попиту в портах Чорного моря мінус ставки фрахту. На даний момент в Україні не існує інструментів з управлянні ціновими ризиками через недосконалість українського законодавства, валютного регулювання, нерозвиненість логістичної та біржової інфраструктури та відсутність потужного спекулятивного капіталу. Саме тому міжнародні трейдери, які оперують в Україні та великі агрохолдинги надають перевагу іноземним майданчикам при хеджування цінових ризиків.

При аналізі ціноутворення на сільськогосподарському ринку України слід розрізнять експортні культури та культури, які переробляються і споживаються переважно всередині країні. В першому випадку ціни повністю залежать від світової кон’юнктури, в другому – ціни є результатом взаємодії попиту та пропозиції на національному ринку. Часто трапляються ситуації, коли цей баланс порушується з боку держави, коли вводяться експортні обмеження у вигляді тарифів, квот та заборони експорту на ті чи інші сільськогосподарські культури, і таким чином ціни на ці культури формуються вже під впливом виключно ситуації на внутрішньому ринку. Це, як правило супроводжується декореляцією цін по відношенню до міжнародного ринку. В цій ситуації вигоди кінцевих споживачів є сумнівними через низьку вартість базової сировини у ціні кінцевої продукції, а втрати сільськогосподарських товаровиробників є значними через недоотримання прибутку у порівнянні з іноземними колегами.

В процесі державного регулювання цін в Україні мають місце такі явища як копіювання іноземного досвіду не враховуючи реальну поточну ситуацію та стан речей в країні. Наприклад, в 2005 році в Україні був створений Аграрний фонд, який мав здійснювати товарні та фінансові інтервенції на аграрному ринку Україні. Цей досвід був запозичений із досвіду США, але ефективність даних заходів є дуже сумнівною в умовах експортної орієнтації сільського господарства країни, низького розвитку внутрішнього споживання та переробки, та бюджетних обмежень фінансування даних заходів. Крім того, ситуація, коли держава в особі чиновників втручається в закупівлю та продаж великих партій сільськогосподарської продукції, завжди буде характеризуватися високим ступенем корумпованості цих операцій і як наслідок обернеться значними збитками для державно бюджету.

Звертаючись до логістичної інфраструктури і її впливу на ціноутворення на аграрному ринку в Україні слід зазначити, що монопольне становище на ринку залізничних перевезень дуже часто призводить до декореляції цін на локальних ринках по відношенню до котирувань в морських портах через неможливість відправити продукцію в напрямку чорноморських портів. Особливо гостро ця проблема стоїть для тих регіонів, які знаходяться далі, ніж  300 км. від чорноморського узбережжя. В 300 кілометровій зоні перевезення здійснюється переважно автотранспортом.

Серед інших інфраструктурних обмежень, які впливають на цінові коливання на місцевих ринках слід відмітити потужності зі зберігання сільськогосподарської продукції. Нестача елеваторів та складів для зберігання призводить до підвищення впливу фактору сезонності у ціноутворенні. Останнім часом ситуація покращується внаслідок інвестицій з боку переважно трейдерських компаній у створення нових потужностей зі зберігання. Проте такі інвестиції є недостатніми враховуючи зростання валового збору сільськогосподарської продукції впродовж останніх років в Україні.

Висновки

Підсумовуючи, ми можемо сказати, що на даному етапі розвитку економіки, країни Заходу усвідомили, що ліберальних підхід у регулюванні аграрних ринків є найбільш ефективним з усіх точок зору. Не дивлячись на останні заяви керівництва Європейського Союзу, які містили в собі звинувачення на адресу ф’ючерсних ринків у високій ціновій волатильності та намагання деяких політиків ввести їх додаткове регулювання, в дійсності ми спостерігаємо все більше розповсюдження принципу невтручання держави в ціноутворення на аграрному ринку в усьому світі. В Україні теж поступово спостерігається еволюція в тому ж самому напрямку, яка виражається в даний час у відсутності обмеження експорту та експортних квот на зернові та олійні культури. Тим не менш, ринок відчуває гостру потребу в лібералізації відносин виробник-трейдер-держава. Першим кроком на цьому шляху може бути усвідомлення залежності України від світової кон’юнктури та світових біржових майданчиків в процесі ціноутворення на аграрному ринку всередині країні.

 

Література.

1. Habert, N. (2004), Les marches a terme agricole, Eclypse, Paris, France.

2. Declerck, F. and Portier, M. (2009), Comment utiliser les marches a terme agricoles et agroalimentaires, France Agricole, Paris, France.

3. Matthews, A. (2010), How might the EU’s Common Agricultural Policy affect trade and development after 2013, [online], available at http://ictsd.org/downloads/2011/12/how-might-the-eus-common-agricultural-policy-affect-trade-and-development-after-2013.pdf (Accessed 13 Sep 2013).

 

References.

1. Habert, N. (2004), Les marches a terme agricole, Eclypse, Paris, France.

2. Declerck, F. and Portier, M. (2009), Comment utiliser les marches a terme agricoles et agroalimentaires, France Agricole, Paris, France.

3. Matthews, A. (2010), How might the EU’s Common Agricultural Policy affect trade and development after 2013, [online], available at http://ictsd.org/downloads/2011/12/how-might-the-eus-common-agricultural-policy-affect-trade-and-development-after-2013.pdf (Accessed 13 Sep 2013).

Стаття надійшла до редакції 13.09.2013 р.