УДК [656.07:338.49](447)

 

Р. М. Циган,

старший викладач кафедри облік, аналіз і аудит,

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, м. Кременчук

А. О. Кравченко,

студент 5-го курсу,

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, м. Кременчук

 

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТНОЮ ІНФРАСТРУКТУРОЮ В УКРАЇНІ

 

R. M. Tsygan,

senior lecturer in accounting and auditing, Kremenchug National University Michael Ostrogradski, Kremenchug

A. O. Kravchenko,

student 5th year, Kremenchug National University Michael Ostrogradski, Kremenchug

 

METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE MANAGEMENT OF TRANSPORT INFRASTRUCTURE IN UKRAINE

 

Транспорт як провідна галузь економіки забезпечує функціонування і розвиток всіх галузей господарського комплексу країни, виступає фундаментальною основою їх взаємодії під час економічного розвитку. Проблеми транспортної галузі поглиблюються за рахунок підприємств – основних споживачів транспортних послуг, які не здатні забезпечити достатні обсяги перевезень, а отже, відповідний сучасним потребам рівень дохідності.

 

Transportation is a leading sector of the economy that provides the operation and development of all branches in the country and fundamental basis of their interaction during economic development. The problems of the transport sector are compounded by the companies - the main consumers of transport services, which are not capable of providing sufficient volumes of traffic, therefore present-day level of yield.

 

Ключові слова: Інфраструктурний підхід, інтелектуальні транспортні системи, інтегрований підхід, транспортний комплекс, транспортна інфраструктура.

 

Keywords: Infrastructure approach, ITS, integrated approach, the transport complex transport infrastructure.

 

 

Вступ. Складна економічна ситуація в країні вимагає від працівників транспортної галузі великої уваги до вирішення питань організації і управління перевезеннями, підвищення якості надаваних послуг, вибір каналів руху товару.  Відставання транспортної інфраструктури (як і інфраструктури в цілому) уповільнює розвиток економіки, обумовлює зниження ефективності виробництва, а потім і його абсолютний спад. недорозвиненість інфраструктури загальмовує освоєння ресурсів, породжує дефіцит робочої сили, порушує синхронність у поставках сировини і матеріалів, енерго- і водозабезпечення.

Метою статті є виявлення проблем та перспектив розвитку транспортної інфраструктури  системи України, а також вирішення їх з використанням новітнього інфраструктурного підходу, та інтегрованого підходу з інтелектуальними транспортними системами як основними інструментами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми, засвідчує, що цим питанням займалися достатньо вчених, а саме Л.Г.  Зайончик  [1], В.Л. Дикань [2], О.В. Піонтковська [3], Т.В. Блудова [4] та інші. Проведений аналіз робіт вітчизняних і зарубіжних фахівців, а також національних нормативно-правових актів та міжнародних доповідей показав, що, незважаючи на велику кількість наукових робіт, ще залишилися нерозглянутими питання, пов'язані з конкретизацією розвитку транзитних територій  і транспортної інфраструктури.

Виклад основного матеріалу. Україна має реальні перспективи у відношенні посилення своєї ролі як транзитної держави. Цьому сприяють об’єктивні фактори – геополітичне положення та наявність потужного транспортного комплексу. Завдяки своєму географічному положенню Україна є своєрідним мостом між Європою та Азією, між Північчю та Півднем. Крім цього вона вкрита густою сіттю транспортних доріг та має розвинутий сучасний рухомий склад усіх видів транспорту. За даними англійського інституту "Randеl", за коефіцієнтом транзитності (тобто за розвиненістю усіх видів транспортних зв'язків і відповідної їм інфраструктури) Україна посідає перше місце в Європі – 3,11 (на другому місці Польща – 2,72) [5]. Однак, слід зауважити, що лише завдяки грамотному використанню свого територіального розташування, Польща від транзиту отримує близько 4 млрд. доларів щорічно і вдало нарощує свою транспортну привабливість. Україна ж, в той самий час, із широкою мережею залізничних та автомобільних шляхів, морських і річкових портів утримує старі і майже не залучає нові вантажопотоки. Отже, недостатньо мати транзитний потенціал, необхідно вірно ним розпоряджатись. Перспективи інтеграції України в світове господарство та посилення транзитних функцій держави потребують високої якості, регулярності та надійності транспортних зв’язків, збереження вантажів та безпеки перевезення пасажирів, збільшення швидкості та зменшення вартості доставки, тобто високого рівня функціонування українського транспортного комплексу, який за обсягами та тоннажем пасажирських та вантажних перевезень. Пріоритетними напрямками з відновлення транспортної системи України, її належного функціонування та подальшого розвитку є: створення належних прозорих умов для залучення інвесторів та роботи приватного сектору в транспортній галузі; удосконалення нормативно-правової бази в галузі транспорту, її адаптація до вимог європейського законодавства, зокрема, прийняття Законів України; будівництво сучасної інфраструктури вантажно-пасажирських перевезень з урахування сучасного світового досвіду.

Відомо, що транспорт з’єднує час та простір, які роз’єднують виробників, покупців та продавців. В економічному плані він послаблює часовий та просторовий розрив між виробництвом та споживанням. Транспортний фактор займає важливе місце в теорії розміщення, у регіональній економіці, в міжнародній економіці та теорії зовнішньої торгівлі. З інтеграцією України в світове господарство, розвитком торгівельно-економічних зв’язків з іншими країнами значно зростуть надходження платежів за перевезення вантажів різними видами транспорту, за обслуговування та ремонт рухомого составу, а також від різних зборів.

Перспективним інструментом вирішення існуючих проблем є інфраструктурний підхід, що є інноваційним методом забезпечення рівно важності та стійкості  економічного розвитку держави. Під транспортною інфраструктурою розумітимемо систему просторово-виражених елементів, які включають транспортну мережу, використовувану для здійснення перевезень, а також об'єкти організаційно-сервісного обслуговування для забезпечення ефективної транспортної роботи. Оскільки інфраструктура створює середовище життєзабезпечення суспільства, національного господарства, регіону та окремого домогосподарства.

Світовий досвід створення та ефективного функціонування стійкої транспортної інфраструктури, в сфері залізничного транспорту свідчить про те, що одним із головних факторів розвитку є безумовно інвестиції. Початок 21 ст. можна охарактеризувати як період великої інфраструктурної модернізації  і  в розвинених країнах, і в країнах, що розвиваються, про що свідчать заплановані середньорічні обсяги інвестицій у інфраструктуру на перспективу в 2010-2020 рр. (рис. 1).

 

Рис. 1. Заплановані середньорічні обсяги інвестицій в інфраструктуру 2010-2020 р., млрд дол.

 

За даними американських експертів, ЄС планує виділити на це понад 300 млрд дол. США, Китай – близько 200 млрд дол., США і Канада – 180 млрд дол. Країни СНД, включаючи Україну, перебувають на рівні країн Середнього Сходу (56 млрд дол.)[6]. У США в 2009 р. було прийнято Акт відновлення та реінвестування. Згідно з яким виділено нові фонди для транспортної інфраструктури: 8,4 млрд дол. США  - на проекти, пов`язані з транзитом. 8 млрд дол. США на високошвидкісні залізниці, 1,3 млрд дол. США – на модернізацію залізниць Amtrak, 27,5 млрд дол. США – для інфраструктури автомагістралей, 1,1 млрд дол. США – на нові проекти для аеропортів [7].

Будь-які інвестиції мають давати результат. В розрізі світового простору це правило діє без винятково. В Індії планується побудувати 7 тис. км нових автодоріг. У Бразилії упродовж наступних 25 років держава планує вкласти 800 млрд дол. в модернізацію енергетичної інфраструктури. У Мексиці прийнято шестирічний Національний інфраструктурний план, згідно з яким 270 млрд дол. буде спрямоване будівництво і модернізацію 20 тис. км автодоріг, 1500 км нових залізничних ліній, розширення портових потужностей, систем водопостачання. Франція в рамках своєї залізничної стратегії збирається вкласти 25 млрд дол. у подальший розвиток високошвидкісних залізниць, побудувавши до 2020 р. іще 4 тис. км нових доріг і подвоївши таким чином існуючу мережу [6]. Проте найбільше швидкісних залізничних ліній – 13 тис. км – планується побудувати в Китаї (рис. 2). Лише у 2009 р. Китай вклав у будівництво швидкісних залізничних магістралей 8 млрд дол.. а до 2013 р. в країні діятиме 42 високошвидкісні лінії. Друге місце з великим відставанням від Китаю посідає Іспанія. Іспанська швидкісна система доріг AVE уже зв`язала Мадрид і Малагу – відстань, яка долалася за 24 години, можна проїхати всього за 2,5 години (рис. 2).

 

Рис. 2. Заплановані обсяги будівництва залізничних доріг на період до 2025 р., тис. км

 

Світовою транспортним спільнотою знайдено рішення багатьох проблем транспортного комплексу у створенні транспортних систем, в яких засоби зв'язку, управління та контролю спочатку вбудовані в транспортні засоби та об'єкти інфраструктури, а можливості управління (прийняття рішень) на основі одержуваної в реальному часі інформації доступні не тільки транспортним операторам, але і всім користувачам транспорту. Завдання вирішується шляхом використання інтегрованого підходу до створення системи «люди - транспортна інфраструктура - транспортні засоби», з максимальним використанням новітніх інформаційно-керуючих технологій. Такі системи і стали називати інтелектуальними.

В останні 10 років словосполучення «інтелектуальні транспортні системи» ( Intelligent Transport Systems ) і відповідні абревіатури - ІТС , ITS - стали звичайними в стратегічних, політичних і програмно - цільових документах розвинених країн. За наявності певних відмінностей у тлумаченні поняття інтелектуальні транспортні системи в різних країнах узагальнюючим може бути визначення: інтелектуальні транспортні системи (ІТС ) - це системна інтеграція сучасних інформаційних і комунікаційних технологій і засобів автоматизації з транспортною інфраструктурою, транспортними засобами і користувачами, орієнтована на підвищення безпеки та ефективності транспортного процесу, комфортності для водіїв і користувачів транспорту. Ідея ІТС, у своїй основі, вже практично реалізована в глобальному масштабі під керівництвом Міжнародної організації ІКАО в цивільній авіації. Завдяки стандартам і керівним документам управління міжнародними польотами, роботою аеропортів і обслуговування пасажирів з використанням інформаційних і комунікаційних технологій в концептуальному і технологічному плані гармонізовані.

Реалізація ІТС в глобальному масштабі стала можливою тільки в умовах насиченого комунікаційного простору, коли немає проблем з дешевою передачею значних обсягів цифрової інформації в реальному часі в будь-якій точці транспортної мережі. Сьогодні найбільш активно розвиваються базові технології для транспортної інфраструктури і транспортних засобів, які наведені у таблиці 1 [7].

 

Таблиця 1.

Базові технології для транспортної інфраструктури і транспортних засобів

Узагальнено автором за джерелом [7]

 

Досвід країн Євросоюзу, США, Японії, Китаю та ін. держав у просуванні проектів ІТС показує, що в умовах ринкової економіки тільки єдина державна політика дозволяє об'єднати зусилля держави, суб'єктів Федерації, бізнесу всіх рівнів і секторів економіки у вирішенні загальнонаціональних цілей в транспортному комплексі. Держава здійснює стратегічно-інноваційну функцію - підтримує базисні технологічні та економічні інновації, надаючи їм початковий імпульс.

Також, концептуально важливо підкреслити основні, на думку автора, державних функції, а саме:

а) організуюча і координуюча - створення інституційної основи для розробки національної архітектури ІТС та координаційних планів розвитку;

б) регулююча - створення правового поля , стандартизація параметрів у сфері безпеки та технічної сумісності;

в) стимулююча - підтримка досліджень і соціально орієнтованої піонерних проектів ІТС ;

г) інвестиційна - розробка і реалізація ІТС проектів , що вирішують завдання безпеки і продуктивності , які можуть створюватися і експлуатуватися з залученням приватного капіталу на умовах державно приватного партнерства.

Всі вищезгадані функції реалізуються шляхом розробки національної концепції і програми розвитку ІТС, створення повноважних органів відповідальних за їх розробку та реалізацію.

Впровадження ІТС носить стратегічний характер, визначає в цілому конкурентоспроможність кожної країни на світовому ринку і в зв'язку зі значною капіталоємністю не можна реалізуватися без безпосереднього участі держави. Координація і просування національних програм ІТС здійснюється уповноваженим державним міжвідомчим органом - лідером у виробленні загальнополітичних і системно архітектурних рішень, технічної та функціональної стандартизації.

Висновки. Отже, транспорт - одна з найважливіших інфраструктурних галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі й невиробничі потреби народного господарства та населення в усіх видах перевезень. Стабілізація економіки, її піднесення та структурні перетворення, розвиток зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення залежать певною мірою від ефективного функціонування транспорту. Формування та використання інфраструктурного та інтегрованого підходів до розвитку транспортної системи в Україні дозволить в перспективі ввійти в європейську економічну систему, реорганізувати транспортно-економічні зв'язки, підвищити основні техніко-економічні показники діяльності всіх видів транспорту.

 

Література.

1. Зайончик  Л. Г. Транспортно-логістичні  системи  місто утворюючих  підприємств:  особливості формування і розвитку / Л. Г. Зайончик // Тези доповідей. Національний транспортний університет . – К., 2006.

2. Дикань В.Л., Кушнир І.Ю. Ефективність вантажних залізничних перевезень та її підвищення в умовах інтеграції залізничного транспорту України у світову транспортну систему / В.Л. Дикань, І.Ю. Кушнир // Вісник економіки транспорту і промисловості.  – 2003. – № 4.

3. Піонтковська О. В. Загальні тенденції розвитку міжнародного ринку транспортних послуг / О. В. Піонтковська // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005.– № 9.

4. Блудова Т. В. Глобалізація транспортної системи та поняття „ транзитний потенціал країни ” / Т. В. Блудова // Економіка України. – 2006.– № 10.– С. 73–78.

5. Кондратьев В. Б. Инфраструктура как фактор экономического роста / В. Б. Кондратьев [Електронний ресурс].– Доступний з: http://www.perspektivy.info

6. Infrastructure 2010: Investment Imperative.– Р. 21[Електронний ресурс].– Urban Land Institute and Ernst & Young [Електронний ресурс].– Wash. D. C., 2010 – Доступний з: http://www.greenbiz.com

7. Материалы 15-го Всемирного Конгресса по ИТС "Связи ИТС: Экономия Времени, Спасение Жизней" (16.11.2008, Нью-Йорк).

 

References.

1. Zajonchyk, L. H. (2006) Transportno-lohistychni  systemy  misto utvoriuiuchykh  pidpryiemstv:  osoblyvosti formuvannia i rozvytku [Transport and logistics city forming enterprise: especially the formation and development], Kyiv, Ukraine.

2. Dikan, V. L., Kushnir, I. Y. (2003) Efektyvnist' vantazhnykh zaliznychnykh perevezen' ta ii pidvyschennia v umovakh intehratsii zaliznychnoho transportu Ukrainy u svitovu transportnu systemu [Efficiency of rail freight and its increasing in the integration of Railway Transport of Ukraine into the global transport system], Visnyk ekonomiky transportu i promyslovosti, Ukraine

3. Piontkovs'ka, O. V. (2005) Zahal'ni tendentsii rozvytku mizhnarodnoho rynku transportnykh posluh [General trends in the international transport market], Ukraine.

4. Bludova, T. V. (2006) Hlobalizatsiia transportnoi systemy ta poniattia “tranzytnyj potentsial krainy” [Globalization of a transport system and the concept of  “transit potential of the country”], Ekonomika Ukrainy, Ukraine.

5. Kondrat'ev, V. B. (2010) Ynfrastruktura kak faktor ekonomycheskoho rosta [Infrastructure as a factor of economic growth], Ukraine.

6. Jonathan D. Miller, (2010) Infrastructure 2010: Investment Imperative, Urban Land Institute and Ernst & Young, Washington, D.C, USA.

7. Proceedings of the 15th World Congress on ITS, “ITS Connections: Saving Time, Saving Lives” (16.11.2008, New York).

 Стаття надійшла до редакції 27.09.2013 р.