УДК: 658.114.5

 

Є. В. Панкратьєва,

аспірант, ДННУ «Академія фінансового управління», м. Київ

 

ПРО ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО АНАЛІЗУ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

 

E. V. Pankratyeva,

graduate, DNNU “Academy of Financial Management», Kiev

 

ON EFFICIENCY OF METHODICAL APPROACHES TO ANALYSIS OF FINANCIAL AND ECONOMIC ACTIVITIES OF UKRAINIAN PUBLIC ENTERPRISES

 

Стаття присвячена дослідженню методик фінансового аналізу діяльності державних підприємств в Україні. Визначено нормативні акти та надана оцінка методичним підходам, які визначають засади проведення фінансового аналізу підприємств.

 

The article is devoted to the research of methodical approaches to financial analysis of Ukrainian public enterprises activities. Normative acts is identified as well as estimation of methodical approaches determined the basement of financial analysis fulfillment is enlightened.

 

Ключові слова: фінансовий аналіз, аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств, ефективність управління об’єктами державної власності, ефективна та задовільна діяльність підприємств.

 

Keywords: financial analysis, analysis of financial and economic activities of enterprises, efficiency of management of state properties objects, effective and satisfied activities of enterprises.

 

 

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економіки прийняття ефективних управлінських рішень на підприємстві неможливе без всебічного дослідження умов і процесів його господарювання, яке забезпечується якісним, системним, комплексним аналізом усіх показників фінансово-господарської діяльності підприємства.

Метою фінансового аналізу господарської діяльності є прогнозування подальшого розвитку підприємства, вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень, підвищення конкурентоспроможності, отримання максимального прибутку тощо. Актуальність завдань, що пов’язані з прогнозуванням фінансового стану державних підприємств, посилюються нестабільністю фінансового середовища України. Назріла необхідність у систематизації методичних підходів до проведення фінансового аналізу в умовах непередбачуваності та підвищення ризиків ведення фінансової діяльності.

Методологічним підходам до аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств присвячено праці  І.Балабанова [1], І.Бланка [2], А. Даниленка, В. Івахненка [3], В. Родіонової, Р. Сайфуліна, Г. Савицької, М. Чумаченка, А. Шеремета [4] та ін. Необхідно зазначити, що питання систематизації та вибору методів обрахунку показників фінансового стану підприємства, визначення доцільності використання існуючих у світовій практиці методик аналізу для вітчизняних підприємств, ідентифікації факторів впливу на показники фінансово-господарської діяльності і необхідності уніфікації стандартних підходів до аналізу потребують подальших досліджень. У більшості аналітиків не має бачення комплексного аналізу фінансового стану підприємств. Тому існує потреба в уніфікації методик аналізу форм фінансової звітності, що дозволить підвищити інформаційне-аналітичне забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Метою дослідження є визначення методичних підходів до аналізу фінансово-господарської діяльності державних підприємств та їх оцінка.

Виклад основного матеріалу. Результативність фінансового аналізу та прийняття управлінських рішень залежить від якості інформації, організації фінансового та інформаційного менеджменту на підприємстві. Фінансовий аналіз  –  це процес, що базується на вивченні показників про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності в минулому з метою оцінки умов і результатів діяльності у майбутньому.

Важливе значення для отримання достовірних результатів належить фінансовій інформації. Основними вимогами до інформації, яка використовується у фінансовому аналізі, є значимість, повнота, актуальність,  зрозумілість. Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту. Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, є відкритою, а планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, система їх оцінки та регулювання фінансової діяльності є закритою. Показники, що сформовані з внутрішніх джерел інформації, поділяються на дві основні групи: показники фінансового обліку та управлінського обліку підприємства.

Розрізняють зовнішній та внутрішній фінансовий аналіз. Внутрішній фінансовий аналіз, який здійснюють менеджери підприємства, ґрунтується як на фінансовій звітності, що оприлюднюється, так і на первинній бухгалтерській документації, яка дає можливість отримати досить точні оцінки фінансового стану підприємства. Такий аналіз має комплексний характер, орієнтований на прийняття управлінських рішень, а результати його, як правило, мають конфіденційний характер.

Зовнішній фінансовий аналіз здійснюють за потреби визначення надійності партнера з бізнесу, ринкових позицій конкурентів, стійкості банків, за посередництвом яких здійснюються фінансові операції тощо. Такий фінансовий аналіз ґрунтується, зазвичай, на даних фінансової звітності, які наведено у річних фінансових звітах, інформації рейтингових агентств, інших джерел. Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є орієнтація його лише на зовнішню звітність підприємства і, як наслідок, − обмеженість завдань аналізу, наявність типових методик розрахунків і максимальна відкритість результатів аналізу.

Сьогодні особливого значення набуває аналіз показників фінансово-господарської діяльності підприємств. Його здійснюють за різними методиками, що ускладнює його проведення та співставлення результатів.

До основних документів, які регулюють проведення фінансового аналізу державних підприємств, належать:

- Методичні рекомендації Міністерства економіки України щодо оцінки ефективності управління державним майном.

- Методичні рекомендації щодо перевірки стану та ефективності виконання суб’єктами управління функцій з управління об’єктами державної власності;

- Критерії оцінки ефективності управління корпоративними правами держави, визначені Фондом державного майна України (наказ від 24.06.2004 № 1241).

- Методичні рекомендації застосування критеріїв визначення ефективності управління об’єктами державної власності, затверджені Міністерством економіки України (наказ від 20.09.2007 № 314).

- Методика аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 14.02.2006 № 170.

У наведених нормативно-правових актах розрізняють кілька видів аналізу діяльності підприємств державного сектору економіки, а саме: аналіз результатів фінансово-господарської діяльності, аналіз за критеріями оцінки ефективності управління об’єктами державної власності, аналіз ефективності здійснення управлінських функцій суб’єктами управління (проводиться на підставі критеріїв, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 № 832).

Проаналізуємо більш детально методику визначення ефективності управління об’єктами державної власності. Згідно з рекомендаціями Міністерства економічного розвитку та торгівлі (МЕРТ) України щодо застосування критеріїв визначення ефективності управління об’єктами державної власності, затверджених наказом «Про затвердження Методичних рекомендацій застосування критеріїв визначення ефективності управління об’єктами державної власності» від 15.03.2013 № 253, контроль за виконанням функцій з управління об’єктами державної власності здійснюється шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об’єктами державної власності щодо: оцінки ефективності управління; показників фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання; стану виконання суб’єктами господарювання фінансових планів та їх платоспроможності; додержання законності щодо використання та збереження державного майна; виконання суб’єктами управління обов’язків відповідно до законодавства.

Цим наказом визначено групи показників, які застосовуються для оцінки результатів фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання: соціально-економічні показники; показники фінансово-господарської діяльності та виконання фінансових планів; показники стану активів, зносу основних засобів; коефіцієнти фінансової стійкості, покриття, платоспроможності.

Оцінка результатів фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання здійснюється суб’єктами управління на підставі певних критеріїв.

Для розрахунку оцінки результатів фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання застосовуються 12 обов’язкових критеріїв. До критеріїв оцінки результатів фінансово-господарської діяльності відносять: відсутність (або зменшення) заборгованості з виплати заробітної плати; темп зміни розміру середньомісячної заробітної плати; виконання фінансового плану за показниками: чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистого прибутку (збитку); частини чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету (для державних підприємств); частини чистого прибутку, що відраховується до фонду на виплату дивідендів, нарахованих на акції (частки), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств (для господарських товариств); капітальних інвестицій; ступінь зносу основних засобів; зміна розміру чистого прибутку (збитку); коефіцієнт покриття; коефіцієнт фінансової стійкості; коефіцієнт платоспроможності; результати аудиторського висновку (ураховується лише за результатами звітного року). Загалом до окремого суб’єкта господарювання можуть застосовуватися не більше ніж 14 критеріїв (показників).

Оцінка результатів фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання може мати такі значення: ефективна діяльність; задовільна діяльність; неефективна діяльність. Оцінка результатів фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, як правило, здійснюється за бальною системою (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Перелік критеріїв оцінки результатів фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання

* Застосовується лише за результатами звітного року.

Складено за даними: Наказу Міністерства економічного розвитку та торгівлі України «Про затвердження Методичних рекомендацій застосування критеріїв визначення ефективності управління об'єктами державної власності» від 15.03.2013 № 253 [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=199988&cat_id=36252.

 

Інтегральний показник формується як сума балів, набраних за всіма критеріями. Максимальна кількість балів, що може бути нарахована за результатами річного звіту – 18.

Ефективною визнається діяльність, якщо нараховані більше ніж 75  % загальної кількості балів, набраних за обов’язковими критеріями: за результатами річного звіту – від 14 до 18 балів; за результатами квартального звіту – від 12 до 16 балів.

Задовільною визнається діяльність, якщо нараховані від 50 до 75 % загальної кількості балів, набраних за обов’язковими критеріями: за результатами річного звіту – від 9 до 13 балів; за результатами квартального звіту – від 8 до 11 балів.

Неефективною визнається діяльність, якщо нараховані менше ніж 50 %  загальної кількості балів, набраних за обов’язковими критеріями: за результатами річного звіту – 8 балів і менше; за результатами квартального звіту – 7 балів і менше. Неефективною також визнається діяльність непрацюючих суб’єктів господарювання та тих, щодо яких інформація стосовно їх діяльності відсутня або не надана.

Суб’єкти управління на підставі оцінки результатів фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання визначають основні чинники, що позитивно та/або негативно впливали на функціонування галузі, а також наводять заходи, що здійснювалися ними та були спрямовані на підвищення ефективності управління об'єктами державної власності.

У разі, коли діяльність окремих суб’єктів господарювання оцінено як задовільну або неефективну, суб’єкти управління аналізують причини, що призвели до такого стану, та подають МЕРТ відповідні пропозиції для узагальнення і подальшого подання Кабінетові Міністрів України та іншим органам державної влади відповідно до Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об’єктами державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2007 № 832.

Відповідно до іншої методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки (Наказ Міністерства фінансів України від 14.02.2006 № 170) основними складовими фінансового аналізу діяльності підприємства є горизонтальний, вертикальний, порівняльний, факторний, трендовий  фінансовий аналіз.

Горизонтальний фінансовий аналіз (часовий) полягає в порівнянні даних фінансової звітності та основних фінансових показників за останній звітний період із даними за попередні періоди та проводиться з метою вивчення динаміки окремих фінансових показників, розрахованих за даними фінансової звітності за певний період часу.

Розраховуються абсолютні і відносні зміни, темпи росту (приросту) окремих показників (доходу, витрат, активів тощо) за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх змін. Такий аналіз дає змогу виявити тенденції змін окремих статей фінансової звітності та фінансових показників у часі, а також зробити висновки щодо кількісних змін в активах, ресурсах, доходах і витратах підприємства протягом визначеного періоду часу.

Вертикальний фінансовий аналіз, або структурний базується на порівнянні питомої ваги окремих структурних складових і дає змогу визначити структуру активів і пасивів підприємства, доходів і витрат, а в разі поєднання з горизонтальним аналізом − виявити позитивні або негативні зміни в складі майна чи структурі ресурсів підприємства, а також структурі доходів і витрат за визначений період часу. При вертикальному аналізі статті фінансової звітності подаються у вигляді відносних величин.

Порівняльний фінансовий аналіз проводиться для зіставлення планових і фактичних показників, фактичних і нормативних (галузевих, загальних) показників. При проведенні такого аналізу прагнуть порівнювати показники різних підприємств за одні й ті самі часові періоди. Задовільні результати можуть бути отримані лише при порівнянні підприємств, які мають чітко визначену належність до однієї галузі. Діяльність багатопрофільних підприємств порівнювати набагато важче. Крім того, для порівняння показників конкретного підприємства з такими самими показниками інших підприємств по галузі необхідно мати достовірні й доступні для використання статистичні дані про діяльність окремих підприємств галузі та усереднені дані по галузі. Порівнюються такі показники, як обсяг реалізації продукції, собівартість продукції, ціни на готову продукцію тощо.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає у зіставленні показників звітності та/або фінансового плану з метою розрахунку коефіцієнтів: коефіцієнт платоспроможності (ліквідності), оцінки оборотності активів, фінансової стабільності підприємства тощо.

Факторний фінансовий аналіз проводиться для оцінки впливу окремих чинників на рівень відповідних результативних показників за допомогою детермінованих або стохастичних методів. У разі, якщо існує аналітична залежність між деяким параметром (чинником) та результуючим показником, аналізують, якою мірою зміна цього параметра впливає на величину показника. Якщо аналітичну залежність отримати неможливо, аналізують вплив як окремих чинників, так і їх множини на результуючі фінансові показники діяльності підприємства за допомогою методів стохастичного програмування.

Горизонтальний, вертикальний, порівняльний та коефіцієнтний аналізи, зазвичай, використовують у комплексі для проведення експрес-аналізу фінансового стану підприємства. Вони не потребують спеціального програмного забезпечення, і при кваліфікованому застосуванні дають змогу отримати об’єктивну характеристику фінансового стану підприємства.

Також виокремлюють трендовий аналіз, який призначений для прогнозу основних фінансових показників підприємства на основі обчислених за минулі звітні періоди. Такий аналіз необхідний при складанні як оперативних, так і стратегічних фінансових планів менеджерами підприємства, і потребує коректного математичного формулювання завдання та відповідного програмного забезпечення [5].

Згідно з зазначеними методиками аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств проводиться за такими напрямами: структури та динаміки активів підприємства; структури та динаміки дебіторської заборгованості; структури та динаміки власного капіталу підприємства; структури та динаміки зобов'язань підприємства; доходності активів; структури та динаміки фінансових результатів; структури та динаміки операційних витрат за економічними елементами; структури та динаміки витрат підприємства; структури доходів підприємства; ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, факторного аналізу валового прибутку (збитку) та оцінки ефективності діяльності підприємства з урахуванням галузевої специфіки.

Загальна оцінка ефективності управління підприємством та використання його активів проводиться за сукупністю коефіцієнтів, які характеризують прибутковість активів, майновий стан, платоспроможність та ліквідність підприємства.

Коефіцієнт рентабельності активів показує розмір чистого прибутку на одну гривню активів і характеризує ефективність використання активів. Зменшення цього показника може свідчити про затримання темпів економічного зростання та розвитку підприємства.

Ступінь рентабельності активів підприємства, яку забезпечує прибуток від основної виробничої діяльності підприємства, характеризує коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує частку чистого прибутку у власному капіталі. Високий коефіцієнт вказує на прибуткову діяльність підприємства та його інвестиційну привабливість. Цей коефіцієнт характеризує ефективність укладення коштів у підприємство. Коефіцієнт рентабельності діяльності показує наявність можливостей підприємства до відтворення та розширення виробництва і характеризує прибутковість діяльності підприємства. Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством наявних ресурсів (незалежно від джерел їх залучення) та показує, наскільки зміни у наявних активах пов'язані зі змінами доходу (виручки) від реалізації.

Коефіцієнти поновлення основних засобів та їх зносу характеризують інвестиційну політику підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує співвідношення власних та позикових коштів. Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не менше 50%, тобто нормативне значення К фінансової стійкості повинно бути не меншим 1. Якщо коефіцієнт фінансової стійкості менше 1, то проводиться додатковий аналіз з метою виявлення причин зменшення фінансової стабільності (зниження виручки, зменшення прибутку, необґрунтоване збільшення матеріальних запасів тощо).

Коефіцієнт покриття визначає співвідношення усіх поточних активів до поточних зобов'язань і характеризує достатність оборотних засобів підприємства для погашення своїх боргів протягом року. Значення коефіцієнту покриття у межах 1 – 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги. Критичне значення коефіцієнту покриття = 1. При коефіцієнту покриття < 1 підприємство має дуже низьку ліквідність, у цьому випадку, а також негативній динаміці цього показника проводиться додатковий аналіз з метою виявлення причин, що призвели до зниження ліквідності підприємства, а також уживаються заходи щодо недопущення банкрутства підприємства.

Коефіцієнт загальної ліквідності відображає, скільки одиниць оборотних засобів припадає на одиницю довгострокових та поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує можливість підприємства ліквідувати поточну заборгованість грошима, які є у нього в розпорядженні на дату проведення аналізу. Коефіцієнт визначає, яку частину поточної заборгованості підприємство здатне погасити негайно. Значення коефіцієнта повинно бути в межах від 0,2 до 0,35. У разі, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності менше 0,2 або динаміка показника є негативною, здійснюється додатковий аналіз відповідних факторів. Коефіцієнт заборгованості відображає залежність підприємства від залучених коштів. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу показує частку залученого капіталу у валюті балансу.

В свою чергу, аналіз виконання фінансового плану діяльності підприємств здійснюється за доходами, витратами, джерелами формування та надходження фінансових ресурсів, напрямами використання фінансових ресурсів, прибутковості діяльності, господарськими, географічними звітними сегментами, фінансовими коефіцієнтами, а також факторного аналізу чистого прибутку (збитку), надходження та використання фінансових ресурсів і аналізу розподілу чистого прибутку.

Отже, дослідження методик, які використовуються в українській державі для фінансового аналізу діяльності державних підприємств дозволяє зробити такі висновки.

1. При порівнянні показників, визначених для аналізу ефективності фінансового-господарської діяльності, та показників оцінки ефективності здійснення управлінських функцій суб’єктами управління, виявляється дублювання показників, що свідчить про тотожність отриманих результатів щодо аналізу фінансового-господарського стану та здійснення управлінських функцій суб’єктами управління.

2. Прийняте градуювання оцінок діяльності державних підприємств  –  ефективна, задовільна та неефективна діяльність  –  є укрупненим і не відображає реального стану діяльності державних підприємств. Вважаємо, що таких оцінок має бути принаймні 5: ефективна; недостатньо ефективна; неефективна; задовільна; незадовільна.

3. Для застосування факторного та трендового аналізу необхідне відповідне прикладне програмне забезпечення. Однак не це є проблемою при проведенні фінансового аналізу. Структурування даних фінансової звітності, обчислення різноманітних фінансових показників, їх інтеграція, побудова трендів за допомогою сучасного програмного забезпечення є трудомісткою роботою для фінансового аналітика, що відволікає його від надання достовірних характеристик роботи державного підприємства.

Отже, аналіз ефективності методик щодо оцінки фінансово-господарської діяльності державних підприємств свідчить, що застосування у діяльності державних органів нормативних актів, норми яких не співпадають, а окрема інформація дублюється, не дає можливості ефективно здійснювати державний фінансовий менеджмент, тому розроблення і впровадження єдиних методичних підходів до аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств є нагальною необхідністю.

Напрямами подальших розвідок є розроблення і впровадження інформаційно-аналітичної системи моніторингу фінансово-господарської діяльності державних підприємств на рівні Міністерства економічного розвитку і торгівлі або Міністерства фінансів з метою ефективного управління державним сектором національної економіки.

 

Список використаних джерел

1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента / Учеб. пособие. -2-е изд., доп. и перераб. − М.: Финансы и статистика, 2009. − 635 c.

2. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. В 2-х тт. 3-е изд. – Киев: Ника-Центр, Эльга, 2007. − 648 c.

3. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу / В.М. Івахненко : навч. посіб. – 4-те вид., випр. і доп. – К. : Знання, 2004. – 190 с.

4. Шеремет А. Д. Методика финансового анализа деятельности коммерческих организаций / А. Д. Шеремет, Е.В. Негашев. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 237 с.

5. Костирко В.С. Програмне забезпечення фінансового менеджменту /       В.С. Костирко : навч. посіб. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 192 с.

 

References

1. Balabanov I. T. Fundamentals of Financial Management / Textbook. Handbook . − 2nd ed., Ext. and rev. − Moscow: Finance and Statistics, 2009. − 635 p.

2. Blank I. A. Fundamentals of Financial Management. In 2 vols. 3rd ed . − Kiev: Nika Center, Elga, 2007. − 648 p.

3. Ivakhnenko V. M. Course of Economic Analysis / V.M. Ivakhnenko : teach. handbook . − 4th ed, Radiation. − K.: Knowledge, 2004. − 190 p.

4. Sheremet A. D. Technique of Financial commercial organizations activities analysis / A. D. Sheremet, E. V. Nehashev. − Moscow: INFRA-M, 2005. − 237 p.

5. Kostyrko V.S. Software Financial Management / V.S. Kostyrko : teach. handbook. − Kyiv: Centre textbooks, 2006. − 192 p.

 

Стаття надійшла до редакції 19.10.2013 р.