EnglishНа русском

Ефективна економіка № 12, 2013

УДК 677.072.017

 

Б. Б. Семак,

д. е. н., доцент, професор  кафедри маркетингу, Львівська комерційна академія

 

ЕКОЛОГІЧНА СЕРТИФІКАЦІЯ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ – ГАРАНТ ЇЇ УСПІХУ НА РИНКУ

 

B. B. Semak,

Doctor of Economic Sciences, Associate Professor,  Professor of Department of Marketing, Lviv Commercial Academy

 

ECOLOGICAL CERTIFICATION OF TEXTILE PRODUCTS - THE GUARANTOR OF ITS SUCCESS IN THE MARKET

 

Метою статті є обґрунтування доцільності використання результатів екологічної сертифікації продукції вітчизняних текстильних підприємств у процесі екологічного маркетингу цієї продукції. Розкрита роль екологічної сертифікації текстильної продукції та її екомаркування у формуванні конкурентоспроможності даної продукції на вітчизняному ринку. Обґрунтована доцільність широкого використання екомаркування текстилю як ефективного інструменту його екологічного маркетингу. Доведено, що одним із основних завдань екологічного маркетингу у текстильній галузі є розроблення більш ефективних механізмів просування екологобезпечних груп текстильних товарів на вітчизняному ринку і відповідно більш повне задоволення екологічних потреб споживачів. Перспективи подальших досліджень бачаться у напрямі розробки механізмів запровадження екологічної сертифікації та екомаркування у практику роботи виробників текстильної продукції в Україні.

 

The aim of the article is to study the feasibility of using the results of ecological certification for domestic textile enterprises in the process of ecological marketing of these products. The role of ecological certification of textile products and their ecological labeling in shaping the competitiveness of these products in the domestic market is revealed. The expediency of widespread use of ecological labeling of textiles as an effective tool of its ecological marketing is grounded. It is proved that one of the main objectives of ecological marketing in the textile industry is the development of more effective mechanisms of promotion of  ecosafe groups of textiles in the domestic market and therefore better meet of the environmental needs of consumers. Prospects for future researches are seen in the direction of the development of mechanisms for the introduction of ecological certification and ecological labeling in the practical activities of textile manufacturers in Ukraine.

 

Ключові слова: екотекстиль, сертифікація, маркування, екологічний маркетинг, екологічна безпечність.

 

Keywords: eco-textile, certification, labeling, ecological marketing, ecological safety.

 

 

Постановка проблеми. В останні роки в економічно розвинутих країнах світу, як відомо, чітко намітилась тенденція росту обсягів виробництва та розширення асортименту різних за призначенням екологобезпечних текстильних матеріалів і виробів (екотекстилю). Це в свою чергу обумовило появу спеціалізованих ринків екотекстилю і необхідного для їх функціонування інформаційного забезпечення, включаючи екологічну стандартизацію, сертифікацію, маркування, аудит і експертизу даної групи товарів [1-3].

Концепція екологічної сертифікації вітчизняної текстильної продукції розроблена з урахуванням світових тенденцій у функціонуванні, оцінці, розвитку екологічного менеджменту і маркетингу в даній галузі [4]. Основними цілями екологічної сертифікації продукції вітчизняного текстильного виробництва слід вважати [4,5]:

забезпечення споживачів високоякісною екологічною текстильною продукцією різних способів виробництва та цільового призначення;

раціональне та ефективне використання наявних в країні ресурсів екологобезпечної текстильної сировини (волокон, ниток, барвників, апретів і ін.);

запобігання потенційним загрозам для здоров¢я людини та забруднення довкілля в окремих підгалузях текстильного виробництва.

Інформаційною основою для впровадження системи екологічної сертифікації продукції вітчизняного текстильного виробництва слід вважати [4,5]:

законодавчо-нормативні акти України, що стосуються даного виробництва;

міжнародні директиви та міжнародні стандарти;

матеріали державної і галузевої статистичної звітності;

результати екологічного аудиту роботи текстильних підприємств, що займаються виробництвом екотекстилю;

підсумкові результати контролю якості текстильної сировини та готової продукції в різних підгалузях текстильного виробництва.

Разом з тим, оцінюючи важливу роль екологічної сертифікації у розвитку вітчизняного ринку екотекстилю, слід вказати на необхідність невідкладного вирішення наступних проблем:

розроблення більш ефективних організаційно-економічних механізмів використання результатів екологічної сертифікації продукції вітчизяних текстильних підприємств для успішної реалізації їх продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

більш тісної ув¢язки результатів екологічної сертифікації текстильної продукції з визначенням рівня їх якості, екологічної безпечності та конкурентоспроможності на сучасних ринках.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід відзначити, що розробленням теоретико-методологічних основ екологічної сертифікації продукції в нашій країні в останні роки займались такі провідні вчені: О.Ф. Балацький, Б.В. Буркинський, О.О. Веклич,  Т.П. Галушкіна,  Б.М. Данилишин, Л.Ф. Кожушко, Л.Е. Купінець, Л.Г. Мельник, П.М. Скрипчук, А.М. Слізков, В.Н. Соколенко, С.К. Харічков, М.А. Хвесик, В.Я.Шевчук і ін. Для прикладу в роботі [2] розглянуто деякі теоретичні аспекти формування національної системи екологічної сертифікації як одного із найбільш вагомих сучасних методів управління якістю продукції. Обґрунтована доцільність використання інтегрованої системи екологічної сертифікації для екологобезпечних груп товарів різних галузей вітчизняної промисловості. Автором роботи [1] проаналізовано проблеми, які виникають у процесах екологічної сертифікації продукції вітчизняних текстильних підприємств. Дана класифікація цих проблем, вивчені причини їх виникнення і намічені шляхи їх вирішення. Робота [5] присвячена розробленню теоретико-методологічних основ формування системи екологічної стандартизації і сертифікації в Україні. При цьому основна увага приділена розробленню та обґрунтуванню концепції екологічної сертифікації продукції та послуг у різних сферах національної економіки. Однак, у працях згаданих вчених до кінця не досліджені проблеми застосування екологічної сертифікації та екологічного маркування у практичній діяльності вітчизняних текстильних підприємств.

Постановка завдання. Основним завданням екологічної сертифікації вітчизняної текстильної продукції є виявлення резервів більш ефективного використання сировинних ресурсів, технологічних і фінансових можливостей підприємствами для виробництва високоякісної, екологічно безпечної та конкурентоспроможної продукції. При цьому основна увага повинна бути приділена екомаркуванню сертифікованої продукції як завершального етапу її екологічної сертифікації.

Як відомо, екомаркування екотекстилю, як і інших екологічно безпечних груп товарів легкої промисловості, це комплекс екологічної інформації у вигляді тексту, окремих графічних символів, умовних позначень і їх комбінацій, які наносяться на ярлики, етикетки, бірки, штампи, самих текстильних матеріалів і виробів, їх упаковку і тару, в також супровідну документацію. При цьому екомаркування за формою екологічних знаків (символів) суттєво відрізняється в різних країнах при екомаркуванні текстильних матеріалів і виробів аналогічного призначення, що суттєво ускладнює ідентифікацію цих товарів (особливо імпортних) у сфері торгівлі [6].

На думку фахівців, екомаркування текстильних матеріалів і виробів, як і інших товарів вітчизняної легкої промисловості, нині вважається одним із найбільш вагомих інструментів екологічного маркетингу [6,7]. Саме використання цього інструменту гарантує можливість для споживача названої продукції отримати достовірну і об¢єктивну інформацію про екологічну безпечність цієї продукції. Таким чином, наявність екомаркування на текстильній продукції слід розглядати не тільки як кінцевий результат її екологічної сертифікації, але й як вагомий інструмент управління якістю цієї продукції на відповідному ринку.

Метою даної статті є обґрунтування доцільності використання результатів екологічної сертифікації продукції вітчизняних текстильних підприємств у процесі екологічного маркетингу цієї продукції.

Викладення основного матеріалу та його авторська трактовка. Вступ України до СОТ і підготовка до вступу до Європейського Співтовариства, поряд з вирішенням інших завдань, вимагає всебічного вивчення та узагальнення досвіду розвитку та функціонування ринків економічно розвинутих країн Європи та світу, включаючи ринки екотекстилю. При цьому особливої актуальності набуває вивчення зарубіжної практики управлінням асортиментом екотекстилю на цих ринках і розкриття ролі в цьому процесі екологічної стандартизації та сертифікації текстильної продукції.

Необхідність невідкладного вирішення цього завдання мотивується і тим, що після вступу України до СОТ екологічно безпечні види зарубіжної текстильної продукції (особливо одягового та інтер¢єрного призначення) без всяких перешкод потрапляють на наш ринок, в значній мірі гальмуючи розвиток вітчизняного ринку екотекстилю, оскільки зарубіжний екотекстиль, як правило, є більш дешевим, а відповідно і більш конкурентоспроможним.

В цих умовах виникає потреба не тільки у вивченні та узагальненні зарубіжного досвіду виробництва та збуту екотекстилю, але й застосування цього досвіду в практичній діяльності вітчизняних текстильних підприємств. Це стосується передусім необхідності впровадження в практику роботи вітчизняного текстильного виробництва тих міжнародних стандартів, які стосуються екологічної стандартизації, сертифікації, аудиту та експертизи.

Конкретизуємо шляхи вирішення піднятих питань на прикладі впровадження в практику роботи підприємств вітчизняної текстильної промисловості екологічної сертифікації і розкриття ролі екомаркування як ефективних інструментів маркетингового менеджменту на вітчизняному ринку текстильної продукції.

При цьому слід підкреслити, що підвищений інтерес до екологічної сертифікації текстильної продукції  і її екомаркування у всьому світі обумовлений низкою причин. Назвемо основні з них [6,8]:

екомаркування текстильних матеріалів і виробів, як і інших товарів легкої промисловості, це комплекс екологічної інформації про рівень їх екологічної безпечності та екологічність технологій їх виготовлення;

екомаркування текстильної продукції являє собою один із найбільш ефективних інструментів екологічного менеджменту та маркетингу, який гарантує споживачу можливість об¢єктивного вибору потрібного йому екологобезпечного товару, а виробнику – конкурентоспроможність цього товару на ринку;

екомаркування текстильної продукції – це одна з важливих передумов її комерційного успіху на вітчизняному і зарубіжному ринках;

екомаркування текстильних товарів – це ефективний інструмент державного контролю якості та екологічної безпечності текстильної продукції.

Таким чином, екологічному маркуванню текстильних товарів, як і інших екологобезпечних груп товарів вітчизняної легкої промисловості, відводиться домінуюча роль у формуванні та розвитку їх ринків [6,8].

Враховуючи таку вагому роль екомаркування текстильної продукції у формуванні та розвитку ринку екотекстилю, виникає потреба у більш детальному вивченні і розкритті самого механізму впливу екомаркування цієї продукції на процес її маркетингу [7]. Однак, перед тим, як з¢ясувати роль та вплив екомаркування текстилю на процес його маркетингу, спочатку розглянемо деякі загальні питання, що стосуються даної проблеми та свідчать про важливість екомаркування продукції любої галузі промисловості.

Як відомо, необхідність координації робіт між різними системами екомаркування продукції в різних країнах обумовило створення в 1994р. «Глобальної мережі екомаркування». Це міжнародна некомерційна асоціація, яка виконує наступні функції [8]:

розробляє і впроваджує в практику необхідні нормативно-правові документи щодо екомаркуваня різних груп товарів;

стимулює використання екомаркування продукції з метою підвищення рівня ії екологічної безпечності та захисту довкілля від негативного впливу її виробництва;

координує екологічні програми екомаркування товарів окремих країн;

забезпечує обмін інформацією між країнами-членами даної мережі.

Нині «Глобальна мережа екомаркування» об¢єднує 27 систем екологічного маркування 27-ми країн світу із п¢яти континентів, включаючи Україну.

Як відомо, в міжнародній практиці вимоги до екологічного маркування товарів, включаючи і текстильні товари, регламентуються наступними міжнародними екологічними стандартами [6]:

ISO 14024 «Екологічне маркування та декларації. Екологічне маркування типу І. Принципи та методи». Це найбільш поширений спосіб екомаркування текстильних матеріалів і виробів, який перевіряється третьою стороною безпосередньо на текстильних матеріалах чи виробах за результатами лабораторної оцінки;

ISO 14021 «Екологічне маркування і самодекларації. Екологічне маркування типу ІІ». Це маркування наноситься на текстильні матеріали і вироби самими виробниками з метою їх реклами;

ISO 14025 «Екологічне маркування та декларації. Екологічні декларації типу ІІІ». Це інформація, що надається виробниками про притаманні їх продукції екологічні властивості, встановлені відповідно до вимог чинних нормативів, які не перевіряються третьою стороною.

Певних успіхів в останні роки досягнуто в екомаркуванні текстильних товарів і в Україні. Про це свідчать такі факти [6,8]:

Постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 2011 року № 529 «Про затвердження Технічного регламенту з екологічного маркування»;

в жовтні 2004 року Україна була прийнята в Міжнародну організацію «Глобальна мережа екомаркування»;

в 2002 р в Україні розроблено і впроваджено в практику програму екологічного маркування товарів і послуг з метою інформування споживачів і виробників про їх екологічну безпечність;

в останні роки в країні розроблено і впроваджено в практику серію вітчизняних екологічних стандартів, гармонізованих з вимогами відповідних міжнародних стандартів;

згідно з рішенням Координаційної Ради органу з екомаркування від 7 квітня 2011 року в Україні з 1-го липня 2011 року впроваджено оновлену версію українського знаку екомаркування товарів і послуг. В оновленій версії екознаку навколо логотипу «Зелений журавлик» надпис «Екологічно чисто і безпечно» замінено на «Екологічний сертифікат». Окрім цього, під екознаком розміщено код екологічного стандарту на відповідність якому проведена сертифікація, а під цим кодом знаходиться посилання на сайт програми екомаркування в Україні.

Названі зміни та доповнення у вітчизняній системі екомаркування товарів і послуг обумовлені підвищенням її якості та достовірності, а також інформативності для потреб ринку.

А тепер зупинимось на розгляді деяких аспектів організаційно-економічного механізму впливу екомаркування вітчизняної текстильної продукції на формування її конкурентоспроможності на вітчизняному ринку текстилю. При цьому, враховуючи зарубіжний досвід і особливості розвитку вітчизняного ринку екотекстилю, першочергову вагу, на наш погляд, слід приділити вирішенню наступних завдань [4]:

обґрунтовано можливості використання екомаркування текстильних матеріалів і виробів як одного із найбільш ефективних інструментів їх екологічного маркетингу;

обґрунтувати вибір найбільш оптимального механізму ціноутворення на екологобезпечні види текстильних матеріалів і виробів різного цільового призначення та способів виробництва, який гарантував би їх успіх на сучасних вітчизняному та зарубіжних ринках;

запропонувати обґрунтовану систему державного стимулювання та субсидування виробництва та збуту вітчизняних екологобезпечних видів текстильних матеріалів і виробів, як це широко практикується у зарубіжному текстильному виробництві;

обґрунтувати доцільність та необхідність використання засобів державної підтримки виробництва та збуту екотекстилю в Україні шляхом застосування пільгового оподаткування, квотування обсягів імпорту продукції зарубіжної текстильної промисловості аналогічного призначення, регулювання цін на текстильну сировину та готову продукцію.

 Таким чином, екомаркування текстильної продукції вітчизняних підприємств можна розглядати [5]:

як інноваційний інструмент екологічного менеджменту в галузі вітчизняного текстильного виробництва;

інструмент інформаційного забезпечення вітчизняного ринку екотекстилю;

як одну із найбільш вагомих складових у організації екологічного маркетингу даної групи товарів;

як один із ефективних засобів підвищення якості життя населення, потреби якого забезпечуються високоякісною і екологічно безпечною продукцією.

В нинішніх умовах, на думку деяких фахівців [1,5], одним із основних завдань екологічного маркетингу є розроблення більш ефективних механізмів просування екологобезпечних груп товарів, включаючи екотекстиль, на ринку і відповідно більш повне задоволення екологічних потреб споживачів. Успішна реалізація цього завдання, на нашу думку, вимагає першочергового вирішення наступних питань за допомогою екомаркування продукції, а саме:

забезпечити інформованість споживачів про основні переваги екологобезпечної текстильної продукції, не дивлячись на деяке підвищення цін на неї;

переконати виробників екологічно безпечної текстильної продукції в економічній і екологічній доцільності її виробництва;

гарантувати відповідність якості і екологічної безпечності вітчизняної текстильної продукції вимогам міжнародних екологічних стандартів, що сприятиме суттєвому підвищенню іміджу вітчизняних підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках;

притягувати до юридичної відповідальності тих виробників і постачальників текстильної продукції, які не гарантують рівень її якості та екологічної безпечності, включаючи і реалізацію фальсифікованої продукції.

Одним із ефективних важелів просування екологобезпечних текстильних товарів на ринку, як підтверджує зарубіжний досвід, є реклама переваг цих товарів над їх традиційними аналогами. Для цієї мети екологічний маркетинг пропонує різноманітні прийоми та форми  реклами названих товарів. При цьому необхідно з допомогою реклами та інших інструментів просування звернути увагу споживачів перш за все на ті властивості екотектилю, які обумовлюють рівень їх екологічної чистоти і безпечності як для здоров¢я людини, так і для збереження довкілля.

Слід підкреслити, що успішному розвитку вітчизняного ринку екотекстилю, окрім використання результатів екологічної сертифікації та екомаркування текстильної продукції, сприятиме розроблення та впровадження в практику більш досконалих організаційних і еколого-економічних механізмів формування даного ринку. При  цьому, формуючи ринок екотекстилю в Україні, обов¢язково слід врахувати  вплив на цей ринок ряду важливих чинників – організаційних, економічних, технологічних, соціальних і інших, а також багатогранний досвід зарубіжних країн в формуванні та розвитку названих ринків.

Так, на нашу думку, з метою визначення місткості вітчизняного ринку екотекстилю, а також вивчення та узагальнення попиту споживачів на конкретні види екологобезпечних текстильних матеріалів і виробів необхідно [4]:

провести всебічні соціологічні дослідження серед ймовірних споживачів екотекстилю на вітчизняному ринку;

провести поглиблені експертні дослідження серед фахівців текстильної промисловості і сфери торгівлі текстильними товарами з метою формування бази даних для інформаційного забезпечення даного ринку;

узагальнити результати екологічної сертифікації та аудиту продукції текстильних підприємств, які займаються виробництвом і збутом екотекстилю;

виявити та узагальнити специфіку екологічних потреб споживачів даної групи товарів і оцінити потенціал розвитку ринку екотекстилю;

вивчити та узагальнити результати комплексних маркетингових, товарознавчих і екологічних досліджень кон’юнктури зарубіжних ринків екотекстилю.

Висновки і перспективи подальших досліджень. У ході проведених нами досліджень була доведена необхідність запровадження екологічної сертифікації та екологічного маркування вітчизняної текстильної продукції у процесі  формування її конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішніх ринках. Необхідно розглядати екологічне маркування вітчизняної текстильної продукції як один  з найбільш ефективних інструментів її екологічного менеджменту та маркетингу. Розглянуто деякі організаційно-економічні механізми впливу екомаркування текстильних матеріалів і виробів на формування вітчизняного ринку екотекстилю. Обґрунтована доцільність продовження і поглиблення маркетингових і товарознавчих досліджень даних питань. Перспективи подальших досліджень бачаться у напрямі розробки механізмів запровадження екологічної сертифікації та екомаркування у практику роботи виробників текстильної продукції в Україні та оцінки ефективності цих процесів.

 

Література:

1. Слізков А.М. Проблеми екологічної сертифікації продукції текстильної промисловості  / А.М.Слізков, В.П. Попов // Технології та дизайн. – 2011. – №1. –   С.1-7.

2. Галушкіна Т.П. Екологічна сертифікація як передумова впровадження більш чистих виробництв в Україні / Т.П. Галушкіна, Є.Г. Гордійчук, О.Ф. Рижков // Вісник національного університету водного господарства та природокористування. Збірник наукових праць. Серія «Економіка». Випуск 4(52). 2010. – С.52-61.

3. Пригара І.О. Екологічна сертифікація як один з напрямів екологічного маркетингу / І.О.Пригара //Електронний ресурс: http:// www.rusnauka.com /ONG_2006/Ecologia/17934.doc.htm.

4. Семак Б.Б. Теоретико-методологічні основи формування вітчизняного сировинного ринку екологічно безпечних товарів текстильної промисловості: монографія / Б.Б. Семак. – Херсон: Грінь Д.С., 2011.– 232с.

5. Скрипчук П.М. Теоретико-методологічні основи формування системи екологічної стандартизації і сертифікації: монографія / П.М. Скрипчук. – Рівне: НУВТП, 2011. – 367с.

6. Семак Б.Б. Роль екологічного маркетингу в управлінні вітчизняним ринком екотекстилю / Б.Б. Семак // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Економічна серія, 2011. – №935. – С.114-119.

7. Семак Б. Механізм управління етапами життєвого циклу екотекстилю на ринку України / Б. Семак, Л. Іванова // Маркетинг в Україні. – 2010. – №6(64). – С.10-15.

8. Галик  І. Зарубіжний досвід екомаркування товарів / І. Галик, Б. Семак // Товари і ринки. 2013. – №1(15). – С.159-163.

 

References:

1. Slizkov, A.M. and Popov, V.P. (2011), “Problemy ekolohichnoi sertyfikatsii produktsii tekstyl'noi promyslovosti”,  Tekhnolohii ta dyzajn, vol. 1,   pp. 17.

2. Halushkina, T.P., Hordijchuk, Ye.H.  and Ryzhkov O.F. (2010),  “Ekolohichna sertyfikatsiia iak peredumova vprovadzhennia bil'sh chystykh vyrobnytstv v Ukraini”, Visnyk natsional'noho universytetu vodnoho hospodarstva ta pryrodokorystuvannia. Zbirnyk naukovykh prats'. Seriia «Ekonomika». vol.4(52), pp. 5261.

3. Pryhara, I.O. (2006), “Ekolohichna sertyfikatsiia iak odyn z napriamiv ekolohichnoho marketynhu”, available at: http: // www.rusnauka.com /ONG_2006/Ecologia/17934.doc.htm. (Accessed 12 Nov 2013).

4. Semak, B.B. (2011), Teoretyko-metodolohichni osnovy formuvannia vitchyznianoho syrovynnoho rynku ekolohichno bezpechnykh tovariv tekstyl'noi promyslovosti [Theoretical and methodological guidelines for the development of the domestic commodity market of environmentally friendly products of textile industry], Hrin' D.S., Kherson, Ukraine.

5. Skrypchuk, P.M. (2011), Teoretyko-metodolohichni osnovy formuvannia systemy ekolohichnoi standartyzatsii i sertyfikatsii [Theoretical and methodological guidelines for the development of ecological standardization and certification], NUVTP, Rivne, Ukraine.

6. Semak, B.B. (2011), “Rol' ekolohichnoho marketynhu v upravlinni vitchyznianym rynkom ekotekstyliu”, Visnyk Kharkivs'koho natsional'noho universytetu im. V.N.Karazina. Ekonomichna seriia, vol. 935,  pp.114119.

7. Semak, B. and Ivanova, L. (2010), “Mekhanizm upravlinnia etapamy zhyttievoho tsyklu ekotekstyliu na rynku Ukrainy”, Marketynh v Ukraini, vol. 6(64), pp. 1015.

8. Halyk I., and  Semak, B. (2013), “Zarubizhnyj dosvid ekomarkuvannia tovariv”, Tovary i rynky, vol.1(15), pp.159–163.

 

Стаття надійшла до редакції 08.12.2013 р.