УДК 658:330.341

 

Ю. Є. Кирилов,

к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту організацій, ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет

 

КЛАСТЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

Y. E. Kirilov,

cand. of econ. sciences, associate professor, associate professor of the department of management organizations, Kherson state agrarian university

 

CLUSTERING AS A TOOL TO IMPROVE THE COMPETITIVENESS OF NATIONAL ECONOMIES IN A GLOBALIZING

 

У статті узагальнено наукові здобутки та обґрунтовано доцільність створення і функціонування кластерів як інструменту підвищення конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації.

 

The paper summarizes the scientific achievements and the expediency of the establishment and functioning of clusters as a tool for improving the competitiveness of the national economy in the context of globalization.

 

Ключові слова: кластер, кластерізація, інструмент, конкурентоспроможність, економіка, глобалізація, розвиток, кластерні формування.

 

Keywords: cluster, clustering, tools, competitiveness, economy, globalization, development, cluster formation.

 

 

Постановка проблеми. В умовах глобалізації та з огляду на процес підготовки до входження України в єдиний європейський економічний простір актуалізуються питання щодо підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Традиційні інструменти її розвитку не відповідають в повній мірі новим умовам господарювання, викликам зовнішнього середовища та не дозволяють вирішити проблему конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на світовому ринку.

Потребують вдосконалення існуючі, запровадження та бурхливого розвитку нові інструменти підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Саме таким відносно новим та прогресивним інструментом прийнято вважати кластеризацію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ґрунтовними дослідженнями розвитку теорії кластерів є роботи всесвітньовідомих науковців П. Кругмана [1],  М. Портера [2,3] та А. Скотта [4]. Обґрунтуванню необхідності та окремим аспектам кластерізації в Україні присвячено праці О. Амоші [5], П. Бубенко [6], В. Геєця [7], Н. Каніщенко [8], М. Кропивко [14], І. Мартиняк [9], С. Онишко [10], П. Саблука [11], С. Соколенко [12] та ін.

Формулювання цілей статті. Метою статті є узагальнення наукових здобутків та обґрунтування основних положень щодо доцільності створення і функціонування кластерів як інструменту підвищення конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації. Відповідно до мети поставлені такі завдання: дослідити феномен кластера в економіці, виявити перешкоди та можливості розвитку кластерних формувань в економіці України.

Виклад основного матеріалу. Важливою і актуальною тенденцією сучасного світового економічного розвитку стали процеси економічної кластеризації, направлені на підвищення конкурентоспроможності економічних суб’єктів на мікро-, мезо- і макрорівнях. Зміст кластеризації полягає у прискоренні економічного розвитку і підвищенні конкурентоспроможності окремих економічних суб’єктів (підприємств, регіонів, країн, окремих територій і міст) шляхом використання переваг суспільного поділу праці і ущільнення їх науково-виробничої взаємодії в результаті утворення так званих кластерних об'єднань. Кластери, які є втіленням складної системи взаємозв'язків між економічними суб’єктами, дозволяють підсилити корисний ефект від підприємницької діяльності і виступають дієвим інструментом організації економіки, контролю економічної діяльності, підвищенню конкурентоспроможності як окремих суб'єктів господарювання, так і регіонів, країн, макроінтеграційних угруповань в цілому [2, с. 44].

В інтернет-ресурсі "Вікіпедія" наведено декілька визначень кластера [13]:

 1) кластер - географічна концентрація подібних, суміжних або додаткових підприємств з активними каналами для бізнес-транзакцій, комунікацій та діалогу, що поділяють спеціалізовану інфраструктуру, робочі ринки та послуги і мають спільні можливості або загрози;

2) кластер - це галузеве, територіальне та добровільне об'єднання підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими (освітніми) установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентноздатності власної продукції і сприяння економічному розвитку регіону;

3) кластер - мережа постачальників, виробників, споживачів, елементів промислової інфраструктури, дослідницьких інститутів, взаємозалежних у процесі створення додаткової вартості;

4) кластер - група розташованих на території поселення або поблизу його взаємозалежних підприємств та організацій, які взаємодоповнюють і посилюють конкурентні переваги один одного;

5) кластер являє собою групу локалізованих взаємозалежних компаній, постачальників устаткування, комплектуючих, спеціалізованих послуг, інфраструктури, науково-дослідних інститутів, вузів та інших організацій, які взаємодоповнюють і посилюють конкурентні переваги один одного.

Заслуговують на увага визначення, що були сформульовані вітчизняними дослідниками:

- кластер - добровільне об’єднання підприємців, які тісно співпрацюють з науковими установами та місцевою владою з метою підвищення конкурентоспроможності власної продукції та сприяння економічному розвитку регіону. Кластерний підхід дозволяє поєднати всі переваги співробітництва між компаніями та поглиблення їх спеціалізації, створюючи значний мультиплікативний ефект в економіці [12];

- кластер в організації вироб­ництва - це об'єднання взаємодоповнюва­них підприємств, організацій і зв'язаних з ними за географічною й функціональною ознаками органів державного управління, наукових закладів тощо на засадах спільної діяльності на певній території з виробництва конкурентоспроможної на внутрішньому і зовнішньому ринках продукції та збільшен­ня прибутків учасників кластера [14].

Характерною особливістю і перевагою кластерних формувань є те, що увага концент­рується не на окремих підприємствах, а на взаємовідносинах між підприємствами і установами, які входять до складу кластера. А взаємовідносини будуються, насамперед, на засадах кооперації, відкритості, довіри та довгострокових договірних стосунків. Са­ме створення нових ефективних зв'язків між учасниками об'єднання породжує властиво­сті, якими не володіє жодний із учасників, що забезпечує комплексну систему генерації знань, перетворення їх в інновації, а також подальшу комерціалізацію останніх [15, с. 64].

Кластер, як система підприємств, установ, організацій, окремих осіб, може мати потенціал, який перевищує просту суму потенціалів окремих складових. Цей приріст виникає як результат співпраці і ефективного використання можливостей партнерів в тривалому періоді, поєднання кооперації і конкуренції. Компанії виграють, маючи можливість ділитися позитивним досвідом і знижувати витрати, спільно використовуючи одні і ті ж послуги та постачальників.

Кластеризація набуває широкого визнання у світі як основ­ний інструмент розвитку конкурентоспроможнос­ті, стимулювання інновацій, залучення інве­стицій, створення нових технологій. Досвід розвинених країн свідчить, що можливості кластерного підходу використовують для вирішення завдань, спрямованих на підйом економіки окремих галузей і регіонів. Кластери залучають набагато більше інвестицій, ніж окремі (поодинокі) компанії. Цьому, як правило, сприяють мультиплікативне підсилення дій підприємств, які об'єднуються для досягнення спільної мети - підвищення індивідуальної конкурентоспроможності на основі використання сумарних конкурентних переваг.

Кластерні об'єднання активно застосовуються у США та багатьох країнах ЄС, де теорію кластерів вважають одним із ключових інструментів підвищення рівня конкурентоспроможності окремих галузей. Так, повністю кластерізовані фінська і скандинавська промисловість. Проведена за декілька років робота вивела Данію у світові лідери кластеризації економіки, в якій сьогодні функціонують 29 провідних кластерів. У США більше половини підприємств працюють за такою моделлю виробництва: підприємства кластеру знаходяться в одному регіоні і максимально використовують його природний, кадровий та інтеграційний  потенціали. Американські «ноу-хау» в секторі виробництва споживчих товарів забезпечили лідерство країни в сільському господарстві, виробництві пакувальних та механізованих засобів (галузі-постачальники) поряд з успіхами в галузі реклами та  фінансовому секторі (галузі-споживачі). Як правило, продукція кластерів  орієнтована на експорто- або імпортозаміщення.

Визначальним у високій конкурентосп­роможності кластерних формувань є:

- з одного боку - використання конкурен­тних переваг територій, на яких концентру­ється те або інше виробництво (наявність та якість ресурсів, кваліфікація і вартість робо­чої сили, територіальне розміщення, приро­дно-кліматичні умови тощо), що дає змогу використати дані переваги для виробництва конкурентоспроможного продукту й підвищення доходів жителів і бюджетів цих тери­торій. З такого погляду кластери виконують функцію своєрідних «точок зростання» регі­ональних економік, а подекуди й держав у цілому;

- з іншого боку - посилення конкурентних  переваг через  налагодження  прямих зв'язків між учасниками кластера (як формальних, так і неформальних), що формуються для спільної діяльності з великотоварного виробництва конкурентоспроможного і продукту - окремий учасник без співпраці з іншими та спеціалізації не може налагодити ефективне виробництво.  Одночасно це й конкуренція партнерів та інтенсивний обмін інформацією   і   взаємними   вимогами,  які спонукають їх до запровадження інновацій [14, с. 6].

В ході дослідження проведено SWOT-аналіз розвитку кластерних формувань в економіці України (табл.1).

 

Таблиця 1.

SWOT-аналіз розвитку кластерних формувань в економіці України

* власні дослідження

 

Процес творення кластерів в Україні повинен мати два напрями. По-перше, це наслідування прикладів формування та функціонування кластерних систем у світі. По-друге, пошук специфічних суто українських напрямів для розвитку таких систем.

Унікальним експериментом став досвід створення та діяльності транспортно-туристичного кластеру «Південні ворота України». Цей проект став складовою частиною Стратегії розвитку Херсонської області до 2015 року. У 2005 році кластер «Південні ворота України» був зареєстрований, як асоціація підприємств. Він складається із підприємств транспортної галузі, туризму та курортно-рекреаційного комплексу, рекламно-інформаційних, поліграфічних, будівельних підприємств, органів місцевого самоврядування та громадських об‘єднань. З ряду причин зареєстроване формування так і не запрацювало як єдина система. На нашу думку, стратегічна помилка була закладена ще на стадії формулювання ідеї та проектування. Але цей досвід та напрацювання мають стати імпульсом для подальших процесів кластерізації.

Так доцільним вбачається формування на території Херсонської області транспортно-логістичного кластера. При його формуванні необхідно брати до уваги зручне географічне положення області, яка має вихід на Чорне й Азовське моря. Через територію Херсонщини проходять важливі залізничні, річкові й повітряні шляхи, які з'єднують економічні райони України з багатьма закордонними країнами. Область розташована на перетинанні національних і міжнародних морських шляхів Азово-чорноморського басейну.

У транспортно-логістичному комплексі області функціонує понад 100 підприємств і організацій, серед яких три морські торговельні порти, сім річкових портів, п'ять судноплавних компаній, судноремонтні верфі, підприємства залізничного й автомобільного транспорту, аеропорт, авіапідприємства.

Відповідно до сучасних тенденцій міжнародного розвитку територія Херсонської області має потенціал стати центром економічних і транспортних зв'язків. Перспективи його розвитку прямо пов'язані зі збільшенням ефективності перевезень. Тому потужна транспортна система Херсонської області потребує корінного вдосконалення на основі принципів сучасної логістики, налагодження взаємодії транспортних галузей, реструктуризації більшості транспортних структур. Метою кластеру є формування сучасних підприємницьких мереж в транспортно-логістичному комплексі області, забезпечення постійного розвитку регіону й перетворення його в новітній транспортно-логістичний і інформаційний мегавузол, в якому гарантується використання технологій глобального контролю пересування вантажів і контейнерів, у тому числі моніторинг безпеки їх вмісту, включаючи наявність в них шкідливих речовин і радіації.

Висновки. Успішна інтеграція певної країни у світову економіку залежить від рівня її національної конкурентоспроможності. Перехід на нову парадигму економічного зростання в умовах глобалізації вимагає від кожної країни модернізації її економіки, активізації інноваційної діяльності, створення сприятливого інвестиційного клімату, постійного удосконалення ринкових механізмів господарювання.

Інструменти та напрями досягнення конкурентоспроможності залежать від багатьох факторів, в тому числі темпів економічного зростання конкретної країни. Але одним із універсальних засобів підвищення конкурентоспроможності економіки вважається використання кластерних моделей розвитку. Саме тому в останні роки все більшого поширення в розвинених країнах світу дістають кластерні форми господарювання як механізми ефективної конкуренції на світових ринках.

В умовах новітніх викликів, глобалізації, зростання конкуренції, впровадження та функціонування кластерів і кластерних технологій вважається одним із перспективних засобів забезпечення конкурентоспроможності національної та регіональної економіки.

Ефективність кластерної моделі досягається за рахунок інноваційності, розвитку взаємодопомоги, поєднання кооперації з конкуренцією та поширення взаємообміну інформацією, знаннями, ноу-хау.

За результатами дослідження виявлено системний причинно-наслідковий зв'язок між створенням кластерних систем та підвищенням конкурентних можливостей економічних систем. Це дає підстави стверджувати, що кластери виступають інструментом підвищення рівня конкурентоспроможності національних економік в умовах глобалізації. Вони сприяють інтенсифікації розвитку підприємництва і посилення ринкових позицій економічних суб'єктів.

В умовах глобалізації та інтеграції до ЄС процеси реформування економіки України повинні супроводжуватися формуванням нового типу відносин між суб'єктами господарювання, а також розвитком нових механізмів реалізації їх економічних інтересів, одним з яких і є кластеризація.

 

Список використаних джерел:

1. Krugman P.R. Geography and Trade. Cambridge. – MA: MIT Press. – 1991.

2. Портер М. Конкуренция / М. Портер. [пер. с англ.] – М.: Издательский дом «Вильямс», 2006. – 608 с.

3. Портер М. Международная конкуренция: конкурентные преимущества стран / М. Портрер – М.: Международные отношения, 1993. – 896 с.

4. Scott A. J. New Industrial Spaces: Flexible Production Organization and Regional Development in North America and Western Europe / A. J. Scott. – London: Pion, 1988.

5. Амоша О.І. Перспективи формування транскордонних єврорегіональних інноваційних систем і нанотехнологічних кластерів / О.І. Амоша, В.І. Ляшенко // Соц.-екон. пробл. сучас. періоду України. – 2008. – Вип. 3. – С. 159-176.

6. Бубенко П.Т. Інноваційний розвиток регіонів: монографія / П.Т. Бубенко, О.Б. Снісаренко. – Х. : Вид-во «Форт», 2009. – 160 с.

7. Геєць В. Кластери і мережеві структури в економіці – тема досить цікава, але на сьогодні ще до кінця не вивчена…// Економіст. – 2008. – № 10. С. 10-11.

8. Каніщенко Н.Г. Кластери в системі національної конкурентоспроможності / Н.Г.Каніщенко // Вісник КНУ. Серія Економіка. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. – №85 – С. 14-16.

9. Мартиняк І. О. Формування кластерної політики як механізму вдосконалення інфраструктури функціонування малого і середнього інноваційного бізнесу в регіоні / І. О. Мартиняк // Регіональна економіка. - 2008. - № 4. - С. 54-62.

10. Онишко С. В. Державне регулювання кластеризації економіки як напрямок розбудови національної інноваційної моделі / С. В. Онишко // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 11. - С. 55-61.

11. Саблук П. Т. Кластеризація як механізм підвищення конкурентоспроможності та соціальної спрямованості аграрної економіки / П. Т. Саблук, М. Ф. Кропивко // Економіка АПК. - 2010. - № 1. - С. 3-12.

12. Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці / С. І. Соколенко. – К.: Логос, 2004. – 848 с.

13. http://uk.wikipedia.org/wiki/Кластер_(економіка)

14. Кропивко М.Ф. Концептуальний підхід до кластерної організації та управління розвитком агропромислового виробництва / М.Ф. Кропивко // Економіка АПК. – 2010. - № 11. – С. 3-13. 

15. Мазнєв Г.Є. Інноваційні технологічні кластери: особливості та застереження / Г.Є. Мазнєв //  Економіка АПК. – 2013. - № 8. – С. 63-67.  

16. Семенов А. Возможности и ограничения становления структур кластерного типа / А. Семенов // Бизнес-партнер. – 2008. – № 2 (101). – С. 11-12.

 

References:

1. Krugman, P. (1991), Geography and Trade, MIT Press, Cambridge, UK.

2. Porter, M. E. (2006), Konkurencija [Competition], Publishing house "Williams", Moscow, Russia.

3. Porter, M. E. (1993), Mezhdunarodnaja konkurencija: konkurentnye preimushhestva stran [International competition: competitive advantages of countries], International Relations, Moscow, Russia.

4. Scott, A. (1988), New Industrial Spaces: Flexible Production Organization and Regional Development in North America and Western Europe, Pion, London, UK.

5. Amosha, O.I. and Ljashenko, V.I. (2008), “Prospects of cross-border Euroregional innovation systems and nanotechnology clusters”, Sots.-ekon. probl. suchas. periodu Ukrainy, vol. 3, pp. 159-176.

6. Bubenko, P.T. and Snіsarenko, O.B. (2009), Innovatsijnyj rozvytok rehioniv [Innovative development regions], Vyd-vo «Fort», Kharkov, Ukraine.

7. Heyets, V.M. (2008), “Clusters and network structure in the economy - the topic is interesting enough , but it is still not fully understood ...”, Ekonomist, vol. 10, pp. 10-11.

8. Kanishchenko, N.G. (2006), “Clusters in the national competitiveness”, Visnyk KNU. Seriia Ekonomika,.vol. 85, pp. 14-16.

9. Martynyak, I.O. (2008), “Formation of cluster policy as a mechanism for improving the infrastructure operation of small and medium-sized innovative businesses in the region”, Rehional'na ekonomika, vol. 4, pp. 54-62.

10. Onishko, S.V. (2010), “Clustering State regulation of the economy as a way of building a national innovation model”, Aktual'ni problemy ekonomiky, vol. 11, pp. 55-61.

11. Sabluk, P.T. and Kropyvko, M.F. (2010), “Clustering as a mechanism to boost competitiveness and social orientation Agricultural Economics”, Ekonomika APK, vol. 1, pp. 3-12.

12. Sokolenko, S.I. (2004), Klastery v hlobal'nij ekonomitsi [Clusters in the global economy], Logos , Kiev, Ukraine.

13. The official website for the free encyclopedia Wikipedia (2013), “Cluster”, available at: http://uk.wikipedia.org/wiki/Кластер_ ( economics) (Accessed 16 November 2013).

14. Kropyvko, M.F. (2010), “Conceptual approach to cluster organization and management of agriculture production”, Ekonomika APK, vol. 11, pp. 3-13.

15. Maznyev, G.E. (2013), “Innovative technology clusters: features and warnings”, Ekonomika APK, vol. 8, pp. 63-67.

16. Semenov. A. (2008), “Possibilities and limitations of becoming cluster structures”, Biznes-partner, vol. 2, no. 101, pp. 11-12.

 

Стаття надійшла до редакції 18.12.2013 р.