УДК 331.101.38

 

О. В. Савченко,

магістрант, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»,  м. Київ

В. П. Соловйов,

доктор  економ. наук, проф. Національній технічний університет Україні «КПІ», м. Київ

 

СУТНІСТЬ ТА СКЛАДОВІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

O. V. Savchenko,

Master, National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute", Kyiv

V. P. Solovyov,

Doctor of Economics, Professor, National Technical University of Ukraine "KPI", Kyiv

 

The essence and components of organizational-economic mechanism of fostering innovation in the enterprise

 

Досліджено сутність поняття організаційно-економічний механізм та описано його роль у стимулюванні інноваційного розвитку підприємства в контексті української ринкової трансформації. Виділено складові мотиваційного механізму інноваційної діяльності організації. Показано форми і методи стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві. Досліджено вплив системи стимулювання на розширення інноваційних можливостей і зміцнення конкурентоспроможності організації.

 

The essence of the concept of organizational-economic mechanism is investigated and its role in stimulating innovative development company is described in the context of Ukrainian market transformation. The components motivational mechanism innovation of the organization is highlighted. The forms and methods of fostering innovation in the enterprise are displayed. The effect of stimulation to enhance innovation capacity and strengthening competitiveness are investigated.

 

Ключові слова: інновації, мотиви, стимули, організаційно-економічний механізм, концепції, організація.

 

Keywords: innovation, motivation, incentives, organizational and economic mechanism, concept, organization.

 

 

Постановка проблеми. В сучасних реаліях української економіки проблеми активізації інноваційної діяльності та переходу на інноваційну модель розвитку залишаються актуальними як у теоретичному, так і в практичному аспектах, тому що інноваційний шлях розвитку економіки є невід’ємною частиною загальносвітового науково-технічного прогресу в умовах глобалізації. Це підтверджується затвердженням на початку 2013 року Кабінетом Міністрів України «Державної програми активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки», що передбачає створення державного банку розвитку з метою стимулювання та підтримки розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів в різних галузях держави [1].

Впровадження в життя інноваційної моделі розвитку економіки потребує ретельного вивчення різних об’єктів та явищ складного і багатопланового механізму, що поєднує інвестиційну, фінансово-грошово-кредитну політику, удосконалення організації праці та виробництва.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Провідними вітчизняними та зарубіжними вченими і фахівцями проведені дослідження, які присвячені вивченню доцільності стимулювання інновацій, впливу методів стимулювання на розвиток інноваційної діяльності, формуванню дієвого механізму для активізації інноваційної діяльності. Зокрема, ці проблеми відображені у працях таких вітчизняних вчених, як Г.Абалкін, О.Амоша,  І.Бланк, М.Білик, М.Герасимчук, В.Геєць, Б.Кваснюк, І.Комаров, І.Радіонова, П.Саврук, В.Соловйов, та зарубіжних науковців – Дж.Стігліц, Дж.Сакс, Гж.Колодко, Д.Львов та ін. Проте не дивлячись на не, що в економічній літературі зібраний цінний досвід у питаннях, які стосуються різних методів стимулювання інноваційної діяльності [2-4], єдиного прийнятного підходу для створення дієвого механізму досі не знайдено.

 Постановка цілей статті. Основною метою статті є обґрунтування доцільності стимулювання інноваційних змін на основі уточнення сутності організаційно-економічного механізму активізації інноваційної діяльності у процесі вдосконалення діяльності підприємства.

 Виклад основного матеріалу. Численні наукові дослідження підтверджують, що саме здатність країни до технологічних змін, спроможність суспільства опанувати знання є визначальною ознакою його спроможності до соціально-економічного добробуту  на основі інноваційного піднесення. Також, як свідчать дослідження наукових джерел і практика господарювання, незважаючи на порівняно широку вживаність терміну «організацій-економічний механізм», існує проблема щодо формування дієвого та універсального способу його стимулювання. Тому, на основі аналізу та конкретизації процесів перетворення наукових знань на інновації, спробуємо з’ясувати дію організаційно-економічного механізму як сукупності взаємопов’язаних елементів інноваційної системи [2].

Спершу проведемо аналіз основних підходів до визначення даного поняття.

С. Мочерний вказує, що формування господарського механізму являє собою систему основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв’язання протиріч суспільного виробництва, реалізації форм власності, а також всебічного розвиток людини та узгодження його інтересів з інтересами колективу, класу, суспільства. Господарський механізм, на думку цього автора, формується при взаємодії окремих ланок і сторін таких елементів економічної системи, як техніко-економічні (спеціалізація, кооперування, комбінування виробництва, тощо), організаційно-економічні (управління виробництвом, проведення маркетингових досліджень, обмін досвідом та ін), виробничі (відносини власності на засоби виробництва) відносини і продуктивні сили (форми і методи організації виробництва, функціональні риси робочої сили, знарядь праці тощо) [3].

Зміст зазначеного поняття має дещо інше розуміння в роботах російського вченого-економіста Л. Абалкіна. Господарський механізм, на його думку, в самій загальній формі можна визначити як спосіб організації суспільного виробництва з властивими йому формами і методами, економічними стимулами і правовими нормами [цит. за 4, с.43].

Деякі автори зміст «господарський механізм» розуміють ширше, ніж «економічний механізм господарювання», який є складовою його частиною. Так, професор І. Завадський складовим елементом «господарського механізму» вважає «економічний механізм». Останній, на його думку, включає економічні інструменти та важелі. До інструментів економічного механізму, як відомо, відносяться ціни, заробітна плата, податки, орендна плата, тарифи та інші економічні категорії і важелі державного управління. Економічні важелі включають: планування, економічне стимулювання, розподіл прибутку, використання фондів, умови господарювання, ціни, нормативи власних оборотних коштів і іншого [цит. за 5, с.220].  

Подібний зміст вищевказаних досліджуваних нами термінів міститься і в інших роботах українських та зарубіжних вчених. При цьому зазначені автори досліджують зміст цих понять в контексті управління державою національним господарством, макроекономікою, а не окремими підприємствами на рівні органів управління самих підприємств [2, 3, 5, 6].

На тлі вищевикладеного зупинимося на понятті «організаційно-економічний механізм». Зміст цього поняття також не має єдиного тлумачення, але у світлі вищевикладеного все ж розуміється вужче, ніж «господарський механізм». Усталеними є ключові поняття змісту «організаційно-економічний механізм», тому варто відзначити головні і змістовні характеристики цього поняття.

По-перше, організаційно-економічний механізм є частиною системи господарювання в конкретний період розвитку національного господарства будь-якої країни.

По-друге, організаційно-економічний механізм являє сукупність двох різнорідних, але взаємопов’язаних складових – організаційної складової та економічного компонента.

Тому дефініцію «організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності» можна сформулювати як взаємопов’язану сукупність економічних відносин, принципів, методів і форм організації створення, промислового впровадження та комерціалізації нововведень [7, с.10].

Організаційно-економічний механізм не існує в якості замкненої системи, а лише як динамічна і відкрита система, що враховує сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів, тому що і підприємство, і його інноваційна діяльність  може гальмуватися чи обмежуватися різними впливами і факторами. Виходячи з цього, організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності підприємства повинен виконувати функції, що наведені на рис.1.

 

Рис.  1. Функції організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності

[складено автором на основі: 7, с. 9; 8, с.91-92]

 

Формування саме таких механізмів, здатних значно активізувати інноваційну активність підприємств в сучасних умовах, є одним з першочергових наукових завдань.

Організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності підприємств, як і будь-який інший механізм, повинен будуватися на основі сукупності принципів, за якими доцільно було б його формувати на вітчизняних промислових підприємствах. На думку провідних науковців, дуже важливим є досягти простоти підходу, яка забезпечила б спроможність застосування цих принципів у практичних цілях, адже керівникам вітчизняних промислових підприємств необхідні спрощені підходи вирішення складних і багатоаспектних проблем [8, с.93].

Таким чином, пропонується формування механізму інноваційної діяльності підприємства на основі такої системи принципів: системність, цілісність, адаптованість, адаптивність, рівновага [8, с.94].

Варто підкреслити, що, окрім часто застосовуваних у науковій літературі принципів формування механізму інноваційного розвитку підприємства, таких, як системність, цілісність [9], рівновага значна увага приділяється ще принципам адаптованість та адаптивність. Розглянемо зазначені принципи детальніше.

Системність – це той принцип, що передбачає формування на підприємстві системи, яка забезпечує інноваційний пошук і впровадження інновацій. Концептуальна основа застосування принципу може бути розглянута у наведеному вище визначенні організаційно-економічного механізму. Доволі часто можна зустріти твердження про необхідність системного погляду керівників підприємств на їх інноваційний розвиток, проте слід розуміти, що системність є дуже широке поняття.

Цілісність – це орієнтація механізму на забезпечення єдності множини елементів, кожен з яких відіграє свою часткову роль, невід’ємну для всього механізму. Цілісність, як інтегруюча здатність дуже важлива для вітчизняних промислових підприємств, оскільки в умовах несистемного інноваційного розвитку спостерігається розрізненість в комплексі заходів, які ведуть до однієї мети – інноваційного розвитку.

Під адаптованістю розуміють відповідність механізму інноваційного розвитку середовища підприємства, його сильним і слабким ознакам. Дуже важливо формувати такі механізми інноваційного розвитку, які враховували б нагальні проблеми підприємств.

Адаптивність – це забезпечення відповідності підприємства тим вимогам, які відповідають сучасному мінливому, інформаційному середовищу господарювання. Практично кожне підприємство стоїть перед необхідністю адаптації до зовнішнього середовища, проведення гнучкої політики відносно політичних і макроекономічних процесів.

Рівновага – компенсаторне поєднання протилежних одне одному компонентів механізму інноваційного розвитку між собою, а також відносно зовнішнього середовища підприємства.

Побудова механізму інноваційної діяльності підприємств створює необхідні передумови для того, щоб менеджери підприємства різних рівнів управління чітко уявляли майбутнє свого підприємства та розвивали його стратегічні можливості. При цьому, можна прослідкувати взаємозв’язок та взаємодію організаційної та економічної складової механізму: економічна складова, насамперед, буде характеризуватися цільовою спрямованістю, оскільки метою формування стратегічного потенціалу є досягнення певних економічних цілей в діяльності підприємства; організаційну складову варто розглядати як організацію досягнення економічних цілей.

У загальному вигляді за структурою організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності на промисловому підприємстві може бути поданий як ряд етапів, що у своїй сукупності утворюють комплексну систему функціональних зв’язків між об’єктами, суб’єктами, засобами, методами та іншими складовими інноваційної діяльності і може використовуватися для досягнення широкого спектра стратегічних цілей підприємства, що наведено на рис.2.

 

Рис. 2. Етапи формування організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності промислових підприємств

[складено автором на основі: 9]

 

На першому етапі відбувається визначення цілей інноваційної діяльності підприємства на основі аналізу поточних та перспективних планів його діяльності та розвитку.

На другому етапі оцінюється фактичний інноваційний потенціал підприємства, як сукупність трудових, нематеріальних, матеріальних і природних ресурсів, залучених чи не залучених з яких-небудь причин в процес виробництва, але таких, що володіють реальною можливістю брати участь в ньому.

Метою третього етапу є виявлення загроз і можливостей зовнішнього середовища та сильних і слабких сторін внутрішнього середовища.

Виходячи з проведеного аналізу, на наступному етапі формується множина альтернативних інноваційних стратегій та здійснюється вибір оптимальної з них.

Потім відбувається формування комплексу заходів для реалізації стратегії, обраної на попередньому етапі, а також вибір інструментарію реалізації інноваційних заходів, визначення джерел фінансування, оптимізація їх структури тощо.

Далі йде етап втілення вибраної стратегії в життя, тобто практична реалізація інноваційних заходів, що включає контроль за їх виконанням та підведення підсумків.

Інноваційна діяльність до певної міри є творчою і ключовим її елементом є кваліфіковані кадри. Оскільки на переважній більшості сучасних вітчизняних підприємств технічна база є морально та фізично застарілою, а у державі відсутній дієвий і усталений механізм стимулювання інноваційної діяльності, задача мотивування покладається в першу чергу на саме підприємство [7].

Система мотивування будь-якого підприємства може мати наступний загальний вигляд (рис. 3).

 

Рис. 3. Складові мотиваційного механізму інноваційної діяльності підприємства [9]

 

З рисунку видно, що вся система мотивування є прямою послідовністю, що починається зі стимулів зовнішнього та внутрішнього середовищ, проходить через персонал та завершується формуванням інноваційного типу мислення у персоналу підприємства.

Основними цілями мотивування інноваційної діяльності є [10]:

- забезпечення економічної ефективності інноваційних робіт ;

- скорочення циклу циклу «дослідження – розробка – впровадження»;

- збільшення кількості інноваційних пропозицій;

- підвищення якості та інтенсивності виконання проектів й праці суб’єктів інноваційного процесу;

- забезпечення високого науково – технічного рівня інновацій ;

- спонукання працівників до постійного підвищення рівня професійних знань, вмінь та навичок, самостійного пошуку інноваційних рішень тощо.

Мотиваційний механізм інноваційної діяльності підприємства можна визначити як систему зі зворотним зв’язком, яка містить сукупність стимулів, що формують у вищого менеджменту мотиваційні преференції до використання інновацій як основного засобу здобуття підприємством конкурентних переваг, методів оцінювання досягнутих результатів і способів їхнього врахування у подальших рішеннях для коригування стимулів у разі їх низької ефективності [11, с.222].

Широке різноманіття економічних суб’єктів, яких стосується інноваційний процес спричиняє необхідність розрізняти мотивування[5, с.318]:

- інноваційних процесів підприємства;

- розвитку виробництва;

- творчої активності персоналу;

- споживання нової продукції.

Процес інноваційного розвитку, що базується на кожному новому витку досягнутого рівня науково-технічного прогресу та створеного рівня мотивації інноваційної діяльності, у сучасних умовах вітчизняної економіки потребує формування спонукальних факторів інноваційного розвитку [12, с.71].

Для створення та розвитку відповідної системи мотивації має бути задіяний мотиваційний механізм інноваційного розвитку, глибинним змістом розгортання якого є імплантація цілей інноваційного розвитку в інтереси споживачів, товаровиробників й інших суб’єктів ринку [4].

Основним мотивом підприємства є отримання доходів у коротко- та довгострокових періодах. Економічною основою зацікавленості підприємств у інноваційному розвитку є наявність права власності на виробничі засоби та результати своєї праці. Це підтверджується тим фактом, що недержавні підприємства функціонують ефективніше. Тому ключовим у цьому питанні є ініціація процесів роздержавлення та реформування форм власності на виробничі засоби та, особливо, результати праці підприємства [3, с.45].

Мотиви стимулювання розвитку виробництва диктуються зовнішнім середовищем підприємства, і включають в себе :

- відповідність вимогам ринку;

- своєчасне виявлення нових ринкових можливостей для уникнення збитків, а в кращому випадку – отримання додаткових доходів;

- завоювання більшої частки ринку;

- зростання обсягів виробництва в поточному та наступному періодах.

За інноваційного шляху розвитку процеси пошуку та реалізації нових ринкових можливостей активізуються, і за рахунок цього мотивується розвиток виробництва [3].

Узагальнено поєднання вищенаведених елементів мотивування можна зобразити наступним чином (рис. 4).

 

Рис. 4.  Система мотивації інноваційного розвитку

[складено автором на основі: 10]

 

Мотивація споживання нової продукції набуває все більшого значення в сучасних умовах, оскільки за ринкової економіки перевага надається думці споживача. За наявності великого різноманіття товарів та послуг, споживач надасть перевагу тому, який повністю чи найбільшою мірою відповідатиме його потребам. Беззмістовно нарощувати виробництво, якщо попит споживачів на вироблений продукт не є вмотивованим [10].

За підсумками результатів дослідження  всі елементи організаційно-економічного механізму розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств можна об’єднати у три блоки [13].

Перший – теоретичні і методологічні основи інновацій, узгодження стратегії розвитку промислового виробництва і інноваційної діяльності на підприємстві згідно наявного інноваційного потенціалу та оцінка сучасного стану промислового виробництва.

Другий блок – відображає елементи механізму регулювання інноваційної діяльності, а також реформування промислових підприємств (або виробничого процесу) як основної передумови сприйняття інноваційних процесів у на підприємстві та, зокрема, у виробничій діяльності.

Третій блок – основні напрямки активізації інноваційної діяльності підприємства. В сукупності усі три блоки складають систему елементів організаційно-економічного  механізму, які повинні забезпечити взаємне поєднання інноваційного процесу в напрямку розробки та впровадження науково-технологічних інновацій у системі промислового виробництва.

Впровадження  побудованих за такою схемою організаційно-економічних механізмів розвитку інноваційної діяльності вітчизняних підприємств в кінцевому підсумку повинно привести до  забезпечення стабільності  економічного розвитку як на рівні галузі, так і на рівні країни.

 

Висновок. Отже, динаміка світових тенденцій спонукає Україну до вироблення відповідної інноваційної політики, без якої неможливий поступальний розвиток економіки держави.

Інновації стосуються і динаміки господарської діяльності і реалізації основних законів соціально-економічного розвитку суспільства. Кардинально змінити економічну ситуацію в Україні можна шляхом використання інноваційних факторів розвитку, досягнень сучасної науки і новітніх високих технологій як головного ресурсу економічного зростання.

Отже, втілення в життя інноваційної моделі розвитку економіки вимагає дослідження різноманітних об’єктів та явищ як системи, або складного і багатопланового механізму. Система науково-технічних пріоритетів і економічних планів держави має ґрунтуватися не тільки на зусиллях використання наявного науково-технічного та економічного потенціалів, а також на максимальній інтеграції до світового контексту науково-технічного розвитку.

На підставі проведеного теоретико-методологічного аналізу уточнено сутність організаційно-економічного механізму інноваційного процесу, підтверджено його складність та багатогранність, що характеризують сукупність форм, методів, елементів, способів взаємодії та важелів стимулювання, спрямованих на досягнення стратегічної мети інноваційного розвитку.

 

Список використаної літератури.

1. Постанова Кабінету Міністрів від 23.02.2013 № 187 про затвердження «Державної програми активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки». [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=246247059

2. Щеглюк С.Д. Механізми стимулювання інноваційної діяльності і концентрації ресурсів економіки регіону. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2009_5_1/087-093.pdf

3. С. В. Мочерный, В. Н. Некрасов, В. Н. Овчинников, В.В. Секретарюк Экономическая теория  [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://library.tuit.uz/skanir_knigi/book/econ_teoriya/econ_teoriya.htm

4. Бунтовский С.Ю. К вопросу о создании условий развития инновационной деятельности / С.Ю. Бунтовский // Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції: тези доп. і повідом. Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 18–19 жовтня 2007 р.) / НАН України. Ін-т економіки пром-сті;редкол.: О.І. Амоша (відп. ред.) та ін. – Донецьк, 2007. – С. 47

5. Ільяшенко С.М. Менеджмент і маркетинг інновацій: Монографія. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 616 с.

6. Дорогунцов С., Федорищева А. Научно-технический прогресс как основа развития производства и снижение его потенциальной опасности // Экономика Украины. – 1998. – № 3. – С.4–12.

7. Корсікова Н.М.  Організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком підприємства в сучасних умовах // Економіка харчової промисловості, № 3, 2009 р.- 8-11 с.

8. Тульчинська С.О.  Функціонування організаційно-економічного механізму інноваційного процесу // Стратегічні пріоритети, №1(6), 2008 р.- 89-95 с.

9. Зінь Е., Валюх А. Механізм розвитку регіональної інноваційної діяльності [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ashsu.org/index.php?module=pagemaster&PAGE_user_op=view_page&PAGE_id=403

10. Карпунь Н.І. Мотивація і стимулювання інноваційної діяльності підприємства. [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Ekonomika/2008_628/84.pdf

11. Українець А.І. Принципи формування механізму інноваційного розвитку вітчизняних машинобудівних підприємств // Вісник Національного університету "Львівська політехніка": Проблеми економіки, №640, 2009 р. - 219-225 с.

12. Соловйов В.П. Інноваційний розвиток регіонів: питання теорії та практики: Монографія / Соловйов В.П., Кореняко Г.І., Головатюк В.М. – Фенікс, 2008. – 224 с.

13. Хорев А.И., Артеменко В.Б., Платонова И.В. Процедура формирования инновационного механизма предприятия [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.lerc.ru/?part=bulletin&art=9&page=12

 

References. 

1. Postanova Kabinetu Ministriv vid 23.02.2013 № 187 pro zatverdzhennia “Derzhavnoi prohramy aktyvizatsii rozvytku ekonomiky na 2013—2014 roky”, [Online], available at: 

http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=246247059

2. Schehliuk S.D. “Mekhanizmy stymuliuvannia innovatsijnoi diial'nosti i kontsentratsii resursiv ekonomiky rehionu”, [Online], available at: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2009_5_1/087-093.pdf

3. S. V. Mochernyj, V. N. Nekrasov, V. N. Ovchinnikov and V.V. Sekretarjuk “Ekonomicheskaja teorija”, [Online], available at:  http://library.tuit.uz/skanir_knigi/book/econ_teoriya/econ_teoriya.htm

4. Buntovskyj S.Yu. (2007), “K voprosu o sozdanyy uslovyj razvytyia ynnovatsyonnoj deiatel'nosty”, Zbirka dopovidej na Mizhnarodnij nauk.-prakt. konf konferentsii [Napriamy i modeli transformatsii innovatsijnoi diial'nosti u konteksti mizhnarodnoi intehratsii], NAN Ukrainy. In-t ekonomiky prom-sti, Donets'k, Ukraine, – p. 47

5. Il'iashenko S.M.(2004), “Menedzhment i marketynh innovatsij”, VTD «Universytets'ka knyha», Sumy, Ukraine

6. Doroguncov S. and Fedorishheva A. (1998) “Nauchno-tehnicheskij progress kak osnova razvitija proizvodstva i snizhenie ego potencial'noj opasnosti”, Ekonomika Ukrainy, vol. 3, pp. 4–12

7. Korsikova N.M.  “Orhanizatsijno-ekonomichnyj mekhanizm upravlinnia innovatsijnym rozvytkom pidpryiemstva v suchasnykh umovakh”, Ekonomika kharchovoi promyslovosti,  vol. 3, pp. 8–11

8. Tul'chyns'ka S.O. (2008),“Funktsionuvannia orhanizatsijno-ekonomichnoho mekhanizmu innovatsijnoho protsesu” , Stratehichni priorytety, vol. 1, pp. 89–95

9. Zin' E. and Valiukh A. “Mekhanizm rozvytku rehional'noi innovatsijnoi diial'nosti”, [Online], available at:  http://www.ashsu.org/index.php?module=pagemaster&PAGE_user_op=view_page&PAGE_id=403

10. Karpun' N.I. “Motyvatsiia i stymuliuvannia innovatsijnoi diial'nosti pidpryiemstva”, [Online], available at:     http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Ekonomika/2008_628/84.pdf

11. Ukrainets' A.I. (2009), “Pryntsypy formuvannia mekhanizmu innovatsijnoho rozvytku vitchyznianykh mashynobudivnykh pidpryiemstv” [Visnyk Natsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekhnika"], Problemy ekonomiky, Kyiv, Ukraine, vol. 640, pp. 219–225

12. Solovjov V.P. (2008), Innovatsijnyj rozvytok rehioniv: pytannia teorii ta praktyky [Innovative regional development: theory and practice], Feniks, Kyiv, Ukraine

13. Khorev A.Y., Artemenko V.B. and Platonova Y.V. “Protsedura formyrovanyia ynnovatsyonnoho mekhanyzma predpryiatyia”, [Online], available at:  http://www.lerc.ru/?part=bulletin&art=9&page=12

 

Стаття надійшла до редакції 20.12.2013 р.