EnglishНа русском

Ефективна економіка № 12, 2013

УДК 69.003:339.03

 

В. В. Юрченко,

к. е. н., директор Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів

органів Державної податкової служби України, м. Київ

 

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА ГАРМОНІЗАЦІЇ ПОДАТКОВИХ СИСТЕМ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ.  ВЕКТОРИ ДЛЯ УКРАЇНИ

 

V. V. Yurchenko,

РhD, Director of the Center of training and retraining of the managerial personnel of the bodies of State tax service of Ukraine, Kiev

 

MODERN TRENDS IN THE DEVELOPMENT AND HARMONIZATION OF TAX SYSTEMS OF THE COUNTRIES OF THE EUROPEAN UNION. VECTORS FOR UKRAINE

 

В статті розглядаються напрями та динаміка міждержавного співробітництва у податковій сфері в умовах поглиблення глобалізації світової економіки. Проаналізовані особливості гармонізації податкових систем та пріоритети оподаткування в країнах – «старих»  і «нових» членах Європейського Союзу. Висвітлені основні напрями адаптації вітчизняної податкової системи до загальноприйнятих норм і правил Європейської практики.

 

The article examines the directions and dynamics of interstate cooperation in the tax sphere in the conditions of the increasing globalization of the world economy. The features of harmonization of tax systems and priorities of taxation in the countries of the «old» and «new» member States of the European Union. Highlights of adaptation of Ukraine's tax system generally accepted norms and rules of the European practice.

 

Ключові слова: податкова гармонізація, бюджетно-податкова політика, податкова конкуренція.

 

Keywords: tax harmonization, fiscal policy , tax competition.

 

 

На межі XXI сторіччя, в умовах поглиблення процесу глобалізації світової економіки, розширення взаємозв’язків між національними податковими системами країн Європейського Союзу (далі ЄС) та поступова їх гармонізація здійснюються безперервно [4, с.32].

Глобалізація передбачає процес зближення переваг споживачів і універсалізацію асортименту товарів по всьому світу, при цьому всесвітні товари витісняють місцеві. Основними складовими сучасної глобальної економіки є інновації, знання та інформаційні технології, які є джерелами зростання продуктивності та конкурентоздатності [5, с.15]. Нова економіка організовується переважно через глобальну мережу менеджменту, виробництва і розподілу, а не окремих фірм, охоплює всі сфери світового господарства, зокрема виробничо-інноваційну, фінансово-кредитну, торгово-посередницьку сфери. В кожній із вищезгаданих сфер присутня податкова складова і надзвичайно важливо для досягнення успіхів в процесі глобалізації враховувати податкові наслідки інтеграційних рішень, що приймаються, наприклад, країнами ЄС.

Податкова система є основою будь-якої сучасної держави. Добре відомий вираз [2, с.18] «в світі існує дві неминучі речі: смерть і податки» має продовження: «Однак смерть, на відміну від податків, менш безболісна». Неабияку роль в подоланні ухиляння від сплати податків зіграла глобалізація.

Оскільки через податки держава здійснює перерозподіл валового внутрішнього продукту (далі - ВВП) саме податкова система визначає використання тої чи іншої моделі бюджетно-податкової політики держави для задоволення суспільних потреб [9, с.21].

У даній статті проведений аналіз тенденцій розвитку та координації національних податкових систем розвинених європейських країн в умовах сучасних глобалізаційних  процесів, визначені проблеми і шляхи адаптації вітчизняної системи оподаткування до умов ЄС.

Можна виділити чотири основних часових етапи розвитку міждержавного співробітництва в податковій сфері, які відповідають хвилям глобалізації світової економіки (табл.1).

 

Таблиця 1.

Етапи глобалізації та розвитку міждержавного співробітництва у податковій сфері

№ етапу

Часовий період

Специфіка процесу глобалізації

Специфіка процесу міждержавного податкового співробітництва

I

Друга половина XIX ст. – 1913 р. (початок Першої світової війни)

Початок глобалізації світових ринків, розвитку міжнародного інвестиційного співробітництва та транс націоналізації діяльності компаній.

Початок співробітництва країн з питань запобігання міжнародного подвійного оподаткування доходів та майна громадян і компаній. З 1843р.- укладення перших міжнародних податкових угод. Інтенсифікація процесу підписання податкових угод після введення на початку XX ст. оподаткування доходів (24 двосторонні податкові конвенції).

II

Міжвоєнне 20-річчя (1919 – 1939 рр.) та період Другої світової війни (до 1945р.)

Поділ світової економіки на 2 підсистеми після революції 1917р. в Росії. З початку 1930х до кінця 1940х рр. – «чорні роки» дезінтеграції (період воєнного протистояння держав антигітлерівської коаліції і країн вісі Берлін-Рим-Токіо). Початок «холодної війни» між Заходом та Сходом.

Утворення в 1919 р. – Ліги Націй; у 1920 р. її Фінансового комітету. Підготовка перших модельних податкових конвенцій. Розвиток процесу міжнародного податкового співробітництва (10 зуcтрічей на вищому рівні). Під час Другої світової війни підписання Мексиканської (1943р.) та Лондонської (1945р.) модельних податкових конвенцій про ухилення подвійного оподаткування доходів та капіталу.

III

Кінець 1940х – середина 1990 рр.

Бурхливий розвиток транснаціонального бізнесу і зростання трудових міграцій населення. Початок утворення інтеграційних об’єднань (НАФТА, ЄЕС/ЄС, РЕВ та інш.) і експансії країн – податкових гаваней. Крах світової соціалістичної системи на межі 1980-1990х рр.

Підготовка Модельних податкових конвенцій ОЕСР (1963 і 1977 рр.) і ООН (1980 р.) про усунення подвійного оподаткування доходів та капіталу. Підписання Багатосторонньої податкової угоди країн Ради Економічної Взаємодопомоги (1977 – 1978 рр.). Початок розвитку процесу європейської податкової гармонізації (координації) в рамках ЄС (1993 р.) і ЄврАзЕС (1992-1995 рр.): уніфікації непрямих податків та правил визначення оподаткованого прибутку.

IV

З кінця 1990х років по наш час.

Початок епохи інформаційної та фінансової глобалізації системи міжнародних зв’язків. Бурхливий розвиток цифрових технологій та електронної комерції.

З 1998р.- початок міжнародної координації оподаткування операцій у сфері електронної комерції. У 2004–2007 рр. - розширення ЄС до 27 членів Початок гармонізації прямих податків в ЄС. Ініціатива Німеччини і Франції (2011 р.), щодо гармонізації режимів корпоративного оподаткування, податку на фінансові операції, визначення спільної податкової бази і ставок, наміри створення економічного уряду до 2013 року. Створення митного союзу(2011 р.) країнами ЄврАзЄС (Росія, Білорусь, Казахстан) та наміри створення єдиного економічного простору до 2015 року.

 

Зі створенням ЄС  (Маастрихтський договір підписаний у 1992 р. і введений в дію у 1993 році), поглиблення європейської економічної інтеграції закономірно обумовили розвиток концепції міждержавної податкової гармонізації (від грецького «harmoniа» ― приведення до відповідності, злагодженості). Вона передбачає розробку загальної стратегії країн у сфері оподаткування на відповідному етапі інтеграційної взаємодії, координацію податкової політики, систематизацію та уніфікацію окремих податків і податкових систем країн, що входять до складу міжнародних регіональних об’єднань.

Маастрихтським договором також визначені основні положення країн ЄС щодо уніфікації непрямих податків: ПДВ сплачується в країні походження, єдність основної ставки ПДВ (не менше 15%) та пільгової (не менше 5 %), обмежене коло товарів, яке може бути звільнено від сплати ПДВ (переважно соціального призначення); уніфікація акцизів - на деякі товари (чай, сіль, цукор) відмінені, на інші (включаючи каву) встановлені єдині ставки. Також гармонізовані правила визначення оподатковуваного прибутку, зокрема, в частині амортвідрахування, системи консолідованої звітності, звітного періоду – один рік, інвестиційних пільг.

Податкова політика Європейського Союзу може розглядатися як система заходів, які проводяться інститутами та органами ЄС, а також його державами-членами з метою:

- гармонізації податкового законодавства держав – членів ЄС;

- усунення податкових бар'єрів та податкової дискримінації на внутрішньому ринку ЄС;

- забезпечення реалізації основних свобод, передбачених Договором про ЄС (свободи переміщення товарів, осіб, послуг, капіталів);

- неприпустимості недобросовісної податкової конкуренції юрисдикцій держав – членів ЄС;

- розробки нових принципів та механізмів усунення подвійного оподаткування;

- узгоджених дій у боротьбі з податковими правопорушеннями.

На сьогодні, враховуючи специфіку бюджетно-податкової політики та систем оподаткування кожної країни, в ЄС відмовились від створення єдиної податкової системи. Замість цього було вирішено привести  законодавства країн – членів ЄС з питань оподаткування у відповідність Договору про ЄС.

Податкова гармонізація передбачає обмеження частини податкових повноважень держав-членів міждержавного об’єднання. Такі обмеження проявляються у формі регламентації видів податків, межі встановлення їх ставок, способів адміністрування тощо. У свою чергу, держави-члени міждержавного об’єднання погоджуються на обмеження своїх фіскальних повноважень тією мірою, наскільки їх інтереси краще задовольняються на рівні об’єднання, ніж на національному рівні. Тому створення однакових умов і можливостей, з одного боку, та податкова суверенність держав-членів об’єднання, з іншого, забезпечують основні інституційні принципи податкової гармонізації, зокрема [3]:

принцип пропорційності - передбачає обмеження діяльності інститутів ЄС повноваженнями, наданими їм установчими документами ЄС та встановленими цілями європейської інтеграції ( стаття 5 Договору про ЄС);

принцип субсидіарності - інститути ЄС не мають права самостійно втручатись у функціонування будь-якого з сегментів економіки держав-членів ЄС за винятком випадків, коли подібне втручання необхідне для виконання стратегічних завдань ЄС. (стаття 5 Договору про ЄС).

принцип одноголосності - будь-яке рішення щодо формування податкової політики в ЄС мають приймати за одностайною згодою держав-членів ЄС і зафіксовувати у відповідній нормі інтеграційного законодавства. Можливість держави-члена ЄС накладати вето на будь-яке рішення у сфері гармонізації податків, що здатне спричинити згубні наслідки для економіки даної держави;

принцип податкової недискримінації - охоплює два основні положення: по-перше, неможливість прямого або непрямого оподаткування внутрішніми податками однією державою-членом ЄС продукції іншої держави-члена ЄС в розмірі, що перевищує оподаткування національної продукції; по-друге, держава-член ЄС не повинна оподатковувати продукцію інших держав-членів ЄС внутрішніми податками з метою непрямого захисту своїй продукції ( стаття 90 Договору про ЄС);

принцип нейтральності оподаткування - полягає у забороні відшкодування внутрішнього оподаткування при вивезенні продукції на територію іншої держави-члена ЄС в розмірі, що перевищує рівень сплачених прямих або непрямих податків.

Перші два принципи - пропорційності і субсидіарності виконують  роль «вмонтованих стабілізаторів», ― з одного боку, вони обмежують роль інституцій Євросоюзу, відстоюючи тим податковий суверенітет держав-членів ЄС, а з другого – забезпечують ефективність проведення податкової гармонізації. 

В своїй книзі «На захист глобального капіталізму » [3] Юхан Норберг зазначає, що в умовах поглиблення глобалізаційних процесів, корпорації необов’язково «перемістяться в країни із самими низькими податками. Вони направляються туди, де,  на їх  думку, отримують більше благ за сплачені податки». Насправді, фізичний стан активів корпорації і їх юрисдикція – це різні поняття. Компанії під тиском конкуренції безумовно будуть ставати резидентами країн з більш сприятливим податковим кліматом, фізично залишаючись у країнах, які надають їм найкращі умови для ведення бізнесу.

Віто Танці, який в період 1981-2001 років очолював Податковий департамент Міжнародного валютного фонду, сформував поняття фінансових «термітів», - явищ сучасної глобальної економіки, які «підточують»  технологію оподаткування. До них відносяться:

1. Інтернет-торгівля цифровими технологіями, електронна комерція - ускладнюють роботу податкових органів, важко встановити факт такої торгівлі за фізичної відсутності магазину чи фіскальної належності платника податків до конкретної країни;

2. Електронні гроші - створюють нові можливості ухиляння від податків;

3. Міждержавні трансакції всередині фірми і трансфертне ціноутворення -  особливо це стосується об’єктивності оцінки вартості інтелектуальної власності, витрат на науково-дослідні та конструкторські роботи;

4. Складність чи небажання збирати податки з приватного фінансового капіталу -  оскільки висока ставка такого податку призводить до виведення цього капіталу в країни з більш сприятливим податковим кліматом;

5. Офшорні зони – резиденції інвесторів, найбільших банків та приватних осіб, як правило, створюються для приховування своїх доходів;

6. Інші фінансові інструменти (акції, облігації, тощо) - часто використовуються для побудови схем ухилення від податків;

7. Міжнародна активність людей, яка постійно зростає. Доходи, отримані за кордоном і рахунки в закордонних банках, достатньо легко приховати від уваги податкових органів всередині  країни;

8. Практика придбання предметів розкоші та товарів, які мають в своїй країні вищу ставку акцизного податку, в іншій країні, де ціни на такі товари нижчі.

Значна ймовірність створення т. з. «віртуальних офшорів» призводить до автоматичного скорочення ВВП, перерозподіленого державою через бюджет. Протидією негативним явищам сучасної глобалізації на думку провідних економістів може стати:

- лібералізація та маркетизація основних державних функцій внаслідок механізмів саморегуляції, запущених глобалізацією;

- подальше зменшення податкового тиску. Перевага повинна віддаватися немобільним базам оподаткування (споживання, природні ресурси, власність), які важко сховати. Мобільні податкові бази (праця, капітал) також дуже вагомі, але при їх перевищенні є ймовірність міграції кваліфікованої робочої сили (капіталу) із реальної економіки у віртуальну;

- об’єднання зусиль провідних центрів світового порядку (Північноамериканського, Європейського та Азіатського) на гармонізацію податкового законодавства та нівелювання традиційних офшорів;

- необхідність створення наднаціональної міжнародної організації, яка займається виключно питаннями оподаткування і має повноваження на рівні Міжнародного валютного фонду та Світового банку. Прийняття в перспективі Світового податкового кодексу.

На сьогодні в  ЄС входить 27 європейських  країн ( т. з. ЄС -27). В таблиці 2 наведена структурована система податків окремих країн ЄС  ( у %% до ВВП).  Відібрані п’ять «старих» країн-членів ЄС (із групи т. з. ЄС-15): Великобританія, яка реалізує неоліберальну модель бюджетно-податкової політики, Німеччина, Франція (переважно ліберально-обмежена модель) та Швеція, Данія (соціально-напружена модель). Для порівняння наведені дані по двох «нових» країнах-членах ЄС (із групи т. з. ЄС-12) ― представники Східної Європи (Словаччина) та Балтії (Литва), які увійшли до ЄС  у 2004 році.

 

Таблиця 2. Структурована система податків, у % до ВВП

Країна

Непрямі податки

Прямі податки

Соц. платежі

Загальна частка

Великобританія

13,3

15,5

8,0

36,7

Німеччина

11,7

10,2

18,0

40,4

Франція

15,3

11,1

18,2

43,9

Данія

17,2

29,9

1,7

49,0

Швеція

17,1

18,7

14,9

50,7

Литва

11,1

8,5

8,7

28,3

Словаччина

11,6

6,0

11,3

28,9

 

Загальні тенденції оподаткування в країнах ЄС:

1. Із даних таблиці 2 видно, що рівень оподаткування (частка податкових надходжень у ВВП) в «старих» (ЄС-15) і «нових» членах (ЄС-12) коливається від 28-29% (Литва, Словаччина) до 49-51% (Данія, Швеція) Середній показник рівня оподаткування в країнах ЄС дорівнює 37,4 відсотка. Для Швеції, а також Австрії, Бельгії, Італії та Люксембургу частки надходжень у ВВП непрямих, прямих податків, а також соціальних платежів збалансовані.

2. «Нові» члени ЄС мають суттєвий внесок податків на споживання в загальних надходженнях (в середньому на 8-10 % більше, ніж в ЄС – 15). Вони мають більш енергоємні технології і, як наслідок, оподаткування енергоносіїв податком на додану вартість.

3/. Спільним для країн ЄС є те, що частка акцизу на енергоносії в надходженнях акцизного податку значна і коливається від 54%  – у Великобританії до 80% – в Італії.

4. «Податковий демпінг» з боку «нових» країн ЄС призвів до значній диференціації в прямому оподаткуванні мобільних баз (капітал, праця):

- частка прямих податків у ВВП становить: у ЄС – 15 від 10,2% (Німеччина) до 30% (Данія), у ЄС-12 не сягає і 10%;

- різниця у ставках корпоративного оподаткування та прибуткового податку близько 10 відсоткових пунктів на користь ЄС-15.

Пріоритети оподаткування в країнах ЄС :

Данія, Великобританія, Нідерланди, Люксембург,Чехія – віддавання переваги  оподаткуванню прибутку з корпорацій;

Німеччина, Франція, Австрія, Словенія, Польща – вирівнювання фіскальної функції прибуткового податку та соціальних платежів з працівників;

Данія, Швеція, Фінляндія, Нідерланди – максимальна увага  можливостям  податку з доходів фізичних осіб при незначному навантаженні на соціальні платежі;

Країни Балтії, Болгарія, Словаччина, Румунія - суттєве обмеження прогресії прибуткового податку з метою детінізації доходів окремих верств населення;

В Нідерландах, Ірландії та Кіпрі – податки на майно формують суттєву частину доходів бюджетів, а Великобританія і Норвегія (не є членом ЄС) активно розвивають ресурсне оподаткування.

«Податковий демпінг», який характеризується, перш за все, низьким рівнем ставок податку на прибуток, а також певними пільгами в оподаткуванні доходів громадян стимулює на єдиному європейському економічному просторі не тільки добросовісну (fair), але також і згубну (harmful) податкову конкуренцію [6,7]. Результатом «податкового демпінгу» є те, що низькі податкові ставки, які використовують «нові» члени ЄС, фактично покриваються прямими фінансовими субсидіями,  отриманими від країн-донорів Співдружності, ядро яких складають держави з високим рівнем оподаткування.

Заслуговують уваги ініціативи Німеччини та Франції щодо запровадження тактики сучасної європейської податкової гармонізації [8]:

- прийняття спільних рішень у сфері координації податкової політики ЄС шляхом одержання більшості голосів країн - членів ЄС; при цьому пропонується заборонити можливість накладання вето незгодними сторонами;

- укладання угоди з новими членами ЄС про своєрідний «податковий коридор», тобто фіксація і без того помірних ставок прямих та непрямих податків у країнах, які тільки вступили в ЄС, та недопущення їх зменшення в подальшому;

- необхідність проведення серйозних реформ в країнах, що приєдналися (особливо ті, які мають великий бюджетний дефіцит). Основна мета ― забезпечити бюджетну економію та скоротити державні витрати;

- підвищення рівня прямого оподаткування, як одного із основних напрямів майбутньої податкової реформи у країнах, що приєдналися;

- нарощування надходжень за рахунок непрямих податків шляхом вирівнювання ставок ПДВ на різні види споживчих товарів.

Безумовно, на сьогодні у рамках ЄС ще залишається не вирішеним питання щодо формування єдиного оптимального європейського оподаткування, яке б виступало передумовою стабільно високих темпів економічного зростання інтегрованих національних економік.

Проблеми оподаткування «старих» і «нових» країн - членів ЄС є типовими і для вітчизняної податкової системи. Наміри на європейську інтеграцію нашої країни очевидні: з лютого 2008 року Україна є членом Світової організації торгівлі (СОТ), у 2010 році прийнятий Податковий кодекс [1], основною метою якого є наближення національної податкової системи до загальноприйнятих правил міжнародної та Європейської практики, у 2012 році парафована Угода про асоціацію Україна – ЄС.

Процес адаптації вітчизняної податкової системи до європейських стандартів має свою динаміку та особливості. В сучасних умовах визначальними напрямами роботи є:

- поступове збільшення рівня оподаткування (на сьогодні частка податкових надходжень у ВВП становить 29,3%, ріст до попереднього року - 0,8%) до середнього показника країн ЄС (37,4%), усунення диспропорцій оподаткування мобільних (капітал, праця) та немобільних баз (споживання, природні ресурси, власність), показники фіскальної ефективності непрямого та прямого оподаткування становлять 13,6% та 8,9% к ВВП, тобто на рівні відповідних показників більшості країн – «нових» членів ЄС;

- вирішення питання щодо зменшення податкового тиску на економіку за рахунок зменшення ставок за основними бюджетоформуючими податками (з 2014 року ПДВ до 17 відсотків, податку на прибуток – до 16 відсотків), що передбачено Податковим Кодексом, та подальшого скорочення кількості податків та  платежів (зменшено з 39 до 23 і планується залишити 9 податків);

- проведення всеохоплюючих заходів на рівні кожній ланки  ДПС України щодо автоматизації процесів оподаткування (електронна звітність, Єдиний реєстр податкових накладних, відшкодування ПДВ тощо) з метою усунення схем мінімізації, зокрема, по ланцюгу: вигодонабувач транзитер «податкова яма», залучення до  сплати суб’єктів господарювання всіх категорій уваги, як основного елементу збільшення надходжень, зменшення частки тіньової економіки, яка за оцінками спеціалістів в 1,5-2 рази перевищує середній показник по ЄС, а також протидії корупції;

- упорядкування податкових преференцій,  в тому числі інвестиційних пільг, в частині обмеження терміну їх надання (не більше, ніж п’ять років) та контролю використання вивільнених коштів за цільовим призначенням;

- вдосконалення підходів до оподаткування природних ресурсів та акцизного податку: частки цих платежів в загальних податкових надходженнях залишаються незначними (4,4% та 10,1% відповідно) і мають тенденцію до зменшення. На енергоносії (бензин, нафтопродукти, скраплений газ) припадає лише 27% надходжень з акцизного податку.

Щодо використання прогресивної ставки оподаткування фізичних осіб, то необхідно зазначити, що Україна пішла по шляху більшості «нових» держав-членів ЄС, які суттєво обмежили прогресію щодо сплати прибуткового податку на користь збільшення внутрішнього споживчого попиту та детінізації доходів заможних груп населення. Актуальною на сьогодні залишається теза відомого українського економіста Л.О. Омеляновича [9], що шкала податків на доходи населення, яка існує в Україні (основна – 15%, підвищена – 17%) ― це однозначно шлях до збагачення багатих, а отже вона не зруйнує олігархію. Рівень оподаткування з цього податку (у відсотковому виразі к ВВП) в 2 рази нижче, ніж середній показник по ЄС. За даними [10] 50 відсотків тіньового сектору вітчизняної економіки складає заробітна плата у «конвертах». Тому на перспективу можливо очікувати розширення диференціації ставок податку з доходів фізичних осіб, не виключено, ― в межах податку DІТ, введеного в 90-х роках ХХ сторіччя скандинавськими країнами, і який користується все більшою популярністю у країнах «Старої» Європи [2; 7; 8].

Гармонізація оподаткування в ЄС ― це процес, який має конкретні напрямки розвитку, свою динаміку. Європейські країни роблять спробу оптимізувати оподаткування (впроваджувати нові податкові технології на основі самооподаткування, підтримувати високий рівень соціальних стандартів тощо). Загальні тенденції оподаткування, що склалися в Європейському Союзі, мають стати орієнтиром для процесу адаптації податкових систем країн, які прагнуть вступити в ЄС. Наразі очевидно, що Україні необхідно швидше приєднатися до цього процесу, а ті сфери, які поки що найменш гармонізовані в ЄС, розвивати за власним «фіскальним сценарієм», тобто відповідно до моделі бюджетно-податкової політики, яку здійснює держава. Загальними пріоритетами повинні стати зменшення обтяжливості вітчизняної податкової системи, подальше скорочення податків та платежів, вирівнювання диспропорцій в оподаткуванні, зосередження на використанні інноваційних методів адміністрування, обмеження економічно необґрунтованих преференцій в оподаткуванні, удосконалення податкових інструментів стимулювання підприємництва, формування податкової культури та психологічного сприйняття бізнесом та населенням дій держави у сфері податкової політики.

Процес адаптації вітчизняної податкової системи до європейських стандартів повинен мати еволюційний характер і напередодні нової хвилі світової фінансової кризи базуватися на економічній і політичній стабільності в країні/

 

Література.

1. Податковий Кодекс України від 02.12.2010  № 2755-VI.- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17

2. Rajan R., Bird G. Economic Globalization: How Far and How Much Further? // World Economics. 2001. Vol. 2. July – September, P. 16-29.

3 Girard–Vasseur M., Guieze J.–L. Tax competition in EU15: what is the reality? / Ecoweek. Special Issue. – Paris: BNP Paribas, 2004. – 21 p.

 4. Курс экономики: учебник / Под ред. Б.А. Райзберга. - 5-е изд., перераб. и доп. - М.: Инфра-М. - 2010. - 627 с..

5. Портер М. Конкурентное преимущество: Как достичь высокого результата и обеспечить его устойчивость / Майкл Е. Портер ; [пер. с англ.]. — М. : Альпина Бизнес букс, 2005. — 715 с.

6.  Ортинський В.Л. Основи права України, вид.2-ге, доповнене і перероблене / В.Л. Ортинський. - Львів: Оріяна-Нова, 2005. - 368 с.

7. Diamond J., Zodrow G. Economic Effects of a Personal Capital–Income Tax Add–On to a Flat Tax // FinanzArchiv. – 2007. – Vol. 63. – No. 3. – P. 374–395.

8. Genser B., Reutter A. Fiscal Policy in Action. Moving Towards Dual Income Taxation in Europe // FinanzArchiv. – 2007.– Vol. 63. – No. 3. – P. 436–456.

9Податковий менеджмент: навч. посіб./ Л.О. Омелянович [та ін.]. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2008. - 230 с.

10. Соколовська А. Теоретичні засади визначення податкового навантаження та рівня оподаткування економіки / А. Соколовська // Фінанси України. - 2006. -№7. – С. 4-12

 

References.

1. Tax Code (2010) available athttp://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17(Accessed 28 October 2013).

2. Rajan R. and Bird G. (2001), Economic Globalization: How Far and How Much Further?”, World Economics, vol. 2., pp.16-29.

3. Girard–Vasseur M. and M., Guieze J.–L. (2004),  “Tax competition in EU15: what is the reality?”, BNP Paribas, Paris, France.

4.RajzberhB.A.(2010) Kurs ekonomiky [Economics course], 5th ed, YnfraMoscow, Russia.

5. Porter, M. (2005), Konkurentnoe preimushhestvo: Kak dostich' vysokogo rezul'tata i obespechit' ego ustojchivost' [Competitive Advantage: How to achieve the high results and ensure its sustainability], Al'pina Biznes buks, Moscow, Russia.

6. Ortyns'kyj, V.L.(2005) Osnovy prava Ukrainy[Basis of law in Ukraine], 2nd ed, Oriiana-Nova,L'viv. Ukraine.

7. Diamond J., Zodrow G.(2007) Economic Effects of a Personal Capital–Income Tax Add–On to a Flat Tax”, FinanzArchiv, vol. 63, no. 3, pp. 374–395.

8. Genser B., Reutter A.(2007),Fiscal Policy in Action. Moving Towards Dual Income Taxation in Europe , FinanzArchiv, vol. 63, pp. 436–456.

9.Omelianovych, L.O. and other, Podatkovyj menedzhment [Fiscal management](2008), DonNUETDonets'k, Ukraine

10. Sokolovs'ka, A.A., “ The theoretical basis to determine the level of tax burden and tax economy (2006), Finansy Ukrainy, vol.№7, pp. 4-12

 

Стаття надійшла до редакції 18.12.2013 р.