УДК 339.9

 

А. В. Ключник,

д. е. н., доцент кафедри світового сільського господарства і зовнішньоекономічної діяльності,

Миколаївський національний аграрний університет, м. Миколаїв

А. В. Слюсаренко,

викладач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності,

Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, м. Миколаїв

 

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ТА МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ВПЛИВУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ НА РОЗВИТОК АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ

 

Alena V. Klyuchnic,

PhD, assistant professor of world agriculture and foreign trade, Nicholas National Agrarian University, Mykolayiv

Andrey V. Slyusarenko,

Lecturer, Department of Foreign Economic Management, National University of Nicholas V. Sukhomlynsky, Mykolayiv

 

METHODOLOGICAL APPROACHES AND METHODS OF ANALYSIS OF INFLUENCE OF FOREIGN RELATIONS DEVELOPMENT AGRICULTURAL SECTOR

 

В статті визначені основні теоретико-методологічні аспекти оцінки ефективності зовнішньоекономічних зв’язків та обґрунтовано необхідність їх коригування в залежності від ступеня розвитку національної економіки і впливу процесів глобалізації та лібералізації.

 

In the article the basic theoretical and methodological aspects of assessing the effectiveness of foreign economic relations and the necessity of adjustment depending on the degree of development of the national economy and the impact of globalization and liberalization.

 

Ключові слова: оцінка зовнішньоекономічних зв’язків, ефективність, показники оцінки, глобалізація, лібералізація, економічний розвиток.

 

Keywords: assessment of foreign economic relations, efficiency, performance evaluation, globalization, liberalization, economic development.

 

 

Постановка проблеми. Розробки теоретичних аспектів оцінки ефективності зовнішньоекономічних зв’язків вимагає сучасний етап розвитку глобалізаційних процесів та зростання значущості лібералізації, яка значним чином змінює характер взаємодії національної та світової економік.  При цьому результативність та ефективність зовнішньоекономічних зв’язків має безліч протиріч з точки зору теоретики та практики сучасності. З одного боку, зовнішньоекономічна активність держави сприяє більш ефективному використанню потенційних можливостей, в силу конкурентної природи взаємодії на міжнародній арені, з іншого ж боку, виникає загроза децентралізації управління зовнішньоекономічними зв’язками, що в кінцевому результаті є підставою обмеженого контролю з боку держави та поступом до гальмування економічного розвитку зокрема. Це і зумовлює необхідність теоретичного пошуку системи оцінки ефективності зовнішньоекономічних зв’язків, яка, в свою чергу, дозволить встановити тенденції та закономірності розвитку цих зв’язків, а відповідно підвищити ефективнеість та об’єктивність результатів оцінювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми взаємодії національних економік різних країн через зовнішньоекономічні зв’язки завжди перебувала в центрі уваги науковців. До того ж, чимало вітчизняних та закордонних дослідників присвятили питанням їх оцінки свої праці. Зокрема, це є фундаментальні праці таких класиків економічної думки, як А. Сміт, В.В. Леонтьєв, М.Ю. Портер, а також науковців сучасності - С.Н. Захарова [1],  Н.С. Дуки [2], О.І. Вівчар, Ю.В. Цьомик [3], В.К.Ломакіна [4] та ін. Але досліджень в сфері формування теоретичного базису оцінки ефективності зовнішньоекономічних зв’язків проведено недостатньо, зокрема українськими науковцями.   

Постановка завдання. Ціллю статті є опрацювання теоретико-методологічних основ оцінки зовнішньоекономічних зв’язків та їх ефективності з метою формування висновків, щодо системи показників, які є відповідними сучасній світовій економічній системі.

Виклад основного матеріалу. Сучасне світове господарство характеризується виявленням протиріч і закономірностей економічного зростання та розвитку, поглибленням взаємовпливу національних економік у процесі здійснення зовнішньоекономічних зв’язків. Процеси посилення взаємозалежності розвитку виробничих сил та розширення зв’язків національних економік зумовили виникнення в міжнародному просторі процесів глобалізації та посилення всесвітньої інтеграції. Тож в умовах глобалізації та, відповідно, жорсткої конкурентної боротьби на міжнародному ринку, виняткової актуальності на сучасному етапі економічного розвитку набуває питання теоретичного відпрацювання методичного інструментарію оцінки ефективності зовнішньоекономічних зв’язків, що, в свою чергу, зумовлює потребу в наукових дослідженнях.

До теперішнього часу у вітчизняній економічній літературі сучасності проблемі розвитку та оцінки ефективності зовнішньоекономічних зв’язків країни не приділялося достатньої уваги. Більш того, має місце здебільшого аналіз та констатація реальної ситуації, хоча ступінь розвитку зовнішньоекономічних зв’язків визначає відповідне місце національної економіки в системі міжнародного поділу праці та в світовій економіці в цілому.

Проблемам визначення системи показників оцінки ефективності досліджуваного процесу присвячуються наукові праці Н.С. Аттокурової. В теоретичній базі власних напрацювань вона приводить наступний їх перелік: експортні та імпортні квоти товарів і послуг; товарна та географічна структура зовнішньої торгівлі; характер участі країни в міжнародному русі капіталу, робочої сили та технологій; ступінь відкритості національної економіки [5, с. 3-4].

Перераховані показники, які характеризують зовнішньоекономічні зв’язки, суттєво відрізняються в залежності від ступеня розвитку країни. Так, для високорозвинених країн світу характерним є висока питома вага високотехнологічної продукції в структурі експорту, в той же час, в структурі імпорту поступово скорочується питома вага продукції сільського господарства та сировини. Це необхідно враховувати Україні при розробці заходів пов’язаних з удосконаленням структури зовнішньо-торгівельного обороту, адже її участь в міжнародній торгівлі базується на поставках саме сировини та продукції сільського господарства.

Країни відрізняються також таким показником зовнішньоекономічних зв’язків, як участь в міжнародному русі капіталу Основні потоки іноземних інвестицій зосереджені в підсистемі розвинених країн. Україна ж, в свою чергу, вимушена регулювати експорт, використовуючи його в якості фактора економічного зростання. Для залучення іноземних інвестицій вона приймає міри з покращення інвестиційного клімату. Інвестиційні зовнішньоекономічні зв’язки представлені у вигляді іноземного капіталу, який вкладений в національну економіку при незначних вкладеннях капіталу в економіку інших країн.

Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, які характеризуються обміном технологіями, також властивий розвиненим країнам, в той час як в Україні вони представлені не достатньо. В першу чергу це пояснюється недостатньо високим рівнем розвитку виробництва та відсутністю можливостей придбання та використання нових технологій.

Не менш важливим показником, який характеризує зовнішньоекономічні зв’язки, є відкритість економіки. Даний показник лежить в безпосередній залежності від розмірів експортної та імпортної квот, які, в свою чергу, передують формуванню товарної та географічної структур зовнішньо-торгівельних операцій. Загалом, протягом достатньо тривалого  терміну теоретика наголошувала на тому, що економіка країни вважалась відкритою якщо показник зовнішньо-торгівельної квоти перевищував 10 %, але динаміка розвитку міждержавних відносин та посилення інтеграційних процесів між національними економіками світу, змінили дане твердження з формуванням вищої межі зовнішньо-торгівельних обмежень. В свою чергу, одним із вчених сучасності, який займається дослідженнями даної проблематики є В.К. Ломакін і за його судженнями  відкритою визнається економіка напрями розвитку якої визначаються тенденціями, які діють в світовому господарстві, а зовнішньоекономічні зв’язки посилюються, при цьому зовнішньо-торгівельний оборот досягає такого рівня коли він починає стимулювати або ж гальмувати загальне економічне зростання [4, с. 28]. Рівень зовнішньо-торгівельного обороту, коли він починає стимулювати або ж гальмувати загальне економічне зростання національної економіки вважається рівним 25 %. Хоча дана межа варіюється в залежності від рівня розвитку конкретно взятої національної економіки, а тому підлягає додатковому теоретичному обґрунтуванню науковцями та практиками.

Поза увагою науковців залишився фактор формування дієвої зовнішньоекономічної політики та стратегії, який лежить в основі формування оцінки зовнішньоекономічних зв’язків. Відповідно, розвиваючи висунуте твердження, доцільним є формування висновку про те, що зовнішньоекономічна політика є прерогативою держави і, в той же час, методом регулювання зовнішньоекономічної діяльності, адже роль держави в розвитку та зміцненні зовнішньоекономічних зв’язків є домінантою, проте в умовах економічних реалій сьогодення недостатньо обґрунтованою з теоретичної точки зору, враховуючи посилення неолібералізації в системі міжнародних відносин. Що ж стосується стратегії, то її вибір формує перспективні напрями діяльності в сфері міжнародних економічних відносин та економічного зростання країни загалом.

Все ж таки дана система показників формує суто механічний підхід до розуміння ролі зовнішньоекономічних зв’язків і бачиться дещо односторонньою, оскільки в даному випадку не враховуються сучасні зміни в розвитку міжнародних економічних відносин і окремих передових економік світу, у відповідності з якими суттєво підвищується визначення ступеня самозабезпеченості розвинених країн з однієї сторони, а  з іншої, залежність від них економік інших країн.    

Для формування повної та вичерпної оцінки зовнішньоекономічних зв’язків необхідним є врахування факторів, які визначають їх розвиток та удосконалення, а саме:

- процеси глобалізації світової економіки;

- участь країн в інтеграційних об’єднаннях;

- система міжнародного поділу праці, яка ускладнюється під впливом науково-технічного прогресу;

- зміни в кон’юнктурі світового ринку;

- геополітичне положення країни;

- ресурсний потенціал національних економік.

Більш того, оцінка будь-якого явища та процесу повинна мати системний, комплексний та завершений характер. Саме тому, для формування повної та обґрунтованої оцінки зовнішньоекономічних зв’язків повинен враховуватись весь спектр відповідних економічних показників та впливових факторів, а також здійснюватись оцінка зовнішньоекономічної політики та дотримання її норм. Саме багатокритеріальний детальний аналіз здатен відображати реальне становище зовнішньоекономічних зв’язків та перспектив їх розвитку і зміцнення (Рис. 1).

 

Рис. 1. Показники оцінки зовнішньоекономічних зв’язків

 

Сформована система показників актуалізує твердження Н.С. Дуки з яким варто погодитись в частині того, що він зазначав: «функціонування будь-якої системи, в тому числі й у сфері зовнішньоекономічних відносин, можна характеризувати сукупністю кількісних та якісних економічних показників» [2, с. 160]. В свою чергу, система показників підкріплена методологією, яка основана на визначенні абсолютної та відносної ефективності. Формуванням відповідних методик оцінки за сукупністю абсолютної та відносної складових займались такі вчені, як Т.В. Миролюбова, Р Каплан та Д. Нортон. Таким чином, за результатами опрацювання основних методичних підходів до оцінки зовнішньоекономічної діяльності, доцільним є формування їх складових (Рис. 2).

 

Рис. 2. Складові методологічної основи оцінки зовнішньоекономічних зв’язків

 

Методологічна база оцінки в кінцевому варіанті повинна мати саме такий вигляд, адже набір складових елементів, за раніше наданим визначенням оцінки зовнішньоекономічних зв’язків, повністю виправдовує принцип системності, комплексності та завершеності, які лежать в основі правдивості та вичерпності аналізу і самої оцінки, відповідно. Та все ж таки, не дивлячись на те, що розроблена теорія аналізу та оцінки зовнішньоекономічних зв’язків має свою систему показників дискусійним залишається питання ефективності. Хоча у сучасній вітчизняній та зарубіжній економічній літературі немає єдиної точки зору щодо трактування терміну «ефективність», але з найпоширенішим, з яким не можна не погодитись, є підхід, який базується на розгляді ефективності як дієвості, результативності, здатності приносити ефект, тобто в ньому присутній принцип вимірювання ефективності на основі відношення ефекту (результату) до витрат.

Загалом коло показників ефективності зовнішньоекономічних зв’язків країни можна обмежити обсягом експорту, імпорту, товарообігу і зовнішньоекономічного сальдо. Але оцінку ефективності зовнішньоторговельних зв’язків не можливо дати лише за допомогою зазначених показників, оскільки вони характеризують обсяги зовнішньоторговельної діяльності, а не її ефективності [3, с. 48].

Більшість авторів схиляються до думки про те, що критерієм ефективності зовнішньоекономічних зв’язків варто вважати співвідношення витрат та результатів. Так, монографія Захарова С.Н. «Расчеты эффективности внешнеэкономических связей» містить наступне положення: «основной принцип методики определения экономической эффективности внешнеэкономических связей заключается в соизмерении народнохозяйственных затрат на производство экспортной продукции с экономией импорта» [1, с. 14]. Проте дане твердження не є підставою для врахування в умовах мікроекономічного аналізу ефективності. Тож А.А. Андрющенко пропонував вважати критерієм ефективності зовнішньоекономічних зв’язків «близость наиболее целесообразному, необходимому, нужному человеку результату» (33). В даному випадку ми погоджуємось з другим твердженням оскільки воно враховує інтереси макрорівня і окремо взятого суб’єкта економічної діяльності, як похідної загальнодержавної зовнішньоекономічної політики, а саме це лежить в основі процесу економічного розвитку в умовах глобалізації та лібералізації. Діяльність будь-якого підприємства має передбачати досягнення не лише приватних цілей, а й політики діючої в межах загальної державної стратегії розвитку, яка передбачає регулювання з метою контролю та дотримання загальних догм функціонування за видами ведення господарської діяльності.

За сутнісним наповненням теоретичного аспекту, методологія аналізу та оцінки передбачає врахування розвитку підприємств в результаті здійснюваних зовнішньоекономічних зв’язків на рівні держави. Загалом же доцільним є узагальнення методології оцінки ефективності та її візуалізація у вигляді схеми представленої на рисунку 3.

 

Рис. 3. Схема прояву ефекту від зовнішньоекономічних зв’язків [6, с. 499]

 

В сучасних умовах економіка, світова або ж національна, представляє собою складну систему, складний механізм, який, з однієї сторони, підпорядковується законам кібернетики, а з іншої – не може прогресивно розвиватися, знаходячись в ізоляції від зовнішнього середовища. Вчасно реагувати на зміни, які мають місце в зовнішньому середовищі, змінюватись в залежності від змін зовнішнього середовища, а також надсилати до цього середовища інформацію про власні зміни національна економіка може посередництвом розвиненої мережі зовнішньоекономічних зв’язків (30). В свою чергу, з їх розширенням все більшого значення набуває проблема підвищення ефективності та її оцінки. 

Висновки та перспективи подальших досліджень. Зовнішньоекономічні зв’язки, які формують основу зовнішньоекономічної сфери, за будь-якої моделі реформування не повинні бути представленими стихійним ринковим силам. Держава, якщо має ціль зберегти себе як цілісну систему та зайняти достойне місце в змінному світі, обов’язково повинна якщо не контролювати, то принаймі відслідковувати процеси реформування зовнішньоекономічних зв’язків. В свою чергу теоретичні аспекти є підґрунтям для формування відповідних методик оцінки їх ефективності з метою визначення тенденцій і закономірностей, а також визначення шляхів удосконалення діючої зовнішньоекономічної політики.  

 

Література.

1. Захаров С.Н. Расчеты эффективности внешнеэкономических связей / С.Н. Захаров – М.: Экономика, 1975. – 222 с.

2. Дука Н.С. Теоретичні аспекти аналізу зовнішньоекономічних зв’язків регіону  // Актуальні проблеми водного господарства та природокористування: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Рівне, 2009. – С. 159-166.

3. Цьомик Ю.В. Критерії та показники оцінки ефективності зовнішньоекономічної системи України / Ю.В. Цьомик // Экономика и управление. – 2005. - №6. – С. 48-52.

4. Ломакин В.К. Мировая экономика: Учебник для вузов. 2-е изд., перераб. и допол. / В.К. Ломакин – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2001. – 298 с.

5. Аттокурова Н.С. Современный мировой рынок и стуктурные сдвиги во внешнеэкономических связях / Н.С. Аттокурова // Вестник КРСУ. – 2008. – Т.8, № 3. С. 3-7.

6. Скоропад І.С., Ефективність маркетингових заходів у системі зовніщньоторгівельних зв’язків / І.С. Скоропад, С.І. Герасименко //Вісник національного університету «Львівська політехніка». – 2003. - №469. – С. 498-502.

 

References.

1. Zakharov, S.N. (1975), Raschety effektyvnosty vneshneekonomycheskykh sviazej [Calculations of efficiency of foreign economic relations], Ekonomyka, Moscow, Russia.

2. Duka, N.S. (2009), “Theoretical aspects of the analysis of foreign economic relations in the region”, Materialy mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii [Conference Proceeding of the International Scientific-practical Conference], Aktual'ni problemy vodnoho hospodarstva ta pryrodokorystuvannia [Current Problems of Water and Environment], Rivne, Ukraine, pp. 159-166.

3. Ts'omyk, Yu.V. (2005), “Criteria and indicators for evaluating the effectiveness of foreign trade of Ukraine”, Ekonomyka y upravlenye, vol. 6, pp. 48-52.

4. Lomakyn, V.K. (2001), Myrovaia ekonomyka [The World Economy], 2nd ed, UNITY – DANA, Moscow, Russia.

5. Attokurova, N.S. (2008), “ The current world market and stukturnoy shifts in foreign economic relations”,  Vestnyk KRSU, vol. 8, no. 3, pp. 3-7.

6. Skoropad, I.S. (2003), “The effectiveness of marketing activities in the system of foreign trade”, Visnyk natsional'noho universytetu “L'vivs'ka politekhnika”, vol. 469, pp. 498 - 502.

 

Стаття надійшла до редакції 19.02.2014р.