EnglishНа русском

Ефективна економіка № 2, 2014

УДК 338.1

 

М. В. Міненко,

аспірант, викладач кафедри менеджменту та економічної безпеки

Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького

 

СУТНІСТЬ ТА ВИДИ СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ

 

М. Minenko,

PhD student, lecturer in management and economic security

Cherkasy National University. B.Khmelnitsky

 

THE ESSENCE AND TYPES OF ENTITIES PROVIDING ECONOMIC SECURITY COMPANIES

 

З  розвитком  ринкових  відносин  в Україні  вітчизняні  підприємства  зіткнулися  з  істотним  зменшенням прямої державної підтримки  їх діяльності і необхідністю створення умов для свого безпечного розвитку власною силою. Стабільне функціонування,  зростання  економічного  потенціалу  будь якого підприємства в умовах ринкових відносин багато  в  чому  залежить  від  наявності  надійної  системи економічної  безпеки. 

 

With the development of market economy in Ukraine domestic enterprises are faced with a significant reduction of direct state support for their work and the need to create conditions for the safe development of their own power. Stable operation, increase the economic potential of any enterprise in a market economy is largely dependent on the availability of a reliable system of economic security.

 

Ключові слова: економічна безпека, об'єкти економічної безпеки, суб’єкти економічної безпеки, системи гарантування економічної безпеки, підрозділи економічної безпеки.

 

Key words: economic security, economic security objects, subjects of economic security system to guarantee economic security, economic security units.

 

 

Постановка проблеми. Сучасне  підприємство  знаходиться  в  умовах  безперервної  зміни  зовнішнього  середовища  його  існування. Ця  нестабільність  вимагає від господарюючих суб'єктів постійної адаптації, пошуку нових  і вдосконалення вже відомих  засобів  забезпечення  економічної  безпеки.

Аналіз останніх джерел досліджень і публікацій. Дослідження закордонного досвіду свідчить, що в іноземних державах щоразу нові вимоги з боку суспільства до забезпечення правопорядку впливають на організацію діяльності з забезпечення безпеки. Дане питання досліджували такі науковці,  як І.Бінько, С.Кириленко,  А.Ревенко, В.Селіванова, В.Сідак. Деякі розвинуті держави вже пройшли значно більший шлях розбудови систем економічної безпеки ніж Україна. Вони мають вже чітко визначені нормативно-правові основи для створення і діяльності систем безпеки підприємств.

Формулювання цілей статті. Дана стаття має на меті визначення суб’єктів забезпечення економічної безпеки та їх класифікацію. Відповідь на це важливе питання дасть змогу класифікувати всі органи, установи, організації, що покликані забезпечувати економічну безпеку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Система економічної безпеки включає в себе об'єкти і суб'єкти безпеки, інститути та засоби її забезпечення, функціональну визначеність. Отже, система економічної безпеки підприємства є функціонально визначеною сукупністю об’єктів, суб'єктів, інститутів, механізмів та засобів її забезпечення.

Об'єктами економічної безпеки виступають як економічна система загалом, так і її різні складові: кадрова, фінансова, інформаційна, ресурсне забезпечення.

Суб'єктами економічної безпеки виступають держава та її інститути (міністерства, відомства, податкові й митні органи, біржі, фонди і страхові кампанії), а також підприємства, установи й організації як державного, так і приватного сектора економіки (рис. 1).

 

Рис. 1. Класифікація суб'єктів забезпечення економічної безпеки підприємств

 

Головне завдання суб’єктів забезпечення економічної безпеки підприємства – передбачення і випередження можливих загроз, що призводять до кризового стану, а також проведення антикризового управління, яке спрямоване на виведення підприємства з кризового стану; мінімізація зовнішніх і внутрішніх загроз економічному стану суб'єкта підприємництва, зокрема його фінансовим, матеріальним, інформаційним, кадровим ресурсам, на основі розробленого комплексу заходів економіко-правового і організаційного характеру. Слід мати на увазі, що найбільше значення у справі забезпечення економічної безпеки підприємництва мають первинні економіко-правові та організаційні заходи, що забез­печують фундамент, основу системи безпеки, на відміну від вторинних - технічних, фізичних тощо.

Суб'єкт системи гарантування економічної безпеки підприємництва має складніший характер, оскільки його діяльність зумовлюється не тільки особливостями і характеристиками об'єкта, а й специфічними умовами зовнішнього середовища суб'єкта підприємницької діяльності. Виходячи з цього, можна виділити дві групи суб'єктів, що гарантують економічну безпеку підприємництва: зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх суб'єктів належать зовнішні органи (законодавчої, виконавчої і судової влади, покликані гарантувати безпеку всіх без винятку законос­лухняних учасників підприємницьких відносин) та організації, які функціонують самостійно і не підпорядковуються керівництву підприємства, але при цьому їх діяльність істотно впливає на безпеку підприємства.

До внутрішніх суб'єктів належать особи, підрозділи, що займаються цією діяльністю безпосередньо на підприємстві і підпорядковані його керівництву. Їх основним призначенням є постійна діяльність із забезпечення безпеки підприємства. До цієї категорії можна віднести підрозділи, частина функцій у яких полягає в забезпеченні безпеки підприємства (маркетингова служба, юридичний підрозділ тощо). Також персонал та підрозділи підприємства, які в межах своїх посадових інструкцій та положень про підрозділи зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення безпеки підприємства.

 Залежно від форми власності та підпорядкування суб’єктами забезпечення безпеки можуть виступати державні та  недержавні органи. Державні органи – здійснюють повноваження щодо безпеки суб'єктів фінансово-господарської діяльності, до структури яких вони входять, або ж надають послуги стороннім фірмам на умовах укладених договорів, прикладом чого є діяльність  Державної служби охорони МВС України щодо заходів безпеки усіх без винятку комерційних банків в Україні. Недержавні органи, які представлені охоронними організаціями, аналітичними центрами, інформаційними та консалтинговими службами, які за відповідну плату на умовах договору надають послуги щодо охорони об'єктів, здійснюють захист інформації, комерційної таємниці тощо. До цієї групи суб'єкті належать і власні служби безпеки підприємства недержавної форми власності.

Суб’єкти забезпечення економічної безпеки можуть класифікуватись в залежності від правової основи функціонування. До офіційних належать органи та організації, що функціонують у межах чинного законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. До неофіційних організацій належать нелегітимні структури, діяльність яких відбувається поза правовим полем України. Наразі їх функціонування має динаміку до зменшення, що викликано відмовою суб'єктів бізнесу від їхніх "послуг", однак відкидати їх існування не варто. Зазначені суб'єкти, іншими словами "дах", пропонують свої послуги через погрози, насилля, погроми гарантуючи при цьому захищеність від подібних структур. Зазвичай такі послуги пропонуються суб'єктам бізнесу, діяльність яких повністю або частково відбувається в тіні, що є підставою до шантажу.

Організації, що займаються забезпеченням економічної безпеки можуть бути класифіковані залежно від регламенту відносин. Відтак вони можуть регулюватись договором. В основному це стосується зовнішніх організацій, або окремих спеціалізованих фахівців залучених з метою забезпечення безпеки на підприємстві. В іншому випадку порядок взаємодії може регулюватись наказом. Ця форма відноситься до внутрішніх підрозділів. Посадові інструкції, в свою чергу, регулюють діяльність окремих працівників.

Залежно від напряму забезпечення безпеки підприємства суб’єкти можуть класифікувати за визначенням сфер, у яких діють чинники небезпек і загроз. До таких сфер належать: силова безпека, пожежна, інформаційна, кадрова, майнова, економічна, екологічна, технологічна.   

Надійність і ефективність системи безпеки підприємства виз­начають за одним критерієм - відсутністю чи наявністю завданих йому матеріальних збитків і моральної шкоди. Зміст цього критерію характеризується такими показниками:

а) запобігання витоку конфіденційних відомостей;

б) запобігання протиправним діям з боку персоналу підприємства, його відвідувачів, клієнтів або припинення таких дій;

в) збереження майна й інтелектуальної власності підприємства;

г) запобігання надзвичайним ситуаціям;

д) припинення насильницьких злочинів щодо окремих (спеціально виділених) працівників підприємства і груп їх;

е) своєчасне виявлення і припинення спроб несанкціонованого проникнення на об'єкти підприємства, що охороняються.

Політика безпеки підприємства - це орієнтири для дій і ухва­лення рішень, які полегшують досягнення цілей. Для встановлення цих загальних орієнтирів необхідно сформулювати цілі забезпечення безпеки підприємства.

Цілі політики безпеки:

- захист фінансових ресурсів підприємства;

- захист прав та інтересів підприємства;

- зміцнення інтелектуального потенціалу підприємства;

- збереження і примноження власності;

- підвищення конкурентоспроможності продукції;

- інформаційне забезпечення діяльності підприємства і підвищення його ефективності;

- орієнтація на стандарти й лідерство;

- сприяння управлінським структурам у досягненні цілей підприємства;

- запобігання залежності від випадкових і недобросовісних ділових партнерів.

З урахуванням викладеного вище можна визначити такі загальні орієнтири дій і ухвалення рішень, які полегшують досягнення цих цілей:

а) збереження і нарощування ресурсного потенціалу;

б) проведення комплексу превентивних заходів щодо підвищення рівня захищеності власності й персоналу підприємства;

в) залучення до діяльності із забезпечення безпеки підприємства всіх його працівників;

г) професіоналізм і спеціалізація персоналу підприємства;

д) пріоритетність несилових методів запобігання загрозам і їх нейтралізації;

е) створення служби економічної безпеки на підприємстві.

Відтак, в залежності від напрямів забезпечення безпеки підприємства можна зробити висновок, що певні організації або підрозділи можуть впливати на ту чи іншу складову (табл. 1). 

У цьому контексті систему безпеки можна охарактеризувати комплексом страхових, правових, економічних, охоронних, режимних, пожежних та інших заходів із захисту бізнесу від незаконних посягань, мінімізації або уникнення матеріальних та інших втрат.

Зазвичай увесь комплекс діяльності із забезпечення економічної безпеки покладається на службу безпеки підприємства (у разі її наявності на підприємстві) як основну ланку системи економічної безпеки.

Таблиця 1.

Вплив суб’єктів на забезпечення безпеки підприємства

C:\Documents and Settings\Admin\Рабочий стол\Безымянный.bmp

 

Формування  системи  економічної  безпеки  та створення  її  суб’єктів  залежать  від  розмірів  підприємства та його можливостей. Як правило, підприємства  малого  бізнесу  користуються  послугами  зовнішніх  спеціалізованих  приватних  підприємств  (консалтингових,  охоронних,  страхових тощо).  Підприємства  середнього  бізнесу  можуть користуватися  комбінованою  системою економічної безпеки, спираючись на можливості  і ресурси власних  підрозділів  безпеки  та,  в  міру  необхідності,  залучаючи  зовнішні  організації.  Великим підприємствам  доцільно  створювати  повноцінну систему  економічної  безпеки  з  власною  службою та потужними ресурсами.

Висновки. Отже,  для  забезпечення  власної  безпеки  підприємство  має  такі  засоби:  технічні  (охороно-пожежні  системи,  відеоапаратура  тощо);  організаційні  (створення  спеціалізованих  підрозділів  чи структур,  які  забезпечуватимуть  безпеку  підприємства, а також система управління); інформаційні (комп'ютери,  захисні мережі  і  сама  інформаційна продукція,  у т.ч. необхідна для прийняття рішень інформація); фінансові, без яких і функціонування системи безпеки буде неможливим; правові (у т.ч. розробка локальних правових актів з питань функціонування  системи  управління  та  забезпечення безпеки);  кадрові  (передусім,  достатня  кількість персоналу,  який  займається  питаннями  безпеки, його  професіоналізм);  інтелектуальні  (залучення висококласних  спеціалістів  і  науковців  дозволяє запроваджувати  нові  системи  безпеки). Варто  зазначити,  що  ці  засоби  потребують  комплексного поетапного застосування, а не одночасного запровадження. Активація  підприємством  вищенаведених засобів у забезпеченні безпеки переводить їх у категорію  методів,  тобто  способів  дії.  Таким чином, підприємство може застосовувати технічні, організаційні,  інформаційні,  фінансові,  правові, кадрові та інтелектуальні методи.

 

Список використаних джерел:

1. Антикризове управління економічною безпекою в умовах викликів фінансово-економічної глобалізації (державний і регіональний виміри) / М. А. Хвесик, А. В. Степаненко, О. М. Ральчук, Й. М. Дорош; НАН України, Рада по вивч. продукт. сил України. — Донецьк: Юго-Восток, 2010. — 323 с.

2. Ареф’єва О. В. Планування економічної безпеки підприємств / О. В. Ареф’єва, Т. Б. Кузенко. — К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2004. — 170 с.

3. Гапоненко В. Ф. Экономическая безопасность предприятий / Гапонен- ко В.Ф., Беспалько А. А., Власков А. С. — М.: Издательство «Ось-89», 2007. — 208 с.

4. Економічна безпека /[Мельник П., Терангул Л. та ін.] ; за ред. З. С. Варналія. – К.: Знання, 2009. – 647 с.

5. Економічна безпека корпоративного підприємства : навч. посіб. / Ко- валенко М. А., Нагорна І. І., Радванська Н. В. — Херсон: Олді-плюс, 2009. — 403 с.

6. Кавун С. В. Система економічної безпеки: методологічні та методичні засади. / Кавун С. В. — Х.: ХНЕУ, 2009. — 299 с.

7. Кузнецов Н. И. Учебник по информационно-аналитической работе / Кузнецов Н. И. – М.: Яуза, 2001. – 320 с.

8. Родіонов О. В. Формування та розвиток економічної безпеки підприємств / Родіонов О. В., Черкасов А. В.; М-во освіти і науки України, Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. — Луганськ: Янтар, 2011. — 314 с.

 

References.

1. Khvesyk, M.A. Stepanenko, A.V. Ral'chuk, O.M. Dorosh, J.M. (2010), Antykryzove upravlinnia ekonomichnoiu bezpekoiu v umovakh vyklykiv finansovo-ekonomichnoi hlobalizatsii (derzhavnyj i rehional'nyj vymiry) [Crisis management in terms of economic security challenges of economic and financial globalization (national and regional dimensions)], Yuho-Vos- tok, Donets'k, Ukraine

2. Aref'ieva, O.V. Kuzenko, T.B. (2004), Planuvannia ekonomichnoi bezpeky pidpryiemstv [Planning for economic security companies], Yevrop, Kyiv, Ukraine.

3. Haponenko, V.F. Bespal'ko, A.A. Vlaskov, A.S. (2007),  Ekonomycheskaia bezopasnost' predpryiatyj [Economic security companies], Os'-89, Moscow, Russia.

4. Varnalii,  Z.S. (2009), Ekonomichna bezpeka [Economic security], Znannia, Kyiv, Ukraine.

5. Kovalenko, M.A. Nahorna, I.I. Radvans'ka, N.V. (2009), Ekonomichna bezpeka korporatyvnoho pidpryiemstva [The economic security of the corporate enterprise], Oldiplius, Kherson, Ukraine.

6. Kavun, S.V. (2009), Systema ekonomichnoi bezpeky: metodolohichni ta metodychni zasady [The system of economic security: methodological and methodical bases],  KhNEU, Kyiv, Ukraine.

7. Kuznetsov, N.Y. (2001), Uchebnyk po ynformatsyonno-analytycheskoj rabote [Textbook on information and analysis], Yauza, Moscow, Russia.

8. Rodionov, O.V. Cherkasov, A.V. (2011), Formuvannia ta rozvytok ekonomichnoi bezpeky pidpryiemstv [Formation and development of economic security companies ], Yantar, Luhans'k, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 17.02.2014р.