УДК 339.13:620.2

 

Б. Б. Семак,

д. е. н., доцент, професор  кафедри маркетингу, Львівська комерційна академія

 

ЕКОНОМІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЕКОТЕКСТИЛЮ

 

B. B. Semak,

Doctor of Economic Sciences, Associate Professor,  Professor of Department of Marketing,

Lviv Commercial Academy

 

ECONOMIC AND ECOLOGIC  ASPECTS OF FORMATION OF THE DOMESTIC MARKET OF  ECO-TEXTILE

 

Метою статті є  виявлення і аналіз основних чинників, які визначають економічну та екологічну доцільність формування та розвитку в Україні ринку екотекстилю. Встановлено, що одним із ефективних шляхів успішного  виходу вітчизняної текстильної промисловості із затяжної економічної кризи є впровадження новітніх технологій і методів управління якістю продукції на основі створення нового перспективного асортименту екологічно безпечних видів текстилю різного цільового призначення. Вивчено чинники, які визначають економічну та екологічну доцільність виробництва екотекстилю та формування на його основі окремого спеціалізованого  ринку. Основну увагу приділено аналізу та конкретизації методів державного регулювання та економічного стимулювання виробництва екотекстилю. Обґрунтовано провідну роль системи ціноутворення у формуванні та функціонуванні ринку екотекстилю. Подальші дослідження повинні відбуватись у напрямах оцінки реального попиту споживачів на конкретні види екотекстилю, а також вивчення технологічних, асортиментних, фінансових можливостей вітчизняних підприємств, здатних забезпечити зростаючі потреби ринку екотекстилю в Україні.

 

The aim of the article is to identify and analyze the main factors that determine the economic and ecological feasibility of the formation and development of eco-textile market in Ukraine. It was established that one of the effective ways to a successful outcome of domestic textile industry from the protracted economic crisis is the introduction of new technologies and methods of quality management through the creation of new promising range of environmentally friendly textiles for various purposes. The factors that determine the economic and ecological feasibility of eco-textiles production and formation of individual specialized market on that basis were studied. The focus was made on analyzing and specifying methods of government regulation and economic incentives for the production of eco-textiles. It was proved a key role of pricing system in shaping and functioning of eco-textile market. Further researches should take place in areas of assessment of real consumer demand for specific types of eco-textiles and learning technological, assortment, financial capabilities of domestic enterprises to meet the growing needs of eco-textile market in Ukraine.

 

Ключові слова: економічна доцільність, екологічна безпечність, ринок екотекстилю, державне регулювання, економічне стимулювання.

 

Keywords: economic feasibility, ecological safety, eco-textile market, government regulation, economic incentives.

 

 

Постановка проблеми.  Постійне насичення в останні роки вітчизняного ринку екологічно безпечними видами товарів текстильної і легкої промисловості вітчизняного та зарубіжного виробництва (особливо після вступу України до СОТ) обумовило потребу у формуванні у нашій країні окремого спеціалізованого ринку екотекстилю, як це прийнято у багатьох економічно розвинутих країнах світу. А це в свою чергу вимагає проведення поглиблених маркетингових досліджень кон’юнктури даного ринку, особливостей його інфраструктури та інформаційного забезпечення.

Стосовно вітчизняного ринку екотекстилю, який тільки формується, то для його успішного функціонування і розвитку, на нашу думку, необхідно:

– всебічне обґрунтування економічної та екологічної доцільності його формування;

– вивчення чинників, які визначають успішне функціонування даного ринку;

– узагальнення зарубіжного досвіду функціонування та результативності таких ринків.

При цьому, як свідчить зарубіжна практика, першочергового вирішення вимагає саме виявлення та аналіз тих чинників, які визначають економічну та екологічну доцільність формування вітчизняного ринку екотекстилю. Тим більше, що наявна в літературних джерелах інформація в основному стосується тільки формування та обґрунтування цін на екологічно безпечні види товарів, включаючи і екотекстиль, і є недостатньою для повноцінного функціонування ринків цих товарів [6,7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Як свідчить аналіз літературних даних [1,2,3,4,5], розробленням теоретики-методологічних засад формування асортименту, якості, екологічної безпечності та ринку екологічно безпечних груп товарів в останні роки в нашій країні займались такі відомі вчені: Балацький О.Ф., Буркинський Б.В., Веклич О.О., Галушкіна Т.П., Должанський І.З., Ілляшенко С.М., Мельник Л.Г., Прокопенко О.В., Садченко О.В., Скрипчук П.М., Слізков А.М., Точилін В.О., Харічков С.К. та інші. Однак, у працях згаданих вчених до кінця не досліджені економічні та екологічні проблеми формування в Україні спеціалізованого ринку екологічно безпечного текстилю. Враховуючи цей факт, дослідження проблем згаданого ринку носить актуальний для вітчизняної текстильної промисловості характер.

Як свідчить аналіз літературних джерел і результатів наших досліджень [5,6,7,8,9], для інформаційного забезпечення вітчизняного ринку екотекстилю необхідно:

– проведення поглиблених маркетингових досліджень з метою вивчення та узагальнення реальних потреб споживачів у конкретних видах екотекстилю різних способів виробництва;

– всебічне обґрунтування економічної та екологічної доцільності формування в Україні ринку екотекстилю та його окремих сегментів (текстильної сировини, одягу, інтер’єрного текстилю та ін.);

– розроблення науково-методологічних засад формування та функціонування названого ринку.

Метою статті є виявлення і аналіз основних чинників, які визначають економічну та екологічну доцільність формування та розвитку в Україні ринку екотекстилю.

Викладення основного матеріалу та його авторська трактовка. Необхідність формування вітчизняного ринку екотекстилю, як свідчить аналіз літературних джерел [5,9] і підтверджує зарубіжний досвід, обумовлена низкою причин. Назвемо основні з них:

– пошук ефективних шляхів виходу із затяжної економічної кризи у вітчизняній текстильній промисловості;

– наявність необхідних запасів власної екологічно безпечної текстильної сировини (особливо  луб’яних волокон і рослинних барвників) і технологічних можливостей її переробки;

– наявність високого та стабільного попиту споживачів на різні види екотекстилю одягового, інтер’єрного та медико-профілактичного призначення;

– досягнення галузевої і вузівської науки у формуванні асортименту та властивостей різних за призначенням, будовою та обробленням видів екотекстилю.

Зупинимось на більш детальному розгляді деяких економічних проблем, пов’язаних з формуванням в Україні ринку екотекстилю. Передусім, як свідчить аналіз сучасного економічного стану вітчизняної текстильної і легкої промисловості [8,9], для успішного їх виходу із затяжної економічної кризи потрібно впроваджувати в ці галузі новітні технології і методи управління асортиментом та якістю продукції, спрямовані на суттєве підвищення її конкурентоспроможності на сучасних вітчизняному та зарубіжних ринках. І одним із ефективних шляхів вирішення цієї проблеми, як підтверджує зарубіжний досвід, є створення нового перспективного асортименту екотекстилю різного цільового призначення.

Конкретизуємо шляхи вирішення цього різнопланового міжгалузевого завдання. Цілком очевидно, що назріла нагальна потреба більш ефективного використання у різних підгалузях вітчизняного текстильного виробництва наявних ресурсів власної екологічно безпечної текстильної сировини, запаси якої використовуються ще нераціонально. Мова йде передусім про такі види сировини:

– коротковолокнисті лляні та конопляні волокна, з яких, на відміну від зарубіжних країн, в Україні отримують ще дуже обмежений асортимент високоякісної екологічно безпечної текстильної продукції;

– рослинні барвники, які в практиці вітчизняного виробництва практично ще не використовуються, хоча їх можна заготовляти із дикорослої сфери і відходів інших галузей промисловості (харчової, фармацевтичної, деревообробної та інших).

Доречно зауважити, що в багатьох зарубіжних країнах, навіть при обмежених земельних ресурсах, їх вирощують і переробляють на  спеціалізованих сільськогосподарських підприємствах [6].

Таким чином, два поширених і дешевих в нашій країні види екологічно безпечної текстильної сировини, які в зарубіжному текстильному виробництві широко використовуються для екологізації асортименту і технологій виробництва екотекстилю, в нашій країні поки використовуються дуже нераціонально та обмежено. Однак, названими прикладами не вирішуються економічні та екологічні можливості вітчизняних текстильних, швейних, трикотажних, текстильно-галантерейних і інших підприємств екологізувати технологію і асортимент своєї продукції. Не менш важливе значення має забезпечення цих підгалузей текстильної і легкої промисловості високоякісними екологічно безпечними і разом з тим економічно вигідними марками синтетичних барвників, апретів і текстильно-допоміжних сполук, від вибору яких також суттєво залежать рівень якості, конкурентоспроможність та  ціни названих видів товарів. Як відомо, в останні роки в практиці вітчизняного текстильного виробництва, як і в багатьох зарубіжних раїнах, чітко намітилась тенденція не тільки підвищення екологічної безпечності технологічних процесів, але й і їх суттєвого здешевлення та збільшення ефективності. Мова йде передусім про:

– впровадження в практику обробного текстильного виробництва енерго- та ресурсозберігаючих технологій;

– застосування поліфункціональних обробних препаратів (барвників,  апретів, і ін.), які дозволяють однозначно отримувати на текстильному матеріалі декілька корисних ефектів (забарвлення, біостійкості, водоопірності, брудовідштовхування та інших);

– повторне використання фарбувальних розчинів, води, тепла та інших;

– використання ферментних препаратів замість хлорвмісних у процесах оброблення текстильних матеріалів.

Більш глибокого обґрунтування економічної та екологічної доцільності поповнення вітчизняного ринку екотекстилю вимагають ті види текстильних нано- і біоволокон, матеріалів і виробів, які  в останні роки виробляються за новітніми нано- і біотехнологіями. Вся складність вирішення цього завдання полягає в тому, що темпи впровадження цих технологій у практику текстильного виробництва значно випереджують темпи дослідження їх екологічної безпечності та економічної ефективності. Це стосується різноманітних за способами виробництва наноматеріалів і виробів одягового, інтер’єрного, медичного та технічного призначення [10].

Як свідчить вітчизняний та зарубіжний досвід, формування ринку екологічно безпечних груп товарів, включаючи і ринок екотекстилю, вимагає суттєвого вдосконалення системи державного регулювання та економічного стимулювання виробництва названих груп товарів. На основі аналізу літературних джерел і результатів наших досліджень [1,2,3,6,9] конкретизуємо основні методи державного регулювання та економічного стимулювання виробництва в Україні екотекстилю та формування на його основі спеціалізованого екоринку:

– пільгове оподаткування та субсидування виробників основних видів екологічно безпечних текстильних матеріалів і виробів різних способів виробництва та цільового призначення;

– обґрунтування рівня цін на екологічно безпечні види екотекстилю в залежності від рівня їх екологічної безпечності та тривалості основних етапів їх життєвого циклу на ринку;

– квотування імпорту тих видів і груп екологічно безпечних текстильних матеріалів і виробів, аналоги яких виробляються підприємствами вітчизняної текстильної і легкої промисловості;

– використання більш ефективних еколого-економічних механізмів формування та оцінювання рівня екологічної безпечності екотекстилю різного цільового призначення.

При цьому домінуючу роль у формуванні та функціонуванні ринку екотекстилю, як підтверджує вітчизняна та зарубіжна практика, відіграє ціноутворення на екологічно безпечну текстильну продукцію. І це цілком зрозуміло. Саме рівнем цін на конкретні види екотекстилю визначається рівень конкурентоспроможності на ці товари, з однієї сторони, та рівень задоволення екологічних потреб споживачів, з іншої сторони. Тому саме від обґрунтування рівня цін на конкретні види екотекстилю буде залежати, наскільки в цих цінах враховані інтереси виробників і споживачів цих товарів, а також перспективи розвитку даного ринку [9].

Разом з тим, потреба економічного обґрунтування доцільності формування та функціонування в Україні ринку екотекстилю, на нашу думку, вимагає [9]:

– наукового обґрунтування економічної та екологічної доцільності формування такого ринку;

– всебічного вивчення та оцінки реального попиту споживачів на конкретні види екологічно безпечних текстильних матеріалів і виробів;

– вивчення технологічних і фінансових можливостей підприємств вітчизняної текстильної, швейної, трикотажної та інших галузей  забезпечувати потреби ринку у необхідних видах екотекстилю;

– розроблення і впровадження в практику вітчизняного текстильного виробництва науково обґрунтованої системи статистичної державної та галузевої звітності про обсяги виробництва та збуту основних видів екотекстилю різних способів виробництва, призначення та будови;

– розширення тематики поглиблених досліджень науково-дослідними установами і вузами сфери текстильної і легкої промисловості та торгівлі проблем окремих сегментів ринку екотекстилю (екологічно безпечної текстильної сировини, текстильних барвників, апретів і текстильно-допоміжних сполук);

– проведення періодичних міжгалузевих виставок-продажів і ярмарків  нових перспективних видів екотекстилю різного цільового призначення;

– проведення періодичних міжнародних, регіональних, міжвузівських науково-практичних конференцій, присвячених формуванню асортименту, вивченню властивостей та проблематики ринку екотекстилю;

– широке висвітлення у фахових періодичних виданнях питань, пов’язаних з проблемами формування та функціонування ринку екотекстилю;

– більш широкого використання різних форм і засобів товарної реклами для висвітлення переваг основних видів екотекстилю над традиційними текстильними виробами;

– створення серії нових екологічних вітчизняних стандартів, в яких були б регламентовані вимоги до екотекстилю різного призначення та будови, номенклатура показників екологічної безпечності, норми цих показників та критерії оцінювання;

– подальшого вдосконалення та конкретизації вимагає існуюча система вітчизняної екологічної стандартизації, сертифікації, аудиту та експертизи екологічно безпечних груп товарів, включаючи і екотекстиль.

Назріла потреба в розробленні та впровадженні в практику вітчизняного текстильного виробництва більш досконалих методик оцінювання рівня екологічної безпечності та якості екологічно безпечних видів текстильних матеріалів і виробів, рівня їх конкурентоспроможності, інструкцій за їх доглядом в умовах експлуатації, методик оцінки економічної чи екологічної доцільності виробництва та ін. Більшість з названих нормативних документів просто відсутні або є застарілими. Так, наприклад, методика вартісної оцінки виробництва екотекстилю різних способів виробництва, різного цільового призначення та будови з врахуванням окремих етапів його життєвого циклу ще не до кінця розроблена. Однак, для таких розрахунків може бути використаний загальний теоретико-методологічний підхід, запропонований авторами роботи [11].

Висновки і перспективи подальших досліджень. У ході проведених нами досліджень були  вивчені основні економічні та екологічні чинники формування вітчизняного ринку екотекстилю. Серед них домінуючими виявились два чинники, а саме – розробка система ціноутворення на екологічно безпечні текстильні матеріали і вироби та запровадження державою  економічних стимулів для їх виробництва. Обґрунтована доцільність проведення поглиблених маркетингових досліджень вітчизняного ринку екотекстилю з метою  інформаційного забезпечення учасників цього ринку. Подальші дослідження у цьому напрямі повинні бути спрямовані на вивчення та оцінку реального попиту споживачів на конкретні види екотекстилю в Україні та вивчення технологічних, асортиментних, фінансових можливостей вітчизняних підприємств, здатних забезпечити потреби споживачів на ринку екотекстилю.

 

Література:

1. Ілляшенко С.М. Формування ринку екологічних інновацій:економічні основи управління: Монографія / С.М. Ілляшенко, О.В. Прокопенко. – Суми: Університетська книга. 2002. – 250 с.

2. Должанський І.З. Організація процесу формування та розвитку ринку екологічно чистих товарів: Монографія / І.З. Должанський, О.В. Бєлякова. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2009. – 230 с.

3. Кошкарьов О.П. Роль державного сектору в розвитку ринку екологічно чистих товарів / О.П. Кошкарьов, А.В. Меркулова // Торгівля і ринок України : Тематичний збірник наукових праць. – Вип. 21, Т.1. – Донецьк: Дон ДУЕТ, 2008. – С. 54-58.

4. Садченко Е.В. Принципы и концепции экологического маркетинга: Монография. / Е.В. Садченко. – Одесса.: Астропринт, 2002.– 400 с.

5. Слізков А.М. Проблеми екологічної сертифікації продукції текстильної промисловості /А.М. Слізков, В.П. Попов // Технології та дизайн. – 2011. – №1. – С.1-7.

6. Семак Б.Б. Наукові засади формування ринку рослинної технічної сировини та його окремих сегментів в Україні: Монографія / Б.Б. Семак –Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2007. – 512 с.

7. Семак Б.Б. Ринок екотекстилю України: механізми управління якістю /Б.Б. Семак // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2013. –     Том 1. – №6. – С.148-153.

8. Фют А.А. Сучасний економічний стан та перспективи розвитку легкої промисловості / А.А. Фют // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки – 2013. – Том 1. – №4. – С.234-236.

9. Семак Б.Б. Теоретико-методологічні основи формування вітчизняного сировинного ринку екологічно безпечних товарів текстильної промисловості: Монографія / Б.Б. Семак.–Херсон: Грінь Д.С., 2011. – 232 с.

10. Кричевский Г.Е. Нано-, био-, химические технологии в производстве нового поколения волокон, текстиля и одежды: Монография / Г.Е. Кричевский. – М.: Издательство "Известия", 2011. – 528 с.

11. Бурлакова І.М. Наукові підходи до вартісної оцінки продукції екологічного призначення / І.М, Бурлакова, І.В. Терещенко, С.В. Шевцов // Механізм регулювання економіки. – 2010. – №2(46). – С.135-140.

 

References:

1. Illiashenko, S.M., (2002), Formuvannia rynku ekolohichnykh innovatsij:ekonomichni osnovy upravlinnia [Formation of the market for environmental innovations: the economic foundations of management], Universytets'ka knyha, Sumy, Ukraine.

2. Dolzhans'kyj, I.Z. and Bieliakova, O.V., (2009), Orhanizatsiia protsesu formuvannia ta rozvytku rynku ekoolohichno chystykh tovariv [Organization of the formation and development of market of  eco-friendly products], SPD Kupriianov V.S., Donets'k, Ukraine.

3. Koshkar'ov, O.P. and Merkulova, A.V., (2008), “Rol' derzhavnoho sektoru v rozvytku rynku ekolohichno chystykh tovariv” Torhivlia i rynok Ukrainy. Tematychnyj zbirnyk naukovykh prats'.  vol. 21, P.1., pp. 54-58.

4. Sadchenko, E.V. (2002), Printsipy i kontseptsii ekologicheskogo marketinga [Principles and concepts of environmental marketing], Astroprynt, Odessa, Ukraine.

5. Slizkov, A.M. and Popov, V.P. (2011), “Problemy ekolohichnoi sertyfikatsii produktsii tekstyl'noi promyslovosti”,  Tekhnolohii ta dyzajn, vol. 1,   pp. 1-7.

6. Semak, B.B., (2007), Naukovi zasady formuvannia rynku roslynnoi tekhnichnoi syrovyny ta joho okremykh sehmentiv v Ukraini [The scientific basis for the formation of market of vegetable technical raw materials and its individual segments in Ukraine], Vydavnytstvo L'vivs'koi komertsijnoi akademii, L'viv, Ukraine.

7. Semak, B.B., (2013), “Rynok ekotekstyliu Ukrainy: mekhanizmy upravlinnia iakistiu”, Visnyk Khmel'nyts'koho natsional'noho universytetu. Ekonomichni nauky, vol. 6,  P. 1, pp.148-153.

8. Fiut, A.A., (2013), “Suchasnyj ekonomichnyj stan ta perspektyvy rozvytku lehkoi promyslovosti”, Visnyk Khmel'nyts'koho natsional'noho universytetu. Ekonomichni nauky, vol. 4,  P. 1, pp. 234-236.

9. Semak, B.B. (2011), Teoretyko-metodolohichni osnovy formuvannia vitchyznianoho syrovynnoho rynku ekolohichno bezpechnykh tovariv tekstyl'noi promyslovosti [Theoretical and methodological guidelines for the development of the domestic commodity market of environmentally friendly products of textile industry], Hrin' D.S., Kherson, Ukraine.

10. Krichevskiy, G.E. (2011),  Nano-, bio-, khimicheskie tekhnologii v proizvodstve novogo pokoleniya volokon, tekstilya i odezhdy [Nano-, bio-chemical technologies in the production of a new generation of fibers, textiles and clothing], Izdatel'stvo "Izvestia", Moscow, Russia.

11. Burlakova, I.M., Tereschenko, I.V. and Shevtsov, S.V., (2010), “Naukovi pidkhody do vartisnoi otsinky produktsii ekolohichnoho pryznachennia”, Mekhanizm rehuliuvannia ekonomiky, vol.2 (46), pp. 135-140.

 

Стаття надійшла до редакції 02.04.2014 р.