УДК 330.3

 

М. В. Кирику,

асистент кафедри маркетингу, ДВНЗ «Криворізький національний університет»,

аспірант, ДВНЗ «Криворізький національний університет»

 

СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СТАРОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

 

M. V. Kyryku,

Teaching Assistant Marketing Department, SHEE “Kryvyi Rih National University”,

Post-graduate student, SHEE “Kryvyi Rih National University”

 

STRATEGIC GUIDELINES OF ECONOMIC SECURITY MANAGEMENT AND DEVELOPMENT TREND OF OLD INDUSTRIAL REGIONS OF UKRAINE

 

У статті визначено сутність старопромислових регіонів, їх місце в економічному розвитку України. Проаналізовано тенденції забезпечення економічної безпеки старопромислових регіонів. На основі узагальнення результатів досліджень розкрито основні механізми державного регулювання процесу забезпечення економічної безпеки. Визначено, що головними розробниками, виконавцями й контролерами заходів щодо стимулювання розвитку регіонів залишаються центральні і місцеві органи влади. Запропоновано методичні підходи визначення стратегічних орієнтирів зміцнення економічної безпеки старопромислових регіонів. Розроблено рекомендації з формування стратегічних завдань забезпечення економічної безпеки старопромислових регіонів.

 

The article defines the essence of old industrial regions and their place in the economic development of Ukraine. The tendencies of economic security management of old industrial regions are analyzed. Basic mechanisms of state regulation of the process of economic security enforcement are defined with the help of research results generalization. Central and local government authorities are determined to stay the main developers, implementers and overseers of measures for stimulating regional development. Methodical approaches for the definition of strategic guidelines of economic security enforcement of old industrial regions are proposed. Recommendations of building up strategic objectives of economic security management of old industrial regions are worked out.

 

Ключові слова: економічна безпека, старопромисловий регіон, регіональна економічна політика, забезпечення економічної безпеки, управління забезпеченням економічної безпеки.

 

Keywords: economic security, an old industrial region, regional economic policy, economic security enforcement, economic security management.

 

 

Постановка проблеми. В сучасній економіці рівень економічного розвитку та відповідно економічної безпеки регіону в основному обумовлюється динамікою валового регіонального продукту та інвестиційного клімату, на формування яких мають вирішальний вплив параметри регіональної економічної моделі та механізм управління забезпеченням економічної безпеки. Логіка такого висновку полягає в площині українських реалій організації бізнесу, оскільки відомо, що від місцевих органів влади значною мірою залежить успіх конкретних масштабних економічних проектів (виділення землі, сприяння у інфраструктурному забезпеченні, доступ до місцевих ресурсів тощо).

Механізм регулювання забезпечення економічної безпеки регіону як спосіб реалізації державної регіональної політики має передбачати залучення й активізацію усіх важелів, що здатні привести регіональну економіку у стан стабільного розвитку та економічного зростання на основі ефективного інвестування в інновації, сприяючи розширенню ринкових перетворень. Механізми, які сьогодні використовуються державою для розв’язання регіональних проблем не є достатньо ефективними, тому потребують виваженої державної політики та застосування сучасних механізмів регулювання. Особливо актуальним, завдання створення ефективних механізмів регулювання забезпечення економічної безпеки регіонів, є для старопромислових районів України, таких як Донецька, Дніпропетровська, Запорізька та Луганська області.

Механізми державного регулювання забезпечення економічної безпеки старопромислових регіонів, з огляду на численність та системність наявних проблем, мають бути значно удосконаленні з метою підвищення рівня наукового забезпечення такого управління.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В останні роки з’явилося чимало наукових праць, в яких висвітлюються результати оцінки економічної безпеки окремих територій та стратегічного планування їхнього подальшого розвитку.

Ф. Заставний на основі системного узагальнення проблем практики регіонального регулювання розробив механізми подолання репресивних тенденцій (репресивності) економічного розвитку регіонів [4]. С. Суспіцин запропонував методику сценарного аналізу регіональних економічних систем [3].

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Проте не мають практичного вирішення окремі питання методології визначення стратегічних орієнтирів забезпечення економічної безпеки регіонів. Мають бути розроблені підходи до формування стратегій забезпечення економічної безпеки саме старопромислових регіонів, які в сучасних умовах мають значні проблеми збереження та примноження економічного потенціалу з урахуванням екологічних обмежень. Потребують теоретичного, науково-практичного та методологічного обґрунтування питання визначення параметрів моделей забезпечення економічної безпеки старопромислових регіонів.

Формулювання цілей статті. Мета дослідження – висвітлити результати дослідження з питань формування стратегій забезпечення економічної безпеки старопромислових регіонів з урахуванням сучасних викликів розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Старопромисловий регіон – територія з високою концентрацією промислових підприємств, які виробляють більший обсяг промислової продукції, мають вищі темпи зростання інвестицій порівняно з іншими територіями, але в той же час для них характерні великий рівень зношеності основних фондів, низький рівень використання новітніх технологій і високий рівень забруднення навколишнього середовища

З одного боку, старопромислові регіони в Україні (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька і Луганська області) є лідерами за темпами росту валового регіонального продукту, інвестицій, зайнятості населення, заробітної плати, а з іншого – спостерігається неефективне (з макроекономічної точки зору) використання інвестиційних ресурсів. Що спрямовуються в галузі нижчих технологічних укладів. Це призводить до нераціональної структури виробництва, випереджаючого розвитку добувних галузей і, як наслідок, зростання екологічної напруги в регіонах, що негативно впливає на загальну динаміку сталого розвитку.

Соціально орієнтована модель ринкової економіки як умова розвитку інтеграційних процесів, на відміну від ліберальної моделі, передбачає селективну підтримку регіонів з об’єктивно недостатнім потенціалом. Перш за все її потребують системи життєзабезпечення і соціальна сфера, інфраструктура, вкладення в які, нецікаві для приватних інвесторів, а також виробництва, що перспективні для завоювання позицій на внутрішньому і зовнішньому ринках тощо.

Вибір механізму державної підтримки обумовлюється природою відсталого регіону – старопромислового, добувного, моноспеціалізованого, екологічно небезпечного, прикордонного, соціального високої аномальної напруги тощо. Диференційований підхід може передбачати надання різним територіям індивідуальних митних пільг:

1) Індустріальним районам – на ввіз обладнання та техніки для технічного переозброєння діючих підприємств;

2) Аграрним – на імпорт сільгосптехніки, що не виробляється на підприємствах України;

3) Сировинним – при експорті сировини та відповідному імпорті технологічного обладнання для реконструкції добувних підприємств.

Державна підтримка регіонів в будь-якій формі повинна здійснюватися при дотриманні принципів:

- Цільової орієнтації;

- Багатоскладної участі (центральних, регіональних та місцевих органів влади) з виділенням зон сумісних дій;

- Концентрації ресурсів;

- Попереджальної дії (створення організаційних та інших перепон на шляху переростання депресивних ситуацій в катастрофічні);

- Реальності та здійсненні контролю (відповідність одержаних результатів наміченим цілям).

На основі узагальнення результатів досліджень розкриємо основні механізми державного регулювання процесу забезпечення економічної безпеки:

- створення сприятливих умов для діяльності приватних підприємців (у першу чергу мова йде про формування сприятливого інвестиційного середовища, а також про проведення вигідної для інвесторів податкової і амортизаційної політики, захист внутрішнього і зовнішнього інвестора, пільгове оподатковування підприємств, що діють у пріоритетних галузях економіки) [3];

- пряма участь держави (національних або регіональних органів) в ефективних і значимих для країни проектах, розробка „бюджету розвитку” як частини національного (федерального) бюджету країни, забезпечення „локомотивного” характеру державних інвестицій [4];

- участь держави (національних або регіональних органів) у створенні інфраструктури об'єктів як основи ефективного приватного підприємництва [2].

Одним з ключових параметрів стратегії державного регулювання забезпечення підвищення рівня економічної безпеки старопромислового регіону є підвищення відповідальності та зацікавленості регіональних еліт у наслідках економічної діяльності на рівні регіону. Особливо актуальним це завдання є в умовах політичної та економічної кризи.

Досягти підвищення ефективності державного регулювання в забезпеченні економічної безпеки регіонів можливо через здійснення ефективного централізованого державного та регіонального прогнозування, планування і регулювання економічних процесів відповідно до сучасних технологій управління, включаючи забезпечення їхнього збалансування та взаємоузгодженості, за умов інституційної, наукової і фінансової державної підтримки [3].

Складність реалізації завдань підвищення рівня економічної безпеки регіонів на сучасному етапі полягає в тому, що його здійснення відбувається в умовах подолання наслідків економічної кризи, недосконалості політики структурної перебудови економіки на базі ринкових відносин, відсутності необхідного досвіду, недостатності наукового забезпечення, недосконалості законодавчо-нормативного забезпечення, незавершеності розбудови системи регіонального управління. Водночас поступово трансформується концепція стимулювання регіонального розвитку. Якщо спочатку воно передбачало вживання заходів щодо підтримки депресивних територій, то в умовах кризи, в пропозиціях економістів йдеться скоріше про необхідність стимулювання розвитку всіх регіонів із застосуванням диференційованої системи інструментів.

Попри те, що необхідність підвищення рівня економічної безпеки регіонів вже впродовж кількох років постійно декларується в різних офіційних документах, формування відповідного нормативно-правового поля і практичні кроки з його запровадження здійснюються повільно, щоразу із порушенням встановлених термінів.

Запроваджувані відповідно до українського законодавства інструменти стимулювання регіонального розвитку передбачають, що головним джерелом інвестування на рівні регіонів залишаються кошти державного й частково місцевих бюджетів, а також кошти державних монополій (державні інвестиції). Водночас в умовах загострення економічної кризи ця теза є вельми сумнівною. Крім того, досвід інших країн свідчить, що більш ефективними інструментами стимулювання регіонального розвитку є опосередковані, спрямовані на створення сприятливих рамкових умов для розвитку приватного бізнесу. Підтримка окремих регіонів шляхом надання дотацій за рахунок держави мало перспективна. Доцільніше здійснювати стимулювання розвитку регіонів шляхом пільгових комерційних механізмів (податкові преференції, пільгові кредити, інвестиційні дотації, цільові трансферти тощо) і на певних умовах – наприклад, при реалізації проектів з розвитку інфраструктури, інтеграції з відсталими регіонами тощо.

Головними розробниками, виконавцями й контролерами заходів щодо стимулювання розвитку регіонів залишаються центральні і місцеві органи влади. Участь у цих процесах громадськості й недержавних організацій цілком ймовірно залишиться лише декларативною. На жаль, інститут агенцій регіонального розвитку, що довів свою життєздатність і ефективність в європейських країнах, в Україні так і не отримав належного розвитку.

З метою забезпечення економічної безпеки старопромислових регіонів державна та регіональна економічна політика повинна бути направлена на:

1. Побудову ринкового механізму державного регулювання та управління фінансовою діяльністю, що буде забезпечувати гармонійний та взаємовигідний розвиток всіх регіонів України, що передбачає:

- розробку ефективної законодавчої бази, що регулює фінансові взаємовідносини між центром ту регіонами України;

- реформування діючої податкової системи;

- створення економічного механізму, що стимулює залучення та ефективне використання власних фінансових ресурсів та іноземних інвестицій в межах економіки країни в цілому та окремих регіонів;

- надання інвестиційного характеру використанню фінансових коштів, що поступають з бюджетів всіх рівнів та власних ресурсів.

2. Розвиток територіальних систем, що повинні вирішити три основні територіальні проблеми:

- сформувати багатоканальну територіальну систему фінансування економічної діяльності;

- створити на рівні територіального управління комплекс міжрегіональних, регіональних та місцевих фінансових інститутів, що сприяють одержанню регіонами додаткового прибутку від господарчої діяльності, а також залученню вільних фінансових ресурсів з різних джерел;

- забезпечить ефективну фінансову взаємодію регіонів між собою, а також з органами влади та іноземними інвесторами.

3. Досягнення стійкого росту фінансової забезпеченості підприємств та організацій за рахунок:

- структурної перебудови економічних комплексів старопромислових регіонів;

- активного залучення інвестицій з різних джерел, в тому числі іноземних, впровадження ефективних ситем кредитування виробництва;

- зниження інфляційних тенденцій, нормалізації грошового обороту, вирішення проблем взаємних неплатежів;

- активної взаємодії з регіональними та центральними органами влади, підприємствами та організаціями інших регіонів та іноземних держав тощо.

Висновки. Отже, у статті проаналізовано тенденції забезпечення економічної безпеки старопромислових регіонів. Запропоновано методичні підходи визначення стратегічних орієнтирів зміцнення економічної безпеки старопромислових регіонів. Розроблено рекомендації з формування стратегічних завдань забезпечення економічної безпеки старопромислових  регіонів.

У подальшому мають бути розроблені конкретні методичні рекомендації з питань визначення окремих планово-прогнозних показників забезпечення економічної безпеки старопромислових регіонів.

 

Література.

1. Веселовська О.Є. Проблеми стратегічного планування інвестиційного розвитку старопромислових регіонів // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку в Україні: Матеріали між нар. Наук.-практ. Конф. – К.:РВПС України НАН України. – 2010. – Ч. 3. – С. 87-90.

2. Гаврилюк О.В. Інвестиційні фонди: сутність і напрями діяльності/ О.В. Гаврилюк// Фінанси України. – 2012. -№11. –С.43-50.

3. Крючкова І.В. Структурні чинники розвитку економіки України: монографія/І.В. Крючкова. – К.: Наукова думка. – 2010. –317 с.

4. Мельник В.М. Фіскальна політика в умовах фінансової кризи /В.М. Мельник// Фінанси України. – 2011. – 216 с.

5. Саєнко Д. Визначення критеріїв та показників регіональної ефективності відтворювальних процесів // Регіональна економіка. – 2010. - №2. – С. 75-84.

 

References.

1. Veselovs'ka, O.Ye. (2010), "Issues strategic planning of investment development of old industrial regions", Makroekonomichne rehuliuvannia investytsijnykh protsesiv ta vprovadzhennia stratehii innovatsijno-investytsijnoho rozvytku v Ukraini: Materialy mizh nar. Nauk.-prakt. Konf. [Macroeconomic regulation of investment processes and implementing innovative investment strategies development in Ukraine: Proceedings of Intern. Scientific-practical. Conf. ], RVPS Ukrainy NAN Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

2. Havryliuk, O.V. (2012), "Investment funds: the nature and directions of activity",  Finansy Ukrainy, vol.11, pp.43-50.

3. Kriuchkova, I.V. (2010), Strukturni chynnyky rozvytku ekonomiky Ukrainy [Structural factors of development of economy of Ukraine], Naukova dumka, Kyiv, Ukraine.

4. Mel'nyk, V.M. (2011), Fiskal'na polityka v umovakh finansovoi kryzy [Fiscal policy during the financial crisis], Finansy Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

5. Saienko, D. (2010), "Determination of criteria and indicators of regional efficiency of reproduction processes", Rehional'na ekonomika, vol.2, pp. 75-84.

 

Стаття надійшла до редакції 26.03.2014 р.