УДК 336.146:364.1

 

Р. А. Крамченко,

к. е. н., доцент кафедри фінансів і кредиту, Львівська комерційна академія, м. Львів

 

ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ УКРАЇНИ:  АНАЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

 

R. A. Kramchenko,

Ph.D., assistant professor Department of Finance and Credit in Lviv Academy of Commerce,  Lviv

 

PUBLIC FUNDING OF HUMAN CAPITAL OF UKRAINE: ANALYTICAL ASPECT

 

В науковій статті досліджено окремі аспекти державного фінансування людського капіталу України. Опрацювання  праць з проблем фінансування людського капіталу дозволило дійти до висновку про необхідність сприяння всебічному розвитку освітнього потенціалу людини, збільшенню тривалості її працеактивного періоду життя, зміцненню здоров’я, реалізації можливості культурно-духовного збагачення. Проаналізовано динаміку  бюджетних видатків на розвиток людського капіталу у розрізі чотирьох груп: охорона здоров’я, духовний та фізичний розвиток, освіта, соціальний захист та соціальне забезпечення. Досліджено структуру та структурні зрушення видатків у кожній групі. Побудовано динамічні моделі та здійснено прогнозні розрахунки обсягів державного фінансування людського капіталу.

 

The scientific article explores some aspects of public financing of human capital of Ukraine. Processing works on financing human capital allowed to come to the conclusion to promote the full development of human potential educational, prolonging its life pratseaktyvnoho period, health promotion, implementation possibilities of cultural and spiritual enrichment. Analyzed the dynamics of public spending on human capital in terms of four groups: health, spiritual and physical development, education, social protection and social security. The structure and structural changes of expenditures in each group. Construct dynamic models and estimation of prognosis by government funding of human capital.

 

Ключові слова:  людський капітал, фінансування людського капіталу, державні видатки,  охорона здоров’я, духовний та фізичний розвиток, освіта, соціальний захист, соціальне забезпечення.

 

Keywords: human capital, financing, human resources, government spending, health care, spiritual and physical development, education, social protection and social security.

 

 

Постановка проблеми. Однією з найважливіших проблем сучасного етапу трансформаційних змін в Україні є примноження й покращення якісних характеристик людського капіталу як ключової детермінанти суспільного прогресу. Вирішення цієї проблеми можливе тільки за умови забезпечення стійкого і динамічного людського розвитку, що вимагає адекватного фінансового забезпечення. Актуальним у теоретичному і практичному зрізах є поглиблене розуміння тенденцій, закономірностей і факторів, що визначають стан, рівень і перспективи державного фінансування сфер, які забезпечують формування якісних параметрів людського капіталу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз робіт вітчизняних учених, що досліджують окремі аспекти людського капіталу (О. Амоша, В. Антонюк [1], В. Брич [2], О. Грішнова [3], А. Колот [4], Е. Лібанова [5], У. Садова [6], Л. Семів [7], Н. Ушенко [8], та ін.) свідчить, що суспільний прогрес передбачає створення належних умов, які повинні сприяти всебічному розвитку освітнього потенціалу людини, збільшенню тривалості її працеактивного періоду життя, зміцненню здоров’я, реалізації можливості культурно-духовного збагачення тощо.

Виклад основного матеріалу. Для аналізу державного фінансування людського капіталу України використаємо інформативні матеріали Державної казначейської служби України, які характеризують зведений бюджет. Саме політика видатків останнього та низка її механізмів здатні регулювати обсяги та структуру інвестиційних ресурсів, оптимізувати ризики та активувати пріоритетні напрями суспільних трансформацій. Склад бюджетних видатків на розвиток людського капіталу (БВРЛК) досліджуємо у розрізі чотирьох груп видатків: охорона здоров’я, духовний та фізичний розвиток, освіта, соціальний захист та соціальне забезпечення.

На тлі нарощення плану обсягів держаних видатків протягом 2007-2011 рр (на 85,4%), суми коштів за виокремленими нами чотирма групами видатків зростають пришвидшеними темпами (на 99,2%). Найбільша частка у складі останніх та найвищий темп зміни (108,3 %) планувалася на статтю «Соціальний захист та соціальне забезпечення», унаслідок чого її питома вага зростає із 39,9% (2007 р.) до 43,6% (2011 р.). Друге місце за питомою вагою припадає на статтю «Освіта». Її частка варіює від 33,5% до 35,1%, а обсяг зростає на 97,0%. Для частки витрат за статтею «Охорона здоров’я» притаманна низхідна тенденція (2007 р. – 20,6 %; 2008 р. – 18,8 %; 2009 р. – 18,6 %; 2010 р. – 18,2 %; 2011 р. – 17,7 %) при досить повільному збільшенні обсягів витрат (на 85,3 %). Найменші суми коштів планувалися на духовний та фізичний розвиток (частка цієї статті коливається від 4,4% до 4,5%) при збільшенні обсягу видатків на 99,2%. Фактичні дані відставали від планових показників (табл.1). При чому, рівень виконання плану по БВРЛК випереджує відповідний показник загальних видатків і темп приросту фактичних БВРЛК сягає 100,7%, натомість як загального обсягу – 84,4%. Це призвело до зміцнення частки БВРЛК, фактичне значення якої у 2011 р. склало 60,3%, що більше планового показника (57,7%).

За досліджуваний період бюджетні видатки на освіту збільшилися на 96,6 %. У розрахунку на одну дитину у дошкільних навчальних закладах приріст сягнув 1,9 раза (із 4,62 тис. грн до 8,74 тис. грн), на одного учня ПТУ –2,0 раза (із 5,89 тис. грн до 11,67 тис. грн),  на  одного  учня,  що отримує загальну середню освіту – 2,1 раза (із 6,23 тис. грн до 17,21 тис. грн), на одного студента закладу І-ІІ і ІІІ-IV рівнів акредитації відповідно 2,8 раза (із 4,62 тис. грн до 8,74 тис. грн) і 2,5 раза (із 4,25 тис. грн до 10,48 тис. грн).

 

Таблиця 1.

Виконання плану Зведеного бюджету України із фінансування людського капіталу за 2007-2011 рр., %^*

*Складено автором на основі джерела [9]

 

Найшвидше зростали видатки на дошкільну освіту (на 125 %), які у 2011 р. склали 11832 млн. грн, тобто 13,7 % у всіх видатках. Кількість закладів дошкільної освіти за 1990-2011 рр. скоротилася на 34,3 %. Випереджувальні темпи зменшення кількості місць (на 48,6 %) свідчать про те, що не відбувалося укрупнення дошкільних закладів. Якщо на початок 1990 р. один заклад у середньому відвідувало 93 дитини, то у 2011 р. цей показник знизився до 43 дітей, а загальна їх кількість у дошкільних закладах скоротилася на 44,2 %. На звуження мережі установ дошкільної освіти вплинув такий об’єктивний чинник, як зменшення народжуваності і, відповідно, чисельності дітей дошкільного віку. Але впливом цього чинника не можна пояснити доволі невисокий рівень охоплення дітей дошкільною освітою (2007-2008 рр. – 54 %; 2009-2010 рр. – 53 %; 2011 р. – 57 %) і наявність черг на влаштування дітей у дошкільні навчальні заклади.

Державні видатки на загальну середню освіту зросли на 86,9 %, з яких на загальноосвітні навчальні заклади – на 88,3 %, загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати – на 81,7%, загальноосвітні спеціалізовані заклади – 76,8 %. Частка витрат на цю ланку освіти щорічно скорочується, сягнувши у 2011 р. 40,8 %, що нижче 2007 р. на 1,7 в.п. Домінує питома вага витрат на загальноосвітні навчальні заклади (37,0 % – 2007 р. і 35,8 % – 2010 %), натомість як витрати на спеціалізовані заклади не перевищують 4,8 %, а на школи-інтернати – 0,7 %.

Темп приросту бюджетних видатків на професійну-технічну освіту склав 98,2 %, хоча її частка у витратах не висока (варіює від 6,0 % у 2007 р. до 6,4 % у 2010 р.). Окрім підвищення рівня працевлаштування випускників, саме можливістю отримання державних коштів пояснюється нарощення у загальній чисельності учнів професійно-технічних навчальних закладів, які фінансуються з державного бюджету, частки дітей із незабезпечених сімей, дітей-сиріт і дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку.

Державне фінансування навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації зросло на 123,4 %, а ІІІ та ІV рівнів – на 107,5 %. При цьому, у 2011/12 н. р. щодо 1990/91 н. р. кількість навчальних закладів I–IІ рівнів акредитації зменшилася на 32,5 % (із 742 до 501), а чисельність їх випускників – більш як наполовину (із 757,0 тис. до 356,8 тис.). Натомість, навчальним закладам III–IV рівнів акредитації притаманна висхідна динаміка: їх кількість за цей же період збільшилася у 2,3 раза (із 149 до 345) при зростанні чисельності студентів у 2,2 раза (із 881,3 до 1954,8 тис.). Відтак, вузи нині готують кадрів уп’ятеро більше, ніж ПТУ й на 100 тис. осіб вітчизняного населення у середньому припадає 100 учнів професійно-технічних навчальних закладів, 121 – технікумів і коледжів, 350 – студентів вишів. За 2001–2012 рр. частка населення з повною вищою освітою зросла з 21 % до 25 %, базовою вищою освітою – з 24 % до 27 % на тлі зменшення з початковим рівнем з 9 % до 3 %.

Обсяги фінансування післядипломної освіти за даними Зведеного бюджету України збільшилися на 71,3 %. Позашкільна освіта та заходи із позашкільної роботи з дітьми отримали у 2011 році 3636 млн. грн, що на 1832 млн. грн більше за 2007 рік. На програми матеріального забезпечення навчальних закладів було витрачено у 2011 році 254 млн. грн. Порівнюючи з 2007 роком, це більше на 74 млн. грн, проте менше 2010 року (284 млн. грн). Вкладення коштів у дослідження та розробки за аналізований період збільшилося на 64 %.

У складі показників фінансування охорони здоров’я найбільша частка (71,3 %) припадає на лікарні та санаторно-курортні заклади і фінансовий потік за цією статтею зростав найшвидше – на 89,0 % (табл. 2). Поліклініки, амбулаторії, швидка та невідкладна допомога у 2011 р. отримали коштів на 3235 млн. грн (на 88,9 %) більше ніж у 2007 році, внаслідок чого питома вага витрат по цій статті зросла із 13,6 % до 14,0 % . У складі цих коштів левова частка припала на фінансування поліклінік загального профілю та амбулаторій. Кошти на медичну продукцію та обладнання виділялися тільки у 2009 р. (26 млн. грн). Витрати за статтею «Дослідження і розробки у сфері охорони здоров'я» не перевищували 0,7 % у коштах охорони здоров’я й за аналізований період зросли із 180 млн. грн до 319 млн. грн. До фінансування іншої діяльності у сфері охорони здоров’я віднесено видатки на: будинки дитини, станції переливання крові, інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я. Витрати державних коштів на цю статтю збільшилася на 51,0 %.

ВООЗ офіційно у стратегії «Здоров’я-21» відзначила, що до 2015 р. людство повинно сприйняти більш здоровий спосіб життя, який передбачає регулярну оздоровчу рухову активність. Зазначена проблема надзвичайно актуальна і для України. Так, за проведеним у 2011 р. дослідженням, більшість українців (69 %) прагнуть до набуття доброї фізичної форми, проте 66 % не займаються фізкультурою і спортом, займаються щодня – 8 %, кілька разів на тиждень – 11 %, менше одного разу на тиждень – 9 % [10]. У цьому контексті важливим є розвиток фізичної культури і спорту, фінансування якого за 2007-2011 рр. збільшилося на 95,96 %.

 

Таблиця 2.

Видатки зведеного бюджету України на фінансування  охорони здоров’я у 2007-2011 рр.

 

В умовах знецінення культурної спадщини, забування традицій, низького культурного рівня серед молоді, є актуальним стимулювання розвитку культурно-моральних аспектів людських ресурсів. Такий розвиток повинен відбуватися як по вертикалі (передавання знань, традицій, культурних цінностей від одного покоління до іншого), так і по горизонталі (створення нових знань, традицій на рівні певного покоління чи окремої особистості). Важливу роль у цьому відіграє розширене фінансування культури та мистецтва, яке за п’ять аналізованих років збільшилося на 102,4 %, а розробки та дослідження у сфері духовного і фізичного розвитку – на 90,5 %.

Динаміка фінансування засобів масової інформації порівняно невисока (приріст лише 26,85%). При цьому, найбільша частка припадає на телебачення і радіомовлення. За 2007-2011 рр. державне фінансове забезпечення преси збільшилося на 33 млн. грн або на 26,0 %, а книговидання – зменшилося на 6 млн. грн.

У складі коштів, спрямованих на соціальний захист та соціальне забезпечення домінують видатки на пенсіонерів (табл. 3). Це пояснюється динамікою вікових груп населення. Починаючи з 1998 р. в Україні частка осіб старше 60 років перевищує 20,0 % і загалом щорічно зміцнюється, склавши у 2012 р. понад 22%.

 

Таблиця 3.

Видатки Зведеного бюджету України на соціальний захист і соціальне забезпечення за 2007-2011 роки

 

У 2011 році у складі видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення 23,6 % приходилося на захист сім’ї, дітей та молоді. Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з 01.04.2011 р. допомога при народженні першої дитини надавалася у сумі, що кратна 30 розмірам прожиткового мінімуму. На другу і третю дитину (як і на кожну наступні дитину) коефіцієнт зростання розміру виплат подвоюється. Важливе соціальне значення має акумулювання коштів на допомогу дітям-сиротам та дітям, які позбавлені батьківського піклування, які виховуються опікунами, батьками-вихователями та прийомними батьками, а також одиноким матерям (усиновителям) та сім’ям, сукупний дохід яких не перевищує рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Майже 5 % серед видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення спрямовується на фінансування випадків непрацездатності. Кошти на ці цілі збільшилися із 2356 млн. грн у 2007 р. до 5175 млн. грн у 2011 р. Натомість видатки на соціальний захист безробітних скоротилися на 76 млн. грн, що не відповідає динаміці безробіття. У 2000-2007 рр. спостерігалась тенденція скорочення кількості безробітних на 1238,2 тис. осіб, або на 46,62 %, натомість як у 2008-2011 рр. – зростання на 307,6 тис. осіб, або на 21,58 %.

Знижуються також видатки на дослідження і розробки у сфері соціального захисту (на 6,1 %), на допомогу у забезпеченні житлом (на 32,8 %). Фінансування допомоги у вирішенні житлових проблем за 2007-2011 рр. збільшилося на 343 млн. грн, на утримання житла – на 759 млн.грн., на соціальний захист інших категорій населення – на 1189 млн. грн, іншої діяльності у сфері соціального захисту – на 165 млн. грн.

Динаміку інвестування освітньої діяльності за даними Зведеного бюджету України (у, млн. грн) описано лінійним трендом (у=36817+10271t) із близьким до одиниці значенням коефіцієнта детермінації (0,9735). Отримана функція вказує на щорічне збільшення фінансування освітнього потенціалу на 10,3 млрд. грн. За виявленої тенденції на 2013 рік можемо прогнозувати збільшення цього показника до 108714 млн. грн.

Прогнозування динаміки видатків Зведеного бюджету за рівнями освіти в Україні (рис.1) вказує на відносно стабільні їх прирости, що дозволяє із високим рівнем апроксимації описувати ці тенденції лінійними трендами. Визначені нами прогнозні значення показують, що найшвидшими темпами у 2013 році порівняно із 2011 роком зростатимуть видатки на дошкільну освіту – на 27,1 %, на загальну середню освіту – на 25,1 %; досить високі темпи приросту очікуються для вищої освіти (23,98 %). Найповільніше зростатимуть обсяги видатків на професійно-технічну освіту (8,0 %). Отож, прогнозні суми видатків Зведеного бюджету на 2013 рік очікуються в сумі (млрд. грн):

- дошкільна освіта – 15,0 млрд. грн;

- загальна середня освіта – 44,1 млрд. грн;

- професійно-технічна освіта – 5,7 млрд. грн;

- вища освіта – 33,0 млрд. грн.

За збереження виявленої тенденції, частка витрат на фінансування дошкільної освіти у загальній сумі видатків Зведеного бюджету на освіту за 2011-2013 роки зросте на 0,1 в.п і складе у 13,8 %; на загальну середню освіту знизиться на 0,2 в.п. і складе 40,6 %; на вищу освіту знизиться на 0,5 в.п. і складе 30,4 %; на професійно-технічну освіту знизиться на 0,9 в.п. і складе 5,3 %.

 

Рис. 1. Емпіричні дані та лінійні тренди видатків Зведеного бюджету України на певні рівні освіти у 2007-2011 рр., млн. грн.

 

Відносно рівномірне зростання видатків на охорону здоров’я дозволяє описати тенденцію їх розвитку лінійною функцією і прогнозувати за 2012-2013 рр. роки їх збільшення на 23,32 % ( табл.4).

 

Таблиця 4.

Рівняння трендів та прогноз зміни видатків Зведеного бюджету України на фінансування охорони здоров’я

 

У тому числі прогнозується збільшення видатків:

- на поліклініки і амбулаторії, швидку та невідкладну допомогу на 24,14 %;

- на лікарні та санаторно-курортні заклади – на 24,47 %;

- на дослідження і розробки у сфері охорони здоров’я – на 22,95 %;

- на іншу діяльність у сфері охорони здоров’я – на 10,68 %.

Натомість, обсяги фінансування санітарно-профілактичних та протиепідемічних заходів очікуються меншими наполовину.

Видатки Зведеного бюджету України за 2007-2011 рр. на духовний та фізичний виток апроксимуються параболічним рівнянням (у=-229,64t²+2752,2t+3112,4; R²=8951), за яким у 2013 р. очікується їх зростання до 11,1 млрд. грн. Також рівняння параболи обрано для моделювання динаміки видатків на фізичну культуру і спорт та іншу діяльність у сфері духовного і фізичного розвитку, за якими у 2013 р. очікується зниження фінансування відповідно на 28,43 % і зростання у 2,3 рази. Витрати на культуру та мистецтво щорічно зростатимуть на 793,1 млн. грн і у 2013 році сягнуть 8,3 млрд. грн, що більше 2011 р.на 25,07 %. Також прогнозується зростання видатків на засоби масової інформації (на 13,67 %) і на дослідження й розробки у сфері духовного та фізичного розвитку (на 15,43 %).

Очевидно, що на динаміці вартісних показників позначаються інфляційні процеси. Так, за даними Державної служби статистики зростання споживчих цін щодо попереднього року складало 2007 р. – 12,8 %; 2008 р. – 25,2 %; 2009 р. – 15,9 %; 2010 р. – 9,4 %; 2011 р. – 0,6 %; 2012 р. – 8,0 %. На основі показника середньорічної зміни споживчих цін за 2007-2012 роки (15,5 % – песимістичний сценарій) та даних за останніх чотири роки, періоду уповільнення інфляції (5,9 % – оптимістичний сценарій), розраховано середнє значення темпу інфляції (11,5 %. – реалістичний сценарій) й визначено зміну обсягів фінансування людського капіталу з урахуванням інфляційної складової за 2010-2013 рр.( табл.10).

Наведені в табл. 5 дані показують, що зростання видатків Зведеного бюджету України на освіту з урахуванням інфляційної складової уповільниться і їх приріст варіюватиме від 19,0 % до 4,7 %. Відповідно приріст за видатками на охорону здоров’я очікується від 16,4 % до 2,4 %. Натомість, видатки на духовний та фізичний розвиток за оптимістичного сценарію зміни цін знизяться на 3,2 %, за песимістичного – на 14,1 %.

 

Таблиця 5.

Прогнозована динаміка видатків Зведеного бюджету на фінансування розвитку людського капіталу за 2011-2013 рр. з урахуванням динаміки інфляції

 

Дані про динаміку вітчизняних державних капіталовкладень в освіту, охорону здоров’я, надання соціальної допомоги, у сферу культури, спорту, відпочинку та розваг свідчать, що часові ряди трьох складових інвестицій гармоніюють. Найбільші капіталовкладення (429 млн. грн у 2001 р. і 6803 млн. грн у 2011 р.) та найшвидша їх зміна притаманні діяльності сфери культури та спорту, відпочинку та розваг (539,97 млн. грн щорічно і 6374 млн. грн або у 15,7 разів за 2001-2011 рр.). Інвестиції в охорону та надання соціальної допомоги зростали менш рівномірно, сягнувши у 2011 р. 3452 млн. грн й за досліджуваний період збільшившись у 7,3 рази або на 2978 млн. грн. Найбільш рівномірно приростали капіталовкладення в освіту (на 196,11 млн. грн щорічно) за найнижчих обсягів її інвестування (407 млн. грн у 2001 р. і 2485 млн. грн у 2011 р.) і найбільш повільного зростання (на 2078 млн. грн або у 6,1 рази). За агрегованими даними складових інвестування людського капіталу у 2001-2011 рр. нами визначено рівняння лінійного тренду (у=1023,1t-489,94, R²=0,8677), за яким у подальшому прогнозується висхідна тенденція сукупних капіталовкладень у людський капітал за певної стабілізації темпів приросту (у 2013 р. щодо 2011 р. очікується зростання на 70 млн. грн або на 0,55 %).

Висновки. Обсяги бюджетного фінансування людського капіталу щорічно зростають, однак планові показники у цілому недовиконуються. Левова частина коштів спрямовується на соціальний захист населення, серед яких домінують витрати на забезпечення пенсіонерів. Обсяги фінансування процесів формування і збереження якісних характеристик людського капіталу зростає повільніше.

 

Література.

1. Людський потенціал: механізми збереження та розвитку: монографія / Новікова О.Ф., Амоша О.І., Антонюк В.П., та інші. - НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2008. – 468 с.

2. Брич, В. Я. Трансформація ринку праці та проблеми підвищення життєвого рівня населення. Методологія, практика, шляхи вирішення: монографія / В. Я. Брич. - Тернопіль : Економічна думка, 2003. – 375 с.

3. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини : підручник / О. А. Грішнова [3-тє вид., випр. і доп]. – К. : Т-во Знання, КОО, 2007. – 559с.

4. Колот А. Інноваційна праця та інтелектуальний капітал у системі факторів формування економіки знань / А. Колот // Україна : аспекти праці : науково-економічний та суспільно-політичний журнал. – К., – 2007. – № 4. – С. 24-29.

5. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз (колективна монографія) / За ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – 367 с.

6. Садова У. Я.  Соціально-демографічний потенціал розвитку Українських Карпат / У. Я. Садова // Регіональна економіка. – 2012. – №3 (65). – С. 150-158.

7. Семів Л. К. Мотиваційні аспекти розвитку людського капіталу в оцінці представників інтелектуальної еліти / Л. К. Семів // Сталий розвиток економіки. – 2010. – № 1. – С. 3-9.

8. Ушенко Н. В. Науково-методологічні основи державного регулювання відтворення людського капіталу України: автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.00.03 / Н. В. Ушенко; – К., 2009. – 30 с.

9. Офіційний сайт Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog.

10. Здоровий спосіб життя: уподобання українців [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.rb.com.ua/ukr/projects/omnibus.

 

 References.

1. Novikova, O.F., Amosha O.I., Antoniuk V.P. (2008). Liudskyi potentsial: mekhanizmy zberezhennia ta rozvytku [Human Potential: mechanisms of conservation and development], NAN Ukrainu. Instutut ekonomiky promuslovosti. Donetsk, 468 p. (in Ukr.).

2. Brych, V. Ia. (2003). Transformatsiia rynku pratsi ta problemy pidvyshchennia zhyttievoho rivnia naselennia. Metodolohiia, praktyka, shliakhy vyrishennia: monohrafiia.[The transformation of the labor market and the problem of increasing living standard], Ternopil: Ekonomichna dumka, 378 p. (in Ukr.).

3. Hrishnova O. A. (2007). Ekonomika pratsi ta sotsialno-trudovi vidnosyny:  pidruchnyk. [Labor economics and labor relations: tutorial], K.: Tovarystvo Znannia,  559 p. (in Ukr.)

4. Kolot A. (2007). Innovatsiina pratsia ta intelektualnyi capital u systemi faktoriv formuvannia ekonomiky znan. Ukraina: aspekty pratsi: naukovo-ekonomichnyi ta suspilno-politychnyi zhurnal.[ Innovative work and intellectual capita], vol. 4, pp. 24-29 (in Ukr.).

5. Libanova E. M. (2007). Liudskyi rozvytok rehioniv Ukrainy: analiz ta prohnoz (kolektyvna monohrafiia) .[Regions of Ukraine human development: analysis and forecast], К.: Instytut demohrafii ta sotsialnykh doslidzhen NAN Ukrainu. 367 p. (in Ukr.)

6. Sadova  U. Ia. (2012). Sotsialno-demohrafishnyi potentsial rozvytku Ukrainskykh Karpat.[Socio-demographic potential of Ukrainian Carpathians], Rehionalna ekonomika, vol. 3(065), pp. 150-158 (in Ukr.).

7. Semiv L.K. (2010).Motyvatsiini aspekty rozvytku liudskoho kapitalu v otsintsi predstavnykiv intelektualnoi elity.[ Motivational aspects of human capital], Stalyi rozvytok ekonomiky, vol. 1, pp. 3-9 (in Ukr.).

8. Ushenko N.V. (2009). Naukovo-metodolohichni osnovy derzhavnoho rehyliuvannia vidtvorennia liudskoho kapitalu Ukrainy: avtoreferat dysertatsii. [Scientific and methodological bases of state regulation of the reproduction of the human capital of Ukraine],  K. 30 p. (in Ukr.)

9. Official website of the State Treasury Service of Ukraine. Available at: http://treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog. (in Ukr.).

10. Healthy living: ukrainian preferences. Available at: http://www.rb.com.ua/ukr/projects/omnibus. (in Ukr.).

 

  Стаття надійшла до редакції 14.04.2014 р.