УДК 338.658.82

 

О. І. Андрусь,

к. е. н., доцент кафедри економіки і підприємництва,

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Н. В. Березова,

студентка факультету менеджменту та маркетингу,

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

 

АНАЛІЗ ЦІЛЕЙ, ЗАВДАНЬ, ПРИНЦИПІВ ТА МЕТОДІВ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТУ УПРАВЛІННЯ РЕЗУЛЬТАТАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

Оlga Аndrus,

к. е. s., associate professor of department of economy and enterprise,

National technical university of Ukraine the "Kyiv polytechnic institute"

Natаlya  Berezova,

student of Management and Marketing,

National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute"

 

ANALYSIS OF THE GOALS, OBJECTIVES, PRINCIPLES AND METHODS OF FINANCIAL PLANNING AS A TOOL FOR MANAGING ENTERPRISE PERFORMANCE

 

Фінансове планування підприємства як інструмент управління результатами діяльності підприємства в конкурентних умовах ринку дозволяє зважити наявні фінансові ресурси та джерела їх надходження для розв’язання накреслених завдань, обґрунтувати розподіл коштів до бюджету, позабюджетних фондів, банкам та іншим кредиторам, здійснити розподіл та використання прибутку підприємства та забезпечити баланс планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

 

Financial planning as a tool for enterprise management performance of the company in a competitive market environment allows to weigh the available financial resources and sources of income for the solution outlined objectives to justify the allocation of funds in the budget, extra-budgetary funds, banks and other lenders make the distribution and use of company profits and ensure a balance of planned expenses and revenues on the principles of self-sufficiency and self-financing.

 

Ключові слова: фінансове планування, принципи, цілі, методи фінансові ресурси, фінансовий план.

 

Keywords: financial planning, principles, objectives, methods, financial resources, financial plan.

 

 

Постановка проблеми. Фінансове планування визначальний інструмент управління фінансовими ресурсами підприємства. Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив значну трансформацію фінансового планування на підприємствах національної економіки. Так, в умовах планової економіки фінансове планування повністю відображало директивні планові показники виробничого та соціального розвитку підприємства. Однак, в умовах ринку ці норми нівелювалися, оскільки підприємства не одержують директивних вказівок, а державне замовлення, якщо й збереглося, то розглядається підприємством однією з можливих сфер господарської діяльності.

Водночас, конкурентне ринкове середовище актуалізує якість і значущість фінансового планування, оскільки недостатня його ефективність зумовлює негативні результати виробничо-господарської діяльності підприємства та навіть банкрутство. Тому фінансове планування як процес управління фінансовими ресурсами підприємства, джерелами їх формування та напрямами цільового використання зумовлює матеріальну відповідальність управлінського персоналу підприємства за його фінансовий стан. Відтак, роль та значущість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємства набуває особливого значення. Аналіз проблем фінансового планування підприємства сприятиме як виявленню суперечностей, так і обґрунтуванню шляхів підвищення його ефективності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що проблема сучасного фінансового планування є предметом численних наукових досліджень, які відображають різні його аспекти. Зокрема, проблема фінансового планування започатковані працями зарубіжних дослідників Е. Гринолла, Є. Брігхема, Р.С. Каплана, Д.П. Нортона.

Водночас, вагомим теоретичним доробком підвищення ефективності фінансового планування підприємства є й роботи Р.А. Слав`юка, Г.О. Партин, А.Г. Загороднього, А.М. Ковальова, М.Г. Лапуста, Л.Г.Скамай.

Метою роботи є аналіз та обґрунтування цілей, завдань, принципів та методів фінансового планування підприємства.

Виклад осново матеріалу. Фінансове планування як інструмент управління результатами діяльності підприємства в конкурентних умовах ринку є невід’ємною частиною загального планування підприємства. Однак аналіз дефініцій фінансового планування свідчить про відсутність єдиного наукового підходу до визначення поняття «фінансове планування». Так, фінансове планування, на думку Р.А. Слав'юка, є визначальним елементом бізнес-плану в ході обґрунтування інвестиційних проектів, управління поточним і стратегічним станом фінансової діяльності підприємства [9, с.117].

Водночас, В.М. Гриньова і В.О. Коюда розглядають процес фінансове планування інструментом розроблення фінансового плану – перспективного узагальнюючого документу, який відображає джерела фінансування господарських цілей, заходів забезпечення фінансової стійкості та збільшення ринкової вартості підприємства [3, с.67].

Л.М. Павлова зауважує, що фінансове планування – процес обґрунтування шляхів досягнення підприємством певних економічних показників, а фінансовий план – фінансовий документ, який уособлює взаємозв'язок планованих показників, узагальнює наявні ресурси та забезпечує відтворювальні процеси грошового капіталу [7, с.35].

Взаємозв'язок фінансового планування з планами інших підрозділів, відзначає Е. Гринолл, забезпечує бізнес-план на перспективний період, який характеризується конкретними фінансовими показниками та інтегрує плани всіх підрозділів підприємства з метою досягнення визначених завдань [2, с.28].

А.М. Ковальова, М.Г.Лапуста, Л.Г.Скамай наголошують, що фінансове планування це – процес обґрунтування системи фінансових планів і планових показників забезпечення розвитку підприємницької діяльності підприємства необхідними фінансовими ресурсами [5, c. 74].

В.С. Марцин трактує поняття фінансового планування як процес визначення фінансових цілей, встановлення їх відповідності поточному фінансовому стану підприємства та формулювання послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей [6, c. 22].

Отже, фінансове планування виступає необхідним інструментом розширення обороту виробничих фондів, забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.

Розвиток ринкових реформ в Україні зумовив неоднозначний вплив на стан промислових підприємств. Одні з них адаптувалися до ринкового середовища, для інших нові методи господарювання виявилися досить складними, оскільки зумовили їх збитковість і навіть банкрутство. Статистичні дані свідчать, що від 35 до 80 % підприємств виявилися нездатними знайти власне місце на ринку.

Дослідження проблеми фінансового планування підприємств національної економіки дозволило узагальнити ряд суперечностей, пов’язаних з його організацією, зокрема:

- недостатньою обґрунтованістю та реальністю фінансових планів;

- відсутністю чіткої системи підготовки і передачі планової інформації для фінансових планів;

- невідповідністю довготермінових та короткотермінових планів;

- порушеннями термінів виконання фінансових планів;

- недостатньою валідністю (об’єктивністю) даних для розроблення та аналізу фінансових планів;

- недостатньою обґрунтованістю шляхів реалізації розроблених фінансових планів.

Зазначимо, що значна частина виявлених суперечностей фінансового планування зумовлена недостатньо обґрунтованістю та реальністю фінансових планів. Передусім це зумовлено недостатньою об’єктивністю даних щодо елементів собівартості, структури формування доданої вартості за окремим видами продукції, обсягів реалізації продукції підприємства, термінів погашення дебіторської заборгованості, потреб фінансування окремих підрозділів підприємства тощо.

Водночас, аналіз змісту фінансових планів підприємства свідчить і про значну кількість непридатних для фінансового аналізу документів. А відсутність чіткої системи підготовки та обробки планової інформації окремими підрозділами підприємства, недостовірність інформації зумовлюють численні порушення термінів розроблення фінансових планів та , врешті їх актуальність.

Розглянуті суперечності неминуче детермінують і третю – необ’єктивність та спотвореність планів для управлінського персоналу підприємства, що в цілому нівелює ефективність планування як визначального управлінського процесу. Крім того, відсутність чітких внутрішніх стандартів формування фінансових планів та порушення послідовності операцій планування зумовлюють й природну суперечність довготермінових та короткотермінових фінансових планів.

Аналіз господарської діяльності підприємств національної економіки свідчить, що на фінансовий стан суттєвий вплив виявляє їх надлишкова енергоємність, складна виробнича та соціальна інфраструктура, традиційна орієнтація виробництва на обсяги, а не на якість продукції, значна частка відходів та відсутність технологій їх утилізації й переробки. Однак, головною причиною зазначених недоліків дослідники називають недостатню орієнтованість на кінцевий результат господарської діяльності, яку доцільно забезпечувати впровадженням фінансового планування та контролю.

Іншою проблемою реалізації ефективних фінансових планів є їх комплексність. Остання, на нашу думку означає, що об’єктивний фінансовий план повинен відображати не тільки план доходів і витрат, але й реальні прибутки, збитки, рух дебіторської заборгованості тощо. Для аналізу й оцінки управлінським персоналом можливих результатів операційної діяльності підприємства, тенденцій зміни ключових планових показників доцільно використовувати інструменти факторного аналізу.

Більшість підприємств національної економіки в ході виконання фінансових планів аналізують такі показники як виручка від реалізації продукції підприємства, її собівартість і прибуток. Водночас недостатньо аналізуються показники рентабельності власного капіталу, активів, їх оборотності, запасу фінансової міцності, темпів економічного зростання тощо. Крім того, підприємства часто нехтують і плановим балансом та аналізом його структури, динамікою фінансової стійкості та ліквідності підприємства. Відсутність такого аналізу як у ході оперативного поточного фінансового планування, так і в процесі довготермінового фінансового планування суттєво знижує його ефективність.

Підвищенню ефективності фінансового планування, на нашу думку, сприяє координація керівником формування остаточного варіанту фінансового плану з особистою участю та ретельним аналізом даних задіяних розробників та підрозділів підприємства.

Відтак, фінансове планування підприємства в умовах ринку потребує вдосконалення цілей, завдань, принципів та методів його організації.

Основною метою фінансового планування підприємства, на нашу думку, є забезпечення його господарської діяльності необхідними джерелами фінансування, для втілення визначених цілей підприємства, економічних пропорцій його розвитку, шляхів використання фінансових ресурсів та досягнення певних фінансових показників.

Сутність фінансового планування виявляється передусім у його принципах (рис. 1).

 

Рис. 1. Принципи фінансового планування підприємства

 

Принцип науковості планування фінансів передбачає обґрунтування планованих фінансових показників на основі аналізу поточних звітних даних з метою окреслення перспектив розвитку підприємства та результатів його діяльності.

Принцип комплексності планування фінансів зумовлює органічну потребу взаємозв’язку показників фінансового плану.

Принцип оптимальності планування фінансів висуває необхідність найбільш раціонального використання капіталу та задіяних фінансових ресурсів, дотримання планованих термінів.

Принцип платоспроможності зумовлює забезпечення фінансовим плануванням контролю поточної платоспроможності підприємства, наявності ліквідних коштів для погашення короткотермінових фінансових зобов’язань.

Принцип забезпечення рентабельності капіталовкладень передбачає необхідність вибору в ході фінансового планування найбільш оптимального способу фінансування, який забезпечуює максимальну рентабельність (наприклад, фінансового лізингу, інвестиційного селенгу тощо).

Принцип збалансованості ризиків обумовлює необхідність відображення в фінансових планах доцільності фінансування особливо ризикових довготермінових інвестувань за рахунок власних коштів.

Принцип пристосування до потреб ринку передбачає необхідність орієнтації в ході фінансового планування на поточну ринкову кон’юнктуру, забезпеченість власними та залученими коштами підприємства.

Водночас, значення фінансового планування полягає й у визначенні життєздатності проекту підприємства в конкурентних умовах ринку та виступає інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів. Тому основними завданнями фінансового планування підприємства є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- встановлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання, банками, інвесторами, страховими компаніями;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу та оцінка раціонального його використання;

- виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

- здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

У ході розв’язання завдань фінансового планування підприємство зважує наявні фінансові ресурси та джерела їх надходження для розв’язання накреслених завдань, обґрунтовує розподіл коштів до бюджету, позабюджетних фондів, банків та інших кредиторів, розподіляє та спрямовує використання прибутку, здійснює баланс планованих витрат і доходів на принципах самоокупності та самофінансування.

Водночас, фінансове планування повинно орієнтуватись на ринкову кон’юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій, реалізовувати моделі поведінки підприємства за мінливих ринкових ситуацій з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування узагальнює не тільки доходи і витрати, але й визначає конкретні джерела покриття кожної статті витрат. Для цього підприємство використовує ряд методів фінансового планування – балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Балансовий метод передбачає балансування не тільки підсумкових показники доходів і витрат, але й визначає конкретні джерела їх покриття за кожною статтею витрат. Його застосування доцільне в ході прогнозування надходжень і виплат грошових фондів, складання квартальних планів доходів і витрат підприємства, платіжного календаря тощо.

Нормативний метод фінансового планування полягає в розробленні фінансових норм і техніко-економічних нормативів, на основі яких визначаються як потреби підприємства у фінансових ресурсах, так і джерела їх фінансування. Нормативами є передусім ставки податків, зборів і внесків, норми амортизаційних відрахувань, оборотних коштів. Розрізняють норми та нормативи за видами економічної діяльності, регіональні та індивідуальні.

Використання розрахунково-аналітичного методу здійснюється шляхом порівняння та аналізу базових (планованих) та фактичних фінансових показників планованого періоду. Реалізація вказаного методу фінансового планування передбачає й розроблення кількох варіантів планованих розрахунків з метою вибору найбільш оптимального. В цьому разі критеріями вибору оптимального варіанту можуть бути показники максимізації доходу, прибутку (доходу), питомого прибутку на одиницю вкладеного капіталу; реальна економія фінансових ресурсів, поточних витрат, матеріалів; показники мінімізації вкладеного капіталу за максимально ефективного результату тощо.

Економіко-математичне моделювання як метод фінансового планування дозволяє варіювати кількісним співвідношенням різноманітних показників та факторів, знаходити їх взаємозв'язки та визначати тенденції фінансових результатів. Економіко-математична модель як математичне узагальнення факторів фінансового аналізу характеризує структуру та закономірності зміни досліджуваного економічного явища на основі математичних обчислень. Економіко-математичне моделювання може здійснюватися як за функціональними, так і за кореляційними зв’язками, що дозволяє в ході фінансового планування перейти від середніх до оптимальних величин. А залучення сучасних інформаційних технологій до фінансового планування підприємства суттєво підвищує рівень його наукової обґрунтованості, розширює аналітичні можливості, уможливлює розроблення значної кількості варіантів планів, орієнтуючись на мінливі конкурентні умови ринку, доцільні варіанти розвитку підприємства з наступним вибором найбільш прийнятного фінансового плану.

Ефективним видом фінансового планування підприємства є бюджетування як процес складання кошторисів доходів і витрат усіх господарських підрозділів і функціональних служб підприємства. Структура зведеного бюджету, яка відображає процес фінансового прогнозування і планування, подана на рисунку 2.

 

Рис. 2. Структура зведеного бюджету як процесу фінансового прогнозування та планування підприємства

 

Складання фінансових бюджетів підприємства як основа внутрішнього господарського оперативного планування витрат і результатів охоплює:

1) систему бюджетного планування структурних підрозділів підприємства;

2) систему зведеного (комплексного) бюджетного планування господарської діяльності підприємства.

Бюджетне планування діяльності структурних підрозділів передбачає розроблення:

- бюджету основного та додаткового фондів оплати праці;

- бюджету матеріальних витрат підприємства на основі нормування витрат сировини, комплектуючих, матеріалів та обсягів виробничих програм структурних підрозділів;

- бюджету споживання палива й енергії;

- бюджету амортизації основних засобів підприємства, який відображає напрями її використання на капітальний, поточний ремонти та реновацію;

- бюджету інших витрат (на відрядження, транспортні витрати тощо);

- бюджету погашення кредитів і позик, який доцільно розробляти на підставі плану-графіка платежів;

- податкового бюджету, який включає всі податки та обов’язкові платежі до Державного бюджету України, а також до позабюджетних фондів.

Розроблення бюджетів структурних підрозділів ґрунтується на принципі декомпозиції, який передбачає підпорядкування та деталізацію бюджетів нижчих рівнів бюджету вищого рівня. Зведені бюджети кожного структурного підрозділу розробляються щомісяця. Відтак, для рівномірного забезпечення підрозділів і підприємства в цілому оборотними засобами деталізуються щоденні планові та фактичні витрати, а також в цілому на місяць.

Обов’язковою умовою ефективного фінансового планування є визначення центрів відповідальності, зокрема, центрів витрат і доходів. Підрозділи, які забезпечують внутрішніх споживачів або вимірювання виходу продукції яких утруднене доцільно перетворювати в центри витрат. Підрозділи, які випускають кінцеву продукцію доцільно перетворювати на центри доходів і прибутків.

У системі поточного фінансового планування необхідно визначити реальне надходження грошей на підприємство. Для цього, зазвичай, необхідно використовувати такі методи обчислення й аналізу грошових надходжень: аналізувати дані про питому вагу постачання продукції за передоплату та на умовах комерційного кредиту з відтермінуванням платежу.

Аналіз та оцінка якості фінансових планів як важлива умова реалізації визначених цілей і завдань господарської діяльності підприємства доцільні для їх реалізації та вдосконалення. Водночас, результати фінансового планування значною мірою залежать від двох взаємообумовлених факторів – якості планованих показників господарської діяльності підприємства та рівня обов’язковості виконання персоналом затверджених вищим керівництвом підприємства фінансових планів.

Таким чином, фінансове планування зумовлює потребу аналізу не тільки визначеної мети розвитку підприємства або його підрозділу, але й рівня реалізації запланованої мети.

Тому поточна та перспективна діяльність підприємства пов'язана не лише з розробленням, але й виконанням планів.

Якість фінансового планування підприємства в умовах ринку визначається передусім відповідністю рівня задоволення інтересів споживача виробничим можливостям підприємства в умовах обмежених ресурсів, яка визначає свободу підприємницької діяльності. Водночас, специфіка відносин виробництва та реалізації продукції відображає динамічний та рівноважний стан підприємства як складної економічної системи.

Оцінку якості фінансового планування доцільно здійснювати на основі системи показників, які відображають їх реальність і напруженість, обґрунтованість та оптимальність, рівень точності та ризику тощо.

Реальність фінансових планів відбиває можливість їх реалізації продукції в найближчій перспективі. А основною ознакою фактичного виконання фінансових планів служить рівень досягнення окреслених цілей у певних зовнішніх і внутрішніх умовах.

Важливим показником оцінювання якості фінансових планів є рівень їх напруженості на всіх етапах їх виконання існування. Коефіцієнт напруженості фінансових планів визначається в ході порівняння планованих та нормативних показників (наприклад, науково обґрунтованих нормативів або оптимальних планових показників). Тоді коефіцієнт напруженості фінансових планів К_н визначатиметься за формулою:

 

К _н = П _пл / П _н ,                                                                    (1)

 

де П _пл – планований показник фінансового плану;

П _н - нормативний показник фінансового плану.

Такий спосіб аналізу напруженості фінансових планів доцільно використовувати для оцінки фінансового планування окремих підрозділів підприємства. На етапі розроблення планових показників слід забезпечити їх рівновагу з нормативними за умови, що коефіцієнт напруженості дорівнює 1. Що більше значення коефіцієнта напруженості фінансового плану, тим вищий рівень напруженості оцінюваних планових показників.

Збалансованість показників фінансового планування підприємства є необхідною умовою їх якісної розробки, оскільки перевищення планованих або фактичних показників відносно нормативних значень за нормальних умов господарської діяльності підприємства вказує на неякісне складання фінансових планів і необхідність їх коригування. Так, нормативні значення фінансового планування підприємств машинобудівного виробництва орієнтовно складають:

1) середньорічний  коефіцієнт використання виробничих потужностей підприємства – 0,95;

2) коефіцієнт завантаження технологічного устаткування та робочих місць – 0,8;

3) питома частка нової продукції в річному обсягу її виробництва та реалізації – 0,25;

4) рівень проектної виробничої потужності підприємства – 1.

В ході порівняння планованих, фактичних та нормативних показників визначаються не тільки коефіцієнти напруженості фінансових планів, але й рівень їх ризику. Останній в умовах ринкової невизначеності доцільно оцінювати як нормальну за умови відхилення фактичних даних від запланованих на 10%, високу – на 20%, надмірну – на 40%, неприпустиму – понад 50%.

Виконання планових показників оцінюється шляхом їх періодичного порівняння з фактичними значеннями у заздалегідь встановлені періоди (декада, місяць, квартал і рік). Узагальнюючими показниками якості фінансового планування є й ряд інших показників обсяги виробництва та реалізації продукції, виручка від реалізації та прибуток підприємства. Однак їх детальний аналіз доцільно здійснювати в окремій публікації.

Висновки. Таким чином, планування як основа підвищення ефективності господарської діяльності підприємства є важливим засобом досягнення головних економічних і соціальних цілей його розвитку. Найважливішими напрямами підвищення якості фінансового планування є передусім удосконалення методології формування його нормативної бази, створення умов для зростання професіоналізму персоналу, застосування комп'ютерної техніки, стимулювання розробників і виконавців планів. Це вказує на інтеграцію наукових, методичних, виробничих та трудових чинників ефективного фінансового планування. Подальші наукові розвідки доцільно присвятити дослідженню та обґрунтуванню етапів фінансового планування підприємства, аналізу  шляхів підвищення обсягів виробництва та реалізації продукції, виручки від її реалізації та зростанню прибутку підприємства.

 

Список використаних джерел

1. Бригхем Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент Полный курс в 2-х т. / Пер. с англ. под ред. В.В. Ковалева. СПб Экономическая школа, 1997 Т.1, – 497 с.

2. Гринолл Э. Финансы и финансовое планирование для руководителей среднего звена : Пер. с англ. – М.: Финпресс, 1998. – 96 с.

3. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. - С. 175.

4. Каплан Роберт С., Нортон Дейвид П. Организация, ориентированная на стратегию. Как в новой бизнес-среде преуспевают организации, применяющие сбалансированную систему показателей / Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2004. – 416с.

5. Ковалева А.М. Финансы фирмы: учебник / А.М. Ковалева, М.Г. Лапуста, Л.Г. Скамай. – М. : ИНФРАМ, 2000. – 336 с.

6. Марцин В.С. Економічне регулювання ефективності господарської діяльності : Моногр. / В.С. Марцин; Нац. банк України, Львів. банк. ін-т. - Л., 2005. - 491 c. - Бібліогр.: с. 466-491.

7. Павлова Л.Н. Финансы предприятий. Учебник для вузов. – М.: Финансы: ЮНИТИ, 1998. – С. 461.

8. Партій Г.О. Фінанси підприємства: навч.посіб. / Г. О. Партій, А. Г. Загородній. – Л.: ЛБІ НБУ, 2003. – 132 с.

9. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2002. – С. 157.

 

References

1. Brigham E., Lapenski D. (2001), Financial Management: The Complete Course: in 2 volumes, St. Petersburg.: School of Economics, Russian

2. Grinoll E. (1998) Finance and financial planning for middle managers, Finpress, Moscow, Russian

3. Hryn'ova V.M., Koyuda V.O. (2004) Finansy pidpryyemstv [Finance Companies],  2nded , Znannya-Pres, Kyiv, Ukraine.

4. Robert S. Kaplan, David P. Norton (2000) The Strategy–Focused Organisation. How Balanced Scorecard Com–panies Thrive in the New Business Environment Harvard Business Review

5. Kovaleva A.M. Lapusta M.G., Skamaj L.G.(2000) Finansy firmy [Finance firm], INFRAM, Moscow, Russian

6. Martsyn V.S. (2005) “Economic regulation of the efficiency of economic activity”, Ekonomichne rehulyuvannya efektyvnosti hospodars'koyi diyal'nosti, Lviv Institute of Banking, Lviv, Ukraine

7. Pavlova L.N.(1998)  Finansy predprijatij [Finance Companies],   JuNITI, Moscow, Russian

8. Partiy H.O., Zahorodniy A. H. (2003) Finansy pidpryyemstva [Finance Companies], Lviv Institute of Banking, Lviv, Ukraine

9. Slav`yuk R.A. (2002), Finansy pidpryyemstv[Finance Companies], Tsentr Uchbovoyi Literatury, Kyiv, Ukraine.

.

Стаття надійшла до редакції 19.04.2014 р.