УДК: 334.021

 

В. В. Павлов,

аспірант, Київський національний університет технологій та дизайну, м. Київ

 

КРЕАТИВНІ ТЕХНОЛОГІІ - ПРІОРИТЕТ ЕФЕКТИВНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

 

V. V. Pavlov,

Post graduate student, Kyiv national university of technologies and design, Kyiv

 

CREATIVE TECHNOLOGIES – PRIORITY OF EFFECTIVE DEVELOPMENT OF ENTERPRISE STRATEGY

 

Обґрунтована роль та місце креативних технологій як пріоритету ефективної стратегії розвитку сучасного підприємства, на прикладі підприємств легкої промисловості України. Визначено стратегічні орієнтири розвитку підприємств легкої промисловості, запропоновано модель оптимізації систем управління витратами в рамках інноваційної стратегії підприємства шляхом застосування креативних технологій, оцінено ефект від впровадження стратегії інноваційного розвитку підприємства легкої промисловості.

 

The role and place of creative technologies as priority of effective development strategy of the modern enterprise, on the example of the light industry enterprises of Ukraine is proved. Strategic reference points of the of light industry enterprises development are defined, the model of optimization of expenses control systems within innovative strategy of the enterprise through the application of creative technologies is offered, the effect from implementation of innovative development strategy in light industry enterprise is estimated.

 

Ключові слова: креативні технології, креативний менеджмент, креативний потенціал, легка промисловість, стратегія розвитку підприємства, інновації, ефект.

 

Keywords: creative technologies, creative management, creative potential, light industry, strategy of enterprise development, innovation, effect.

 

 

Проблема та її зв’язок з науковими та практичними завданнями

Щоб успішно адаптуватись до динамічних змін зовнішнього середовища, сучасні підприємства постійно здійснюють інноваційні процеси, спрямовані на задоволення нових потреб споживачів та підвищення конкурентних переваг продукції чи послуг. В цьому контексті шанси на тривалий успіх мають лише сучасні підприємства легкої промисловості, готові до креативного генерування та реалізації ідей, здійснення інноваційних проривів на основі креативних рішень, проведення постійних організаційних змін.

В свою чергу креативні дії і їх продукти можуть бути безмежно різноманітними [1; 4; 8]: нові види праці, і музики, нові наукові теорії і концепції, нові види устаткування, оригінальні управлінські рішення тощо, зокрема, в легкій промисловості – нові стилі одягу нові сорти тканин і т.д.

Необхідністю для управлінців будь-якого рангу стає здатність до переосмислення сьогодення і визначення перспектив майбутнього. Досягти цього неможливо без творчості, без розвитку і застосування креативних управлінських технологій при формуванні та реалізації стратегії розвитку підприємства.

Аналіз досліджень і публікацій

Підходи до застосування креативних технологій у менеджменті, в тому числі – на стратегічному рівні управління, досить широко представлені в  роботах закордонних, зокрема Е. Андерсена, Дж. С. Меткалфа, Р. Нельсона, П. Стонемана та ін. та вітчизняних, таких як А.М. Єрмола, Н.В. Савіцька, С. Князь, Д. Зінкевич, В.І. Бокій, К.С. Шапошников та інші авторів. Попри суттєвий внесок перелічених науковців уу дослідження проблем формування, впровадження, розвитку креативних технологій в стратегічному управлінні підприємствами, існує потреба обґрунтування ролі та місця креативних технологій як пріоритета ефективної стратегії розвитку сучасного підприємства. Саме це спонукає до проведення в даній статті додаткових досліджень стосовно застосування креативних технологій в процесі стратегічного управління підприємствами (на прикладі підприємств легкої промисловості України).

Метою даної статті є обґрунтування ролі та місця креативних технологій як приорітета ефективної стратегії розвитку сучасного підприємства, на прикладі підприємств легкої промисловості України.

Викладення матеріалу та результати

Ключовими питаннями досягнення конкурентоспроможності продукції легкої промисловості через створення ефективної системи креативного менеджменту є постійне прагнення до підвищення активності креативних працівників підприємства [3; 4] та узгодження дій з впровадження та розвитку креативної діяльності на підприємстві з діючою системою стратегічного управління підприємства, його стратегією розвитку [6]. Постає питання визначення певних стратегічних орієнтирів, спільних для стратегічного управління та системи креативного розвитку. Саме до розвитку, покращення цих орієнтирів має докладатись максимум зусиль при застосуванні креативних технологій на підприємстві, при створенні та втіленні на практиці креативних ідей.

Визначимо ці орієнтири для підприємств легкої промисловості України. З позиції системного підходу це передбачає синтез аналітичних складових, на підставі аналізу яких і можливе виділення стратегічних орієнтирів. Для інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості актуальною є стратегія нарощування потенціалу, у рамках якої на підставі використання і нарощування власного інноваційного потенціалу досягаються позитивні результати розвитку – перехід до інтенсивного розвитку та, надалі, еволюційний перехід до інноваційного розвитку. Корпоративна стратегія нарощування інноваційного потенціалу є стратегічно-орієнтованою системою взаємозалежних функціональних стратегій (рис. 1).

 

Рис. 1. Процес формування стратегії інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості

 

Вибір функціональних підстратегій здійснюється шляхом приведення у відповідність поставлених стратегічних цілей і виділених стратегічних орієнтирів методом попарних порівнянь. У рамках кожної функціональної складової розробляються операційні стратегії, які є організаційно-економічними механізмами реалізації функціональних стратегій.

Для підприємств легкої промисловості країни характерним є екстенсивний характер стратегічного розвитку, проте є деякі передумови для інтенсифікації розвитку, зокрема, якщо підприємства забезпечать у стратегічному плані хоча б одну з умов:

- або пріоритетність зниження витрат;

- або доведення рівня витрат на збут до рівня витрат виробництва;

- або значно підвищать рівень розумової праці;

- або системно підійдуть до реорганізації виробництва,

то підприємства можуть отримати базу для інтенсифікації розвитку.

В той же час, інтенсивний розвиток за сучасних умов не є пріоритетом, слід орієнтуватись на забезпечення інноваційного розвитку, при цьому важливо на рівні керівництва це чітко розуміти, і формувати стратегію розвитку керуючись не метою переходу на рівень інтенсивного розвитку як остаточний орієнтир, а на досягнення інноваційного характеру розвитку. Таким чином, на думку автора, перехід до інноваційного розвитку може бути здійснено лише через проміжну ланку – перехід до інтенсивного розвитку, інакше окремі елементи системи управління (зокрема, ситуаційних підхід до управління при домінуванні ручної праці з низькою продуктивністю та цінової конкуренції, може бути не ефективнішим навіть за адміністративне управління, зробить систему менш керованою).

Перехід до інтенсивного розвитку підприємств в сучасній практиці пов’язується з оптимізацією системи управління витратами підприємства. Що стосується застосування креативних технологій як інструменту оптимізації витрат підприємства, автор пропонує наступні напрямки:

1) Оптимізація витратоутворюючих чинників, якими є чинники, що характеризують креативні технології на підприємствах легкої промисловості та порівнюються з показниками діяльності організації (якщо стан креативної діяльності в напрямку оптимізації витрат покращується – мета застосування креативних технологій досягається) та структурні, які не порівнюються пропорційно з показниками діяльності та значною мірою визначаються організаційною структурою підприємства (поліпшення оргструктури, що веде до оптимізації витрат має бути орієнтиром для застосування креативних технологій за цим напрямком). Передбачається розробка нових організаційних структур підприємств легкої промисловості в умовах оптимізації систем управління витратами

Парадигмою стратегічного менеджменту витрат, де інструментом виступають креативні технології, є розуміння поведінки витрат як функції стратегічних виборів, заснованих на аналізі і оцінці функціональних і структурних чинників.

2) Оптимізація шляхом використання креативних технологій ланцюжка цінностей, що полягає:

- в обліку витратоутворюючих механізмів по усьому ланцюжку цінностей підприємства;

- в аналізі різних етапів загального ланцюжка цінностей, частиною якого є організація;

- в аналізі повного ланцюжка цінностей усередині самої організації.

3) Оптимізація стратегічного позиціонування, що передбачає включення в сферу обліку і аналізу витрат інформації про стратегічний розвиток організації і економіки в цілому, створення базових стратегічних установок:

- лідерство по витратах;

- диференціація продукції.

На основі креативних технологій передбачається досягнення конкурентоспроможності на основі оптимізації витрат та диференціації продукції підприємств легкої промисловості.

На рис. 2 представлено розроблену автором модель оптимізації систем управління витратами в рамках інноваційної стратегії підприємства шляхом застосування креативних технологій.

 

Рис. 2. Модель оптимізації систем управління витратами в рамках інноваційної стратегії підприємства шляхом застосування креативних технологій

 

Представлена модель показує послідовність досягнення цільового рівня витрат підприємства. Вказаний рівень досягається шляхом застосування креативних технологій як інструменту оптимізації систем управління витратами підприємства. Досягнута оптимізація має забезпечувати реалізацію стратегічних цілей підприємства.

Стратегія оптимізації витрат є лише однією з системи стратегій підприємства, що має підпорядковуватись єдиній, базовій, генеральній стратегії. Оскільки інноваційний розвиток є пріоритетним напрямом розвитку підприємств легкої промисловості, стратегія інноваційного розвитку формується як генеральна стратегія. Типологія і складові стратегії інноваційного розвитку залежать від рівня і масштабів рішень, що приймаються у ході функціонування стратегії. У той самий час, різноплановість функціональних задач підприємств легкої промисловості в сучасних умовах обумовлює об’єктивну необхідність формування функціональних стратегій, метою яких є управління функціональними напрямами діяльності підприємств.

Автор вважає, що для інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості актуальною є стратегія нарощування потенціалу, у рамках якої на підставі використання і нарощування власного інноваційного потенціалу досягаються позитивні результати розвитку.

У математичному вигляді ефект від впровадження стратегії інноваційного розвитку(F_effect) представлений як:

 

F_effect =  ® max,

 

де            i – вид ефекту, що досягається;

                j – фактор за кожним і-м видом ефекту;

                m – кількість видів ефекту;

                n – кількість факторів за кожним видом ефекту;

                Pij – фактор, що характеризує вид ефекту, що досягається.

В якості факторів, що характеризують вид ефекту, що досягається Pij приймемо критерії з табл 1 (фактори можуть бути й іншими, в залежності від конкретних умов розрахунку і особливостей конкретного підприємства, для якого здійснюється розрахунок):

1. Економічна ефективність від впровадження інновацій.

2. Удосконалення маркетингової діяльності в процесі впровадження інновацій.

3. Посилення конкурентних позицій за якісними ознаками в процесі впровадження інновацій.

4. Покращення збутової діяльності від впровадження інновацій.

5. Удосконалення системи управління людськими ресурсами від впровадження інновацій.

6. Оптимізація системи управління від впровадження інновацій.

В даному випадку кожен з наведених вище факторів містить сукупність видів ефекту за кожним фактором, зокрема, економічна ефективність передбачає: покращення фінансового стану, зростання рентабельності, підвищення ліквідності та платоспроможності, зростання ринкової вартості підприємства, збільшення капіталу підприємства та інші види ефекту, що можуть досягатись внаслідок реалізації інноваційної стратегії розвитку.

В табл. 2 представлено приклад розрахунку ефекту від впровадження стратегії інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості. Значення оцінок у % визначено в даній таблиці формувалось для прикладу дослідження діяльності науково-виробничої фірми "Міда Лтд", м. Запоріжжя та перспектив розвитку цього підприємства. В таблиці згруповано різні види ефекту за факторами та дано їх якісну оцінку експертами. В даному випадку, величина оцінка визначалась як відсоток від рівня (якісного чи кількісного), запланованого як результат реалізації стратегії на початку її реалізації.

Головним завданням оцінки на даному етапі є не визначення величини ефекту самої по собі, а визначення динаміки зміни факторів в процесі впровадження інноваційної стратегії, якщо:

 

F_effect =  ® max,

 

і це буде підтверджуватись кожною наступною оцінкою – стратегія реалізується успішно, тобто інновації мають свій позитивний ефект на досліджувані фактори, в цьому випадку важливо характеризувати, чи досягає ця реалізація в кінцевому підсумку стратегічної мети, чи сприяє її досягненню на кожному з етапів, якщо сприяє якою мірою, чи динамічно.

На основі даних табл. 1 можна зробити наступні висновки, що характеризують порядок дослідження ступеню досягнення стратегічних цілей, тобто, наближення  F_effect =  до max значення (100%):

 

Таблиця 1.

Приклад розрахунку ефекту від впровадження стратегії інноваційного розвитку підприємства легкої промисловості

 

1. Економічна ефективність від впровадження інновацій в процесі реалізації стратегії забезпечувалась нерівномірно, з особливою недостатністю активності в цьому напрямку на третій рік, та суттєвим пожвавленням на четвертий (+31%) та п’ятий (+32%) роки. проте таке пожвавлення не компенсувало проблем початку періоду та, зрештою, дало змогу досягнути запланованого рівня кількісних та якісних економічних характеристик лише на 90%.

2. Удосконалення маркетингової діяльності в процесі впровадження інновацій відбувалось в цілому стабільно, проте досягнути стратегічних планів на 100% не вдалось (лише на 95%).

3. Посилення конкурентних позицій за якісними ознаками в процесі впровадження інновацій напевне зіткнулось з певним спротивом середовища на початку періоду, покращити позиції вдалось лише з 4-го року, проте в цілому позиції на ринку підприємству за рахунок інновацій вдалось посилити лише на 60% від запланованого рівня (найгірший відсоток серед факторів).

4. окращення збутової діяльності від впровадження інновацій відбувалось за умов впливу середовища, що не сприяло посиленню позицій на ринку, тому, очевидно, саме низька динаміка розвитку ринку не дала змогу суттєво покращити збут за рахунок інновацій (75% від запланованого).

5. Удосконалення системи управління людськими ресурсами від впровадження інновацій було стабільним та досягло на 100% стратегічних орієнтирів, що є важливим досягненням підприємства.

6. Оптимізація системи управління від впровадження інновацій характеризується найдинамічнішим прогресом в перший рік, тоді було здійснено найрадикальніші та найдієвіші інноваційні перетворення, надалі, напевне, ці перетворення не були підтримані новими, ще більш інноваційними, тому досягнення ефекту характеризується лише рівнем 85% від запланованого.

В цілому важливо відзначити, що за всіма факторами, з року в рік прослідковулась позитивна динаміка у досягненні стратегічних планів (F_effect =  ® max), у покращенні діяльності за рахунок інновацій, тому стратегія інноваційного розвитку мала позитивний вплив на підприємство, можливо, стратегічні плани підприємства були дещо завищеними, система планування та управління – недостатньо гнучкою, що визначило середній рівень досягнення запланованого рівня ефекту у 84% від 100% запланованих.

На рис. 3 показано динаміку досягнення ефекту від впровадження стратегії інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості (на основі даних табл. 1), за видами ефекту та в цілому, яка наочно відображає результати аналізу.

Таким чином, дослідження даної роботи показали, що управлінські рішення щодо удосконалення чинних систем креативного менеджменту є найрезультативнішими, якщо вони реалізовуються не як разовий акт, а в межах певної стратегії інноваційного розвитку.

Вертикальність застосування контролюючих процедур забезпечує швидкість отримання управлінської інформації, а також адекватність її сприйняття. Реалізовуючи стратегію інноваційного розвитку підприємства, здебільшого як об’єкт контролю, керівники організацій розглядають ієрархію потреб суб’єктів креативного менеджменту. Щодо інших об’єктів контролю, то їх суб’єктам управління розвитком систем управління також слід використовувати.

 

Рис. 3. Динаміка досягнення ефекту від впровадження стратегії інноваційного розвитку підприємства легкої промисловості

 

Висновки

Показано, що ключовим питанням досягнення конкурентоспроможності продукції легкої промисловості через створення ефективної системи креативного менеджменту є узгодження дій з впровадження та розвитку креативної діяльності на підприємстві з діючою системою стратегічного управління підприємства, його стратегією розвитку. Постає питання визначення певних стратегічних орієнтирів, спільних для стратегічного управління та системи креативного розвитку, до розвитку, покращення яких має докладатись максимум зусиль при застосуванні креативних технологій на підприємстві.

Для визначення стратегічних орієнтирів використано запропоновану методичну базу, в результаті чого складена узагальнена характеристика рівня розвитку підприємств легкої промисловості, що свідчить про нерівномірність розвитку підприємств за різними параметрами: на рівні макропараметрів превалює інтенсивний рівень розвитку, на рівні мікропараметрів домінує екстенсивний розвиток, що за низкою параметрів перебуває в стадії переходу до інтенсивного. Отже, підприємства легкої промисловості відзначаються екстенсивним характером розвитку з наявністю ознак переходу до інтенсивного.

Проведені автором дослідження дозволяють сформулювати стратегічні орієнтири інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості: якість продукції і обслуговування; розвиток маркетингової діяльності; активізація управління людськими ресурсами; підвищення економічної ефективності через оптимізацію витрат та збільшення доходів (тобто, за рахунок підвищення продуктивності); оптимізація системи управління, перехід до системних дій у реорганізації управління, орієнтація на потребу застосування у майбутньому ситуаційного підходу до управління (основним механізмом якого має стати система креативних технологій в управлінні).

 

Список використаної літератури

1. Бушуев С. Д. Креативные технологии в управлении проектами и программами / С.Д. Бушуев, Н. С. Бушуева, И. А Бабаев и др. —К:. Саммит книга, 2010, –768с.

2. Державний комітет статистики України. Офіційний сайт. Електронний ресурс. — Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.

3. Касьян З. Е. Аналіз та формування складових інноваційної активності підприємств легкої промисловості / З. Е. Касьян // Вісник КНУТД. ‑ 2012. ‑ №2. ‑ С.168-172

4. Литвин І. В. Особливості пошуку інноваційних ідей у системі креативного менеджменту / І. В. Литвин // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип . 21.7. – С. 360-364.

5. Наукова та інноваційна діяльність в Україні за 2011 рік: за ред І. В. Калачової. – К. : Державна служба статистики України, 2012. – 305 с.

6. Смолін І. В. Стратегічне планування розвитку організації: Монографія / І. В. Смолін – К.: КНТЕУ, 2004. – 344 с.

7. Теория статистики: Учебник / Под ред. проф. Р.А. Шмойловой. – М.: Финансы и статистика, 1996. – С. 177-181; С. 224 – 227.

8. Шевырев А.В. Креативный менеджмент:синергетический подход / А.В. Шевырев – Белгород: ЛитКараВан, 2007. – 215с.

 

References

1. Bushuev, S. D. (2010), Kreativnye tehnologii v upravlenii proektami i programmami [Creative technologies in project and program managing], Summit Book, Kyiv, Ukraine.

2. State Statistics Committee of Ukraine (2014), available at: http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 28 March 2014).

3. Kasjan, Z. E. (2012),“Analyze and formation of innovative parts of light industry enterprise innovative activity”, Visnyk KNUTD, vol.2, pp. 168-172

4. Lytvyn, I. V. (2011), “Features of innovation ideas searching in creative management system”, Naukovyi visnyk NLTU, vol. 21.7, pp. 360-364.

5. Kalachova, I. V. (2012), Naukova ta innovatsiina diialnist v Ukraini za 2011 rik [Scientific and innovation activity of Ukraine 2011], State service of Ukraine statistic, Kyiv, Ukraine.

6. Smolin, I. V. (2004), Stratehichne planuvannia rozvytku orhanizatsii [Strategic planning of organization development], KNTEU, Kyiv, Ukraine.

7. Shmojlova, R.A. (1996), Teorija statistiki [Statistic theory], Statistic and finances, Moscov, Russia.

8. Shevyrev, A.V. (2007), Kreativnyj menedzhment: sinergeticheskij podhod [Creative management: synergetic approach], LytKaraVan, Belhorod, Russia.

 

Стаття надійшла до редакції 19.04.2014 р.