EnglishНа русском

Ефективна економіка № 3, 2013

УДК 338.24:005.336.3:378

 

О. В. Родіонов,

кандидат економічних наук,  ст. викладач каф. Економіки підприємства  та управління трудовими ресурсами

Луганського національного аграрного університету

 

ПРОФОРІЄНТАЦІЯ, ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КАДРОВОГО ТА ОСВІТНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ

 

В статті наведено результати аналізу профорієнтації, як чинника підвищення кадрового та освітнього потенціалу продовольчої сфери. Обґрунтовано актуальність профорієнтації на етапі навчання у ВНЗ. Сформульовано ключові напрямки діяльності, що спрямовані на підвищення ефективності профорієнтаційної роботи, з погляду на економічний розвиток регіонів

 

В статье приведены результаты анализа профориентации, как фактора повышения кадрового и образовательного потенциала продовольственной сферы. Обоснована актуальность профориентации на этапе учебы в вузе. Сформулированы ключевые направления деятельности, которые направлены на повышение эффективности профориентационной работы, с точки зрения на экономического развития регионов

 

The results of analysis of vocational orientation are resulted in the article, as a factor of increase of skilled and educational potential of food sphere. Actuality of vocational orientation is grounded on the stage of studies in the institute of higher. The key trends of activity, which are directed on the increase of efficiency of vocational orientation work, are formulated, from the point of view on economic development of regions.

 

Ключові cлова: профорієнтація, економічний розвиток, регіональна економіка, продовольча сфера, кваліфіковані фахівці

 

Ключевые cлова: профориентация, экономическое развитие, региональная экономика, продовольственная сфера, квалифицированы специалисты

 

Keywords: vocational orientation, economic development, regional economy, food sphere, skilled specialists.

 

 

Постановка проблеми. Функціонування мережі ВНЗ – є одним з головних чинників формування освітнього потенціалу продовольчої сфери, так як саме вища школа здійснює підготовку кадрів, генерує технічні новації та нові знання. У той же час, ВНЗ працюють в умовах ринкових відносин та взаємодіють зі значною кількістю ринкових агентів, які умовно можливо згрупувати до суб’єктів ринків праці та освітніх послуг. Протягом тривалого часу чітко простежуються тенденції до посилення диспропорцій в розвитку ключових ринків на яких працюють вітчизняні ВНЗ. Зазначені диспропорції полягають у тому, що значна частка кваліфікованих фахівців, які отримали вищій освітній рівень – спеціаліста або магістра, залишаються незатребуваними на ринку праці. Такого роду диспропорції підтверджують, що перевантажені попитом спеціальності та напрямки підготовки на ринку освітніх послуг, у подальшому, на ринку праці, попитом не користуються. Зважаючи на розвиток національної економічної системи слід відмітити, що такого роду процеси визначають втрату потенційного трудового ресурсу, дефіцит якого, за окремими спеціальностями та напрямками підготовки, у сучасних умовах, гостро відчувається. Наближення ринкових тенденцій на ринках праці та освітніх послуг, за критеріями збалансованості, слід визначити як важливий напрямок формування освітнього потенціалу національної економіки, що пояснюється одночасним зниженням молодіжного безробіття та інтенсифікацією кадрового забезпечення суспільного виробництва. Серед актуальних засобів досягнення такого збалансованого стану, слід виокремити профорієнтацію. Саме профорієнтація має значний потенціал до подолання зазначених диспропорцій, так як за своєю сутністю вона не спрямована на усунення наслідків, а є комплексом попереджуючих дій. Іншим важливим питанням – є застосування, окрім попереджуючих, ще й корегуючих дій. В даному випадку, профорієнтаціну роботу слід розглядати дещо ширше, та спрямувати її на студентів ВНЗ, розширивши об’єктне коло профорієнтації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань, покладених в основу окресленого вище напрямку дослідження, присвячено праці Н.Є. Циганюк [1], О.В. Кир'янової [2], Н. А. Букало [3], Г.П. Суркової [4], О. Ю. Бобало [5], О.А. Амбражей [6]. Зокрема, авторами досліджено особливості співвідношення тенденцій сучасного стану ринків праці та освітніх послуг [6], деякі аспекти профорієнтаційної роботи ВНЗ [1; 4; 5], забезпечення зайнятості випускників [2; 3]. Але слід відмітити, що поза увагою дослідників лишилися питання дослідження профорієнтаційної роботи в ВНЗ, як чинника підвищення освітнього потенціалу національної економіки на засадах підвищення рівня працевлаштування випускників.

Метою статті – є аналіз профорієнтації, як чинника підвищення кадрового та освітнього потенціалу продовольчої сфери.

Виклад основного матеріалу. Професійна орієнтація як звернений до індивіда або групи комплекс заходів, спрямованих на розширення уявлень про види трудової діяльності і вимоги до працівників різних спеціальностей, є чинником, що забезпечує успішне трудове життя. Дізнаючись про професії, людина починає розуміти їх зміст, структуру, кінцеве призначення і може перевірити, які із занять, що її цікавлять, найповніше відповідають її здібностям.

У сучасному суспільстві актуальність питань професійної орієнтації на етапі здобуття вищої освіти обумовлена наступними причинами:

розвиток науки і практики по всіх спеціальностях не дозволяє сформувати розуміння про них в межах програми середньої школи;

зростання охоплення населення вищою освітою і сприйняття її як соціального блага призводять до зміни статусу освіти у ВНЗ з «професійного» на загальне, що підсилює необхідність роботи по профорієнтації для досягнення високої професійної продуктивності роботи молодих фахівців;

диверсифікація спеціальностей і індивідуалізація технологій ведення бізнесу унеможливлюють підготовку готових фахівців для робочих місць;

скорочення народжуваності, що як наслідок, призводить до зниження вступного конкурсу до ВНЗ, підсилює значущість інших параметрів вибору навчального закладу окрім конкурсу, зокрема перспектив працевлаштування. А сприяння працевлаштуванню, в свою чергу, є одним з аспектів роботи по професійній орієнтації;

зростає частка випускників ВНЗ, що працюють не по отриманій спеціальності.

Завдання профорієнтації, як суспільно важливої діяльності в сфері управління зайнятістю населення, полягає в подоланні суперечності між потребами суспільства в збалансованій структурі кадрів і неадекватним цьому, суб'єктивним професійним намаганням молоді, що склалися. Тобто, по своєму призначенню профорієнтація повинна сприяти оптимізації розподілу ресурсів конкретних осіб та суспільства.

Щорічно вітчизняні ВНЗ випускають тисячі молодих фахівців. Параметри їх працевлаштування (час пошуку, характеристики робочих місць, рівень оплати праці, ступінь професійно-кваліфікаційної відповідності) багато в чому визначають актуальні параметри ринку праці. Оскільки багато випускників працюють не за фахом, з отриманих знань використовуються найбільш універсальні.

З іншого боку, як наголошувалося на Всесвітній конференції ЮНЕСКО з вищої освіти (Париж, 5 – 9 жовтня 1998 р.), головне завдання вищої освіти полягає в забезпеченні підготовки з урахуванням тривалої перспективи, а не тільки в тому, щоб задовольнити найближчі потреби ринку праці; воно повинне забезпечити розвиток особи і внесок кожної людини в соціальний і економічний розвиток, шляхом виховання цивільної відповідальності і підготовки протягом всього життя [6].

Той факт, що багато випускників ВНЗ на момент закінчення навчання не знають, куди підуть працювати, свідчить про те, що в даний час система професійної орієнтації у ВНЗ не діє або діє недостатньо ефективно. Окремо, більш глибоко і гостро постає питання про деградацію цінності праці як змістовної діяльності, способу самореалізації особистості. З погляду психології, правильний вибір спеціальності дозволить багатьом уникнути професійних і особових криз, найповніше реалізувати індивідуальний потенціал, а з погляду економіки – знизити показники фрикційного безробіття, пов'язаного з пошуком відповідної уподобанням, кваліфікації та особистим вимогам роботи, удосконалити професійно-кваліфікаційну структуру зайнятості, збільшити продуктивність праці.

Окрім вибору професії, профорієнтація покликана готувати людину до адаптивності поведінки на ринку праці, в той же час, в деяких регіонах, частка випускників у складі зареєстрованих безробітних досягає третини. Практика минулих років свідчить, що кожен десятий випускник ВНЗ направляється службою зайнятості на перенавчання. Після проходження навчання по програмах органів зайнятості, більше 90% молодих людей працевлаштуються протягом двох місяців [2].

На теоретичному рівні, значущість професійної орієнтації у ВНЗ може бути інтерпретована з погляду концепцій людського капіталу, інформаційної асиметрії, а з іншого боку, теорій соціального капіталу і освітніх сигналів. Теорія професійної орієнтації як цілісна система знань до теперішнього часу знаходиться в процесі становлення, але на практиці розроблено і практикується безліч методів професійного інформування, професійного консультування і інших складових профорієнтації. Основним об'єктом профорієнтації є школярі середніх і старших класів, тому значна частина інструментарію розроблена для роботи з цією групою. В той же час, при розробці методології роботи профорієнтації зі студентами ВНЗ необхідно зважати на специфіку цієї групи – студенти зробили попередній професійний вибір (мінімум на 5 років), їм необхідне сприяння в питаннях подальшого професійного самовизначення, формування готовності до роботи по найму, працевлаштування, планування кар'єри та ін. Зокрема, на етапі здобуття вищої освіти можна розглядати вибір, принаймні, з трьох альтернатив в межах отримуваної професії – орієнтація на подальшу роботу в реальному секторі економіки, дослідницьку або педагогічну діяльність.

Роботу по професійній орієнтації доцільно проводити саме у ВНЗ, оскільки студенти в період навчання рідко вдаються до послуг «зовнішніх» суб'єктів професійної орієнтації. Результати соціологічних опитувань надають можливість стверджувати, що близько 80% студентів, переважно 1–3 курсів, відчувають потребу в сприянні пошуку першого робочого місця, оскільки вони слабо інформовані про правові, психологічні, технологічні аспекти пошуку роботи. Відсутність одних лише «інструментальних» знань, наприклад про кон'юнктуру ринку праці, прикладний зміст спеціальностей, знижує можливості молоді конкурувати на ринку.

Завдання роботи профорієнтації у ВНЗ – допомогти зробити індивідуальний вибір спеціалізацій, що цікавлять, і професійних областей в рамках даного напряму підготовки, сприяти придбанню конкурентних переваг для подальшої роботи.

Cистема роботи по професійній орієнтації, згідно прийнятої класифікації, включає діяльність по наступних напрямах:

професійна інформація – один з найбільш важливих компонентів системи професійної орієнтації, полягає в інформуванні про професії, їх значення для економіки, потребу в кадрах, умови праці, вимоги до психофізичних якостей, способи їх отримання, оплату праці, основні трудові і виробничі категорії, а також у формуванні в учнів відчуття відповідальності, «професійної честі і гідності»;

професійна консультація – виявлення інтересів і здібностей особи до професії і спеціалізації, надання індивідуальної допомоги у виборі професії з боку фахівців;

професійний підбір – надання людині рекомендацій про можливі напрями професійної діяльності, найбільш відповідні його психологічним, психофізіологічним, фізіологічним особливостям, на основі результатів психологічної, психофізіологічної і медичної діагностики;

професійний відбір – визначення ступеня професійної придатності людини до конкретної професії відповідно до нормативних вимог;

соціально-професійна адаптація – комплекс заходів, що сприяє професійному становленню працівника, формуванню у нього відповідних соціальних і професійних якостей, установок і потреб до активної творчої праці, досягнення вищого рівня професіоналізму. Стосовно молодих фахівців – комплекс заходів, спрямованих на «пом'якшення» переходу молодого фахівця до практичної роботи.

Висновок. У сучасних умовах, підвищення рівня зайнятості молоді та випускників ВНЗ слід визначати не тільки як соціальну мету, але й як фактор підвищення освітнього та кадрового потенціалу національної економічної системи. При цьому, важливішою умовою такого роду забезпечення є ефективна профорієнтація, яка має супроводжувати молодь починаючи з шкільного віку до безпосереднього працевлаштування за фахом, після закінчення ВНЗ.

 

Література.

1. Циганюк Н. Є. Зарубіжний досвід співпраці вищих навчальних закладів та виробничих підприємств регіону у сфері логістики. / Н. Є. Циганюк // Економічний простір. – 2010. – №37. – С. 79 – 83.

2. Кир'янова О. В. Формування системи сприяння вищим навчальним закладом зайнятості випускників: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.07 «Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика» / О.В. Кир'янова. – К., 2009. – 22 с.

3. Букало Н. А. Фактори формування та задоволення потреб споживачів у послугах вищої освіти / Н. А. Букало // Збірник наукових праць Луцького національного технічного університету. – 2010. – Вип. 7 (26). – Ч.1. – С. 72 – 79.

4. Суркова Г. П. Стан та напрями поліпшення підготовки фахівців з вищою освітою / Г. П. Суркова // Наукові праці КНТУ. – Вип. 17. – 2010. – С. 88 – 92.

5. Бобало О. Ю. Маркетинг у функціонуванні вищих навчальних закладів / О. Ю. Бобало // Науковий вісник НЛТУ. − 2010. – Вип. 20.2. – С. 291 – 295.

6. Амбражей О. А. Особливості ринків праці й освітніх послуг в умовах глобалізації / О. А. Амбражей // Вісник Чернівецького торговельно–економічного інституту. – 2010. – Вип. ІI (38). – С.335 – 339.

 

Стаття надійшла до редакції 13.03.2013 р.